Suchergebnisse

The main idea of the article is the specificity of the modernization of the Tunisian society, as well as its gender aspect, is largely due to the fact that this process, thanks to the efforts of the ruling elite, began before the establishment of the colonial regime. In the context of the existing Islamic tradition, the degree of engagement of women in the social or productive spheres was conditioned by social differentiation. After establishing the French protectorate, actively using the administrative apparatus, encouraging the growth of the non-Muslim population, the French pursued a policy of cultural colonialism, which led to the design of the ideological and political realities of Tunisia in two directions. Representatives of the first direction continued the traditions of pre-colonial reformism, substantiating the idea of self-sufficiency of Islam. Representatives of the second, not denying the cultural significance of Islam, considered the prospects of modernization with the absorption of European experience.Representatives of Islamic modernism argued that, reformed and adapted to the spirit of time, Islam became the ideological basis of social development, in particular the release of women, whose primary role was to play education.The most radical of them questioned the use of hijab, as a purely Islamic tradition. Without denying the traditions of Islam, they advocated assimilation of the achievements of European culture, science and public opinion.The ideal of a new Tunisian woman appeared in the context of the synthesis of Islamic and Western cultures. He called for the emancipation of women and the reform of family-marital relations, taking into account the socio-cultural traditions of the Tunisian society.Thus, most of the Tunisian intellectual elite was united in the view that women's education is a prerequisite for the modernization of society. However, some advocated for its purely Islamic nature, others did not deny the need for secular nature, in this case the French. The position of this kind undoubtedly created the preconditions for solving the issue of women's education.The process of socializing Tunisian women in the 1930s was manifested in the creation of women's community organizations. Members of such organizations, as a rule, were representatives of an enlightened and prosperous elite of Tunisian society, whose activities were initially charitable.Thesis, westernized Tunisian women, who were mostly educated in France, usually propagandised their own feminist ideas. However, their activities caused a sharp rejection, even among representatives of Islamic modernists. Until the second half of the 1950's, it was not a struggle for emancipation, and participation in the national liberation movement was a dominant factor in the social updating of a number of Tunisian women. ; В статті дослідник розкриває специфіку модернізацій них процесів жіночого руху на прикладі туніського суспільства. Цей процес, на думку автора, почався ще до створення колоніального режиму. У контексті існуючої ісламської традиції ступінь залучення жінок до соціальної чи продуктивної сфери було обумовлено соціальною диференціацією. Відбувалось поступове оформлення ідейно-політичних реалій Тунісу. Творення жіночих громадських організацій відбувався завдяки процесу соціалізації туніських жінок. Участь їх у національно-визвольному русі була домінуючим фактором соціального оновлення суспільства.

The main idea of the article is the specificity of the modernization of the Tunisian society, as well as its gender aspect, is largely due to the fact that this process, thanks to the efforts of the ruling elite, began before the establishment of the colonial regime. In the context of the existing Islamic tradition, the degree of engagement of women in the social or productive spheres was conditioned by social differentiation. After establishing the French protectorate, actively using the administrative apparatus, encouraging the growth of the non-Muslim population, the French pursued a policy of cultural colonialism, which led to the design of the ideological and political realities of Tunisia in two directions. Representatives of the first direction continued the traditions of pre-colonial reformism, substantiating the idea of self-sufficiency of Islam. Representatives of the second, not denying the cultural significance of Islam, considered the prospects of modernization with the absorption of European experience.Representatives of Islamic modernism argued that, reformed and adapted to the spirit of time, Islam became the ideological basis of social development, in particular the release of women, whose primary role was to play education.The most radical of them questioned the use of hijab, as a purely Islamic tradition. Without denying the traditions of Islam, they advocated assimilation of the achievements of European culture, science and public opinion.The ideal of a new Tunisian woman appeared in the context of the synthesis of Islamic and Western cultures. He called for the emancipation of women and the reform of family-marital relations, taking into account the socio-cultural traditions of the Tunisian society.Thus, most of the Tunisian intellectual elite was united in the view that women's education is a prerequisite for the modernization of society. However, some advocated for its purely Islamic nature, others did not deny the need for secular nature, in this case the French. The position of this kind undoubtedly created the preconditions for solving the issue of women's education.The process of socializing Tunisian women in the 1930s was manifested in the creation of women's community organizations. Members of such organizations, as a rule, were representatives of an enlightened and prosperous elite of Tunisian society, whose activities were initially charitable.Thesis, westernized Tunisian women, who were mostly educated in France, usually propagandised their own feminist ideas. However, their activities caused a sharp rejection, even among representatives of Islamic modernists. Until the second half of the 1950's, it was not a struggle for emancipation, and participation in the national liberation movement was a dominant factor in the social updating of a number of Tunisian women. ; В статті дослідник розкриває специфіку модернізацій них процесів жіночого руху на прикладі туніського суспільства. Цей процес, на думку автора, почався ще до створення колоніального режиму. У контексті існуючої ісламської традиції ступінь залучення жінок до соціальної чи продуктивної сфери було обумовлено соціальною диференціацією. Відбувалось поступове оформлення ідейно-політичних реалій Тунісу. Творення жіночих громадських організацій відбувався завдяки процесу соціалізації туніських жінок. Участь їх у національно-визвольному русі була домінуючим фактором соціального оновлення суспільства.

The article analyses the role of the "Arab Spring" as the beginning of long time process of deep transformation changes in the Arab World. Special attention is paid to understanding of particularities of contemporary stage of the above-mentioned post-revolutionary period. The article also studies such actual problems as internal and external aspects of defeat of the first wave of the contemporary Arab revolutions, content and direction of contemporary change of format of the Arab Spring and results of acute sharpening of the Sunni-Shiite confrontation. It also studies reasons and purposes of the direct Russian intervention in the Syrian conflict. The analysis values of the Tunisian development model transformation prospects for democratic renewal of Arab society and identified the reasons why after the "Arab Spring" Tunisia became virtually the only Arab country which has been extended and deepened the democratic process. ; У статті аналізується роль «арабської весни» як початку довготривалого процесу глибоких трансформаційних змін в арабському світі. Зокрема, увагу приділено осмисленню особливостей сучасного етапу зазначеного процесу у так званий «постреволюційний» період. Досліджуються такі актуальні проблеми, як внутрішні та зовнішні чинники поразки першої хвилі сучасних арабських революцій, зміст та спрямованість нинішнього переформатування арабського світу, наслідки різкого загострення сунітсько-шиїтського протистояння. Розглядаються причини та цілі прямого військового втручання Росії у сирійський конфлікт. Проаналізовано значення туніської трансформаційної моделі розвитку для перспектив демократичного оновлення арабського суспільства та визначено причини, через які після «арабської весни» Туніс фактично став єдиною арабською країною, де було продовжено та поглиблено демократичний процес.

В статье рассмотрен вопрос влияния инвестиционных споров «инвестор-госу­дарство» на национальные системы правовой охраны и защиты прав интеллекту­альной собственности государств, ставших стороной таких споров; пути решения такого влияния, предложенные Европейским Союзом в соглашениях о свободной торговле с, соответственно, Канадой и Тунисом. Путем сравнительного анализа указанных соглашений выделены типовые положения, которые регулируют вопросы защиты иностранных инвестиций и влияют на систему прав интеллекту­альной собственности. ; У статті розглянуто питання впливу інвестиційних спорів «інвестор-держава» на національні системи правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності дер­жав, що стали стороною таких спорів; шляхи вирішення такого впливу, запропонова­ні Європейським Союзом в угодах про вільну торгівлю із, відповідно, Канадою та Тунісом. Шляхом порівняльного аналізу вказаних угод виділено типові положення, що регулюють питання захисту іноземних інвестицій і мають вплив на систему прав інтелектуальної власності. ; On April 30, 2019, the Court of Justice of the Euro­pean Union delivered its Opinion 1/17, confirming the compatibility of the mechanism for the resolution of disputes between investors and States, provided for by the free trade agreement between the EU and Canada, with the EU law. This Opinion may become the first step towards the creation of a Multilateral Investment Court, the project, which is preliminary promoted by the European Union through the conclu­sion of bilateral trade agreements.While Ukraine is no alien to investment disputes over intellectual property rights, the interplay between investment law and intellectual property rights has received limited attention among local scholars. Consequently, this article starts with introducing the reader to the key elements of existing international investment treaties that are relevant for the intellectual property regime. It is followed by an overview of main investment dis­putes, involving intellectual property rights, with a view of mapping potential issues such a dispute may present to the Ukrainian system.The third part of the article analyses the European Union's new generation of inter­national investment agreements. Although Ukraine has not yet been involved in such negotiations, art. 89 of the EU/Ukraine free trade agreement allows for its review to in­clude provisions on investment protection and investor-to-state dispute settlement proce­dures. Consequently, two recent investment chapters are contrasted, the one included in the Comprehensive Economic and Trade Agreement with Canada, as a developed-to-de- veloped country negotiations model; the one included in the draft of the Deep and Com­prehensive Free Trade Agreement with Tunisia, as a developed-to-developing country negotiations model.Such comparative analysis has allowed me to discern both common and diverging provisions, relevant for the national intellectual property systems, which, in turn, will allow Ukraine to adopt informed decisions during a potential negotiation with the Euro­pean Union.

В статье рассмотрен вопрос влияния инвестиционных споров «инвестор-госу­дарство» на национальные системы правовой охраны и защиты прав интеллекту­альной собственности государств, ставших стороной таких споров; пути решения такого влияния, предложенные Европейским Союзом в соглашениях о свободной торговле с, соответственно, Канадой и Тунисом. Путем сравнительного анализа указанных соглашений выделены типовые положения, которые регулируют вопросы защиты иностранных инвестиций и влияют на систему прав интеллекту­альной собственности. ; У статті розглянуто питання впливу інвестиційних спорів «інвестор-держава» на національні системи правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності дер­жав, що стали стороною таких спорів; шляхи вирішення такого впливу, запропонова­ні Європейським Союзом в угодах про вільну торгівлю із, відповідно, Канадою та Тунісом. Шляхом порівняльного аналізу вказаних угод виділено типові положення, що регулюють питання захисту іноземних інвестицій і мають вплив на систему прав інтелектуальної власності. ; On April 30, 2019, the Court of Justice of the Euro­pean Union delivered its Opinion 1/17, confirming the compatibility of the mechanism for the resolution of disputes between investors and States, provided for by the free trade agreement between the EU and Canada, with the EU law. This Opinion may become the first step towards the creation of a Multilateral Investment Court, the project, which is preliminary promoted by the European Union through the conclu­sion of bilateral trade agreements.While Ukraine is no alien to investment disputes over intellectual property rights, the interplay between investment law and intellectual property rights has received limited attention among local scholars. Consequently, this article starts with introducing the reader to the key elements of existing international investment treaties that are relevant for the intellectual property regime. It is followed by an overview of main investment dis­putes, involving intellectual property rights, with a view of mapping potential issues such a dispute may present to the Ukrainian system.The third part of the article analyses the European Union's new generation of inter­national investment agreements. Although Ukraine has not yet been involved in such negotiations, art. 89 of the EU/Ukraine free trade agreement allows for its review to in­clude provisions on investment protection and investor-to-state dispute settlement proce­dures. Consequently, two recent investment chapters are contrasted, the one included in the Comprehensive Economic and Trade Agreement with Canada, as a developed-to-de- veloped country negotiations model; the one included in the draft of the Deep and Com­prehensive Free Trade Agreement with Tunisia, as a developed-to-developing country negotiations model.Such comparative analysis has allowed me to discern both common and diverging provisions, relevant for the national intellectual property systems, which, in turn, will allow Ukraine to adopt informed decisions during a potential negotiation with the Euro­pean Union.

This paper on the basis of four indicators (political participation, rule of law, political and social integration, inclusiveness and non-discrimination) characterizes democratic and authoritarian trends in the Middle East and North Africa. Three factors were defined that contributed to consolidation of weak democratic standards in the region: the redundancy of natural resources, specific understanding of a role of religious leaders in society, the revolutionary wave against the European invaders and internal royal families in 1950-1970. In particular, it was noted that the Middle East and North Africa in terms of democracy are behind all other countries. In general, democratic values and institutions are still underdeveloped in the region, even after the revolutions of 2011. Only Tunisia has made successful progress towards democracy, based on the relatively strong parliament and a relatively weak president, which is a very rare model of government in the region where most countries have infinitely strong (powerful) head of state (only Lebanon and partly Kuwait have a similar model). ; На основе четырех индикаторов (политическое участие, верховенство права, политическая и социальная интеграция, инклюзивность и недискриминация) охарактеризованы демократические и авторитарные тенденции в странах Ближнего Востока и Северной Африки. Выделены три фактора, которые способствовали закреплению слабых демократических стандартов в регионе: избыточность природных ресурсов, специфическое понимание роли религиозных деятелей в обществе, революционная волна направлена против европейских оккупантов и внутренних королевских семей с 1950 по 1970-е годы. В частности отмечено, что страны Ближнего Востока и Северной Африки в аспекте развития демократии отстают от всех других стран. В целом, демократические ценности и институты все еще недостаточно развиты в регионе, даже после переворотов 2011 года. Только Тунис сделал успешное продвижение на пути к демократии, основанной на относительно сильном парламенте и сравнительно слабом президенте, что является очень редкой моделью государственного устройства в регионе, где большинство государств имеют неограниченно сильного (властного) главу государства (только Ливан и, частично, Кувейт имеют аналогичную модель устройства). ; На основі чотирьох індикаторів (політична участь, верховенство права, політична і соціальна інтеграція, інклюзивність та недискримінація) охарактеризовано демократичні та авторитарні тенденції у країнах Близького Сходу та Північної Африки. Виділено три чинники, які сприяли закріпленню слабких демократичних стандартів в регіоні: надмірність природних ресурсів, специфічне розуміння ролі релігійних діячів в суспільстві, революційна хвиля спрямована проти європейських окупантів і внутрішніх королівських сімей з 1950 по 1970-і роки. Зокрема відзначено, що країни Близького Сходу та Північної Африки в аспекті розвитку демократії відстають від усіх інших країн. В цілому, демократичні цінності та інститути все ще недостатньо розвинені в регіоні, навіть після переворотів 2011 року. Тільки Туніс зробив успішне просування на шляху до демократії, заснованої на відносно сильному парламенті та порівняно слабкому президенті, що є дуже рідкісною моделлю державного устрою в регіоні, де більшість держав мають необмежено сильного (владного) главу держави (тільки Ліван і, частково, Кувейт мають аналогічну модель устрою).

This paper on the basis of four indicators (political participation, rule of law, political and social integration, inclusiveness and non-discrimination) characterizes democratic and authoritarian trends in the Middle East and North Africa. Three factors were defined that contributed to consolidation of weak democratic standards in the region: the redundancy of natural resources, specific understanding of a role of religious leaders in society, the revolutionary wave against the European invaders and internal royal families in 1950-1970. In particular, it was noted that the Middle East and North Africa in terms of democracy are behind all other countries. In general, democratic values and institutions are still underdeveloped in the region, even after the revolutions of 2011. Only Tunisia has made successful progress towards democracy, based on the relatively strong parliament and a relatively weak president, which is a very rare model of government in the region where most countries have infinitely strong (powerful) head of state (only Lebanon and partly Kuwait have a similar model). ; На основе четырех индикаторов (политическое участие, верховенство права, политическая и социальная интеграция, инклюзивность и недискриминация) охарактеризованы демократические и авторитарные тенденции в странах Ближнего Востока и Северной Африки. Выделены три фактора, которые способствовали закреплению слабых демократических стандартов в регионе: избыточность природных ресурсов, специфическое понимание роли религиозных деятелей в обществе, революционная волна направлена против европейских оккупантов и внутренних королевских семей с 1950 по 1970-е годы. В частности отмечено, что страны Ближнего Востока и Северной Африки в аспекте развития демократии отстают от всех других стран. В целом, демократические ценности и институты все еще недостаточно развиты в регионе, даже после переворотов 2011 года. Только Тунис сделал успешное продвижение на пути к демократии, основанной на относительно сильном парламенте и сравнительно слабом президенте, что является очень редкой моделью государственного устройства в регионе, где большинство государств имеют неограниченно сильного (властного) главу государства (только Ливан и, частично, Кувейт имеют аналогичную модель устройства). ; На основі чотирьох індикаторів (політична участь, верховенство права, політична і соціальна інтеграція, інклюзивність та недискримінація) охарактеризовано демократичні та авторитарні тенденції у країнах Близького Сходу та Північної Африки. Виділено три чинники, які сприяли закріпленню слабких демократичних стандартів в регіоні: надмірність природних ресурсів, специфічне розуміння ролі релігійних діячів в суспільстві, революційна хвиля спрямована проти європейських окупантів і внутрішніх королівських сімей з 1950 по 1970-і роки. Зокрема відзначено, що країни Близького Сходу та Північної Африки в аспекті розвитку демократії відстають від усіх інших країн. В цілому, демократичні цінності та інститути все ще недостатньо розвинені в регіоні, навіть після переворотів 2011 року. Тільки Туніс зробив успішне просування на шляху до демократії, заснованої на відносно сильному парламенті та порівняно слабкому президенті, що є дуже рідкісною моделлю державного устрою в регіоні, де більшість держав мають необмежено сильного (владного) главу держави (тільки Ліван і, частково, Кувейт мають аналогічну модель устрою).

In this article, based on the evidence preserved in archives and publications of the Ukrainian newspapers of the imperial era, we identified the cases of «French» traces in the money counterfeit. The first episode of income of the money forgeries to Ukraine from France is connected with Napoleon's financial sabotage during the War of 1812. Austria also experienced the import of counterfeits made in Paris during the military conflict of 1806-1809. After that, the Russian Ministry of Finance was well informed about the possibility of detecting the counterfeit French coins made of precious metals in the Russian Empire, as was evidenced by customs experts reports, who knew about the forgeries of the French silver 5 and 2 franc coins. The French gold and silver coins were well known to the population of the Austria-Hungarian empire. The Galician press reported the public about discovering similar counterfeits in the world and empire regions located even far from Ukraine, also made using various technologies. The French coins' counterfeiters were exposed in Vienna and Budapest, cases of pollination of the authentic coins were also recorded. The Galician press reported the discovery of a powerful group of the French money counterfeiters of French money in France itself and the colony of Tunisia. The cases of detention of counterfeiters among natives from the Russian Empire were known in Paris. Moreover, the Russian counterfeiter of French money was exposed to Varna. In Russian Empire, the newspaper periodicals gradually revealed an episode of the discovery in Kyiv of a large consignment of counterfeit French coins and the importation of transporting from Paris and Nice of the counterfeit money by Armenians. The criminals managed to create several powerful international criminal groups, which because of the precise organization have produced the forgeries of Russian credit bills in France for a long time, selling them later in a different far from each other regions: the Caucasus and Siberia, as well as huge cities like Moscow, Kyiv, Krakow and settled mainly by Russians city of Harbin. ; У цій статті, спираючись на збережені в архівних справах та публікаціях українських газет імперської доби свідчення, описано та проаналізовано випадки «французького» сліду в фальсифікації грошей. Перші згадки про потрапляння до України підробок із Франції пов'язані із фінансовою диверсією Наполеона І Бонапарта під час Війни 1812 року. Завезення виготовлених у м. Парижі підробок зазнала також Австрія під час воєнного конфлікту 1806 – 1809 років. Після цього в Міністерстві Фінансів Російської імперії почали чітко усвідомлювати високу імовірність виявлення в державі підроблених французьких монет. Про це свідчать звіти експертів російських митниць, яким були відомі підробки французьких срібних 2 та 5 франкових монет. Французькі золоті та срібні монети були добре відомі населенню в Австро-Угорщині, галицька преса повідомляє про виявлення подібних підробок у далеких від України регіонах імперії та світу, виготовлених, до того ж, за допомогою різних технологій. Фальсифікаторів французьких монет було викрито у м. Відні та Будапешті, зафіксовані випадки обпилювання автентичних монет. Також на сторінках галицької преси повідомлено про виявлення потужного угрупування фальсифікаторів французьких грошей у самій Франції та тодішній колонії – у Тунісі. Випадки затримання фальшивомонетників уродженців Російської імперії відомі в м. Парижі, а також фальсифікатора французьких грошей викрито у м. Варні. У Російській імперії газетна періодика поступово розкриває епізоди виявлення у м. Києві значної партії підробок золотих французьких монет, а також завезення вірменами фальшивих грошей з м. Парижу та Ніцци. Злочинцям вдалося створити декілька потужних міжнародних угрупувань, які за рахунок чіткої організації тривалий час виготовляли у Франції підробки російських кредитних білетів, у подальшому збуваючи їх у віддалених регіонах імперії: на Кавказі та в Сибіру, а також крупних містах: Москві, Києві, Кракові та заселеному на той час росіянами Харбіні.

In this article, based on the evidence preserved in archives and publications of the Ukrainian newspapers of the imperial era, we identified the cases of «French» traces in the money counterfeit. The first episode of income of the money forgeries to Ukraine from France is connected with Napoleon's financial sabotage during the War of 1812. Austria also experienced the import of counterfeits made in Paris during the military conflict of 1806-1809. After that, the Russian Ministry of Finance was well informed about the possibility of detecting the counterfeit French coins made of precious metals in the Russian Empire, as was evidenced by customs experts reports, who knew about the forgeries of the French silver 5 and 2 franc coins. The French gold and silver coins were well known to the population of the Austria-Hungarian empire. The Galician press reported the public about discovering similar counterfeits in the world and empire regions located even far from Ukraine, also made using various technologies. The French coins' counterfeiters were exposed in Vienna and Budapest, cases of pollination of the authentic coins were also recorded. The Galician press reported the discovery of a powerful group of the French money counterfeiters of French money in France itself and the colony of Tunisia. The cases of detention of counterfeiters among natives from the Russian Empire were known in Paris. Moreover, the Russian counterfeiter of French money was exposed to Varna. In Russian Empire, the newspaper periodicals gradually revealed an episode of the discovery in Kyiv of a large consignment of counterfeit French coins and the importation of transporting from Paris and Nice of the counterfeit money by Armenians. The criminals managed to create several powerful international criminal groups, which because of the precise organization have produced the forgeries of Russian credit bills in France for a long time, selling them later in a different far from each other regions: the Caucasus and Siberia, as well as huge cities like Moscow, Kyiv, Krakow and settled mainly by Russians city of Harbin. ; У цій статті, спираючись на збережені в архівних справах та публікаціях українських газет імперської доби свідчення, описано та проаналізовано випадки «французького» сліду в фальсифікації грошей. Перші згадки про потрапляння до України підробок із Франції пов'язані із фінансовою диверсією Наполеона І Бонапарта під час Війни 1812 року. Завезення виготовлених у м. Парижі підробок зазнала також Австрія під час воєнного конфлікту 1806 – 1809 років. Після цього в Міністерстві Фінансів Російської імперії почали чітко усвідомлювати високу імовірність виявлення в державі підроблених французьких монет. Про це свідчать звіти експертів російських митниць, яким були відомі підробки французьких срібних 2 та 5 франкових монет. Французькі золоті та срібні монети були добре відомі населенню в Австро-Угорщині, галицька преса повідомляє про виявлення подібних підробок у далеких від України регіонах імперії та світу, виготовлених, до того ж, за допомогою різних технологій. Фальсифікаторів французьких монет було викрито у м. Відні та Будапешті, зафіксовані випадки обпилювання автентичних монет. Також на сторінках галицької преси повідомлено про виявлення потужного угрупування фальсифікаторів французьких грошей у самій Франції та тодішній колонії – у Тунісі. Випадки затримання фальшивомонетників уродженців Російської імперії відомі в м. Парижі, а також фальсифікатора французьких грошей викрито у м. Варні. У Російській імперії газетна періодика поступово розкриває епізоди виявлення у м. Києві значної партії підробок золотих французьких монет, а також завезення вірменами фальшивих грошей з м. Парижу та Ніцци. Злочинцям вдалося створити декілька потужних міжнародних угрупувань, які за рахунок чіткої організації тривалий час виготовляли у Франції підробки російських кредитних білетів, у подальшому збуваючи їх у віддалених регіонах імперії: на Кавказі та в Сибіру, а також крупних містах: Москві, Києві, Кракові та заселеному на той час росіянами Харбіні.

As a product of the North African region, the Maghreb literary phenomenon combines specific The features of three cultures - Arabic, Berber and French - still occupy a special place in the world literature. The colonization of the Maghreb, the expansion of French culture, the policy of assimilation and acculturation, the resistance movement of colonized peoples led to the literary bilingualism of Algeria, Tunisia, Morocco, which specifically activated the literary process of a certain region. The French-speaking Maghreb literature was constituted in the fifties of the last century, but only in the 1960s, thanks to the works of A.Memmi and A.Catibi, was recognized as a separate direction in world literature.The fundamental connection between Maghreb French-speaking literature and the historical and cultural contextallocates it from the mass, the so-called colonial literature. The French-speaking Maghreb writers, who cover the problems of self-identification and national identity, revival of personality and rebellion, loss of identity and exile, as well as women's emancipation, determine the specificity of this literary-direction. The most famous representatives of the French-speaking Maghrib literature for this The moment is recognized by A.Jebar, M.Dib, A.Memmi, M.Feraun, K.Yasin further. The work of these writers defined a new type of literature d'expression française, a national-specific for each individual from these countries. ; En tant que produit de la région nord-africaine, le phénomène littéraire du Maghreb combine des Les caractéristiques de trois cultures - l'arabe, le berbère et le français - occupent toujours une place particulière dans la littérature mondiale. La colonisation du Maghreb, l'expansion de la culture française, la politique d'assimilation et d'acculturation, le mouvement de résistance des peuples colonisés ont conduit au bilinguisme littéraire de l'Algérie, de la Tunisie, Le Maroc, qui a spécifiquement activé le processus littéraire d'une certaine région. La littérature francophone du Maghreb a été constituée dans les années cinquante du siècle dernier, mais seulement dans les années 1960, grâce aux travaux de A.Memmi et A.Catibi, a été reconnu comme une direction distincte dans la littérature mondiale. Le lien fondamental entre la littérature francophone du Maghreb et le contexte historique et culturel l'attribue à la masse, la littérature dite coloniale. Les écrivains maghrébins francophones, qui couvrent les problèmes de l'auto-identification et de l'identité nationale, la renaissance de la personnalité et de la rébellion, la perte de l'identité et de l'exil, ainsi que l'émancipation des femmes, déterminent la spécificité de cette littérature direction. Les plus célèbres représentants de la littérature francophone du Maghreb pour cette Le moment est reconnu par A.Jebar, M.Dib, A.Memmi, M.Feraun, K.Yasin plus loin. Le travail de ces écrivains définit un nouveau type de littérature d'expression française, spécifique à chaque individu de ces pays. ; Как продукт североафриканского региона, магрибский литературный феномен сочетает в себе специфическиечерты трех культур - арабской, берберской и французской и сегодня занимает особое место в мировой литературе. Колонизация Магриба, экспансия французской культуры, политика ассимиляции и аккультурации, движение сопротивления колонизированных народов привели к литературному билингвизма Алжира, Туниса, Марокко, что специфическим образом активизировало литературный процесс определенного региона. Франкоязычная магрибская литература конституировалась еще в пятидесятые годы прошлого века, но только в 60-х, благодаря трудам А.Мемми и А.Катиби, была признана отдельным направлением в мировой литературе. Фундаментальная связь между магрибской франкоязычной литературой и историко-культурным контекстом выделяет ее из массы, так называемой колониальной литературы. Франкоязычные магрибские писатели, освещающие проблемы самоидентификации и национальной принадлежности, возрождения личности и бунта, потери идентичности и изгнание, а также женской эмансипации, определяют специфичность этого литератур-ного направления. Самыми известными представителями франкоязычной магрибской литературы на данныймомент признаются А.Джебар, М. Диб, А. Мемми, М. Фераун, К. Ясин далее. Творчество этих писателей определило новый тип литературы d'expression française, национально-специфическое для каждой отдельно взятойиз этих стран. ; Як продукт південно-африканського регіону, магрибський літературний феномен поєднує в собі специфічні риси трьох культур - арабської, берберської і французької та сьогодні займає особливе місце в світовій літературі. Колонізація Магрибу, експансія французької культури, політика асиміляції і акультурації, рух опору колонізованих народів привели до літературної білінгвізму Алжиру, Тунісу, Марокко, що специфічним чином активізувало літературний процес певного регіону. Франкомовна магрибську література конституировалась ще в п'ятдесяті роки минулого століття, але тільки в 60-х, завдяки працям А.Меммі і А.Катібі, була визнана окремим напрямком у світовій літературі. Фундаментальна зв'язок між магрибську франкомовної літературою та історико-культурним контекстом виділяє її з маси, так званої колоніальної літератури. Франкомовні Магрибські письменники, які висвітлюють проблеми самоідентифікації і національної приналежності, відродження особистості і бунту, втрати ідентичності і вигнання, а також жіночої емансипації, визначають специфічність цього літературного напрямку. Найвідомішими представниками франкомовної магрибську літератури на даний момент визнаються А.Джебар, М.Діб, А.Меммі, М.Фераун, К.Ясін далі. Творчість цих письменників визначило новий тип літератури d'expression française, національно-специфічне для кожної окремо взятої з цих країн.

As a product of the North African region, the Maghreb literary phenomenon combines specific The features of three cultures - Arabic, Berber and French - still occupy a special place in the world literature. The colonization of the Maghreb, the expansion of French culture, the policy of assimilation and acculturation, the resistance movement of colonized peoples led to the literary bilingualism of Algeria, Tunisia, Morocco, which specifically activated the literary process of a certain region. The French-speaking Maghreb literature was constituted in the fifties of the last century, but only in the 1960s, thanks to the works of A.Memmi and A.Catibi, was recognized as a separate direction in world literature.The fundamental connection between Maghreb French-speaking literature and the historical and cultural contextallocates it from the mass, the so-called colonial literature. The French-speaking Maghreb writers, who cover the problems of self-identification and national identity, revival of personality and rebellion, loss of identity and exile, as well as women's emancipation, determine the specificity of this literary-direction. The most famous representatives of the French-speaking Maghrib literature for this The moment is recognized by A.Jebar, M.Dib, A.Memmi, M.Feraun, K.Yasin further. The work of these writers defined a new type of literature d'expression française, a national-specific for each individual from these countries. ; En tant que produit de la région nord-africaine, le phénomène littéraire du Maghreb combine des Les caractéristiques de trois cultures - l'arabe, le berbère et le français - occupent toujours une place particulière dans la littérature mondiale. La colonisation du Maghreb, l'expansion de la culture française, la politique d'assimilation et d'acculturation, le mouvement de résistance des peuples colonisés ont conduit au bilinguisme littéraire de l'Algérie, de la Tunisie, Le Maroc, qui a spécifiquement activé le processus littéraire d'une certaine région. La littérature francophone du Maghreb a été constituée dans les années cinquante du siècle dernier, mais seulement dans les années 1960, grâce aux travaux de A.Memmi et A.Catibi, a été reconnu comme une direction distincte dans la littérature mondiale. Le lien fondamental entre la littérature francophone du Maghreb et le contexte historique et culturel l'attribue à la masse, la littérature dite coloniale. Les écrivains maghrébins francophones, qui couvrent les problèmes de l'auto-identification et de l'identité nationale, la renaissance de la personnalité et de la rébellion, la perte de l'identité et de l'exil, ainsi que l'émancipation des femmes, déterminent la spécificité de cette littérature direction. Les plus célèbres représentants de la littérature francophone du Maghreb pour cette Le moment est reconnu par A.Jebar, M.Dib, A.Memmi, M.Feraun, K.Yasin plus loin. Le travail de ces écrivains définit un nouveau type de littérature d'expression française, spécifique à chaque individu de ces pays. ; Как продукт североафриканского региона, магрибский литературный феномен сочетает в себе специфическиечерты трех культур - арабской, берберской и французской и сегодня занимает особое место в мировой литературе. Колонизация Магриба, экспансия французской культуры, политика ассимиляции и аккультурации, движение сопротивления колонизированных народов привели к литературному билингвизма Алжира, Туниса, Марокко, что специфическим образом активизировало литературный процесс определенного региона. Франкоязычная магрибская литература конституировалась еще в пятидесятые годы прошлого века, но только в 60-х, благодаря трудам А.Мемми и А.Катиби, была признана отдельным направлением в мировой литературе. Фундаментальная связь между магрибской франкоязычной литературой и историко-культурным контекстом выделяет ее из массы, так называемой колониальной литературы. Франкоязычные магрибские писатели, освещающие проблемы самоидентификации и национальной принадлежности, возрождения личности и бунта, потери идентичности и изгнание, а также женской эмансипации, определяют специфичность этого литератур-ного направления. Самыми известными представителями франкоязычной магрибской литературы на данныймомент признаются А.Джебар, М. Диб, А. Мемми, М. Фераун, К. Ясин далее. Творчество этих писателей определило новый тип литературы d'expression française, национально-специфическое для каждой отдельно взятойиз этих стран. ; Як продукт південно-африканського регіону, магрибський літературний феномен поєднує в собі специфічні риси трьох культур - арабської, берберської і французької та сьогодні займає особливе місце в світовій літературі. Колонізація Магрибу, експансія французької культури, політика асиміляції і акультурації, рух опору колонізованих народів привели до літературної білінгвізму Алжиру, Тунісу, Марокко, що специфічним чином активізувало літературний процес певного регіону. Франкомовна магрибську література конституировалась ще в п'ятдесяті роки минулого століття, але тільки в 60-х, завдяки працям А.Меммі і А.Катібі, була визнана окремим напрямком у світовій літературі. Фундаментальна зв'язок між магрибську франкомовної літературою та історико-культурним контекстом виділяє її з маси, так званої колоніальної літератури. Франкомовні Магрибські письменники, які висвітлюють проблеми самоідентифікації і національної приналежності, відродження особистості і бунту, втрати ідентичності і вигнання, а також жіночої емансипації, визначають специфічність цього літературного напрямку. Найвідомішими представниками франкомовної магрибську літератури на даний момент визнаються А.Джебар, М.Діб, А.Меммі, М.Фераун, К.Ясін далі. Творчість цих письменників визначило новий тип літератури d'expression française, національно-специфічне для кожної окремо взятої з цих країн.

Problem setting. At the present stage of human evolution, the development of the information society plays a major role. One of the vectors for society's development is digital transformation, including the use of e-government. E-governance technologies are an important factor for successful public administration reform in the country.The eGovernment implementation strategy is defined in the eGovernment Development Concept in Ukraine approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine. But the practical implementation of this concept reveals a number of problems, both legal and informational. Among these problems is the problem of assessing the current state of e-government in the country and regions.Recent research and publications analysis. Estimates of the development of e-government and information society are devoted to the work of such scientists as: Zhilyayeva IB, Dovgoy OS, Semenchenko AI, Polumienko SK and others. At the same time, there is a lack of research aimed at creating a national system of indicators for the development of e-government and the information society at both national and regional levels.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The purpose of the article is to analyze the current international rating indices for the development of the information society and e-governance and to identify relevant groups of indicators for their introduction into the national system of indicators.Paper main body. When implementing e-governance in public institutions and organizations, it is crucial to have an objective assessment of the functioning of modern information technology (IT). At the present stage of information technology development, including in the functioning of e-government, different approaches are used, among which the most recognized is the approach based on the use of integrated assessment. An integrated assessment of e-government activity is a characteristic of e-government activity that results from the study of a set of indicators that determine most government and public processes and provides aggregate data on the results of e-services development.At the World Summit on the Information Society in Tunisia in 2005, a core set of information and telecommunication indicators was approved, on the basis of which statistical analysis is carried out and country ratings are formed at the international level. At this summit, it was noted that, given their specificity, countries are introducing their own set of indicators for the development of the information society. At the same time, it is emphasized that although the rapid development of technologies causes changes in the structure of indicators, the characteristic set consists of the following four groups:– infrastructure and access to IT;– access and use of IT by households and individuals;– use of IT in business;– IT sector and IT merchandise.The most popular, as shown by the research of the authors on the basis of the analysis of the websites of international organizations, are the ratings built using the following indices:– eGovernment Development Index (EGDI);– E-Participation Index (EPART);– the Global Innovation Index (GII);– Global Connectivity Index (GCI, Huawei);– IMD World Digital Competitiveness Index (WDCI);– Digital Economy and Society Index (DESI);– ICT Development Index (IDI);– Networked Readiness Index (NRI).The WDCR, NRI, GCI indexes more closely reflect institutional, economic and technological indicators. The DESI, IDI, EGDI, EPART indices are more focused on the social sphere and are used to assess the development of the information society in the country.The composite indices listed above can be used for analysis and overall trends in e-governance and ICT in the country, as well as for benchmarking with the region's and world leaders.By all indexes, Ukraine is far behind the leading countries, leading to the implementation of strategic measures for the development of the information society and e-governance.Thus, the International Indices provide an objective and importantly independent from the authorities and indicate the need to step up actions to create conditions for the development of e-government, public institutions and digitization of both business and public processes.Conclusions of the research and prospects for further studies. Recently, the development of e-governance and the introduction of electronic administrative services are moving to a new level. The international indicators discussed in the article give a full assessment of the level of development and functioning of e-government in the country. However, these techniques mainly assess the technical component, the level of education of the population and the number of available electronic services. At the same time, eGovernment is a complex phenomenon that, at least in Ukraine, is related to the transformation of public administration, both at the state and local levels. Therefore, assessing the level of eGovernment development should be done not only across the country, but also with objective data by region.Further studies will identify key indicators and indicators that will allow monitoring and evaluation of the development of e-governance and the information society in the country and its regions. ; Розглянуто існуючі міжнародні індекси та рейтинги розвитку інформаційного суспільства та електронного врядування. Проаналізовано складові міжнародних індексів та можливість застосування їх для оцінки сучасного стану електронного урядування в країні та регіонах. Обґрунтовано ключові показники для побудови національної вимірювальної системи розвитку електронного урядування.

Problem setting. At the present stage of human evolution, the development of the information society plays a major role. One of the vectors for society's development is digital transformation, including the use of e-government. E-governance technologies are an important factor for successful public administration reform in the country.The eGovernment implementation strategy is defined in the eGovernment Development Concept in Ukraine approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine. But the practical implementation of this concept reveals a number of problems, both legal and informational. Among these problems is the problem of assessing the current state of e-government in the country and regions.Recent research and publications analysis. Estimates of the development of e-government and information society are devoted to the work of such scientists as: Zhilyayeva IB, Dovgoy OS, Semenchenko AI, Polumienko SK and others. At the same time, there is a lack of research aimed at creating a national system of indicators for the development of e-government and the information society at both national and regional levels.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The purpose of the article is to analyze the current international rating indices for the development of the information society and e-governance and to identify relevant groups of indicators for their introduction into the national system of indicators.Paper main body. When implementing e-governance in public institutions and organizations, it is crucial to have an objective assessment of the functioning of modern information technology (IT). At the present stage of information technology development, including in the functioning of e-government, different approaches are used, among which the most recognized is the approach based on the use of integrated assessment. An integrated assessment of e-government activity is a characteristic of e-government activity that results from the study of a set of indicators that determine most government and public processes and provides aggregate data on the results of e-services development.At the World Summit on the Information Society in Tunisia in 2005, a core set of information and telecommunication indicators was approved, on the basis of which statistical analysis is carried out and country ratings are formed at the international level. At this summit, it was noted that, given their specificity, countries are introducing their own set of indicators for the development of the information society. At the same time, it is emphasized that although the rapid development of technologies causes changes in the structure of indicators, the characteristic set consists of the following four groups:– infrastructure and access to IT;– access and use of IT by households and individuals;– use of IT in business;– IT sector and IT merchandise.The most popular, as shown by the research of the authors on the basis of the analysis of the websites of international organizations, are the ratings built using the following indices:– eGovernment Development Index (EGDI);– E-Participation Index (EPART);– the Global Innovation Index (GII);– Global Connectivity Index (GCI, Huawei);– IMD World Digital Competitiveness Index (WDCI);– Digital Economy and Society Index (DESI);– ICT Development Index (IDI);– Networked Readiness Index (NRI).The WDCR, NRI, GCI indexes more closely reflect institutional, economic and technological indicators. The DESI, IDI, EGDI, EPART indices are more focused on the social sphere and are used to assess the development of the information society in the country.The composite indices listed above can be used for analysis and overall trends in e-governance and ICT in the country, as well as for benchmarking with the region's and world leaders.By all indexes, Ukraine is far behind the leading countries, leading to the implementation of strategic measures for the development of the information society and e-governance.Thus, the International Indices provide an objective and importantly independent from the authorities and indicate the need to step up actions to create conditions for the development of e-government, public institutions and digitization of both business and public processes.Conclusions of the research and prospects for further studies. Recently, the development of e-governance and the introduction of electronic administrative services are moving to a new level. The international indicators discussed in the article give a full assessment of the level of development and functioning of e-government in the country. However, these techniques mainly assess the technical component, the level of education of the population and the number of available electronic services. At the same time, eGovernment is a complex phenomenon that, at least in Ukraine, is related to the transformation of public administration, both at the state and local levels. Therefore, assessing the level of eGovernment development should be done not only across the country, but also with objective data by region.Further studies will identify key indicators and indicators that will allow monitoring and evaluation of the development of e-governance and the information society in the country and its regions. ; Розглянуто існуючі міжнародні індекси та рейтинги розвитку інформаційного суспільства та електронного врядування. Проаналізовано складові міжнародних індексів та можливість застосування їх для оцінки сучасного стану електронного урядування в країні та регіонах. Обґрунтовано ключові показники для побудови національної вимірювальної системи розвитку електронного урядування.