Suchergebnisse

Outbreak of armed conflict in eastern Ukraine has destabilized the international situation in Europe, causing the concern of many, including the Belarusian leadership. Therefore, the purpose of this article – to consider the role and place of Belarus in the settlement of the Ukrainian crisis, based on a review of available publications from the general scientific and special methods of investigation.The authors attempted to determine the level of exposure of the Belarusian mediation on the settlement of the Ukrainian crisis. The main reasons and factors of interest of Minsk in its permission are shown. It was stressed that Belarus has made every effort to stop the armed conflict in the South-East of Ukraine. The Belarusian government believes that all stakeholders need to continue work in this direction, but the official Minsk is always ready to assist in that any possible assistance. After all, for the Belarusian military solution to the existing conflicts is unacceptable.In conclusion, the authors of the article it is assumed that the first steps towards the completion of the Ukrainian crisis have already been made during the talks in Minsk. And we want to believe that in the near future there will be peace and harmony on Ukrainian soil.Key words: Belarus; A. Lukashenko; Minsk protocol; «Normandy format»; negotiations; mediation; Ukrainian crisis. ; Розпочатий збройний конфлікт в Україні дестабілізує міжнародну обстановку в Європі, викликаючи занепокоєння багатьох країн, у тім числі й білоруського керівництва. Розглянуто роль і місце Білорусі в урегулюванні кризи на Сході України на основі вивчення наявних публікацій, використання загальнонаукових і спеціальних методів дослідження.Визначено рівень впливу білоруського посередництва на процес врегулювання української кризи. Показано основні причини та фактори зацікавленості Мінська в його вирішенні. Наголошено, що Білорусь доклала максимум зусиль для припинення збройного протистояння на південному сході України. Білоруське керівництво впевнене, що всім зацікавленим сторонам потрібно продовжувати роботу в цьому напрямку, а офіційний Мінськ завжди готовий надати в цьому будь-яку посильну допомогу. Адже для білорусів військовий шлях вирішення існуючих протиріч неприйнятний.Зроблено припущення, що перші кроки, спрямовані на завершення української кризи, вже зроблені в ході переговорів в Мінську. Хочеться вірити, що найближчим часом на українській землі запанує мир і злагода.Ключові слова: Білорусь; О. Лукашенко; Мінський протокол; «нормандська четвірка»; переговори; посередництво; українська криза.

The article is considered the problems of Ukrainian society's splitting during Ukraine's Independence, and the impossibility of negotiation process between authorities and majority of population is also regarded. The impact of civic society's immaturity and sense of the civic responsibility to the tragic events in 2013-2014 years in Ukraine are investigated. Also the role of the country's oligarchic clans in the formation of negative forms of political participation of some regions is considered. ; Рассматриваются проблемы расслоения украинского общества за годы независимости и невозможности договорного процесса между власть предержащими и большинством населения. Исследуются влияние незрелости гражданского общества и чувства гражданской ответственности на трагические события 2013-2014 гг. в Украине, а также роль олигархических кланов страны в формировании негативных форм политической активности населения отдельных регионов. ; Розглядаються проблеми різкого розшарування українського суспільства за роки незалежності й неможливості договірного процесу між можновладцями та більшістю населення. Досліджуються вплив незрілості громадянського суспільства та почуття громадянської відповідальності на трагічні події 2013-2014 рр. в Україні, а також роль олігархічних кланів країни у формуванні негативних форм політичної активності населення окремих регіонів.

The article is considered the problems of Ukrainian society's splitting during Ukraine's Independence, and the impossibility of negotiation process between authorities and majority of population is also regarded. The impact of civic society's immaturity and sense of the civic responsibility to the tragic events in 2013-2014 years in Ukraine are investigated. Also the role of the country's oligarchic clans in the formation of negative forms of political participation of some regions is considered. ; Рассматриваются проблемы расслоения украинского общества за годы независимости и невозможности договорного процесса между власть предержащими и большинством населения. Исследуются влияние незрелости гражданского общества и чувства гражданской ответственности на трагические события 2013-2014 гг. в Украине, а также роль олигархических кланов страны в формировании негативных форм политической активности населения отдельных регионов. ; Розглядаються проблеми різкого розшарування українського суспільства за роки незалежності й неможливості договірного процесу між можновладцями та більшістю населення. Досліджуються вплив незрілості громадянського суспільства та почуття громадянської відповідальності на трагічні події 2013-2014 рр. в Україні, а також роль олігархічних кланів країни у формуванні негативних форм політичної активності населення окремих регіонів.

The article is dedicated to the study of the concept of Normative Power Europe as well as to the critical analysis of this concept against the background of the negotiation process as for the conclusion of the Association Agreement between the EU and Ukraine. Normative Power Europe has been often offered as a major explanatory tool for understanding EU's foreign policy, particularly with regards to its relations with the countries included in the Neighborhood Policy. The article offers analysis of the transformation of the internal political situation in Ukraine against the background of the continuation of these negotiations as well as of the initiatives and priorities that the EU had in this process. The article provides insight into the dramatic period of the negotiation process within years 2010–2014 and explains different aspects of the bargaining instruments utilized for the negotiation process. Separately, EU relations with Russia are analyzed against the background of the mentioned negotiations. The major conclusion of the offered analysis is the thesis that the concept of Normative Power Europe was not the basis of the EU policies towards Ukraine during the negotiation process as for the conclusion of the Association Agreement. Furthermore, the EU relations with Russia in the context of the development of the "Ukrainian crisis" reinforce the limitations of the use of the concept of Normative Power Europe both due to the absence of asymmetry in EU relations with other global actors and due to the priority of EU's own interests over the moral and philosophical principles put at the foundations of the concept of Normative Power Europe.

The article studies modern trade measures applied by national governments for the implementation of trade and economic policy in crisis and post-crisis conditions for the world trade development and defines the enlargement of trade barriers and intensification of protectionist tendencies of national trade and economic policies. The author proves that in terms of new economic reality restrictive measures in trade are frequently applied by both developed and developing countries. Non-tariff barriers and limitations impose more and more influence on market segmentation, which every negotiations seek to coordinate at both regional and multilateral levels. New mechanisms for cooperation should based on transparent mechanism for development of regional trade agreements in terms of multilateral trade system.

The article studies modern trade measures applied by national governments for the implementation of trade and economic policy in crisis and post-crisis conditions for the world trade development and defines the enlargement of trade barriers and intensification of protectionist tendencies of national trade and economic policies. The author proves that in terms of new economic reality restrictive measures in trade are frequently applied by both developed and developing countries. Non-tariff barriers and limitations impose more and more influence on market segmentation, which every negotiations seek to coordinate at both regional and multilateral levels. New mechanisms for cooperation should based on transparent mechanism for development of regional trade agreements in terms of multilateral trade system.

The article is dedicated to the study of the concept of Normative Power Europe as well as to the critical analysis of this concept against the background of the negotiation process as for the conclusion of the Association Agreement between the EU and Ukraine. Normative Power Europe has been often offered as a major explanatory tool for understanding EU's foreign policy, particularly with regards to its relations with the countries included in the Neighborhood Policy. The article offers analysis of the transformation of the internal political situation in Ukraine against the background of the continuation of these negotiations as well as of the initiatives and priorities that the EU had in this process. The article provides insight into the dramatic period of the negotiation process within years 2010-2014 and explains different aspects of the bargaining instruments utilized for the negotiation process. Separately, EU relations with Russia are analyzed against the background of the mentioned negotiations. The major conclusion of the offered analysis is the thesis that the concept of Normative Power Europe was not the basis of the EU policies towards Ukraine during the negotiation process as for the conclusion of the Association Agreement. Furthermore, the EU relations with Russia in the context of the development of the "Ukrainian crisis" reinforce the limitations of the use of the concept of Normative Power Europe both due to the absence of asymmetry in EU relations with other global actors and due to the priority of EU's own interests over the moral and philosophical principles put at the foundations of the concept of Normative Power Europe. ; Статья посвящена концепции нормативной силы и критическому анализу этой концепции на фоне переговорного процесса относительно заключения Соглашения об ассоциации между ЕС и Украиной. В статье предлагается анализ изменений внутриполитической ситуации в Украине на фоне продолжения этих переговоров, а также инициатив и приоритетов ЕС в рамках этого процесса. Отдельно анализируются отношения ЕС и России на фоне указанного переговорного процесса. Основным выводом является утверждение о том, что концепция нормативной силы не была основой политики ЕС в отношении Украины в рамках переговорного процесса относительно заключения Соглашения об ассоциации. Более того, отношения ЕС с Россией в контексте развития украинского кризиса только подтверждают ограниченность использования концепции нормативной силы как в силу отсутствия асимметрии в отношениях ЕС с другими глобальными международными актёрами, так и в силу приоритета собственных интересов ЕС над теми моральными и философскими принципами, которые положены в основу концепции нормативной силы. ; Статтю присвячено концепції нормативної сили та критичному аналізу цієї концепції на фоні переговорного процесу щодо укладення Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Проаналізовано зміни внутрішньополітичної ситуації в Україні на фоні продовження цих переговорів, а також ініціативи та пріоритети ЄС у рамках цього процесу. Окремо розглядаються відносини ЄС та Росії на фоні зазначеного переговорного процесу. Основним висновком є твердження про те, що концепція нормативної сили не була основою політики ЄС щодо України в рамках переговорного процесу щодо укладення Угоди про асоціацію. Більш того, відносини ЄС із Росією в контексті розвитку української кризи лише підтверджують обмеженість застосування концепції нормативної сили як через відсутність асиметрії у відносинах ЄС з іншими глобальними міжнародними акторами, так і через пріоритет власних інтересів ЄС над тими моральними та філософськими принципами, які покладені в основу концепції нормативної сили.

Статтю присвячено концепції нормативної сили та критичному аналізу цієї концепції на фоні переговорного процесу щодо укладення Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Проаналізовано зміни внутрішньополітичної ситуації в Україні на фоні продовження цих переговорів, а також ініціативи та пріоритети ЄС у рамках цього процесу. Окремо розглядаються відносини ЄС та Росії на фоні зазначеного переговорного процесу. Основним висновком є твердження про те, що концепція нормативної сили не була основою політики ЄС щодо України в рамках переговорного процесу щодо укладення Угоди про асоціацію. Більш того, відносини ЄС із Росією в контексті розвитку української кризи лише підтверджують обмеженість застосування концепції нормативної сили як через відсутність асиметрії у відносинах ЄС з іншими глобальними міжнародними акторами, так і через пріоритет власних інтересів ЄС над тими моральними та філософськими принципами, які покладені в основу концепції нормативної сили. ; Статья посвящена концепции нормативной силы и критическому анализу этой концепции на фоне переговорного процесса относительно заключения Соглашения об ассоциации между ЕС и Украиной. В статье предлагается анализ изменений внутриполитической ситуации в Украине на фоне продолжения этих переговоров, а также инициатив и приоритетов ЕС в рамках этого процесса. Отдельно анализируются отношения ЕС и России на фоне указанного переговорного процесса. Основным выводом является утверждение о том, что концепция нормативной силы не была основой политики ЕС в отношении Украины в рамках переговорного процесса относительно заключения Соглашения об ассоциации. Более того, отношения ЕС с Россией в контексте развития украинского кризиса только подтверждают ограниченность использования концепции нормативной силы как в силу отсутствия асимметрии в отношениях ЕС с другими глобальными международными актёрами, так и в силу приоритета собственных интересов ЕС над теми моральными и философскими принципами, которые положены в основу концепции нормативной силы. ; The article is dedicated to the study of the concept of Normative Power Europe as well as to the critical analysis of this concept against the background of the negotiation process as for the conclusion of the Association Agreement between the EU and Ukraine. Normative Power Europe has been often offered as a major explanatory tool for understanding EU's foreign policy, particularly with regards to its relations with the countries included in the Neighborhood Policy. The article offers analysis of the transformation of the internal political situation in Ukraine against the background of the continuation of these negotiations as well as of the initiatives and priorities that the EU had in this process. The article provides insight into the dramatic period of the negotiation process within years 2010-2014 and explains different aspects of the bargaining instruments utilized for the negotiation process. Separately, EU relations with Russia are analyzed against the background of the mentioned negotiations. The major conclusion of the offered analysis is the thesis that the concept of Normative Power Europe was not the basis of the EU policies towards Ukraine during the negotiation process as for the conclusion of the Association Agreement. Furthermore, the EU relations with Russia in the context of the development of the "Ukrainian crisis" reinforce the limitations of the use of the concept of Normative Power Europe both due to the absence of asymmetry in EU relations with other global actors and due to the priority of EU's own interests over the moral and philosophical principles put at the foundations of the concept of Normative Power Europe.

The article is dedicated to the study of the concept of Normative Power Europe as well as to the critical analysis of this concept against the background of the negotiation process as for the conclusion of the Association Agreement between the EU and Ukraine. Normative Power Europe has been often offered as a major explanatory tool for understanding EU's foreign policy, particularly with regards to its relations with the countries included in the Neighborhood Policy. The article offers analysis of the transformation of the internal political situation in Ukraine against the background of the continuation of these negotiations as well as of the initiatives and priorities that the EU had in this process. The article provides insight into the dramatic period of the negotiation process within years 2010-2014 and explains different aspects of the bargaining instruments utilized for the negotiation process. Separately, EU relations with Russia are analyzed against the background of the mentioned negotiations. The major conclusion of the offered analysis is the thesis that the concept of Normative Power Europe was not the basis of the EU policies towards Ukraine during the negotiation process as for the conclusion of the Association Agreement. Furthermore, the EU relations with Russia in the context of the development of the "Ukrainian crisis" reinforce the limitations of the use of the concept of Normative Power Europe both due to the absence of asymmetry in EU relations with other global actors and due to the priority of EU's own interests over the moral and philosophical principles put at the foundations of the concept of Normative Power Europe. ; Статья посвящена концепции нормативной силы и критическому анализу этой концепции на фоне переговорного процесса относительно заключения Соглашения об ассоциации между ЕС и Украиной. В статье предлагается анализ изменений внутриполитической ситуации в Украине на фоне продолжения этих переговоров, а также инициатив и приоритетов ЕС в рамках этого процесса. Отдельно анализируются отношения ЕС и России на фоне указанного переговорного процесса. Основным выводом является утверждение о том, что концепция нормативной силы не была основой политики ЕС в отношении Украины в рамках переговорного процесса относительно заключения Соглашения об ассоциации. Более того, отношения ЕС с Россией в контексте развития украинского кризиса только подтверждают ограниченность использования концепции нормативной силы как в силу отсутствия асимметрии в отношениях ЕС с другими глобальными международными актёрами, так и в силу приоритета собственных интересов ЕС над теми моральными и философскими принципами, которые положены в основу концепции нормативной силы. ; Статтю присвячено концепції нормативної сили та критичному аналізу цієї концепції на фоні переговорного процесу щодо укладення Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Проаналізовано зміни внутрішньополітичної ситуації в Україні на фоні продовження цих переговорів, а також ініціативи та пріоритети ЄС у рамках цього процесу. Окремо розглядаються відносини ЄС та Росії на фоні зазначеного переговорного процесу. Основним висновком є твердження про те, що концепція нормативної сили не була основою політики ЄС щодо України в рамках переговорного процесу щодо укладення Угоди про асоціацію. Більш того, відносини ЄС із Росією в контексті розвитку української кризи лише підтверджують обмеженість застосування концепції нормативної сили як через відсутність асиметрії у відносинах ЄС з іншими глобальними міжнародними акторами, так і через пріоритет власних інтересів ЄС над тими моральними та філософськими принципами, які покладені в основу концепції нормативної сили.

У статті висвітлено деякі економічні аспекти процесу європейської інтеграції Республіки Хорватія, які напряму чи опосередковано впливали на хід переговорного процесу про вступ країни до ЄС. На прикладі основних макроекономічних показників зроблено зріз стану економіки країни під час переговорів з Євросоюзом, окреслено головні проблемні питання, з якими стикалася країна на шляху до ЄС, і які часто переростали суто економічну площину, впливаючи на внутрішньополітичний порядок денний. Одним з таких переговорних питань стало приведення у відповідність економіки Хорватії до принципів ринкової економіки, зокрема вирішення долі збиткових державних підприємств суднобудівної і металургійної галузей. Ця проблема під час переговорів з ЄС набула такої ж важливості, як принципові питання боротьби з корупцією чи вимога співробітництва з Міжнародним карним трибуналом для колишньої Югославії.Ключові слова: економічні критерії, Європейський Союз, європейська інтеграція, переговори про членство, Хорватія, Західні Балкани. Боровец И. Г. Некоторые экономические аспекты процесса европейской интеграции Республики Хорватия в период 2000-2013 гг./ Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, г. Киев В статье освещены некоторые экономические аспекты процесса европейской интеграции Республики Хорватия, которые напрямую или косвенно влияли на ход переговорного процесса о вступлении страны в ЕС. На основе основных макроэкономических данных показан срез состояния экономики страны во время переговоров с Евросоюзом, обозначены главные проблемные вопросы, с которыми страна сталкивалась на пути в ЕС, и которые часто перерастали сугубо экономическую плоскость, влияя на внутреннеполитическую повестку дня. Одним из таких проблемных переговорных моментов стало приведение в соответствие экономики Хорватии с принципами рыночной экономики, в частности решения проблемы убыточных государственных предприятий судостроительной и металлургической отраслей. Эта проблема во время переговоров с ЕС получила степень такой же важности, как принципиальные вопросы борьбы с коррупцией или требование сотрудничества с Международным трибуналом для бывшей Югославии. Ключевые слова: экономические критерии, Европейский Союз, европейская интеграция, переговоры о членстве, Хорватия, Западные Балканы.Borovets Iryna, Economic aspects of the European integration of Croatia in 2000-2003 / Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine The article highlights certain economic aspects of the European integration of the Republic of Croatia, which directly or indirectly influenced EU-RH negotiation process on EU membership. The insight into the economic situation in Croatian during the negotiation process was done on the basis of the analysis of main macroeconomic data of over several years after world economic crisis 2008-2009. The article emphasized main problematic issues, that Croatia had been facing on its way to the EU membership, and that very often became more of political than of economic nature. One of those issues was the lack of the Croatian economy`s compliance with the EU membership criteria of open market economy and fair competition for business. Therefore, the destiny of unprofitable state-owned enterprises in the shipbuilding and steel industry were at stake during the entire negotiation process and became as important as issues such as the fight against corruption and cooperation with the ICTY. Key words: EU economic criteria, European integration, negotiation on EU membership, Croatia.

Система глобального економічного врядування, так само як і сама глобальна економіка, знаходиться в стані невпинної видозміни. Концепт архітектури глобальної економіки, який повсякчас ототожнюється з існуванням квазі-ієрархічних структур підпорядкування глобальних економічних потенціалів, виявляє свою неспроможність в сучасних умовах. Показано, що режими глобального економічного врядування істотно еволюціонували з післявоєнних років, що стосується всіх його сфер (торгівлі, фінансів, міграції тощо). Аналіз динаміки змін режимів глобального економічного врядування та характерних ознак дозволив дійти декількох висновків. За часів криз більшу роль відіграють установи або держави-лідери, через необхідність досягнення швидшого консенсусу, наявності ресурсів для вирішення проблем, кращу інституціоналізацію. Було доведено, що періоди зміни режимів глобального економічного врядування скорочуються відповідно до скорочення періодів розвитку глобальної економіки. Відбувається перехід від простого мультилатеризму на фоні неолібералізму до гібридних форм в період неосередньовіччя. На основі результатів дослідження простежується циклічність в заміні лідируючого актора глобального економічно врядування: уряди, регіональні об'єднання, неурядові організації (виробники) (міжурядові організації, міжнародні мережі створення вартості, мега-регіональні угоди), що дозволяє спрогнозувати зміни в режимах глобального економічного врядування. Запропоновано, що на сучасному етапі варто окремо розглядати режими глобального економічного врядування в різних його сферах через відсутність єдиних методів та механізмів розв'язання глобальних економічних проблем, водночас по всіх сферах глобального економічного врядування відбувається зсув в сторону гібридних форм врядування на основі перемовин, консенсусу тощо. Відповідне дослідження може бути доповнено аналізом циклічності режимів глобального економічного врядування. ; The system of global economic governance, as well as the global economy itself, is in the state of unceasing change. The concept of the architecture of the global economy, which is always identified with the existence of quasi-hierarchical structures of subordination of global economic potentials, shows its failure in modern conditions. It is shown that the modes of global economic governance have evolved substantially since the postwar period, which is equally true for all its spheres (trade, finance, migration, etc.). The analysis of the dynamics of changes in the regimes of global economic governance and the characteristics of the system allowed to draw several conclusions. During crises, institutions or leading states play a bigger role because of the need to achieve faster consensus, the availability of resources to solve problems, and better institutionalization. It is proved that the periods of change in the modes of global economic governance are shrinking in line with the reduction of the periods of global economy development. There is a transition from simple multilateralism on the background of neo-liberalism to hybrid forms attributed to the neo-medievalism. The results of the study show that the cyclicality in the replacement of the leading actor of global economic governance takes the next form: governments, integration regional unions, non-governmental organizations (producers) (intergovernmental organizations, international value networks, mega-regional agreements, respectively), which allows predicting changes in the modes of global economic governance. It is proposed that at the present stage it is worth considering separately the modes of global economic governance in its various spheres due to the lack of unified methods and mechanisms for solving global economic problems. One can observe a shift towards hybrid forms of governance based on negotiations, consensus, etc in all the spheres of global economic governance. The corresponding research can be supplemented by the analysis of cyclical patterns of global economic governance.

Система глобального економічного врядування, так само як і сама глобальна економіка, знаходиться в стані невпинної видозміни. Концепт архітектури глобальної економіки, який повсякчас ототожнюється з існуванням квазі-ієрархічних структур підпорядкування глобальних економічних потенціалів, виявляє свою неспроможність в сучасних умовах. Показано, що режими глобального економічного врядування істотно еволюціонували з післявоєнних років, що стосується всіх його сфер (торгівлі, фінансів, міграції тощо). Аналіз динаміки змін режимів глобального економічного врядування та характерних ознак дозволив дійти декількох висновків. За часів криз більшу роль відіграють установи або держави-лідери, через необхідність досягнення швидшого консенсусу, наявності ресурсів для вирішення проблем, кращу інституціоналізацію. Було доведено, що періоди зміни режимів глобального економічного врядування скорочуються відповідно до скорочення періодів розвитку глобальної економіки. Відбувається перехід від простого мультилатеризму на фоні неолібералізму до гібридних форм в період неосередньовіччя. На основі результатів дослідження простежується циклічність в заміні лідируючого актора глобального економічно врядування: уряди, регіональні об'єднання, неурядові організації (виробники) (міжурядові організації, міжнародні мережі створення вартості, мега-регіональні угоди), що дозволяє спрогнозувати зміни в режимах глобального економічного врядування. Запропоновано, що на сучасному етапі варто окремо розглядати режими глобального економічного врядування в різних його сферах через відсутність єдиних методів та механізмів розв'язання глобальних економічних проблем, водночас по всіх сферах глобального економічного врядування відбувається зсув в сторону гібридних форм врядування на основі перемовин, консенсусу тощо. Відповідне дослідження може бути доповнено аналізом циклічності режимів глобального економічного врядування. ; The system of global economic governance, as well as the global economy itself, is in the state of unceasing change. The concept of the architecture of the global economy, which is always identified with the existence of quasi-hierarchical structures of subordination of global economic potentials, shows its failure in modern conditions. It is shown that the modes of global economic governance have evolved substantially since the postwar period, which is equally true for all its spheres (trade, finance, migration, etc.). The analysis of the dynamics of changes in the regimes of global economic governance and the characteristics of the system allowed to draw several conclusions. During crises, institutions or leading states play a bigger role because of the need to achieve faster consensus, the availability of resources to solve problems, and better institutionalization. It is proved that the periods of change in the modes of global economic governance are shrinking in line with the reduction of the periods of global economy development. There is a transition from simple multilateralism on the background of neo-liberalism to hybrid forms attributed to the neo-medievalism. The results of the study show that the cyclicality in the replacement of the leading actor of global economic governance takes the next form: governments, integration regional unions, non-governmental organizations (producers) (intergovernmental organizations, international value networks, mega-regional agreements, respectively), which allows predicting changes in the modes of global economic governance. It is proposed that at the present stage it is worth considering separately the modes of global economic governance in its various spheres due to the lack of unified methods and mechanisms for solving global economic problems. One can observe a shift towards hybrid forms of governance based on negotiations, consensus, etc in all the spheres of global economic governance. The corresponding research can be supplemented by the analysis of cyclical patterns of global economic governance.

This paper examines a process of EU Banking union creation in the context of deep-ening financial integration of the Member States and building a genuine Economic and Monetary Union. Banking union was created to prevent future devastating effects of the financial and economic crisis, formation of a robust foundation framework for the EU single internal market, ensuring the stability of the single European currency. Banking union is the result of a political compromise reached between the key EU institutions and Member States during intense negotiations and on the basis of the roadmap developed by European Commission. The key elements of the Banking union are Single Supervisory Mechanism, Single Resolution Mechanism, and Deposit Guarantee Schemes. Banking Union provides a significant enhancement of the role and responsibility of the European Central Bank and the strengthening of the European Commission coordinating functions. Despite some flaws Banking union is crucial to the survival of the euro area and the entire European economy. ; У статті розглядається процес створення в ЄС Банківського союзу в контексті поглиблення фінансової інтеграції держав-членів та розбудови повноцінного Еко-номічного і монетарного союзу. Банківський союз створено з метою недопущення в майбутньому руйнівних наслідків фінансово-економічної кризи, формування надій-ної основи єдиного внутрішнього ринку ЄС, забезпечення стабільності єдиної євро-пейської валюти. Банківський союз є результатом політичного компромісу, досяг-нутого між ключовими інститутами ЄС та державами-членами під час інтенсивного переговорного процесу та на основі розробленої Європейською Комісією дорожньої карти. Ключовими елементами Банківського союзу є Єдиний механізм банківського нагляду, Єдиний механізм роботи з проблемними банками та Програма гарантуваннядепозитів. Банківський союз передбачає суттєве підвищення ролі і відповідальнос-ті Європейського центрального банку та посилення координуючої функції Європей-ської Комісії. Попри певні недоліки Банківський союз має ...

Relations with Venezuela play a significant role in the US policy towards Latin America. Venezuela is an important resource state and a promising sales market, therefore it attracts the attention not only of the United States, but also of other important geopolitical players such as the Russian Federation and the People's Republic of China, which view the situation in Venezuela as an opportunity to challenge the United States and to advance their regional interests in Central and Eastern Europe and the South China Sea and Taiwan, respectively. Therefore, the crisis that has developed in Venezuela is acquiring geopolitical significance, because the state is becoming an area of confrontation between the leading powers. The objective of the article is to study and analyze the geopolitical dimension of bilateral relations between the United States and Venezuela at the current phase and find out how these relations affect the geopolitical situation on the regional and global scale, as well as predict possible scenarios for their further development. The article provides an analysis of the American-Venezuelan political and economic relations at the point and concludes that the United States have imposed a number of sanctions and restrictions that put significant pressure on the Venezuelan economy. Having studied the role and position of the United States in resolving the Venezuelan crisis, the authors have indicated that the US support J. Guaido and are working on a plan to resolve the political crisis. The study also identifies the role of third parties in relations between states, in particular the strategy of the Russian Federation regarding the Venezuelan crisis. Attention is also focused on the fact that the events in Venezuela caused the migration crisis – a significant geopolitical problem and requires the attention of not only the United States, but also the world community. Taking into account the geopolitical interests of the United States in Venezuela and concerns about the emergence of global geopolitical players in the state, the most favorable way for the United States would be to strengthen its role in the negotiation process to resolve the Venezuelan crisis, as well as join coordinated actions with the Lima Group. ; Важливе місце у політиці США в Латинській Америці належить відносинам із Венесуелою. Держава є важливим джерелом ресурсів на континенті, а також і ринком збуту, тому привертає увагу не лише США, а й інших важливих геополітичних гравців таких як Російська Федерація та Китай, які розглядають ситуацію у Венесуелі як можливість тиску на США для реалізації своїх регіональних інтересів у Центрально-Східній Європі та Південно-Китайському морі і Тайвані відповідно. Відтак, кризова ситуація, що склалася у Венесуелі, набуває вагомого геополітичного значення, адже держава стає ареною протиборства провідних держав. Метою статті є розглянути та проаналізувати особливості геополітичного виміру двосторонніх відносин США та Венесуели на сучасному етапі та з'ясувати як ці відносини впливають на геополітичну ситуацію на регіональному та глобальному рівнях, а також спрогнозувати ймовірні сценарії їх подальшого розвитку. У статті проаналізовано американсько-венесуельські політичні та економічні відносини на сучасному етапі та з'ясовано, що на сьогодні США застосовують низку санкційних обмежень і таким чином чинять істотний тиск на економіку Венесуели. Дослідивши роль і позицію США у вирішенні венесуельської кризи, зазначено, що держава підтримує Х. Гуайдо і пропонує план вирішення політичної кризи. У дослідженні також визначено роль третіх сторін у відносинах між державами, зокрема з акцентом на стратегії Російської Федерації щодо венесуельскої кризи. Також акцентовано увагу на тому, що наслідком подій у Венесуелі є міграційна криза, яка є вагомою геополітичною проблемою і вимагає уваги не лише США, а й світового співтовариства до її вирішення. Враховуючи геополітичні інтереси США у Венесуелі і стурбованість у зв'язку з появою світових геополітичних гравців у державі, найоптимальнішим для США є посилення ролі у продовженні переговорного процесу щодо вирішення венесуельської кризи, а також спільні скоординовані дії з Групою Ліми.

Relations with Venezuela play a significant role in the US policy towards Latin America. Venezuela is an important resource state and a promising sales market, therefore it attracts the attention not only of the United States, but also of other important geopolitical players such as the Russian Federation and the People's Republic of China, which view the situation in Venezuela as an opportunity to challenge the United States and to advance their regional interests in Central and Eastern Europe and the South China Sea and Taiwan, respectively. Therefore, the crisis that has developed in Venezuela is acquiring geopolitical significance, because the state is becoming an area of confrontation between the leading powers. The objective of the article is to study and analyze the geopolitical dimension of bilateral relations between the United States and Venezuela at the current phase and find out how these relations affect the geopolitical situation on the regional and global scale, as well as predict possible scenarios for their further development. The article provides an analysis of the American-Venezuelan political and economic relations at the point and concludes that the United States have imposed a number of sanctions and restrictions that put significant pressure on the Venezuelan economy. Having studied the role and position of the United States in resolving the Venezuelan crisis, the authors have indicated that the US support J. Guaido and are working on a plan to resolve the political crisis. The study also identifies the role of third parties in relations between states, in particular the strategy of the Russian Federation regarding the Venezuelan crisis. Attention is also focused on the fact that the events in Venezuela caused the migration crisis – a significant geopolitical problem and requires the attention of not only the United States, but also the world community. Taking into account the geopolitical interests of the United States in Venezuela and concerns about the emergence of global geopolitical players in the state, the most favorable way for the United States would be to strengthen its role in the negotiation process to resolve the Venezuelan crisis, as well as join coordinated actions with the Lima Group. ; Важливе місце у політиці США в Латинській Америці належить відносинам із Венесуелою. Держава є важливим джерелом ресурсів на континенті, а також і ринком збуту, тому привертає увагу не лише США, а й інших важливих геополітичних гравців таких як Російська Федерація та Китай, які розглядають ситуацію у Венесуелі як можливість тиску на США для реалізації своїх регіональних інтересів у Центрально-Східній Європі та Південно-Китайському морі і Тайвані відповідно. Відтак, кризова ситуація, що склалася у Венесуелі, набуває вагомого геополітичного значення, адже держава стає ареною протиборства провідних держав. Метою статті є розглянути та проаналізувати особливості геополітичного виміру двосторонніх відносин США та Венесуели на сучасному етапі та з'ясувати як ці відносини впливають на геополітичну ситуацію на регіональному та глобальному рівнях, а також спрогнозувати ймовірні сценарії їх подальшого розвитку. У статті проаналізовано американсько-венесуельські політичні та економічні відносини на сучасному етапі та з'ясовано, що на сьогодні США застосовують низку санкційних обмежень і таким чином чинять істотний тиск на економіку Венесуели. Дослідивши роль і позицію США у вирішенні венесуельської кризи, зазначено, що держава підтримує Х. Гуайдо і пропонує план вирішення політичної кризи. У дослідженні також визначено роль третіх сторін у відносинах між державами, зокрема з акцентом на стратегії Російської Федерації щодо венесуельскої кризи. Також акцентовано увагу на тому, що наслідком подій у Венесуелі є міграційна криза, яка є вагомою геополітичною проблемою і вимагає уваги не лише США, а й світового співтовариства до її вирішення. Враховуючи геополітичні інтереси США у Венесуелі і стурбованість у зв'язку з появою світових геополітичних гравців у державі, найоптимальнішим для США є посилення ролі у продовженні переговорного процесу щодо вирішення венесуельської кризи, а також спільні скоординовані дії з Групою Ліми.