Suchergebnisse

Abstract:
My paper sets to analyze the Soviet policy on access to higher education during the last four decades of existence of the USSR, with a particular focus on the Ukrainian case. It includes the analysis of discourses on planned economy and central regulations regarding access to universities, and a discussion on official and unofficial benefits (Russian original 'blat') during the admission process. The findings led to the conclusion that the number of students, which increased four point four times between 1950 and 1990, was less significant per 100,000 people; thus, generally speaking, access to university education continued to be rather restrictive in social terms. This was one of the main causes of the slow development of Soviet Ukraine in scientific and technological areas.

Interview with Professor of the Department of Government, University ofUppsala (Sweden) Li Bennich-Björkman is devoted to the analyses of situationin contemporary humanities and social sciences, specific features of Swedishsystem of university education and the issue of academic freedom as an essentialprinciple of university life. Professor Li Bennich-Björkman mentionedthe dangerous consequences of shortening the number of students, who studyhumanities and social sciences, which could be resulted in general crisis of universitysystem. The process of decreasing of quality of university education inSweden during last years is also observed. This process is especially visibleat small universities and colleges. Li Bennich-Björkman think that academicfreedom is a key principle of university life, which helps university to maintainit's main social functions. Also, Professor Bennich-Björkman characterized theadvantages and disadvantages of Ukrainian system of university education. Shementioned the contradiction between a number of bright and intellectual universityteachers and high level of bureaucratization in system of education, it'shierarchical nature. ; В інтерв'ю з професором УніверситетуУппсали (Швеція) Лі Бенніх-Бьоркманрозглянутосучасний стан соціально-гуманітарних наук, специфіку шведської системи університетської освіти та питання, пов'язані зі значенням академічної свободи для успішного функціонування сучасного університету. Відзначено, що властива західним університетам тенденція скороченняпідготовки студентів соціально-гуманітарного напрямку є помилковою таведе до кризи системи університетської освіти в цілому. На прикладі Швеції показано, що впродовж останніх років відбувається зниження якостіуніверситетської освіти, особливо в невеликих університетах та коледжах. Академічна свобода розглядається як ключовий принцип університетського життя, який дозволяє університету успішно здійснювати свої соціальні функції. Дається характеристика позитивних та негативних аспектівукраїнської системи вищої освіти, зокрема відзначено протиріччя між високим рівнем професійної підготовки викладачів та надмірною ієрархічністю та бюрократизацією системи вищої освіти.

In his exclusive interview to our journal the director of Center on Democracy,Development, and the Rule of Law at Stanford University Francis Fukuyamaexplains his famous idea about "the end of history" and its relevance towardcontemporary situation. Analyzing contemporary political processes, FrancisFukuyama stresses the current competition of democratic and non-democraticforms of governance and underlines the role of Ukraine as a country, wherethis competition is especially intensive. So, the results of the overcoming ofUkrainian crisis would be crucial for further development of world civilization.Francis Fukuyama also shares his vision of current situation in social sciences andhumanities and their role in university life of the 21st century. ; У своєму ексклюзивному інтерв'ю нашому журналу директор Центру демократії, розвитку та верховенства права Стенфордського університетуФренсіс Фукуяма обґрунтовує власну тезу про «кінець історії» та доводить її виправданість. Аналізуючи сучасні політичні процеси, Френсіс Фукуяма наголошує на глобальному протистоянні демократичних та недемократичних форм здійснення управлінської діяльності та артикулює ключову роль України як країни, де це протистояння реалізується у найбільш загостреній формі. Від результатів розв'язання української кризи, на думку автора, фактично залежать можливі сценарії подальшого розвитку світової цивілізації. Також Френсіс Фукуяма ділиться власним баченням стану соціальних дисциплін та їх ролі в університетському житті ХХІ сторіччя

In 2010, Viktor Ianukovych, a candidate whose democratic credentials were disputed and whose shady background hardly inspired feelings of admiration or trust, was elected president of Ukraine. By asking the voters themselves on the eve of the election how such an individual could have won their votes, this article shows that when Ukrainians went to vote in 2010, they evaluated the qualities and the policy-issues associated with Ianukovych higher than those ascribed to his opponent, Iuliia Tymoshenko, even if only slightly so. In a Ukraine that since the Orange Revolution in 2004 has come increasingly to embrace democracy, the 2010 presidential elections marked a certain democracy fatigue that in the end came to favour Ianukovych's "strong hand" image. Regional belonging is a usual factor in Ukrainian voting, and it played a role in the political assessments of the 2010 presidential election. However, issues of identity and language were among the lowest ranked in both eastern and western Ukraine, far behind the heated topics of jobs, unemployment, and welfare services. Later, identity-politics became more accentuated in the aftermath of the Revolution of Dignity in 2014 and the ensuing war between Ukraine and Russia. In 2010, what united many voters regardless of region was a stronger concern for jobs and welfare services than for democratic commitment in the candidates, or for identity politics. Those more personal issues paved the way for Ianukovych to become the president of Ukraine.