Suchergebnisse

The article is devoted to the outline and research of several topical critical questions related to the study of the role of the Ukrainian youth in the development of civil society in terms of the undeclared Russian-Ukrainian war and global crisis caused by the Covid-19 pandemic, as well as the influence of the civilization borderland factor on the mentality and behavior of borderland residents. The article focuses on the fact that the concurrently multidirectional influences, such as geopolitical, cultural, religious and others, make the borderland a zone of attraction and rejection, as well as the space for large-scale manipulations. The formation of civil society in the borderland area has its own specifics, yet scantily explored in the academic research. Special attention is paid to the increase of the civil society's significance in various spheres from the promotion of reforms at the state level to the voluntary assistance provided to the Armed Forces of Ukraine during the "Joint Forces Operation", internally displaced persons, and other segments of the population. To successfully solve the problem of building the Ukrainian civil society, it is necessary to fundamentally comprehend the youth's participation in the solution of various problems of modern Ukraine. Thus, it is important that young citizens be ready for active cooperation with the state and public organizations. The research emphasizes one of the popular ways to transform young people into active citizens of Ukraine, which consists in their encouragement to participate in the process of building civil society at all levels of the educational process in the educational establishments of our state, Ukrainian weekend schools abroad; involvement in the work of the Young Scholars' Council and various public organizations. This all caused the need to search for fundamentally new approaches to preparing youth for an active life in the Ukrainian society. The author of the article has elucidated the work experience of the scholars of the Research Institute of Ukrainian Studies regarding the effective forms and methods of increasing young people's activity through the prism of academic, cultural, and educational work.

This paper focuses on the political language symbolism used during the political protests in Ukraine (in 1990, 2000-2001, 2004, 2013-14). Firstly, author discusses the strategies used by the slogan writes during the political protests and shows that they were aimed at mobilizing civil consensus. Secondly, author is interested in the evolution of the language produced during the ongoing protest in Ukraine, and how it delineates the space for the expression of political agenda.

The article investigates the conceptual foundations of political parties as subjects of civil society. It is indicated that the main feature of the existence of civil society is the free nature of associative life, in which a person voluntarily participates in social processes and takes responsibility. The attention is focused on the fact that the analysis of the quantity and quality of proposals from political parties is a sign of the level of development of civil society in a separate social system. It was found that civil society could not only develop and improve the functionality of its institutions, but also degrade. It is analyzed that public control over the activities of political parties in Ukraine is poorly developed. The reasons for this are the lack of understanding of its necessity, the general lack of understanding of the primacy of the interests of civil society in relation to the power institutions, the weak institutional ability of public control (lack of professionalism and communication). A significant part of civil society organizations only imitates public control, but in fact, their actions are aimed at satisfying their own interests. In order to strengthen public control, it is necessary to increase the number and quality of public organizations, their competence, institutional and resource capacity, improve communication, search for and use of new control technologies and improve joint actions. It is important to take into account the national specificities of different countries, their historical traditions and the duration and dynamics of political parties. ; У статті досліджено концептуальні засади діяльності політичних партій як суб'єктів громадянського суспільства. Зазначено, що основною ознакою існування громадянського суспільства виступає вільний характер асоціативного життя, за якого особа добровільно бере участь у соціальних процесах та бере на себе відповідальність. Акцентовано увагу на тому, що аналіз кількості та якості пропозицій від політичних партій виступає ознакою рівня розвитку громадянського суспільства в окремій соціальній системі. З'ясовано, що громадянське суспільство може не лише розвиватися та покращувати функціональність його інститутів, але й деградувати. Проаналізовано, що громадський контроль в Україні за діяльністю політичних партій розвинений слабо. Причини цього – нерозуміння його необхідності, загальне нерозуміння первинності інтересів громадянського суспільства стосовно владних інституцій, слабка інституційна спроможність громадського контролю (відсутність професійності й комунікації). Значна частина організацій громадянського суспільства лише імітують громадський контроль, а насправді їхні дії спрямовані на задоволення власних інтересів. Для зміцнення громадського контролю необхідні кількісне та якісне зростання громадських організацій, підвищення їхньої компетентності, інституційної й ресурсної спроможності, покращення комунікацій, пошук і використання нових технологій контролю та вдосконалення спільних дій. Важливо враховувати національну специфіку різних країн, їхні історичні традиції та тривалість і динаміку функціонування політичних партій.

The author researches the process of overcoming the legacy of many years of totalitarian oppression by Romania on the example of counteracting the rooted corruption practices in all spheres of the social and political role. The important role of the national civil society in the democratization of Romania is emphasized. The study examines the dynamics of civic activism since 1989 and notes that the strict authoritarianism of the period of N. Ceaușescu rule, when the elements of civil society were practically absent, had a decisive influence on the formation of Romanian civil society. The author notes that this circumstance distinguished Romanian from the other Central and Eastern European states (especially from Poland and Czechoslovakia).The article draws attention to the fact that the democratic transit in Romania and the movement towards European integration contributed to the gradual formation of Romanian civil society, but at the same time the population had a low civic competency, weak interest in politics, and tolerated corruption practices. It analyzes one of the first major actions ("The Coalition for a Clean Parliament", 2004), which resulted in determination of the criteria for the Romanian parliament candidates and withdrawal of those candidates who did not comply with them. It is emphasized that in the absence of transparent state policy, the public disclosure of politicians became an effective anti-corruption mechanism, used by the civil society institution in cooperation with the media. It is stated that at that time the civil society was in fact a movement of the most active Romanian non-government organizations, but it did not include the broad masses of the population and did not involve them in unconventional forms of political activity.The author notes that the Romanian civil society as a community, united by common interests of collective development, has gone through four stages of formation. They were caused by the events that triggered massive popular protests: 1) protests against the government health care reform project (January 2012); 2) protests against the anti-environmental Roșia Montană project (September 2013 – February 2014); 3) anti-government protests after the fire in the Colectiv nightclub; 4) anti-government protests against corruption (January 2017 – January 2018). ; Автор досліджує процес подолання Румунією спадщини багаторічного тоталітарного гноблення на прикладі протидії укоріненим корупційним практикам у суспільно-політичному житті. Наголошено на важливій ролі в демократизації Румунії її національного громадянського суспільства. Розглянуто динаміку громадянського активізму від 1989 р. Відзначено, що визначальний вплив на формування румунського громадянського суспільства мала жорстка форма авторитаризму періоду Н. Чаушеску, за якої елементи громадянського суспільства були практично відсутні. Автором підкреслено, що ця обставина відрізняла Румунію від інших тогочасних держав Центрально-Східної Європи (найперше Польщі та Чехословаччини).Звернено увагу, що демократичний транзит у Румунії, рух до євроінтеграції сприяв поступовому формуванню румунського громадянського суспільства, але водночас населення характеризувала низька громадянська компетентність, невиражений інтерес до політики та толерування корупційним практикам. Проаналізована одна з перших великих акцій («Коаліція за чистий парламент», 2004 р.), результатом якої було визначення критеріїв до кандидатів у депутати румунського парламенту та зняття з виборів тих, хто не відповідав їм. Наголошено, що за умов непрозорої державної політики публічне викриття політиків стало дієвим антикорупційним механізмом, застосовуваним інституціями громадянського суспільства у співпраці з медіа. Констатовано, що на цей час громадянське суспільство було фактично рухом найактивніших румунських недержавних організацій, але не охоплювало широкі прошарки населення та не залучало їх до неконвенційних форм політичної активності.Відзначено, що румунське громадянське суспільство як спільнота, згуртована спільними інтересами колективного розвитку, пройшло чотири етапи становлення. Вони були зумовлені подіями, які викликали масовий народний протест: 1) виступи проти урядового проекту реформи охорони здоров'я (січень 2012 р.); 2) протести проти антиекологічного проекту Рош'я Монтане (вересень 2013 – лютий 2014 рр.); 3) антиурядові протести після пожежі в нічному клубі «Colectiv», зумовленої корупцією інспектуючих організацій (жовтень – листопад 2015 р.); 4) антикорупційні антиурядові протести (січень 2017 ‒ січень 2018 рр.).

The author researches the process of overcoming the legacy of many years of totalitarian oppression by Romania on the example of counteracting the rooted corruption practices in all spheres of the social and political role. The important role of the national civil society in the democratization of Romania is emphasized. The study examines the dynamics of civic activism since 1989 and notes that the strict authoritarianism of the period of N. Ceaușescu rule, when the elements of civil society were practically absent, had a decisive influence on the formation of Romanian civil society. The author notes that this circumstance distinguished Romanian from the other Central and Eastern European states (especially from Poland and Czechoslovakia).The article draws attention to the fact that the democratic transit in Romania and the movement towards European integration contributed to the gradual formation of Romanian civil society, but at the same time the population had a low civic competency, weak interest in politics, and tolerated corruption practices. It analyzes one of the first major actions ("The Coalition for a Clean Parliament", 2004), which resulted in determination of the criteria for the Romanian parliament candidates and withdrawal of those candidates who did not comply with them. It is emphasized that in the absence of transparent state policy, the public disclosure of politicians became an effective anti-corruption mechanism, used by the civil society institution in cooperation with the media. It is stated that at that time the civil society was in fact a movement of the most active Romanian non-government organizations, but it did not include the broad masses of the population and did not involve them in unconventional forms of political activity.The author notes that the Romanian civil society as a community, united by common interests of collective development, has gone through four stages of formation. They were caused by the events that triggered massive popular protests: 1) protests against the government health care reform project (January 2012); 2) protests against the anti-environmental Roșia Montană project (September 2013 – February 2014); 3) anti-government protests after the fire in the Colectiv nightclub; 4) anti-government protests against corruption (January 2017 – January 2018). ; Автор досліджує процес подолання Румунією спадщини багаторічного тоталітарного гноблення на прикладі протидії укоріненим корупційним практикам у суспільно-політичному житті. Наголошено на важливій ролі в демократизації Румунії її національного громадянського суспільства. Розглянуто динаміку громадянського активізму від 1989 р. Відзначено, що визначальний вплив на формування румунського громадянського суспільства мала жорстка форма авторитаризму періоду Н. Чаушеску, за якої елементи громадянського суспільства були практично відсутні. Автором підкреслено, що ця обставина відрізняла Румунію від інших тогочасних держав Центрально-Східної Європи (найперше Польщі та Чехословаччини).Звернено увагу, що демократичний транзит у Румунії, рух до євроінтеграції сприяв поступовому формуванню румунського громадянського суспільства, але водночас населення характеризувала низька громадянська компетентність, невиражений інтерес до політики та толерування корупційним практикам. Проаналізована одна з перших великих акцій («Коаліція за чистий парламент», 2004 р.), результатом якої було визначення критеріїв до кандидатів у депутати румунського парламенту та зняття з виборів тих, хто не відповідав їм. Наголошено, що за умов непрозорої державної політики публічне викриття політиків стало дієвим антикорупційним механізмом, застосовуваним інституціями громадянського суспільства у співпраці з медіа. Констатовано, що на цей час громадянське суспільство було фактично рухом найактивніших румунських недержавних організацій, але не охоплювало широкі прошарки населення та не залучало їх до неконвенційних форм політичної активності.Відзначено, що румунське громадянське суспільство як спільнота, згуртована спільними інтересами колективного розвитку, пройшло чотири етапи становлення. Вони були зумовлені подіями, які викликали масовий народний протест: 1) виступи проти урядового проекту реформи охорони здоров'я (січень 2012 р.); 2) протести проти антиекологічного проекту Рош'я Монтане (вересень 2013 – лютий 2014 рр.); 3) антиурядові протести після пожежі в нічному клубі «Colectiv», зумовленої корупцією інспектуючих організацій (жовтень – листопад 2015 р.); 4) антикорупційні антиурядові протести (січень 2017 ‒ січень 2018 рр.).

This article reviews how civil society was reemerged in Eastern Europe during «velvet revolutions» as the central concept of the democratic opposition due to the efforts of its representatives and what role it has played in defeating communism and shaping the nature of post-communist societies. What is emphasized as a first paradox is that civil society as a western idea had revived in the East and after a long «silent period» when it went out of use in the middle of the nineteen century. The article focuses on the particular features and ambiguities of civil society conceptualization first by addressing its slogan use which fits revolutionary period of emotions and deeds priorities. Nevertheless, theoretical innovations of this civil society model are also visible due to a contribution of such Easter Europe intellectuals as A Michnik, M. Vaida, B. Geremek, V.Havel, A. Smolar, Y. Kiss etc. Their focus on a state-civil society distinction has its theoretical roots not only in a western liberal tradition but could be explained by local assumptions as well. In particular, these links lead to a theory of totalitarianism and strategies of self-limitation, self-organization and finally anti-politics approach employed by these Easter Europe intellectuals. Finally, the article exposes weak sides of these strategies that were revealed by post-communist realities. Week analyses of the state and power issues, wrong efforts to restrain from politics made Easter Europe civil society model not only revolutionary but also minimal in its impact and temporary in its scale. As result, a second paradox of the Easter Europe type of civil society is its quick transition from a discourse of civil society revival in 1970-1980 years into an opposite discourse of civil society decay in the late 1990 years. Key words: «velvet revolutions», new democratic opposition, civil society concept, totalitarism, self-restriction and self-organization principle, anti-politics, state-civil society distinction, liberal theory of civil society. ; У статті розглядається відродження ідеї громадянського суспільства у Східній Європі періоду «оксамитових революцій» в якості головної концепції демократичної опозиції та її роль у занепаді комунізму й формуванні основ посткомуністичних суспільств. Акцент робиться на дослідженні особливостей та проблем цієї концептуалізації. З цією метою аналізується вживання терміну як гасла та його теоретичне бачення у зв'язку з поняттями тоталітаризму, антиполітики, дихотомії «держава/громадянське суспільство». Також аналізуються деякі парадокси східноєвропейської теоретичної моделі громадянського суспільства. Ключові слова: «оксамитові революції», нова демократична опозиція, концепція громадянського суспільства, тоталітаризм, принцип самообмеження та самоорганізації, антиполітика, дихотомія держави та громадянського суспільства, ліберальна теорія громадянського суспільства. В статье рассматривается возрождение идеи гражданского общества в Восточной Европе периода «бархатных революций» в качестве основной концепции демократической оппозиции и ее роль в падении коммунизма и формировании основ посткоммунистических обществ. Акцент делается на изучении особенностей и проблем этой концептуализации. С этой целью анализируется лозунговое употребление термина и его теоретическое видение в контексте использования понятий тоталитаризма, антиполитики и дихотомии «государство/гражданское общество». Анализируются также некоторые парадоксы восточноевропейской теоретической модели гражданского общества. Ключевые слова: «бархатные революции», новая демократическая оппозиция, концепция гражданского общества, тоталитаризм принцип самоограничения и самоорганизации, антиполитика, дихотомии государства и гражданского общества», This article reviews how civil society was reemerged in Eastern Europe during «velvet revolutions» as the central concept of the democratic opposition due to the efforts of its representatives and what role it has played in defeating communism and shaping the nature of post-communist societies. What is emphasized as a first paradox is that civil society as a western idea had revived in the East and after a long «silent period» when it went out of use in the middle of the nineteen century. The article focuses on the particular features and ambiguities of civil society conceptualization first by addressing its slogan use which fits revolutionary period of emotions and deeds priorities. Nevertheless, theoretical innovations of this civil society model are also visible due to a contribution of such Easter Europe intellectuals as A Michnik, M. Vaida, B. Geremek, V.Havel, A. Smolar, Y. Kiss etc. Their focus on a state-civil society distinction has its theoretical roots not only in a western liberal tradition but could be explained by local assumptions as well. In particular, these links lead to a theory of totalitarianism and strategies of self-limitation, self-organization and finally anti-politics approach employed by these Easter Europe intellectuals. Finally, the article exposes weak sides of these strategies that were revealed by post-communist realities. Week analyses of the state and power issues, wrong efforts to restrain from politics made Easter Europe civil society model not only revolutionary but also minimal in its impact and temporary in its scale. As result, a second paradox of the Easter Europe type of civil society is its quick transition from a discourse of civil society revival in 1970-1980 years into an opposite discourse of civil society decay in the late 1990 years. Key words: «velvet revolutions», new democratic opposition, civil society concept, totalitarism, self-restriction and self-organization principle, anti-politics, state-civil society distinction, liberal theory of civil society.

The subject of this article analysis is the concept of civil society which belong to the modern German social philosopher Jurgen Habermas. The advantages and contradictions of the concept, as well as the opportunity and limits of its application in the context of the definition of civil society essence and its place in political life are marked out in the article. As the positive features of the concept its communicative orientation, implementation of the life world idea, understanding of civil society as political system periphery which provides the basis for its legitimacy, its values and norms are noted. Civil society is the sphere of an articulation of values preferences by the citizens, as well as their search for the common values and therefore is a part of the social life, equivalent with political system. At the same time, the concept, which is analyzed in the article, reveals the contradiction between normative and empirical aspects of civil society. This contradiction limits efficiency of precise assessment of the civil society place in political life. The tendency to understand the civil society as a political phenomenon only is the reason of such contradiction. The conclusion is drawn as for the necessity to take into account the relation between the real state and normative components of civil society, to estimate prospect of its development by the definition of its ideal condition. ; Предметом аналізу статті є концепція громадянського суспільства сучасного німецького соціального філософа Юргена Хабермаса. У статті виявлені переваги і суперечності концепції, а також можливості і межі її застосування в контексті визначення сутності громадянського суспільства, а також його місця у політичному житті. Як позитивні риси концепції відзначаються комунікативна орієнтація, застосування поняття життєвого світу, розуміння громадянського суспільства як периферії політичної системи, яка забезпечує легітимність останньої, її ціннісно­нормативний зміст. Громадянське суспільство являє собою у концепції Хабермаса сферу актуалізації ціннісних переваг громадян, а також їх пошуків спільних цінностей, що підкреслює роль громадянського суспільства в політичній системі. Разом з тим, концепція, про яку йдеться, містить у собі суперечність між нормативним і емпіричним аспектами, що обмежує ефективність оцінки місця громадянського суспільства в політичному житті. Причиною такої суперечності є тенденція до розуміння громадянського суспільства лише як політичного феномена. Робиться висновок про необхідність враховувати співвідношення реального стану та нормативної складової громадянського суспільства, оцінювати перспективу його розвитку через визначення його ідеального стану. ; Предметом аналізу статті є концепція громадянського суспільства сучасного німецького соціального філософа Юргена Хабермаса. У статті виявлені переваги і суперечності концепції, а також можливості і межі її застосування в контексті визначення сутності громадянського суспільства, а також його місця у політичному житті. Як позитивні риси концепції відзначаються комунікативна орієнтація, застосування поняття життєвого світу, розуміння громадянського суспільства як периферії політичної системи, яка забезпечує легітимність останньої, її ціннісно­нормативний зміст. Громадянське суспільство являє собою у концепції Хабермаса сферу актуалізації ціннісних переваг громадян, а також їх пошуків спільних цінностей, що підкреслює роль громадянського суспільства в політичній системі. Разом з тим, концепція, про яку йдеться, містить у собі суперечність між нормативним і емпіричним аспектами, що обмежує ефективність оцінки місця громадянського суспільства в політичному житті. Причиною такої суперечності є тенденція до розуміння громадянського суспільства лише як політичного феномена. Робиться висновок про необхідність враховувати співвідношення реального стану та нормативної складової громадянського суспільства, оцінювати перспективу його розвитку через визначення його ідеального стану.

В статье анализируются рамки демократического глобального управления, которые определяют роль глобального гражданского общества в качестве альтернативы рыночно управляемой глобализации. С этой целью рассматриваются основные теории международной политической экономии: теория гегемонистской стабильности, теория сложной взаимозависимости, новый мультилатерализм, а также сравниваются их подходы к потенциальным возможностям усиления роли гражданского общества в системе глобального управления.Для создания необходимых рамок демократического глобального управления в XXI веке глобальные и национальные гражданские общества должны вступить в более интенсивное синергетическое взаимодействие с отдельными национальными государствами и международными организациями. Поэтому в статье ставится задача определить роль глобального гражданского общества в проекте мирового демократического управления в качестве альтернативы рыночно управляемой глобализации и рассмотреть основные теории международной политической экономии, сравнив их подходы к потенциальным возможностям гражданского общества в системе глобального управления.В статье делается вывод, что, исходя из определения возможностей расширения роли гражданского общества в глобальном управлении, теория сложной взаимозависимости и новый мультилатерализм предлагают наиболее подходящие теоретические рамки для исследования вклада гражданского общества в снятии напряженности, порождаемой глобализацией. Можно говорить о расширении роли гражданского общества в глобальном управлении, так как расширяющееся присутствие социальных движений и негосударственных организаций на глобальной сцене стало заметным благодаря их деятельности в сферах предоставления услуг, образования, защиты прав, которые способствуют развитию системы глобальной кооперации. ; In this article the frames of democratic global government, which determine the role of a global civil society as an alternative of market-driven globalization, are being analyzed. With this intention the main theories of international political ...

In this article the author has researched the problem of finding theoretical-methodological criteria and foundations of civil society. Thesis about historical measuring of civil society, about different aspects of it that manifested in various historical periods are underlined and founded.Aristotle was the first who established the notion 'civil society' in social-philosophical and philosophical-political discource and showed two main characteristics of it. There are presence of democracy state and middle class in it. Unlike Aristotle J. Boden connected civil society with state at all and he understood civil society as constellation of relatives who subordinate one power. Wherein citizen use all rights and defense of power. If the J. Boden's civil society manifests with state simultaneously, the Hegel's civil society manifests after state and reflects modern period of social relations. Hegel was the first who showed that the main task of civil society is defense of private interests of people. Thereby civil society and state are in dialectical opposition between each other.The author explains three historical periods of becoming of civil society. The first period was in the 16th – 17th centuries, when bourgeoisie came to power at first in historical and social scene and when ideological, political, economical prepositions of civil society are formed.The second period – the 18th – the 19th centuries, when civil society was institutionalized and capitalist relations completely overcame feudalistic relations.The third period is in the 20th – 21st centuries, when civil society is in opposite to any forms of totalitarian world order. That's why importance of market economics with its probabilistic and nonequilibrium processes. ; Статья посвящена проблеме поиска теоретико-методологических критериев оценки наличия или отсутствия гражданского общества. В работе подчеркивается и обосновывается тезис о том, что понятие гражданского общества является историческим, то есть каждая эпоха раскрывает его определенные грани, которые наиболее соответствуют данному времени.Аристотель был первым, кто ввел в социально-философский и философско-политический дискурс это понятие и указал его ключевые характеристики – наличие демократического государства и наличие в нем среднего класса. В отличие от Аристотеля Ж. Боден связывал гражданское общество с государством вообще, а само общество трактовалось им как совокупность родственников, подчиненных одной власти. При этом гражданин пользуется общими правами и защитой власти. Если у Ж. Бодена гражданское общество возникает одновременно с государством, то у Г.В.Ф. Гегеля первично государство, а гражданское общество отражает современный этап развития общественных отношений. Гегель впервые показал, что задачей гражданского общества является защита частных интересов людей. Тем самым он диалектически противопоставил гражданское общество и государство. Автор раскрывает три исторических этапа становления гражданского общества. Первый – XVI–XVII вв., когда к власти впервые пришла буржуазия и формировались идеологические, политические, экономические предпосылки гражданского общества. Второй – ХVIII–XIX вв., когда произошла институционализация гражданского общества и капиталистические отношения полностью вытеснили феодальные. Третий – ХХ–XXI вв., когда гражданское общество противопоставилось любым тоталитарным формам мироустройства, откуда важность рыночной экономики с ее вероятностными и неравновесными процессами.

An attempt to define a concept, nature and essence of civil society is carried out in the article. Problems and basic tendencies forming of civil society are explored in Ukraine as the bases of democracy functions. The state and problems of legislative determination of way development and perfection of this process are analyzed. The most essential directions of the subsequent forming of civil society in Ukraine are determined. ; В статье осуществляется попытка определить понятие, природу и сущность гражданского общества. Рассматриваются проблемы и основные тенденции формирования гражданского общества в Украине как основы функционирования демократии. Анализируется состояние и проблемы законодательного определения пути развития и совершенствования этого процесса. Определяются наиболее важные направления последующего формирования гражданского общества в Украине. ; У статті здійснюється спроба визначити поняття, природу і сутність громадянського суспільства. Розглядаються проблеми та основні тенденції формування громадянського суспільства в Україні як основи функціонування демократії. Аналізується стан та проблеми законодавчого визначення шляху розвитку та вдосконалення цього процесу. Визначаються найбільш важливі напрямки подальшого формування громадянського суспільства в Україні.

Article emphasizes the urgency of the development of a modern civil society and the individual of a citizen in Ukraine, points out the socio-psychological, spiritual, constitutional, legal foundations and experience of creating of such society in the world, in Europe as a time-tested way to real democracy and signs of effective democracy. It refers to the historical preconditions of the development of civil society and the individual of a citizen accumulated in Germany in the works of Hegel, in Ukraine, in particular in the Poltava region, which is connected with the actions of her spiritual elite, in particular G. Skovoroda, T. Shevchenko, V.I. Vernadsky, G.G. Vaschenko, A.S. Makarenko, V.O. Sukhomlynsky, O.T. Gonchar, F.T. Morgun, I.A. Zyazyun and others like that. Proposed scientific principles, goals, methods, institutional forms and specific requirements for the construction and functioning of Ukrainian civil society, taking into account modern crisis realities, its productive parity of interaction with the branches of power, forms of control over the activities and responsibilities of government and civil leaders. Information is given on the Decree of the President of Ukraine on promoting the development of civil society. The personality of the leader, who must ensure the successful functioning of civil society and government are characterized. Article emphasizes the necessity of obligatory loyalty of leaders of civil society and authorities to positive spiritual values of Worldview, Life, Man, Faith, Hope, Love, Good, Beauty, Truth, and the inadmissibility of the existence of negative attributes in them – the darkness, death, inhumanity, disbelief Despair, Hate, Evil, Distortion, Lies. The leader must be a true patriot of Ukraine, love his country and its citizens, and not the power and the possibility of its corruption use. Under these conditions, the unity of the people is possible and progressive progress of Ukraine towards peace and prosperity. Psychological measures to promote the development of civil society are offered. ; Наголошується на актуальності розвитку сучасного громадянського суспільства та особистості громадянина в Україні, наводяться соціально-психологічні, духовні, конституціональні, правові засади й досвід створення такого суспільства у світі, в Європі як перевіреного часом шляху до реального народовладдя й ознаки дієвої демократії. Вказується на історичні передумови розвитку громадянського суспільства та особистості громадянина, накопичений в Німеччині у роботах Гегеля, в Україні, зокрема на Полтавщині, що пов'язано з діяннями її духовної еліти, зокрема Г.С. Сковороди, Т.Г. Шевченка, В.І. Вернадського, Г.Г. Ващенка, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, О.Т. Гончара, Ф.Т. і В.Ф. Моргунів, І.А. Зязюна та ін. Пропонуються науково обґрунтовані принципи, цілі, методи, інституціональні форми і конкретні вимоги до побудови і функціонування українського громадянського суспільства з урахуванням сучасних кризових реалій, його продуктивної паритетної взаємодії із гілками влади, форми контролю діяльності і відповідальності владних і громадянських лідерів. Підкреслюється необхідність обов'язкової відданості лідерів громадянського суспільства і представників влади позитивним духовним цінностям, неприпустимість наявності в них ознак існування негативних цінностей. За цих умов можлива єдність народу та прогресивний поступ України до миру і добробуту. Пропонуються психологічні заходи зі сприяння розвитку громадянського суспільства.

Наголошується на актуальності розвитку сучасного громадянського суспільства та особистості громадянина в Україні, наводяться соціально-психологічні, духовні, конституціональні, правові засади й досвід створення такого суспільства у світі, в Європі як перевіреного часом шляху до реального народовладдя й ознаки дієвої демократії. Вказується на історичні передумови розвитку громадянського суспільства та особистості громадянина, накопичений в Німеччині у роботах Гегеля, в Україні, зокрема на Полтавщині, що пов'язано з діяннями її духовної еліти, зокрема Г.С. Сковороди, Т.Г. Шевченка, В.І. Вернадського, Г.Г. Ващенка, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, О.Т. Гончара, Ф.Т. і В.Ф. Моргунів, І.А. Зязюна та ін. Пропонуються науково обґрунтовані принципи, цілі, методи, інституціональні форми і конкретні вимоги до побудови і функціонування українського громадянського суспільства з урахуванням сучасних кризових реалій, його продуктивної паритетної взаємодії із гілками влади, форми контролю діяльності і відповідальності владних і громадянських лідерів. Підкреслюється необхідність обов'язкової відданості лідерів громадянського суспільства і представників влади позитивним духовним цінностям, неприпустимість наявності в них ознак існування негативних цінностей. За цих умов можлива єдність народу та прогресивний поступ України до миру і добробуту. Пропонуються психологічні заходи зі сприяння розвитку громадянського суспільства. ; Article emphasizes the urgency of the development of a modern civil society and the individual of a citizen in Ukraine, points out the socio-psychological, spiritual, constitutional, legal foundations and experience of creating of such society in the world, in Europe as a time-tested way to real democracy and signs of effective democracy. It refers to the historical preconditions of the development of civil society and the individual of a citizen accumulated in Germany in the works of Hegel, in Ukraine, in particular in the Poltava region, which is connected with the actions of her spiritual elite, in particular G. Skovoroda, T. Shevchenko, V.I. Vernadsky, G.G. Vaschenko, A.S. Makarenko, V.O. Sukhomlynsky, O.T. Gonchar, F.T. Morgun, I.A. Zyazyun and others like that. Proposed scientific principles, goals, methods, institutional forms and specific requirements for the construction and functioning of Ukrainian civil society, taking into account modern crisis realities, its productive parity of interaction with the branches of power, forms of control over the activities and responsibilities of government and civil leaders. Information is given on the Decree of the President of Ukraine on promoting the development of civil society. The personality of the leader, who must ensure the successful functioning of civil society and government are characterized. Article emphasizes the necessity of obligatory loyalty of leaders of civil society and authorities to positive spiritual values of Worldview, Life, Man, Faith, Hope, Love, Good, Beauty, Truth, and the inadmissibility of the existence of negative attributes in them – the darkness, death, inhumanity, disbelief Despair, Hate, Evil, Distortion, Lies. The leader must be a true patriot of Ukraine, love his country and its citizens, and not the power and the possibility of its corruption use. Under these conditions, the unity of the people is possible and progressive progress of Ukraine towards peace and prosperity. Psychological measures to promote the development of civil society are offered.

The article substantiated the value of сitizenship education, oriented towards the formation of a citizen society, on the realization of human rights and freedoms. The main attention was on the importance of international projects: "Education for Democracy in Ukraine" with the support of the European Union and the Government of the USA, a number of Ukrainian, European and American organizations and experts, who worked together on its implementation, the activities of the All-Ukrainian Charitable Organization "Teachers for Democracy and Partnership", the All-Ukrainian the association of teachers of history and social disciplines "Nova Doba", the project "Civil Education – Ukraine", the Ukrainian-Swiss project in the field of education –"Assistance to the development of democratic education in Ukraine" was accentuated. It was concluded that recognizing non-formal learning remains the main prerequisite for the development of civic education in Ukraine and it is an important factor in further harmonizing national standards and procedures, methodologies with European educational institutions in the field of civic education. The necessity of improving the New Law on Education in Ukraine (September 2017), aimed at realizing the values of civil society. Among the conclusions, the position of experts regarding the active people in the education sector and the labor market was stressed. ; У статті обґрунтовано важливість та значення громадянської освіти, орієнтованої на формування громадянського суспільства, реалізацію прав та свобод людини. Основна увага приділяється важливості міжнародних проектів: "Освіта для демократії в Україні" за підтримки Європейського Союзу та уряду США, ряду українських, європейських та американських організацій і експертів, які разом працювали над їх реалізацією, діяльності Всеукраїнської благодійної організації "Вчителі за демократію та партнерство", Всеукраїнської асоціації викладачів історії та соціальних дисциплін "Нова Доба", проекту "Громадянська освіта – Україна", українсько-швейцарському проекту в галузі освіти "Підтримка розвитку демократичної освіти в Україні". Зроблено висновок, що визнання неформального навчання залишається основною передумовою розвитку громадянської освіти в Україні та важливим фактором подальшої гармонізації національних стандартів і процедур, узгодження методології з європейськими навчальними закладами у сфері громадянської освіти. Акцентується на важливості вдосконалення нового закону про освіту в Україні (вересень 2017 р.),спрямування на реалізацію цінностей громадянського суспільства.

The article discusses the concepts of civil society, local community. Considered and analyzed various scientific approaches to the interpretation of the term «civil society» and «local community» in the context of public administration reform and introduction of new approaches to the management of local development.According to the author, the basis for positive social and political change in the coun-try should be at the level of civil society capable of newly incorporated local communities, as reviewed and analyzed various scientific approaches to the interpretation of the term «civil society» and «local community», in the context of democratic transformation of public administration in Ukraine.The more developed is civil society, the easier for citizens to defend their interests,the greater their possibilities of self-realization in various spheres of public life and the less danger of usurpation of power by its bodies or individuals. Defending material and spiritual independence of man from the state, ensuring legal guarantees of such inde-pendence protection of private and public interests of the people, civil society actively promotes the democratic process, during which a competent civil environment is formed.New approaches to generate an increase in business administration develop policies encouraging the involvement of civil society and business. However, the process of form-ing competent civil society at the local level remain little studied and require a thorough scientific analysis for intensive development of new mechanisms to influence the develop-ment of civil society. ; У статті розглянуто сутність понять: громадянське суспільство та територіальна громада в контексті реформування державного управління та впровадження нових підходів до управління місцевим розвитком. На думку автора, базою для позитивних соціально-політичних перетворень в краї-ні має стати громадянське суспільство на рівні новостворених спроможних об'єднаних територіальних громад, тому розглянуті та проаналізовані різноманітні ...

This article is aimed at a thorough analysis of the ways through which the Internet has been enriching a political discourse and, thus, it has been changing the format of the relations between the state power and civil society with the particular focus on the mechanisms that civil society employs to influence domestic and foreign policy. The article explores the links between a civil society activism and an openness of public policy. The main conclusion is that the Internet empowers everyone that poses a significant challenge to the state power. The Internet gives additional benefits for politically-motivated individuals and groups with low access to the financial resources. It facilitates social mobilization of protesters, both individuals and groups through educating the public and media, rising funds, forming coalitions across geographical boundaries, as well as coordination of the events on a national and international level. ; У статті систематизуються шляхи, за допомогою яких Інтернет змінює політичний дискурс і формат відносин між владою і громадянським суспільством. Особливим дослідницьким фокусом є визначення механізмів, через які громадянське суспільство, що діє в кібер-просторі, впливає на формування державної політики.