Purpose. The article aims, through a comparison of the modern identity as presented in Charles Taylor's concept with the Postmodern era identities, to show the strengths and weaknesses of Charles Taylor's position on preserving or prolonging the Modern era identity to our time, as well as to define the specifics of liquid modernity compared to the New Age. Theoretical basis. Given the relevance of the topic of the human search for authentic existence in the modern world, the author analyzes Taylor's belief that the moral ideal of authentic identity emerged in the New Age. This ideal to contrast the idea of it in the previous periods is not set from the outside but is formed or created by a human himself. In addition, it is so powerful and productive that it must be fought for nowadays. After Taylor, since the existence of modern people tends to experience negative distortions associated with the focus on consumer individualism, instrumental thinking, and their loss of political freedom, the only possible way out is to turn to the ideal of authenticity of modern times. However, the article emphasizes that the modern studies of the Second Modernity (U. Beck) or liquid modernity (Z. Bauman) show a rather radical change in social reality, which, accordingly, requires new types of identity. Originality. The article argues that the identity formed in the New Age had signs of authenticity only owing to the socio-economic system of the time that formed a human as a self-acting being who determines his or her destiny. This person was characterized by such traits as individualism, self-sufficiency, self-reliance, victory, heroism, and so on. However, the article emphasizes that today the situation has changed radically, as the reality of the Postmodern era is characterized by the fact that instead of stable, clearly defined life forms and institutions we are dealing with changing, fluid, "liquid" (Z. Bauman) institutions and behaviours of people. Diversity, uncertainty, and pluralism are the hallmarks of this era that need to be taken into account in one way or another. Therefore, although Taylor's arguments for defending the modern identity are logically invulnerable, they have the disadvantage of not taking into account the irreversibility of the changes that have taken place in modern reality. Therefore, the ideal of authenticity formed in the New Age may not be adequate in the times of pluralism and the development of other dimensions of identity. Conclusions. Taylor's interpretation of modern authenticity was based on the idea of man as one who constantly constructs himself and is focused on the future, which we can imagine, plan and make some effort to achieve. This position of Taylor is criticized in the article. I substantiate the view that both the moral ideal and its components can change in the process of historical development. This becomes clear if we take into account the gap that manifested itself in the shift of value orientations during the transition from the Modern to the Postmodern era. Nowadays, we have a process of changing the basic conditions that determined the identity of a modern human, and the formation of new basic conditions that are suggested as requiring identity redefinition in a post-industrial network society.
Purpose. The study is aimed at considering self-reflection through an analysis of the features of internal dialogue in ancient texts (XXII-XXI centuries BC) in order to identify signs of human's mythological and philosophical thinking. Theoretical basis of the work is the contemplation of a person's self-reflection in the context of his internal dialogue, through which his own human existence, his subjective and creative comprehension of the world manifest. New meanings are created and shared with others in this mental space, in particular, in crisis periods of personal and social life. Therefore, the ancient Egyptian vision of man's nature, consciousnesses and dialogism of the Self is viewed through the prism of modern philosophical concepts and as the basis for the emergence of a philosophical worldview itself. Originality. The analysis from the viewpoint of the philosophical anthropology in the text "The Dispute of a Man with His Ba" showed the opportunity of considering it not only in the context of internal dialogue, but also as a confirmed internal dialogue, which expresses itself in external speech. Comparing the mythical thinking of a man in his cohesiveness with others and the philosophical thinking of a dialogical Self, the authors come to the conclusion that it is necessary to distinguish between internal dialogues with oneself and with the introjects of others, which can be either Double or Interlocutor. It has been revealed that internal dialogues in ancient times played an important role both in structuring social chaos and in overcoming personal crisis states (from existential to clinical states of altered consciousness). This is precisely from such self-reflection that philosophy emerges as a certain discourse and a new type of thinking. Conclusions. The analysis of the text "The Dispute of a Man with His Ba" speaks about the emergence of philosophical discourse in the XXII-XXI centuries BC, on the basis of which we can conclude concerning the earlier, in comparison with K. Jaspers's definition, the transition of mankind from the cognitive revolution to a new phase of the development.
Purpose. The article is aimed to show the specificity and heuristic value of the humanism of the French existentialist J.-P. Sartre, represented both in his early works, where the isolationist position prevailed, and considering his evolution to various types of collective responsibility and attempts to build a universal morality on the basis of ontological integral humanity. Theoretical basis. Taking into account the relevance of the topic of person's searching for authentic existence in the modern world, the author analyzes the concept of Sartre's humanism, which remains poorly researched in the Ukrainian philosophical space, since most of his works of the later period remained untranslated and unknown to the Ukrainian community. That is, there is a need to consider the phenomenon of a human and his/her basic characteristics, which ultimately determine what type of humanism deserves further support and development. The author places the existentialist dimension of a human being, which is one of the most important determinants of human behavior and the ways of human self-determination of his/her existence, in the context of the general development of the humanistic tradition of modern anthropology. Originality. The article substantiates the thesis that Sartre's position concerning humanism is conditioned by the specificity of his understanding of the authentic human existence as a constant self-transcendence, the person's realization of the project that makes a person the creator of the values. Therefore, Sartre's humanism can only be understood in the context of this self-construction and responsibility of a person for his/her choice. The author proved that although this concept was subsequently changed, the basic intention of the Sartre's approach remains the same. Thus, having combined the existentialism and Marxist understanding of the historical process, Sartre nevertheless emphasizes that the primal intentionality of human existence (project or transcendence) is decisive in all subsequent actions and doings, despite the fact that real practice may demonstrate deviations and even regression concerning humanity. Having defined the universality of the human situation in the world as the presence of certain a priori restrictions, the philosopher comes to the recognition of intersubjectivity, which allows him to reach a new type of morality, which defines "integral humanity" or "full-fledged human" as its goal. Conclusions. The interpretation of humanism by early Sartre relied on the idea of a person as such, who is in constant transcendence (going beyond), constantly constructing him/herself; he/she is oriented towards the future (but it is a pure future, unplanned and undefined). In this case, a person is the creator of the values and their legislator in this world. At the same time, the late Sartre emphasized that since a person exists in a society where he/she is usually in a state of alienation, the question under which conditions and by what means is it possible to reproduce and realize a truly humanistic dimension is inevitable. Sartre's position is based on the fact that there is a primal need for self-realization, to be human.
Purpose. The article is aimed to show the specificity and heuristic value of the humanism of the French existentialist J.-P. Sartre, represented both in his early works, where the isolationist position prevailed, and considering his evolution to various types of collective responsibility and attempts to build a universal morality on the basis of ontological integral humanity. Theoretical basis. Taking into account the relevance of the topic of person's searching for authentic existence in the modern world, the author analyzes the concept of Sartre's humanism, which remains poorly researched in the Ukrainian philosophical space, since most of his works of the later period remained untranslated and unknown to the Ukrainian community. That is, there is a need to consider the phenomenon of a human and his/her basic characteristics, which ultimately determine what type of humanism deserves further support and development. The author places the existentialist dimension of a human being, which is one of the most important determinants of human behavior and the ways of human self-determination of his/her existence, in the context of the general development of the humanistic tradition of modern anthropology. Originality. The article substantiates the thesis that Sartre's position concerning humanism is conditioned by the specificity of his understanding of the authentic human existence as a constant self-transcendence, the person's realization of the project that makes a person the creator of the values. Therefore, Sartre's humanism can only be understood in the context of this self-construction and responsibility of a person for his/her choice. The author proved that although this concept was subsequently changed, the basic intention of the Sartre's approach remains the same. Thus, having combined the existentialism and Marxist understanding of the historical process, Sartre nevertheless emphasizes that the primal intentionality of human existence (project or transcendence) is decisive in all subsequent actions and doings, despite the fact that real practice may demonstrate deviations and even regression concerning humanity. Having defined the universality of the human situation in the world as the presence of certain a priori restrictions, the philosopher comes to the recognition of intersubjectivity, which allows him to reach a new type of morality, which defines "integral humanity" or "full-fledged human" as its goal. Conclusions. The interpretation of humanism by early Sartre relied on the idea of a person as such, who is in constant transcendence (going beyond), constantly constructing him/herself; he/she is oriented towards the future (but it is a pure future, unplanned and undefined). In this case, a person is the creator of the values and their legislator in this world. At the same time, the late Sartre emphasized that since a person exists in a society where he/she is usually in a state of alienation, the question under which conditions and by what means is it possible to reproduce and realize a truly humanistic dimension is inevitable. Sartre's position is based on the fact that there is a primal need for self-realization, to be human. ; Цель. Показать специфику и эвристическую ценность гуманизма французского экзистенциалиста Ж.-П. Сартра, представленного как в его ранних произведениях, где превалировала изоляционистская позиция, так и учитывая его эволюцию к различным типам коллективной ответственности и попыток построить универсальную мораль на основе онтологической интегральной человечности. Теоретический базис. Учитывая актуальность в современном мире темы поиска человеком аутентичного существования, авторы анализируют концепцию гуманизма Сартра, которая остается малоисследованной в украинском философском пространстве. То есть возникает необходимость рассмотреть феномен человека и основные его характеристики, которые в итоге определяют, какой тип гуманизма заслуживает на дальнейшую поддержку и развитие. Авторы ставят экзистенциальное измерение человеческого бытия (одной из важнейших детерминант человеческого поведения и способа самоопределения человеком своего существования) в контекст общего развития гуманистической традиции современной антропологии. Научная новизна. В статье обоснован тезис, что позиция Сартра относительно гуманизма обусловлена спецификой понимания им аутентичного существования человека как постоянного самотрансцендирования, осуществление человеком проекта, делающего человека творцом ценностей. Поэтому гуманизм Сартра можно понять только в контексте этого самоконструирования и ответственности человека за свой выбор. Сформулирован вывод, что хотя эта концепция в дальнейшем изменилась, основная интенция сартровского подхода осталась той же самой. Так, соединив экзистенциализм и марксистское понимание исторического процесса, Сартр все же отмечает, что первоначальная интенциональность человеческого бытия (проект или трансцендирование) является определяющей во всех последующих действиях и поступках, несмотря на то, что реальная практика может демонстрировать отклонения и даже обратное движение по отношению к человечности. Выводы. Толкование ранним Сартром гуманизма опиралось на представление о человеке как таком, что пребывает в постоянном трансцендировании (выход за пределы), он постоянно конструирует себя, он ориентирован на будущее (но это - чистое будущее, не запланированное и не обозначеннное). В таком случае человек оказывается творцом ценностей и их законодателем в этом мире. В то же время, поздний Сартр отмечал, что поскольку человек существует в социуме, где, как правило, он находится в состоянии отчуждения, то неизбежно возникает вопрос, при каких условиях и с помощью каких средств возможно воспроизведение и реализация действительно гуманистического измерения. Позиция Сартра основывается на том, что существует первоначальная потребность человека в самореализации, быть человечным. ; Мета. Показати специфіку та евристичну цінність гуманізму французького екзистенціаліста Ж.-П. Сартра, представленого як в його ранніх творах, де превалювала ізоляціоністська позиція, так і враховуючи його еволюцію до різних типів колективної відповідальності та спроб побудувати універсальну мораль на основі онтологічної інтегральної людяності. Теоретичний базис. Зважаючи на актуальність в сучасному світі теми пошуку людиною автентичного існування, автори аналізують концепцію гуманізму Сартра, яка залишається малодослідженою в українському філософському просторі, оскільки більшість його праць пізнього періоду творчості залишилися неперекладеними і невідомі українському загалу. Тобто виникає необхідність розглянути феномен людини та основні її характеристики, які, зрештою, визначають, який тип гуманізму заслуговує на подальшу підтримку і розвиток. Автори ставлять екзистенціалістський вимір людського буття, який є одним з найважливіших детермінантів людської поведінки та способів самовизначення людиною свого існування, в контекст загального розвитку гуманістичної традиції сучасної антропології. Наукова новизна. В статті обґрунтована теза, що позиція Сартра щодо гуманізму зумовлена специфікою розуміння ним автентичного існування людини як постійного самотрансцендування, здійснення людиною проєкту, що робить людину творцем цінностей. Відтак гуманізм Сартра можна зрозуміти лише в контексті цього самоконструювання й відповідальності людини за свій вибір. Автором доведено, що хоча ця концепція в подальшому зазнала змін, основна інтенція Сартрівського підходу залишилася тією ж самою. Так, поєднавши екзистенціалізм і марксистське розуміння історичного процесу, Сартр все ж наголошує на тому, що первісна інтенціональність людського буття (проєкт або трансцендування) є визначальною у всіх подальших діях і вчинках, незважаючи на те, що реальна практика може демонструвати відхилення і навіть зворотній рух щодо людяності. Визначивши універсальність людського становища в світі як наявність певних апріорних обмежень, філософ доходить до визнання інтерсуб'єктивності, що дозволяє йому вийти на новий тип моралі, яка визначає як свою мету "інтегральну людяність" або "повноцінну людину". Висновки. Тлумачення раннім Сартром гуманізму спиралося на уявлення про людину як такої, що перебуває в постійному трансцендуванні (виходу за межі), вона постійно конструює себе, вона зорієнтована на майбутнє (але це – чисте майбутнє, не заплановане і не визначене). В такому разі людина є творцем цінностей і їх законодавцем у цьому світі. Водночас, пізній Сартр наголошував на тому, що оскільки людина існує в соціумі, де, як правило, перебуває в стані відчуження, то неминуче постає питання, за яких умов та за допомогою яких засобів можливе відтворення й реалізація справді гуманістичного виміру. Позиція Сартра ґрунтується на тому, що існує первісна потреба людини в самореалізації, бути людяною.
Purpose. The article is aimed to show the specificity and heuristic value of the humanism of the French existentialist J.-P. Sartre, represented both in his early works, where the isolationist position prevailed, and considering his evolution to various types of collective responsibility and attempts to build a universal morality on the basis of ontological integral humanity. Theoretical basis. Taking into account the relevance of the topic of person's searching for authentic existence in the modern world, the author analyzes the concept of Sartre's humanism, which remains poorly researched in the Ukrainian philosophical space, since most of his works of the later period remained untranslated and unknown to the Ukrainian community. That is, there is a need to consider the phenomenon of a human and his/her basic characteristics, which ultimately determine what type of humanism deserves further support and development. The author places the existentialist dimension of a human being, which is one of the most important determinants of human behavior and the ways of human self-determination of his/her existence, in the context of the general development of the humanistic tradition of modern anthropology. Originality. The article substantiates the thesis that Sartre's position concerning humanism is conditioned by the specificity of his understanding of the authentic human existence as a constant self-transcendence, the person's realization of the project that makes a person the creator of the values. Therefore, Sartre's humanism can only be understood in the context of this self-construction and responsibility of a person for his/her choice. The author proved that although this concept was subsequently changed, the basic intention of the Sartre's approach remains the same. Thus, having combined the existentialism and Marxist understanding of the historical process, Sartre nevertheless emphasizes that the primal intentionality of human existence (project or transcendence) is decisive in all subsequent actions and doings, despite the fact that real practice may demonstrate deviations and even regression concerning humanity. Having defined the universality of the human situation in the world as the presence of certain a priori restrictions, the philosopher comes to the recognition of intersubjectivity, which allows him to reach a new type of morality, which defines "integral humanity" or "full-fledged human" as its goal. Conclusions. The interpretation of humanism by early Sartre relied on the idea of a person as such, who is in constant transcendence (going beyond), constantly constructing him/herself; he/she is oriented towards the future (but it is a pure future, unplanned and undefined). In this case, a person is the creator of the values and their legislator in this world. At the same time, the late Sartre emphasized that since a person exists in a society where he/she is usually in a state of alienation, the question under which conditions and by what means is it possible to reproduce and realize a truly humanistic dimension is inevitable. Sartre's position is based on the fact that there is a primal need for self-realization, to be human. ; Цель. Показать специфику и эвристическую ценность гуманизма французского экзистенциалиста Ж.-П. Сартра, представленного как в его ранних произведениях, где превалировала изоляционистская позиция, так и учитывая его эволюцию к различным типам коллективной ответственности и попыток построить универсальную мораль на основе онтологической интегральной человечности. Теоретический базис. Учитывая актуальность в современном мире темы поиска человеком аутентичного существования, авторы анализируют концепцию гуманизма Сартра, которая остается малоисследованной в украинском философском пространстве. То есть возникает необходимость рассмотреть феномен человека и основные его характеристики, которые в итоге определяют, какой тип гуманизма заслуживает на дальнейшую поддержку и развитие. Авторы ставят экзистенциальное измерение человеческого бытия (одной из важнейших детерминант человеческого поведения и способа самоопределения человеком своего существования) в контекст общего развития гуманистической традиции современной антропологии. Научная новизна. В статье обоснован тезис, что позиция Сартра относительно гуманизма обусловлена спецификой понимания им аутентичного существования человека как постоянного самотрансцендирования, осуществление человеком проекта, делающего человека творцом ценностей. Поэтому гуманизм Сартра можно понять только в контексте этого самоконструирования и ответственности человека за свой выбор. Сформулирован вывод, что хотя эта концепция в дальнейшем изменилась, основная интенция сартровского подхода осталась той же самой. Так, соединив экзистенциализм и марксистское понимание исторического процесса, Сартр все же отмечает, что первоначальная интенциональность человеческого бытия (проект или трансцендирование) является определяющей во всех последующих действиях и поступках, несмотря на то, что реальная практика может демонстрировать отклонения и даже обратное движение по отношению к человечности. Выводы. Толкование ранним Сартром гуманизма опиралось на представление о человеке как таком, что пребывает в постоянном трансцендировании (выход за пределы), он постоянно конструирует себя, он ориентирован на будущее (но это - чистое будущее, не запланированное и не обозначеннное). В таком случае человек оказывается творцом ценностей и их законодателем в этом мире. В то же время, поздний Сартр отмечал, что поскольку человек существует в социуме, где, как правило, он находится в состоянии отчуждения, то неизбежно возникает вопрос, при каких условиях и с помощью каких средств возможно воспроизведение и реализация действительно гуманистического измерения. Позиция Сартра основывается на том, что существует первоначальная потребность человека в самореализации, быть человечным. ; Мета. Показати специфіку та евристичну цінність гуманізму французького екзистенціаліста Ж.-П. Сартра, представленого як в його ранніх творах, де превалювала ізоляціоністська позиція, так і враховуючи його еволюцію до різних типів колективної відповідальності та спроб побудувати універсальну мораль на основі онтологічної інтегральної людяності. Теоретичний базис. Зважаючи на актуальність в сучасному світі теми пошуку людиною автентичного існування, автори аналізують концепцію гуманізму Сартра, яка залишається малодослідженою в українському філософському просторі, оскільки більшість його праць пізнього періоду творчості залишилися неперекладеними і невідомі українському загалу. Тобто виникає необхідність розглянути феномен людини та основні її характеристики, які, зрештою, визначають, який тип гуманізму заслуговує на подальшу підтримку і розвиток. Автори ставлять екзистенціалістський вимір людського буття, який є одним з найважливіших детермінантів людської поведінки та способів самовизначення людиною свого існування, в контекст загального розвитку гуманістичної традиції сучасної антропології. Наукова новизна. В статті обґрунтована теза, що позиція Сартра щодо гуманізму зумовлена специфікою розуміння ним автентичного існування людини як постійного самотрансцендування, здійснення людиною проєкту, що робить людину творцем цінностей. Відтак гуманізм Сартра можна зрозуміти лише в контексті цього самоконструювання й відповідальності людини за свій вибір. Автором доведено, що хоча ця концепція в подальшому зазнала змін, основна інтенція Сартрівського підходу залишилася тією ж самою. Так, поєднавши екзистенціалізм і марксистське розуміння історичного процесу, Сартр все ж наголошує на тому, що первісна інтенціональність людського буття (проєкт або трансцендування) є визначальною у всіх подальших діях і вчинках, незважаючи на те, що реальна практика може демонструвати відхилення і навіть зворотній рух щодо людяності. Визначивши універсальність людського становища в світі як наявність певних апріорних обмежень, філософ доходить до визнання інтерсуб'єктивності, що дозволяє йому вийти на новий тип моралі, яка визначає як свою мету "інтегральну людяність" або "повноцінну людину". Висновки. Тлумачення раннім Сартром гуманізму спиралося на уявлення про людину як такої, що перебуває в постійному трансцендуванні (виходу за межі), вона постійно конструює себе, вона зорієнтована на майбутнє (але це – чисте майбутнє, не заплановане і не визначене). В такому разі людина є творцем цінностей і їх законодавцем у цьому світі. Водночас, пізній Сартр наголошував на тому, що оскільки людина існує в соціумі, де, як правило, перебуває в стані відчуження, то неминуче постає питання, за яких умов та за допомогою яких засобів можливе відтворення й реалізація справді гуманістичного виміру. Позиція Сартра ґрунтується на тому, що існує первісна потреба людини в самореалізації, бути людяною.
Purpose. This article clarifies the significance of the person's social self-identification as a basis for civilization and institutional explanation of national self-identification in Ukraine. Theoretical basis. The authors found that the analysis of the cultural and anthropological principles of national self-identity reveals two main opposed concepts: the concept of "eastern" cultural and social self-identity of Ukraine, which correlates with the metaphor of the split between "East" and "West", and the concept of "western" projection of the European future of Ukraine, which correlates with the metaphor of the bridge between "East" and "West". These concepts reflect the options for the citizens of Ukraine to make a personal choice of the way in achieving social self-identity. Douglas North's concept of "open-access order" states and "limited access order" states can be used as a basis for an alternative, pragmatic approach to choice the criteria of national self-identity. Originality. National self-identification is a result of the choice of the person's self-identification: still the person takes into account the history of the nation, the ethnic diversity of the nation, its cultural and civilizational characteristics. The philosophical-anthropological approach contributes to the demystification of the grounds of social self-identification, revealing the decisive role of the personal choice in shaping the new institutional foundations of national self-identity. Harmonization of the social institutions of Ukraine with the institutions of the European Union and the international community institutions opens wide opportunities for Ukraine's successful integration into the "open-access order" societies. The clarification of the value and symbolic aspects of national self-identity in Ukraine contributes to the successful functioning of these institutions. Multilingualism is an adequate response to the global challenge of the reconstruction of Ukraine's national self-identity. The education system is a key area for introducing multilingualism. Conclusions. The development, justification and systematization of cultural and institutional criteria for choosing the best ways to strengthen of national self-identity in Ukraine are a prerequisite for the successful self-identification of Ukrainian citizens in a complex and ever-changing global world.
Purpose. This article clarifies the significance of the person's social self-identification as a basis for civilization and institutional explanation of national self-identification in Ukraine. Theoretical basis. The authors found that the analysis of the cultural and anthropological principles of national self-identity reveals two main opposed concepts: the concept of "eastern" cultural and social self-identity of Ukraine, which correlates with the metaphor of the split between "East" and "West", and the concept of "western" projection of the European future of Ukraine, which correlates with the metaphor of the bridge between "East" and "West". These concepts reflect the options for the citizens of Ukraine to make a personal choice of the way in achieving social self-identity. Douglas North's concept of "open-access order" states and "limited access order" states can be used as a basis for an alternative, pragmatic approach to choice the criteria of national self-identity. Originality. National self-identification is a result of the choice of the person's self-identification: still the person takes into account the history of the nation, the ethnic diversity of the nation, its cultural and civilizational characteristics. The philosophical-anthropological approach contributes to the demystification of the grounds of social self-identification, revealing the decisive role of the personal choice in shaping the new institutional foundations of national self-identity. Harmonization of the social institutions of Ukraine with the institutions of the European Union and the international community institutions opens wide opportunities for Ukraine's successful integration into the "open-access order" societies. The clarification of the value and symbolic aspects of national self-identity in Ukraine contributes to the successful functioning of these institutions. Multilingualism is an adequate response to the global challenge of the reconstruction of Ukraine's national self-identity. The education system is a key area for introducing multilingualism. Conclusions. The development, justification and systematization of cultural and institutional criteria for choosing the best ways to strengthen of national self-identity in Ukraine are a prerequisite for the successful self-identification of Ukrainian citizens in a complex and ever-changing global world. ; Цель. Эта статья проясняет значимость социальной самоидентификации личности как основы для цивилизационного и институционального объяснения национальной самоидентификации в Украине. Теоретический базис. Авторы выявили, что при анализе культурно-антропологических основ национальной самоидентичности друг другу противостоят две основные концепции: концепция "восточной" культурной и общественной самоидентичности Украины, с которой коррелирует метафора раскола между "Востоком" и "Западом", и концепция "западной" проекции европейского будущего Украины, которая коррелируется с метафорой моста между "Востоком" и "Западом". Эти концепции отражают опции личного выбора пути получения социальной самоидентичности гражданами Украины. Концепция Дугласа Норта о государствах "порядка открытого доступа" и государствах "порядка ограниченного доступа" может быть использована как основа для альтернативного, прагматического подхода для выбора критериев национальной самоидентичности. Научная новизна. Национальная самоидентификация является результатом выбора личностью своей социальной самоидентификации: при этом личность учитывает историю нации, этническое разнообразие нации, ее культурные и цивилизационные характеристики. Философско-антропологический подход способствует демистификации оснований социальной самоидентификации, выявляя решающую роль личного выбора в формировании новых институциональных основ национальной самоидентичности. Согласование социальных институтов Украины с институтами Европейского Союза и международного сообщества открывает широкие возможности успешной интеграции Украины в общества "порядка открытого доступа". Выяснение ценностных и символических аспектов национальной самоидентичности в Украине способствует успешному функционированию этих институтов. Многоязычие является адекватным ответом на глобальный вызов реконструкции национальной самоидентичности Украины. Система образования является ключевой сферой внедрения многоязычия. Выводы. Развитие, обоснование и систематизация культурных и институциональных критериев выбора лучших путей укрепления национальной идентичности в Украине является основной предпосылкой успешной самоидентификации украинских граждан в сложном и постоянно меняющемся глобальном мире. ; Мета. Ця стаття прояснює значущість соціальної самоідентифікації особистості як основи для цивілізаційного та інституційного пояснення національної самоідентифікації в Україні. Теоретичний базис. Автори виявили, що при аналізі культурно-антропологічних засад національної самоідентичності одна одній протистоять дві основні концепції: концепція "східної" культурної та суспільної самоідентичності України, з якою корелюється метафора розколу між "Сходом" та "Заходом", та концепція "західної" проекції європейського майбутнього України, яка корелюється з метафорою мосту між "Сходом" та "Заходом". Ці концепції відображають опції особистого вибору шляху здобуття соціальної самоідентичності громадянами України. Концепція Дугласа Норта щодо держав "порядку відкритого доступу" та держав "порядку обмеженого доступу" може бути використана як основа для альтернативного, прагматичного підходу для вибору критеріїв національної самоідентичності. Наукова новизна. Національна самоідентифікація є результатом вибору особистістю своєї соціальної самоідентифікації: при цьому особистість враховує історію нації, етнічне розмаїття нації, її культурні та цивілізаційні характеристики. Філософсько-антропологічний підхід сприяє демістифікації підстав соціальної самоідентифікації, виявляючи вирішальну роль особистого вибору у формуванні нових інституційних засад національної самоідентичності. Узгодження соціальних інститутів України з інституціями Європейського Союзу та міжнародного співтовариства відкриває широкі можливості успішної інтеграції України до суспільств "порядку відкритого доступу". З'ясування ціннісних та символічних аспектів національної самоідентичності в Україні сприяє успішному функціонуванню цих інституцій. Багатомовність є адекватною відповіддю на глобальний виклик реконструкції національної самоідентичності України. Система освіти є ключовою сферою запровадження багатомовності. Висновки. Розвиток, обґрунтування та систематизація культурних та інституційних критеріїв вибору найкращих шляхів зміцнення національної ідентичності в Україні є основною передумовою успішної самоідентифікації українських громадян у складному та постійно мінливому глобальному світі.
