Suchergebnisse

The article analyzes the political conflict – the clash and confrontation of different socio-political forces and political actors in their quest to realize their goals and interests, primarily related to the struggle for power, redistribution and change of their political status. It is noted that the management of political conflict is the activity of certain actors to resolve the conflict, or harmonize its course in order to rationally achieve the goals of the participants in the current political process. Investigate the specifics of mediation and reveal aspects of mediation as one of the modern solutions to political conflicts. Investigate the specifics of mediation and reveal aspects of mediation as one of the modern solutions to political conflicts. The aim of the article is to analyze the specifics of mediation and reveal aspects of mediation as one of the modern ways of resolving political conflicts. Political mediation - a form of mediation of the phenomena of political life – a solidarity component of the interaction of power structures and social forces, which helps to resolve contradictions in favour of the positive development of the state and society, interstate relations. The task of mediators is not to make an arbitral award or a verdict. Rather, it is up to the parties to the conflict to make a decision that best suits their interests. As a result of the agreement reached, everyone should win. Research has shown that considering the history of mediation as an effective technology for resolving political conflicts, the following definition can be made: Mediation is an effective method of resolving political conflicts involving a third (neutral) party that is only interested in resolved their conflict.

Based on the gray zone concept the potential of mediation as an alternative conflict management and dispute resolution is assessed. Based on color, the "gray zone" metaphor is a conceptual framework for exploring the complex nature of contemporary conflicts, which outwardly resemble a "neither war nor peace" situation. It has been clarified that the gray zone concept, common in Western political science, comes from US intelligence documents and is used to describe conflicts in general, phases of conflict, operational environments or tactics resorted to by participants in various types of conflicts (conventional, hybrid, etc.). To test the hypothesis of the ineffectiveness of mediation in the "gray zone," we chose the conflict in eastern Ukraine, which, although it crossed the threshold of the "black zone" in 2014, remains a fragment of the "gray zone" in relations between Russia and the West. The existence of a "gray zone" in the conflict in Donbass has been proven based on criteria formed by other researchers, mainly concerning the composition of participants and tactics of struggle. It has been established that the gray zone creates unfavorable conditions for mediation. It shows how participants, and their proxies can use mediation to control the actions of their adversaries and thus fuel the conflict without crossing the threshold of war. The assessment of the potential of mediation in the "grey zone" includes the behavior of the conflict participant (the Russian Federation), which positions itself as a "mediator"; the characteristics of the regional international organization (OSCE) as mediator; the structure (Normandy format, TKG) and mediation tools; the negotiating positions of participants in the negotiation process and the status of implementation the agreements reached on the settlement. It is proved that the resolution of the "grey zone" conflicts depends on bilateral or multilateral negotiations between the "great states" which have sponsored non-state actors responsible for the main grey zone ...

Based on the gray zone concept the potential of mediation as an alternative conflict management and dispute resolution is assessed. Based on color, the "gray zone" metaphor is a conceptual framework for exploring the complex nature of contemporary conflicts, which outwardly resemble a "neither war nor peace" situation. It has been clarified that the gray zone concept, common in Western political science, comes from US intelligence documents and is used to describe conflicts in general, phases of conflict, operational environments or tactics resorted to by participants in various types of conflicts (conventional, hybrid, etc.). To test the hypothesis of the ineffectiveness of mediation in the "gray zone," we chose the conflict in eastern Ukraine, which, although it crossed the threshold of the "black zone" in 2014, remains a fragment of the "gray zone" in relations between Russia and the West. The existence of a "gray zone" in the conflict in Donbass has been proven based on criteria formed by other researchers, mainly concerning the composition of participants and tactics of struggle. It has been established that the gray zone creates unfavorable conditions for mediation. It shows how participants, and their proxies can use mediation to control the actions of their adversaries and thus fuel the conflict without crossing the threshold of war. The assessment of the potential of mediation in the "grey zone" includes the behavior of the conflict participant (the Russian Federation), which positions itself as a "mediator"; the characteristics of the regional international organization (OSCE) as mediator; the structure (Normandy format, TKG) and mediation tools; the negotiating positions of participants in the negotiation process and the status of implementation the agreements reached on the settlement. It is proved that the resolution of the "grey zone" conflicts depends on bilateral or multilateral negotiations between the "great states" which have sponsored non-state actors responsible for the main grey zone activities at the tactical level. ; На основі концепції «сірої зони» оцінено потенціал посередництва як альтернативного способу управління та вирішення конфлікту. Заснована на кольорі, метафора «сірої зони» є концептуальним підґрунтям для дослідження складної природи сучасних конфліктів, які зовні нагадують ситуацію «ні війни, ні миру». Уточнено, що поширений у західній політичній науці концепт «сірої зони» походить з документів розвідувальних служб США і використовується для опису конфліктів загалом, окремих фаз конфлікту, операційного середовища або тактик, до яких вдаються учасники у різних типах конфліктів (конвенційних, гібридних тощо). Для перевірки гіпотези про неефективність медіації у «сірій зоні» було обрано конфлікт на сході України, який хоча і перетнув поріг «чорної зони» у 2014 р., але залишається фрагментом «сірої зони» у відносинах між РФ та Заходом. Наявність «сірої зони» у конфлікті на Донбасі було доведено на основі опрацьованих іншими дослідниками критеріїв, які в основному стосуються складу учасників і тактик боротьби. Встановлено, що «сіра зона» створює несприятливі умови для медіації. Показано, як учасники та їх довірені особи (проксі) можуть використовувати посередництво для контролю дій своїх супротивників і у такий спосіб підживлювати конфлікт, не перетинаючи порогу війни. Оцінка потенціалу медіації у «сірій зоні» включає поведінку учасника конфлікту (РФ), який позиціонує себе як «посередника»; особливості регіональної міжнародної організації (ОБСЄ) як медіатора; структуру (Нормандський формат, ТКГ) та інструменти посередництва; переговорні позиції учасників переговорного процесу та стан виконання досягнутих домовленостей з врегулювання. Доведено, що вирішення конфліктів «сірої зони» залежить від двосторонніх або багатосторонніх переговорів між «великими державами», які спонсорують недержавних акторів, відповідальних за основну діяльність «сірої зони» на тактичному рівні.

Конфлікт є невід'ємною частиною діяльності будь-якої організації. Своєчасне його діагностування і прогнозування дозволяє використовувати конфлікт для уникнення втрат та досягнення позитивного ефекту. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває необхідність формування ефективного механізму вирішення корпоративних конфліктів. Це питання є актуальним як в українській, так і у світовій економіці. Сьогодні корпорації заохочують використовувати альтернативні засоби вирішення спорів не тільки з тих питань, які традиційно розглядалися у суді, але і для вирішення постійно зростаючого кола конфліктів між корпорацією та іншими підприємствами, особами та державними установами. Метою даної статті є обґрунтування важливості застосування медіації як комунікаційного засобу розвитку корпоративної системи управління конфліктами. Досягнення поставленої мети потребує визначення основних внутрішніх проблем комунікацій в організації та пошуку способів застосування медіації як альтернативного методу врегулювання конфліктів та формування культури ненасильницької комунікації в організації. Висока вартість судових процесів підштовхнула корпорації до застосування медіативних процесів у політиці вирішення спорів. Ця тенденція та широка потреба у розповсюдженні інформації про альтернативні способи вирішення корпоративних суперечок спонукали до проведення дослідження, результати якого наводяться у даній статті. Медіація відповідає інтересам і потребам учасників корпоративних відносин, оскільки дозволяє врегульовувати розбіжності на взаємовигідній основі. Процедура медіації розглядається у контексті одного з можливих способів вирішення корпоративних конфліктів та у якості допоміжного механізму у формуванні ефективної корпоративної політики. Відповідно до назви, у статті описані шляхи впровадження медіації як альтернативного методу вирішення конфліктів у систему корпоративного управління компаніями. Розглядаються особливості корпоративних конфліктів та конфліктів інтересів, які мають негативний вплив на продуктивність праці в організації. Показані способи застосування процедури медіації на різних етапах згуртування команди. Ця стаття становить інтерес для дослідників, які прагнуть обґрунтувати необхідність формування філософії ненасильницької комунікації з метою створення високоефективних проєктних команд. У статті аргументовано необхідність подальших загальнотеоретичних та прикладних досліджень у цій сфері. ; Conflict is an integral part of any organization. Timely diagnosis and prediction allows you to use the conflict to avoid losses and achieve a positive effect. In this regard, the need to form an effective mechanism for resolving corporate conflicts becomes especially important. This issue is relevant in both the Ukrainian and world economies. Today, corporations are encouraged to use alternative means of resolving disputes not only on issues that have traditionally been considered in court, but also to resolve the ever-increasing range of conflicts between the corporation and other businesses, individuals and government agencies. The purpose of this article is to substantiate the importance of using mediation as a means of communication for the development of corporate conflict management system. Achieving this goal requires identifying the main internal problems of communication in the organization and finding ways to use mediation as an alternative method of conflict resolution and the formation of a culture of nonviolent communication in the organization. The high cost of litigation has prompted corporations to use mediation in dispute resolution policy. This trend and the widespread need to disseminate information on alternative ways of resolving corporate disputes have led to a study, the results of which are presented in this article. Mediation meets the interests and needs of participants in corporate relations, as it allows to resolve differences on a mutually beneficial basis. The mediation procedure is considered in the context of one of the possible ways to resolve corporate conflicts and as an auxiliary mechanism in the formation of effective corporate policy. According to the title, the article describes ways to implement mediation as an alternative method of conflict resolution in the corporate governance system. Features of corporate conflicts and conflicts of interest that have a negative impact on productivity in the organization are considered. Methods of applying the mediation procedure at different stages of team cohesion are shown. This article is of interest to researchers who seek to justify the need to form a philosophy of nonviolent communication in order to create highly effective project teams. The article argues the need for further general theoretical and applied research in this area.

The article analyzes the political conflict – the clash and confrontation of different socio-political forces and political actors in their quest to realize their goals and interests, primarily related to the struggle for power, redistribution and change of their political status. It is noted that the management of political conflict is the activity of certain actors to resolve the conflict, or harmonize its course in order to rationally achieve the goals of the participants in the current political process. Investigate the specifics of mediation and reveal aspects of mediation as one of the modern solutions to political conflicts. Investigate the specifics of mediation and reveal aspects of mediation as one of the modern solutions to political conflicts. The aim of the article is to analyze the specifics of mediation and reveal aspects of mediation as one of the modern ways of resolving political conflicts. Political mediation - a form of mediation of the phenomena of political life – a solidarity component of the interaction of power structures and social forces, which helps to resolve contradictions in favour of the positive development of the state and society, interstate relations. The task of mediators is not to make an arbitral award or a verdict. Rather, it is up to the parties to the conflict to make a decision that best suits their interests. As a result of the agreement reached, everyone should win. Research has shown that considering the history of mediation as an effective technology for resolving political conflicts, the following definition can be made: Mediation is an effective method of resolving political conflicts involving a third (neutral) party that is only interested in resolved their conflict. ; В статье анализируется политический конфликт – столкновение и противоборство различных социально-политических сил и субъектов политики в их стремлении реализовать свои цели и интересы, связанные, прежде всего, с борьбой за получение власти, перераспределение и изменение своего политического статуса. Отмечается, что управление политическим конфликтом – это деятельность определенных субъектов по урегулированию конфликта или гармонизации его хода для рационального достижения целей участников текущего политического процесса. Цель – исследовать специфику медиации и раскрыть аспекты медиации как одного из современных способов разрешения политических конфликтов, анализ специфики и раскрытие аспектов медиации как одного из современных способов разрешения политических конфликтов. Политическая медиация – форма опосредования явлений политической жизни – солидарный компонент взаимодействия властных структур и общественных сил, способствующий разрешению противоречий в пользу положительного развития государства и общества, межгосударственных отношений. Задача медиаторов не состоит в том, чтобы принять решение третейского суда или вынести приговор. От работы самих сторон конфликта зависит выработка решения, оптимально отвечающая их интересам. В результате достигнутой договоренности должны выиграть все. В ходе научной работы установлено, что рассматривая историю становления медиации как эффективной технологии регулирования политических конфликтов, можно дать следующее определение: медиация – это эффективный метод регулирования политических конфликтов с участием третьей (нейтральной) стороны, заинтересованной только в том, чтобы стороны разрешили свой конфликт. ; Устатті аналізується політичний конфлікт – зіткнення й протиборство різних соціально-політичних сил і суб'єктів політики в їх прагненні реалізувати свої цілі та інтереси, пов'язані, насамперед, із боротьбою за здобуття влади, перерозподіл та зміну свого політичного статусу. Відзначається, що правління політичним конфліктом – це діяльність визначених суб'єктів щодо врегулювання конфлікту, або гармонізації його ходу для раціонального досягнення цілей учасників поточного політичного процесу. Досліджено специфіку й розкрито аспекти медіації як одного з сучасних способів вирішення політичних конфліктів. В основу статті покладено ціль дослідити специфіку й аспекти медіації як одного з сучасних способів вирішення політичних конфліктів. Політична медіація – форма опосередкування явищ політичного життя – солідарний компонент взаємодії владних структур і громадських сил, що сприяє вирішенню протиріч на користь позитивного розвитку держави та суспільства, міждержавних відносин. Завдання медіаторів не в тому, щоб ухвалити рішення третейського суду або вирок. Швидше від самих сторін конфлікту залежить вироблення рішення, що оптимально відповідає їхнім інтересам. У результаті досягнутої домовленості мають виграти усі. У статті встановлено, що розглядаючи історію становлення медіації як ефективну технологію регулювання політичних конфліктів, можна дати наступне визначення: медіація – це ефективний метод регулювання політичних конфліктів з участю третьої (нейтральної) сторони, яка є зацікавленою лише в тому, щоб сторони вирішили свій конфлікт.

Іn the article the author investigates the institute of mediation, which acquires its development not only in civil and commercial proceedings, but also in criminal proceedings and is a manifestation of the concept of restorative justice. As a confirmation of the relevance of the research topic, judicial statistics of consideration of materials of criminal proceedings on the basis of agreements by courts of first instance are given, which confirms the necessity and importance of such a legal institution.The norms of international normative legal acts, where the institute of mediation was embodied, are analyzed. Also are considered the main provisions on the application of agreements in the criminal procedure legislation of Ukraine. It was stated that mediation is possible within the framework of the conciliation agreement.The opinion is expressed that the application of the relevant legal institution in criminal proceedings will facilitate the adoption of a special law «Mediation» and analyzed the lawmaking in this area. The next step could be amending the criminal procedure legislation of Ukraine. Number of issues need to be clarified, including: what will be the status of a mediator in criminal proceedings (his rights and responsibilities, guarantees of independence, etc.); what is the procedural order of mediation; what is the procedural form of completion of the mediation procedure and some others.Particular attention is paid to the definition of a person who can be a mediator and his legal status in criminal proceedings. The positions of scientists who believe that mediators can be prosecutors, lawyers and psychologists are considered. The opinion was expressed regarding the acquisition of special education by such a person and the acquisition of relevant knowledge and skills.It is concluded that the punitive-repressive approach to counteracting the commission of crimes is not effective enough, so it is necessary to introduce mechanisms of alternative conflict resolution procedures, in particular, medi-ation. At the same time, implementation of mediation requires further scientific reflection and discussion, as well as the political will of the legislator to adopt the relevant law and amend the criminal procedure legislation. ; У статті автором досліджено інститут медіації, який набуває свого розвитку не тільки в межах цивіль-ного, господарського судочинства, а й в кримінальному провадженні та є проявом концепції відновного правосуддя. Як підтвердження актуальності теми дослідження наведено судову статистику розгляду матері-алів кримінального провадження на підставі угод судами першої інстанції, яка підтверджує необхідність та важливість такого правового інституту.Проаналізовані норми міжнародних нормативно-правових актів, де знайшов своє втілення інститут меді-ації. Також розглянуто основні положення щодо застосування угод в кримінальному процесуальному зако-нодавстві України. Констатовано, що саме в межах угоди про примирення можливе застосування медіації. Висловлено думку про те, що застосування відповідного правового інституту в межах кримінального провадження сприятиме прийняття спеціального закону «Про медіацію» та проаналізовано законотворчість в цьому напрямку. Наступним кроком могло б стати внесення змін до кримінального процесуального зако-нодавства України. При цьому потребують з'ясування ряд питань, серед яких: яким буде статус медіатора у кримінальному провадженні (його права та обов'язки, гарантії незалежності і т.д.); який процесуальний порядок проведення медіації; яка процесуальна форма завершення процедури медіації та деякі інші.Окрема увага приділяється визначення особи, яка може бути медіатором та його правового статусу в кримінальному процесі. Розглянуто позиції науковців, які вважають, що медіаторами можуть бути прокуро-ри, адвокати та психологи. Висловлено думку щодо здобуття такою особою спеціальної освіти та набуття відповідних знань та вмінь.Зроблено висновок про те, що карально-репресивний підхід щодо протидії вчиненню злочинів не є до-статньо ефективним, тому необхідно впроваджувати механізми альтернативних процедур врегулювання конфліктів, зокрема, медіацію. В той же час її впровадження потребує подальшого наукового осмислення та дискусії, а також політичної волі законодавця для прийняття відповідного закону та внесення змін до кримі-нального процесуального законодавства.

Іn the article the author investigates the institute of mediation, which acquires its development not only in civil and commercial proceedings, but also in criminal proceedings and is a manifestation of the concept of restorative justice. As a confirmation of the relevance of the research topic, judicial statistics of consideration of materials of criminal proceedings on the basis of agreements by courts of first instance are given, which confirms the necessity and importance of such a legal institution.The norms of international normative legal acts, where the institute of mediation was embodied, are analyzed. Also are considered the main provisions on the application of agreements in the criminal procedure legislation of Ukraine. It was stated that mediation is possible within the framework of the conciliation agreement.The opinion is expressed that the application of the relevant legal institution in criminal proceedings will facilitate the adoption of a special law «Mediation» and analyzed the lawmaking in this area. The next step could be amending the criminal procedure legislation of Ukraine. Number of issues need to be clarified, including: what will be the status of a mediator in criminal proceedings (his rights and responsibilities, guarantees of independence, etc.); what is the procedural order of mediation; what is the procedural form of completion of the mediation procedure and some others.Particular attention is paid to the definition of a person who can be a mediator and his legal status in criminal proceedings. The positions of scientists who believe that mediators can be prosecutors, lawyers and psychologists are considered. The opinion was expressed regarding the acquisition of special education by such a person and the acquisition of relevant knowledge and skills.It is concluded that the punitive-repressive approach to counteracting the commission of crimes is not effective enough, so it is necessary to introduce mechanisms of alternative conflict resolution procedures, in particular, medi-ation. At the same time, implementation of mediation requires further scientific reflection and discussion, as well as the political will of the legislator to adopt the relevant law and amend the criminal procedure legislation. ; У статті автором досліджено інститут медіації, який набуває свого розвитку не тільки в межах цивіль-ного, господарського судочинства, а й в кримінальному провадженні та є проявом концепції відновного правосуддя. Як підтвердження актуальності теми дослідження наведено судову статистику розгляду матері-алів кримінального провадження на підставі угод судами першої інстанції, яка підтверджує необхідність та важливість такого правового інституту.Проаналізовані норми міжнародних нормативно-правових актів, де знайшов своє втілення інститут меді-ації. Також розглянуто основні положення щодо застосування угод в кримінальному процесуальному зако-нодавстві України. Констатовано, що саме в межах угоди про примирення можливе застосування медіації. Висловлено думку про те, що застосування відповідного правового інституту в межах кримінального провадження сприятиме прийняття спеціального закону «Про медіацію» та проаналізовано законотворчість в цьому напрямку. Наступним кроком могло б стати внесення змін до кримінального процесуального зако-нодавства України. При цьому потребують з'ясування ряд питань, серед яких: яким буде статус медіатора у кримінальному провадженні (його права та обов'язки, гарантії незалежності і т.д.); який процесуальний порядок проведення медіації; яка процесуальна форма завершення процедури медіації та деякі інші.Окрема увага приділяється визначення особи, яка може бути медіатором та його правового статусу в кримінальному процесі. Розглянуто позиції науковців, які вважають, що медіаторами можуть бути прокуро-ри, адвокати та психологи. Висловлено думку щодо здобуття такою особою спеціальної освіти та набуття відповідних знань та вмінь.Зроблено висновок про те, що карально-репресивний підхід щодо протидії вчиненню злочинів не є до-статньо ефективним, тому необхідно впроваджувати механізми альтернативних процедур врегулювання конфліктів, зокрема, медіацію. В той же час її впровадження потребує подальшого наукового осмислення та дискусії, а також політичної волі законодавця для прийняття відповідного закону та внесення змін до кримі-нального процесуального законодавства.

The article deals with the essence of mediation procedure as one of alternative ways to solve a legal dispute. The institute of mediation is not new for legal science, but it is not well known for Ukrainian law system. There are no doubts that the court has a significant role for solving legal disputes, but alternative ways of resolution like mediation have numerous advantages. Particularly, mediation contributes to decrease a workload for the courts and shorten the time for consideration of the case. Introduction of mediation institute as one of the ways to solve disputes into national practice will a certain step to bring effective Ukrainian legislation in line with the standards of European Union and Implementation of Directive 2008/52/EU. This underlines necessity of scientific development and topicality of this issue. Significant attention has been paid to research of international experience regarding this institute particularly using US and Polish examples. Positive experience of this institute in countries with different law system allows to conclude that mediation as an alternative dispute resolution will be also attractive in Ukraine. The article has analyzed the main types of mediation procedure. A proposal on possible introduction of mediation in civil proceeding has been made. The author has focused on the necessity to introduce mediation before the court and in the court. It has been mentioned in the article that in civil procedure it is essential to have external mediation which is carried out by professional mediators who receive certain practice. At the same time, it is possible to have in court mediation which will be carried out free of charge. The author draws attention that effective legislation does not regulate the procedure of mediation which creates obstacles for persons when they exercise their right to protection of their rights, freedoms and interests. Moreover, regulation of mediation in legislation will shorten the length of civil, commercial, family and labor trials as well as ...

The article is devoted to the consideration of the institute of mediation and its main characteristics. The aim of the article is to identify problems and prospects for the development of mediation in Ukraine. The concept of mediation as a structured process, regardless of its name or reference to it, by which two or more parties to a dispute try to independently agree, on a voluntary basis, to resolve the dispute with the support of a mediator, is analyzed. Mediation has been found to be widely used in the European Union, the United Kingdom, the United States, Canada, and Australia as an alternative way of resolving disputes without litigation. The article analyzes the state of mediation in Ukraine, in particular, emphasizes that the practice of resolving conflicts and disputes through mediation is gradually increasing, but still the legislation of Ukraine remains unregulated procedure. The article also highlights some legal acts that partially regulate the implementation of mediation as a social service and determine its content. There are two stages of providing mediation services: mediation, which involves establishing contact with the parties to the conflict, analysis of the situation and establishing the causes of the conflict; implementation of mediation, which involves the direct process of such a service. The article presents and partially describes the reasons for the low level of mediation in Ukraine, in particular the low level of public awareness about the possibility of resolving conflicts through mediation. The article also reflects the advantages of the mediation process in resolving conflicts, including the voluntary decision-making on mediation, in the process of its implementation, reaching agreements and implementing decisions, confidentiality of mediation, flexibility of the mediation process, during which the parties determine and control the conflict resolution process and make decisions on concluding a peace agreement or terminating mediation, the ability to take into account the interests of both parties to the conflict, the economy of time and resources of the parties to the mediation. ; Стаття присвячена розгляду інституту медіації та його основним характеристикам. Метою статті є визначення проблем та перспектив розвитку медіації в Україні. Проаналізовано поняття медіації як структурованого процесу, незалежно від його назви або посилання на нього, за допомогою якого дві або більше сторін спору намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди для вирішення спору за підтримки медіатора. Встановлено, що медіація активно використовується у країнах Європейського Союзу, Великої Британії, США, Канади та Австралії як альтернативний спосіб вирішення спорів без залучення судового способу. Проаналізовано стан медіації в Україні, зокрема наголошується на тому, що практика вирішення конфліктів та спорів шляхом медіації поступово збільшується, однак досі законодавством України процедура медіації залишається не врегульованою. Також у статті висвітлено окремі нормативно-правові акти, які частково регулюють здійснення медіації як соціальної послуги та визначають її зміст. Виокремлено два етапи надання послуги медіації: здійснення посередництва, що передбачає встановлення контакту зі сторонами конфлікту, аналіз ситуації та встановлення причин конфлікту; здійснення медіації, що передбачає безпосередній процес такої послуги. Наведено та частково охарактеризовано причини низького рівня поширення медіації в Україні, зокрема низький рівень обізнаності населення щодо можливості вирішення конфліктів за допомогою посередництва. Також у статті відображені переваги медіаційного процесу у вирішенні конфліктів, зокрема виокремлено добровільність прийняття рішення про посередництво, в процесі його проведення, досягнення домовленостей і виконання прийнятих рішень, конфіденційність медіації, гнучкість процесу медіації, під час якого сторони самі визначають та контролюють процес вирішення конфлікту, а також приймають рішення про укладання мирної угоди чи припинення медіації, можливість врахувати інтереси обох конфліктуючих сторін, економність часу та ресурсів сторін посередництва. ; Стаття присвячена розгляду інституту медіації та його основним характеристикам. Метою статті є визначення проблем та перспектив розвитку медіації в Україні. Проаналізовано поняття медіації як структурованого процесу, незалежно від його назви або посилання на нього, за допомогою якого дві або більше сторін спору намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди для вирішення спору за підтримки медіатора. Встановлено, що медіація активно використовується у країнах Європейського Союзу, Великої Британії, США, Канади та Австралії як альтернативний спосіб вирішення спорів без залучення судового способу. Проаналізовано стан медіації в Україні, зокрема наголошується на тому, що практика вирішення конфліктів та спорів шляхом медіації поступово збільшується, однак досі законодавством України процедура медіації залишається не врегульованою. Також у статті висвітлено окремі нормативно-правові акти, які частково регулюють здійснення медіації як соціальної послуги та визначають її зміст. Виокремлено два етапи надання послуги медіації: здійснення посередництва, що передбачає встановлення контакту зі сторонами конфлікту, аналіз ситуації та встановлення причин конфлікту; здійснення медіації, що передбачає безпосередній процес такої послуги. Наведено та частково охарактеризовано причини низького рівня поширення медіації в Україні, зокрема низький рівень обізнаності населення щодо можливості вирішення конфліктів за допомогою посередництва. Також у статті відображені переваги медіаційного процесу у вирішенні конфліктів, зокрема виокремлено добровільність прийняття рішення про посередництво, в процесі його проведення, досягнення домовленостей і виконання прийнятих рішень, конфіденційність медіації, гнучкість процесу медіації, під час якого сторони самі визначають та контролюють процес вирішення конфлікту, а також приймають рішення про укладання мирної угоди чи припинення медіації, можливість врахувати інтереси обох конфліктуючих сторін, економність часу та ресурсів сторін посередництва.

Статтю присвячено дослідженню загальних засад запровадження медіації як альтернативного способу вирішення спорів у сфері авторського права в Україні. На сьогодні інститут медіації в Україні перебуває на етапі розроблення, що підтверджується активною науковою діяльністю вчених, які акцентують увагу на перевагах медіації та наголошують на необхідності її запровадження. Встановлено, що використання медіації для вирішення конфліктів з приводу інтелектуальної власності – один із найперспективніших напрямів з погляду розвитку інститутів медіації та обумовлені причини цього. Проаналізовано сучасний стан правового регулювання медіації в Україні та процедури медіації в національному законодавстві держав-членів ЄС. Серед переваг посередництва виділяють: економічність (здійснення медіації не потребує сплати судового збору та інших судових витрат); прийняття сторонами самостійного взаємовигідного рішення; збереження конфіденційності (важливо спорах, що потенційно можуть зашкодити діловій репутації сторін, особливо у спорах щодо інтелектуальної власності). ; The article is devoted to the study of general principles of introduction of mediation as an alternative way of resolving copyright disputes in Ukraine. Today, the Institute of Mediation in Ukraine is under development, which is confirmed by the active research of scientists who emphasize the benefits of mediation and emphasize the need for its introduction. It is established that the use of mediation to resolve conflicts over intellectual property is one of the most promising areas in terms of the development of mediation institutions and the reasons for this. The current state of legal regulation of mediation in Ukraine and mediation procedures in the national legislation of EU member states are analyzed. Among the advantages of mediation are: cost-effectiveness (mediation does not require payment of court fees and other court costs); adoption by the parties of an independent mutually beneficial decision; maintaining confidentiality (important disputes that could ...

The article is devoted to the coverage of the legal regulation of mediation as a social service under the legislation of Ukraine and the study of the peculiarities of its implementation in practice. It is established that the State Standard of Social Mediation Service is the only normative legal act that regulates the issue of providing social mediation service. The need to amend this legal act is justified given the incorrect use of the terms «intermediary» and «mediation», the presence of terminological confusion associated with the names of contracts concluded during the giving of mediation services and others. The advantages of the mediation process over the litigation are given: universality, confidentiality, speed of dispute resolution (saving time) savings, minimum formal factors and state influence, voluntariness and impartiality of the procedure, high probability of reaching a mutually beneficial solution, possibility to prevent similar conflicts in the future decision. The peculiarities of the practice of providing social mediation services are studied and the main factors that cause dif iculties are identified: arbitrary expression of will to resolve the conflict through mediation, payment for mediation services, intermediary, lack of knowledge and information about the mediation procedure. The content of the main phases of the mediation stage as a social service is revealed: preparation for mediation (premeditation, preliminary phase), research phase (meetings of the parties), search for options for resolving the conflict situation, evaluation of dispute resolution options (bidding phase), decision making and arrangements (closing phase). The issue of mediaability of the dispute is covered and the grounds for refusal to provide social mediation services are described. The directions of solving the problem of lack of awareness of social workers about mediation services and lack of established competencies for conflict resolution through mediation are outlined. ; Статтю присвячено висвітленню правової регламентації медіації як соціальної послуги за законодавством України та дослідженню особливостей її реалізації у практичній площині. Установлено, що Державний стандарт соціальної послуги посередництва (медіації) є єдиним нормативно- правовим актом, який регулює питання надання соціальної послуги медіації. Обґрунтовано необхідність внесення змін до цього нормативно-правового акту з огляду на некоректність використання термінів «посередництво» та «медіація», наявність термінологічної плутанини, пов'язаної з назвами договорів, які укладаються під час надання послуги медіації, та ін. Наведено переваги процесу медіації відносно судового процесу: універсальність, конфіденційність, швидкість вирішення спору (економія часу), економія коштів, мінімум формальних чинників та впливу держави, добровіль- ність і неупередженість процедури, висока ймовірність досягнення взаємовигідного рішення, можливість запо- бігти виникненню подібних конфліктів у майбутньому, гарантія виконання рішення. Досліджено особливості практики надання соціальної послуги посередництва (медіації) та виокремлено основні чинники, які зумовлюють складнощі: довільне волевиявлення щодо вирішення конфлікту шляхом медіації, оплатність послуг медіації, посередництво, відсутність знань та інформації про процедуру медіації. Розкрито зміст основних фаз етапу медіації як соціальної послуги: підготовка до медіації (премедіація, попе- редня фаза), фаза дослідження (зустрічі сторін), пошук варіантів вирішення конфліктної ситуації, оцінка варі- антів вирішення спору (фаза торгів), прийняття рішення та оформлення домовленостей (завершальна фаза). Висвітлено питання медіабельності спору та охарактеризовано підстави відмови у наданні соціальної послуги медіації. Окреслено напрями вирішення проблеми відсутності поінформованості соціальних працівників про послуги медіації та відсутності сформованих компетентностей з урегулювання конфлікту шляхом медіації.

The main task at the present stage is the formation of mediation as a type of professional activity. That is why, the study of the views of domestic and foreign scientists regarding the features of the professional activity of a mediator is an integral part of the qualitative implementation of the institution of mediation in Ukraine as a whole, and provides an opportunity to improve the level of professional training of future mediation specialists in accordance with the requirements of the present. Due to the tendency to use private legal mechanisms for resolving private disputes in private disputes, we consider it necessary to develop a doctrinal non-jurisdictional way of resolving private disputes, namely mediation. The mediation procedure is an organized procedure with the participation of a mediator, assists the parties in resolving a dispute and making a decision for both parties. The main difference between family mediation and other types of dispute resolution, in the context of the development of the education system, is its non-directiveness. Mediation only uses the law, in contrast to the traditional methods based on legal regulation. A flexible and democratic way of resolving disputes based on the voluntary participation of the parties creates conditions for the parties to control not only the development and decision-making process, but also the quality of this decision, guaranteeing them complete confidentiality, ensuring the preservation of their reputation and the possibility of constructive interaction in the future. Now in Ukraine, a stage of formation of a professional community of mediators and a consumer niche is underway, which indicates that Ukrainian mediation is currently at the initial stage of its institutionalization. ; Головним завданням на сучасному етапі є становлення медіації як виду професійної діяльності. Саме тому, вивчення поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо особливостей здійснення професійної діяльності медіатора є невід'ємною складовою якісного впровадження інституту медіації в Україні в цілому, та надає можливість підвищення рівня професійної підготовки майбутніх фахівців з медіації відповідно до вимог сьогодення. У зв'язку з тенденцією застосування до приватних спорів приватно-правових механізмів вирішення, вважаємо за необхідне, доктринально розробити неюрисдикційний спосіб врегулювання приватних, сімейних спорів, а саме сімейну медіацію. Процедура медіації являє собою організовану процедуру за участю медіатора, що сприяє сторонам в врегулюванні спору та прийняттю для обох сторін рішення в сімейному конфлікті. Основною відмінністю сімейної медіації від інших видів вирішення спорів, в умовах розвитку системи освіти, є її недирективність. Медіація лише використовує право на відміну від традиційних способів, що засновані на правовому регулюванні. Гнучкий і демократичний спосіб вирішення спорів, заснований на добровільній участі сторін, створює сторонам умови для контролю не тільки за процесом розробки й прийняття рішення, але й за якістю цього рішення, гарантуючи їм повну конфіденційність, забезпечуючи збереження репутації і можливість конструктивної взаємодії в майбутньому. Наразі в Україні проходить етап формування професійної спільноти медіаторів та споживчої ніши, що свідчить про те, що українська медіація сьогодні знаходиться на початковому етапі своєї інституціоналізації

The main task at the present stage is the formation of mediation as a type of professional activity. That is why, the study of the views of domestic and foreign scientists regarding the features of the professional activity of a mediator is an integral part of the qualitative implementation of the institution of mediation in Ukraine as a whole, and provides an opportunity to improve the level of professional training of future mediation specialists in accordance with the requirements of the present. Due to the tendency to use private legal mechanisms for resolving private disputes in private disputes, we consider it necessary to develop a doctrinal non-jurisdictional way of resolving private disputes, namely mediation. The mediation procedure is an organized procedure with the participation of a mediator, assists the parties in resolving a dispute and making a decision for both parties. The main difference between family mediation and other types of dispute resolution, in the context of the development of the education system, is its non-directiveness. Mediation only uses the law, in contrast to the traditional methods based on legal regulation. A flexible and democratic way of resolving disputes based on the voluntary participation of the parties creates conditions for the parties to control not only the development and decision-making process, but also the quality of this decision, guaranteeing them complete confidentiality, ensuring the preservation of their reputation and the possibility of constructive interaction in the future. Now in Ukraine, a stage of formation of a professional community of mediators and a consumer niche is underway, which indicates that Ukrainian mediation is currently at the initial stage of its institutionalization. ; Головним завданням на сучасному етапі є становлення медіації як виду професійної діяльності. Саме тому, вивчення поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо особливостей здійснення професійної діяльності медіатора є невід'ємною складовою якісного впровадження інституту медіації в Україні в цілому, та надає можливість підвищення рівня професійної підготовки майбутніх фахівців з медіації відповідно до вимог сьогодення. У зв'язку з тенденцією застосування до приватних спорів приватно-правових механізмів вирішення, вважаємо за необхідне, доктринально розробити неюрисдикційний спосіб врегулювання приватних, сімейних спорів, а саме сімейну медіацію. Процедура медіації являє собою організовану процедуру за участю медіатора, що сприяє сторонам в врегулюванні спору та прийняттю для обох сторін рішення в сімейному конфлікті. Основною відмінністю сімейної медіації від інших видів вирішення спорів, в умовах розвитку системи освіти, є її недирективність. Медіація лише використовує право на відміну від традиційних способів, що засновані на правовому регулюванні. Гнучкий і демократичний спосіб вирішення спорів, заснований на добровільній участі сторін, створює сторонам умови для контролю не тільки за процесом розробки й прийняття рішення, але й за якістю цього рішення, гарантуючи їм повну конфіденційність, забезпечуючи збереження репутації і можливість конструктивної взаємодії в майбутньому. Наразі в Україні проходить етап формування професійної спільноти медіаторів та споживчої ніши, що свідчить про те, що українська медіація сьогодні знаходиться на початковому етапі своєї інституціоналізації

Current trends in the system of public relations indicate the development of innovative technologies in management, in turn, the widespread introduction of information and communication technologies stimulates further work on the maximum availability of administrative services. One of the topical issues of modern Ukrainian jurisprudence is the issue of settlement of social relations that were formed during the last period of development of the Ukrainian state - the period of independence. These processes were accompanied by the replacement of Soviet models of society, the adoption of positive world experience, the ratification of international regulations, the rules of which were gradually implemented in the Ukrainian system of law and legal relations. In fact, the article is devoted to one of such issues - the administrative and legal aspects of the activities of mediators, as well as the forms in which it is carried out. The establishment of the institute itself stimulated research on mediation by specialists in various fields of scientific knowledge, and falls in the second half of the XX - early XXI centuries, but within the national legal system, and therefore research of this institute in Ukraine intensified in the late 1990s and are of great relevance today. This is due to systemic transformational changes in society, the formation of information, democratic, legal society, reform of public administration, the judiciary, decentralization processes and more. Mediation is one of the forms of resolving administrative and legal disputes. To achieve this goal it is necessary to implement the following tasks: to explore the categorical meaning of the concepts "forms of administrative activity", "mediation agreement", "mediator"; to formulate own vision of problems of forms of administrative activity of the mediator. The formation of a clear understanding of the basic categorical apparatus and mechanisms for the implementation of norms in the field of mediation is the key to further development of this institution in our country. The study found that mediation is the best way to resolve conflicts as the most acute contradictions, based on modern research of society, the state, aimed at the development of civil society institutions. This type of dispute resolution is currently gaining popularity in the world. The analysis of the situation in the field of mediation in Ukraine makes it possible to identify a set of problems that require further regulation, the formation of quality human resources, ie entities that provide mediation services. ; Сучасні тенденції у системі суспільних відносин свідчать про розвиток інноваційних технологій в управлінні, в свою чергу, широке запровадження інформаційно-комунікаційних технологій стимулює подальшу роботу щодо максимальної доступності надання адміністративних послуг. Однією із актуальних проблематик сучасної української юриспруденції – є питання врегулювання суспільних відносин, що формувалися протягом останнього періоду розвитку української держави – періоду незалежності. Ці процеси супроводжувалися заміною радянських моделей управління суспільством, запозичення позитивного світового досвіду, ратифікація міжнародних нормативно-правових актів, норми яких поступово імплементувалися в українську систему права та правовідносин. Власне, одному із таких питань присвячена стаття – адміністративно-правовим аспектам діяльності медіаторів, а також форми у яких вона здійснюється. Становлення самого інституту стимулювали проведення наукових досліджень із проблематики медіації фахівцями у різних сферах наукових знань, і припадають на другу половину ХХ – початок ХХІ століть, однак в рамках національної системи права, а відповідно і наукові дослідження цього інституту в Україні активізувалися наприкінці 1990-х років і мають на сьогодні значну актуальність. Це пояснюється системними трансформаційними змінами у суспільстві, становленням інформаційного, демократичного, правового суспільства, реформою системи публічного управління, судової системи, процесами децентралізації тощо. Медіація виступає однією з форм вирішення адміністративно-правових спорів. Для досягнення мети необхідно реалізувати наступні завдання: дослідити категоріальний зміст понять «форми адміністративної діяльності», «медіаційна угода», «медіатор»; сформулювати власне бачення проблематики форм адміністративної діяльності медіатора. Формування чіткого розуміння базового категоріального апарату та механізмів реалізації норм у сфері медіації є запорукою подальшого розвитку цього інституту в нашій державі. В результаті проведеного дослідження з'ясовано, що медіація є оптимальним способом вирішення конфліктів як найбільш гострих протиріч, заснована на сучасних дослідженнях суспільства, держави, спрямоване на розвиток інститутів громадянського суспільства. Цей вид врегулювання спорів наразі набирає все більшої популярності у світі. Аналіз ситуації у сфері медіації в України дає змогу виокремити комплекс проблем, що потребують подальшого нормативного врегулювання, формування якісного кадрового потенціалу, тобто суб'єктів, що надають послугу посередництва.

Статтю присвячено дослідженню суб'єктного складу адміністративно-правового регулювання медіації. Розвиток альтернативних способів врегулювання спорів, примирних процедур є одним із пріоритетних напрямків вдосконалення механізму захисту порушених суб'єктивних прав. Медіація довела свою ефективність як для держави, так і для суспільства, про що свідчить її широке застосування у більшості зарубіжних країн. Оскільки Україна є однією із небагатьох держав Європи, де правова регламентація медіації відсутня, дослідження суб'єктів адміністративно-правового регулювання процедури є актуальним. Проаналізовано вітчизняні наукові погляди, щодо системи суб'єктів адміністративно-правового регулювання у різних сферах суспільних відносин. Наголошено на проблемі відсутності адміністративно-правового регулювання соціально-правового інституту медіації в Україні. Автором запропоновано власний перелік суб'єктів адміністративно-правового регулювання медіації. До системи таких суб'єктів входять держава, її органи та недержавні інституції, які реалізують повноваження у відповідній сфері. Визначено основні напрямки державної політики у сфері впровадження процедури медіації в Україні. Акцентовано увагу на розкритті компетенції, правових форм діяльності суб'єктів управління. Обґрунтовано, що недоліком системи регулювання медіації в Україні є відсутність спеціального органу виконавчої влади у сфері медіації. Запропоновано ведення реєстрів медіації як центральними органами виконавчої влади, так і місцевими державними органами або органами місцевого самоврядування. ; The article is devoted to the study of the subject composition of the administrative and legal regulation of mediation. The development of alternative ways of resolving disputes and conciliation procedures is one of the priority areas for improving the mechanism for protecting violated subjective rights. Mediation has proven its effectiveness for both the state and society, as evidenced by its legal regulation in most foreign countries. A dispute resolution procedure involving a neutral third party can improve access to justice, which is fully in line with the rule of law in any developed state governed by the rule of law. New tendencies towards the peaceful settlement of disputes (conflicts) contribute to the achievement of social harmony in society. As Ukraine is one of the few countries in Europe where there is no legal regulation of mediation, the study of the subjects of administrative and legal regulation of the procedure is relevant. The study took into account the division of legal regulation into state and non-state. Domestic scientific views on the system of subjects of administrative and legal regulation in various spheres of public relations were analyzed. The problem of lack of administrative and legal regulation of the social and legal institution of mediation in Ukraine was emphasized. The author proposed his own list of subjects of administrative and legal regulation of mediation. The system of such entities includes the state, its bodies and non-governmental institutions that exercise powers in the relevant field. The main directions of the state policy in the field of implementation of the mediation procedure in Ukraine were also identified. The importance of actively promoting and stimulating the development of mediation, consolidation and protection of new social relations that arise during the mediation procedure, setting quality standards for mediation and requirements for professional mediators, control of such activities. The author focuses on the disclosure of competence, legal forms of activity of management entities. It is stated that the main subjects of mediation`s regulation in Ukraine are the President of Ukraine, the Parliament of Ukraine, the Parliament's Commissioner for Human Rights, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Justice of Ukraine, the Supreme Court, local state administrations, NGOs and mediators' associations. It is substantiated that this list can be expanded by a special executive body in the field of mediation. Based on the analysis of current legislation, rule-making and law enforcement practice of Ukraine and European countries, a scientific approach to solving current problems of formation and implementation of state policy in the field of access to justice and mediation is proposed. It is proposed to keep registers of mediation by both central executive bodies and local state bodies or local self-government bodies. The successful foreign experience of functioning of the corresponding mediation services in various branches of law is resulted.