Dnipropetrovs'k University under the Pressure of Stalinism of the 1930s ; Днепропетровский университет под прессом сталинщины 1930-х годов ; Дніпропетровський університет під пресом сталінщини 1930-х років
The article uses Dnipropetrovs'k University to exemplify the nature, dynamics, scope and peculiarities of the Soviet penal policy and practice of the 1930s regarding the intellectuals as the most educated and active part of Ukrainian society. The emphasis is placed on the fact that millions of Soviet citizens, including hundreds of thousands of Ukrainians, fell innocent victims to the state terrorism. Most of them, being labeled «nationalists», «saboteurs», «trotskists», «enemies of the people», have for numerous years been artificially erased from the historical memory of Ukrainians and subjected to oblivion, which significantly weakened the nation's gene pool, the background and traditions of the national self-awareness and intellectual potential of Ukraine.Substantial evidence makes it possible to trace the lives of numerous university workers, mainly from the cohort of professors and senior managers. In total, we identified the names of 96 people who had been prosecuted or oppressed by the authorities in the mentioned period. Many of them were physically destroyed, that is, shot. The author argues that those were irretrievable losses among the most highly-qualified staff members of the university, those who, through their intelligence, talent and commitment, determined the main trends and content of the university development under deep social transformations of the 1930s. It obviously made a significant impact on the efficiency of both educational and academic activity of the university as one of the leading centers of classical higher education in Ukraine.In turn, the atmosphere of overall suspiciousness and fear caused, to high extent, by the repressions existingin the-then Soviet society despite the parade reports of the Communist Party leaders, and coupled with other negative factors in the system of government greatly affected the rate of economic growth, development of education, science and culture as well as the country's defense capability in pre-war years. ; В статье на примере Днепропетровского университета раскрывается характер, динамика, масштабы и особенности советской карательно-репрессивной политики и практики на протяжении 1930-х годов в отношении интеллигенции как наиболее образованной и активной части украинского общества, подчеркивается, что невинными жертвами государственного террора в те времена стали миллионы граждан СССР, в том числе сотни тысяч украинцев. Большинство из них с клеймом «националиста», «вредителя», «троцкиста», «врага народа» на долгие годы были искусственно изьяты из исторической памяти украинства, преданы забвению, что обернулось существенным ослаблением его генофонда, основ и традиций национального самосознания, интеллектуального потенциала Украины. На значительном фактическом материале прослеживаются судьбы многих работников университета, преимущественно из когорты профессорского и руководящего состава, всего установлено 96 человек, которые были подвергнуты преследованиям и унижениям со стороны властей в рассматриваемый период. Немало из них уничтожили физически, то есть расстреляли. Это были, констатирует автор, тяжелые, невосполнимые потери в сфере наиболее квалифицированного сегмента кадрового корпуса вуза, тех, кто своим интеллектом и талантом, самоотверженным трудом определяли магистральные тенденции, направления и содержание университетского развития в эпоху глубинных общественных преобразований 1930-х годов. Ясно, что это не могло не повлиять на эффективность образовательной и научной деятельности университета как одного из ведущих центров высшего классического образования Приднепровья и Украины. В свою очередь, атмосфера всеобщей подозрительности и страха, сформированная во многом именно под влиянием репрессий в советском социуме того времени, несмотря на парадные реляции компартийных вождей, в совокупности с другими негативными факторами в системе власти и управления существенно отразилось на темпах экономического роста, развитии образования, науки, культуры, укреплении обороноспособности страны в предвоенные годы. ; В статті на прикладі Дніпропетровського університету розкривається характер, динаміка, масштаби та особливості радянської карально-репресивної політики і практики упродовж 1930-х років щодо інтелігенції як найбільш освіченої і активної частини українського суспільства, наголошується, що безвинними жертвами державного терору в ті часи стали мільйони громадян СРСР, в тому числі сотні тисяч українців. Більшість із них з тавром «націоналіста», «шкідника», «троцькіста», «ворога народу» на довгі десятиліття були штучно вилучені з історичної пам'яті українства, піддані забуттю, що обернулося істотним ослабленням його генофонду, основ і традицій національної самосвідомості, інтелектуального потенціалу України. На значному фактичному матеріалі простежуються долі багатьох працівників університету, переважно з когорти професорського та керівного складу, всього встановлено імена 96 осіб, що зазнали переслідувань та принижень з боку властей у розглядуваний період. Чимало з них знищили фізично, тобто розстріляли. Це були, констатує автор, важкі, непоправні втрати в середовищі найбільш кваліфікованого сегмента кадрового корпусу вишу, тих, хто своїм інтелектом і талантом, самовідданою працею визначав магістральні тенденції, напрями та зміст університетського поступу в добу глибинних суспільних перетворень 1930-х років. Ясно, що це не могло не вплинути на ефективність освітньої та наукової діяльності університету як одного з провідних центрів вищої класичної освіти України. В свою чергу атмосфера загальної підозрілості та страху, сформована багато в чому саме під впливом репресій в тогочасному радянському соціумі, попри парадні реляції компартійних вождів, у сукупності з іншими негативними чинниками в системі влади та управління неабияк позначилося на темпах економічного зростання, розвитку освіти, науки, культури, зміцненні обороноздатності країни у передвоєнні роки.