Suchergebnisse

The article deals with the theoretical and practical aspects of the problem of conflictization of the cultural and historical space of Ukrainianness under conditions of modern threats. The essence of conflicts is revealed in the article, the interpretation on the conflict as an attribute of social life is done, its influence on the processes of social transformations is traced. The causes and conditions of the emergence, escalation and resolution of conflicts on various levels are analyzed, the possibility and necessity of managing them is substantiated. The article is devoted to theoretical and methodological analysis of contemporary studies in conflictology. It is proved that it is reasonable to apply an integrative approach to classification of social conflicts. An integrative approach to the analysis of conflicts is the methodological basis of research, which involves its consideration not only as a source of destruction and death, but also as the initial place of development of society. The autor comes to conclusion that the term of conflictization processes has considerable scientific potential for study of social conflicts. The analysis of the essence of conflictization's processes, their specific character and sources of emergence is done on the base of conflictological theories. The article analyzes special features of contemporary conflicts in the context of global processes. The specificity of conflictization in interstate relations in the era of globalization raise this phenomenon to transnational and even planetary scale. Under conditions of militarization of conflict interaction, the level of conflict potential also increases. The escalation of tension and the use of violence through militarization of conflict interactions leads to armed confrontation. Contemporary armed conflicts pose a significant threat to humanity as they may expand in the context of globalization. The formulating of a row of measures (of humanitarian, socio-economic and politico-military nature) is aimed to prevent challenges, dangers and threats to the national interests of Ukraine. It is also necessary to maintain a balance of forces, values, resources, political, legal and socio-economic problems in the society and the state. The importance of a comprehensive strategy of counter the destructive actions of foreign mercenaries in Ukraine has been substantiated. The focus is on the use of political and diplomatic means through the active participation of the international community and the strengthening of economic sanctions against the Russian Federation. «Smart power» is interpreted as the ability to combine the resources of «hard» and «soft» power in order to strengthen the position of Ukraine on the international scene. The importance of the strategy of «smart power» as a basis for overcoming the armed conflict on the territory of Ukraine and the reintegration of the occupied territories was substantiated. We have made an attempt to interpret conflictization processes in the framework of an integrative approach. The proneness to conflict is now playing a distinctive role in the social and political life of the Ukraine. The discursive-consensus and assertive strategies for successful solution of a social conflict is considered to be an optimal one.

Currently, the observed changes in the economies of highly developed countries indicate the increasing importance of sociocultural potential as an important factor of economic development, which largely determines the efficiency of the functioning of the economy. The question of the relationship between culture and national mentality with economic behavior and social institutions (formal and informal) is of particular importance in modern conditions.Analysis of the impact of various economic and non-economic factors on the development of the economy is a topical problem of economic science throughout the period of formation and development of economic systems. In contemporary research, the authors move away from the traditional approach to economic growth, which does not take into account the importance of institutions, cultural traditions, religion, the role of environmental, political and social factors. Empirical studies of economic growth factors that have used standard production functions have failed to confirm the thesis about the decisive role of «physical capital» accumulations.Scientists have found that in addition to traditional factors (labor, land, capital), the growth of the national economy is influenced by others: political (socio-political stability, nature of political regime, peculiarities of economic and social policy of the state, etc.); social; geographical (geographical location, climatic conditions, minerals, nature of population reproduction, etc.); innovative and technological; infrastructure; psychological, socio-cultural.The role of socio-cultural potential of society in the system of economic development of the country is analyzed. The relationship between culture and national mentality with economic behavior and public institutions has been established. G. Hofstede's approach to constructing a system of socio-cultural indicators that determine the socio-cultural potential of economic growth is analyzed. The socio-cultural characteristics that determine the economic growth of the country are characterized. The analysis of the methodology of shaping the sociocultural potential of the society made it possible to identify indicators that will allow to quantify it. The system of indexes for quantitative assessment of socio-cultural potential of economic development of the country is constructed.Keywords: economic growth, factors of economic growth, socio-cultural potential, socio-cultural factors, values, culture, institutional environment. ; Визначено систему факторів економічного зростання. Виокремлено економічні та неекономічні фактори економічного розвитку. Проаналі­зовано роль соціокультурного потенціалу суспільства в систе­мі економічного розвитку країни. Встановлено взаємозв'язок особ­ли­востей культури та національного менталітету з економічною пове­дін­кою і суспільними інститутами. Проаналізовано підхід Г. Хофстеде до побудови системи соціокультурних показників, які визначають соціокультурний потенціал економічного зростання. Охарактеризовано соціокультурні характеристики, що визначають економічне зростання країни. Побудовано систему індексів для кількісного оцінювання соціокультурного потенціалу економічного розвитку країни.Ключові слова: економічне зростання, фактори економічного зростання, соціокультурний потенціал, соціокультурні чинники, цінності, культура, інституційне середовище.

The purpose of the research is to identify and analyze the main components of effective management of project activity as a unique generator of the competitiveness of management of socio-cultural industries that can ensure the implementation and high level of viability of socio-cultural projects in the conditions of globalization. The methodological basis of the study is the dialectic principle of cognition, the systematic approach and the most important provisions of the theory and practice of management. The general scientific and interdisciplinary methods of research are used, in particular, abstract-logical, modeling and sociocultural. Scientific novelty consists in the application of cultural and psychological approaches to the substantiation of a holistic system of necessary qualities, features of the functioning and implementation of project management, subjective factors of efficiency, which play an essential role in shaping its competitiveness. Conclusions. An effective project management is defined as a strategic tool for the development of the socio-cultural sphere, the features of which are: firstly, that its holistic concept is based on the interaction of economic, cultural, socio-psychological, creative and technological aspects; secondly, its effectiveness depends on the effective management of time, material and human resources, the project team, the introduction of innovations and the effective use of investments, as well as from the implementation of creative potential, professional competences (multicultural, speech, information, political, social and psychological, etc.); Thirdly, its competitiveness as an integral, complex comparative characteristic of competitive advantages, factors of management and productivity of the use of resources, compliance of the business entity with objective socio-cultural conditions, a measure of attractiveness for the consumer of socio-cultural services.

The article from the standpoint of cultural analysis examined predictors of globalization as a special phenomenon of the twentieth century. It is noted that under the influence of globalization, not only there was "worldeconomy", but there have been dramatic changes in lifestyle and way of life of millions of people. Thus it is in the culture of the impact of globalization was the most ambitious. It is noted that in the course of globalization enhances a difference in the level of cultural development of the countries and peoples, new forms of inequality, including inequalities of power of different social groups, classes, nations and ethnic groups access information and advanced information technology. However, despite the importance of issues related to the socio-cultural consequences of globalization, they have not received adequate coverage in contemporary cultural studies, then this article is an attempt to identify substantive prerequisites of globalization, due to the need to identify the general trends of world development. Among recent works on the research topic singled work in which globalization is viewed in the context of global development, is justified by the idea that the world is becoming more homogeneous in economic, social, cultural and political terms, that is the spread and acceptance of the standards under which refers to the model of economic, political and social development that emerged in the West and were spread across the planet, labor, and which advocates the thesis of the division of the world, as reflected in the consolidation of the countries and regions of different statuses and roles in the system of global division of labor and well as the rise of conflict in the world, as evidenced by the increasing number of "hot spots", the expansion of international terrorism, etc., as well as works about the two trends of world development – the universalization of the world and its fragmentation. The result of this research is to analyze the author's conclusion that the issue of globalization, being the most discussed in modern writings on economics, political science, cultural theory, philosophy, international relations or other disciplines at the same time remains one of the most controversial issues, including evaluation of different approaches and researchers vary considerably. ; В статье определы та обоснованы основные предпосылки возникновения глобализации как уныкального феномена современного мира с актуализацией внимания не только на традиционных экономических, но и куль- турных аспектах. Особенное внимание уделено тем проблемам глобализационных поцессов, исследователи ко- торых испытывают наибольшие затруднения в их изучении, в часности с помощью методов культурологии. ; У статті визначено та обґрунтовано основні передумови виникнення глобалізації як унікаль- ного феномена сучасного світу з актуалізацією уваги не лише на економічних, а й культурних аспектах. Особлива увага приділена тим проблемам глобалізаційних процесів, дослідники яких зазнають найбільших труднощів у їх вивченні, зокрема за допомогою методів культурологічної науки.

The article is devoted to a comprehensive analysis of the doctrine of Confucianism. The author outlines the figure of Confucius, analyzes the historical background of the initial stage of the formation of Confucianism and the place of this period in the history of China, the main components of the Confucian Canon, principles and categories, the internal logic of the doctrine, the significance of the doctrine for the formation of an integral system of Chinese worldview, moral, ethical and political judgments, attitudes and norms. Against the background of the study of a significant monographic literature, conclusions are drawn about the nature and features of the value core, the principles of China's national identity. China is a country with an ancient almost continuous history. Throughout the historical period of its existence, it has exerted a huge influence not only on neighboring countries, but also on the world as a whole. Almost by the end of the XVIII century. China had the largest GDP and was one of the leading cultural centers. At the present stage, China has a significant economic, political and cultural impact even on fairly remote regions. Today, there is a great return of this country-civilization, on the one hand claiming world leadership in the XXI century, and on the other, it stands for a multipolar world. According to economic indicators, China is one of the three leading countries in the world and offers the world its model of globalization through the so-called "One belt one road" project. Confucius is a representative of the traditional Chinese ethical and legal paradigm, a brand that China offers to the world as part of its own globalization strategy, which provides for the creation of institutions that bear the name of this "first sage of the middle Kingdom".

This article offers considering functional possibilities of the pedagogical live and it's functioning in the changeable social and cultural contexts. The metaphoric and semantics of the pedagogical life are analyzed which unveil its social origin, value's orientations and the role reality in the recursive closed system of education and in educational realities. The distinctions between anthropological and functionalistic interpretation are explicated. Taking one of them absolutely can provoke the formalization of the pedagogical love and its instrumentality application with the consequence to lose the value orientation. It is proving that excessive emphasizing of the pedagogical live in the form of declaration might be regarded as giving evidence of the ideological manipulation both on the level of pedagogical relations "teacher–pupil" and on the level of society. The empirical foundation for the analyze of the appearance forms of the pedagogical love is based on works of W. Suchomlinski and A. Makarenko as the representatives of the heart-central tradition of the Ukrainian philosophical tradition which was founded by H. Skoworoda. The deformations of pedagogical love in the theory and practice of the communist education are regarded in the optic of the tragic anthropology because the pedagogical live in totalitarian societies proposes the struggle with the class enemies. The German discourse upon the problems connected with the pedagogical live gives also very impulses for rethinking this phenomenonin new social and cultural contexts. The pedagogical love in its alien form is often misused in political ideology, especially in educational policyas an available resource needed for completing both the creature of defect and society of defect. This resource is considered as a renewal one, because it must be generated by human being in difficult economic situations. The pedagogical love is often used for replacing political decisions into pedagogical field.The potential of the functionalistic approach is analyzed using the methodology of N. Luhmann theory of the self-referential social system which operates in the form of communication. The function of the pedagogical love as the medium in this communications is defined narrowly as the selection of values for the stabilization of the educational system and preservation of its invariant elements. The theoretical explorations on pedagogical love, which were made byA.Treml, are verified in the realities of the postindustrial society. ; У статтi розглядаються можливостi i перспективи функцiонування педагогiчної любовi у сучасних мiнливих соцiокультурних контекстах, аналiзується пов'язана з нею метафорика та її семантики. Розкриваються вiдмiнностi мiж її антропологiчною та функцiоналiстською нтерпретацiєю. Абсолютизацiя однiєї з них криє у собi загрозу формалiзацiї педагогiчної любовi, втрати нею її гуманiстичних цiннiсних орiєнтацiй. Обґрунтовується, що надмiрне акцентування антропологiчного вимiру педагогiчної любовi, її декларативний характер свiдчать про iдеологiчне манiпулювання нею як на рiвнi педагогiчних вiдносин мiж учнем та вчителем, так i на загальносуспiльному рiвнi. Педагогiчна любов розглядається на матерiалi педагогiчної теорiї та практики В. Сухомлинського i А. Макаренка, де розкривається потенцiал сковородинiвської кордоцентричної традицiї, а також виявляються iдеологiчно обумовленi деформацiї. Розкривається спiвзвучнiсть цих iдей сучасному нiмецькомовному фiлософсько-освiтньому дискурсу, широко представленому у статтi, а також ризики використання педагогiчної любовi як начебто невитратного ресурсу для подолання матерiальних, духовних та технологiчних дефiцитiв у постiндустрiальному суспiльствi з його мiнливими соцiокультурними контекстами, тим самим легiтимiзуючи ототожнення полiтичних рiшень з педагогiчними. Сумiснiсть i комплементарнiсть антропологiчного та функцiоналiстського пiдходiв розглядаються на матерiалi теорiї самореферентних соцiальних систем Н. Лумана, уточнюються основнi поняття цiєї теорiї, необхiднi для опису педагогiчних комунiкацiй як мiнiмальних системних одиниць, якi пiдтримують функцiонування систем освiти i виховання на межi усiх iнших соцiальних систем (як полiтика, економiка, етика, культура та iн.) Узагальнюються теоретичнi напрацювання А. Тремля, якi торкаються функцiонування педагогiчної любовi як медiума у педагогiчних комунiкацiях з високим рiвнем комплексностi, який потребує редукцiї для подальшого ефективного функцiонування систем освiти, виховання, а також у системi педагогiчного знання. Розширюється поняття педагогiчної любовi як любовi до знання, як медiуму у визначеннi дослiдницьких прiоритетiв педагогiв та складової педагогiчної творчостi у мiнливих контекстах постiндустрiальної культури.

The article is dedicated to the isolation and analysis of the main trust indexes on the level of the inter-state relations paying attention on the effectiveness of cultural diplomacy in these processes. This question has a theoretical and practical value: the received results can be used both for further deep theoret ical problem development in international relations and in diplomatic practice due the economic and cultural connections development among nations, during the process of preparing specialists in state regulation, international relations, etc. Methodology of the research is mostly based on the complex approach with using methodology of system-functional analysis, categorical apparatus of Politology, Sociology, Social Psychology, and Theory of Communication, Comparativistics and other Humanities. It is found that the state trust refers to such phenomena, which contain a part of risk in the cooperation with other states, help to solve different collective problems and act in the way, which contradicts the standard definitions of national interests. It is found five indicators of existing trust in the context of inter- state relations: 1) minimal level – is cooperation among states; 2) lower level – is favourable policy of states orientation; 3) middle level – is to conduct the friendly policy among the states; 4) upper level – is types of written rules with temporal storage; 5) high level – is discretionary power in the process of developing politics. It is highlighted 9 indexes of cultural diplomacy effectiveness due the trust building on the level of inter-state relations: content of cultural and Foreign policy; social roles; a formal agreement and obligations between the states; the quality of cultural diplomatic programs; coordination between different government departments and other agencies within and between states; existing mistrust and conflicting issues between states; misuse of funding for cultural diplomatic programs; operation of foreign cultural institutions; publicity about cultural ...

The article considers the role assigned to culture in a realistic approach to the analysis of international relations. As a result of the study, aspects of international politics have been identified in which culture is given importance. In particular, culture is used as one of the ways to change the power relations between states. From the standpoint of a realistic approach, it is the struggle for power in the international arena that explains the most tangible external influences on the culture of a particular society today. ; У статті розглянуто роль, яка відведена культурі у реалістичному підході до аналізу міжнародних відносин. В результаті дослідження визначено низку аспектів міжнародної політики, у яких культурі надається важливе значення. Зокрема, культура використовується як один із засобів зміни владних відносин між державами. З позиції реалістичного підходу, саме боротьбою за владу на міжнародній арені і можна пояснити найбільш відчутні зовнішні впливи на культуру окремого суспільства сьогодні.

Modern country has a variety of political confl icts, as confl icts over the choice of strategy and the main vectors of social development, language. Social and political con-fl icts arising from the redistribution of power. Confl ict, defi ned by their sharpness, real and potential consequences. However, the general approach to the study of confl ict in various scientifi c theories reveals from various angles and approaches to their solution. In the process of explaining the dynamic changes that occur in confl ict situations, stands the positive role of confl ict in the community.The current situation in Ukraine is a feature to consider confl icts where many causes of confl icts within the policy becomes politicized due to the speculative use of political par-ties and movements, historical, cultural, spiritual problems present in their interests. This is particularly pertinent issue of bilingualism in Ukraine, measurement of certain historical events and personalities interfaith relations. In modern Ukrainian reality this kind of political confl icts plays a signifi cant role, as confl icts over the choice of strategy and the main vectors of social development, particularly among supporters of liberal and social-oriented strategy, European integration and pro-Russian, Ukraine's entry into NATO and the preservation of the non-aligned status of the Ukrainian state.Keywords: confl ict, social confl ict, struggle, confl ict theory. ; У сучасній Україні існує різновид політичних конфліктів, як конфлікти з приводу вибору стратегії та головних векторів суспільного розвитку, мови. Соціально-політичні конфлікти виникають з приводу перерозподілу влади, визначається їхня гострота, реальні та можливі наслідки. Проте загалом підхід до вивчення соціальних конфліктів у теоріях різних науковців розкрито з різних кутів зору та підходів до їхнього вирішення. У динамічному поясненні процесу змін, які відбуваються у конфліктних ситуаціях, виділяється позитивна роль конфлікту в житті суспільства.Ключові слова: конфлікт, соціальний конфлікт, боротьба, теорія конфлікту.

Modern countries face a variety of political confl icts, as confl icts over the choice of strategy and the main vectors of social development, language. Social and political confl icts arising from the redistribution of power. Confl icts vary by their sharpness, real and potential consequences. Confl ict analysis is a crucial tool for understanding social and political processes, and for guiding confl ict management and decision-making toward the peaceful and constructive transformation of confl icts. If it is managed through dialogue and negotiation, and its structural and circumstantial causes are addressed, confl ict may offer an opportunity for realizing changes that are required to make society more fair and equitable. However, the general approach to the study of confl ict in various scientifi c theories reveals from various angles and approaches to their solution. Social confl ict itself is not necessarily negative. In many cases, it expresses a certain common sense regarding the potential and the limitations of the processes of development. the central problem is not that confl ict occurs in society today, but rather that the State lacks the necessary capacities to manage them in an effective manner. In the process of explaining the dynamic changes that occur in confl ict situations, stands the positive role of confl ict in the community. Many confl icts tend to grow because there is a lack of institutional frameworks which are capable of providing platforms for dialogue and negotiation.Keywords: confl ict, social confl ict, struggle, confl ict theory. ; У сучасній країні існують такі різновиди політичних конфліктів, як конфлікти з приводу вибору стратегії та головних векторів суспільного розвитку та статусу державної мови. Соціально-політичні конфлікти виникають з приводу перерозподілу влади, визначається їх гострота, реальні та можливі наслідки. Підхід до вивчення соціальних конфліктів у теоріях різних науковців розкрито з різних кутів зору та підходів до їх вирішення. У динамічному поясненні процесу змін, які відбуваються в конфліктних ситуаціях, виділяється позитивна роль конфлікту в житті суспільства.Ключові слова: конфлікт, соціальний конфлікт, теорія конфлікту.

The content of culturally and psychologically conditioned forms of social and political attractiveness were studied through the synergetic approach and the game theory. The attractors in the social mentality could take such forms as cultural archetypes, myths, political doctrines including ideas and symbols as well personalized and institutional actors in politics.The special emphasis in the article was made on the role and position of such attractor as spontaneously organized crowd. The crowd was described as the first local structural entity. Such entity is forming in the points of high social irresistance and critical points of the social entropy. That ancient pre-strucutre is an attractor in terms of transition to the level of self-organized structure. Another key topic is a game as a form of social union. Game was described as the immanent social tool to create structures in the native environment. In this context the myth could be seen as a product of the collective union. The human in the mythological space is totally socialized as he or she in under the influence of the collective points of view.The games inside of the social structure and the social structure that was formed based on the mythological process are the cornerstones in the process of deeper understanding of the nature of the attractors. Their role in politics differs based on the general system description and its possibilities to influence on the human nature. ; Розкрито зміст таких культурно та психологічно обумовлених форм соціально-політичної атрактивності як спонтанно організована юрба, ігрова соціально-політична структура, міфологічна соціально-політична структура.

The article presents an analysis of various theories of risk. The publication outlines the problem area of the application of the theory of risk to the political process, establishes a general understanding of the definition of risk, reproduces the historical process of creating its classification and typology, analyzes the pre-requisites for the creation of a single concept of risk, the integration of disparate approaches and thoughts, methodological approaches and obtaining new subject knowledge on this basis. The main task is to attract scientists and practitioners to a discussion on one of the most pressing and complex problems and to give impetus to detailed and comprehensive research in this area.The theoretical and conceptual approaches to the definition of risk have been developed in the broad context of the most extreme states of society and reflect the economic, cultural, political, social, environmental, and legal aspects of risk. As a result of multi-dimensionality and universality, the risk is the subject of much interdisciplinary research, and the term itself is a general scientific concept. This indicates an interest in the study of the components of risk phenomena both from the representatives of technical knowledge and, to a large extent, from repre-sentatives of the social sciences. In the dynamics of the growth of risk concepts, the change in the substantive content of risk in the process of development and complication of structures of modern societies is reflected. The transformation of the abstract concept into concrete terms on the basis of subjective advantages and the transition from conceptual thinking to the operational disclosure of a problem is the main task of any science.Today, the theory of risk has entered a new level of cognition, when scientists began to distinguish between theoretical and effective risk, which is related to the concept of endometric risk, which occurs when modeling risky situations, taking into account peculiarities of risk perception by the subject. In the case of social risk, the purpose function refers to the solution of social problems, and political aspects are taken into account in risk factors. On the contrary, for political risk, the goal function is related to political problems, and indicators of social and economic processes are taken into account when it comes to precisely the risk factors. ; В статті представлений аналіз різноманітних теорій ризику. В пу-блікації окреслюється проблемне поле застосування теорії ризику щодо політичного процесу, встановлюється загальне розуміння дефініції ри-зику, відтворюється історичний процес створення його класифікації та типології, аналізуються передумови створення єдиної концепції ризику, інтеграції розрізнених підходів та думок, методологічних підходів та отримання на цій основі нового предметного знання. Головне завдання: залучення вчених і практиків до дискусії з однієї з найактуальніших і най-складніших проблем та надати поштовх до різнобічних та комплексних досліджень в цій галузі.В статті представлений аналіз різноманітних теорій ризику. В пу-блікації окреслюється проблемне поле застосування теорії ризику щодо політичного процесу, встановлюється загальне розуміння дефініції ри-зику, відтворюється історичний процес створення його класифікації та типології, аналізуються передумови створення єдиної концепції ризику, інтеграції розрізнених підходів та думок, методологічних підходів та отримання на цій основі нового предметного знання. Головне завдання: залучення вчених і практиків до дискусії з однієї з найактуальніших і най-складніших проблем та надати поштовх до різнобічних та комплексних досліджень в цій галузі. ; В статті представлений аналіз різноманітних теорій ризику. В пу-блікації окреслюється проблемне поле застосування теорії ризику щодо політичного процесу, встановлюється загальне розуміння дефініції ри-зику, відтворюється історичний процес створення його класифікації та типології, аналізуються передумови створення єдиної концепції ризику, інтеграції розрізнених підходів та думок, методологічних підходів та отримання на цій основі нового предметного знання. Головне завдання: залучення вчених і практиків до дискусії з однієї з найактуальніших і най-складніших проблем та надати поштовх до різнобічних та комплексних досліджень в цій галузі.

The article analyzes the process of conceptualization of the scientific category "national interests" in international relations theory. It is noted that the conceptualization of the national interests means the procedure of theoretical organization of their scientific knowledge in order to build an appropriate theoretical and methodological model of research, highlight the essential characteristics of the phenomenon and develop its conceptual apparatus. The main hypothesis of the study is the assumption that the state of national interests can act as a universal generalizing criterion of national security. The formation of this criterion is based on the following basic characteristics of the state: socio-political system, indicators of economic development, international division of labor, geopolitical situation, as well as national and cultural traditions. The use of comparative-historical and activity method of scientific research made it possible to trace the evolution of scientific knowledge of national interests and the process of their conceptualization into an independent scientific direction, which became the American school of modern realism. It has been proven that the main scientific debates took place earlier and continue today due to the unresolved issue of the objectivity of national interests. The author argues that national interests are an objective category, differences in their understanding and assessment are due to different perceptions of threats and opportunities to prevent them, as well as different assessments of the acceptable price of a political decision. The peculiarities of constructing the national interest on the basis of two key elements are highlighted: the first is a constant value of the state; the second is a variable that depends on a specific historical epoch. The main functional purpose of the first key element is to preserve the physical, political and cultural identity of the state, and the second depends on events and trends at a certain point in the development of the state. ; У статті проаналізовано процес концептуалізації наукової категорії національних інтересів у теорії міжнародних відносин. Зазначається, що концептуалізація національних інтересів означає процедуру теоретичної організації їх наукового пізнання з метою побудови відповідної теоретико-методологічної моделі дослідження і виділення сутнісних характеристик феномену та вироблення його понятійного апарату. В якості основної гіпотези дослідження приймається припущення, що стан національних інтересів може виступати універсальним узагальнюючим критерієм національної безпеки. В основу формування цього критерію покладено такі базові характеристики держави: соціально-політичний лад, показники економічного розвитку, міжнародний розподіл праці, геополітичне становище, а також національні та культурні традиції. Використання порівняльно-історичного та діяльнісного методу наукового дослідження дало можливість прослідкувати еволюцію наукового пізнання національних інтересів та процес їх концептуалізації в самостійний науковий напрямок, яким стала американська школа сучасного реалізму. Доведено, що основні наукові дебати відбувалися раніше і продовжуються сьогодні у зв'язку з невирішеністю питання щодо об'єктивності національних інтересів. Автором відстоюється позиція, що національні інтереси є категорією об'єктивною, розбіжності в їх розумінні та оцінці обумовлюється різним сприйняттям загроз та можливостей їх попередження, а також різними оцінками допустимої ціни того чи іншого політичного рішення. Висвітлено особливості побудови національного інтересу на основі двох ключових елементів: перший - це постійна величина, якою виступає держава; другий - змінна величина, що залежить від конкретної історичної епохи. Основним функціональним призначенням першого є збереження фізичної, політичної і культурної самобутності держави, а другий залежить від подій і тенденцій у визначений момент розвитку держави.

There is a need to distinguish between modernization as a theory and as a process. It is noted that modernization should also be distinguished in a broad sense (as a constant process of producing certain responses to environmental challenges) and in a narrow sense (as a process of learning models of economic, social, political and cultural development of Western society). The content of the theory of modernization as an interdisciplinary system of views, ideas, schemes, and models of analysis is revealed, which reveals the dynamics of overcoming the backwardness of traditional societies, studies the patterns of transformation of transitional societies into modern, developed ones. As a process, modernization is interpreted by modern science as a process of acquisition by less developed societies of a number of features characteristic of more developed societies. There are several stages in the evolution of the theory of modernization, the features of each of them are considered. The first stage (mid-1950s and 1960s) was the period of the origin and formation of the theory of modernization, the development of concrete-oriented models of socio-economic development based on it. At the second stage of modernization there was a reassessment of the ideas of the first stage, analysis of miscalculations identified in socio-political practice. It has been proved that modernization has an inverse vector. The main element on which the nature of transitional processes and transformations depends, began to be considered a socio-cultural factor. The third, modern, stage of modernization (late 1980s - early 1990s) took place in the context of the collapse of the world socialist system, when post-socialist countries tried to become on a par with developed Western countries through Westernization. There is an error in the mechanical transfer of the Western model to other countries due to disregard for the different potential of their development and the ability of developed countries to constantly improve their system. It turns out that at the present stage it is worth talking more about "post-modernization", which is based on the desire for deep understanding of various social and political actors in society, the search for new social values, the ability to compromise on fundamental political issues and more. ; Доводиться необхідність розрізняти модернізацію як теорію і як процес. Зауважується, що варто також розрізняти модернізацію в широкому сенсі (як постійний процес виробництва певних відповідей на виклики оточуючого середовища) та в вузькому розумінні (як процес засвоєння моделей економічного, соціального, політичного та культурного розвитку західного суспільства). Розкривається зміст теорії модернізації як міждисциплінарної системи поглядів, ідей, схем, і моделей аналізу, що розкриває динаміку подолання відсталості традиційних суспільств, вивчає закономірності трансформації перехідних суспільств у сучасні, розвинені. Як процес модернізація трактується сучасною наукою як процес набуття менш розвиненими суспільствами низки рис, характерних для більш розвинених суспільств. Виокремлюються декілька етапів в еволюції теорії модернізації, розглядаються особливості кожного з них. Перший етап (середина 50-х – 60-ті роки ХХ ст.) був періодом зародження і становлення теорії модернізації, вироблення на її основі конкретно-орієнтованих моделей соціально-економічного розвитку. На другому етапі модернізації відбулася переоцінка ідей першого етапу, аналіз прорахунків, виявлених суспільно-політичною практикою. Було доведено, що модернізація має і зворотній вектор. Головним елементом, від якого залежить характер перехідних процесів і перетворень, почали вважати соціокультурний чинник. Третій, сучасний, етап модернізації (кінець 1980-х – початок 1990-х) проходив за умов розпаду світової соціалістичної системи, коли постсоціалістичні країни намагалися, завдяки вестернізації, стати в один рівень з розвиненими західними країнами. Відзначається помилковість механічного перенесення західної моделі в інші країни через неврахування різного потенціалу їхнього розвитку та здатності розвинених країн постійно вдосконалювати свою систему. Доводиться, що на сучасному етапі варто більше говорити про «постмодернізацію», яка ґрунтується на прагненні до глибокого взаєморозуміння різних соціальних та політичних суб'єктів у суспільстві, пошуках нових суспільних цінностей, умінні досягати компромісу з принципових політичних питань та іншого.

Globalization and the changing balance of power in the world have led to changes in international politics and the emergence of new forms of diplomatic activity. In their foreign policy, states increasingly attach importance to the public opinion of citizens of other countries, as well as forms of communication and interaction that these societies establish with each other. The new understanding of diplomacy now attaches more importance to soft power, culture and civil society, building a national brand. Policies and ways of using soft power are implemented primarily through cultural diplomacy, which is based on finding commonalities between different cultures. This article discusses the concept of soft power which is an important issue in modern theory of international relations. The concept of soft power which expresses another dimension of power is a type of power that is more difficult to define, express, measure, and evaluate. Today, it can be argued that the use of soft power is the most common method used by international actors which is changing with the international structure and the development of conditions in this direction. In this context the article examines the soft power of the Republic of Turkey, its role in foreign policy, and ways of implementing it. The authors focus separately on the cultural and educational aspects of Turkey's formation of its identity in the world, the directions of its public diplomacy, and the role of individual institutions and state bodies in this process. After the end of the Cold War, Turkey underwent several stages of political transformation and changes in the ideological concepts of its foreign policy. Guided by the ideas of Pan-Turkism and the need for economic development, in the last decade of the 2000s TR increased its presence in the region, especially in Turkic-speaking countries. Cultural expansion becomes a model of the use of soft power, creates the national image of the country, but does not give the desired results. It is argued that the concept of soft power has played a greater role in Turkey's foreign policy since The Justice and Development Party came to power and has become a new dimension of its foreign policy strategy. ; Глобалізація і зміна балансу сил у світі привели до змін в міжнародній політиці і появи нових форм дипломатичної діяльності. У своїй зовнішній політиці держави все більше надають значення суспільній думці громадян інших країн, а також формам спілкування і взаємодіям, які ці суспільства встановлюють один з одним. Нове розуміння дипломатії відтепер надає більше значення м'якій силі, культурі і громадянському суспільству, побудові національного бренду. Політика та спосіб використання м'якої сили реалізується, в першу чергу, за допомогою культурної дипломатії, яка ґрунтується на пошуку загальних рис між різними культурами. У даній статті розглядається поняття м'якої сили (soft power), що являє собою важливе питання сучасної теорії міжнародних відноси. Концепція м'якої сили, що виражає інший вимір влади – це тип влади, який важче визначити, виразити, виміряти та оцінити. На сьогодні можна стверджувати, що використання м'якої сили є найбільш вживаним методом міжнародних акторів, що відбувається зі зміною міжнародної структури та розвитком умов у цьому напрямку. У цьому контексті в статті досліджується м'яка сила Турецької Республіки, її роль у зовнішній політиці та способи реалізації. Автори окремо фокусуються на культурно-освітніх аспектах формування Туреччиною своєї ідентичності в світі, напрямках її публічної дипломатії та ролі окремих інститутів та державних органів у цьому процесі. Після закінчення «холодної війни» Туреччина пережила декілька етапів політичної трансформації та змін ідеологічних концептів своєї зовнішньої політики. Керуючись ідеями пантюркізму та необхідністю економічного розвитку, в останнє десятиріччя 2000-х років ТР збільшує свою присутність в регіоні, особливо в тюркомовних країнах. Культурна експансія стає моделлю використання м'якої сили, створює національний імідж країни, але не дає бажаних результатів. Стверджується, що концепція м'якої сили відграє більшу роль у зовнішній політиці Туреччини саме в період після приходу до влади ПСР та стала новим виміром ії зовнішньополітичної стратегії