Suchergebnisse

The article suggests review of publications on educational topics of scientific and theoreticaljournal «Philosophical Thoughts» from 2009 to 2011 years. It submits essays on the history of Ukrainianphilosophy of education; rethinking of the Soviet and post-Soviet domestic philosophical thought andeducation; post-Bologna realities of existence and teaching philosophy in Germany; the interactionof analytical and continental traditions in contemporary French philosophy; determination andself-determination of the philosophy in a risk society. In addition to the articles it presents the resultsof round-table discussions and interviews about the problems of interaction between governmentand the scientific community, about the state and prospects of development of modern Ukrainianphilosophy and logic. ; Стаття подає огляд публікацій з освітньоїтематики науково-теоретичного часопису «Філософська думка» з 2009 по 2011 роки. Представленорозвідки з історії української філософії освіти; прорадянськоївітчизняної філософської думки та освіти; постболонських реалій існування та викладання філософії в Німеччині; взаємодії аналітичної та континентальної традицій в сучасній французькій філософії; визначеннята самовизначення філософії в суспільстві ризику. Окрім власне статей, наведенорезультати круглих столів та опитувань стосовно проблем взаємодії влади танаукової спільноти; щодо стану та перспектив розвитку сучасної українськоїфілософії та логіки.

This article presents the general overview of the 13th edition of the international academic conference "Philosophy: The New Generation" that took place at the National University of "Kyiv-Mohyla Academy" (NaUKMA) in 2018. The conference was founded in 2006 as an initiative of NaUKMA's philosophy students supported by the Department of Philosophy and Religious Studies. For the following years, it has become an important annual event for the Ukrainian philosophical community. In 2018, the topic of the conference was "History of Philosophy and histories of philosophies". The conference included the following sections: "The Approaches to the History of Philosophy"; "History of Ideas, Notions, Concepts"; "Epistemological Issues in the History of Philosophy"; "Receptions of the History of Philosophy"; "History of Philosophy and Gender Studies"; and "Oriental Studies". In addition, two lectures were delivered during the conference: "Subjective Notes from the Recent History of Ukrainian Academic Philosophy of Science" (lecturer: Prof. Dr. Volodymyr Kuznetsov) and "The Vicious Circle of Sexual Politics' Triumphalism" (lecturer: Dr. Kateryna Honcharenko). Also, two panel discussions took place at the conference: "What to Do with the Philosophical Education" and "The Problems of Philosophical Research in the East". Although the participants of the conference have covered a large number of topics in their reports, several tendencies can be identified as prevailing. The biggest percentage of reports was connected with a methodology called History of ideas, notions, and concepts, while the discussions related to oriental and gender studies unfolded in the light of critique of Eurocentrism and Androcentrism respectively.Article received 15.02.2019 ; У листопаді 2018 р. у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» відбулася Міжнародна наукова конференція «Філософія: Нове покоління», присвячена темі: «Історія Філософії та історії філософій». Починаючи з 2006 р., це вже тринадцята конференція «Філософія: Нове покоління», організаторами якої виступають студенти та аспіранти кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА. Як і в попередні роки, учасниками конференції були студенти, аспіранти, викладачі та наукові співробітники з різних міст України та зарубіжжя. Пропонований огляд висвітлює проблематику виголошених доповідей, а також лекцій і круглих столів, що відбулися в рамках конференції.Матеріал надійшов 15.02.2019

This article presents the general overview of the 13th edition of the international academic conference "Philosophy: The New Generation" that took place at the National University of "Kyiv-Mohyla Academy" (NaUKMA) in 2018. The conference was founded in 2006 as an initiative of NaUKMA's philosophy students supported by the Department of Philosophy and Religious Studies. For the following years, it has become an important annual event for the Ukrainian philosophical community. In 2018, the topic of the conference was "History of Philosophy and histories of philosophies". The conference included the following sections: "The Approaches to the History of Philosophy"; "History of Ideas, Notions, Concepts"; "Epistemological Issues in the History of Philosophy"; "Receptions of the History of Philosophy"; "History of Philosophy and Gender Studies"; and "Oriental Studies". In addition, two lectures were delivered during the conference: "Subjective Notes from the Recent History of Ukrainian Academic Philosophy of Science" (lecturer: Prof. Dr. Volodymyr Kuznetsov) and "The Vicious Circle of Sexual Politics' Triumphalism" (lecturer: Dr. Kateryna Honcharenko). Also, two panel discussions took place at the conference: "What to Do with the Philosophical Education" and "The Problems of Philosophical Research in the East". Although the participants of the conference have covered a large number of topics in their reports, several tendencies can be identified as prevailing. The biggest percentage of reports was connected with a methodology called History of ideas, notions, and concepts, while the discussions related to oriental and gender studies unfolded in the light of critique of Eurocentrism and Androcentrism respectively.Article received 15.02.2019 ; У листопаді 2018 р. у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» відбулася Міжнародна наукова конференція «Філософія: Нове покоління», присвячена темі: «Історія Філософії та історії філософій». Починаючи з 2006 р., це вже тринадцята конференція «Філософія: Нове покоління», організаторами якої виступають студенти та аспіранти кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА. Як і в попередні роки, учасниками конференції були студенти, аспіранти, викладачі та наукові співробітники з різних міст України та зарубіжжя. Пропонований огляд висвітлює проблематику виголошених доповідей, а також лекцій і круглих столів, що відбулися в рамках конференції.Матеріал надійшов 15.02.2019

This article presents the general overview of the 13th edition of the international academic conference "Philosophy: The New Generation" that took place at the National University of "Kyiv-Mohyla Academy" (NaUKMA) in 2018. The conference was founded in 2006 as an initiative of NaUKMA's philosophy students supported by the Department of Philosophy and Religious Studies. For the following years, it has become an important annual event for the Ukrainian philosophical community. In 2018, the topic of the conference was "History of Philosophy and histories of philosophies". The conference included the following sections: "The Approaches to the History of Philosophy"; "History of Ideas, Notions, Concepts"; "Epistemological Issues in the History of Philosophy"; "Receptions of the History of Philosophy"; "History of Philosophy and Gender Studies"; and "Oriental Studies". In addition, two lectures were delivered during the conference: "Subjective Notes from the Recent History of Ukrainian Academic Philosophy of Science" (lecturer: Prof. Dr. Volodymyr Kuznetsov) and "The Vicious Circle of Sexual Politics' Triumphalism" (lecturer: Dr. Kateryna Honcharenko). Also, two panel discussions took place at the conference: "What to Do with the Philosophical Education" and "The Problems of Philosophical Research in the East". Although the participants of the conference have covered a large number of topics in their reports, several tendencies can be identified as prevailing. The biggest percentage of reports was connected with a methodology called History of ideas, notions, and concepts, while the discussions related to oriental and gender studies unfolded in the light of critique of Eurocentrism and Androcentrism respectively.Article received 15.02.2019 ; У листопаді 2018 р. у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» відбулася Міжнародна наукова конференція «Філософія: Нове покоління», присвячена темі: «Історія Філософії та історії філософій». Починаючи з 2006 р., це вже тринадцята конференція «Філософія: Нове покоління», організаторами якої виступають студенти та аспіранти кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА. Як і в попередні роки, учасниками конференції були студенти, аспіранти, викладачі та наукові співробітники з різних міст України та зарубіжжя. Пропонований огляд висвітлює проблематику виголошених доповідей, а також лекцій і круглих столів, що відбулися в рамках конференції.Матеріал надійшов 15.02.2019

The article researches the phenomenon of so-called philosophia togata examining such issues as the emergence of Roman philosophy during one of the most exciting periods in Roman history. It considers the themes being a subject for study for a long time: the processes of social-psychological and cultural changes in Rome in Hellenistic age, the significance and extent of Greek influence, the new Roman life-styles and the reception of the philosophical doctrines of Greek thinkers such as Stoics, Epicureans and other philosophical schools. To my opinion, it is a subject on which there are still important and interesting questions to be asked and many worthwhile things to be said. An attempt is made to combine history of philosophy with history of culture and to place Roman philosophy and philosophers in a cultural context of Hellenization of Latin west and Roman response to this challenge. Focusing on topics such as Roman attitudes towards Greek culture, images of Greeks in Italy, crises of traditional values of mores maiorum, Roman intelligentsia, the article considers practices of philosophy in Rome as phenomenon of restricted identification or participation as a result of negative assessment of philosophy as otium in Roman society. An emphasis is made on the paradoxical status of philosophy in the Roman way of life and in the contradictions of playing the role of a Roman philosopher.The traditional roman mentality was scandalized by advent of Greek philosophers to Italy and strongly opposed to the first attempts of transplantation of philosophy into social organism of civitas. Roman authorities viewed Greek visitors and their intellectual shows, foreign ideas in general as a serious danger for mores maiorum and a kind of so-called nova flagitia. The expulsion of philosophers followed several times during the 2nd century B.C. It took hundreds of years to overcome the general prejudice and to legalize philosophy in Rome not only as tolerated otium cum dignitate but needful and commonly respected medicina animae. As we can see, wars against philosophy took place from time to time not only in republican period, but also during Early Empire, under the principate regime.So, the process of appropriation of philosophy by Roman cultural elite was slow, often frustrated and essentially limited being localized in private life and non-formal contacts in social microgroups (amical circles). Its territory was Roman otium (leisure as a part of traditional Roman way of life) and it met negative public and official assessment that cannot be ignored by aristocratic elite in this so-called shame culture. The representatives and enthusiasts of philosophy (for example Cicero) had to justify their philosophical conversion. Therefore the Roman soul was divided in its own reactions towards alien philosophy and felt uneasiness in practicing it. The conduct of its Roman adepts is often very different and depends on various social contexts and situations.We consider the antagonism between Roman philhellenism and traditionalism in general not as a struggle of two cultural (or even political) parties but as an inner conflict of two elements of divided Roman psyche which determines the phenomenon of restricted participation in philosophical pursuit during the period of Roman cultural history viewed here. Manuscript received 10.09.2020 ; Статтю присвячено рецепції грецької філософії в Римі і типу римського філософування періоду кінця республіки. У центрі уваги перший в історії європейської культури досвід утворення власної філософської традиції шляхом так званої імплантації (або трансферу) – отримання готового культурного продукту від «батьківщини філософії». Цей досвід розглянуто як невідокремну складову процесу культурної еллінізації латинського Заходу, що став наслідком входження Риму до системи елліністичної цивілізації. Автор намагається побачити місце, яке зайняла філософія як «чужорідне тіло» в організмі римського соціуму, і торкається питань про сполучення адаптації, наслідування і креативності в цьому досвіді та специфіки феномену philosophia togata.Матеріал надійшов 10.09.2020

The Department of Philosophy of Culture began its work in 1984. In the 1990s, the changing social conditions for the existence of philosophical thought with the acquisition of independence led to the abandonment of the Marxist paradigm of theoretical monopoly on determining the principles and direction of humanitarian thinking. This fundamentally removed the issue of overcoming social reductionism and opened the possibility of new priorities for the study of cultural reality and human understanding. Since the mid-1990s, the research program of the department has been constantly transformed: there is a transition from understanding the meaning and categorical forms of cultural reality to the analysis of various projections of socio-cultural progress. The research topics are enriched by the study of the problem of national existence, the phenomenon of politics, globalization and civilizational choice, civil society, cultural policy, the phenomenon of violence etc. The theoretical primacy of the ontological approach to culture is preserved, which involves understanding culture as a way of human existence. However, the methodological tools used in research on specific topics are more focused on the specifics of the subject and the experience of its analysis in modern world philosophical thought. ; Відділ філософії культури розпочав свою роботу 1984 року. У 1990-х зміна суспільних умов існування філософської думки зі здобуттям незалежності спричинила відмову від марксистської парадигми теоретичної монополії на визначення засад та спрямованості гуманітарного мислення. Це принципово зняло питання подолання соціального редукціонізму та відкрило можливість нових пріоритетів дослідження культурної реальності та розуміння людини. Від середини 1990-х науково-дослідницька програма відділу невпинно трансформується: відбувається перехід від осмислення сенсу та категорійних форм культурної реальності до аналізу різноманітних проєкцій соціокультурного поступу. Тематика досліджень збагачується вивченням проблеми національного буття, феномену політики, ґлобалізації та цивілізаційного вибору, громадянського суспільства, культурної політики, феномену насильства тощо. Зберігається теоретичний примат онтологічного підходу до культури, який передбачає розуміння культури як способу людського буття. Проте методологічний інструментарій, застосовуваний у дослідженнях конкретних тематик, більшою мірою зорієнтований на специфіку досліджуваного предмета та досвід його аналізу в сучасній світовій філософській думці.

The article is presented in the form of an interview with French philosophersAndré Masse-Stamberger and Olga Panchenko. It discusses the problems ofpractical philosophy in some communicational forms as café-philo, cinemaphilo,open conferences, philosophical consulting. The particularity ofphilosophical education in French universities are also covered in the paper.During the conversation, it was found that interdisciplinary connections ofphilosophy and psychology produce controversial opinions and require a morethorough elaboration of adjacent definitions; at the same time, it was pointed outthat Oriental philosophy (and spiritual practices which are related to it) is gainingpopularity in modern Europe which gives example of a possible symbiosis ofthese scientific fields. The nature and key objectives of a philosophical café as anextra-academic place of philosophical practice has been discovered. Its distinctivefeatures are an existence of a professional moderator, a strict conversationaltiming, a free choice of topics, an interactive discussion and a freedom of speech ina form of an equitable polylogue, a summary and an online report of activity. TheCafé-philo is also a process of a collegial search for the truth and an instrumentof communication between intellectuals which creates a premise for further cocreationand cooperation. The opening of these discourses of practical philosophyfor a wide audience demonstrates a high level of tolerance and democracy of thetheir members.The article identifies the philosophical aspect of masterpieces of the worldcinematography that is embedded in the basis of a cinema-philo discourse in whichthe problems illustrated in a film are extrapolated on the topical problems of ourtime during its after-watching discussion.The particularity of the French educative projects of practical philosophy forchildren such as philosophical ateliers, meetings and discussions following theideas of Bridgit Labbe and Oscar Brenifier have been found.Some features of the French education at universities are the following: a zeroplagiarism tolerance in student texts, the priority of a deepened learning of primarysources, a multiplicity of programs, step-by-step course' validation and a growth ofa teaching in form of discussion.The main inference of the interview is the idea of a trending of practicalphilosophy in the existential and civilizational choice of humanity. ; В інтерв'ю з французькими дослідниками – філософом Андре Масс-Стамберже та культурологом Ольгою Панченко обговорюються комуні­кативні форми практичної філософії, як то кафе-філо, кіно-філо, відкриті конференції, філософське консультування та питання специфіки філософ­ської освіти у Франції. Зближення філософії та психології викликає контр­оверсійні думки; при цьому відмічено, що популярність у Європі східної філософії та супроводжуючих духовних практик демонструє можливий симбіоз даних наукових сфер. Розкрито суть та задачі філософського кафе як позаакадемічної форми філософування, визначено його комунікативні параметри: наявність модератора і таймера виступів, вільний вибір теми, інтерактивне обговорення, колегіальне резюмування. Специфіку філософ­ської освіти у Франції відображено у розвитку проектів філософії для ді­тей (філософське ательє Бріджит Лаббе, діалогіка Оскара Бреніфьє), у не­припустимості плагіату, пріоритеті вивчення першоджерел, дрібній дифе­ренціації програм і нарощуванні дискутивних форм навчання. Висновком інтерв'ю є підтвердження гострої актуальності практичної філософії в ек­зистенціальному та цивілізаційному виборі людства

Cinematography as a space of intercultural dialogue is one of frequent research objects for various specialists. This article touches upon the theme of Orientalism in cinematographic compositions. At the beginning of the 1970s Japan began to occupy a leading position in Pacific region, which affected live-action cinematography. The purpose of that research is to study forming and transforming of Japan's characteristic image in European fictional films (1971 – 1994). The study uses an imagology approach – researching the appearance of one nation in another nation's history and culture. European films of the period depict Japan as either hostile and barbaric or culturally developed country. Whereas the image of Japan as a barbaric country was promoted by topics related to feudal Japan, the image of Japan as a country of culture was presented by applied arts and scientific and technical progress. The author came to following conclusion. European director's most often referred to the theme of Japan's participation in the Second World War as well as to the Japanese feudal culture. The general plots of the films were military operations and last days before Japanese capitulation. Well-established images of barbaric and picturesque country became eclectic, and the samurai-codex was presented in a new way, particularly in philosophy of sword and death. Colonial fictional film discourse has been converted and gained a symbolic form. The important part of this was the representation of Japanese art and science. Japan as a country of future became one of the prevailing new images. ; На основі аналізу європейських художніх фільмів 1971-1994 рр., визначено характерні кінематографічні образи Японії. Досліджено головні сюжети та поширені теми. Охарактеризовано основні структурні елементи її кінематографічного образу. Виявлено чинники формування образу Японії у радянських та західноєвропейських кінострічках.

Attention is focused on the issues and understanding of the essence of modern life science and awareness of its importance as a primary element – the basis of the innovation system of the society. Implemented a philosophical analysis of the concept of "innovation", defined the historical and philosophical background of the formation of the main functions of science is characterized by the relationship of philosophy, science and innovation, as a direct result of the logical development of science. The urgency due to the specified topics design processes in the scientific, social, cultural, economic and political life of Ukraine and the world. It was found that in the new century science enters a new scientific worldview, formed under the influence of modern scientific and technological revolution and dramatically affect the change of reality and of man himself. Thanks to the creativity of the possibility of any progress, based can only be innovation. Creativity - is creation of new models and implement them through functional activity in material things or in physical models. Formation of a new socio-economic and political-legal reality is in direct proportion to the extent to which these processes are imbued strategy of innovation and synthesizing creative people how they will rule the principles of humanism, healthy criticism, social freedom, pluralism, high moral responsibility. ; Увагу акцентовано на проблемах розуміння сутності сучасного буття науки та усвідомлення її як важливої основи інноваційної системи суспільства. Здійснено філософський аналіз поняття творчості як основного критерію інновації, що характеризує взаємозв'язок філософії, науки та інноваційної діяльності, як логічний результат безпосереднього розвитку науки. Актуальність зазначеної тематики зумовлена конструктивними процесами, які відбуваються в науковому, суспільному, культурному, економічному та політичному житті України та світу. Встановлено, що в нове століття наука входить з новим науковим світоглядом, який формується під впливом сучасних наукових і технологічних новацій і кардинально впливає на зміну дійсності і самої людини.

It is argued in this paper that demands for critical thinking (CT) will be determined by needs both of political superstructure and productive forces of a competitive society in the 21st century. Phenomenon of CT has to be studied and understood as one of the essential elements of some more complex entities – higher-order thinking, core of work-related skills, etc. CT skill need to be developed in connection with relevant cognitive and affective dispositions. It is pointed out, therefore, that it is more correct not to be limited by teaching CT but to educate a critical thinker, whose CT skill is relied on base of relevant dispositions. The process of educating a critical thinker, or rather – a person who will have CT, for instance, as element of a set of the core work-related skills, should continue during the kindergarten, school and university education at least. It is substantiated that under conditions of Ukrainian higher education it is expediently to use two interconnected courses in the process of CT education: logic with elements of critical thinking – in frame of the bachelor's degree studies – and critical thinking on base of logic – in frame of the master's degree studies. ; В статті аргументовано, що у ХХІ столітті запити на критичне мислення (КМ) визначають­ся потребами як політичної надбудови, так і про­дуктивних сил конкурентноздатного суспільства. Феномен КМ потрібно вивчати і осмислювати як один з суттєвих елементів складніших утворень – мислення вищого порядку, сукупності серцевинних для праці вмінь тощо. Вміння КМ слід розвивати у зв'язку з відповідними когнітивними і афективними дис­позиціями. Тож наголошено, що правильнішим є не обмежуватися навчанням КМ, а виховувати критично мислячу особу, в якої вміння КМ спиратиметься на підвалини відповідних диспозицій. Процес виховання критично мислячої осо­би, а вірніше – особи, яка матиме КМ, наприклад, у складі сукупності серце­винних для її праці вмінь, має охоплювати, щонайменше, дошкільну, шкільну й університетську освіту. Обґрунтовано, що за умов української вищої школи в процесі виховання КМ доцільно використовувати зв'язку двох курсів: логіки з елементами критичного мислення – у межах бакалаврату – і критичного мислення на основі логіки – у межах магістратури. 1. Адаменко Н., Кравченко Ю. (2014) Історія знайомства української педагогічної аудиторії з методикою «Філософія для дітей» / Філософія освіти. Philosophy of Education, 2(15), 188-194. URL: www.philosopheducation.com Adamenko, Nadiya and Kravchenko, Yuliya (2014) The History of Ukrainian Pedagogues' Knowledge of the Methodology "Philosophy for Children" / Філо¬софія освіти. Philosophy of Education, 2(15), 188-194 (in Ukrainian). URL: www. philosopheducation.com 2. Бандурка О. М., Тягло О. В. (2002) Курс логіки. Підручник. Київ : Літера ЛТД. Bandurka, Oleksandr and Tiaglo, Oleksandr (2002) Course of Logic. A Textbook. Kyiv : Litera Ltd. (in Ukrainian). 3. Бандурка О. М., Тягло О. В. (2011) Юридична логіка : підручник для студентів вищ. навч. закладів. Харків : Золота миля. Bandurka, Oleksandr and Tiaglo, Oleksandr (2011) Juridical Logic: A Textbook for the Higher-school Students. Kharkiv : Golden Mile (in Ukrainian). 4. Вайнстейн М. (2005) Каркас для критического мышления / Постметодика, 2(60), 42-45. Weinstein, Mark (2005) A Framework for Critical Thinking / Postmethodika, 2(60), 42-45 (in Russian). 5. Гайденко В. (2006) Філософія освіти в Бразилії : критична педагогіка Пауло Фрейре // Філософія освіти. Philosophy of Education, 2(4), 91-99. URL: www.philosopheducation.comHaydenko, Viktoria (2006) Philosophy of Education in Brazil: Paulo Freire's Critical Pedagogy / Філософія освіти. Philosophy of Education, 2(4), 91-99 (in Ukrainian). URL: www.philosopheducation.com 6. Грегорі М. (2006) Про філософію, дітей та «заборонені теми» / Виховна робота в школі, 6(19), 12-13. Gregory, Maughn (2006) On Philosophy, Children and Taboo Topics / Educational Work in School, 6(19), 12-13 (in Ukrainian). 7. Гриневич Л. (2017) Надто важливий. Чому потрібно прийняти новий за¬кон про освіту? / Українська правда. Життя. URL: https://life.pravda.com.ua/ columns/2017/06/19/224784/ Grinevich, Liliya (2017) Too Important. Why to Adopt a New Law on Education? / Ukrainian Truth. Life. URL: http://life.pravda.com.ua/columns/2017/06/19/224784/ (in Ukrainian). 8. Ліпман М. (2005) Критичне мислення: чим воно може бути? / Постметодика, 2(60), 33-41. Lipman, Mathew (2005) Critical Thinking: What Can It Be? / Postmethodika, 2(60), 33-41 (in Ukrainian). 9. Макларен П. (2010) Революційна критична педагогіка у ХХІ ст. Відповіді на за¬питання Ірини Предборської / Філософія освіти. Philosophy of Education, 1-2 (9), 57-66. URL: www.philosopheducation.com McLaren, Peter (2010) Revolutionary Critical Pedagogy of 21th Century (Interview with Iryna Predborska) / Філософія освіти. Philosophy of Education, 1-2(9), 57-66 (in Ukrainian). URL: www.philosopheducation.com 10. Маркс К. (1959) К критике политической экономии / Маркс К., Энгельс Ф. Со¬чинения. 2-е изд. T. 19. Москва: Госполитиздат. Marx, Karl (1959) A Contribution to the Critique of Political Economy / Marx, Karl and Engels, Frederic. 2nd ed. Collected Works, vol. 19. Moscow : State Publishing House of Political Literature (in Russian). 11. Терно С. (2012) Світ критичного мислення: образ та мімікрія / Історія в сучасній школі, 7-8, 27-38. Terno, Sergiy (2012) World of Critical Thinking: Real Form and Mimicry / History in Today School, 7-8, 27-38 (in Ukrainian). 12. Тищенко К. (2016) Зубрити – не вихід. Як у школах вчитимуть критичному і кре¬ативному мисленню / Українська правда. Життя. URL: https://life.pravda.com.ua/society/2016/07/5/214729/ Tyshchenko, Katerina (2016) To bite is not a way out. How in schools will learn critical and creative thinking / Ukrainian Truth. Life. URL:https://life.pravda.com.ua/society/2016/07/5/214729/ (in Ukrainian). 13. Тягло А. В. (1996) Логика критического мышления (в конспективном изложе¬нии). Харьков : Харьковский институт управления. Tiaglo, Alexander V. (1996) Logic of Critical Thinking (In a Concise). Kharkov : Kharkov Institute of Management (in Russian). 14. Тягло А. В. (2001) Критическое мышление на основе элементарной логики. Учебное пособие. Харьков : ХНУ им. В. Н. Каразина.Tiaglo, Alexander V. (2001) Critical Thinking on Base of Elementary Logic. Kharkov, Vasili Karazin Kharkov National University (in Russian). 15. Тягло А. В. (2004) Современная «наука рассуждать» / Постметодика, 2-3(54-55), 2-10. Tiaglo, Alexander V. (2004) Today "Science of Reasoning" / Postmethodika, 2-3(54- 55), 2-10 (in Russian). 16. Тягло А. В. (2013) «Наука рассуждать» в «быстром мире» / Философские науки, 3, 129-136. Tiaglo, Alexander V. (2013) The "Science of Reasoning" in the "Fast World" / Philosophical Sciences, 3, 129-136 (in Russian). 17. Тягло А. В., Воропай Т. С. (1999) Критическое мышление: Проблема мирового образования ХХІ века. Харьков : Университет внутренних дел. Tiaglo, Alexander V. and Voropai, Tatiana S. (1999) Critical Thinking: A Challenge to the XXI-st Century Education. Kharkov : University of Internal Affairs (in Russian). 18. Тягло О. В. (1998) Логіка з елементами курсу критичного мислення. Харків : Ви¬давництво Університету внутрішніх справ, «Основа». Tiaglo, Oleksandr V. (1998) Logic with Elements of Critical Thinking. Kharkiv : University of Internal Affairs Publishing House, "Osnova" (in Ukrainian). 19. Тягло О. В. (2005) Післямова до статей Метью Ліпмана і Марка Вайнстейна / Постметодика, 2(60), 46-47. Tiaglo, Oleksandr V. (2005) Afterword to the Papers of Mathew Lipman and Mark Weinstein / Postmethodika, 2(60), 46-47 (in Ukrainian). 20. Тягло О. В. (2008) Критичне мислення : навчальний посібник. Харків : Видавни¬цтво «Основа». Tiaglo, Oleksandr V. (2008) Critical Thinking : A Manual. Kharkiv : "Osnova" Publish¬ing House (in Ukrainian). 21. Тягло О. (2017) Чи буде культура критичного мислення в новій українській школі? / Українська правда. Життя. URL: http://www.life.pravda.com.ua/ columns/2017/02/9/222533/ Tiaglo, Oleksandr. Will the culture of critical thinking in the new Ukraini¬an school? / Ukrainian Truth. Life. URL: http://www.life.pravda.com.ua/col¬umns/2017/02/9/222533/ (in Ukrainian). 22. Четверта промислова революція (2016) / Tech Today. URL:https://techtoday.in.ua/ news/chetverta-promislova-revolyuciya-56779.html The Fourth Industrial Revolution (2016) / Tech Today. URL:https://techtoday.in.ua/ news/chetverta-promislova-revolyuciya-56779.html (in Ukrainian). 23. Brown, M. Neil and Keeley, Stuart M. (1998) Asking the Right Questions. A Guide to Critical Thinking. 5th ed. Upper Saddle River (NJ): Prentice Hall. 24. Burbules, N. and Berk, R. (1999) Critical Thinking and Critical Pedagogy / T. S. Popewitz & L. Fender (eds). Critical Theories in Education. New York: Routledge. 25. Facione, Peter A. (1990) Critical Thinking: A Statement of Expert Consensus for Pur¬poses of Educational Assessment and Instruction. Executive Summary. "The Delfi Re¬port". Millbrae, CA : The California Academic Press. 26. Gleason, William (2002) Ukrainian Higher Education in Transition: Perspectives and Policy Implications / Conference Proceedings "Democracy and Education", June 1-2, 2001, Kyiv, Ukraine. Washington, D. C. : Montclair State University Global Education Center, Literal Books. 27. Gray, Alex (2016) The 10 Skills You Need to Thrive in the Fourth Industrial Revolution. URL:https://www.weforum.org/agenda/2016/01/the-10-skills-you-need-to-thrive-in-the-fourth-industrial-revolution/ 28. Gregory, Maughn (2004) Practicing Democracy: Social Intelligence and Philosophical Practice / International Journal of Applied Philosophy, 18(2), 161-174. 29. Naji, Saeed and Hashim, Rosnani (eds.) (2017) History, Theory and Practice of Phi¬losophy for Children. NY : Routledge. 30. The Future of Jobs. Employment, Skills and Workforce Strategy for the Fourth Industrial Revolution (2016). URL: http://www3.weforum.org/docs/WEF_Future_of_Jobs.pdf

The article analyzes the existential problems of life, death and immortality in Ukrainian folklore (based on Ukrainian fairy tales). In the corpus of Ukrainian folk tales there are widely used topics, which in European philosophy and literature are called "tragic foundations of human existence" - awareness of the inevitability of death in the earthly existence of man, the search for forms of individual immortality. In Ukrainian fairy tales there is a dual attitude of the individual to the inevitability of his own death. On the one hand, there is the motive of reconciliation with the fate of human destiny, and in order to relieve the painful feeling of one's own finitude, the instruction on the higher meaning of the existence of death is forced. Death is justified because it appears as the prevention of the absurdity of infinite human existence or as an obstacle to the debauchery of the whims and dangerous wishes of the individual, or ultimately as the punishment of people for violating the commandments of the Supreme Spiritual Creature. In other words, death appears in a number of fairy tales as the expression of the highest world justice. At the same time, death mostly appears in fairy tales as an objectified pagan idea of Death as a concrete living creature with its whims, sympathies and weaknesses. The problem of finding ways to achieve immortality is traced in Ukrainian fairy tales in two ways. Most often, this search unfolds in the plane of the victory of the hero of the fairy tale over death, or through the imprisonment of death, or through the marriage of the hero to a divine being. This is a very common motive in the tales around the world. Less common is the motive of achieving immortality through the moral self-improvement of the hero, his compliance to the moral commandments of God. This is already a reflection in fairy tales of the influence of Christianity on the spiritual world of the ancestors of modern Ukrainians.

В статті охарактеризовано функціональні особливості типових методів суспільно- географічного дослідження політичної активності населення регіону. Осмислено правомірність та доцільність їх використання при вивченні різних аспектів політичної активності. Розглянуто якісні та кількісні методи збирання та отримання емпіричного матеріалу та способи його наочного подання. ; This paper describes the functional features typical methods of human geographical study of political activity in the region. The specificity of the methods of human geographical survey of political activism in the region is that it should have an interdisciplinary. This gives able to use methodological potential not only geography, but also other related natural and social sciences – political science, sociology, history, philosophy, economics, and international relations. The general set of methods to obtain information on human geographical studies of political activity in the region offer subdivided into philosophical, general and concretely scientific methods. By philosophical methods we refer historical, objectivity, consistency and integrity, causality, forecasting principles. Methods of systems analysis, abstraction and generalization, predictive modeling, comparison and others belong to the scientific methods of research. Particularly important and informative study is a block of concretely scientific methods. The top priority for any scientific study is a preliminary analysis of documentary sources and other materials on selected topics. Qualitative and quantitative characteristics of existing information helps us uncover methods discourse-analysis, content- analysis and event-analysis. Are valuable and sociological methods, including questionnaires. Political geographical research is impossible without mapping method (badges, cartograms, cartographical chart et al.) and other modes of visual representation of the data. Topical are mathematical and statistical techniques, including cluster and factor distributions. Thus, the problem of efficient selection methods for the study of political activism in the region as a socio-geographic area wide enough explored and requires a thorough scientific analysis. ; В статье охарактеризованы функциональные особенности типичных методов общественно-географического исследования политической активности населения региона. Осмысленно правомерность и целесообразность их использования при изучении различных аспектов политической активности. Рассмотрены качественные и количественные методы сбора и получения эмпирического материала и способы его наглядного представления.

Our research is devoted to analysis of neototalitarianism. We base our study on the new non-classic culturological methodology. When we say about "new totalitarianism" we mean radicalization of postmodern society through wars and ideologies. Classic totalitarianism is a phenomenon that is sufficiently studied in classical humanities. The main features of totalitarianism are already defined. These are: cult leader and one-party political system. These features are not inherent in the new totalitarianism. Researchers difficult to diagnose it because of its diffuse nature. The new totalitarianism investigates specific to global culture and processes of informatization. We interpret it as cultural sense that formed the collective unconscious. We refer discourse Real, which is protected under the Symbolic - a system of ideological narratives. We need a new methodology to study the new totalitarianism. This methodology must be differed from classical social philosophy and psychology. This methodology can provide Cultural science. We mean: cultural studies (Birmingham and the Montreal school), structural and cultural psychoanalysis of the pathography of movie by J. Lacan and S. Zizek, post-structuralism, media theory and post-industrial society, known as the "alter-globalization", "glokalizm" "antiglobalization". These concepts help to show: a new totalitarian mentality formed in a conflict of cultures as virtual manipulation strategy.The aim of our study is the semantic diagnosing of classical and non-classical philosophical symptoms of a new totalitarianism (neototalitarianism) in interdisciplinary cultural discourse, which includes non-classical ideas of psychoanalysis and social philosophy. Implementation objective defines the following research objectives: to identify the classic signs of a new totalitarianism, which brings him to the totalitarian tendencies of past eras based on previous cultural reflection of the totalitarian regimes of the twentieth century; to identify and disclose non-classical features of the neototalitarianism through our own experience based on postmodern culture; to demonstrate, how the semantic identifying aspects of classical and non-classical features of neo-totalitarian ideology do in the radical rightwing version of the new totalitarianism (nationalist, chauvinist, Nazi).Based on the synthesis of these concepts, we have solved the traditional and new ideological lines of new totalitarianism as an expression of the desire for domination. Traditional characteristics: integrity, binary, xenophobia, Quasi-religiosity, humor negation / knowledge and paternalism. The newest features: fetishization of power as spectacle within the absolute transparency of private life (Synoptykon); terrorism virtual global village, and self-censorship "internal topics"; ideological kitsch and elitist populism. A clear manifestation of right radical nationalism is based on the romantic concept of gestalt. Inherent to it reduction identities, homogenization and isolationism contrary semiosfery global society. ; В статье на основе методологии структурного психоанализа и постструктурализма осуществляется философско-семантический анализ феномена неототалитаризма как мировоззренческой установки на негацию Другого (доминирующую идентичность). Диагностирование посттоталитарности предусматривает дифференциацию ее классических и неклассических рис. Классические принципы нового тоталитаризма проявляются через аналитическую психологию, они являются производными от культурных архетипов и опираются на опыт первой (этнический национализм) и второй (империализм) волн: целостность как архетип оргии, бинарность как архетип "Мы-Они", ксенофобия как архетип Чужого, квазирелигиозность как архетип Золотого века, паттернализм как архетип Отца / Матери / власти / государства, романтическая концепция культуры как гештальта. Неклассические черты неототалитаризма проявляются через структурный психоанализ языковых практик ("расшивка") и методики деконструкций, которые формируются в третьей волне на основе информатизации и предусматривают использование постмодернистских механизмов "текучей современности" (глобальное село, виртуальный терроризм, самоцензура, идеологический китч, популистский элитаризм, Синоптикон как общество горизонтального кибер-контроля). ; У статті на основі методології структурного психоаналізу та постструктуралізму здійснюється філософсько-семантичний аналіз феномену неототалітаризму як світоглядної установки на негацію Іншого (домінуючу ідентичність). Діагностування посттоталітарності передбачає диференціацію її класичних та некласичних рис. Класичні принципи нового тоталітаризму виявляються через аналітичну психологію, вони є похідними від культурних архетипів та спираються на досвід першої (етнічний націоналізм) та другої (імперіалізм) хвиль: цілісність як архетип оргії, бінарність як архетип "Ми-Вони", ксенофобія як архетип Чужого, квазірелігійність як архетип Золотого віку, патерналізм як архетип Батька/Матері/влади/держави, романтична концепція культури як гештальту. Некласичні риси неототалітаризму виявляються через структурний психоаналіз мовних практик ("розшивання") і методики деконструкцій, формуються в третій хвилі на основі інформатизації і передбачають використання постмодерних механізмів "рідинної сучасності" (глобальне село, віртуальний тероризм, самоцензура, ідеологічний кітч, популістський елітаризм, Синоптикон як суспільство горизонтального кібер-контролю).

In the article was given the N. Berdyaev's interpretation of Marxism transformation specifics in historical practice of Russian society. The relevance of this study lies in the analyzing of undeniable importance: how Western ideological doctrines are transformed by non-Western societies in accordance with their value orientations, internal attitudes, and needs.The sources for this work writing were, first of all, the numerous works of N. Berdyaev himself, devoted to the problems of history and historical eschatology, personal freedom, and the spiritual determination of social revolutions. The subject of analysis was also the political and philosophical "Silver Age" works, devoted to revolutionary topics of the late XIX – early XX century. A number of provisions from domestic and foreign works on the problems of revolutionary modernity and "post-modernity" were also attracted. This article also includes author's thoughts published on pages of a number of domestic scientific journals.N. Berdyaev defined the Russian revolution as a revolution of unique conditions and unique content. And only "very changed, transformed Marxism" could respond to these "unique conditions and contents". The main claim of Leninism was to become the new activist Marxist philosophy of the " proletarian revolutions era". He relied on the thesis of Marx and Engels that a "jump from the realm of necessity to the realm of freedom" would necessarily occur.Lenin and the Russian Communists managed to convince themselves that for them this time of the "big jump" had already come. They felt within themselves the strength and ability to change the whole world with the help of "extreme" revolutionary activity,. We observe something similar later on with the example of the Maoist "big jump".According to this super-activist intention, Bolshevik theory is trying to give a new interpretation to dialectical materialism. The main category here is the category of self-movement. The properties of the spirit are transferred to matter – freedom, activity, mind. The activity of the proletariat forms the economy, processes of the environment in his own way. This is the philosophy of activism and titanism which have to inherent to the proletarian mind.Orthodox and at the same time activist Soviet philosophy, Berdyaev defined as the philosophy of social titanism. Philosophical work should be "built into" labor, in social construction, should serve it. Absolute truth is recognized only in activity, in struggle, in labor efforts. The titanic exaltation of revolutionary will presupposes the existence of a real world.Leninism also claimed a new understanding of freedom. Here, freedom is not understood as freedom of choice, but as an active change of life, as an act that is carried out not by an individual, but by a social person, after he made a choice. Berdyaev indicates that the individual does not have freedom from the social collective, he does not have a personal conscience and personal consciousness. The freedom of the individual lies in exceptional fitness for the collective. But if the personality has adapted and merged with the collective, then he receives tremendous freedom and tremendous power in relation to the rest of the world.Communist moral consciousness is torn by the contradiction between the attitude to the past and the present, on the one hand, and attitude to the future, on the other. There is no one humanity yet. There are classes of exploiters and exploited. Therefore, there can be no single morality. But in the future, after the world communist revolution, when the classes disappear, and a single humanity would be formed – then an integral universal human morality will arise. According to N. Berdyaev, Russian communism, if wee look at it deeper, is a deformation of the Russian idea, which took ugly forms in the atmosphere of World War I and social decay.The general historical conclusion of Berdyaev is quite pessimistic. It is very consonant with our political experience: "A revolutionary myth always contains an unconscious deception, and at the same time it is impossible without a revolutionary myth . In this sense, it will never be realized within the framework of this world, in the kingdom of Caesar". ; У статті проаналізовано інтерпретацію М. Бердяєвим особливостей трансформації марксизму в історичній практиці російського суспільства. Аналізується те, як марксизм, трансформований у більшовицьку ідеологію та філософію, вплинув на суспільну свідомість і саму організацію російського суспільства. Актуальність даного дослідження полягає в безперечній необхідності аналізу того, як західні ідеологічні доктрини трансформуються незахідними суспільствами відповідно до їхніх ціннісних орієнтацій, внутрішніх установок і потреб. Це певною мірою дозволяє зрозуміти те які сенси вкладають політичні еліти незахідних спільнот в поширені на Заході поняття, такі як «революція», «демократія», «свобода» і т. д. і як вони відповідно до цих сенсів вибудовують свою внутрішню та зовнішню політику. У цьому плані великий інтерес представляє герменевтичне тлумачення робіт відомого соціального і політичного філософа М. Бердяєва.Джерелами для написання цієї роботи стали, передусім, численні твори самого М. Бердяєва, присвячені проблемам історії та історичної есхатології, свободи особистості, духовної детермінації соціальних революцій, та різнобічні політико-філософські твори «срібного століття» кінця ХІХ – початку ХХ ст. Також в науковий обіг був залучений ряд положень з вітчизняних і зарубіжних робіт з проблематики революційної «сучасності та пост-сучасності». В основу цієї статті увійшли також авторські роздуми, опубліковані на сторінках низки вітчизняних наукових журналів.У викладі доводиться, що російську революцію М. Бердяєв розцінював ії як революцію унікальних умов і унікального змісту. І цим «унікальним умовам і змісту» мог відповідати тільки дуже змінений, трансформований марксизм. Головна претензія ленінізму зводилася до того, щоб стати новою активістською марксистською філософією епохи пролетарських революцій. Він спирався на тезу Маркса і Енгельса про те, що обов'язково відбудеться "стрибок з царства необхідності у царство свободи".Ленін і російські комуністи зуміли переконати себе у тому, що для них цей час "великого стрибка" вже наступив. Вони почувають у собі силу і здатність за допомогою "екстремальної" революційної активності змінити увесь світ. Щось подібне ми спостерігаємо і пізніше на прикладі маоістського "великого стрибка".Відповідно до цієї супер-активістської інтенції більшовицька теорія намагається дати нове тлумачення діалектичному матеріалізму. Основною категорією тут стає категорія само-руху. На матерію переносяться властивості духу – свобода, активність, розум. Активність пролетаріату переробляє середовище і по-своєму формує економіку. Це і є філософія активізму, якої притаманний прометеївській, титанічний пафос.Борючись проти ідеалізму, більшовики, приховано прагнули надати матерії характеру активного духу. Ортодоксальну і разом з тим активістську радянську філософію Бердяєв визначав також як філософію соціального титанізму. Філософська робота повинна бути "вмонтована" в працю, в соціальне будівництво, повинна його обслуговувати. Титанічна екзальтація революційної волі припускає існування реального світу, над яким відбувається акт його зміни.Ленінізм також заявляв про нове розуміння свободи. Тут свобода розуміється не як свобода вибору, а як активна зміна життя, як акт, який здійснюється не індивідуальною, а соціальною людиною, після того як нею зроблений вибір. Особистість не має свободи щодо соціального колективу, вона не має особистої совісті та особистої свідомості. Її свобода полягає у винятковій пристосованості до колективу. Але особистість, що пристосувалася і злилася з колективом, одержує величезну свободу і величезну силу стосовно всього іншого світу. На цьому більшовики будували свою стратегію "нової людини".Комуністична моральна свідомість роздирається протиріччям між ставленням до минулого та сьогодення, з одного боку, і до майбутнього – з іншого. Єдиного людства ще немає. Є класи експлуататорів і експлуатованих. Тому не може бути і єдиної моралі. Але в майбутньому, після світової комуністичної революції, коли зникнуть класи, утвориться єдине людство – тоді виникне і єдина загальнолюдська мораль. Російський комунізм, вважає М. Бердяєв, якщо глянути на нього глибше, є деформацією російської ідеї, що прийняла в атмосфері війни і соціального розкладання потворні форми.Загальноісторичний висновок Бердяєва має досить песимістичний і вельми співзвучний нашому політичному досвіду характер: "Революційний міф завжди містить у собі несвідомий обман, і разом з тим без революційного міфу не можна. В цьому сенсі він ніколи не буде здійснений у межах цього світу, в царстві Кесаря".

In the article was given the N. Berdyaev's interpretation of Marxism transformation specifics in historical practice of Russian society. The relevance of this study lies in the analyzing of undeniable importance: how Western ideological doctrines are transformed by non-Western societies in accordance with their value orientations, internal attitudes, and needs.The sources for this work writing were, first of all, the numerous works of N. Berdyaev himself, devoted to the problems of history and historical eschatology, personal freedom, and the spiritual determination of social revolutions. The subject of analysis was also the political and philosophical "Silver Age" works, devoted to revolutionary topics of the late XIX – early XX century. A number of provisions from domestic and foreign works on the problems of revolutionary modernity and "post-modernity" were also attracted. This article also includes author's thoughts published on pages of a number of domestic scientific journals.N. Berdyaev defined the Russian revolution as a revolution of unique conditions and unique content. And only "very changed, transformed Marxism" could respond to these "unique conditions and contents". The main claim of Leninism was to become the new activist Marxist philosophy of the " proletarian revolutions era". He relied on the thesis of Marx and Engels that a "jump from the realm of necessity to the realm of freedom" would necessarily occur.Lenin and the Russian Communists managed to convince themselves that for them this time of the "big jump" had already come. They felt within themselves the strength and ability to change the whole world with the help of "extreme" revolutionary activity,. We observe something similar later on with the example of the Maoist "big jump".According to this super-activist intention, Bolshevik theory is trying to give a new interpretation to dialectical materialism. The main category here is the category of self-movement. The properties of the spirit are transferred to matter – freedom, activity, mind. The activity of the proletariat forms the economy, processes of the environment in his own way. This is the philosophy of activism and titanism which have to inherent to the proletarian mind.Orthodox and at the same time activist Soviet philosophy, Berdyaev defined as the philosophy of social titanism. Philosophical work should be "built into" labor, in social construction, should serve it. Absolute truth is recognized only in activity, in struggle, in labor efforts. The titanic exaltation of revolutionary will presupposes the existence of a real world.Leninism also claimed a new understanding of freedom. Here, freedom is not understood as freedom of choice, but as an active change of life, as an act that is carried out not by an individual, but by a social person, after he made a choice. Berdyaev indicates that the individual does not have freedom from the social collective, he does not have a personal conscience and personal consciousness. The freedom of the individual lies in exceptional fitness for the collective. But if the personality has adapted and merged with the collective, then he receives tremendous freedom and tremendous power in relation to the rest of the world.Communist moral consciousness is torn by the contradiction between the attitude to the past and the present, on the one hand, and attitude to the future, on the other. There is no one humanity yet. There are classes of exploiters and exploited. Therefore, there can be no single morality. But in the future, after the world communist revolution, when the classes disappear, and a single humanity would be formed – then an integral universal human morality will arise. According to N. Berdyaev, Russian communism, if wee look at it deeper, is a deformation of the Russian idea, which took ugly forms in the atmosphere of World War I and social decay.The general historical conclusion of Berdyaev is quite pessimistic. It is very consonant with our political experience: "A revolutionary myth always contains an unconscious deception, and at the same time it is impossible without a revolutionary myth . In this sense, it will never be realized within the framework of this world, in the kingdom of Caesar". ; У статті проаналізовано інтерпретацію М. Бердяєвим особливостей трансформації марксизму в історичній практиці російського суспільства. Аналізується те, як марксизм, трансформований у більшовицьку ідеологію та філософію, вплинув на суспільну свідомість і саму організацію російського суспільства. Актуальність даного дослідження полягає в безперечній необхідності аналізу того, як західні ідеологічні доктрини трансформуються незахідними суспільствами відповідно до їхніх ціннісних орієнтацій, внутрішніх установок і потреб. Це певною мірою дозволяє зрозуміти те які сенси вкладають політичні еліти незахідних спільнот в поширені на Заході поняття, такі як «революція», «демократія», «свобода» і т. д. і як вони відповідно до цих сенсів вибудовують свою внутрішню та зовнішню політику. У цьому плані великий інтерес представляє герменевтичне тлумачення робіт відомого соціального і політичного філософа М. Бердяєва.Джерелами для написання цієї роботи стали, передусім, численні твори самого М. Бердяєва, присвячені проблемам історії та історичної есхатології, свободи особистості, духовної детермінації соціальних революцій, та різнобічні політико-філософські твори «срібного століття» кінця ХІХ – початку ХХ ст. Також в науковий обіг був залучений ряд положень з вітчизняних і зарубіжних робіт з проблематики революційної «сучасності та пост-сучасності». В основу цієї статті увійшли також авторські роздуми, опубліковані на сторінках низки вітчизняних наукових журналів.У викладі доводиться, що російську революцію М. Бердяєв розцінював ії як революцію унікальних умов і унікального змісту. І цим «унікальним умовам і змісту» мог відповідати тільки дуже змінений, трансформований марксизм. Головна претензія ленінізму зводилася до того, щоб стати новою активістською марксистською філософією епохи пролетарських революцій. Він спирався на тезу Маркса і Енгельса про те, що обов'язково відбудеться "стрибок з царства необхідності у царство свободи".Ленін і російські комуністи зуміли переконати себе у тому, що для них цей час "великого стрибка" вже наступив. Вони почувають у собі силу і здатність за допомогою "екстремальної" революційної активності змінити увесь світ. Щось подібне ми спостерігаємо і пізніше на прикладі маоістського "великого стрибка".Відповідно до цієї супер-активістської інтенції більшовицька теорія намагається дати нове тлумачення діалектичному матеріалізму. Основною категорією тут стає категорія само-руху. На матерію переносяться властивості духу – свобода, активність, розум. Активність пролетаріату переробляє середовище і по-своєму формує економіку. Це і є філософія активізму, якої притаманний прометеївській, титанічний пафос.Борючись проти ідеалізму, більшовики, приховано прагнули надати матерії характеру активного духу. Ортодоксальну і разом з тим активістську радянську філософію Бердяєв визначав також як філософію соціального титанізму. Філософська робота повинна бути "вмонтована" в працю, в соціальне будівництво, повинна його обслуговувати. Титанічна екзальтація революційної волі припускає існування реального світу, над яким відбувається акт його зміни.Ленінізм також заявляв про нове розуміння свободи. Тут свобода розуміється не як свобода вибору, а як активна зміна життя, як акт, який здійснюється не індивідуальною, а соціальною людиною, після того як нею зроблений вибір. Особистість не має свободи щодо соціального колективу, вона не має особистої совісті та особистої свідомості. Її свобода полягає у винятковій пристосованості до колективу. Але особистість, що пристосувалася і злилася з колективом, одержує величезну свободу і величезну силу стосовно всього іншого світу. На цьому більшовики будували свою стратегію "нової людини".Комуністична моральна свідомість роздирається протиріччям між ставленням до минулого та сьогодення, з одного боку, і до майбутнього – з іншого. Єдиного людства ще немає. Є класи експлуататорів і експлуатованих. Тому не може бути і єдиної моралі. Але в майбутньому, після світової комуністичної революції, коли зникнуть класи, утвориться єдине людство – тоді виникне і єдина загальнолюдська мораль. Російський комунізм, вважає М. Бердяєв, якщо глянути на нього глибше, є деформацією російської ідеї, що прийняла в атмосфері війни і соціального розкладання потворні форми.Загальноісторичний висновок Бердяєва має досить песимістичний і вельми співзвучний нашому політичному досвіду характер: "Революційний міф завжди містить у собі несвідомий обман, і разом з тим без революційного міфу не можна. В цьому сенсі він ніколи не буде здійснений у межах цього світу, в царстві Кесаря".