Military sociology is a new discipline and approach that seeks a better integration of the military world into society, understanding that they are a fundamental part of the origin of society and the safeguard of the structures that are originating as the State begins to grow. It is also necessary to understand that the military world is born from the civilian world as one of the structures of society, called to protect the rest of it.
Discussed the circumstances connected with the modernization of the structure of sociological knowledge. The deployment of thoughts carried out in the context of clarifying ways to modernize the structure of sociological knowledge, the emergence of new research directions and identifying the essence of institutionalization of sociology of the army as an alternative to the military or military sociology.Keywords: structure of sociological knowledge, the modernization of science, sociology of the army, spheres approach, institutional approach. ; Обговорено обставини, пов'язані з модернізацією структури соціологічного знання. Розгортання думок здійснено у контексті з'ясування способів модернізації структури соціологічного знання, становлення нових напрямів дослідження та виявлення сутності інституціоналізації соціології армії як альтернативи військовій чи воєнній соціології.Ключові слова: структури соціологічного знання, модернізація науки, соціологія армії, сферний підхід, інституційний підхід.
General social contexts of the conflict-centered transformations of the modern world order are evaluated and conceived first and foremost in terms and categories of "hybrid warfare". Their most significant subjects and objects, principles and structures, norms and institutions, rules and manifestations undergo significant changes. This applies in particular to practically the entire spectrum of political and social subjects and/or socio-political actors in relevant social processes, both at the macro and micro levels. In practice, this is manifested in the blurring and intertwining, the diversity of combinations of their respective social roles and derived socio-legal statuses. These features are, first of all, articulated on fundamentally specific social group as "prisoners of war" and related to it ("hostages", etc.). Such "mutations" are primarily derived from the "external" socially-meaningful context of a complex and largely ambiguous situation related to the historical-genetic nature of such dynamic situations as the Donbas conflict, operationalized primarily in the categories "Anti-terrorist operation" (ATO), "Joint Forces Operations" (JFO). One of the most important socially significant consequences of this to be some indirect polarization of the respective social groups (which is a complex structured mix of elements of their "victimization" / "stigmatization" and/or "heroization" / "idealization"), and above all "prisoners of war" / "hostages" in public opinion and media discourses. ; У загальних суспільних контекстах конфлікто-центрових трансформацій сучасного світоустрою, оцінюваних і осмислюваних передусім у термінах та категоріях «гібридної війни», суттєвих змін зазнають їх значущі суб'єкти й об'єкти, принципи та структури, норми й інститути, правила та прояви. Це, зокрема, стосується практично всього спектра політико-соціальних суб'єктів, соціально-політичних акторів та/або соціальних учасників відповідних суспільних процесів – причому як на макро- так і на мікрорівнях. Практично це проявляється в розмиваннях та переплетіннях, урізноманітненнях комбінацій їхніх відповідних соціальних ролей та похідних соціально-правових статусів. Ці особливості передусім артикулюються щодо такої принципово специфічної соціальної групи, як «військовополонені», та суміжних із нею («заручники» тощо). Такі «мутації» передусім є похідними від «зовнішнього» соціально осмислюваного контексту складної та багато в чому неоднозначної ситуації, пов'язаної з історико-генетичними сутностями таких динамічних ситуацій, як конфлікт на Донбасі, операціоналізований передусім у категоріях антитерористичної операції (АТО) та операції Об'єднаних сил (ООС). Одним із важливих соціально значущих наслідків цього є опосередкована поляризація відповідних соціальних груп, яка являє собою складноструктуровану суміш елементів їх «віктимізації» / «стигматизації» та «героїзації »/ «ідеалізації»), а передусім «військовополонених» / «заручників» у суспільній думці та медіадискурсі.
General social contexts of the conflict-centered transformations of the modern world order are evaluated and conceived first and foremost in terms and categories of "hybrid warfare". Their most significant subjects and objects, principles and structures, norms and institutions, rules and manifestations undergo significant changes. This applies in particular to practically the entire spectrum of political and social subjects and/or socio-political actors in relevant social processes, both at the macro and micro levels. In practice, this is manifested in the blurring and intertwining, the diversity of combinations of their respective social roles and derived socio-legal statuses. These features are, first of all, articulated on fundamentally specific social group as "prisoners of war" and related to it ("hostages", etc.). Such "mutations" are primarily derived from the "external" socially-meaningful context of a complex and largely ambiguous situation related to the historical-genetic nature of such dynamic situations as the Donbas conflict, operationalized primarily in the categories "Anti-terrorist operation" (ATO), "Joint Forces Operations" (JFO). One of the most important socially significant consequences of this to be some indirect polarization of the respective social groups (which is a complex structured mix of elements of their "victimization" / "stigmatization" and/or "heroization" / "idealization"), and above all "prisoners of war" / "hostages" in public opinion and media discourses. ; У загальних суспільних контекстах конфлікто-центрових трансформацій сучасного світоустрою, оцінюваних і осмислюваних передусім у термінах та категоріях «гібридної війни», суттєвих змін зазнають їх значущі суб'єкти й об'єкти, принципи та структури, норми й інститути, правила та прояви. Це, зокрема, стосується практично всього спектра політико-соціальних суб'єктів, соціально-політичних акторів та/або соціальних учасників відповідних суспільних процесів – причому як на макро- так і на мікрорівнях. Практично це проявляється в розмиваннях та переплетіннях, урізноманітненнях комбінацій їхніх відповідних соціальних ролей та похідних соціально-правових статусів. Ці особливості передусім артикулюються щодо такої принципово специфічної соціальної групи, як «військовополонені», та суміжних із нею («заручники» тощо). Такі «мутації» передусім є похідними від «зовнішнього» соціально осмислюваного контексту складної та багато в чому неоднозначної ситуації, пов'язаної з історико-генетичними сутностями таких динамічних ситуацій, як конфлікт на Донбасі, операціоналізований передусім у категоріях антитерористичної операції (АТО) та операції Об'єднаних сил (ООС). Одним із важливих соціально значущих наслідків цього є опосередкована поляризація відповідних соціальних груп, яка являє собою складноструктуровану суміш елементів їх «віктимізації» / «стигматизації» та «героїзації »/ «ідеалізації»), а передусім «військовополонених» / «заручників» у суспільній думці та медіадискурсі.
How can sociologists observe a war "in the making"? In issuing an "instant call for papers," the editors of Sociologica suggest three lines of research: the semantics and the symbolic representation of war (of any war, but especially of this war); how political, military, economic, and social options and alternatives enter and exit the realm of the possible in connection with shifts in war semantics; how our understanding of "the day after," that is of the future after the war is over, binds and even determines decisions in the present.
The paper identifies specifics transition of military identity in the context of alternation theories of P. Berger and T. Lukman, habitus of P. Bourdieu, «the homecomer» of A. Schütz, and «cultural shock» of K. Oberg and B. Bergman. In the context of the theory of P. Berger and T. Lukman, it is necessary to distinguish between two modes of military identity – a weak form (correlated with partial secondary socialization in the army field) and a strong form (correlated with the alternation, which is accompanied by distancing from the past). In the context of Bourdieu's theory, the transition of military identity is correlated with the concept of habitus. The militant habitus can enter into a collision with the civil soci- ocultural context during the transition of a serviceman from the army to the civilian field. The contradic- tion between two habitus, which for a long time was formed in the military and civil sociocultural fields, can have a hysteresis (delay in adapting to social changes) by its effect. In the context of the theory of «cultural shock» K. Oberg and B. Bergman, the transition of military identity is correlated with the state of social anxiety and disorientation of an individual in the situation of sudden immersion in an unknown military cultural context in which the previous socio-cultural experience is no longer applicable. In the context of the concept of «the homecomer» of A. Schütz, the problem of the disparity of relevance systems actual in army and civil fields is analyzed, which can lead to a retardation of the reintegration process. It is concluded that the success of social rehabilitation of veterans largely depends on their ability to transform military identity and transpose it into a civilian context. ; В статье выявлена специфика транзитов милитарной идентичности в контексте теорий альтернации П. Бергера и Т. Лукмана, габитуса П. Бурдье, «возвращающегося домой» А. Шютца и «культурного шока» К. Оберга и Б. Бергмана. Сделан вывод, что успешность социальной реадаптации ветеранов в значительной степени зависит от их умения транспонировать милитарную идентичность в гражданский контекст. ; У статті виявлено специфіку транзитів мілітарної ідентичності в контексті теорій альтернації П. Бергера і Т. Лукмана, габітуса П. Бурдьє, «того, хто повертається додому» А. Шютца і «культурного шоку» К. Оберга і Б. Бергмана. Зроблено висновок, що успішність соціальної реадаптації ветеранів значно залежить від уміння транспонувати мілітарну ідентичність у цивільний контекст.
The paper identifies specifics transition of military identity in the context of alternation theories of P. Berger and T. Lukman, habitus of P. Bourdieu, «the homecomer» of A. Schütz, and «cultural shock» of K. Oberg and B. Bergman. In the context of the theory of P. Berger and T. Lukman, it is necessary to distinguish between two modes of military identity – a weak form (correlated with partial secondary socialization in the army field) and a strong form (correlated with the alternation, which is accompanied by distancing from the past). In the context of Bourdieu's theory, the transition of military identity is correlated with the concept of habitus. The militant habitus can enter into a collision with the civil soci- ocultural context during the transition of a serviceman from the army to the civilian field. The contradic- tion between two habitus, which for a long time was formed in the military and civil sociocultural fields, can have a hysteresis (delay in adapting to social changes) by its effect. In the context of the theory of «cultural shock» K. Oberg and B. Bergman, the transition of military identity is correlated with the state of social anxiety and disorientation of an individual in the situation of sudden immersion in an unknown military cultural context in which the previous socio-cultural experience is no longer applicable. In the context of the concept of «the homecomer» of A. Schütz, the problem of the disparity of relevance systems actual in army and civil fields is analyzed, which can lead to a retardation of the reintegration process. It is concluded that the success of social rehabilitation of veterans largely depends on their ability to transform military identity and transpose it into a civilian context. ; В статье выявлена специфика транзитов милитарной идентичности в контексте теорий альтернации П. Бергера и Т. Лукмана, габитуса П. Бурдье, «возвращающегося домой» А. Шютца и «культурного шока» К. Оберга и Б. Бергмана. Сделан вывод, что успешность социальной реадаптации ветеранов в значительной степени зависит от их умения транспонировать милитарную идентичность в гражданский контекст. ; У статті виявлено специфіку транзитів мілітарної ідентичності в контексті теорій альтернації П. Бергера і Т. Лукмана, габітуса П. Бурдьє, «того, хто повертається додому» А. Шютца і «культурного шоку» К. Оберга і Б. Бергмана. Зроблено висновок, що успішність соціальної реадаптації ветеранів значно залежить від уміння транспонувати мілітарну ідентичність у цивільний контекст.
The author recommends the discipline of the Sociology of Knowledge as an educative underpinning to enhance reflexivity in military practice. The essay develops four postmodern propositions for designing reflexivity into military curricula:1. That military epistemology is an outgrowth of an historic socialization process;2. That using Searle's fact continuum, we can reveal the subjectivity of military knowledge by exposing the objectivation of socially constructed facts;3. That US military scientism is an ideology, hence, a potential social hazard for those who criticize scientism as the underlying logic of practice; and,4. Critical Military Epistemology (CME), based in the other three propositions, is one educative approach which will enhance reflexivity, providing a plurality of underlying logics of practice. The author offers recommendations for a CME approach, advocating a plurality of onto-epistemological assumptions, to include critically studying military history as a history of military sensemaking, exposing practitioners to the assumptions of SoK, reading the seminal work of Donald A. Schön, and applying CME to promote interdisciplinary awareness. The essay concludes that imbedding CME philosophy in curricula designs will enhance tacit knowledge, emancipatory thinking, reframing, and critical reflexivity in the pursuit of novel underlying logics of practice.
"This . selective bibliography was prepared for use at the Fifth Military History Symposium on 'The Military and Society', held at the United States Air Force Academy, 5-6 October 1972 ." ; Mode of access: Internet.
The article presents the main characteristics of the military identity, examines theoretical approaches to the study of the problem of military/post-military transition. Military identity is the result of the social identification of the actor with the army/military groups due to the internalization of values and norms adopted in the army/military field. The peculiarities of two military transition – transition from civilian life to the military field (after mobilization or voluntary membership in the armed forces) and transition from military to civilian field (after demobilization or dismissal for health reasons) are revealed. If the first transition involves the formation of a military identity, then the second transition is correlated with the phenomenon of postmilitary identity. If high levels of military identity can interfere with social reintegration during the second transition (transition from military to civilian life), then in the case of the first transition (transition from civil life to army life), they can contribute to the successful adaptation of the recruit for life in the army. The post-army period of social reintegration of veterans can be complicated by the contrast between the way of life of the military (with its culture of obedience, discipline, command spirit) and civilians (who value independence, personal autonomy and self-determination). As a result, there may be a conflict between the military and civil identities of the social actor, negatively affecting his/her social existence. ; В статье представлены основные признаки милитарной идентичности, рассмотрены теоретические подходы к изучению проблемы милитарного/постмилитарного транзита. Милитарная идентичность определяется как результат социальной идентификации актора с армией/военными группами вследствие интернализации ценностей и норм, принятых в армейском/милитарном поле. Выявлены особенности двух милитарных транзитов – транзита из гражданской жизни в армейское поле (после мобилизации или добровольного вступления в ряды вооруженных сил) и транзита из армии в гражданское поле (после демобилизации или увольнения по состоянию здоровья). Подчеркнуто, что первый транзит предполагает формирование милитарной идентичности, второй соотносится с феноменом постмилитарной идентичности. Отмечено, что высокий уровень милитарной идентичности может, с одной стороны, препятствовать социальной реадаптации в период второй транзиции (перехода от армейской к гражданской жизни), с другой – способствовать успешному приспособлению призывника к жизни в армии в случае первой транзиции (перехода от гражданской жизни к армейской). Акцентировано на том, что постармейский период социальной реадаптации актора может быть осложнен контрастом между образом жизни военных (с его культурой послушания, дисциплинированности, командного духа) и гражданских лиц (ценящих независимость, личностную автономию и самоопределение), что может привести к конфликту между милитарной и гражданской идентичностями социального актора, негативно повлиять на его социальное существование. ; У статті представлені основні показники мілітарної ідентичності, розглянуті теоретичні підходи до вивчення проблеми мілітарного/постмілітарного транзиту. Мілітарну ідентичність визначено як результат соціальної ідентифікації актора з армією/військовими групами внаслідок інтерналізації цінностей і норм, прийнятих в армійському/мілітарному полі. Виявлені особливості двох мілітарних транзитів – транзиту з цивільного життя в армійське поле (після мобілізації або добровільного вступу до лав збройних сил) і транзиту з армії в цивільне поле (після демобілізації або звільнення за станом здоров'я). Підкреслено, що перший транзит передбачає формування мілітарної ідентичності, другий співвідноситься з феноменом постмілітарної ідентичності. Зазначено, що високий рівень мілітарної ідентичності може, з одного боку, перешкоджати соціальній реадаптації в період другої транзиції (переходу від армійського до цивільного життя), з іншого – сприяти успішному пристосуванню призовника до життя в армії в разі першої транзиції (переходу від цивільного життя до армійського). Акцентовано, що постармійський період соціальної реадаптації актора може бути ускладнений контрастом між способом життя військових (з його культурою слухняності, дисциплінованості, командного духу) і цивільних осіб (які цінують незалежність, особистісну автономію і самовизначення), що може призвести до конфлікту між мілітарною і громадянською ідентичностями актора, негативно вплинути на його соціальне буття.
Journal of Political and Military Sociology, Spring 1989. ; Refereed Journal Article ; The purpose of tflis paper is to attempt to integrate several strands of the literature on third world arms production/military expenditures and, in the process, demonstrate the manner in which these two elements are interrelated. More specifically, we are interested in developing a framework that merges several elements of the Classical (high opportunity cost), Keynesian (source of employment and output), and Marxist (falling productivity of capital) approaches to the analysis of third world arms production/military expenditures.
This brief essay places the work of Professor Siri Hettige in the context of understanding of social origins of health and disease. The origin of the term 'social medicine' dates to the French Revolution in 1848, which called for the medical profession to integrate knowledge in medical issues, population health, social factors and public policies. During this period, similar views were expressed elsewhere e.g. in Germany by Virchow's famous statement that "medicine is a social science, and politics nothing but medicine on a grand scale". In the early 20th century, another wave of social medicine originated in South America, a key figure being Salvador Allende. As the Minister of Health, he introduced these concepts to model the health services in Chile and later elected as the President. He was assassinated in a CIA sponsored military coup in 1973. In contrast, the early British and US traditions focused on a model where priority was on applying sociology in relation to individual behaviors. It was later that social structural determinants of health and diseases were addressed e.g. the Black Report of 1980. The US followed different trends, attempting to integrate concepts of the two disciplines (i.e. sociology in medicine) and studying the sociology of medicine (e.g. explaining health-seeking behaviors) and more recently, social epidemiology and politics of health. Professor Hettige's extensive work covers almost all the above topics, trends and developments. His research publications and writings in the lay press have stimulated much discussion and contributed to sociopolitical changes in Sri Lanka. His name will be remembered as a pioneer in the field where sociology intersects with health in Sri Lanka and even in Asia.
Over the past decades, debates revolving around the role and challenges of military families have developed into an important subfield in military sociology. Throughout history, military families have played an important role for military forces, and in the post-World War II era, the role of the family has shifted as a consequence of military professionalization. Research on military families explores the different demands placed upon service members from both the military organization and the family. More recently, such research has studied how the inclusion of women and gender minorities, operational deployments, and broader societal changes transformed the composition, stakes, and challenges of military families and the traditional idea of the military spouse.
Enthält: 1) Dealing with uncertainty: american families in Europe (Charlene Lewis). 2) The quality of life in the Australian Defence Force (Nicholas A Jans). 3) Reality experiences in military families of the Bundeswehr (Georg Maria Meyer). 4) Relative deprivation and indian soldiers: some conceptual issues (Leena Parmar). 5) Armed forces and political change in Portugal, a brief survey and some conclusions of a research (Maria Carrilho). 6) The legitimation crisis of the italian military officer (Giuliano Savi, Maria R Zorino). 7) The spanish transition and national defence (Pere Vilanova). 8) Evolution of the values of the spanish military academy students (Carlos Gil Munoz). 9) Conscientious objection in Australia (Hugh Smith). 10) Conscientious objection in Switzerland (Ruth Meyer, Hans Jörg Schweizer). 11) Conscientious objection in Norway, what is the opinion of the people (Mauritz S Mortensen).
