Suchergebnisse

The proposed research is aimed at updating the study of the history of football in Ukraine as an element of social and political mobilization of the population in the revolutionary challenges of 1917-1921. And the research tasks are to introduce into scientific circulation an array of information found in narrative sources, first of all in a specialized publication, to study the organizational principles of club / society formation, its sports and political tasks, to find out the personnel potential of the football team. The research strategy is based on the involvement of a set of methods most often used in humanities studies - analytical and synthetic, descriptive, retrospective, historical-genetic and quantitative, which are selected within local history. Scientific novelty is determined by the lack of publications not only on the declared issues, but also by ignoring the coverage of the development of football in Ukraine in the specified period of time. The main emphasis is on the functioning of Jewish society, as an example of involving young people in solving socio-political problems within national perspectives. The work concludes with the conclusion that Odesa became the center of the spread of the ideas of «Maccabiism» in the lands of the former Russian Empire, and the members of the organization were under the influence of the ideology of Zionism. The club's program objectives focused on solving two interrelated components - political and sports. The first of these was closely intertwined with the desire of the Jewish people to create the state of Israel in Palestine. Accordingly, the members of «Maccabi» used the organizational capabilities of the society for political agitation among young people, attracting them under their flags. Under such conditions, sport became an additional factor in the political mobilization of the Jewish population of Odesa. As it proved to be a favorable space for the promotion of political projects, the creation of the Maccabi Society stimulated the process of national ...

The position of the Jewish minority in the political life of the Second Polish Republic was markedly different from that of other ethnic minorities. The Polish authorities to restrict, and even suppress the activity of Jewish political organizations. In the inter-war Poland were five main areas of the political movement of the Jewish community - assimilation, orthodox, Zionist, socialist and folkists. Assimilators treated Jews as an integral part of the Polish people. They were fully committed to the ideals of the Polish national liberation movement. Party orthodox direction characterized by protection of the rights of Judaism, the educational activities, a certain degree of conservatism (due to the fact that the religious factor they have always dominated the political).The main feature of the Zionists had the idea of creating an autonomous (or independent) of a Jewish state in Palestine. Jewish socialists predominantly showed solidarity with the Polish workers movement. Folkists Party of the main backbone of the ideology have done thesis on national-personal autonomy of Polish Jews.Political organizations of Polish Jews covered the full range of social and political movements. However, the popularity of the communist parties of the Jews was much higher than that of the Poles. Most of the Jewish political parties in one way or another supported the idea of a Jewish national-cultural autonomy in Palestine. Only for the Jewish Communists, this idea was not acceptable, as they sought to neutralize the national component - a revolutionary factor they always put above the national. Far more significant differences were in the forms of Jewish political parties. Some of them are confined to the cultural and educational activities, others - protests and demonstrations, but some did not stop before terrorist attacks. Unique phenomenon in the political life of Polish Jews from the interwar period was assimilators who do not recognize the Jewish national identity. A wide variety of areas of social and political life of the Jewish minority prevented a united political front of the Polish Jews, who have championed the rights of national minorities. ; Статья посвящена анализу основных направлений общественно-политической жизни еврейской общины Польши в межвоенный период: ассимиляционных, ортодоксального, сионистичного, социалистического и фолькистского. Проанализированы политические программы, персональный состав и социальная платформа основных еврейских политических партий. ; Стаття присвячена аналізу основних напрямків суспільно-політичного життя єврейської громади Польщі в міжвоєнний період: асиміляторського, ортодоксального, сіоністичного, соціалістичного та фолькістського. Проаналізовано політичні програми, персональний склад та соціальну платформу основних єврейських політичних партій.

У статті звертається увага на історію розвитку юдаїки в нашому краї у період ХІХ-ХХІ ст. Окремо розглядаються персоналії вчених-ізраілезнавців та їх внесок у вітчизняну юдаїку. Наводяться приклади видань, у тому числі і періодичних, що виходили друком в Одесі і мають важливе значення у становленні єврейської писемності Півдня України, а також розвитку івриту та ідишу. Наукова юдаїка розглядається у тісному взаємозв'язку із політичними та соціальними подіями у країні різних періодів. ; В статье обращается внимание на историю развития иудаики в нашем крае в период ХІХ–ХХІ вв. Отдельно рассматриваются персоналии ученых-израилеведов и их вклад в отечественную иудаику. Приводятся примеры изданий, в том числе и периодических, которые печатались в Одессе, и играют важную роль в становлении еврейской письменности Юга Украины, а также развитии иврита и идиш. Научная иудаика рассматривается в тесной взаимосвязи с политическими и социальными событиями в стране разных периодов. ; The article aims at the history of the development of Jewish studies in our region in the course of the 19th-21 centuries. The special attention is paid to the personalities of the scholars studying Israel and their contribution to the Jewish studies of our country. The author gives examples of the editions printed in Odesa including periodicals which played an important role in the formation of the Jewish written language in the South of Ukraine as well as in the development of Hebrew and Yiddish. Scientific Judaica is considered in close connection with political and social events occurred in the country in different periods.

The author of the article set itself the task of analyzing the works of Russian politician and statesman of Vladimir Lenin (Ulyanov), signed legislation on national policies, summing up the results of the latest scientific papers of foreign and Ukrainian historians, describe the personal attitude of the Bolshevik leader to "the Jewish Question". The analysis concluded that Lenin, who never indulged in specifically study the "Jewish Question", as the leader of the political party from time to time was interested in this subject, and in many of its aspects: from the point of view of the development of the Jewish labour movement and its relationship to the Russian Social Democratic Labour Party; pogroms as a new phenomenon of autocracy and combating this phenomenon; the role of Jews in the revolutionary movement; combating anti-Semitism, pogroms during the civil war and in the early years of Soviet power. Vladimir Ilyich Lenin defined his attitude to Jews with political and class view, attaching particular importance to the transition of a growing number of Jewish intellectuals and the working class on the side of the Soviets. Lenin's position on the "Jewish Question" was formed in the ideological and organizational struggle with the Bund. The Chairman of the Council of People's Commissars was a principled opponent of national cultural autonomy, which had hoped the Jewish population of the State. Lenin does not think that Jews is separate people and seen "progressive" future for them only in gradual assimilation. His personal position on the "Jewish Question" largely determined the Soviet policy towards Jews, but in real life it underwent significant changes. Thus, the thesis of the Bolshevik leader on equality of all Nations in the Soviet State and recognition of the benefits of one of the Nations inadmissible and unconstitutional, was a tactical and temporary, to some extent, favoured the development of a Jewish national culture and national consciousness in Yiddish. In practice, however, policy of persecution of the Zionists, the struggle against the Jewish religion and traditions, Hebrew as the language of the bourgeois was made with the support of Lenin. It was leading to almost complete annihilation of the Jewish national culture in the USSR. ; На основі аналізу творів російського політичного і державного діяча, першого керівника радянської держави В. І. Леніна (Ульянова) досліджується його ставлення до єврейського народу та пропозиції щодо вирішення «єврейського питання». В роботі висвітлюється негативне ставлення В. І. Леніна до антисемітизму і погромного руху проти євреїв, розкривається полеміка лідера більшовиків із діячами Загального єврейського робітничого союзу у Литві, Польщі, Росії (Бунду), викладені основні положення теорії національного рівноправ'я та розвитку єврейської культури. Дана оцінка особистого бачення В. І. Леніним вирішення «єврейського питання» шляхом асиміляції.

The socio-political situation of the Jewish population of the southern districts of the Bessarabian province in the second half of the XIX and the beginning of the XX centuries is considered. The specifics of the Russian national policy towards the Jews of the region, their participation in the activities of political parties, the course of Jewish pogroms in the towns and villages of the province are examined. ; Nous considérons que la situation socio-politique de la population juive des comtés du sud de la Bessarabie dans la seconde moitié XІX - début XX siècles, explore les spécificités de la politique nationale de la Russie envers les Juifs de la région, leur participation aux activités des partis politiques, au cours de pogromes juifs dans les villes et villages de la région. ; Рассматривается социально-политическое положение еврейского населения южных уездов Бессарабской губернии во второй половине XІX – начале XX веков, исследуется специфика российской национальной политики по отношению к евреям региона, их участие в деятельности политических партий, ход еврейских погромов в городах и селах края. ; На матерiалах пiвденних повiтiв Бессарабської губернiї Росiйської iмперiї проаналiзовано соцiально-полiтичне становище євреiїв у другiй половинi XІX – початку XX ст.У Росiйськiй iмперiї, на вiдмiну вiд Захiдної Європи та США, євреї не були емансипованi й асимiлюванi у суспiльство. Це створило мiцну основу для сiонiстського руху в центрi Росiйської iмперiї. Сiонiсти-соцiалiсти поширили свiй вплив на пiвдень Бессарабiї.Сiонiстська соцiалiстична робоча партiя публiкувала газету «Голос Єврейський» в Одесi та справила значний вплив на мiсцеве населення провiнцiї. У своїй програмi сiонiстськi соцiалiсти наполягали на необхiдностi визнати законнi права єврейського населення на формування нацiонального самоврядування, використання етнiчної мови в нацiональних школах, правових iнститутах i в суспiльному життi, збереження традицiйних норм єврейського закону i на встановлення традицiйних норм єврейського закону i про створення Всеросiйського єврейського нацiонального зiбрання.У статтi пiдсумовано, що соцiально-полiтичне становище єврейського населення на пiвднi Бессарабiї у другiй половинi XІX – на початку XX ст. стало класичним прикладом боротьби етнiчної меншини за виживання в iнонацiональному, iноконфессiональному i авторитарному оточеннi. Патрiархальний побут i консервативна полiтична свiдомiсть не дозволило суспiльству тверезо оцiнити суть «єврейського питання». А здiйснюване державною владою соцiально-етнiчне вiдчуження євреїв привело на початку XX ст. до зростання радикальної полiтичної свiдомостi. Чим нижче був рiвень iнтеграцiї в росiйську iмперську iдентичнiсть, тим значнiше був потенцiал опозицiйностi до iснуючого полiтичного режиму. Невдоволення цим явищем вилилося у спалахи етнофобiї у виглядi єврейських погромiв, що охопили регiон пiд час революцiї 1905-1907 рр.

The socio-political situation of the Jewish population of the southern districts of the Bessarabian province in the second half of the XIX and the beginning of the XX centuries is considered. The specifics of the Russian national policy towards the Jews of the region, their participation in the activities of political parties, the course of Jewish pogroms in the towns and villages of the province are examined. ; Nous considérons que la situation socio-politique de la population juive des comtés du sud de la Bessarabie dans la seconde moitié XІX - début XX siècles, explore les spécificités de la politique nationale de la Russie envers les Juifs de la région, leur participation aux activités des partis politiques, au cours de pogromes juifs dans les villes et villages de la région. ; На матерiалах пiвденних повiтiв Бессарабської губернiї Росiйської iмперiї проаналiзовано соцiально-полiтичне становище євреiїв у другiй половинi XІX – початку XX ст.У Росiйськiй iмперiї, на вiдмiну вiд Захiдної Європи та США, євреї не були емансипованi й асимiлюванi у суспiльство. Це створило мiцну основу для сiонiстського руху в центрi Росiйської iмперiї. Сiонiсти-соцiалiсти поширили свiй вплив на пiвдень Бессарабiї.Сiонiстська соцiалiстична робоча партiя публiкувала газету «Голос Єврейський» в Одесi та справила значний вплив на мiсцеве населення провiнцiї. У своїй програмi сiонiстськi соцiалiсти наполягали на необхiдностi визнати законнi права єврейського населення на формування нацiонального самоврядування, використання етнiчної мови в нацiональних школах, правових iнститутах i в суспiльному життi, збереження традицiйних норм єврейського закону i на встановлення традицiйних норм єврейського закону i про створення Всеросiйського єврейського нацiонального зiбрання.У статтi пiдсумовано, що соцiально-полiтичне становище єврейського населення на пiвднi Бессарабiї у другiй половинi XІX – на початку XX ст. стало класичним прикладом боротьби етнiчної меншини за виживання в iнонацiональному, iноконфессiональному i авторитарному оточеннi. Патрiархальний побут i консервативна полiтична свiдомiсть не дозволило суспiльству тверезо оцiнити суть «єврейського питання». А здiйснюване державною владою соцiально-етнiчне вiдчуження євреїв привело на початку XX ст. до зростання радикальної полiтичної свiдомостi. Чим нижче був рiвень iнтеграцiї в росiйську iмперську iдентичнiсть, тим значнiше був потенцiал опозицiйностi до iснуючого полiтичного режиму. Невдоволення цим явищем вилилося у спалахи етнофобiї у виглядi єврейських погромiв, що охопили регiон пiд час революцiї 1905-1907 рр. ; Рассматривается социально-политическое положение еврейского населения южных уездов Бессарабской губернии во второй половине XІX – начале XX веков, исследуется специфика российской национальной политики по отношению к евреям региона, их участие в деятельности политических партий, ход еврейских погромов в городах и селах края.

Стаття присвячена розкриттю значення та впливу "палестинського питання" на англо-американську дипломатію в повоєнний час (1945-1948 рр.). Зазначається, що ця проблема була основною причиною погіршення англо-американських відносин на Близькому Сході в 1945-1948 рр. і стала предметом торгу між сторонами на світовій політичній арені. ; The paper reviews the 'Palestinian issue' in Anglo-American diplomacy after the end of World War II (1945-1948). The author examines activities of the Anglo-American Committee of Inquiry on Palestine and reveals the nature of Anglo-American controversy as to the Palestinian issue for the purpose.The operation of the above Committee resulted in identification of principles of the future structure of Palestine, which implied equitable coexistence of the Arabs and the Jews within one territory controlled by Great Britain, with two autonomous provinces to be subsequently set up under the control of the High Commissioner of Palestine. Since neither the principles developed by the Committee nor the follow-up plans on settlement of the Arab-Israeli conflict were never implemented due to sharp criticism of both countries participating in the settlement, resolution of the Palestinian issue was referred to the competence of the UNO in1947. Anew Commission was set up, which comprised representatives of neutral states, who put forward a so-called 'plan of the majority' (which implied a partition of Palestine, based on setting up an Economic Union and turning Jerusalem into an international zone) and a 'plan of the minority' (a federal structure of Palestine, with its capital in Jerusalem, in a plan of three year transition period).The paper examines the political confrontation of the USA and Great Britain as to those plans, which came to an end in November 1947 when the UNO adopted a resolution on the rights of both peoples who lived in Palestine to set up two independent states.By pointing out the complexity and contradictoriness of the Palestine issue in the Anglo-American relations, the author concludes that a constant cause of the split-up between the USA and Great Britain was the loss by London of a decisive role in the global balance of military and political forces. Further, in pursuing their pragmatic objectives, both countries themselves often provoked large-scale Arab-Israeli conflicts, thus departing far from the official goal of their 'settlement'. ; Статья посвящена раскрытию значения и влияния "палестинского вопроса" на англо-американскую дипломатию в послевоенное время (1945-1948 гг.). Указывается, что данная проблема была основной причиной ухудшения англо-американских отношений на Ближнем Востоке в 1945-1948 годах и стала предметом торга между сторонами на мировой политической арене.

Стаття присвячена розкриттю значення та впливу "палестинського питання" на англо-американську дипломатію в повоєнний час (1945-1948 рр.). Зазначається, що ця проблема була основною причиною погіршення англо-американських відносин на Близькому Сході в 1945-1948 рр. і стала предметом торгу між сторонами на світовій політичній арені. ; The paper reviews the 'Palestinian issue' in Anglo-American diplomacy after the end of World War II (1945-1948). The author examines activities of the Anglo-American Committee of Inquiry on Palestine and reveals the nature of Anglo-American controversy as to the Palestinian issue for the purpose.The operation of the above Committee resulted in identification of principles of the future structure of Palestine, which implied equitable coexistence of the Arabs and the Jews within one territory controlled by Great Britain, with two autonomous provinces to be subsequently set up under the control of the High Commissioner of Palestine. Since neither the principles developed by the Committee nor the follow-up plans on settlement of the Arab-Israeli conflict were never implemented due to sharp criticism of both countries participating in the settlement, resolution of the Palestinian issue was referred to the competence of the UNO in1947. Anew Commission was set up, which comprised representatives of neutral states, who put forward a so-called 'plan of the majority' (which implied a partition of Palestine, based on setting up an Economic Union and turning Jerusalem into an international zone) and a 'plan of the minority' (a federal structure of Palestine, with its capital in Jerusalem, in a plan of three year transition period).The paper examines the political confrontation of the USA and Great Britain as to those plans, which came to an end in November 1947 when the UNO adopted a resolution on the rights of both peoples who lived in Palestine to set up two independent states.By pointing out the complexity and contradictoriness of the Palestine issue in the Anglo-American relations, the author concludes that a constant cause of the split-up between the USA and Great Britain was the loss by London of a decisive role in the global balance of military and political forces. Further, in pursuing their pragmatic objectives, both countries themselves often provoked large-scale Arab-Israeli conflicts, thus departing far from the official goal of their 'settlement'. ; Статья посвящена раскрытию значения и влияния "палестинского вопроса" на англо-американскую дипломатию в послевоенное время (1945-1948 гг.). Указывается, что данная проблема была основной причиной ухудшения англо-американских отношений на Ближнем Востоке в 1945-1948 годах и стала предметом торга между сторонами на мировой политической арене.

The article is devoted to the implementation by the Jewish community of Palestine their right to form self-government institutions. The tradition of political self-organization of the Yishuv (Jewish community) in the Ottoman era and during the British mandate has formed the preconditions for a smooth change of the status of the Jewish community and its traditional consciousness to the national. It demonstrates the positive experience of practical implementation of political projects of national modernization. Analyzing the system of British government control of the Palestine mandate and the participation of Jews in political and administrative life of the country, the author has described the process of formation representative bodies and institutions of the Yishuv. They covered all the areas of Yishuv's life. The success of creating the "Jewish National Home" as a form of self-organization of the Jewish community in large measure was due to active international representation of WZO. It is noted that in all the difficulties and zigzags of the implementation of the Zionist project of a Jewish state, and therefore in the conditions of formation of conflicting ideology with the Arabs, the right to self-organization, which was realized by the Jewish community of Palestine, may qualify as a key precondition of Israel success. ; Статья посвящена вопросу реализации еврейской общиной Палестины права на формирование институтов самоуправления. Преемственность традиции политической самоорганизации ишува (еврейской общины) в Османскую эпоху, а также в период британского мандатного управления сформировала не только предпосылки для безболезненной смены статуса еврейской общины и ее традиционного сознания на национальное. Она демонстрирует положительный опыт практической реализации политических проектов национальной модернизации. Анализируя систему британского правительственного управление подмандатной Палестиной и участие евреев в политико-административной жизни страны, автором охарактеризован процесс образования разветвленной системы представительных органов и институтов ишува, которые охватывали все сферы его жизни. Подчеркивается, что успех создания «еврейского национального очага» как формы самоорганизации еврейской общины в значительной мере обуславливался активным международным представительством органов государственного сионизма, который сформировался в период заката «золотого века» европейского национализма. Отмечается, что при всех трудностях и зигзагах реализации сионистского проекта еврейского государства, а следовательно – в условиях формирования резко конфликтной идеологии взаимоотношений с арабами, реализованное еврейской общиной Палестины право на самоорганизацию может квалифицироваться в качестве ключевой предпосылки успеха создания Государства Израиль. ; Стаття присвячена проблемі реалізації єврейською громадою Палестини права на формування інститутів самоуправління. Тяглість традиції політичної самоорганізації ішува (єврейської громади) з Османської доби та британського мандатного періоду сформувала не тільки передумови для безболісної зміни статусу і традиційної свідомості громади на національний. Вона також демонструє позитивний досвід практичної реалізації політичних проектів національного оновлення. На основі аналізу системи британського урядового управління підмандатною Палестиною та участі євреїв у політико-адміністративному житті країни, охарактеризовано процес утворення розгалуженої системи представницьких органів та інститутів ішува, які охоплювали всі сфери його життя. Наголошується на тому, що успіх створення «єврейського національного осередку» як переддержавної форми самоорганізації єврейської громади значною мірою зумовлювався активним міжнародним представництвом органів державного сіонізму, що сформувався в період занепаду «золотого століття» європейського націоналізму. Зазначається, що при всіх труднощах і зиґзаґах реалізації сіоністського проекту єврейського державотворення, а відтак – в умовах формування різко конфліктної ідеології з боку арабів, реалізоване єврейською громадою Палестини право на самоорганізацію може кваліфікуватися в якості ключової передумови успіху створення Держави Ізраїль.

The article is devoted to the implementation by the Jewish community of Palestine their right to form self-government institutions. The tradition of political self-organization of the Yishuv (Jewish community) in the Ottoman era and during the British mandate has formed the preconditions for a smooth change of the status of the Jewish community and its traditional consciousness to the national. It demonstrates the positive experience of practical implementation of political projects of national modernization. Analyzing the system of British government control of the Palestine mandate and the participation of Jews in political and administrative life of the country, the author has described the process of formation representative bodies and institutions of the Yishuv. They covered all the areas of Yishuv's life. The success of creating the "Jewish National Home" as a form of self-organization of the Jewish community in large measure was due to active international representation of WZO. It is noted that in all the difficulties and zigzags of the implementation of the Zionist project of a Jewish state, and therefore in the conditions of formation of conflicting ideology with the Arabs, the right to self-organization, which was realized by the Jewish community of Palestine, may qualify as a key precondition of Israel success. ; Статья посвящена вопросу реализации еврейской общиной Палестины права на формирование институтов самоуправления. Преемственность традиции политической самоорганизации ишува (еврейской общины) в Османскую эпоху, а также в период британского мандатного управления сформировала не только предпосылки для безболезненной смены статуса еврейской общины и ее традиционного сознания на национальное. Она демонстрирует положительный опыт практической реализации политических проектов национальной модернизации. Анализируя систему британского правительственного управление подмандатной Палестиной и участие евреев в политико-административной жизни страны, автором охарактеризован процесс образования разветвленной системы представительных органов и институтов ишува, которые охватывали все сферы его жизни. Подчеркивается, что успех создания «еврейского национального очага» как формы самоорганизации еврейской общины в значительной мере обуславливался активным международным представительством органов государственного сионизма, который сформировался в период заката «золотого века» европейского национализма. Отмечается, что при всех трудностях и зигзагах реализации сионистского проекта еврейского государства, а следовательно – в условиях формирования резко конфликтной идеологии взаимоотношений с арабами, реализованное еврейской общиной Палестины право на самоорганизацию может квалифицироваться в качестве ключевой предпосылки успеха создания Государства Израиль. ; Стаття присвячена проблемі реалізації єврейською громадою Палестини права на формування інститутів самоуправління. Тяглість традиції політичної самоорганізації ішува (єврейської громади) з Османської доби та британського мандатного періоду сформувала не тільки передумови для безболісної зміни статусу і традиційної свідомості громади на національний. Вона також демонструє позитивний досвід практичної реалізації політичних проектів національного оновлення. На основі аналізу системи британського урядового управління підмандатною Палестиною та участі євреїв у політико-адміністративному житті країни, охарактеризовано процес утворення розгалуженої системи представницьких органів та інститутів ішува, які охоплювали всі сфери його життя. Наголошується на тому, що успіх створення «єврейського національного осередку» як переддержавної форми самоорганізації єврейської громади значною мірою зумовлювався активним міжнародним представництвом органів державного сіонізму, що сформувався в період занепаду «золотого століття» європейського націоналізму. Зазначається, що при всіх труднощах і зиґзаґах реалізації сіоністського проекту єврейського державотворення, а відтак – в умовах формування різко конфліктної ідеології з боку арабів, реалізоване єврейською громадою Палестини право на самоорганізацію може кваліфікуватися в якості ключової передумови успіху створення Держави Ізраїль.

The development of the Zionist movement in Turkey after the First World War and the attitude of a Spanish diplomat in Turkey, Juan Sevent to it, are studied in the paper. The author analyzes the ambassador's advice to the Spain leadership of the response to the mentioned international processes. The attempt is made to insert the development of Zionism in Palestine into the general tendencies of international relations of that time. The relevance of the paper is determined by the importance of the Zionist movement effects after the Second World War and the lack of such scientific researches in Ukrainian historiography. The goal of the paper is to study the role of the Zionist movement and Sephardi Jews for the Spanish interests in the Middle East in correspondence between Juan Sevent and the Minister of Foreign Affairs of Spain. The author shows Juan Sevent's point of view on the opportunities of the Zionist movement and its prospects after the First World War. We came to the conclusion that the recommendations made by the Spanish member of the diplomatic mission to his leadership on the development of the Zionist movement consisted in Spain joining the supporting of the Zionist movement and Sephardi Jews in the Middle East and in Palestine as well. A separate aspect, on which the Spanish diplomat stopped in detail in his letter to the Spanish Government, concerned the housing conditions of Sephardi Jews in the Middle East. In particular, the question arose about the language, that is, the difference between the Sephardi dialect, the Castilian Spanish and Spanish in Latin America, and it was emphasized that the language should not be an obstacle to the establishment and strengthening of economic and financial relations between the Jews and the countries they represented. ; В статье анализируется развитие сионистского движения в Турции после Первой мировой войны и отношение к этому посланника Испании в Турции Хуана Севенты. Также автор стремился охарактеризовать советы, которые предоставляет Х. Севент своему руководству по восприятию / реакции на такие события. Была предпринята попытка вписать развитие сионизма в Палестине в общие тенденции международных отношений того времени. ; У статті аналізується розвиток сіоністського руху у Туреччині після Першої світової війни та ставлення до цього посланця Іспанії в Туреччині Хуана Севента. Також автор прагнув охарактеризувати поради, які надає Х.Севент своєму керівництву щодо сприйняття/реакції на такі події. Було здійснено спробу вписати розвиток сіонізму в Палестині у загальні тенденції міжнародних відносин того часу.

Досліджено праці В. Жаботинського, де викладається концепція єврейського національного будівництва. На прикладі поглядів лідера сіонізму в Україні виявлено кореляцію ідей, сформульованих єврейською та українською національними течіями доби модерну. Аналіз текстів В. Жаботинського свідчить про типологічну подібність проблемних питань, які порушують і намагаються вирішити ці рухи: буттєве значення національної ідентичності та факторів її формування; проблема національних маргіналів; важливість міжнаціонального порозуміння. Співзвучність висловлювань представника сіонізму й українських націєцентричних діячів дозволяє висновувати про формування цих ідеологій у діалозі та під впливом один одного. ; The aim of the paper is to analyze the concept of Jewish nation-building by V. Jabotinsky, who is considered to be a leader of the Zionist movement in Ukraine, in terms of correlation of ideas and interactions between Jewish and Ukrainian national modern movements.Research methodology. The author uses a comprehensive culturological approach to examine nationalism and national movements as a general methodological basis of this study. The study also draws on the methodological principles of M. Feller's Ukrainika Judaika (Ukrainian-Jewish studies) as an ethno-cultural science of Ukrainian Jewry in its deep relationship with the Ukrainians. Methods of comparative analysis, synthesis and historicism are also used.Results. Using V. Jabotinsky's (a Zionism leader in Ukraine) intellectual heritage as an example, the author analyzes three groups of issues directly connected with the objectives of the Ukrainian national movement at that time, namely: the issue of the existential importance of national identity and factors of its development; the issue of national fringe elements, deprived of their origins; a program of interethnic understanding, coexistence on a real political basis. The analysis of texts shows the examples of the typological similarity of a large part of the statements of Jewish nationalists and Ukrainian nation-centered leaders. This fact allows us to conclude that there is an interpenetration and mutual influence in the process of the development of the Zionist and Ukrainian national movements. The common features of the historical destinies of two stateless nations represent the similarity of their national existence, the mechanisms of self-preservation and the nation-building as well as the development of the project of the nation future.Novelty. Ukrainian-Jewish studies as an understanding of the productive ways and an insight into the fundamental levels of coexistence of the Ukrainians and the Jewish people do not belong to the traditional themes of Ukrainian culturological thought that results in the scientific novelty of this study.The practical significance. The results of this study can be used to teach normative courses, special courses, electives on the history of culture, the history of Ukrainian philosophy, philosophy of the national idea, Judaism, as well as in the further study of modern national movements in Ukraine in terms of cultural dialogue and mutual enrichment.

Досліджено праці В. Жаботинського, де викладається концепція єврейського національного будівництва. На прикладі поглядів лідера сіонізму в Україні виявлено кореляцію ідей, сформульованих єврейською та українською національними течіями доби модерну. Аналіз текстів В. Жаботинського свідчить про типологічну подібність проблемних питань, які порушують і намагаються вирішити ці рухи: буттєве значення національної ідентичності та факторів її формування; проблема національних маргіналів; важливість міжнаціонального порозуміння. Співзвучність висловлювань представника сіонізму й українських націєцентричних діячів дозволяє висновувати про формування цих ідеологій у діалозі та під впливом один одного. ; The aim of the paper is to analyze the concept of Jewish nation-building by V. Jabotinsky, who is considered to be a leader of the Zionist movement in Ukraine, in terms of correlation of ideas and interactions between Jewish and Ukrainian national modern movements.Research methodology. The author uses a comprehensive culturological approach to examine nationalism and national movements as a general methodological basis of this study. The study also draws on the methodological principles of M. Feller's Ukrainika Judaika (Ukrainian-Jewish studies) as an ethno-cultural science of Ukrainian Jewry in its deep relationship with the Ukrainians. Methods of comparative analysis, synthesis and historicism are also used.Results. Using V. Jabotinsky's (a Zionism leader in Ukraine) intellectual heritage as an example, the author analyzes three groups of issues directly connected with the objectives of the Ukrainian national movement at that time, namely: the issue of the existential importance of national identity and factors of its development; the issue of national fringe elements, deprived of their origins; a program of interethnic understanding, coexistence on a real political basis. The analysis of texts shows the examples of the typological similarity of a large part of the statements of Jewish nationalists and Ukrainian nation-centered leaders. This fact allows us to conclude that there is an interpenetration and mutual influence in the process of the development of the Zionist and Ukrainian national movements. The common features of the historical destinies of two stateless nations represent the similarity of their national existence, the mechanisms of self-preservation and the nation-building as well as the development of the project of the nation future.Novelty. Ukrainian-Jewish studies as an understanding of the productive ways and an insight into the fundamental levels of coexistence of the Ukrainians and the Jewish people do not belong to the traditional themes of Ukrainian culturological thought that results in the scientific novelty of this study.The practical significance. The results of this study can be used to teach normative courses, special courses, electives on the history of culture, the history of Ukrainian philosophy, philosophy of the national idea, Judaism, as well as in the further study of modern national movements in Ukraine in terms of cultural dialogue and mutual enrichment.

The article is devoted to the disclosure of the place and role of ideology as a factor in the consolidation of Ukrainians in the post-colonial era. It is proved that in the Ukrainian state-building process the problem of consolidation of Ukrainians is relevant and complex, and still remains one of the most important. As Ukrainian progress, which opens up new opportunities for the socio-economic, political and spiritual development of Ukrainian society, depends on its solution. It is emphasized that effective work of subjects of consolidation of Ukrainians depends on a complex of socio-economic, political and spiritual factors. One of the determining factors in the spiritual sphere is ideology, which should be national in its essence, since it is intended to unite all representatives of ethnic and national minorities of Ukrainian society, based on the ideas of spirituality, social justice and national patriotism, taking into account historical traditions and existing realities of the modern world. Exactly this kind of unifying ideology should determine the main direction of the Ukrainian policy of the unity of society, the system of its ideals and values. Therefore, the search for such an ideology is an important factor in the consolidation of Ukrainians, especially in today post-colonial era. World experience clearly shows that those societies that have an ideological consolidation core, which is understandable and supported by every citizen, are developing more dynamically. According to its status, this consolidation core is one of the ideological foundations of state ideology, the discussion on its development is still ongoing. Its acuteness intensifies the existing confrontation of the various, though not formed party ideologies, which somehow still claim to state status, trying to revise the legislative norm, according to which the most important carrier of state ideology is the Constitution. And other bearers of state ideology have the right, within their powers and ideological directions, to use the fundamental principles of state ideology, such as: to defend state independence and sovereignty, democratic social order, civil society, human rights, etc., but they shoyd not revise these fundamental basics of statehood. A special protection needs a consolidation aspect of state ideology, since it is a kind of manifestation of civic education and the core of person politicization. In each state, ideology is called differently - Americanism, Russianism, Polonism, Zionism, and so on. In Ukraine, due to the kind of scientific ostracism that appeared (and quite well-grounded) after the proclamation of independence in connection with the contemporary ideology and mono-ideology that was in the Soviet Union, it is difficult to name the ideology. Nowadays, a number of scholars and party ideologists are inclined to think that the term "solidarism", based on the ideas of the consolidation of the ideology of Ukrainians, could be used, based on the ideas that only solidarity of just cooperation and mutual assistance of all members of society is the basis of social, economic and political progress.
It is noteworthy that some Ukrainian political parties in their updated (after the Revolution of Dignity) programs use the term "solidarism" to consolidate Ukrainians. In particular, the political party, the People's Front, defines its programmatic task to restore the territorial integrity of Ukraine, liberate it from terrorists, foreign troops, mercenaries, and to conduct reforms. The PF ideologists associate these tasks with the consolidation of Ukrainians. Ideologists of the Ukrainian Democratic Alliance for Reform (UDAR) political party proceed from the assumption that only a consolidated country can be effective and competitive in the world. "We must realize, - stated in the UDAR program, that the goals that unite us are more important than the historical myths and ideologies that can separate us." A lot of attention is paid to the problem of consolidation of Ukrainians through the disclosure of the idea of
solidarity in the program of the political party "Petro Poroshenko Bloc Solidarity "(new edition). In this program it is declared for the first time that the party puts the idea of solidarity at the basis of its ideology. The idea of solidarity in the «Batkivshchyna» Party, whose program was adopted in 1999, has its own story, but as long as this solidarity spirit is officially not reflected as an ideology in its program.
The article contains a recommendation for Ukrainian political forces to study more thoroughly the ideological grounds of solidarity ideas with a view to their possible use in their political and ideological activities.