The paper analyses pressing questions of the life activity of King Danylo Romanovich by M. Kotlyar. Debatable aspects of home and foreign policy of Galich-Volyn leader are considered. The peculiarities of the interstate relations of Rus', Poland, Hungary, Lithuania, Austria, Germany, Czech and Gold Orda are revealed. The circumstances of 40-year struggle of the Romanoviches for the farther heredity are clarified; not only political but also military, economic and cultural activity of King Danylo are traced. Special attention is paid to the source base. The conclusions concerning the importance of the biographical researches by M. Kotlyar in the description of life and activity of Danylo Romanovich have been drawn. All this is important for proper understanding of the place of the first King of Rus' in history. ; Статья анализирует актуальные вопросы исследования Н. Котляром жизнедеятельности короля Даниила Романовича. Рассматриваются дискуссионные аспекты внутренней и внешней политики галицко-волынского правителя; раскрываются особенности межгосударственных отношений Руси, Польши, Венгрии, Литвы, Австрии, Германии, Чехии и Золотой Орды. Выясняются обстоятельства сорокалетней борьбы Романовичей за отцовское наследие; прослеживается не только политическая, но и военная, экономическая и культурная деятельность короля Даниила. Отдельное внимание уделено источникам. Сделаны выводы о значении биографических исследований Н. Котляра в освещении жизни и деятельности Даниила Романовича. Все это важно для правильного понимания места первого короля Руси в истории. ; Стаття аналізує актуальні питання дослідження М. Котлярем життєдіяльності короля Данила Романовича. Розглядаються дискусійні аспекти внутрішньої і зовнішньої політики галицько-волинського правителя; розкриваються особливості міждержавних відносин Русі, Польщі, Угорщини, Литви, Австрії, Німеччини, Чехії й Золотої Орди. З'ясовуються обставини сорокарічної боротьби Романовичів за батьківську спадщину; простежується не лише політична, а й військова, економічна та культурна діяльність короля Данила. Окрему увагу приділено джерельній базі. Зроблено висновки про значення біографічних досліджень М. Котляра у висвітленні життя й діяльності Данила Романовича. Усе це є важливим для правильного розуміння місця першого короля Русі в історії.
У статті розглянуто основні віхи життєвого шляху Никанора Харитоновича Онацького в дослідженнях освітніх діячів і науковців, проведено аналіз відповідних архівних матеріалів, виконано періодизацію життєдіяльності педагога-художника. Приділено увагу суспільнополітичним умовам в країні, на тлі яких відбувалося становлення особистості педагога-просвітителя. Також розглянуто шлях навчання: від сільської школи в Гадяцькому повіті до Імператорської Академії мистецтв у Петербурзі, схарактеризовано періоди життєдіяльності митця. ; The article analyzes educational research workers and scientists of life course Nicanor Kharytonovych Onatsky. The main factors were determined that contributed to the formation of the ideological position of teacher-artist. The main attention is given by author to the socio-political conditions in the country, against which was becoming a person of the teacher-educator. Chronologically traces the major milestones of the life and work of the teacher-artist, the peculiarities of education, described the period of study, established stages of educational activities: Lebedinskiy period (1906–1913) and Sumy period (1913– 1933). Also described arrests, denunciations brought excerpts from the interrogation and exact date of execution; processed and confirmed information published by scientists, researchers materials State Archive of the Security Service of Ukraine (SSU DA) in Poltava region. Basic life N. Onatsky held in Slobozhanschyna and only the last tragic years (1933–1937) passed in Poltava. It was in Poltava, where Nicanor Kharytonovych tried to escape from persecution, there were three arrests and executions. For rigged affair November 23 he was shot by order of the top three in the management of the Extraordinary Commission of Internal Affairs (ECIA) in Poltava region. The indictment stated that he was "recruited Mayfetom in Poltava nationalist counter-revolutionary nationalist organization that trained personnel for the armed uprising in the country." In 1959, rehabilitated posthumously. Thus, N. Onatsky lived and worked in the historical context of the struggle for Ukrainian education and, of course, as a personality, indifferent to the fate of his country could not accept the idea of progressive intellectuals and not to engage in the process of improving Ukrainian culture and education. The author focuses on education and educational, cultural and local history of Nicanor Onatsky in the context of national culture and education in Slobozhanschyna. Therefore, the life, teaching and educational activities Nicanor Kharytonovych Onatsky held in the struggle for Ukrainian lumen, for national revival for improving Ukrainian culture and education in the difficult social and political change.
The theoretical basis for this research is genealogical method. Genealogical method is based on theconcept of discursive which formed in the tradition of structuralism. The genealogical method is basedon the fact that, due to inclusion in the practices of daily, the existence of an individual is fixed in thetexts and documents of government. Based on the analysis of these documents, these practices can besubsequently reconstructed and reproduced. In this sense, any activity of individuals in the field ofdaily is seen as a discursive practice. This makes it possible not only to describe or reconstruct dailyactivities or components of daily, but also to identify its genealogy, to establish the reasons why one oranother practices were admitted or excluded from daily. For the study of daily within the framework ofthe concept of discourse and the genealogical method, the facts and phenomena should be studied ascomponents of discursive practices. It is necessary to concentrate attention not on the historical analysis,but on the analysis of discourse sequences. Genealogical method allows to establish a valid and effectivefor sociological approaches principle of describing the sphere of daily. This approach is effective becauseof grouping of events and facts which traditionally related to the sphere daily, into new sequences -discursive practices and dispositives. The main idea of the genealogical method in biographical researchis to consider various information of oneself in the relevant historical and cultural contexts (discursiveformations). Creation of information should be considered as a manifestation of some dispositives,which are formed of discursive practices. "Evidence of oneself" is a separate form of"statements" that can also be one of the types of dis cursive practices. The main thing in thisnew methodology is the definition of the content of the "evidence of oneself" as separatediscursive speech and discursive practices that are formed the basis of a dispositive as a reflection of thestrategies of discourse of power. ; В статье рассмотренны методологические основы применения генеалогического метода М.Фуко для анализа проблем повседневности. Выяснено, что генеалогический метод позволяет уста-новить общезначимый и эффективный для социологических подходов принцип описания сферыповседневности, благодаря группировке событий и фактов, традиционно рассматриваемых в рам-ках повседневности, в новые по следовательности – дискурсивные практики и диспозитиви.Генеалогический анализ дискурсивных структур, составляющих повседневность, показал, чтовласть проникает на уровень отношений между индивидами, для чего властями были выработанымеханизмы внедрения стратегий в сферу повседневности. Познавательные стратегии, предлагае-мые генеалогическим методом исследования, предполагают рассматривать социокультурные фе-номены как элементы дискурсивных практик повседневности и ее, повседневности, диспозитивы.Это позволяет рассматривать любой социокультурный феномен, институт или культурную формув контексте концепции повседневности в качестве составляющих сферы повседневного. Подоб-ные стратегии распространяются и на способы интерпретации источников, составляющих архивповседневных практик – биографические свидетельства. Как архивные, так и полученные эмпири-ческим путем биографические источники информации рассматриваются, во-первых, как важныесоставляющие практик повседневности, при этом их роль в этих практиках сводится к тому, чтобывыступать в качестве средств передачи культурных значений, и, во-вторых, в качестве способовфиксации практик повседневности, что позволяет реконструировать составляющие повседневнойжизни именно в качестве практик. Главное в этой новой методологии – определение содержатель-ного наполнения «свидетельств о себе» как отдельных дискурсивных высказываний и дискурсив-ных практик, составляющих основу того или иного диспозитива как отражение стратегии власт-ного дискурса. Генеалогический анализ дискурсивных структур, составляющих повседневность,показал, что власть проникает на уровень отношений между индивидами, для чего властями быливыработаны механизмы внедрения стратегий в сферу повседневности.Предусматривается, что такой подход позволит по-новому посмотреть не только на содержа-ние личных свидетельств – биографических исследований, но и на трансформации, которые слу-чились в диспозитиве повседневности в целом. ; В статті розглянуті методологічні основи застосування генеалогічного методу М. Фуко дляаналізу проблем повсякденності. З'ясовано, що генеалогічний метод дозволяє встановити загаль-нозначущий та ефективний для соціологічних підходів принцип опису сфери повсякденності,завдяки угрупування подій і фактів, традиційно відношуваних до сфери повсякденного, в новіпослідовності – дискурсивні практики та диспозитиви.Генеалогічний аналіз дискурсивних структур, що становлять повсякденність, показав, що вла-да проникає на рівень стосунків між індивідами, для чого владою були вироблені механізми впро-вадження стратегій у сферу повсякденності. Пізнавальні стратегії, пропоновані генеалогічнимметодом дослідження, припускають розглядати соціокультурні феномени як елементи дискурсив-них практик повсякденності і її, повсякденності, диспозитивів. Це дозволяє розглядати будь-якийсоціокультурний феномен, інститут або культурну форму в контексті концепції повсякденності вякості складових сфери повсякденного. Подібні стратегії поширюються і на способи інтерпретаціїджерел, що складають архів повсякденних практик – біографічні свідоцтва. Як архівні, так і от-римані емпіричним шляхом біографічні джерела інформації розглядаються, по-перше, як важливіскладові практик повсякденності, при цьому їх роль в цих практиках зводиться до того, щоб висту-пати в якості засобів передачі культурних значень, і, по-друге, в якості способів фіксації практикповсякденності, що дозволяє реконструювати складові повсякденному житті саме в якості прак-тик. Головне в цій новій методології – визначення змістовного наповнення «свідчень про себе» якокремих дискурсивних висловлювань та дискурсивних практик, що складають основу того чи ін-шого диспозитиву як відзеркалення стратегій владного дискурсу. Передбачається, що такий підхіддозволить по-новому поглянути не лише на зміст особистих свідчень – біографічних досліджень,але і на т рансформації, що сталися в диспозитиві пов сякденності в цілому.
The main tendencies of the development of biography in Poland at the beginning of the 21st cent. are determined. The research basis is the publication of the scientific journal «Polish Biographical Studies», published in Szczecin since 2015 at the Center for Biographical Studies. The main problems raised by Polish researchers concern the biographies of Polish communists, the military, the multidisciplinary nature of biography, and the division of human science into periods. Articles contained in the publication are divided into groups by topic. Political, intellectual, collective, female and separately Jewish biographies are distinguished. Publications of biographical documents were also noted. It has been found that Polish biographers are most interested in the period of the first two thirds of the twentieth century. In particular, biographies of thinkers of the Second Rzeczpospolita, educators and statesmen. The discourse on fighting in the anti-German and anti-Soviet underground is notable. The participation in church and student organizations, as well as acquaintance with figures like Y. Pilsudski or R. Dmowski are very common in political biographies. Jewish biography is no exception — most of the people mentioned as heroes of the uprising and underground movements in the ghetto, so even though they went to Palestine, they remain «Polish» in biographical discourse. Also in «Polish Biographical Studies», most biographies are also tend to be political and they "supersede" biographies of engineers, athletes or artists. Comparing the Polish biographical publication with the «Ukrainian Biography» in 2013–2017, Ukrainians published almost twice as many theoretical works and biographies of scientists. With less difference, but also more political and collective biographies and the same number of source articles. At the same time, there are more female biographies in Polish edition, as well as biographies of Jews, while none in Ukrainian. This explains that biographies of Polish Jews are perceived by Polish ...
The main tendencies of the development of biography in Poland at the beginning of the 21st cent. are determined. The research basis is the publication of the scientific journal «Polish Biographical Studies», published in Szczecin since 2015 at the Center for Biographical Studies. The main problems raised by Polish researchers concern the biographies of Polish communists, the military, the multidisciplinary nature of biography, and the division of human science into periods. Articles contained in the publication are divided into groups by topic. Political, intellectual, collective, female and separately Jewish biographies are distinguished. Publications of biographical documents were also noted. It has been found that Polish biographers are most interested in the period of the first two thirds of the twentieth century. In particular, biographies of thinkers of the Second Rzeczpospolita, educators and statesmen. The discourse on fighting in the anti-German and anti-Soviet underground is notable. The participation in church and student organizations, as well as acquaintance with figures like Y. Pilsudski or R. Dmowski are very common in political biographies. Jewish biography is no exception — most of the people mentioned as heroes of the uprising and underground movements in the ghetto, so even though they went to Palestine, they remain «Polish» in biographical discourse. Also in «Polish Biographical Studies», most biographies are also tend to be political and they "supersede" biographies of engineers, athletes or artists. Comparing the Polish biographical publication with the «Ukrainian Biography» in 2013–2017, Ukrainians published almost twice as many theoretical works and biographies of scientists. With less difference, but also more political and collective biographies and the same number of source articles. At the same time, there are more female biographies in Polish edition, as well as biographies of Jews, while none in Ukrainian. This explains that biographies of Polish Jews are perceived by Polish scholars as the property of Polish society, when such an identification is almost non-existent in Ukraine. Keywords: biography, scientists, political figures, Polish humanities, Polish Biographical Studies, Ukrainian biography 21st cent. ; Визначено основні тенденції розвитку біографічних досліджень у Польщі на початку ХХІ ст. За основу взято публікації наукового журналу «Polish Biographical Studies», що виходить у Щецині з 2015 р. при Центрі біографічних досліджень. Серед проблем, які порушують польські науковці, найпомітнішими є біографії комуністичних функціонерів, військових та науковців різних галузей. Окрім того, дослідження стосуються постколоніального наративу в біографічних текстах і гендерних питань. Ключові слова: біографістика, науковці, політичні діячі, польська гуманітаристика, «Polish Biographical Studies», ХХІ ст.
Lev Bachynskyі was a representative of prominent Ukrainian civil and political activists of the Eastern Galychyna in the first decades of the XX'th century, he belonged to this circle due to his political activity and participation in the state-building processes of the West Ukrainian People's Republic period (ZUNR). Unfortunately his professional activity, his work as an advocate was usually excluded from the scientific researches on his personality, or mentioned in a moderate mode, therefore a little attention was given to the profession he consciously chose and devoted his life to, and which was a main source of his income and everyday concerns for nearly three decades. This study is aimed at researching the professional side of life of one of the most prominent Ukrainian advocates of the Eastern Galychyna at the beginning of the XX'th century. Bachynskyі was born in a family of a teacher, he attended a grammar school on Kolomyia, and then studied at the law faculty of the Chernivtsi University. His choice of profession mirrored the tendency of the Ukrainian youth choice of that period. Being a lawyer, barrister or advocate allowed people to fulfill their professional strivings, and at the same time it gave them a possibility to actively participate in civil and political activities, become one of the leaders of social life of the Ukrainian society on a local level (be it a district, a town or a city). In the beginning L. Bachynskyі practiced his theoretical knowledge working for famous Ukrainian advocates T. Okunevskyі and A. Kosa. In 1902 he received his doctor of law degree, during 1903–1910 he was completing an obligatory legal practice and after that he opened his own legal practice in Stanislaviv, where he worked as an advocate for nearly 2 decades. He earned his recognition as a lawyer both among his colleagues and clients, often he acted on behalf of Ukrainian peasants, he actively defended Ukrainian activists, who were subjected to legal prosecution by Austrian and, later, Polish authorities for their political actions, he was repeatedly imprisoned himself. Bachynskyі was an active civil and political activist, he was a member of the Ukrainian radical party and he was chosen its head several times. In 1907–1918 he was a deputy of the Austrian parliament, in times of the West Ukrainian People's Republic he was a member of the Ukrainian national council and one of its leaders, he authored the law about unification with the Ukrainian People's Republic and the agrarian law of the West Ukrainian People's Republic, he was among the participants of signing of the unification act between the Ukrainian People's Republic and the West Ukrainian People's Republic in Kyiv. In 1928–1930 he was a deputy of the Polish Seіm (Polish parliament), where he fought for national interests of Ukrainian people in the Polish state. Bachynskyі was among the co-founders and leaders of the Ukrainian Advocates Union, he was the head of its Stanislaviv branch, and therefore he actively contributed to the professional studies of the younger generation of Ukrainian lawyers. All the biographical data provided by this scientific study complement the knowledge about the professional life of L. Bachynskyі as an advocate. Keywords: advocacy, L. Bachynskyі, civil and political activist, ZUNR (West Ukrainian People's Republic), parliamentary deputy, lawyer, Ukrainian Radical Party. ; У статті уточнена професійна складова біографії відомого українського адвоката, громадсько-політичного і державного діяча Лева Бачинського (1872–1930). Зверталася увага на чинники вибору ним юридичної освіти, етапи практичної роботи як адвокатського здобувача і самостійного адвоката, його участь в громадському житті українців Східної Галичини, депутатську і державотворчу діяльність. Подано характеристику його професійного рівня, участі в процесі підготовки молодих українських правників, у діяльності Союзу українських адвокатів. Наведені у статті біографічні дані розширюють знання про професійну сторону діяльності адвоката Л. Бачинського. Ключові слова: адвокатура, Л. Бачинський, громадсько-політичний діяч, ЗУНР, парламентський депутат, правозахисник, Українська радикальна партія.
Based on the analysis of biographical data and spheres of scientific and social activity of the German linguist and representative of the German philological neo-humanism, statesman and politician, reformer of European University education Wilhelm von Humboldt, the article considers the formation of the linguo-philosophical system, which determined the main directions of development of European and world linguistics of the XX–XXI century. It was found out that the report "on the comparative study of languages of different epochs of their development", read at the Berlin Academy of Sciences in 1820, became a milestone fact of Humboldt's scientific biography, the result of personal existential experience, conscious purposeful accumulation of facts of manifestations of the national spirit of different European peoples, including full-fledged languages and dialects, mythological national layer, traditions, cultural artifacts, folklore and fiction texts of different epochs. It is proved that the fundamental ideas of Humboldt's linguo-philosophical system are represented and published in the work "on the difference of articles and its influence on organic nature" (1794). The formula of "beautiful unity" of things and phenomena uttered by Humboldt was interpreted as the result of energy activity of corporal world, therefore, all its manifestations, including the human, their actions and language (the book "Hermann and Dorothea", Goethe,1798), must be considered, understood and systematized, as the results of the operation of the human spirit. Travelling by France, Spain and Italy not only provided Humboldt by new aesthetic experiences, but finally determined the vector of his linguistic research that ended in original linguo-philosophical concept, where an ideal component does not contradict the material one, but complements it: the language is a spirit, and the spirit of people is their language ("the difference of the structure of human languages and its influence on the spiritual development of mankind"). ; У статті на основі аналізу біографічних даних і сфер наукової та суспільної діяльності німецького мислителя, лінгвіста, представника німецького філологічного неогуманізму, державного і політичного діяча, реформатора європейської університетської освіти Вільгельма фон Гумбольдта розглянуто формування лінгвофілософської системи, що визначила магістральні напрямки розвитку європейського і світового мовознавства ХХ–ХХІ століття. З'ясовано, що доповідь «Про порівняльне вивчення мов різних епох їхнього розвитку», прочитана в Берлінській академії наук у 1820 р., стала етапним фактом наукової біографії Гумбольдта, результатом особистого екзистенційного досвіду, свідомого цілеспрямованого накопичення фактів проявів національного духу різних європейських народів, включаючи повноцінні мови й діалекти, міфологічний національний пласт, традиції, культурні артефакти, фольклорні й авторські тексти різних епох. Доведено, що основоположні ідеї лінгвофілософської системи Гумбольдта сформульовані й оприлюднені в праці «Про відмінність статей і її вплив на органічну природу» (1794). Проголошена ним формула «прекрасної єдності» речей і явищ трактувалася як результат діяльності енергії тілесного світу, тому всі його прояви, включаючи людину, її діяння, а також мову (праця «Про Германа і Доротею» Гете», 1798), мають бути враховані, осмислені й систематизовані, як результати функціонування людського духу. Мандрівки Францією, Іспанією та Італією не лише забезпечили Гумбольдта новими естетичними враженнями, але остаточно визначили мовознавчий вектор його досліджень, що завершився оригінальною лінгвофілософською концепцією, в якій ідеальна складова не суперечить матеріальній, а доповнює її: мова є дух, і духом народу є його мова («Про відмінність будови людських мов і її вплив на духовний розвиток людства»).
Based on the analysis of biographical data and spheres of scientific and social activity of the German linguist and representative of the German philological neo-humanism, statesman and politician, reformer of European University education Wilhelm von Humboldt, the article considers the formation of the linguo-philosophical system, which determined the main directions of development of European and world linguistics of the XX–XXI century. It was found out that the report "on the comparative study of languages of different epochs of their development", read at the Berlin Academy of Sciences in 1820, became a milestone fact of Humboldt's scientific biography, the result of personal existential experience, conscious purposeful accumulation of facts of manifestations of the national spirit of different European peoples, including full-fledged languages and dialects, mythological national layer, traditions, cultural artifacts, folklore and fiction texts of different epochs. It is proved that the fundamental ideas of Humboldt's linguo-philosophical system are represented and published in the work "on the difference of articles and its influence on organic nature" (1794). The formula of "beautiful unity" of things and phenomena uttered by Humboldt was interpreted as the result of energy activity of corporal world, therefore, all its manifestations, including the human, their actions and language (the book "Hermann and Dorothea", Goethe,1798), must be considered, understood and systematized, as the results of the operation of the human spirit. Travelling by France, Spain and Italy not only provided Humboldt by new aesthetic experiences, but finally determined the vector of his linguistic research that ended in original linguo-philosophical concept, where an ideal component does not contradict the material one, but complements it: the language is a spirit, and the spirit of people is their language ("the difference of the structure of human languages and its influence on the spiritual development of mankind"). ; У статті на основі аналізу біографічних даних і сфер наукової та суспільної діяльності німецького мислителя, лінгвіста, представника німецького філологічного неогуманізму, державного і політичного діяча, реформатора європейської університетської освіти Вільгельма фон Гумбольдта розглянуто формування лінгвофілософської системи, що визначила магістральні напрямки розвитку європейського і світового мовознавства ХХ–ХХІ століття. З'ясовано, що доповідь «Про порівняльне вивчення мов різних епох їхнього розвитку», прочитана в Берлінській академії наук у 1820 р., стала етапним фактом наукової біографії Гумбольдта, результатом особистого екзистенційного досвіду, свідомого цілеспрямованого накопичення фактів проявів національного духу різних європейських народів, включаючи повноцінні мови й діалекти, міфологічний національний пласт, традиції, культурні артефакти, фольклорні й авторські тексти різних епох. Доведено, що основоположні ідеї лінгвофілософської системи Гумбольдта сформульовані й оприлюднені в праці «Про відмінність статей і її вплив на органічну природу» (1794). Проголошена ним формула «прекрасної єдності» речей і явищ трактувалася як результат діяльності енергії тілесного світу, тому всі його прояви, включаючи людину, її діяння, а також мову (праця «Про Германа і Доротею» Гете», 1798), мають бути враховані, осмислені й систематизовані, як результати функціонування людського духу. Мандрівки Францією, Іспанією та Італією не лише забезпечили Гумбольдта новими естетичними враженнями, але остаточно визначили мовознавчий вектор його досліджень, що завершився оригінальною лінгвофілософською концепцією, в якій ідеальна складова не суперечить матеріальній, а доповнює її: мова є дух, і духом народу є його мова («Про відмінність будови людських мов і її вплив на духовний розвиток людства»).
The article deals with the role of V.O. Sukhomlynskyi State Scientific and Pedagogical Library of Ukraine in integration and dissemination of pedagogical biographical knowledge, in particular the main forms of the mentioned phenomenon (information and bibliographic resource "Outstanding Teachers of Ukraine and the World", bibliographical series "Outstanding Teachers of the World", "Academicians of NAPS of Ukraine" and "Celebrators of NAPS of Ukraine", etc.)., which provides for: the development of historical and pedagogical knowledge, in particular biographical information about teachers; popularization of the famous teachers' oeuvre; cooperation of the efforts of historical and pedagogical science on the one hand and science which studies biographical information about teachers on the other hand. The systematic and complex activity of scientists of V.O. Sukhomlynskyi SSPL of Ukraine plays a significant role in the development of pedagogical science: in the light of biographics it gives the information about the formation and evolution of innovative teaching ideas in the context of social, political and cultural determinants. The author emphasizes the importance of the science which studies biographical information about teachers as an area of historical and pedagogical science that requires a combination of efforts of scientists from different fields of knowledge. We consider that the following directions of the development of the science which studies biographical information about teachers by the scientists of V.O. Sukhomlynskyi SSPL of Ukraine are prospective: the study of figures of scientists of pedagogy on the basis of the new theoretical and methodological principles and wider representation of the oeuvre of foreign teachers and educationalists in the information and bibliographic resource "Outstanding Teachers of Ukraine and the World"; the transformation of the reading room of V.O. Sukhomlynskyi's Fund into the creative laboratory the purpose of which is to study and popularize it; the realization of historical and biographical research in the field of pedagogical science, etc. ; Розкрито роль Державної науковопедагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського в інтеграції та поширенні педагогічного біографічного знання, зокрема основні форми означеного феномену (інформаційно-бібліографічний ресурс «Видатні педагоги України та світу», біобібліографічні серії «Видатні педагоги світу», «Академіки НАПН України» і «Ювіляри НАПН України та ін.). Аргументовано, що комплексна діяльність науковців ДНПБ України імені В. О. Сухомлинського є вагомим внеском у розвиток педагогічної науки, педагогічного наукознавства, бо сприяє висвітленню крізь призму біографіки інформації про зародження та еволюцію інноваційних педагогічних ідей.
Aim of work. Consideration the participation of the Cherkasy region natives in the national liberation fight of 1917–1921 is perceived as a part of the integral phenomenon of building an independent state. The aim is to investigate through the biographies and participation in the battles of Generals Bazylskyi, Vovk, Zahrodskyi and Tiutiunyk, led by them military units in the context of integral state-building process.The biographical aspect revealed the qualities of leaders, formed by various factors: domestic, social, educational, high-school factor, official, interpersonal, and so on.The activity aspect is realized through the choice of the hypostasis of a soldier, the achievement and realization of which everyone has done in their own way. Methodology. A Research of the personal and military destinies of soldiers is carried out through the use of general scientific, historical and interdisciplinary methods. They are based on the such principles: historical authenticity, objectivity, system, complexity, scientific character, comprehensiveness and multifactoriality. Scientific newness. For the first time it was studied through the biographical-activity aspect of the Cherkasy region natives formation as soldiers, common and different in education, education as a necessary prerequisite for the conscious choice of further path. The important stage of life is perceive their beginning of service in an army, she convinced youths of rightness choice. At the same time, it was possible to obtain the first officer rank in another way and start service in a new capacity. World War I completed training. It is stated that the socio-political situation as a consequence of the war, understanding of its purpose and goals contributed to the transition to the Ukraine service. It is marked that their commanders service contributed to the successful fight against enemies… Conclusion. The participation of Generals Bazylskyi, Vovk, Zahrodskyi, and Tiutiunnyk in the national liberation fight is the result of the positive interaction ...
Aim of work. Consideration the participation of the Cherkasy region natives in the national liberation fight of 1917–1921 is perceived as a part of the integral phenomenon of building an independent state. The aim is to investigate through the biographies and participation in the battles of Generals Bazylskyi, Vovk, Zahrodskyi and Tiutiunyk, led by them military units in the context of integral state-building process.The biographical aspect revealed the qualities of leaders, formed by various factors: domestic, social, educational, high-school factor, official, interpersonal, and so on.The activity aspect is realized through the choice of the hypostasis of a soldier, the achievement and realization of which everyone has done in their own way. Methodology. A Research of the personal and military destinies of soldiers is carried out through the use of general scientific, historical and interdisciplinary methods. They are based on the such principles: historical authenticity, objectivity, system, complexity, scientific character, comprehensiveness and multifactoriality. Scientific newness. For the first time it was studied through the biographical-activity aspect of the Cherkasy region natives formation as soldiers, common and different in education, education as a necessary prerequisite for the conscious choice of further path. The important stage of life is perceive their beginning of service in an army, she convinced youths of rightness choice. At the same time, it was possible to obtain the first officer rank in another way and start service in a new capacity. World War I completed training. It is stated that the socio-political situation as a consequence of the war, understanding of its purpose and goals contributed to the transition to the Ukraine service. It is marked that their commanders service contributed to the successful fight against enemies… Conclusion. The participation of Generals Bazylskyi, Vovk, Zahrodskyi, and Tiutiunnyk in the national liberation fight is the result of the positive interaction of a number of factors considered through the biographical-activity aspect. It was they who formed the qualities of highly professional soldiers. The generals led significant military units of the Ukrainian People's Republic Army, achieved victories, but it is important to notice that Ukrainian Army always had enough enemies and a lack of allies. Apparently, for these and other reasons, the army was in internment camps in Poland and Romania. Keywords: Bazylskyi, Vovk, Zahrodskyi, Tiutiunnyk, fight, the Ukrainian People's Republic Army, honor, Ukraine. ; У статті розглянуто участь уродженців Черкащини у національно-визвольній боротьбі 1917–1921 рр. як частину цілісного явища будівництва незалежної держави. За мету поставлено дослідити через біографії й участь у боях генералів Базильського, Вовка, Загродського та Тютюнника, очолюваних ними військових з'єднань у контексті цілісного державотворчого процесу. Біографічний аспект виявив якості очільників, сформовані різними чинниками: родинними, суспільними, освітніми, вишкільними, службовими, міжособистісними тощо. Діяльнісний аспект реалізовано через вибір іпостасі вояка, досягнення й реалізацію якої кожен здійснив своїм шляхом. Участь генералів Базильського, Вовка, Загродського і Тютюнника у національно-визвольній боротьбі стала результатом позитивної взаємодії суми факторів, розглянутих через біографо-діяльнісний аспект. Саме вони сформували якості високопрофесійних вояків. Генерали очолювали значні військові з'єднання Армії УНР, досягали перемог, але варто зауважити, що ворогів українській армії завжди вистачало, бракувало союзників. Очевидно, з цих та інших причин армія зазнала перебування в таборах інтернованих у Польщі, Румунії. Ключові слова: Базильський, Вовк, Загродський, Тютюнник, боротьба, Армія УНР, честь, Україна
In the domain of the Ukrainian history of philosophy one can clearly observe symptoms of eclecticism, contamination, and corruption. Such situation is rooted in continuous insufficiency of the methodological framework of Ukrainian philosophy, split by the demise of Soviet ideological structures. Critical condition of humanitarian epistemology is aggravated by the urgent need to overtake foreign studies in the corresponding field, which constantly increase in number and evolve in character. All of the aforementioned symptoms are indicative for historical and philosophical reception of Martin Heidegger's legacy by the Ukrainian academy.Heidegger studies have already formed a separate trend in the world philosophical discourse. We focus on critical assessment of certain reflexes, i.e. definite interpretative strategies providing different transcriptions of the same referents, i.e. definite philosophical forms, texts, or problems. In the general contour of Heidegger studies I differentiate the following reflexes: reflex of immanent hermeneutics, reflex of reductive interpretation, reflex of genetic historiography, and reflex of ideological historiography. In this paper I continue to identify transcriptions of "Heidegger's controversy" (the referent of historico-philosophical thought), provided by the reflex of ideological historiography. As I have recently identified the transcription of political implications of Heidegger's philosophy in the terms of sociology of knowledge, so now it comes to biographical transcription of Heidegger's political engagement, elaborated by Hugo Ott and Victor Farias. Critical assessment of their methodological approach revealed imposition of biographical objectivity on philosophy discourse, simplification of the complexity of philosophical form, and the pathos of elementary humanism as the ideological criterion of their research. ; В статье предпринята попытка идентификации, критического осмысления и преодоления противоречий методологии историко-философского исследования, обнаруженных в корпусе историко-философской рецепции философского наследия и толкование философской судьбы Мартина Хайдеггера. Засвидетельствовано наличие нескольких интерпретационных стратегий исследования - рефлексов: рефлексы имманентной герменевтики, редукционистской интерпретации, генетической историографии и идеологической историографии. Выявлены методологические предпосылки биографической транскрипции политических импликаций философии Хайдеггера, осуществленной в трудах Г. Отта и В. Фариаса. ; У статті здійснено спробу ідентифікації, критичного осмислення та подолання суперечностей методології історико-філософського дослідження, виявлених у корпусі історико-філософської рецепції філософської спадщини та тлумачення філософської долі Мартіна Гайдеґґера. Засвідчено наявність декількох інтерпретаційних стратегій дослідження - рефлексів: рефлекси іманентної герменевтики, редукціоністської інтерпретації, генетичної історіографії та ідеологічної історіографії. Виявлено методологічні засновки біографічної транскрипції політичних імплікацій Гайдеґґерової філософії, здійсненої в працях Г. Отта і В. Фаріаса.
This article analyzes the use of biographical method for studying Ukrainian on participation in the migratory processes shaping ethnic population Budjak, cultural and social characteristics, rites Danubian immigrants. Investigation of the formation of the ethnic composition of Budjak where Ukrainian took an active part, requires the use of different methods and biographical one of them. The significance of this method increases significantly in the absence or small number of sources and then biographical evidence substantially complementary understanding of the historical processes, including on ethnic processes in that region. Biographical method is interesting for us in terms of its use in ethnology. On the Historical Faculty of Odessa I. I. Mechnikov National University it successfully used the famous explorer Ukrainian Cossacks Professor of History of Ukraine A. D. Bachyns'kyi (1933–1995). In the military, social and economic issues, Anatolyi Diomydovych paid attention to sources of replenishment of the Cossacks. Noting the multinational composition of the Cossacks, he noted that his national content determined by various Ukrainian regions, argued their findings based on a wide range of materials, giving priority to archival sources, and using its own methodology of historical research developed on biographical material. A. D. Bachyns'kyi biographical method primarily used to detect the presence of Ukrainian Budjak. It is known that the Census 1897 issue of ethnic identity is not related to the priorities as ascertain the proportion of different ethnic groups. However, recognizing the potential of these sources, historians pointed to them, to some extent, subjective, and the need comparison with other types of information sources. In the second half of the nineteenth century was a common practice to mark umbrella Eastern Slavic population of the region called "russkiye." Therefore, identification of the Ukrainian and Russian in Budjak was made for further research rather complex problem that is solved A. D. Bachyns'kyi tracked through the biography of immigrants of different backgrounds. Not always they contain information about ethnicity, but information, such as name, place of birth is likely to indicate precisely the origin and belong to a certain ethnic group, in this context, to Ukrainian. For example publications are quarantine certificates Danubian Cossacks. Also, researchers will describe the property, which arrived immigrants. Equally important was the use of biographical method for determining the time of appearance in the Ukrainian region clarifies the dynamics of immigrants especially in the early stages of migration. Upon learning a large amount of archival sources, A. D. Bachyns'kyi introduced to the scientific biography, which proved not only very presence in some areas, but significantly complement the chronology of Ukrainian settlement southwestern part of the desert. It is necessary to note the importance of the release of information about immigrants, because they were carriers of the regional culture. These testimonies illustrate quite specific geographic areas from which the immigrants came. It is important for ethnologists issue is relevant in the context of regional transformation clarify the consequences crops in the Black Sea and Budjak area in particular. One of the least studied is the problem of internal migration and biographical materials Ukrainian substantially complementary understanding, highlight the intensity of the migration process, ways of movement, fix temporary stop immigrants, people reasons to stay in a particular area. Biographies indicate that the intensity of internal migration was high enough. These examples do not determine the level of scale migrations, but confirm the existing practice movements of people on a fairly long distances, short-term or long stay in a particular area. Anatolyi Diomydovych scientifically worked out and introduced into scientific circulation many new archival materials. With the publication of quarantine certificates to learn about traditional Ukrainian family in the early nineteenth century, everyday items and clothing, household employment. It should be noted also that the submitted information is a valuable additional source, particularly for the study of the marriage ceremony as a part of the things described meet the required components of traditional Ukrainian dowry (dowry): chest, towels, shirts, and more. Among the things written icon married immigrants (most likely – Wedding). Note that among widowers and unmarried described things not meet towels and chest. Names clothes indicate the process of acculturation, which is reflected in particular in borrowing Turkish Ukrainian ranks. Using biographical sources have allowed scientists to examine not only the history of the Danubian Cossacks, but also provide valuable information domestic nature, personalize the process of settlement and resettlement. Biographical method in the scientific heritage of scientist shows promise in its use of Ethnology, particularly in the early stage of research on Ukrainian settlement Budjak region, places of exit immigrants, problems of internal migration patterns of peasant families, household life, ceremonies, including the wedding. ; Статья посвящена анализу использования биографического метода для изучения вопросов участия украин- цев в миграционных процессах, в формировании этнического состава населения Буджака, культурно-бытовых особенностей, обрядовости задунайских переселенцев. ; Статтю присвячено аналізу використання біографічного методу для вивчення пи- тань участі українців в міграційних процесах, формуванні етнічного населення Буджака, культурно-побутових особливостей, обрядовості задунайських переселенців. Дослідження процесів формування етнічного складу населення Буджака, в яких украї- нці брали активну участь, потребує використання різноманітних методів і біографіч- ний є одним із них. Він передбачає вивчення історії життя особистості (життєвого шляху), автобіографій та ініційованих автобіографічних описів, сповідей, біографічних продуктів діяльності особистості, свідчень очевидців і близького оточення особисто- сті – спогадів сучасників, опитувань близьких тощо.
The article presents methodological principles of the study of personal identity soldiers. It is assumed that personal identity of a solder is a manifestation of a military formation of his positive «self-concept» content, awareness of military service as a spiritual need for the protection of the state and common European values. The formation of personal identity of a soldier may have some age dynamics. It develops depending on a person experience of significant biographical events and formed her spiritual values that in the future may affect the performance of his duties. The objectives of the empirical study is to determine the mechanisms, factors and stages of formation of personal identification in soldiers and development of diagnostic criteria of formation of personal identity. There was theoretically grounded structural and logical scheme and the concept of psychological patterns of personal identity in soldiers ; В статье изложены методологические основы исследования личностной идентичности военнослужащих. Предполагается, что личностная самоидентификация военнослужащего является проявлением формирования его положительной «Я-концепции», осознание содержания военной службы как духовной потребности в защите своего государства и общечеловеческих европейских ценностей. Процесс формирования личностной самоидентификации военнослужащего может иметь определенную возрастную динамику. Она развивается в зависимости от переживания личностью военнослужащего значимых биографических событий и сформированными в ней духовными ценностями, что в дальнейшем может повлиять на выполнение ими своих служебных обязанностей. Задачами эмпирического исследования является определение механизмов, факторов и этапов формирования личностной идентификации у военнослужащих, а также разработки диагностических критериев сформированности личностной самоидентификации военнослужащего. Теоретически обоснована структурно-логическая схема и концепция исследования психологических закономерностей личностной идентичности военнослужащих. ; У статті викладено методологічні засади дослідження особистісної ідентичності військовослужбовців. Припускається, що особистісна самоідентифікація військовослужбовця є проявом формування його позитивної «Я-концепції», усвідомлення змісту військової служби як духовної потреби щодо захисту своєї держави та загальнолюдських європейських цінностей. Процес формування особистісної самоідентифікації військовослужбовця може мати певну вікову динаміку. Вона розвивається в залежності від переживання особою значущих біографічних подій та сформованими у неї духовними цінностями, що у подальшому може впливати на виконання нею своїх службових обов'язків. Завданнями емпіричного дослідження є визначеннямеханізмів, чинників та етапів формування особистісної ідентифікації у військовослужбовців, а також розробки діагностичних критеріїв сформованості особистісної самоідентифікації військовослужбовця теоретично об-ґрунтовано структурно-логічну схему та концепцію дослідження психологічних закономірностей особистісної ідентичності військовослужбовців.
The article presents methodological principles of the study of personal identity soldiers. It is assumed that personal identity of a solder is a manifestation of a military formation of his positive «self-concept» content, awareness of military service as a spiritual need for the protection of the state and common European values. The formation of personal identity of a soldier may have some age dynamics. It develops depending on a person experience of significant biographical events and formed her spiritual values that in the future may affect the performance of his duties. The objectives of the empirical study is to determine the mechanisms, factors and stages of formation of personal identification in soldiers and development of diagnostic criteria of formation of personal identity. There was theoretically grounded structural and logical scheme and the concept of psychological patterns of personal identity in soldiers ; В статье изложены методологические основы исследования личностной идентичности военнослужащих. Предполагается, что личностная самоидентификация военнослужащего является проявлением формирования его положительной «Я-концепции», осознание содержания военной службы как духовной потребности в защите своего государства и общечеловеческих европейских ценностей. Процесс формирования личностной самоидентификации военнослужащего может иметь определенную возрастную динамику. Она развивается в зависимости от переживания личностью военнослужащего значимых биографических событий и сформированными в ней духовными ценностями, что в дальнейшем может повлиять на выполнение ими своих служебных обязанностей. Задачами эмпирического исследования является определение механизмов, факторов и этапов формирования личностной идентификации у военнослужащих, а также разработки диагностических критериев сформированности личностной самоидентификации военнослужащего. Теоретически обоснована структурно-логическая схема и концепция исследования психологических закономерностей личностной идентичности военнослужащих. ; У статті викладено методологічні засади дослідження особистісної ідентичності військовослужбовців. Припускається, що особистісна самоідентифікація військовослужбовця є проявом формування його позитивної «Я-концепції», усвідомлення змісту військової служби як духовної потреби щодо захисту своєї держави та загальнолюдських європейських цінностей. Процес формування особистісної самоідентифікації військовослужбовця може мати певну вікову динаміку. Вона розвивається в залежності від переживання особою значущих біографічних подій та сформованими у неї духовними цінностями, що у подальшому може впливати на виконання нею своїх службових обов'язків. Завданнями емпіричного дослідження є визначеннямеханізмів, чинників та етапів формування особистісної ідентифікації у військовослужбовців, а також розробки діагностичних критеріїв сформованості особистісної самоідентифікації військовослужбовця теоретично об-ґрунтовано структурно-логічну схему та концепцію дослідження психологічних закономірностей особистісної ідентичності військовослужбовців.
