Civic education as humanitarian technology, its conceptual bases is investigated in the article. It is determined the real working models and philosophical substantiation of civic education under the conditions of risk, reanimationand frustration of the democratic development of society. Analyzing such «necessary utopias» of civic education as «civil society» and «open society», whichsupport the paradigm of human rights and modern mission of the state in asocial order, it is determined the real models of civic education used in theUkrainian education: etatistic, national-patriotic and democratic. It is shownthe peculiarities of implementation of civic education in the Higher EducationSchool. It is conducted the explication of Philosophy of civic education as aparadigm of multidimensional civicism under the conditions of educationalglobalization and establishment of the «university-enterprise», and also as asolution to the problem of personal authenticity based on cognitive nature ofpower. It is proved that determination of the civic education development iscaused by the public ideals and orientations of civil society to keep its «democratic health». Pierre Bourdieu's meta-methodology for modeling of the noncartesian pedagogy of civic education, which determines the actual directions ofeducational policy and recomprehension of the role of educational actors, isused in the final part of the article. ; У статті досліджується громадянська освіта якгуманітарна технологія, з'ясовуються її концептуальні засади, реально діючі моделі та можливі їїфілософські обґрунтування за умов ризику, реанімаціїі фрустрації демократії. Детермінація розвиткугромадянської освіти обумовлюється суспільнимиідеалами і установками громадянського суспільствана зцілення «демократичного здоров'я» суспільства.Аналізуючи «необхідні утопії» громадянськоїосвіти — «громадянське суспільство» і «відкритесуспільство», які підтримують парадигму правлюдини і зміну уявлень про сучасне призначення держави, автор встановлюєреальні моделі громадянської освіти, які практикуються в українській освіті —етатистську, національно-патріотичну і демократичну. На цих засадахрозглядаються особливості впровадження громадянської освіти у вищій школі іздійснюється експлікація філософії громадянської освіти в умовах глобалізаціїосвіти як «університету-підприємства». Автор доводить, що за цих умовгромадянська освіта повинна здійснюватися в парадигмі багатовимірноїгромадянськості, а її філософія постає як вирішення проблеми автентичностілюдини і врахування когнітивної природи влади. У заключній частині статтіавтор на засадах метаметодології П. Бурд'є моделює некартезіанськупедагогіку громадянської освіти, що визначає актуальні напрями освітньоїполітики на основі переусвідомлення основних меж і ролей «акторів» освіти.
The ideological features of political correctness inmodern democratic society have been identified in thearticle. It was proved that political correctness as thepractice of specific prohibition in social communicationspace, is an ideological tool of struggle against "nondemocratic"values. ; L'article explore les caractéristiques idéologiques de la rectitude politique dans la société d'aujourd'hui. Il est prouvé que la rectitude politique comme une pratique spécifique est interdite dans l'espace de la communication sociale, un outil idéologique de lutte contre "antidémocratique" et les normes de la société. ; В статье исследованы идеологические особенностиполиткорректности в современном демократическомобществе. Доказано, что политкорректность как специфическая практика запретов в социально-комму-кативному пространстве является идеологическим средством борьбы с "недемократическими" ценностями инормами традиционного общества. ; У статті досліджені ідеологічні особливості політкоректності в сучасному демократичному суспільстві. Доведено, що політкоректність як специфічна практика заборон у соціально-комунікативному просторі є ідеологічним засобом боротьби із "недемократичними" цінностями і нормами традиційного суспільства.
The ideological features of political correctness inmodern democratic society have been identified in thearticle. It was proved that political correctness as thepractice of specific prohibition in social communicationspace, is an ideological tool of struggle against "nondemocratic"values. ; L'article explore les caractéristiques idéologiques de la rectitude politique dans la société d'aujourd'hui. Il est prouvé que la rectitude politique comme une pratique spécifique est interdite dans l'espace de la communication sociale, un outil idéologique de lutte contre "antidémocratique" et les normes de la société. ; В статье исследованы идеологические особенностиполиткорректности в современном демократическомобществе. Доказано, что политкорректность как специфическая практика запретов в социально-комму-кативному пространстве является идеологическим средством борьбы с "недемократическими" ценностями инормами традиционного общества. ; У статті досліджені ідеологічні особливості політкоректності в сучасному демократичному суспільстві. Доведено, що політкоректність як специфічна практика заборон у соціально-комунікативному просторі є ідеологічним засобом боротьби із "недемократичними" цінностями і нормами традиційного суспільства.
В статье исследованы идеологические особенностиполиткорректности в современном демократическомобществе. Доказано, что политкорректность как специфическая практика запретов в социально-комму-кативному пространстве является идеологическим средством борьбы с "недемократическими" ценностями инормами традиционного общества. ; The ideological features of political correctness inmodern democratic society have been identified in thearticle. It was proved that political correctness as thepractice of specific prohibition in social communicationspace, is an ideological tool of struggle against "nondemocratic"values. ; L'article explore les caractéristiques idéologiques de la rectitude politique dans la société d'aujourd'hui. Il est prouvé que la rectitude politique comme une pratique spécifique est interdite dans l'espace de la communication sociale, un outil idéologique de lutte contre "antidémocratique" et les normes de la société. ; У статті досліджені ідеологічні особливості політкоректності в сучасному демократичному суспільстві. Доведено, що політкоректність як специфічна практика заборон у соціально-комунікативному просторі є ідеологічним засобом боротьби із "недемократичними" цінностями і нормами традиційного суспільства.
While historical knowledge moving forward and raised in the community to unprecedented level of accuracy, it is steeped in taboos, politically motivated forced forgetting and myth-making. The last bastion of preserving the national memory is family memorial story, as an ancient historical single myths, which provides traditional rites and reproducible set of ritual associated with certain events of those stories and historical development of the people.However, not only folklore relise transformation and transmission of national memory. In literature as an expression of intangible culture is used the nation collectively fantasy (false-history, political fiction, alternate history, national historiography. There all is condensed under the hidden genre fiction elements and humor. Lost, forgotten, or banned historical reality was reflected in the "official" national historiography as also in the historical prose, fiction genre matrix.The article deals with identify ways and sence of transforming the system of archetypes and mythologems in mystical rituals and Ukrainian drama. The concept of historical and conceptual field of modern Ukrainian drama in the context of preservation and reproduction of historical memory is another one object of our research.Genre scheme "vertep-dramas" formed the basis for the classical Ukrainian drama. The express of European modernism changed its formal dimension inUkraine, but the traditional myths and concepts was remained and removed in modern postmodern period to the new quality: conceptual and symbolic structures review an important artistic role. Genre components and the semantic level playing the role of national mental developers and identity elements for bringing the text and the reader into the autoreception level.Conceptual-semantic unit has function here as a genre element (for neomodern arts and postmodern works) and it includes historical and cultural codes for open there own receptive components. ; L'article traite des mythes (le mythe d'une scission dans la conscience de l'individu qui est dans un certain discours du Souvenir national), ce qui représente une image nationale du monde, ainsi que des concepts de base de la philosophie (le résultat de la transformation des structures archétypales). Leur fonctionnement est comparé au contexte actuel: les cérémonies nationales. ; В статье рассматриваются мифологемы (результаты расщепленного мифа в сознании индивида, который находится в дискурсе определенной национальной памяти), представляющие национальную картину мира, а также основные концепты мировоззрения (результат трансформации архетипных структур). Их функционирование сравнивается в фактическом контексте: народных обрядов ; У статті розглядаються міфологеми (результати розщепленого міфу в свідомості індивіда, який знаходиться в дискурсі певної національної пам'яті), що представляють національну картину світу, а також основні концепти світогляду (результат трансформації архетипних структур). Їх функціонування порівнюється у фактичному контексті: народних обрядів.
У статті розглядаються міфологеми (результати розщепленого міфу в свідомості індивіда, який знаходиться в дискурсі певної національної пам'яті), що представляють національну картину світу, а також основні концепти світогляду (результат трансформації архетипних структур). Їх функціонування порівнюється у фактичному контексті: народних обрядів. ; While historical knowledge moving forward and raised in the community to unprecedented level of accuracy, it is steeped in taboos, politically motivated forced forgetting and myth-making. The last bastion of preserving the national memory is family memorial story, as an ancient historical single myths, which provides traditional rites and reproducible set of ritual associated with certain events of those stories and historical development of the people.However, not only folklore relise transformation and transmission of national memory. In literature as an expression of intangible culture is used the nation collectively fantasy (false-history, political fiction, alternate history, national historiography. There all is condensed under the hidden genre fiction elements and humor. Lost, forgotten, or banned historical reality was reflected in the "official" national historiography as also in the historical prose, fiction genre matrix.The article deals with identify ways and sence of transforming the system of archetypes and mythologems in mystical rituals and Ukrainian drama. The concept of historical and conceptual field of modern Ukrainian drama in the context of preservation and reproduction of historical memory is another one object of our research.Genre scheme "vertep-dramas" formed the basis for the classical Ukrainian drama. The express of European modernism changed its formal dimension inUkraine, but the traditional myths and concepts was remained and removed in modern postmodern period to the new quality: conceptual and symbolic structures review an important artistic role. Genre components and the semantic level playing the role of national mental developers and identity elements for bringing the text and the reader into the autoreception level.Conceptual-semantic unit has function here as a genre element (for neomodern arts and postmodern works) and it includes historical and cultural codes for open there own receptive components. ; L'article traite des mythes (le mythe d'une scission dans la conscience de l'individu qui est dans un certain discours du Souvenir national), ce qui représente une image nationale du monde, ainsi que des concepts de base de la philosophie (le résultat de la transformation des structures archétypales). Leur fonctionnement est comparé au contexte actuel: les cérémonies nationales. ; В статье рассматриваются мифологемы (результаты расщепленного мифа в сознании индивида, который находится в дискурсе определенной национальной памяти), представляющие национальную картину мира, а также основные концепты мировоззрения (результат трансформации архетипных структур). Их функционирование сравнивается в фактическом контексте: народных обрядов
In the late 19th – early 20th cc. the Russian imperial authorities were concerned with the fast expansion of the photography. As a result, the public administration undertook efforts to get the new technology under the censorship control. The aim of the article is to reveal the theory and practice of the governmental regulation of photography in the Rus-sian empire. Basing on the wide range of archival sources, the author uses traditional methods of the historical study to describe the photography censorship in Russia and employs the approach of microhistory to find out how the censorship affected the everyday life of professional and amateur photographers. The lack of the studies devoted to the relationship between the public authorities and photography in the Russian empire determines the scientific novelty of the paper.From the early 1860ties, both private persons who owned cameras and commercial photographic studios were placed under surveillance of the inspector of publishing facilities and bookstores. Professional photographers were obliged to put their names on all images they produced and keep an account of all their clients. Any photographic activity outside the studio required a special permission of the local authorities. Only members of the photographic societies were allowed to take pictures everywhere in Russia (with an exception of military objects and borderlands) having no certificate from the local governor's office. Taking and publishing pictures of the ruling dynasty members and their residences required a special permission as well. The censorship controlled sharing of the photographic reproductions of the fine art works. The paintings, which (from the censor's perspective) either propagated revolutionary and separatist ideas or threatened the reputation of the monar-chy and Orthodox Church, were prevented from exhibiting. The local authorities used to confiscate the photographic reproductions of such paintings. As far as erotic materials were banned com-pletely, the censors paid special attention to any photographic im-ages depicting nudity. The author comes to conclusion, that despite the regulations were strict, the whole system of the state control over the photography was rather ineffective. Having no single law defining benchmarks for evaluating the pictures or even a list of the images banned throughout an empire, the censors used to act selec-tively. Furthermore, in big cities, such as Kyiv, they were too busy to control dozens of photographic studios and amateur photographers. As a result, both photographers and local civil servants ig-nored most of the regulations. ; Le but de l'étude est d'examiner l'histoire de la formation de la réglementation de l'État du chiffre d'affaires des images photographiques dans l'Empire russe et d'identifier les caractéristiques de son application dans la pratique. Décrire les mécanismes de base de la politique de l'Etat russe en ce qui concerne l'utilisation photographique de faire des principes traditionnels et les méthodes de la recherche historique, comme l'historicisme, l'analyse systématique, critique des sources, et ainsi de suite. D. Précisions sur l'impact de la politique de censure sur la pratique quotidienne des photographes professionnels et amateurs par des approches micro-histoire . La nouveauté de l'étude s'explique par la formulation du problème actuel et l'absence d'ouvrages similaires en historiographie. L'article a noté que le ministère de la censure avait pour but de contrôler la création, l'impression et la distribution de photographies et reproductions photographiques à limiter l'accès aux images, menaçant, selon les autorités, la moralité publique, la structure de l'Etat, les intérêts de l'Eglise orthodoxe et la dynastie régnante. L'auteur conclut que d'être extrêmement rigoureux d'un point de vue formel, la politique de censure n'a pas été en mesure de résoudre les tâches assignées par l'Etat. Dans la pratique, un mécanisme de commande actionné de manière inefficace et ne créer ruban rouge supplémentaire, ce qui conduit, en fin de compte, à sa liquidation partielle. ; Целью исследования является рассмотрение истории становления государственного регулирования оборота фотографических изображений в Российской империи и выявление особенностей его применения на практике. Для описания основных механизмов государственной политики России в отношении фотографического дела использованы традиционные принципы и методы исторического исследования, такие как историзм, системность, критический анализ источников и т. д. Выяснение влияния цензурной политики на повседневные практики фотографов-профессионалов и фотолюбителей осуществляется с помощью подходов микроистории. Новизна исследования объясняется постановкой актуальной проблемы и отсутствием подобных работ в историографии. В статье отмечено, что цензурное ведомство было призвано контролировать создание, тиражирование и распространение фотографий и фоторепродукций с целью ограничения доступа населения к изображениям, угрожающим, по мнению властей, общественной морали, государственному устройству, интересам православной церкви и правящей династии. Автор приходит к выводу, что, будучи крайне строгой с формальной точки зрения, цензурная политика не способна была решить возложенные на нее государством задачи. На практике, механизм контроля действовал неэффективно и лишь создавал дополнительную бюрократическую волокиту, что и привело, в конечном итоге, к его частичной ликвидации. ; Метою дослідження є розгляд історії становлення державного регулювання обороту фотографічних зображень в Російській імперії і виявлення особливостей його застосування на практиці. Для опису основних механізмів державної політики Росії щодо фотографічного справи використані традиційні принципи і методи історичного дослідження, такі як історизм, системність, критичний аналіз джерел і т. Д. З'ясування впливу цензурної політики на повсякденні практики фотографів-професіоналів і фотолюбителів здійснюється за допомогою підходів мікроісторії . Новизна дослідження пояснюється постановкою актуальної проблеми і відсутністю подібних робіт в історіографії. У статті зазначено, що цензурний відомство було покликане контролювати створення, тиражування та розповсюдження фотографій і фоторепродукцій з метою обмеження доступу населення до зображень, загрозливим, на думку влади, суспільної моралі, державного устрою, інтересам православної церкви і правлячої династії. Автор приходить до висновку, що, будучи вкрай суворої з формальної точки зору, цензурна політика не здатна була вирішити покладені на неї державою завдання. На практиці, механізм контролю діяв неефективно і лише створював додаткову бюрократичну тяганину, що і призвело, в кінцевому підсумку, до його часткової ліквідації.
Метою дослідження є розгляд історії становлення державного регулювання обороту фотографічних зображень в Російській імперії і виявлення особливостей його застосування на практиці. Для опису основних механізмів державної політики Росії щодо фотографічного справи використані традиційні принципи і методи історичного дослідження, такі як історизм, системність, критичний аналіз джерел і т. Д. З'ясування впливу цензурної політики на повсякденні практики фотографів-професіоналів і фотолюбителів здійснюється за допомогою підходів мікроісторії . Новизна дослідження пояснюється постановкою актуальної проблеми і відсутністю подібних робіт в історіографії. У статті зазначено, що цензурний відомство було покликане контролювати створення, тиражування та розповсюдження фотографій і фоторепродукцій з метою обмеження доступу населення до зображень, загрозливим, на думку влади, суспільної моралі, державного устрою, інтересам православної церкви і правлячої династії. Автор приходить до висновку, що, будучи вкрай суворої з формальної точки зору, цензурна політика не здатна була вирішити покладені на неї державою завдання. На практиці, механізм контролю діяв неефективно і лише створював додаткову бюрократичну тяганину, що і призвело, в кінцевому підсумку, до його часткової ліквідації. ; In the late 19th – early 20th cc. the Russian imperial authorities were concerned with the fast expansion of the photography. As a result, the public administration undertook efforts to get the new technology under the censorship control. The aim of the article is to reveal the theory and practice of the governmental regulation of photography in the Rus-sian empire. Basing on the wide range of archival sources, the author uses traditional methods of the historical study to describe the photography censorship in Russia and employs the approach of microhistory to find out how the censorship affected the everyday life of professional and amateur photographers. The lack of the studies devoted to the relationship between the public authorities and photography in the Russian empire determines the scientific novelty of the paper.From the early 1860ties, both private persons who owned cameras and commercial photographic studios were placed under surveillance of the inspector of publishing facilities and bookstores. Professional photographers were obliged to put their names on all images they produced and keep an account of all their clients. Any photographic activity outside the studio required a special permission of the local authorities. Only members of the photographic societies were allowed to take pictures everywhere in Russia (with an exception of military objects and borderlands) having no certificate from the local governor's office. Taking and publishing pictures of the ruling dynasty members and their residences required a special permission as well. The censorship controlled sharing of the photographic reproductions of the fine art works. The paintings, which (from the censor's perspective) either propagated revolutionary and separatist ideas or threatened the reputation of the monar-chy and Orthodox Church, were prevented from exhibiting. The local authorities used to confiscate the photographic reproductions of such paintings. As far as erotic materials were banned com-pletely, the censors paid special attention to any photographic im-ages depicting nudity. The author comes to conclusion, that despite the regulations were strict, the whole system of the state control over the photography was rather ineffective. Having no single law defining benchmarks for evaluating the pictures or even a list of the images banned throughout an empire, the censors used to act selec-tively. Furthermore, in big cities, such as Kyiv, they were too busy to control dozens of photographic studios and amateur photographers. As a result, both photographers and local civil servants ig-nored most of the regulations. ; Le but de l'étude est d'examiner l'histoire de la formation de la réglementation de l'État du chiffre d'affaires des images photographiques dans l'Empire russe et d'identifier les caractéristiques de son application dans la pratique. Décrire les mécanismes de base de la politique de l'Etat russe en ce qui concerne l'utilisation photographique de faire des principes traditionnels et les méthodes de la recherche historique, comme l'historicisme, l'analyse systématique, critique des sources, et ainsi de suite. D. Précisions sur l'impact de la politique de censure sur la pratique quotidienne des photographes professionnels et amateurs par des approches micro-histoire . La nouveauté de l'étude s'explique par la formulation du problème actuel et l'absence d'ouvrages similaires en historiographie. L'article a noté que le ministère de la censure avait pour but de contrôler la création, l'impression et la distribution de photographies et reproductions photographiques à limiter l'accès aux images, menaçant, selon les autorités, la moralité publique, la structure de l'Etat, les intérêts de l'Eglise orthodoxe et la dynastie régnante. L'auteur conclut que d'être extrêmement rigoureux d'un point de vue formel, la politique de censure n'a pas été en mesure de résoudre les tâches assignées par l'Etat. Dans la pratique, un mécanisme de commande actionné de manière inefficace et ne créer ruban rouge supplémentaire, ce qui conduit, en fin de compte, à sa liquidation partielle. ; Целью исследования является рассмотрение истории становления государственного регулирования оборота фотографических изображений в Российской империи и выявление особенностей его применения на практике. Для описания основных механизмов государственной политики России в отношении фотографического дела использованы традиционные принципы и методы исторического исследования, такие как историзм, системность, критический анализ источников и т. д. Выяснение влияния цензурной политики на повседневные практики фотографов-профессионалов и фотолюбителей осуществляется с помощью подходов микроистории. Новизна исследования объясняется постановкой актуальной проблемы и отсутствием подобных работ в историографии. В статье отмечено, что цензурное ведомство было призвано контролировать создание, тиражирование и распространение фотографий и фоторепродукций с целью ограничения доступа населения к изображениям, угрожающим, по мнению властей, общественной морали, государственному устройству, интересам православной церкви и правящей династии. Автор приходит к выводу, что, будучи крайне строгой с формальной точки зрения, цензурная политика не способна была решить возложенные на нее государством задачи. На практике, механизм контроля действовал неэффективно и лишь создавал дополнительную бюрократическую волокиту, что и привело, в конечном итоге, к его частичной ликвидации.
In the article the matiraly medical and historical works of a foreign doctor for dominance of the Russian and Austro-Hungarian empires Romanian, Ukrainian doctors and historians of medicine during the "Ukrainian revival" Diaspora physicians and independentUkraine. History of medicine as a branch of science in the lands ofUkrainehas passed a difficult and arduous journey. Description in the annals of the acts of the monks-healers Agapito, Panteleimon, Feodosiya and other can be considered one of the first rudiments for later "dictionaries of Ukrainian doctors," a similar description of the first leccy doctors are beginning of the world history of medicine. Materials on the history of folk medicine, the monastery, Cossack, craft of medicine are in the ancient manuscripts and peredryag. However, theUkraine, deprived of statehood, could not become the path of normal development of their culture, science and education. For centuries of enslavement academic institutions were in the hands of the authorities, mainly of the hostile attitude to the culture and language of the indigenous Ukrainian population. Recall Valuev and EMS decrees of the tsarist regime, the liquidation of the Polish sanation government Ukrainian chairs at LvivUniversityand the numerus clausus on the admission of Ukrainian students. Bukovina region, which during the years 1800-1900 was underAvsto,HungaryandRomania, had a rather stable development of medical industry and infrastructure. Despite the significant lack of doctors and medical personnel have been established system of sanitary-epidemiological surveillance, public health, including the provision of care in such professional groups as soldiers, artisans, etc., and System pregnant women during childbirth, working under the close supervision of regional councils and administatsiyi. The buildings of medical institutions, designed and built in the years and has been working as the hospitals of the city ofChernivtsiand Chernivtsi region. ; L'article décrit les travaux médico-historique matiraly d'autres nationalités médecins pour la domination des empires russe et austro-hongrois, roumain, les médecins ukrainiens et les historiens de la médecine au cours de la « renaissance ukrainienne des » médecins de la diaspora et de l'Ukraine indépendante. région de Bucovine, qui, dans la période de 1800-1900 ans était sous l'Autriche-Hongrie et la Roumanie, avait suffisamment le développement durable de l'industrie de la santé et des infrastructures connexes. La construction d'hôpitaux, conçu et construit dans les années et travaille actuellement comme les institutions médicales de la région de Tchernivtsi et Tchernivtsi. ; В статье рассмотрены матиралы медико-исторических трудов инонациональных врачей за господство Российской и Австро-Венгерской, Румынской империй, украинских врачей и историков медицины в период «украинского возрождения», врачей диаспоры и независимой Украины. Буковинский край, который в период 1800-1900 годов находился под Австро-Венгрией и Румынией, имел достаточно устойчивое развитие медицинской отрасли и соответствующей инфраструктуры. Здания лечебных учреждений, спроектированные и построенные в те годы, и по настоящее время работают как лечебные учреждения города Черновцы и Черновицкой области. ; У статті розглянуті матірали медико-історичних праць інонаціональних лікарів за панування Російської та Австро-Угорської, Румунської імперій, українських лікарів та істориків медицини в період «українського відродження», лікарів діаспори і незалежної України. Буковинський край, який в період 1800-1900 років перебував під Австро-Угорщиною і Румунією, мав досить сталий розвиток медичної галузі та відповідної інфраструктури. Будинки лікувальних закладів, спроектовані і побудовані в ті роки, і по теперішній час працюють як лікувальні установи міста Чернівці та Чернівецької області.
In the article the matiraly medical and historical works of a foreign doctor for dominance of the Russian and Austro-Hungarian empires Romanian, Ukrainian doctors and historians of medicine during the "Ukrainian revival" Diaspora physicians and independentUkraine. History of medicine as a branch of science in the lands ofUkrainehas passed a difficult and arduous journey. Description in the annals of the acts of the monks-healers Agapito, Panteleimon, Feodosiya and other can be considered one of the first rudiments for later "dictionaries of Ukrainian doctors," a similar description of the first leccy doctors are beginning of the world history of medicine. Materials on the history of folk medicine, the monastery, Cossack, craft of medicine are in the ancient manuscripts and peredryag. However, theUkraine, deprived of statehood, could not become the path of normal development of their culture, science and education. For centuries of enslavement academic institutions were in the hands of the authorities, mainly of the hostile attitude to the culture and language of the indigenous Ukrainian population. Recall Valuev and EMS decrees of the tsarist regime, the liquidation of the Polish sanation government Ukrainian chairs at LvivUniversityand the numerus clausus on the admission of Ukrainian students. Bukovina region, which during the years 1800-1900 was underAvsto,HungaryandRomania, had a rather stable development of medical industry and infrastructure. Despite the significant lack of doctors and medical personnel have been established system of sanitary-epidemiological surveillance, public health, including the provision of care in such professional groups as soldiers, artisans, etc., and System pregnant women during childbirth, working under the close supervision of regional councils and administatsiyi. The buildings of medical institutions, designed and built in the years and has been working as the hospitals of the city ofChernivtsiand Chernivtsi region. ; L'article décrit les travaux médico-historique matiraly d'autres nationalités médecins pour la domination des empires russe et austro-hongrois, roumain, les médecins ukrainiens et les historiens de la médecine au cours de la « renaissance ukrainienne des » médecins de la diaspora et de l'Ukraine indépendante. région de Bucovine, qui, dans la période de 1800-1900 ans était sous l'Autriche-Hongrie et la Roumanie, avait suffisamment le développement durable de l'industrie de la santé et des infrastructures connexes. La construction d'hôpitaux, conçu et construit dans les années et travaille actuellement comme les institutions médicales de la région de Tchernivtsi et Tchernivtsi. ; В статье рассмотрены матиралы медико-исторических трудов инонациональных врачей за господство Российской и Австро-Венгерской, Румынской империй, украинских врачей и историков медицины в период «украинского возрождения», врачей диаспоры и независимой Украины. Буковинский край, который в период 1800-1900 годов находился под Австро-Венгрией и Румынией, имел достаточно устойчивое развитие медицинской отрасли и соответствующей инфраструктуры. Здания лечебных учреждений, спроектированные и построенные в те годы, и по настоящее время работают как лечебные учреждения города Черновцы и Черновицкой области. ; У статті розглянуті матірали медико-історичних праць інонаціональних лікарів за панування Російської та Австро-Угорської, Румунської імперій, українських лікарів та істориків медицини в період «українського відродження», лікарів діаспори і незалежної України. Буковинський край, який в період 1800-1900 років перебував під Австро-Угорщиною і Румунією, мав досить сталий розвиток медичної галузі та відповідної інфраструктури. Будинки лікувальних закладів, спроектовані і побудовані в ті роки, і по теперішній час працюють як лікувальні установи міста Чернівці та Чернівецької області.
The socio-political situation of the Jewish population of the southern districts of the Bessarabian province in the second half of the XIX and the beginning of the XX centuries is considered. The specifics of the Russian national policy towards the Jews of the region, their participation in the activities of political parties, the course of Jewish pogroms in the towns and villages of the province are examined. ; Nous considérons que la situation socio-politique de la population juive des comtés du sud de la Bessarabie dans la seconde moitié XІX - début XX siècles, explore les spécificités de la politique nationale de la Russie envers les Juifs de la région, leur participation aux activités des partis politiques, au cours de pogromes juifs dans les villes et villages de la région. ; Рассматривается социально-политическое положение еврейского населения южных уездов Бессарабской губернии во второй половине XІX – начале XX веков, исследуется специфика российской национальной политики по отношению к евреям региона, их участие в деятельности политических партий, ход еврейских погромов в городах и селах края. ; На матерiалах пiвденних повiтiв Бессарабської губернiї Росiйської iмперiї проаналiзовано соцiально-полiтичне становище євреiїв у другiй половинi XІX – початку XX ст.У Росiйськiй iмперiї, на вiдмiну вiд Захiдної Європи та США, євреї не були емансипованi й асимiлюванi у суспiльство. Це створило мiцну основу для сiонiстського руху в центрi Росiйської iмперiї. Сiонiсти-соцiалiсти поширили свiй вплив на пiвдень Бессарабiї.Сiонiстська соцiалiстична робоча партiя публiкувала газету «Голос Єврейський» в Одесi та справила значний вплив на мiсцеве населення провiнцiї. У своїй програмi сiонiстськi соцiалiсти наполягали на необхiдностi визнати законнi права єврейського населення на формування нацiонального самоврядування, використання етнiчної мови в нацiональних школах, правових iнститутах i в суспiльному життi, збереження традицiйних норм єврейського закону i на встановлення традицiйних норм єврейського закону i про створення Всеросiйського єврейського нацiонального зiбрання.У статтi пiдсумовано, що соцiально-полiтичне становище єврейського населення на пiвднi Бессарабiї у другiй половинi XІX – на початку XX ст. стало класичним прикладом боротьби етнiчної меншини за виживання в iнонацiональному, iноконфессiональному i авторитарному оточеннi. Патрiархальний побут i консервативна полiтична свiдомiсть не дозволило суспiльству тверезо оцiнити суть «єврейського питання». А здiйснюване державною владою соцiально-етнiчне вiдчуження євреїв привело на початку XX ст. до зростання радикальної полiтичної свiдомостi. Чим нижче був рiвень iнтеграцiї в росiйську iмперську iдентичнiсть, тим значнiше був потенцiал опозицiйностi до iснуючого полiтичного режиму. Невдоволення цим явищем вилилося у спалахи етнофобiї у виглядi єврейських погромiв, що охопили регiон пiд час революцiї 1905-1907 рр.
The socio-political situation of the Jewish population of the southern districts of the Bessarabian province in the second half of the XIX and the beginning of the XX centuries is considered. The specifics of the Russian national policy towards the Jews of the region, their participation in the activities of political parties, the course of Jewish pogroms in the towns and villages of the province are examined. ; Nous considérons que la situation socio-politique de la population juive des comtés du sud de la Bessarabie dans la seconde moitié XІX - début XX siècles, explore les spécificités de la politique nationale de la Russie envers les Juifs de la région, leur participation aux activités des partis politiques, au cours de pogromes juifs dans les villes et villages de la région. ; На матерiалах пiвденних повiтiв Бессарабської губернiї Росiйської iмперiї проаналiзовано соцiально-полiтичне становище євреiїв у другiй половинi XІX – початку XX ст.У Росiйськiй iмперiї, на вiдмiну вiд Захiдної Європи та США, євреї не були емансипованi й асимiлюванi у суспiльство. Це створило мiцну основу для сiонiстського руху в центрi Росiйської iмперiї. Сiонiсти-соцiалiсти поширили свiй вплив на пiвдень Бессарабiї.Сiонiстська соцiалiстична робоча партiя публiкувала газету «Голос Єврейський» в Одесi та справила значний вплив на мiсцеве населення провiнцiї. У своїй програмi сiонiстськi соцiалiсти наполягали на необхiдностi визнати законнi права єврейського населення на формування нацiонального самоврядування, використання етнiчної мови в нацiональних школах, правових iнститутах i в суспiльному життi, збереження традицiйних норм єврейського закону i на встановлення традицiйних норм єврейського закону i про створення Всеросiйського єврейського нацiонального зiбрання.У статтi пiдсумовано, що соцiально-полiтичне становище єврейського населення на пiвднi Бессарабiї у другiй половинi XІX – на початку XX ст. стало класичним прикладом боротьби етнiчної меншини за виживання в iнонацiональному, iноконфессiональному i авторитарному оточеннi. Патрiархальний побут i консервативна полiтична свiдомiсть не дозволило суспiльству тверезо оцiнити суть «єврейського питання». А здiйснюване державною владою соцiально-етнiчне вiдчуження євреїв привело на початку XX ст. до зростання радикальної полiтичної свiдомостi. Чим нижче був рiвень iнтеграцiї в росiйську iмперську iдентичнiсть, тим значнiше був потенцiал опозицiйностi до iснуючого полiтичного режиму. Невдоволення цим явищем вилилося у спалахи етнофобiї у виглядi єврейських погромiв, що охопили регiон пiд час революцiї 1905-1907 рр. ; Рассматривается социально-политическое положение еврейского населения южных уездов Бессарабской губернии во второй половине XІX – начале XX веков, исследуется специфика российской национальной политики по отношению к евреям региона, их участие в деятельности политических партий, ход еврейских погромов в городах и селах края.
