Suchergebnisse

The aim of the research is to reflect the correlation between art programme of Constructivist artists in the 20's of XX century and the foundations of formation of infographic messages, the analysis of origins of polystylism in infographics and reinterpretation of the term "modern graphic language", introduced by avant-gardists of the 20's. Research methods. Analytical and logical methods (comparison of events and facts, comparison of theoretical and methodological views of Constructivist artists of the 20's), alongside with system approach to examine infographic requirements have been used. Scientific novelty lies in the fact that infographics as a socially-oriented variety of graphic products and as the artistic form most relevant to the programmatic calls of Constructivist artists has been carefully studied for the first time ever. The article also proves that polystylism in infographics is an authentic result of theoretical and methodological preparation of students in Bauhaus and considerable spread of photo and computer technologies in the beginning of the XXI century. Conclusions. It was Bauhaus that indirectly influenced the combination of public needs in presenting statistical information and artistic views as for the aesthetics of reproduction these needs due to the vast spread of democratic views, in their broad sense, on means of constructing avant-garde works in graphics. Errors in composition in infographics and elements of its descriptive language, still depicted in modern patterns, do not downplay the importance of theoretical presentations of avant-gardists in the 20's of the XX century, and functional criteria and logic nature of means of constructing infographics. Meanwhile, some errors in its presentation in the context of a single message still give reasonable grounds to claim the necessity of further development of the scientific grounds and its spread in the process of preparing future graphic designers.

The discourse of «First capital» is one of the main in the identity of contemporary Kharkivites and its appearance in memory politics is systematic. The short period in city history, when it had official status of capital, left an unproportionally big mark in the collective memory. We would like to study how the capital status was «built» in Kharkiv architecture. Kharkiv, which during the imperial period was a huge regional centre for so-called «Russian South» or «Slobids'ka Ukraine region», was growing rapidly at the beginning of the Soviet era. Its territory was increased in 5,7 times from 1910 till 1930. The city was changed not only in sizes but by its planning structure. The «old» city was criticized for its chaotic structure and architectural styles. Thus new one was imagined as a proletarian utopia with planned quarters and residential complexes. KhTZ was visioned in the crossing of several urban concepts: city garden, desurbanisation and linear city. Industrial objects such as Serp i Molot, KhTZ, Kharkiv Locomotive Factory marked the urban space and created industrial cityscape. Among the main architectural markers of new capital were Derzhprom, Building of Cooperation and Projects and Theater of mass action. The competition for Theater of Mass Action attracted more than 145 architects, among them 100 foreign ones. The image of Kharkiv as capital was avantgarde, utopian, industrial and proletarian one. Contemporary urban palimpsest is cleared most of avant-garde buildings and visitor imagines Kharkiv as the city of Stalin ampir, not the constructivist one. Mentioning «First capital» is not necessary reference to the period of 1920s-1930s, mostly it is about nostalgia for Soviet past at all. ; Дискурс першої столиці займає одне з чільних місць у сучасній ідентичності харків'ян(ок) та систематично простежується в політиці пам'яті міської влади. Нетривалий період в історії міста, коли воно мало офіційний столичний статус, залишив непропорційно великий слід у колективній пам'яті. Пропонуємо дослідити, як саме статус столичності відбився на архітектурі міста, як «будувався» столичний простір у фізичному, соціальному та ідеальному просторах, як функціонують ці знакові будівлі зараз. Харків сприймався як пролетарська та індустріальна столиця, втілення робітничої утопії. Серед головних архітектурних маркерів, які позначали столичний простір, – Держпром, Будинки уряду та проєктів, а також Театр масової дії. Повоєнна відбудова міста фактично повністю «стерла» його авангардистський образ, залишивши сталінський ампір як втілення тоталітарної архітектури. Дослідження цих проблем допоможе нам торкнутися концепту «Першої столиці», який в уявленнях сучасних харків'ян радше відбиває російськомовний імперський Харків, аніж радянський україномовний, що виводить нас на розгляд проблеми крізь призму постколоніального дискурсу. Джерелами дослідження є плани міста, які дають змогу простежити зміни у фізичному просторі, архітектурна періодика, що дає матеріали про засади містобудування, ідеологію радянських міст, спогади, які відбивають сприйняття мешканцями столичного статусу, фотографії та креслення.

The article is devoted to the daily value­consciousness and cultural value measurements interpretation of the image of the state as a sociological concept in the theory of social constructivism and structural functionalism. In social constructivism image of the state is seen as a derivative mainly of social representations, which are interpreted as mental structures that can be a real sequel. We believe in that they are emerging concept of social scenarios, which the author says in konkretytsi social space and social marshrutuvannya card movement and interaction of people and social groups in society. This social idea and becomes what is not very different from reality, as there is in the minds of different social groups as reality. In structural functionalism state image viewed through the prism of symbolic codes as hidden or deep structure of the social system that has a four­layer structure and follows the four levels of the social order. These levels are chotyryma tsinisno­semantic centers (central zone), the focus of institutionalization, Historical, Cultural­Political and geopolitical concepts, social and cultural identity. These four components of the image corresponds to four levels of society social order, forming a hierarchy of images, including the image of the state as part of the political agenda occupies a subordinate position on religious and cosmological, cultural and social order. Each of these components correspond symbolic codes as tools in establishing the identity of its borders, helping to establish its cultural and physical boundaries, the formation of the registry needs kordonoutvorennya other societies (states) and the range of possible responses to pressure environment. Symbolic codes perform on the formation of social representations of the state and therefore the image of the state, programmable function because the logic of structural functionalism Eisenstadt, four levels correspond to the order of four types of images that can be played funktsionuvaty and as social representations, including: religious, cultural, social and political. The idea of the state and the image of the state, therefore, can not act on something autonomous value­semantic, focal­institutional, geopolitical and ethno­political and social images and, last can also remain or blurry. ; Статтю присвячено проблемі співвідношення свідомісно­повсякденного та культурно­ціннісного вимірів інтерпретації образу держави як соціологічного поняття в теоріях соціального конструктивізму та структурного функціоналізму. В соціальному конструктивізмі образ держави розглядається як похідний переважно від соціальних уявлень, що інтерпретуються як такі розумові конструкції, які можуть мати реальне продовження. На нашу думку, вони в зазначеній концепції набувають значення соціальних сценаріїв, про які автор говорить у конкретиці соціального простору та маршрутування соціальної карти руху та взаємодій людей і соціальних груп у суспільстві. При цьому соціальні уявлення і стають тим, що майже не відрізняється від реальності, оскільки існує в свідомості представників різних соціальних груп як реальність. У структурному функціоналізмі образ держави розглядається через призму символічних кодів як прихованої або ж глибинної структури соціальної системи, яка має чотирирівневу будову та випливає з чотирьох рівнів соціального порядку. Цими чотирма рівнями є ціннісно­смислові центри (центральні зони), фокуси інституціалізації, історичні, культурполітичні та геополітичні концепції, соціальні та культурні ідентичності. Цим чотирьом складникам образу суспільства відповідають чотири рівні соціального порядку, які утворюють ієрархію образів, серед яких образ держави як складова політичного порядку займає підлегле становище щодо релігійно­космологічного, культурного та соціального порядків. Кожному із зазначених складників відповідають символічні коди як інструменти утвердження ідентичності в її кордонах, сприяючи встановленню її культурних та фізичних меж, формуванню реєстру потреб, кордоноутворення інших суспільств (держав), а також межі можливих реакцій на тиск середо­вища. Символічні коди виконують щодо формування соціальних уявлень про державу і відповідно образу держави, програмуючу функцію, оскільки за логікою структурного функціоналізму Ейзенштадта, чотирьом рівням порядку відповідатимуть чотири типи образів, які можуть функціонувати та відтворюватись у вигляді соціальних уявлень, зокрема: релігійні, культурні, соціальні та політичні. Уявлення про державу і образ держави, отже, не може виступати чимось автономним щодо ціннісно­смислових, фокусно­інституційних, геополітичних та етнополітичних та соціальних образів і, при недоформованості останніх, також може залишатись недосформованим або розмитим. ; Статтю присвячено проблемі співвідношення свідомісно­повсякденного та культурно­ціннісного вимірів інтерпретації образу держави як соціологічного поняття в теоріях соціального конструктивізму та структурного функціоналізму. В соціальному конструктивізмі образ держави розглядається як похідний переважно від соціальних уявлень, що інтерпретуються як такі розумові конструкції, які можуть мати реальне продовження. На нашу думку, вони в зазначеній концепції набувають значення соціальних сценаріїв, про які автор говорить у конкретиці соціального простору та маршрутування соціальної карти руху та взаємодій людей і соціальних груп у суспільстві. При цьому соціальні уявлення і стають тим, що майже не відрізняється від реальності, оскільки існує в свідомості представників різних соціальних груп як реальність. У структурному функціоналізмі образ держави розглядається через призму символічних кодів як прихованої або ж глибинної структури соціальної системи, яка має чотирирівневу будову та випливає з чотирьох рівнів соціального порядку. Цими чотирма рівнями є ціннісно­смислові центри (центральні зони), фокуси інституціалізації, історичні, культурполітичні та геополітичні концепції, соціальні та культурні ідентичності. Цим чотирьом складникам образу суспільства відповідають чотири рівні соціального порядку, які утворюють ієрархію образів, серед яких образ держави як складова політичного порядку займає підлегле становище щодо релігійно­космологічного, культурного та соціального порядків. Кожному із зазначених складників відповідають символічні коди як інструменти утвердження ідентичності в її кордонах, сприяючи встановленню її культурних та фізичних меж, формуванню реєстру потреб, кордоноутворення інших суспільств (держав), а також межі можливих реакцій на тиск середо­вища. Символічні коди виконують щодо формування соціальних уявлень про державу і відповідно образу держави, програмуючу функцію, оскільки за логікою структурного функціоналізму Ейзенштадта, чотирьом рівням порядку відповідатимуть чотири типи образів, які можуть функціонувати та відтворюватись у вигляді соціальних уявлень, зокрема: релігійні, культурні, соціальні та політичні. Уявлення про державу і образ держави, отже, не може виступати чимось автономним щодо ціннісно­смислових, фокусно­інституційних, геополітичних та етнополітичних та соціальних образів і, при недоформованості останніх, також може залишатись недосформованим або розмитим.

It was found methodological basis and essence of the phenomenon of political identity in the theory of social constructivism. The basic processes of constructing a political reality - "externalization", "objectification", "internalization" have been investigated. The basic problem secondary socialization as a process of building a political identity of the individual have been explored also. Key words: political reality, political identity, externalization, objectification, internalization, socialization. ; Проаналізовано методологічні підстави, сутність феномену політичної ідентичності крізь призму теорії соціального конструктивізму й основні процеси конструювання політичної реальності – «екстерналізація», «об'єктивація», «інтерналізація». Досліджено головні проблеми вторинної соціалізації як процесу побудови політичної ідентичності індивіда. Ключові слова: політична реальність, політична ідентичність, екстерналізація, об'єктивація, інтерналізація, соціалізація.

The aim of the research is to reflect the correlation between art programme of Constructivist artists in the 20's of XX century and the foundations of formation of infographic messages, the analysis of origins of polystylism in infographics and reinterpretation of the term "modern graphic language", introduced by avant-gardists of the 20's. Research methods. Analytical and logical methods (comparison of events and facts, comparison of theoretical and methodological views of Constructivist artists of the 20's), alongside with system approach to examine infographic requirements have been used. Scientific novelty lies in the fact that infographics as a socially-oriented variety of graphic products and as the artistic form most relevant to the programmatic calls of Constructivist artists has been carefully studied for the first time ever. The article also proves that polystylism in infographics is an authentic result of theoretical and methodological preparation of students in Bauhaus and considerable spread of photo and computer technologies in the beginning of the XXI century. Conclusions. It was Bauhaus that indirectly influenced the combination of public needs in presenting statistical information and artistic views as for the aesthetics of reproduction these needs due to the vast spread of democratic views, in their broad sense, on means of constructing avant-garde works in graphics. Errors in composition in infographics and elements of its descriptive language, still depicted in modern patterns, do not downplay the importance of theoretical presentations of avant-gardists in the 20's of the XX century, and functional criteria and logic nature of means of constructing infographics. Meanwhile, some errors in its presentation in the context of a single message still give reasonable grounds to claim the necessity of further development of the scientific grounds and its spread in the process of preparing future graphic designers. ; Мета дослідження – відображення взаємозв'язків між мистецькою програмою митців-конструктивістів 20-х рр. ХХ ст. та засадами формування інфографічних повідомлень; аналіз витоків полістилізму в інфографіці та переосмислення терміну «сучасна графічна мова», введеному авангардистами 1920-х рр. Методи дослідження. Використано методи аналітичний і логічний (співставлення фактів і подій, порівняння теоретико-методичних поглядів конструктивістів 1920-х рр). Системний підхід впроваджено щодо вивчення вимог до інфографіки. Наукова новизна полягає у тому, що у статті вперше розглянуто інфографіку як соціально-орієнтований різновид графічної продукції і як мистецьку форму, найбільш відповідну до програмних закликів конструктивістів. В статті доведено, що полістилізм в інфографіці є автентичним результатом теоретико-методологічної підготовки студентів у Баугауз та значного поширення фотографічної і комп'ютерної техніки на початку ХХІ ст. Висновки. Саме Баугауз опосередковано вплинув на поєднання суспільних потреб у представленні статистичної інформації і мистецьких поглядів щодо естетики відтворення таких потреб завдяки активному поширенню демократичних у широкому сенсі слова поглядів на засоби побудови творів авангардного мистецтва в графіці. Похибки у композиційному вирішенні інфографіки і елементах її зображувальної мови, допоки наявні у сучасних зразках, не зменшують значущості теоретичних викладів авангардистів 1920-х рр. та встановлених ними критеріів функціональності і логічності щодо засобів побудови інфографіки. Натомість, все ще наявні помилки у її представленні в межах поодиноких повідомлень надають підстави стверджувати необхідність подальшої розбудови наукової бази та її поширення у процесі підготовки дизайнерів-графіків.

The aim of the research is to reflect the correlation between art programme of Constructivist artists in the 20's of XX century and the foundations of formation of infographic messages, the analysis of origins of polystylism in infographics and reinterpretation of the term "modern graphic language", introduced by avant-gardists of the 20's. Research methods. Analytical and logical methods (comparison of events and facts, comparison of theoretical and methodological views of Constructivist artists of the 20's), alongside with system approach to examine infographic requirements have been used. Scientific novelty lies in the fact that infographics as a socially-oriented variety of graphic products and as the artistic form most relevant to the programmatic calls of Constructivist artists has been carefully studied for the first time ever. The article also proves that polystylism in infographics is an authentic result of theoretical and methodological preparation of students in Bauhaus and considerable spread of photo and computer technologies in the beginning of the XXI century. Conclusions. It was Bauhaus that indirectly influenced the combination of public needs in presenting statistical information and artistic views as for the aesthetics of reproduction these needs due to the vast spread of democratic views, in their broad sense, on means of constructing avant-garde works in graphics. Errors in composition in infographics and elements of its descriptive language, still depicted in modern patterns, do not downplay the importance of theoretical presentations of avant-gardists in the 20's of the XX century, and functional criteria and logic nature of means of constructing infographics. Meanwhile, some errors in its presentation in the context of a single message still give reasonable grounds to claim the necessity of further development of the scientific grounds and its spread in the process of preparing future graphic designers. ; Мета дослідження – відображення взаємозв'язків між мистецькою програмою митців-конструктивістів 20-х рр. ХХ ст. та засадами формування інфографічних повідомлень; аналіз витоків полістилізму в інфографіці та переосмислення терміну «сучасна графічна мова», введеному авангардистами 1920-х рр. Методи дослідження. Використано методи аналітичний і логічний (співставлення фактів і подій, порівняння теоретико-методичних поглядів конструктивістів 1920-х рр). Системний підхід впроваджено щодо вивчення вимог до інфографіки. Наукова новизна полягає у тому, що у статті вперше розглянуто інфографіку як соціально-орієнтований різновид графічної продукції і як мистецьку форму, найбільш відповідну до програмних закликів конструктивістів. В статті доведено, що полістилізм в інфографіці є автентичним результатом теоретико-методологічної підготовки студентів у Баугауз та значного поширення фотографічної і комп'ютерної техніки на початку ХХІ ст. Висновки. Саме Баугауз опосередковано вплинув на поєднання суспільних потреб у представленні статистичної інформації і мистецьких поглядів щодо естетики відтворення таких потреб завдяки активному поширенню демократичних у широкому сенсі слова поглядів на засоби побудови творів авангардного мистецтва в графіці. Похибки у композиційному вирішенні інфографіки і елементах її зображувальної мови, допоки наявні у сучасних зразках, не зменшують значущості теоретичних викладів авангардистів 1920-х рр. та встановлених ними критеріів функціональності і логічності щодо засобів побудови інфографіки. Натомість, все ще наявні помилки у її представленні в межах поодиноких повідомлень надають підстави стверджувати необхідність подальшої розбудови наукової бази та її поширення у процесі підготовки дизайнерів-графіків.

The aim of the research is to reflect the correlation between art programme of Constructivist artists in the 20's of XX century and the foundations of formation of infographic messages, the analysis of origins of polystylism in infographics and reinterpretation of the term "modern graphic language", introduced by avant-gardists of the 20's. Research methods. Analytical and logical methods (comparison of events and facts, comparison of theoretical and methodological views of Constructivist artists of the 20's), alongside with system approach to examine infographic requirements have been used. Scientific novelty lies in the fact that infographics as a socially-oriented variety of graphic products and as the artistic form most relevant to the programmatic calls of Constructivist artists has been carefully studied for the first time ever. The article also proves that polystylism in infographics is an authentic result of theoretical and methodological preparation of students in Bauhaus and considerable spread of photo and computer technologies in the beginning of the XXI century. Conclusions. It was Bauhaus that indirectly influenced the combination of public needs in presenting statistical information and artistic views as for the aesthetics of reproduction these needs due to the vast spread of democratic views, in their broad sense, on means of constructing avant-garde works in graphics. Errors in composition in infographics and elements of its descriptive language, still depicted in modern patterns, do not downplay the importance of theoretical presentations of avant-gardists in the 20's of the XX century, and functional criteria and logic nature of means of constructing infographics. Meanwhile, some errors in its presentation in the context of a single message still give reasonable grounds to claim the necessity of further development of the scientific grounds and its spread in the process of preparing future graphic designers. ; Мета дослідження – відображення взаємозв'язків між мистецькою програмою митців-конструктивістів 20-х рр. ХХ ст. та засадами формування інфографічних повідомлень; аналіз витоків полістилізму в інфографіці та переосмислення терміну «сучасна графічна мова», введеному авангардистами 1920-х рр. Методи дослідження. Використано методи аналітичний і логічний (співставлення фактів і подій, порівняння теоретико-методичних поглядів конструктивістів 1920-х рр). Системний підхід впроваджено щодо вивчення вимог до інфографіки. Наукова новизна полягає у тому, що у статті вперше розглянуто інфографіку як соціально-орієнтований різновид графічної продукції і як мистецьку форму, найбільш відповідну до програмних закликів конструктивістів. В статті доведено, що полістилізм в інфографіці є автентичним результатом теоретико-методологічної підготовки студентів у Баугауз та значного поширення фотографічної і комп'ютерної техніки на початку ХХІ ст. Висновки. Саме Баугауз опосередковано вплинув на поєднання суспільних потреб у представленні статистичної інформації і мистецьких поглядів щодо естетики відтворення таких потреб завдяки активному поширенню демократичних у широкому сенсі слова поглядів на засоби побудови творів авангардного мистецтва в графіці. Похибки у композиційному вирішенні інфографіки і елементах її зображувальної мови, допоки наявні у сучасних зразках, не зменшують значущості теоретичних викладів авангардистів 1920-х рр. та встановлених ними критеріів функціональності і логічності щодо засобів побудови інфографіки. Натомість, все ще наявні помилки у її представленні в межах поодиноких повідомлень надають підстави стверджувати необхідність подальшої розбудови наукової бази та її поширення у процесі підготовки дизайнерів-графіків.

The article is focused on the overlapping consensus model in the space of public morality and possibilities of its practical realization for the development of public consent. In his search for reliable arrangement of public unity John Rawls defines comprehensive moral doctrines and political doctrines as beliefs within private and public spheres, respectively. Overlapping consensus provides public consent in the public space (concerning political doctrines), beyond beliefs of private sphere (comprehensive moral doctrines). Moral values of overlapping consensus form the sphere of public morality, effective in definite historic democratic society. Rawls called it a well-ordered society. Definite historic character of a well-ordered society is predetermined by corresponding background culture. The latter can be implied as the experience of citizenship, conditioned by peculiarities of social insti- tutions of Modernity. It is immediate immanent axiological accompaniment of the public life, background one concerning explicit ethical normative programs and strategies of acting by individuals in public life, directed on optimization of public interaction. Moral values within overlapping consensus are minimalistic (because of their set able to unite all mem- bers of a society is the basic one for all of them, irrespectively to their comprehensive moral doctrines, i.e. poor in content, laconic one), contextual (module/ flexible, relevant to public spiritual requests, transforming during the search for integrity minimum) and uni- versal in their imperative power. Overlapping consensus makes impossible transformation of any comprehensive moral doctrine into the regulative idea of public life and set formal horizontal social interaction, which is corrected in real time mode. ; Увагу у статті зосереджено на розгляді моделі перехресного консенсусу у просторі суспільної моралі та можливостей її практичної реалізації задля розбудови суспільної згоди. У пошуках надійних механізмів суспільної єдності Джон Ролз розрізнює всеохопні моральні доктрини та політичні доктрини як переконання в межах приватної та публічної сфер відповідно. Пере- хресний консенсус забезпечує суспільну згоду в публічному просторі (щодо політичних докт- рин), залишаючи поза своєю орбітою переконання приватної сфери (всеохопні моральні докт- рини). Моральні цінності перехресного консенсусу утворюють сферу суспільної моралі, дієву в конкретно-історичному демократичному суспільстві, яке Ролз називає добре впорядкованим суспільством. Конкретно-історичний характер добре впорядкованого суспільства зумов- лений відповідною фоновою культурою, яку можна імплікувати як досвід громадянськості, визначений особливостями соціальних інституцій Модерну, що є безпосереднім іманентним духовно-ціннісним супроводом суспільного життя, фоновим щодо експліцитних ціннісно-нор- мативних програм та стратегій вчинення індивідів у суспільному житті, зорієнтованих на оптимізацію суспільної взаємодії. Моральні цінності в межах перехресного консенсусу є міні- малістськими (оскільки їх набір, спроможний об'єднати всіх членів суспільства, є базовим для них усіх, безвідносно до сповідуваних ними всеохопних доктрин, тобто змістовно бідним, ла- конічним), контекстуальними (модульними/рухливими, релевантними суспільним духовним запитам, змінюваними в ході пошуку об'єднавчого мінімуму) та універсальними в своїй зо- бов'язувальній чинності. Перехресний консенсус унеможливлює перетворення будь-якої все- охопної моральної доктрини на реґулятивну ідею суспільного життя і задає формальну гори- зонтальну суспільну взаємодію, кориґовану в режимі реального часу.

This paper analyzes a notion of "European identity" that in academic discourse is represented by two models of conceptualization: essentialist vs discoursive - constructionist. A plea for "building up" of European identity by J. Habermas and J. Derrida is considered as a sample of contradictions in this construction approach due to its reifying, unifying and essentialist connotation. According to the outlined conceptualizations the phenomena of European identity is studied in the context of "cultural shift" in the EU integration policy. ; В статье рассматривается понятие "европейская идентичность", которое в научном дискурсе представляется двумя моделями концептуализации: эссенциалистской и конструктивистскодискурсивной. Обращение Ю. Хабермаса и Ж. Дерриды относительно необходимости "выстраивания" европейской идентичности рассматривается как пример противоречий в реализации конструктивистского подхода, который сохраняет элементы унификации, реификации и эссенциализма. В связи с обозначеными концептуализациями феномен европейской идентичности исследуется в контексте "культурного сдвига" в интеграционной политике ЕС. ; У статті розглядається поняття "європейська ідентичність", яке у науковому дискурсі має дві моделі концептуалізації: есенціалістську та конструктивістсько-дискурсивну. Звернення Ю. Габермаса та Ж.Дерріди щодо необхідності "вибудови" європейської ідентичності розглядається як приклад суперечностей конструктивістського підходу, що зберігає елементи уніфікації, реіфікації та есенціалізму. Відповідно до означених концептуалізацій феномен європейської ідентичності досліджується у контексті "культурного зрушення" в інтеграційній політиці ЄС.

Стаття містить результати аналізу рецепції конструктивізму у вітчизняній філософії та з'ясування праксеологічного спрямування виявлених інтерпретацій у теоретично-аксіологічному полі міждисциплінарних підходів у соціальній філософії, філософській антропології та філософії культури. Автор доходить висновку, що актуалізація теоретично-аксіологічної позиції конструктивізму сприяє осмисленню джерел соціальної спільності. Значення філософського дискурсу в розбудові соціальних конструктів засвідчує процес перетворення уявного в його формі символічного обміну на природне. ; Статья содержит результаты анализа рецепции конструктивизма в отечественной философии и определения праксеологической направленности выявленных интерпретаций в теоретико-аксиологическом поле междисциплинарных подходов в социальной философии, философской антропологии и философии культуры. Автор делает вывод, что актуализация теоретико-аксиологической позиции конструктивизма способствует осмыслению истоков социальной общности. Значение философских дискурсов в формировании социальных конструктов свидетельствует о том, как в форме символического обмена воображаемое преобразуется в естественное. ; The actualization of the philosophical axiological position promotes the conceptualization of social community sources. The significance of philosophical discourses for social constructs development shows how the imagined transforms into the real in the form of symbolic exchange.The significance of philosophical discourses in studying questions of national, gender, cultural, ethnic and social identities, in determining an epistemological field of sciences that analyze politics, economics and culture, in developing heuristic and futurological models, etc. is a timely question of social philosophy and philosophical anthropology in Ukraine.The generalized representation of the communities' discursive nature is denoted with the term constructivism. The researchers associate the constructivist epistemology expansion with social and cultural changes, the industrial civilization crisis, the society informatization, the knowledge axiological measurement transformation and the fight for the innovation enactment in the social life, etc.The soviet society was a projective community. It means that the society existed in the discursive dimension. And in the ontological respect it remained scattered into social anthropological groups, social nomenclative classes, social estate groupings and social communicative spheres. The soviet community experience was conditioned by the contemplative idea that did not rely on the social hierarchy authenticity, but corresponded to its converted form in the nature of the communist party nomenclature and community segregation according to its characteristics.

Стаття містить результати аналізу рецепції конструктивізму у вітчизняній філософії та з'ясування праксеологічного спрямування виявлених інтерпретацій у теоретично-аксіологічному полі міждисциплінарних підходів у соціальній філософії, філософській антропології та філософії культури. Автор доходить висновку, що актуалізація теоретично-аксіологічної позиції конструктивізму сприяє осмисленню джерел соціальної спільності. Значення філософського дискурсу в розбудові соціальних конструктів засвідчує процес перетворення уявного в його формі символічного обміну на природне. ; Статья содержит результаты анализа рецепции конструктивизма в отечественной философии и определения праксеологической направленности выявленных интерпретаций в теоретико-аксиологическом поле междисциплинарных подходов в социальной философии, философской антропологии и философии культуры. Автор делает вывод, что актуализация теоретико-аксиологической позиции конструктивизма способствует осмыслению истоков социальной общности. Значение философских дискурсов в формировании социальных конструктов свидетельствует о том, как в форме символического обмена воображаемое преобразуется в естественное. ; The actualization of the philosophical axiological position promotes the conceptualization of social community sources. The significance of philosophical discourses for social constructs development shows how the imagined transforms into the real in the form of symbolic exchange.The significance of philosophical discourses in studying questions of national, gender, cultural, ethnic and social identities, in determining an epistemological field of sciences that analyze politics, economics and culture, in developing heuristic and futurological models, etc. is a timely question of social philosophy and philosophical anthropology in Ukraine.The generalized representation of the communities' discursive nature is denoted with the term constructivism. The researchers associate the constructivist epistemology expansion with social and cultural changes, the industrial civilization crisis, the society informatization, the knowledge axiological measurement transformation and the fight for the innovation enactment in the social life, etc.The soviet society was a projective community. It means that the society existed in the discursive dimension. And in the ontological respect it remained scattered into social anthropological groups, social nomenclative classes, social estate groupings and social communicative spheres. The soviet community experience was conditioned by the contemplative idea that did not rely on the social hierarchy authenticity, but corresponded to its converted form in the nature of the communist party nomenclature and community segregation according to its characteristics.

This study analyzed the main scientific theories concerning the religion's influences on the economic and integration processes. Author focuses attention on the researches carried out on the methodology of social constructivism. This conception emerged as an alternative to realism, liberalism and marxism. These originally spiritually saturated theories eventually transformed to the doctrines, the practical implementation of which led to social and economic crises and conflicts. The statement that social reality is valuable and culturally peculiar appears as the cornerstone of constructivism. Following the Weber's concept in the researches of religion's influences on the processes of economic development and integration, social constructivism has critically reworked it.Author identifies three main areas of researches within the framework of this paradigm. In the first area scientists study the influence of religious ideas on the welfare of the population through their interconnection with economic, political and cultural institutions. In the second area explorers analyse the role of religious activity in the formation of subjective assessments of external environment and internal reflection as the factors of economic productivity and social consolidation. In the third area researchers define the value potential of Christianity and its various confessions in the processes of European integration.Summarizing the conclusions of these studies, author shows that the opinion, on which religious norms and institutions continue to influence economic activity, despite the process of secularization in the European Union countries, is established in the framework of social constructivism paradigm. At the same time, constructivists argue that the influence of religious principles on economic development and European integration processes has a complex differential and multiplicative character, which determines the relationship between social actors in the economic, political and cultural spheres both directly and indirectly. Scientistsconstructivists discover the fact that the Christian faith, which has formed unique European ethos, today acts as an existential factor in European integration. ; В статье осуществлен анализ основных научных теорий о влиянии религии на экономические и интеграционные процессы. Главное внимание уделено исследованиям, которые были проведены по методологии социального конструктивизма. Обобщив выводы этих исследований, автор показывает, что, несмотря на процесс секуляризации общественной жизни, религиозные нормы и институты продолжают прямо или косвенно влиять на экономическую деятельность в странах Европейского Союза. Социальный конструктивизм исходит из того, что христианская вера, которая в свое время сформировала уникальный европейский этос, и сегодня выступает екзистенциальним фактором европейской интеграции. При этом конструктивисты доказывают, что влияние религиозных принципов на экономическое развитие и евроинтеграционные процессы имеет сложный дифференциально-мультипликативный характер, который ценностно детерминирует отношения между социальными актерами в экономической, политической и культурной сферах. ; У статті здійснено аналіз основних наукових теорій щодо впливу релігії на економічні та інтеграційні процеси. Головна увага приділена дослідженням, які були проведені за методологією соціального конструктивізму. Узагальнивши висновки цих досліджень, автор показує, що, не дивлячись на процес секуляризації суспільного життя, релігійні норми та інститути продовжують прямо чи опосередковано впливати на економічну діяльність, у країнах Європейського Союзу. Соціальний конструктивізм виходить з того, що християнська віра, яка свого часу сформувала унікальний європейський етос, і сьогодні виступає екзістенцйним чинником європейської інтеграції. При цьому конструктивісти доводять, що вплив релігійних принципів на економічний розвиток та євроінтеграційні процеси має складний диференційно-мультиплікативний характер, який ціннісно детермінує відносини між соціальними акторами в економічній, політичній і культурній сферах.

This study analyzed the main scientific theories concerning the religion's influences on the economic and integration processes. Author focuses attention on the researches carried out on the methodology of social constructivism. This conception emerged as an alternative to realism, liberalism and marxism. These originally spiritually saturated theories eventually transformed to the doctrines, the practical implementation of which led to social and economic crises and conflicts. The statement that social reality is valuable and culturally peculiar appears as the cornerstone of constructivism. Following the Weber's concept in the researches of religion's influences on the processes of economic development and integration, social constructivism has critically reworked it.Author identifies three main areas of researches within the framework of this paradigm. In the first area scientists study the influence of religious ideas on the welfare of the population through their interconnection with economic, political and cultural institutions. In the second area explorers analyse the role of religious activity in the formation of subjective assessments of external environment and internal reflection as the factors of economic productivity and social consolidation. In the third area researchers define the value potential of Christianity and its various confessions in the processes of European integration.Summarizing the conclusions of these studies, author shows that the opinion, on which religious norms and institutions continue to influence economic activity, despite the process of secularization in the European Union countries, is established in the framework of social constructivism paradigm. At the same time, constructivists argue that the influence of religious principles on economic development and European integration processes has a complex differential and multiplicative character, which determines the relationship between social actors in the economic, political and cultural spheres both directly and indirectly. Scientistsconstructivists discover the fact that the Christian faith, which has formed unique European ethos, today acts as an existential factor in European integration. ; В статье осуществлен анализ основных научных теорий о влиянии религии на экономические и интеграционные процессы. Главное внимание уделено исследованиям, которые были проведены по методологии социального конструктивизма. Обобщив выводы этих исследований, автор показывает, что, несмотря на процесс секуляризации общественной жизни, религиозные нормы и институты продолжают прямо или косвенно влиять на экономическую деятельность в странах Европейского Союза. Социальный конструктивизм исходит из того, что христианская вера, которая в свое время сформировала уникальный европейский этос, и сегодня выступает екзистенциальним фактором европейской интеграции. При этом конструктивисты доказывают, что влияние религиозных принципов на экономическое развитие и евроинтеграционные процессы имеет сложный дифференциально-мультипликативный характер, который ценностно детерминирует отношения между социальными актерами в экономической, политической и культурной сферах. ; У статті здійснено аналіз основних наукових теорій щодо впливу релігії на економічні та інтеграційні процеси. Головна увага приділена дослідженням, які були проведені за методологією соціального конструктивізму. Узагальнивши висновки цих досліджень, автор показує, що, не дивлячись на процес секуляризації суспільного життя, релігійні норми та інститути продовжують прямо чи опосередковано впливати на економічну діяльність, у країнах Європейського Союзу. Соціальний конструктивізм виходить з того, що християнська віра, яка свого часу сформувала унікальний європейський етос, і сьогодні виступає екзістенцйним чинником європейської інтеграції. При цьому конструктивісти доводять, що вплив релігійних принципів на економічний розвиток та євроінтеграційні процеси має складний диференційно-мультиплікативний характер, який ціннісно детермінує відносини між соціальними акторами в економічній, політичній і культурній сферах.

METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE ANALYSIS OF COMMUNICATION POLICY The article considers the methodological approaches to the analysis of communication policy in the political science. Attention is paid to the fact that communication policy is an interdisciplinary research object characterized by versatility of methodological approaches to its study, such as symbolic interactionism, social constructivism, behaviorism, neo-Marxism, discourse analysis, network approach etc. The network analysis was defined as the modern approach to the study of communication policy, which led to the emergence of the network communication studies. The network approached is used as a methodological instrument for the study of the communicational interaction between the subjects of politics. Attention is paid to the significant for communication policy research potential of symbolic interactionism (G. H. Mead, H. Blumer). It is based on the belief that the human nature and the order of public life are products of social communication, everyday interaction between people, constant mutual adjustment. Constructivism is highlighted among the methodological approaches, which form the basis for the study of communication policy, in particular, the following types of constructivism social (P. Berger, T. Luckmann) and systemic (N. Luhmann). The methodological capabilities of systems analysis (K. Deutsch) are highlighted, as it enables the understanding of political system as a network of communication and information flows. It is emphasized that the study of communication politics is also in the scope of the methodology of behaviorism (P. F. Lazarsfeld, R. Merton, H. Lasswell and others). Communicative action is the research subject of the representatives of neo-Marxism (especially of J. Habermas). It is also emphasized that the modern methodological approaches to the study of communication policy demonstrate the diversity of the scientific analysis of state and organizations' activity, as well as their strategies of complex communication ...

It was found the features of the phenomenon of political identity in the context of modern and postmodern aspects of development. The nature of the phenomenon from the standpoint of different methodological areas, including primordialism, essentialism and constructivism have been investigated. The procedural quality identity - identification, in the light of globalization on the market transformation of symbolic capital have been explored also. Keywords: identity, constructivism, essentialism, symbolic interaktsionizm, internalization, externalization,objectification. ; Розглянуто особливості феномену політичної ідентичності в контексті модерних і постмодерних аспектів розвитку. Вивчено сутність явища з позиції різних методологічних напрямів, зокрема, примордіалізму, есенціалізму та конструктивізму. Досліджено процесуальну якість ідентичності – ідентифікацію крізь призму глобалізаційних трансформацій на ринку символічних капіталів. Ключові слова: ідентичність, конструктивізм, есенціалізм, символічний інтеракціонізм, інтерналізація, екстерналізація, об'єктивація.