Suchergebnisse

The article is devoted to the problem of the impact on the transformation of social policy and social work from the side of insecurity. Insecurity is considered by the author as a specific property of a society generated by the neoliberal variant of atomizing globalization. The article describes the features and aspects of insecurity as a phenomenon and as a concept. Based on the ideas of P. Bourdieu, J. Baudrillard, J. Ranciere, N. Chomsky, G. Agamben, J. Stiglitz, the researcher analyzes the development of various manifestations of insecurity in the global world. Particular attention is paid to neoliberal myths and their transformations under these conditions, the specifics of the precariat as a social group and generally unwarrantness as the status, condition and prerequisite for the existence of late capitalism, the legal and social phenomenon of "bare life" in its opposition to the sovereign as a producer of the imperious order, and also generated to all this the production of "consent without consent" as a condition for the reproduction of insecurity. These concepts and ideas are used to study current transformations and attempts to predict future changes in the status, activities and characteristics of social work and social policy in the modern world. The author proves that social policies and social work change their status under the influence of this property in its economic, political, biopolitical, social, cultural dimensions. In addition, the author argues that insecurity changes the perspectives, limitations and characteristics of social policy and social work in the modern world: in particular, it turns out that the global world generates entire groups excluded from social policy and social work, on the one hand, and also that social policy and social work become more constellative, shimmering, – on the other. ; Статья посвящена проблеме влияния на трансформацию социальной политики и социальной работы со стороны ненадёжности. Ненадёжность рассматривается автором как специфичное свойство общества, порождённого неолиберальным вариантом атомизирующей глобализации. В статье описываются особенности и аспекты ненадёжности как феномена и как концепта. Опираясь на разработки П. Бурдье, Ж. Бодрийяра, Ж. Рансьера, Н. Хомски, Дж. Агамбена, Дж. Стиглица, исследователь анализирует развитие разнообразных проявлений ненадёжности в глобальном мире. Особое внимание уделяется неолиберальным мифам и их трансформациям в этих условиях, специфике прекариата как социальной группы и вообще негарантированности как статуса, состояния и предпосылки существования позднего капитализма, юридическому и социальному феномену «голой жизни» в её противостоянии суверену как производителю властного порядка, а также порождённому этим всем производству «согласия без согласия» как условия воспроизводства ненадёжности. Эти концепции и идеи используются для исследования текущих трансформаций и попыток прогнозирования будущих изменений в статусе, деятельности и особенностей социальной работы и социальной политики в современном мире. Автор доказывает, что социальные политики и социальная работа меняют свой статус под влиянием этого свойства в его экономическом, политическом, биополитическом, социальном, культурном измерениях. Кроме того, автор аргументирует, что ненадёжность меняет перспективы, ограничения и особенности социальной политики и социальной работы в современном мире: в частности, оказывается, что глобальный мир порождает целые группы, исключённые из социальной политики и социальной работы, с одной стороны, а также что социальная политика и социальная работа обретают констеллятивный, мерцающий дизайн, - с другой. ; Статтю присвячено проблемі впливу на трансформацію соціальної політики і соціальної роботи з боку феномену ненадійності. Ненадійність розглядається автором як специфічна властивість суспільства, породженого неоліберальним варіантом атомізованої та атомізуючої глобалізації. У статті описуються особливості та аспекти ненадійності як феномену та як концепту. Спираючись на розробки П. Бурдьє, Ж. Бодрійяра, Ж. Рансьєра, Н. Хомськи, Дж. Агамбена, Дж. Стігліца, дослідник аналізує розвиток різноманітних проявів ненадійності в глобальному світі. Особлива увага приділяється неоліберальних міфам і їхній трансформацій в цих умовах, специфіці прекаріата як соціальної групи і взагалі негарантованості як статусу, стану і передумови існування пізнього капіталізму, юридичному і соціальному феномену «голого життя» в його протистоянні суверену як виробнику владного порядку, атакож породженого цим всім виробництва «згоди без згоди» як умови відтворення ненадійності. Ці концепції та ідеї використовуються для дослідження поточних трансформацій і спроб прогнозування майбутніх змін в статусі, діяльності та особливостей соціальної роботи та соціальної політики в сучасному світі. Автор доводить, що соціальна політика і соціальна робота змінюють свій статус під впливом цієї властивості в її економічному, політичному, біополітичному, соціальному, культурному вимірах. Крім того, автор аргументує, що ненадійність змінює перспективи, обмеження і особливості соціальної політики та соціальної роботи в сучасному світі: зокрема, виявляється, що глобальний світ породжує цілі групи, виключені з соціальної політики і соціальної роботи, з одного боку, а також що соціальна політика та соціальна робота отримують констелятивний, мерехтливий дизайн, - з іншого.

The article proves that poverty in today's conditions is not only a difficult, but still not overcome, satellite ofeconomic development, but also a phenomenon that is becoming more diverse. Poverty reduction is one ofthenecessary conditions for the transition to sustainable development and the improvement of the quality of life. A conclusion is made that poverty is a multidimensional category, for measuring which requires an integrated approach, assessing poverty from different points of view. Based on the analysis of modern conceptual approaches totheassessment of well-being, a system of various aspects of poverty is proposed, which includes not only insufficient income or consumption, but also poor health, nutrition and education, lack of social connections, insecurity and helplessness. The economic, social, demographic, educational, qualification, institutional, regional-geographical causes of poverty are systematized. The specificity of gender inequality is considered, and the influence of gender inequality on the socio-economic and demographic development of society is confirmed. New aspects of poverty are considered: gender, age, children. А «poverty trap» is studied as an economic phenomenon, which becomes significant and relevant due to its social acuity and possible negative and, under certain conditions, uncontrollable consequences. The sources of «poverty trap» formation, its stages and possible ways of overcoming «poverty trap» with the help of effective institutes and civil society are considered. The division of poverty into an economic and social one is considered, and their interdependence is proved. The specifics of inclusive and extractive institutes are analyzed and it is proved that the model of development with domination of inclusive institutions is an effective method of struggle against poverty. Proposals for reducing therates of falling of living standards through the improvement of institutional mechanisms have been developed. The problem of poverty in Ukraine is investigated and it is proved that in our country it has catastrophic scales and consequences. A number of changes in the economic, political, social and cultural spheres are proposed to reduce thelevel of poverty in Ukraine. ; В статье доказывается, что бедность в современных условиях не только является тяжелым, до сих пор непреодоленным спутником экономического развития, но и явлением, которое становится все более разнообразным. Именно снижение уровня бедности является одним из необходимых условий перехода кэкономике устойчивого развития и повышению качества жизни. Сформулирован вывод о том, что бедность является многомерной категорией, для измерения которой необходимо использовать комплексный подход, оценивая бедность с разных точек зрения. На основе анализа современных концептуальных подходов к оценке благосостояния предложена система различных аспектов бедности, в которую входят не только недостаточный доход или потребление, но и недостаточный уровень здоровья, питания и образования, недостаток социальных связей, незащищенность и беспомощность. Систематизированы экономические, социальные, демографические, образовательно-квалификационные, институциональные, регионально-географические причины бедности. Рассмотрены новые аспекты бедности: гендерная, возрастная, детская. Рассмотрена специфика гендерного неравенства, а также подтверждается влияние гендерного неравенства на социально-экономическое и демографическое развитие общества. Исследуется такое экономическое явление как «ловушка бедности», которое приобретает значимость и актуальность в силу своей социальной остроты и возможных негативных и, при определенных условиях, неконтролируемых последствий. Рассматриваются источники формирования «ловушки бедности», ее этапы и обозначены возможные пути преодоления «ловушек бедности» с помощью эффективных институтов и гражданского общества. Рассмотрено разделение бедности на экономическую и социальную, а также доказана их взаимообусловленность. Проанализировано специфику инклюзивных и экстрактивных институтов и доказано, что модель развития с доминированием инклюзивных институтов – эффективный метод борьбы с бедностью. Разработаны предложения по снижению темпов падения жизненного уровня через совершенствование институциональных механизмов. Исследована проблема бедности в Украине и доказано, что в нашей стране она имеет катастрофические масштабы и последствия. Предложен ряд изменений в экономической, политической, социальной и культурной сферах, чтобы снизить уровень бедности в Украине. ; У статті доводиться, що бідність у сучасних умовах не тільки є тяжким, до сих пір не подоланим супутником економічного розвитку, але й явищем, яке стає все більш різноманітним. Саме зниження рівня бідності є однією з необхідних умов переходу до економіки сталого розвитку і підвищення якості життя. Сформульовано висновок про те, що бідність є багатовимірною категорією, для оцінювання якої необхідно використовувати комплексний підхід, аналізуючи бідність з різних точок зору. На основі аналізу сучасних концептуальних підходів до оцінки добробуту запропонована система різних аспектів бідності, в яку входять не тільки недостатній дохід або споживання, але і недостатній рівень здоров'я, харчування та освіти, брак соціальних зв'язків, незахищеність і безпорадність. Систематизовано економічні, соціальні, демографічні, освітньо-кваліфікаційні, інституціональні, регіонально-географічні причини бідності. Розглянуто нові аспекти бідності: гендерна, вікова, дитяча. Розглянуто специфіку гендерної нерівності, атакож підтверджується вплив гендерної нерівності на соціально-економічний і демографічний розвиток суспільства. Досліджується таке економічне явище як «пастка бідності», яка набуває значимість і актуальність в силу своєї соціальної гостроти і можливих негативних і, при певних умовах, неконтрольованих наслідків. Розглядаються джерела формування «пастки бідності», її етапи та позначені можливі шляхи подолання «пасток бідності» за допомогою ефективних інститутів і громадянського суспільства. Розглянуто поділ бідності на економічну та соціальну, а також доведена їх взаємообумовленість. Проаналізовано специфіку інклюзивних та екстрактивних інститутів і доведено, що модель розвитку здомінуванням інклюзивних інститутів – ефективний метод боротьби з бідністю. Розроблено пропозиції щодо зниження темпів падіння життєвого рівня через удосконалення інституційних механізмів. Досліджена проблема бідності в Україні і доведено, що в нашій країні вона має катастрофічні масштаби і наслідки. Запропоновано ряд змін в економічній, політичній, соціальній та культурній сферах, щоб знизити рівень бідності в Україні.

The article deals with the economic and social effects of intellectual property crimes. The author understands the social effects of intellectual property crimes as negative and dangerous changes in public relations that result of a numerous infringements of intellectual property rights. These consequences include both the aggregate damages of the intellectual property rights holders from crimes against intellectual property and the damage caused to the state and society. The study found that accumulating negative impact on society from the functioning of the intellectual property crimes is the state of intellectual property rights insecurity, which impedes the normal development of social relations regarding the realization of intellectual property rights. The social impact of intellectual property crimes is divided into four major interrelated blocks: socio-economic, scientific, technical, international and political, and consequences for a wide range of consumers. Socio-economic consequences include direct and indirect material damage from functioning in the community intellectual property crimes. Scientific and technical implications include the damage to science and technology due to the existence of intellectual property crimes. International political implications undermine the image of the international arena due to the functioning of the phenomenon of intellectual property crimes. Consequences for a wide range of consumers are manifested in the detriment of certain interests of consumers of intellectual products.

У статті аналізуються соціальні трансформації ХХІ ст., викликані глобалізацією, інформатизацією та запровадженням глобальної неоліберальної моделі економіки. Розглядаються феномени прекарних соціальних практик, прекаріату, наголошується на небезпечності поширення прекарних життєвих стратегій для сучасного українського суспільства. Аргументовано, що проблема прекарності актуальна для системи життєдіяльності сучасного соціуму, впливає на соціальні інститути та процеси соціальної динаміки. ; В статье анализируются социальные трансформации, характерные для ХХІ в., которые возникают как результат глобализации, информатизации, доминирования глобальной неолиберальной модели экономики. Рассматриваются феномены прекарных социальных практик и прекариата, акцентируется внимание на том, насколько опасны прекарные жизненные установки для функционирования украинского общества. Аргументировано, что проблема прекарности актуальна для системы жизнедеятельности современного социума, поскольку влияет на функционирование всех социальных институтов и отражается на процессе социальной динамики. ; The article analyzes social transformations of the XXI century caused by globalization, informatization and introduction of the global neoliberal model of the economy. The history of formation of the independent Ukrainian state is characterized with numerous ordeals and tragedies; the genesis of the Ukrainian statehood is a nonlinear, unpredictable and, accordingly, almost unforeseeable process. One can consider that its consequence is 'chronic' instability of the domestic social system, 'impending doom' of a large part of the public forced to exist 'on the verge' when they have to balance between 'what is bad' and 'what is worse'. Accordingly, short intervals of temporary stability are perceived with distrust and precaution. The Ukrainian economy is particularly vulnerable due to constant instability.Instable situation is similarly observed not only in Ukraine but in other countries it is not 'burdened' with warfare and is a consequence of substituting the social-democratic model of the economy with the neoliberal one. Under the neoliberal model of the economy, the state loses the function of regulating the economy, and large corporations and enterprises are not obliged to provide their employees with social and economic guarantees. The social economic policy has no longer any signs of humanity, and respectively, the phenomenon of economic elasticity (flexibility) spreads, working conditions and attitudes to it modify. In the social space of modernity, a phenomenon of precarious social practices comes into being and rapidly spreads. They relate to the field of professional occupation, are characterized with a state of permanent uncertainty, insecurity of labor rights and instability of the labor market. They indirectly influence other areas of human life and functioning of the society. A new social stratum, the precariat, comes into being; it has not acquired attributes of a social class yet but it has already become a significant social force. In many respects, the precariat is similar to the proletariat, and therefore, in the presence of an appropriate ideology such as Marxism, it can become the driving force of new social revolutions. There is an actualized task to develop effective social mechanisms and measures in order to minimize the spread of precarious social practices. It is particularly important in the Ukrainian society which is characterized with uncertainty and insecurity of the political and economic course of the state. As a result, there is a significant migration activity of the able-bodied public which does not only pose a threat to the economic development of the state but is a significant social danger.

У статті аналізуються соціальні трансформації ХХІ ст., викликані глобалізацією, інформатизацією та запровадженням глобальної неоліберальної моделі економіки. Розглядаються феномени прекарних соціальних практик, прекаріату, наголошується на небезпечності поширення прекарних життєвих стратегій для сучасного українського суспільства. Аргументовано, що проблема прекарності актуальна для системи життєдіяльності сучасного соціуму, впливає на соціальні інститути та процеси соціальної динаміки. ; В статье анализируются социальные трансформации, характерные для ХХІ в., которые возникают как результат глобализации, информатизации, доминирования глобальной неолиберальной модели экономики. Рассматриваются феномены прекарных социальных практик и прекариата, акцентируется внимание на том, насколько опасны прекарные жизненные установки для функционирования украинского общества. Аргументировано, что проблема прекарности актуальна для системы жизнедеятельности современного социума, поскольку влияет на функционирование всех социальных институтов и отражается на процессе социальной динамики. ; The article analyzes social transformations of the XXI century caused by globalization, informatization and introduction of the global neoliberal model of the economy. The history of formation of the independent Ukrainian state is characterized with numerous ordeals and tragedies; the genesis of the Ukrainian statehood is a nonlinear, unpredictable and, accordingly, almost unforeseeable process. One can consider that its consequence is 'chronic' instability of the domestic social system, 'impending doom' of a large part of the public forced to exist 'on the verge' when they have to balance between 'what is bad' and 'what is worse'. Accordingly, short intervals of temporary stability are perceived with distrust and precaution. The Ukrainian economy is particularly vulnerable due to constant instability.Instable situation is similarly observed not only in Ukraine but in other countries it is not 'burdened' with warfare and is a consequence of substituting the social-democratic model of the economy with the neoliberal one. Under the neoliberal model of the economy, the state loses the function of regulating the economy, and large corporations and enterprises are not obliged to provide their employees with social and economic guarantees. The social economic policy has no longer any signs of humanity, and respectively, the phenomenon of economic elasticity (flexibility) spreads, working conditions and attitudes to it modify. In the social space of modernity, a phenomenon of precarious social practices comes into being and rapidly spreads. They relate to the field of professional occupation, are characterized with a state of permanent uncertainty, insecurity of labor rights and instability of the labor market. They indirectly influence other areas of human life and functioning of the society. A new social stratum, the precariat, comes into being; it has not acquired attributes of a social class yet but it has already become a significant social force. In many respects, the precariat is similar to the proletariat, and therefore, in the presence of an appropriate ideology such as Marxism, it can become the driving force of new social revolutions. There is an actualized task to develop effective social mechanisms and measures in order to minimize the spread of precarious social practices. It is particularly important in the Ukrainian society which is characterized with uncertainty and insecurity of the political and economic course of the state. As a result, there is a significant migration activity of the able-bodied public which does not only pose a threat to the economic development of the state but is a significant social danger.

Research Relevance. During the Ukraine independence, its school system of education lies in the zone of continuous change: reforms, modernizations, transformations, renewals, the fundamental direction of which is to build national humane, democratic, and personality-oriented school. Among its unresolved issues is the imperfection of the content of general secondary education, which is a primary component of the educational system. The content of education in the generalized form reflects the level of culture achieved by society for its further promotion. Physical education, as one of the forms of social relations, is a product of active social and economic formation. Therefore, the physical education system functioning and its changes are conditioned by social and cultural, political and religious, economic and personality factors. Their studying will help to comprehend the regularities of the development of the physical education system in Ukraine; will contribute to the creation of scientifically grounded direction of its further progress; will prevent subjective decisions; will form national self- consciousness as the condition for preserving Ukraine's independence. The Research Aimed to identify the political, economic and social preconditions for the development of the physical education curriculum for secondary schools (1993). Research Methods include study and generalization of information resources, comparative analysis, causal analysis, hermeneutic method. Research Results. The development of the first curriculum in physical education in independent Ukraine (1993) introduced into the practice of secondary schools shortly after the proclamation of its independence, duplicated its predecessor in the USSR (1988) in the main provisions of the explanatory note despite minor differences. The inertial «echo» of the Soviet system in the adopted document is preconditioned by a number of objective political, economic, and social circumstances: the declaration of Ukraine independence in 1991; insufficient time for officials to realize their place in the process of state formation and the scale of new tasks; the dominance of bureaucratic management methods and the unreadiness of specialists to demonstrate independence in making original decisions; the lack of economical transformations, poverty and social insecurity of Ukrainians; the echo of the hierarchy of cultural values of Soviet times. ; Актуальность. За время независимости Украины ее школьная система образования находится в зоне непрерывных изменений: реформ, модернизаций, трансформаций, обновления, магистральным направлением которых является построение национальной гуманной, демократической, личностно ориентированной школы. Среди ее нерешенных проблем – несовершенство содержания общего среднего образования, которое является основной составляющей образо- вательной системы. Содержание образования является основной составляющей образовательной системы, которая в обобщенной форме отражает достигнутый обществом уровень культуры для дальнейшего его развития. Физическое воспитание как одна из форм социальных отношений является продуктом действующей общественно-экономической формации. Поэтому функционирование системы физического воспитания и ее изменения обусловлены социально-культурными, политико-религиозными, экономическими и личностными факторами. Их исследование позволит осознать закономерности развития системы физического воспитания Украины; будет способствовать выработке научно обоснованного курса ее дальнейшего продвижения; предотвращать субъективные решения, формировать национальное самосознание как условие сохранения независимости Украины. Цель исследования – выявить политические, экономические и общественные пред- посылки разработки учебной программы по физической культуре для общеобразовательных школ (1993). Методы исследования – изучение и обобщение информационных источников, сравнительного анализа, причинно-следственного анализа, герменевтический. Результаты исследования. Разработка первой учебной программы по физической культуре в независимой Украине (1993), введена в практику общеобразовательных учебных заведений вскоре после провозглашения в ней самостоятельности, дублировала свою предшествен- ницу УССР (1988) в основных положениях пояснительной записки, несмотря на несущественные разногласия.Инерционное «эхо» советской системы в принятом документе обусловлено рядом объективных политических, экономических и общественных обстоятельств: провозглашением независимости Украины в 1991 г.; недоста- точным временем для осознания чиновниками своего места в процессе создания государства и масштаба новых задач; доминированием бюрократических методов управления и неготовностью специалистов к проявлению самостоятельности в принятии оригинальных решений; отсутствием экономических преобразований, бедностью и социальной незащищенностью украинцев; отзвуком иерархии культурных ценностей советских времен. ; Актальність. Упродовж незалежності України її шкільна система освіти перебуває в зоні неперервних змін: реформ, модернізацій, трансформацій, оновлення, магістральним напрямом яких є побудова національної гуманної, демократичної, особистісно орієнтованої школи. Серед її нерозв'язаних проблем – недосконалість змісту загальної середньої освіти, який є основною складовою частиною освітньої системи. Зміст освіти в узагальненій формі відображає досягнутий суспільством рівень культури для подальшого його піднесення. Фізичне виховання, як одна з форм соціальних відносин є продуктом діючої суспільно-економічної формації. Тому функціонування системи фізичного виховання та її зміни зумовлені соціально-культурними, політично- релігійними, економічними й особистісними факторами. Їх дослідження дасть змогу усвідомити закономірності розвитку системи фізичного виховання України; сприятиме виробленню науково обґрунтованого курсу її подальшого поступу; запобігатиме суб'єктивним рішенням; формуватиме національну самосвідомість як умову збереження незалежності України. Мета дослідження – виявити політичні, економічні та суспільні перед- умови розробки навчальної програми з фізичної культури для загальноосвітніх шкіл (1993 р.) Методи дослі- дження – вивчення та узагальнення інформаційних джерел, порівняльного аналізу, причинно-наслідкового аналізу, герменевтичний. Результати дослідження. Розробка першої навчальної програми з фізичної культури в незалежній Україні (1993), уведена в практику загальноосвітніх закладів освіти невдовзі після проголошення її самостійності, дублювала свою попередницю УРСР (1988) в основних положеннях пояснювальної записки, попри несуттєві розбіжності. Інерційне «відлуння» радянської системи в прийнятому документі зумовлене низкою об'єктивних політичних, економічних та суспільних обставин: проголошенням незалежності України в 1991 р.; недостатнім часом для усвідомлення чиновниками свого місця у процесі державотворення й масштабу нових завдань; домінуванням бюрократичних методів управління та неготовністю фахівців до прояву самостійності в прийнятті оригінальних рішень; відсутність економічних перетворень, бідністю й соціальною незахищеністю українців; відголосом ієрархії культурних цінностей радянських часів.

Introduction. Under conditions of radical social change, a sensitive segment of the development of a modern civilized country is the social sphere, whose activities directly depend on the amount of funding, efficiency and speed of transformational change, which has an impact on the level and volume of local services. The study of experience gained abroad in the socio-economic development of municipal education as a segment of the social sphere, in the context of the budgetary mechanism for state and regional priorities is relevant in terms of organic integration of Ukraine's economy into the European Union (EU) and rapid changes in geopolitical environment. The purpose of the study is to reveal the specifics of the functioning of the budgetary mechanism of socio-economic development of municipal education, based on lessons learned from foreign countries, and to apply them to the maximum benefit for the development of municipal education in Ukraine.Methods. During the study, methods of data collection and systematization, analysis, synthesis, grouping, comparison, generalization, as well as tabular-graphical method of budget regulation instruments in EU countries, foreign experience in forming sources of local budgets, etc. were used.Results. Under the current conditions, solving financial problems in the field of municipal education is an urgent task for Ukrainian and foreign practice of state and local government. Risky economic conditions, significant budget insecurity and low efficiency of local authorities in the management of financial resources often lead to the emergence and existence of local communities that are financially insolvent. The process of functioning of the budgetary mechanism of socio-economic development at the state and regional levels is accompanied by a number of such factors: the approved model of cooperation between state and local administrations, the current budgeting system, the level of decentralization of revenue and the distribution of responsibilities. Local taxes and fees are an important tool of the budgetary mechanism of socio-economic development of the social sphere at the regional level in foreign countries.Perspectives. Acquired foreign lessons are very useful for Ukraine due to the stimulation of socio-economic development of education in the context of decentralization in the direction of: redistribution of management functions and increase the level of responsibility in favor of local government representatives; granting local authorities and management the right to form budget funds through the regulation of local tax rates, as well as the right to distribute such funds; strengthening the level of diversification of the tax base of the regions, namely: by expanding the revenue base of local budgets.

The article researches the main aspects and factors of the prevalence of undernourisment in the world as an indicator of the food security system. The dynamics of the prevalence of malnutrition and the number of people suffering from acute food insecurity were analyzed. The prevalence of undernourishment and the number of people suffering from severely food insecurity have been found to have skyrocketed over the past four years. The factors influencing the prevalence of malnutrition and the increase in the number of hungry people are highlighted, among which both political and economic factors and climatic factors can be distinguished, in particular, unfavorable weather conditions, disasters, wars, financial and economic shocks. However, the biggest reason the world's people suffer from hunger, food insecurity and malnutrition is the lack of financial resources to purchase healthy food. In order to analyze the impact of income on the number of hungry people, graphs of the relationship between net national income per capita and the prevalence of undernourishment were determined for each group of countries. According to the graphs and econometric models, it was found that the prevalence of undernourishment decreases as the net national income per capita increases. The only exceptions are countries with an upper middle income level, in which the prevalence of undernourishment is not due to the level of national income, but other factors. Recommendations are given on ways to combat the prevalence of malnutrition as an indicator for assessing the effectiveness of the food security system. ; В статье рассмотрены основные аспекты и факторы распространенности недоедания в мире как индикатора системы продовольственной безопасности. Проанализирована динамика распространенности недоедания и количества людей, страдающих от острого отсутствия продовольственной безопасности. Установлено, что за последние четыре года происходит стремительное увеличение уровня распространенности недоедания и количества людей, страдающих от острого отсутствия продовольственной безопасности. Выделены факторы влияния на распространенность недоедания и увеличение числа голодающих, среди которых можно выделить как политико-экономические факторы, так и климатические факторы, в частности, неблагоприятные погодные условия, катастрофы, войны, финансово-экономические шоки и замедление экономического роста. Однако наиболее весомой причиной, заставляющей население планеты страдать от голода, отсутствия продовольственной безопасности и неполноценного питания, является отсутствие финансовых ресурсов для приобретения полезных продуктов питания. С целью анализа влияния доходов на количество голодающих построены графики зависимости между чистым национальным доходом на душу населения и распространенностью недоедания для каждой группы стран. Согласно построенных графиков и эконометрических моделей, установлено, что уровень распространенности недоедания уменьшается по мере увеличения чистого национального дохода на душу населения. Исключение составляют только страны с уровнем дохода выше среднего, в которых распространенность недоедания обусловлена не уровнем национального дохода, а другими факторами. Представлены рекомендации относительно путей борьбы с распространенностью недоедания как индикатора оценки эффективности функционирования системы продовольственной безопасности. ; У статті розглянуто основні аспекти та чинники поширеності недоїдання у світі як індикатора системи продовольчої безпеки. Проаналізовано динаміку розповсюдженості недоїдання та кількості людей, що страждають від гострої відсутності продовольчої безпеки. Встановлено, що за останні чотири роки відбувається стрімке збільшення рівня розповсюдженості недоїдання та кількості людей, що страждають від гострої відсутності продовольчої безпеки. Виокремлено фактори впливу на розповсюдженість недоїдання та збільшення кількості голодуючих, серед яких можна виділити як політико-економічні фактори, так і кліматичні фактори, зокрема, несприятливі погодні умови, катастрофи, війни, фінансово-економічні шоки та уповільнення економічного зростання. Однак найбільш вагомою причиною, що змушує населення планети страждати від голоду, відсутності продовольчої безпеки і неповноцінного харчування, є відсутність фінансових ресурсів для придбання корисних продуктів харчування. З метою аналізу впливу доходів населення на кількість голодуючих побудовано графіки залежності між чистим національним доходом на душу населення та поширеністю недоїдання для кожної групи країн. Згідно побудованих графіків та економетричних моделей, встановлено, що рівень поширеності недоїдання зменшується по мірі збільшення чистого національного доходу на душу населення. Виняток становлять тільки країни з рівнем доходу вище середнього, у яких поширеність недоїдання обумовлена не рівнем національного доходу, а іншими факторами. Представлено рекомендації щодо шляхів боротьби з поширеністю недоїдання як індикатора оцінки ефективності функціонування системи продовольчої безпеки.

In the article the author investigates the factors and implications of the migration movement in Ukraine. It is established that the main problems of migration in Ukraine are: the prevalence of illegal labor migration; increase of volumes of long-term labor migration; increasing the participation of young people in domestic and international migration; an increase in the number of inhabitants from the northern, eastern and central Ukraine, which are characterized by a higher level of readiness for long-term emigration (the psychological side – as those who have already made the first step to this, the economic premise – the loss of real estate, work, stable income, etc.); increasing negative socio-economic and demographic consequences. In the article systematized the main factors influencing the migration movement in Ukraine in two periods – 2010-2014 and 2014-2017. The factors influencing the content are differentiated in groups: demographic, socio-economic, socio-psychological, normative, legal, political, for each group of factors the consequences of migration processes for the country are determined. It was proved that in 2010-2014 the factors influencing the migration movement were: the gradual reduction of life expectancy at the background of a low standard of living, poor living conditions and wages, professional and qualitative imbalance in the country's labor market, low level of satisfaction with quality and standard of living in the country, ineffective system of public administration, insecurity from abuse of power structures, and in 2014-2017, factors such as: feeling insecurity and uncertainty in the future against the background of a loss of a stable life the sense of manifestations of "social isolation" by internally displaced persons, despondency to state support, imperfect and untimely decisions on the protection of the sovereignty of the state and support of internally displaced persons, low level of national security. In order to address the specific problems inherent in the migration processes in Ukraine, in the article proposes directions for improving the existing migration policy. ; У статті автор досліджує чинники та наслідки міграційного руху в Україні. Встановлено, що основними проблемами міграції в Україні є: поширеність нелегальної трудової міграції; збільшення обсягів довгострокової трудової міграції; підвищення рівня участі молодих людей у внутрішній і міжнародній міграції; збільшення кількості жителів з північної, східної й центральної України, які відрізняються більш високим рівнем готовності до довгострокової трудової еміграції (психологічна сторона – як такі, що вже зробили перший крок до цього, економічна передумова – втрата нерухомості, роботи, стабільних доходів тощо); посилення негативних соціально-економічних і демографічних наслідків. У статті здійснено систематизацію основних чинників впливу на міграційний рух в Україні за двома періодами – 2010-2014 рр. і 2014-2017 рр. Чинники впливу за змістом диференційовані за групами: демографічні, соціально-економічні, соціально-психологічні, нормативно-правові, політичні, для кожної групи чинників визначені наслідки міграційних процесів для країни. Доведено, що у 2010-2014 рр. чинниками впливу на міграційних рух виступали: поступове скорочення тривалості життя на фоні низького рівня життя, незадовільні умови та оплата праці, професійно-кваліфікаційний дисбаланс на ринку праці країни, низький рівень задоволеності якістю та рівнем життя в країні, неефективна система державного управління, незахищеність від зловживань з боку владних структур, а у 2014-2017 рр. на перше місце виходять такі чинники, як: відчуття незахищеності та невпевненості в майбутньому на фоні втрати стабільного життєвого укладу, відчуття проявів «соціальної ізоляції» ВПО, зневіра у державну підтримку, недосконалі та несвоєчасні рішення щодо захисту суверенітету держави та підтримки ВПО, низький рівень національної безпеки. З метою вирішення специфічних проблем, що притаманні міграційним процесам в Україні, у статті запропоновані напрями удосконалення існуючої міграційної політики.

In the article the author investigates the factors and implications of the migration movement in Ukraine. It is established that the main problems of migration in Ukraine are: the prevalence of illegal labor migration; increase of volumes of long-term labor migration; increasing the participation of young people in domestic and international migration; an increase in the number of inhabitants from the northern, eastern and central Ukraine, which are characterized by a higher level of readiness for long-term emigration (the psychological side – as those who have already made the first step to this, the economic premise – the loss of real estate, work, stable income, etc.); increasing negative socio-economic and demographic consequences. In the article systematized the main factors influencing the migration movement in Ukraine in two periods – 2010-2014 and 2014-2017. The factors influencing the content are differentiated in groups: demographic, socio-economic, socio-psychological, normative, legal, political, for each group of factors the consequences of migration processes for the country are determined. It was proved that in 2010-2014 the factors influencing the migration movement were: the gradual reduction of life expectancy at the background of a low standard of living, poor living conditions and wages, professional and qualitative imbalance in the country's labor market, low level of satisfaction with quality and standard of living in the country, ineffective system of public administration, insecurity from abuse of power structures, and in 2014-2017, factors such as: feeling insecurity and uncertainty in the future against the background of a loss of a stable life the sense of manifestations of "social isolation" by internally displaced persons, despondency to state support, imperfect and untimely decisions on the protection of the sovereignty of the state and support of internally displaced persons, low level of national security. In order to address the specific problems inherent in the migration processes in Ukraine, in the article proposes directions for improving the existing migration policy. ; У статті автор досліджує чинники та наслідки міграційного руху в Україні. Встановлено, що основними проблемами міграції в Україні є: поширеність нелегальної трудової міграції; збільшення обсягів довгострокової трудової міграції; підвищення рівня участі молодих людей у внутрішній і міжнародній міграції; збільшення кількості жителів з північної, східної й центральної України, які відрізняються більш високим рівнем готовності до довгострокової трудової еміграції (психологічна сторона – як такі, що вже зробили перший крок до цього, економічна передумова – втрата нерухомості, роботи, стабільних доходів тощо); посилення негативних соціально-економічних і демографічних наслідків. У статті здійснено систематизацію основних чинників впливу на міграційний рух в Україні за двома періодами – 2010-2014 рр. і 2014-2017 рр. Чинники впливу за змістом диференційовані за групами: демографічні, соціально-економічні, соціально-психологічні, нормативно-правові, політичні, для кожної групи чинників визначені наслідки міграційних процесів для країни. Доведено, що у 2010-2014 рр. чинниками впливу на міграційних рух виступали: поступове скорочення тривалості життя на фоні низького рівня життя, незадовільні умови та оплата праці, професійно-кваліфікаційний дисбаланс на ринку праці країни, низький рівень задоволеності якістю та рівнем життя в країні, неефективна система державного управління, незахищеність від зловживань з боку владних структур, а у 2014-2017 рр. на перше місце виходять такі чинники, як: відчуття незахищеності та невпевненості в майбутньому на фоні втрати стабільного життєвого укладу, відчуття проявів «соціальної ізоляції» ВПО, зневіра у державну підтримку, недосконалі та несвоєчасні рішення щодо захисту суверенітету держави та підтримки ВПО, низький рівень національної безпеки. З метою вирішення специфічних проблем, що притаманні міграційним процесам в Україні, у статті запропоновані напрями удосконалення існуючої міграційної політики.

У статті розглянуті процеси зміни соціальної структури українського суспільстві, що формуються під впливом триваючого військово-політичного конфлікту на Донбасі. Автором досліджуються мотиви жителів окупованих територій при виборі ними стратегії дії в сучасних трансформаційних умовах. Також проаналізовані загальні соціально-економічні фактори, які в цілому негативно впливають на статус нової соціальної групи для українського суспільства - тимчасово переміщених осіб. Проблеми росту рівня безробіття й низький рівень доходів у масштабах України, є визначальними мотивами для тієї частини громадян, що на початку конфлікту змушена була виїхати з окупованих територій, але в результаті їхньої соціальної незахищеності на територіях підконтрольних українській владі, люди повернулися в окупацію. ; The article examines the processes of change in the social structure of Ukrainian society, shaped by the ongoing military-political conflict in the Donbass. The author examines the motives of the inhabitants of the occupied territories in the selection of strategies for the action in modern conditions of transformation. Also analyzed the overall socio-economic factors, which generally have a negative impact on the status of a new social group for the Ukrainian society - the displaced persons. Problems of growth in the unemployment rate and low income levels across the Ukraine, are determining motives for the part of the citizens, who at the beginning of the conflict was forced to leave the occupied territories, but as a result of their social insecurity in the territories controlled by the Ukrainian authorities, have returned to the occupation.

The formation of the precariat based on new forms of power and exploitation, which have become Central to the neo-liberal logic, according to which the organization of social and economic security requires instability as a way of life, undermining social justice and destroying the core of democracy itself. The unique political position of the precariat and the use of the precariat as a starting point for mobilization and collective alternative approaches.Organized by a network of labor collectives, students, migrant groups and other numerous social, political, economic and cultural movements, heterogeneous precariat in many European cities seeks to organize disparate political groups precariat on the day of the First of may and not only. During these protests, demands are made for universal rights for workers, open migration policies, and common basic income. EuroMayDay has an international orientation from the very beginning, aiming to mark precariousness as a transnational problem.On EuroMayday political performance and "carnival" methods of agitation (allegorical and symbolic posters, colorful actions, etc.) are used. The activists of this political movement understood this as a revival of the precariat may day traditions and, therefore, as a break with the traditional representation of trade unions and social democratic promises that allowed instability and social insecurity to spread freely, reaching critical levels throughout Europe.With the emergence of new forms of individualization and the closing of the potential for organization and collective struggle, traditional ways of uniting have become limited, and people have had to act outside the classical politics, trade Union representation and traditional notions of interest. No forms of lobbying or forms of representation for precarius groups. Thus, precast not only became a form of protest, but did just resistance to unstable conditions because they restrict collective solidarity and group views, and thus deny the democratic institutions. ; статті розглядаються основні форми політичної боротьби прекаріату. Зазначається, що прекарні політичні групи використовують альтернативні форми політичної групової організації та новітні засоби протесту, які характеризуються використанням алегоричних і символічних форм. Ці форми яскраво проявляються під час парадів Першого травня.

The formation of the precariat based on new forms of power and exploitation, which have become Central to the neo-liberal logic, according to which the organization of social and economic security requires instability as a way of life, undermining social justice and destroying the core of democracy itself. The unique political position of the precariat and the use of the precariat as a starting point for mobilization and collective alternative approaches.Organized by a network of labor collectives, students, migrant groups and other numerous social, political, economic and cultural movements, heterogeneous precariat in many European cities seeks to organize disparate political groups precariat on the day of the First of may and not only. During these protests, demands are made for universal rights for workers, open migration policies, and common basic income. EuroMayDay has an international orientation from the very beginning, aiming to mark precariousness as a transnational problem.On EuroMayday political performance and "carnival" methods of agitation (allegorical and symbolic posters, colorful actions, etc.) are used. The activists of this political movement understood this as a revival of the precariat may day traditions and, therefore, as a break with the traditional representation of trade unions and social democratic promises that allowed instability and social insecurity to spread freely, reaching critical levels throughout Europe.With the emergence of new forms of individualization and the closing of the potential for organization and collective struggle, traditional ways of uniting have become limited, and people have had to act outside the classical politics, trade Union representation and traditional notions of interest. No forms of lobbying or forms of representation for precarius groups. Thus, precast not only became a form of protest, but did just resistance to unstable conditions because they restrict collective solidarity and group views, and thus deny the democratic institutions. ; статті розглядаються основні форми політичної боротьби прекаріату. Зазначається, що прекарні політичні групи використовують альтернативні форми політичної групової організації та новітні засоби протесту, які характеризуються використанням алегоричних і символічних форм. Ці форми яскраво проявляються під час парадів Першого травня.

Статтю присвячено аналізу еволюції Шанхайської організації співробітництва і виявленню новітніх трендів в її становленні упродовжмайже двадцятирічної історії існування. Автор констатує, що світовою спільнотою діяльність і саме існування ШОС оцінюється неоднозначно. Розширення ШОС за рахунок включення двох ядерних держав - Пакистану та Індії - розглядається Заходом як своєрідний демарш з боку основних членів організації, що має глибокий геополітичний підтекст. Фактор участі в ШОС Росії і Китаю в очах світової спільноти надає цій організації амбітний характер з точки зору геополітики. Але, на думку автора, не слід забувати про участь у ній таких країн, як Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, для яких членство в ШОС означає прагнення до забезпечення національної, регіональної безпеки в найбільш нагальних аспектах, починаючи з економіки і закінчуючи загрозою тероризму, екстремізму. Маючи по сусідству таке небезпечне джерело загрози безпеці, як Афганістан, ці центральноазіатські країни закономірно намагаються вбудуватися в системи, що обіцяють підтримувати безпеку на національному і регіональному рівнях. При аналізі еволюції ШОС авторка звертає увагу на суперечливі аспекти в діяльності цієї організації. Як відомо, у 2001 році для розвитку економічного та гуманітарного співробітництва шість країн: Китай, Росія, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан і Таджикистан створили Шанхайську організацію співпраці. Паралельно з економічною проблематикою з часом проявилася необхідність вирішення неекономічних транскордонних загроз у регіоні в основному терористичної спрямованості. Однак, не маючи чітко вираженої військової складової, організація змушена, тим не менш, приділяти дедалі зростаючу увагу питанням безпеки. Згодом ШОС перетворилася на універсальну організацію, що і затримує її розвиток як класичної міжурядової організації. Організація, яка, згідно з назвою, повинна бути багатосторонньою, по суті такою не є: ШОС так і залишилася майданчиком для двосторонніх відносин між її членами. Безліч питань викликає характер економічного співробітництва в рамках ШОС, яке останнім часом стало асоціюватися з реалізацією китайського проекту «Один пояс - Один шлях». Отже, на сьогоднішній день охарактеризувати ШОС як ефективний механізм для реалізації економічних інтересів і забезпечення безпеки кожної країни-учасниці складно. ; The article is devoted to the analysis of the evolution of the Shanghai Cooperation Organization as an international organization (hereinafter SCO) and the identification of the latest trends in its formation at the end of almost twenty years of its history. The author states that the very existence and the activities of the SCO are currently assessed by the world community ambiguously. The expansion of the SCO through the inclusion of two nuclear powers of Pakistan and India is seen as a kind of demarche of the main members of the Organization, which has a deep geopolitical implication. The factor of participation in the SCO of Russia and China gives this organization an ambitious character in the eyes of the world community in terms of geopolitics. But, in the author's opinion, we should not forget the participation in it of such countries as Kazakhstan, Uzbekistan, Kyrgyzstan, Tajikistan, for whom the SCO membership means the aiming for ensuring national and regional security in the most essential aspects – from economy to the threat of terrorism and extremism. Because of the proximity of a dangerous source of insecurity such as Afghanistan, these Central Asian countries naturally try to fit into systems promising to maintain security at the national and regional levels. In parallel with economic issues, over time, the need appeared to address the emerging non-economic cross-border threats in the region, mainly of a terrorist nature. Thus, without a clearly defined military component, the organization is forced to pay increasing attention to security issues, which means the use of armed intervention. Over time, the SCO has become a universal organization, which delays its development as a classic intergovernmental organization. An Organization that, by name, should be multilateral, is essentially not such: the SCO has remained the platform for bilateral relations between its members. In an analysis of the economic cooperation in the framework of the SCO, attention is drawn to the conjugation of the Organization's activities on expanding economic relations between the member countries with the Chinese program "One Belt, One Way".Thus, today it is difficult to characterize the SCO as an effective mechanism for realizing economic interests and ensuring security for each participating country.

Статтю присвячено аналізу еволюції Шанхайської організації співробітництва і виявленню новітніх трендів в її становленні упродовжмайже двадцятирічної історії існування. Автор констатує, що світовою спільнотою діяльність і саме існування ШОС оцінюється неоднозначно. Розширення ШОС за рахунок включення двох ядерних держав - Пакистану та Індії - розглядається Заходом як своєрідний демарш з боку основних членів організації, що має глибокий геополітичний підтекст. Фактор участі в ШОС Росії і Китаю в очах світової спільноти надає цій організації амбітний характер з точки зору геополітики. Але, на думку автора, не слід забувати про участь у ній таких країн, як Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, для яких членство в ШОС означає прагнення до забезпечення національної, регіональної безпеки в найбільш нагальних аспектах, починаючи з економіки і закінчуючи загрозою тероризму, екстремізму. Маючи по сусідству таке небезпечне джерело загрози безпеці, як Афганістан, ці центральноазіатські країни закономірно намагаються вбудуватися в системи, що обіцяють підтримувати безпеку на національному і регіональному рівнях. При аналізі еволюції ШОС авторка звертає увагу на суперечливі аспекти в діяльності цієї організації. Як відомо, у 2001 році для розвитку економічного та гуманітарного співробітництва шість країн: Китай, Росія, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан і Таджикистан створили Шанхайську організацію співпраці. Паралельно з економічною проблематикою з часом проявилася необхідність вирішення неекономічних транскордонних загроз у регіоні в основному терористичної спрямованості. Однак, не маючи чітко вираженої військової складової, організація змушена, тим не менш, приділяти дедалі зростаючу увагу питанням безпеки. Згодом ШОС перетворилася на універсальну організацію, що і затримує її розвиток як класичної міжурядової організації. Організація, яка, згідно з назвою, повинна бути багатосторонньою, по суті такою не є: ШОС так і залишилася майданчиком для двосторонніх відносин між її членами. Безліч питань викликає характер економічного співробітництва в рамках ШОС, яке останнім часом стало асоціюватися з реалізацією китайського проекту «Один пояс - Один шлях». Отже, на сьогоднішній день охарактеризувати ШОС як ефективний механізм для реалізації економічних інтересів і забезпечення безпеки кожної країни-учасниці складно. ; The article is devoted to the analysis of the evolution of the Shanghai Cooperation Organization as an international organization (hereinafter SCO) and the identification of the latest trends in its formation at the end of almost twenty years of its history. The author states that the very existence and the activities of the SCO are currently assessed by the world community ambiguously. The expansion of the SCO through the inclusion of two nuclear powers of Pakistan and India is seen as a kind of demarche of the main members of the Organization, which has a deep geopolitical implication. The factor of participation in the SCO of Russia and China gives this organization an ambitious character in the eyes of the world community in terms of geopolitics. But, in the author's opinion, we should not forget the participation in it of such countries as Kazakhstan, Uzbekistan, Kyrgyzstan, Tajikistan, for whom the SCO membership means the aiming for ensuring national and regional security in the most essential aspects – from economy to the threat of terrorism and extremism. Because of the proximity of a dangerous source of insecurity such as Afghanistan, these Central Asian countries naturally try to fit into systems promising to maintain security at the national and regional levels. In parallel with economic issues, over time, the need appeared to address the emerging non-economic cross-border threats in the region, mainly of a terrorist nature. Thus, without a clearly defined military component, the organization is forced to pay increasing attention to security issues, which means the use of armed intervention. Over time, the SCO has become a universal organization, which delays its development as a classic intergovernmental organization. An Organization that, by name, should be multilateral, is essentially not such: the SCO has remained the platform for bilateral relations between its members. In an analysis of the economic cooperation in the framework of the SCO, attention is drawn to the conjugation of the Organization's activities on expanding economic relations between the member countries with the Chinese program "One Belt, One Way".Thus, today it is difficult to characterize the SCO as an effective mechanism for realizing economic interests and ensuring security for each participating country.