The article analyses fear as an effective political tool. It is noted that fear can regulate domestic and foreign public policy. The use of fear in political governance through the use of certain technologies allows one to achieve the following: to identify vectors of political development, to change the regulatory framework, to reformat work with influence groups and public opinion leaders and to focus on certain values. Fear in political processes may be used to achieve either positive or negative goals. The author emphasizes the interconnection between fear and the weakening of democratic moods of the society. Fear reduces the "value" of a political regime that becomes undemocratic. It insists that fear pushes the state to violate its own moral principles, which are based on the law. This affects certain features and sets the level of development of political culture and the sense of its citizens. It is determined that the current fears which are used as the political tools are: migration; terrorism and use of weapons of mass destruction; economical crisis; natural disasters; threats to national security, war; uncertain future and others. Overstatement of the dangers and fueling fears for both: individuals and the state can slow down reforms, – as an obstacle to further development and reformation.For the state, this leads to the increase in costs which are necessary for the needless control and reinsurance, which, hence, leads to the significant use of human, material, financial and other resources. It shows how citizens' fear of terrorist attacks is used to achieve a certain political goal. Emphasis is placed on various losses from terrorist acts, their comparison with other threats. It is emphasized that the use of fear in the management process can not only harm the development of society, but also can develop problems for the government itself. Fear is a tool that requires both special attention and careful planning of possible consequences. ; У статті аналізується страх як ефективний інструмент ...
The article analyses fear as an effective political tool. It is noted that fear can regulate domestic and foreign public policy. The use of fear in political governance through the use of certain technologies allows one to achieve the following: to identify vectors of political development, to change the regulatory framework, to reformat work with influence groups and public opinion leaders and to focus on certain values. Fear in political processes may be used to achieve either positive or negative goals. The author emphasizes the interconnection between fear and the weakening of democratic moods of the society. Fear reduces the "value" of a political regime that becomes undemocratic. It insists that fear pushes the state to violate its own moral principles, which are based on the law. This affects certain features and sets the level of development of political culture and the sense of its citizens. It is determined that the current fears which are used as the political tools are: migration; terrorism and use of weapons of mass destruction; economical crisis; natural disasters; threats to national security, war; uncertain future and others. Overstatement of the dangers and fueling fears for both: individuals and the state can slow down reforms, – as an obstacle to further development and reformation.For the state, this leads to the increase in costs which are necessary for the needless control and reinsurance, which, hence, leads to the significant use of human, material, financial and other resources. It shows how citizens' fear of terrorist attacks is used to achieve a certain political goal. Emphasis is placed on various losses from terrorist acts, their comparison with other threats. It is emphasized that the use of fear in the management process can not only harm the development of society, but also can develop problems for the government itself. Fear is a tool that requires both special attention and careful planning of possible consequences. ; У статті аналізується страх як ефективний інструмент політики. Зазначено, що страх здатний регулювати внутрішню та зовнішню політику. Використання страху в політичному управлінні через застосування певних технологій дозволяє реалізовувати широкий спектр дій: визначати вектори розвитку політики, змінювати нормативну базу, переформатовати роботу з групами впливу та лідерами громадської думки, акцентувати увагу громадян на певних цінностях. Страх у політичних процесах здатний виконувати позитивну і негативну функції. Авторами розкривається взаємозв'язок між страхом та ослабленням демократичних ідеалів. Страх зменшує «якість» політичного режиму, який стає недемократичним. Стверджується, що страх підштовхує державу до порушення її власних моральних принципів, заснованих на повазі до законів. Це позначається на рівні розвитку і особливостях політичної культури та свідомості громадян. Визначено, що сучасними страхами, що використовуються як інструменти у політиці, є: міграція; тероризм та розповсюдженням зброї масового знищення; економічна криза; стихійні лиха; загрози національній безпеці, війни; невизначене майбутнє та інші. Перебільшення небезпек та підживлення страхів як для людини, так і для держави може призвести до гальмування реформ, певного «ступору» у політичній діяльності. Для держави це загрожує збільшенням витрат на непродуктивний контроль та перестраховку, використанням значних ресурсів: людських, матеріальних, фінансових тощо. Показано, як використовується страх громадян стосовно терористичних атак для реалізації владою певної політичної мети. Акцентується увага на різних втратах від терористичних актів, їх порівняння з іншими загрозами.Наголошується, що використання страху в процесі управління здатне не лише завдати шкоди розвитку суспільства, а й створити проблеми для самої влади. Страх є інструментом, робота з яким потребує як особливої уваги, так й ретельного планування наслідків.
Every year the number of cancer survivals who have successfully overcome cancer increases. However, with remission often comes concern about a possible recurrence of the disease, which can significantly impair quality of life. The article considers the latest definition of fear of cancer recurrence, the factors of its clinical level and existing measurement methods. Also an attempt is made to generalize information about personal factors, that increase the fear of cancer recurrence in cancer survivals (such as age, gender, level of education, life history, etc.) and the affiliation of them to certain categories of the population. The influence of the peculiarities of the disease and the type of the received treatment, including personalized (genetic, immune and molecular therapy), on the change in the level of fear of cancer recurrence is also considered. According to the review of foreign sources, it is concluded that currently there are no convenient and reliable screening methods for determining the clinical level of fear of cancer recurrence, and existing questionnaires have different validity on certain scales and need linguistic and cultural adaptation. Fear of cancer recurrence is likely to be a serious problem among those who receiving personalized therapy. Age, gender and level of social adaptation also significantly affect to the level of fear of cancer recurrence, as well as belonging to certain categories of the population and the uniqueness of the life experience. Further research should identify the features of the fear of cancer recurrence in cancer survivors in Ukraine, and take into consider the identified factors in forming a support program by psycho-oncologists, since the fear of cancer recurrence significantly affects of cancer survivals the quality of life.
The article reviewes Stepan Kost's academic work as a Western Ukrainian journalism historian; analyzes all his books (anthologies, monographs, text-books);focuses on methodological principles and the main results of his legacy. Those principles are: the press is viewed as part of political life; the history of journalism should be consisted of publizistic texts which form the discourses of their time; the idea of independent Ukraine is the most important factor of selection texts for consideration. S. Kost created reinforcement in the Ukrainian press's developed history. Key words: Stepan Kost, Ukrainian journalism historiography, metho-dology of mediastudies, Ukrainian journalism. ; Розглянута наукова діяльність Степана Костя як історика західно-української преси; проаналізовані всі його книжки (хрестоматії, монографії, підручники). Увага зосереджена на методологічних засадах і головних результатах дослідження. Головні ідеї – преса є частиною політичного життя, відтак в історії журналістики підлягають дослідженню передусім пуб-ліцистичні твори, які формують дискурси епохи; ідея державності є головним чинником, за допомогою якого варто добирати явища для роз-гляду. С. Кость створив арматуру в розгалуженій системі історії української преси. Ключові слова: Степан Кость, історіографія української преси, мето-дологія пресознавчих досліджень, українська журналістика.
The complex and irrational problem of historical experience negative influence sets the trend for sociocultural researches. The solution of this problem facilitates the support of pluralism values in cultural and social fields. Ukraine belongs to the diversified community of the contemporary world. The diversity of the Ukrainian society can be a reason for decomposition and defragmentation of the Ukrainian society and a basis for social prosperity as well. The task of this sociocultural is the analysis of the inclusive vision designing in the modern Ukrainian society. The international institutional experience is the important part of pluralism standard introduction by means of the dialogical social strategy. The conclusion of this article confirms the following thesis : in modern societies clarification of global advantages of sociocultural diversity is based on the transcendental identity.The object of this research is clarification of principal questions of the inclusive vision. The analysis of the inclusive vision designing in contemporary Ukraine promotes social and cultural advantages of pluralism. The peculiar trait of pluralism in a community is a result of self-determination which is not a synonym of the cultural, political and ethnic diversity. The pluralism is a challenge of the global diversity.The content of this article represents a correlation between the myth of origin and the inclusive vision. The globalization fear and the social resentment are based on precritical thinking. In the global world the space of civic culture is not territorial or ethnic. The symbolic production of cultural and social fields in the civic culture is based on the transcendental identity which is not formed by presumption of common origins and collectivity but by mutual respect and security for everyone ; Утверждается, что преодоление влияния негативного исторического контекста на культурное и социальное поле возможно через утверждение ценностей плюрализма в современном обществе. Становление публичности общественной жизни на уровне взаимосвязи этнической и национальной идентичности составляет одно из актуальных направлений стратегии социокультурных исследований. Показано, что многообразие украинского общества может быть как причиной расслоения и дефрагментации социального поля Украины, так и основой общества процветания.Выяснение основных вопросов инклюзивного видение составляет цель данного исследования. Задачей стратегии социокультурных исследований является анализ конструирования инклюзивного видение в современной Украине. Показано, что стратегия исследования мирового институционального опыта плюрализма является важной составляющей утверждения преимуществ глобальной ценности социокультурного многообразия. Отмечается, что особенностью плюрализма является то, что он представляет собою результат самоопределения общества, а не синоним социокультурного многообразия. Плюрализм является ответом на вызов мирового разнообразия.Соотношение мифа происхождения и инклюзивного видения представляет собой основное содержание данного исследования. Показано, что глобализационная фобия и социальный ресентимент основываются на докритическом мышлении. В глобальном мире образуется пространство гражданской культуры, которая является нетерриториальной и неэтнической. Символическое производство социального и культурного полей гражданской культуры основывается на трансцендентальной идентичности, которая основывается не на предположении родства и общности, а на взаимном уважении и безопасности для всех. ; Подолання впливу негативного історичного контексту на культурне та соціальне поле можливо через утвердження цінностей плюралізму в сучасному суспільстві. Україна належить до диверсифікованих суспільств. Становлення публічності суспільного життя на рівні взаємозв'язку етнічної та національної ідентичності становить однин із актуальних напрямків стратегії соціокультурних досліджень. Різноманіття українського суспільства може бути як причиною розшарування та дефрагментації соціального поля України, так і стати основою суспільства процвітання.З'ясування основних питань інклюзивного бачення становить мету даного дослідження. Завданням стратегії соціокультурних досліджень є аналіз конструювання інклюзивного бачення в сучасній Україні. Стратегія дослідження світового інституційного досвіду плюралізму є важливою складовою утвердження переваг глобальної цінності соціокультурного різноманіття. Особливістю плюралізму є те, що він становить результат самовизначення суспільства, а не синонім соціокультурного різноманіття. Плюралізм є відповіддю на виклик світового різноманіття.Співвідношення міфу походження та інклюзивного бачення становить основний вміст представленого дослідження. Глобалізаційна фобія та соціальний ресентимент ґрунтуються на докритичному мисленні. В глобальному світі утворюється простір громадянської культури, яка не територіальна та не етнічна. Символічне виробництво соціального та культурного полів громадянської культури засновується на трансцендентальній ідентичності, яка основується не на припущеннях спорідненості та спільності, а на взаємній повазі та безпеці для всіх.
The article describes the presentation of St. Augustine of immanent and transcendent sense of fear and determined its place in the world presents a picture of the value in the individual process of implementation of the universal forms - saving. It is concluded that the doctrine of the Church Father has three kinds of fear -trivial, slave and Provost. Avgustin's doctrine of fear is a phenomenon of the human mind, and soul moving element of the universe and all of God's people. Its powerful potential to transform the ideological imagination initially depends on individual choice - free will, courageous and skilful guidance of believer to higher models transcendent, overcoming ambiguity and trivial philosophical meanings. Symbolism and hierarchy of fear in the universe completes its ambivalent meaning - the scope of the fear of God, who holds all things in the order of love (ordo amoris) and wants implement universal form. It was under the influence of fear Avgustin's doctrines Middle Ages produced theocratic model fondly - terrible ruler that his will kept the integrity of the social and political order. And the Church has involved the doctrine in the case of collective salvation - to attract the Gentiles, sinners little faith in her womb. At the same time, fear, through the institution of repentance becomes an instrument of control believer's inner world, a tool which "oversees" everything that can be dangerous collective salvation - a false realization of universal forms. ; В статье раскрываются представления св. Августина об имманентном и трансцендентном смысле страха и определяется его место в представляемой картине мира, значение в индивидуальном процессе реализации универсальных форм - в спасении. Делается вывод, что в доктрине отца церкви страх имеет три вида. Он является действенным элементом картины мира. Его возможность трансформировать мировоззренческое представление первоначально зависит от свободной воли человека. А символизм и иерархичность дали возможность создать теологический образец идеального социально-политического порядка и использовать страх как инструмент "надзора" за всем, что потенциально угрожает безопасности коллективного спасения. ; У статті розкрито уявлення св. Августина про іманентний і трансцендентний зміст страху й визначено його місце в уявленій світобудові та значення в індивідуальному процесі реалізації універсальних форм - у спасінні. Виявлено, що в доктрині отця церкви страх має три види і є дієвим елементом світобудови. Його спроможність трансформувати світоглядну уяву первісно залежить від вільного вибору людини. А символізм й ієрархічність дали змогу створити теократичний взірець ідеального соціально-політичного порядку й використовувати страх як знаряддя "нагляду" за всім, що потенційно загрожує безпеці колективного спасіння.
The article deals with the problems of manipulating mass consciousness, carried out through the actualization of fear as a basic human emotion, examines the specificity of verbal apocalyptic paintings in political advertising. ; В статье рассматриваются проблемы манипуляции массовым сознанием, которые осуществляются через актуализацию страха как базовой эмоции человека, исследуется специфика вербализации апокалиптических картин в политической рекламе. ; У статті розглядаються проблеми маніпуляції масовою свідомістю, що здійснюються через актуалізацію страху як базової емоції людини, досліджується специфіка вербалізації апокаліптичних картин у політичній рекламі.
The purpose of this article is to consider fear as one of the causes of the need for the creation of e-government. This article refers to the fear theory, which consider «Fear» as the engine of progress. With the development of society, which takes place in the search for answers to the questions that frighten mankind: «how to ensure their own food? shelter? Security?» – there are more complex issues: «How to protect your property? how to regulate the law? how to ensure humans freedom and independence?». Approaches to understanding the category of «fear» are considered by the ancient Greek philosophers – Plato and Aristotle, and till modern theorists, who have their views on this issue.The concept of «fear» is considered, along with the concept of risk, there is analysis of the «risk society», authored by Ulrich Beck.While society became more progressive, there is an increasing of the number of daily risks.Planning becomes an integral part of everyone's life. Everyone needs to know much more information to control their lives due to the desire to protect themselves, to avoid risks. And the fear of losing control over their own lives and be at the mercy of the totalitarian apparatus leads a person to think about the electronic state, as the most acceptable and safe form of government.There are some examples like Cybersyn and OGAS, which were considered to be the fist attempt to computerize society. OGAS and Cybersyn – projects of electronic states, which have been brought to life in the 20th century in the Soviet Union and Chile. Their popularity is due to the rapid and extensive spread of cybernetics.The result of this article is that the attempt to eliminate the risk of the dictator is still being made by mankind. One of the most modern and advanced methods of solution of this problem is electronic state. Despite the fact that the attempts to create an e-mail gosdarstvo failed idea still lives in the minds of mankind. One of the most successful alternatives may become the electronic control system, which will provide greater control of the state for humanity. ; Цель данной статьи рассмотреть страх, как одну из причин возникновения потребности в создании электронного государства. Данная статья ссылается на теории страха, которые рассматривают последний как двигатель прогресса. С развитием общества, которое происходит в процессе поиска ответов на те вопросы, которые пугают человечество: «как обеспечить себе еду? кров? безопасность?» – возникают более сложные вопросы: «как защитить свое имущество? как регулировать закон? как обеспечить свою свободу и независимость?».С развитием общества увеличивается число повседневных рисков. Планирование становится неотъемлемой частью жизни каждого человека. Жажда знать и контролировать объясняется стремлением обезопасить себя, избежать рисков. Так и боязнь потерять контроль над собственной жизнью и оказаться во власти тоталитарного устройства приводит человека к мысли об электронном государстве, как наиболее приемлемой и безопасной форме управления. На примерах Киберсина и ОГАСа рассматриваются первые попытки компьютеризировать общество.Итог данной статьи в том, что попытки устранить риск появления диктатора все еще предпринимаются человечеством. Один из наиболее современных и перспективных способов решение данной задачи – электронное государство. ; Мета даної статті розглянути страх, як одну з причин виникнення потреби в створенні електронної держави. Дана стаття посилається на теорії страху, які розглядають останній як двигун прогресу. З розвитком суспільства, яке відбувається в процесі пошуку відповідей на ті питання, які лякають людство: «як забезпечити собі їжу? дах? безпеку?» – Виникають більш складні питання: «як захистити своє майно? як регулювати закон? як забезпечити свою свободу і незалежність ?».З розвитком суспільства збільшується число повсякденних ризиків. Планування стає невід'ємною частиною життя кожної людини. Жага знати і контролювати пояснюється прагненням убезпечити себе, уникнути ризиків. Так і боязнь втратити контроль над власним життям і опинитися у владі тоталітарного устрою приводить людину до думки про електронну державу, як найбільш прийнятну і безпечну форми управління. На прикладах Кіберсіна і ЗДАСа розглядаються перші спроби комп'ютеризувати суспільство.Підсумок цієї статті в тому, що спроби усунути ризик появи диктатора все ще робляться людством. Один з найбільш сучасних і перспективних способів вирішення цього завдання - електронна держава.
The idea of the philosophy of existentialism that the greatest freedoms is the freedom of society, formed the basis of the Ukrainian movement artistic nonconformity (underground), which originated in the artistic life of the Soviet Union in 1960. The essence of the universe existentialists know intuitively, discarding any scientific evidence and research. Artists in this direction convey reality through their inner feelings, «Coming» in the afterlife. Study such pressing issues as human freedom, humanism, alienation, loneliness, fear of change, responsibility is a choice, a critical attitude toward progress and improvement of the primary things of the world and of the human person and so on. The reflection of these experiences we find in the works of many Ukrainian artists, however, focus our attention on the work of artists Transcarpathian region. On the basis of a specified key concepts such as «existence», «being», «nothing», «boundary situation» and so on. Accordingly, difficult for artists during the 1960s - 1980s, they tried to portray on canvas the experiences and concerns. However, this expression strictly limited by the government. Therefore, usually feeling existentialism artistically artists of this time were hidden, veiled symbolic presentation. Often images of real experiences, spiritual, psycho-emotional and mental characteristics of man and nonkonform was prohibited by the authorities. Original masters scene painting is a student of Erdelyi and F. Manaylo - Vladimir Nikita. His work can be called implicitly mirror events in the region and Ukraine as a whole. The way he delicately veiled play and painful problems of his native land, defines it as a national author. With the artist's canvas can track events that took place in Transcarpathia, because it was his paintings are illustrations of those events. In his works we trace coverage of all the above reasons ekzystents them. ; Ідея філософії екзистенціалізму про те, що найбільшою свободою людини є свобода від суспільства, лягла в основу українського руху художнього нонконформізму (андеграунду), який зародився у мистецькому житті Радянського Союзу в 1960-х роках. Сутність світобудови екзистенціалісти пізнають інтуїтивно, відкидаючи будь-які наукові докази й дослідження. Художники цього напряму передають реальність через свої внутрішні переживання, «зазирнувши» у потойбіччя. Заторкуються такі актуальні проблеми, як людська свобода, гуманізм, відчуження, самотність, страх перемін, відповідальність перед вибором, критичне ставлення до прогресу і первинного вдосконалення світу речей та людської особистості тощо. Віддзеркалення таких переживань ми знаходимо в роботах багатьох українських митців, проте, особливу увагу акцентуємо на творчості художників закарпатського регіону.На вказаній підставі як ключові увиразнюються такі поняття, як «екзистенція», «буття», «ніщо», «межова ситуація» тощо. Відповідно, у нелегкий для митців час 1960-х – 1980-х вони намагались зобразити на полотнах свої переживання і тривоги. Проте такий прояв жорстко обмежувався з боку влади. Тому зазвичай почуття екзистенціалізму у творчих доробках митців цього часу були прихованими, завуальованими символікою викладу. Часто зображення дійсних переживань, духовних, психоемоційних та ментальних особливостей людини було нонконформним і забороненим з боку влади.Самобутнім майстром сюжетного живопису є учень А. Ерделі та Ф. Манайла – Володимир Микита. Його роботи беззаперечно можна назвати дзеркалом подій регіону та України в цілому. Те, як він делікатно і завуальовано відтворював болісні проблеми рідного краю, визначає його як народного автора. За полотнами художника можна відстежувати події, які відбувалися на Закарпатті, бо саме його картини є ілюстраціями тих подій. В його роботах ми простежуємо висвітлення усіх наведених вище екзистенційних мотивів. ; Ідея філософії екзистенціалізму про те, що найбільшою свободою людини є свобода від суспільства, лягла в основу українського руху художнього нонконформізму (андеграунду), який зародився у мистецькому житті Радянського Союзу в 1960-х роках. Сутність світобудови екзистенціалісти пізнають інтуїтивно, відкидаючи будь-які наукові докази й дослідження. Художники цього напряму передають реальність через свої внутрішні переживання, «зазирнувши» у потойбіччя. Заторкуються такі актуальні проблеми, як людська свобода, гуманізм, відчуження, самотність, страх перемін, відповідальність перед вибором, критичне ставлення до прогресу і первинного вдосконалення світу речей та людської особистості тощо. Віддзеркалення таких переживань ми знаходимо в роботах багатьох українських митців, проте, особливу увагу акцентуємо на творчості художників закарпатського регіону.На вказаній підставі як ключові увиразнюються такі поняття, як «екзистенція», «буття», «ніщо», «межова ситуація» тощо. Відповідно, у нелегкий для митців час 1960-х – 1980-х вони намагались зобразити на полотнах свої переживання і тривоги. Проте такий прояв жорстко обмежувався з боку влади. Тому зазвичай почуття екзистенціалізму у творчих доробках митців цього часу були прихованими, завуальованими символікою викладу. Часто зображення дійсних переживань, духовних, психоемоційних та ментальних особливостей людини було нонконформним і забороненим з боку влади.Самобутнім майстром сюжетного живопису є учень А. Ерделі та Ф. Манайла – Володимир Микита. Його роботи беззаперечно можна назвати дзеркалом подій регіону та України в цілому. Те, як він делікатно і завуальовано відтворював болісні проблеми рідного краю, визначає його як народного автора. За полотнами художника можна відстежувати події, які відбувалися на Закарпатті, бо саме його картини є ілюстраціями тих подій. В його роботах ми простежуємо висвітлення усіх наведених вище екзистенційних мотивів.
Дана стаття присвячена страху вибору, який залежить від свободи в контексті екзистенціальної філософії та психології протестантизму. Акцентується увагу на антропологічній межі, яка в цілому виявляється в ставленні людини до вибору: жити чи померти, що в сучасному західному суспільстві сприймається однобічно, часто має шизоїдні, патологічні відбитки. Робиться спроба представити комплексний погляд на дану проблему, аналізуючи феномен страху в контексті психології протестантизму, розглядаючи страх вибору, через страх духовної свободи. Показано також, що в протестантизмі у цілому дотримуючись догматів, відбиваються деякі аспекти сучасної психології, а також розкрито відмінність екзистенціалів страху людського, страху віри та свободи. Ми доходимо висновку, що для протестантизму характерним є прагнення вводити протиставлення – свободи зовнішньої і внутрішньої, свободи вибору і свободи в Істині, які означають таке перенесення акцентів, яке обертається боротьбою зі свободою як небезпечною вседозволеністю. ; The article is devotedtothe fear of choice, which depends on freedom, in the context of existential philosophy and psychology.The author emphasizes anthropological border,which generally denotes a person`s attitude to the choice: to live or to die,which is perceived by modern Western society one-dimensionally and often carries schizoid pathological imprints.The roots of the crisis of this phenomena must be sought in the philosophical foundations of modernity.On the one hand, democracy and modern enable a man to make own choice.On the other hand, the opportunity to choose is responsible for this choice, causing the phenomenon of fear and anxiety.The last arises due to complexity of the answer to the existential question of the meaning of life and the meaning of death especially in a society in which the border between the human and the divine is almost erased.
Дана стаття присвячена страху вибору, який залежить від свободи в контексті екзистенціальної філософії та психології протестантизму. Акцентується увагу на антропологічній межі, яка в цілому виявляється в ставленні людини до вибору: жити чи померти, що в сучасному західному суспільстві сприймається однобічно, часто має шизоїдні, патологічні відбитки. Робиться спроба представити комплексний погляд на дану проблему, аналізуючи феномен страху в контексті психології протестантизму, розглядаючи страх вибору, через страх духовної свободи. Показано також, що в протестантизмі у цілому дотримуючись догматів, відбиваються деякі аспекти сучасної психології, а також розкрито відмінність екзистенціалів страху людського, страху віри та свободи. Ми доходимо висновку, що для протестантизму характерним є прагнення вводити протиставлення – свободи зовнішньої і внутрішньої, свободи вибору і свободи в Істині, які означають таке перенесення акцентів, яке обертається боротьбою зі свободою як небезпечною вседозволеністю. ; The article is devotedtothe fear of choice, which depends on freedom, in the context of existential philosophy and psychology.The author emphasizes anthropological border,which generally denotes a person`s attitude to the choice: to live or to die,which is perceived by modern Western society one-dimensionally and often carries schizoid pathological imprints.The roots of the crisis of this phenomena must be sought in the philosophical foundations of modernity.On the one hand, democracy and modern enable a man to make own choice.On the other hand, the opportunity to choose is responsible for this choice, causing the phenomenon of fear and anxiety.The last arises due to complexity of the answer to the existential question of the meaning of life and the meaning of death especially in a society in which the border between the human and the divine is almost erased.
У статті проаналізовано твори російських письменників — Володимира Тендрякова, Василя Журавського та Олександра Ілічевського, які об'єднані однією тематикою, — в них ідеться про Голодомор 1932–1933 років в Україні. З'ясовано, що спільними є екзистенційні виміри, через які автори моделюють художню картину світу, де масштабно постають такі екзистенціали, як страх, голод, смерть; багатоаспектно виявляються типові образи часу — знесилені, голодні, помираючі, померлі; потужно діє категорія пам'яті, покликана зафіксувати трагічне буття, аби нічого не повторилося в майбутньому. ; The article analyzes prose works by famous Russian writers — V. Tendriakov, V. Zhuravsky and A. Ilichevsky. A common theme integrates these texts. The works tell about the Holodomor of 1932–1933 in Ukraine. It is found that the existential dimensions in these texts are similar, because the characters live in similar circumstances and experience similar situations; The Soviet government, through its activists, takes away the grain and everything that is eaten in order for the peasants to obey the new system and go to the collective farms. Similar circumstances experienced by the characters create an artistic picture of the world in texts where such existentials scale up as fear, hunger, death; there are depicted typical images of time — hungry people, dying, dead. Writers are drawn to the category of memory, which is intended to record a tragic life, so that nothing happens in the future. All texts are documented. For all authors the biographical factor is important. V. Zhuravsky saw the Holodomor in Ukraine as a child, V. Tendryakov also saw a child starving and starving to death in Siberia, at one of the railway stations near his native settlement, which brought Ukrainian rebellious peasants who refused to go to collective farms. A. Ilichevsky — representative of the younger generation, he builds his story based on one of the stories of a woman who survived the Holodomor, miraculously survived, did not die. Each work psychologically motivates the behavior, thoughts of the characters, The authors deliberately emphasize that the texts are built on real events. Writers seek to bring the history of collectivization, its tragic consequences, to generations to come. To draw attention to the events described, the authors use first-person storytelling. This shortens the distance between the writer and the reader. We understand that the purpose of the authors is to evoke a sense of catharsis, an understanding of the realities of Ukrainian history. In a speech to V. Tendriakov's book, Academician V. Goldansky writes that he saw similar squares, like V. Tendriakov's, in Leningrad (now St. Petersburg — T. K.) at the Vitebsk railway station, where he saw died of starvation on the square. they were peasants from Ukraine. There were a lot of them. V. Zhuravsky completes his story with epigraphs that work to deepen the impression of the work, giving titles to sections that reflect events in chronology. In the works, the authors actively involve concepts such as time and space in order to show the scale of the dead in the Holodomor, and their number is millions. Together with other works of this subject, the texts of V. Tendriakov, V. Zhuravsky and A. Ilichevsky make a wide panorama of events of 1932–1933 in Ukraine, reflected in the artistic word. ; В статье проанализированы произведения русских писателей — Владимира Тендрякова, Василия Журавского и Александра Іличевского, которые объединены одной темой — в них идет речь о Голодоморе 1932–1933 годов в Украине. Определено, что общими для них являются экзистенциальные измерения, через которые авторы моделируют художественную картину мира, масштабно иллюстрируя в ней такие экзистенциалы, как страх, голод, смерть; многоаспектно поданы типичные образы времени — обезсиленные голодне люди, умирающие, умершие; интенсивно действует категория памяти, призвана зафиксировать трагическое бытие.
У статті проаналізовано твори російських письменників — Володимира Тендрякова, Василя Журавського та Олександра Ілічевського, які об'єднані однією тематикою, — в них ідеться про Голодомор 1932–1933 років в Україні. З'ясовано, що спільними є екзистенційні виміри, через які автори моделюють художню картину світу, де масштабно постають такі екзистенціали, як страх, голод, смерть; багатоаспектно виявляються типові образи часу — знесилені, голодні, помираючі, померлі; потужно діє категорія пам'яті, покликана зафіксувати трагічне буття, аби нічого не повторилося в майбутньому. ; The article analyzes prose works by famous Russian writers — V. Tendriakov, V. Zhuravsky and A. Ilichevsky. A common theme integrates these texts. The works tell about the Holodomor of 1932–1933 in Ukraine. It is found that the existential dimensions in these texts are similar, because the characters live in similar circumstances and experience similar situations; The Soviet government, through its activists, takes away the grain and everything that is eaten in order for the peasants to obey the new system and go to the collective farms. Similar circumstances experienced by the characters create an artistic picture of the world in texts where such existentials scale up as fear, hunger, death; there are depicted typical images of time — hungry people, dying, dead. Writers are drawn to the category of memory, which is intended to record a tragic life, so that nothing happens in the future. All texts are documented. For all authors the biographical factor is important. V. Zhuravsky saw the Holodomor in Ukraine as a child, V. Tendryakov also saw a child starving and starving to death in Siberia, at one of the railway stations near his native settlement, which brought Ukrainian rebellious peasants who refused to go to collective farms. A. Ilichevsky — representative of the younger generation, he builds his story based on one of the stories of a woman who survived the Holodomor, miraculously survived, did not die. Each work psychologically motivates the behavior, thoughts of the characters, The authors deliberately emphasize that the texts are built on real events. Writers seek to bring the history of collectivization, its tragic consequences, to generations to come. To draw attention to the events described, the authors use first-person storytelling. This shortens the distance between the writer and the reader. We understand that the purpose of the authors is to evoke a sense of catharsis, an understanding of the realities of Ukrainian history. In a speech to V. Tendriakov's book, Academician V. Goldansky writes that he saw similar squares, like V. Tendriakov's, in Leningrad (now St. Petersburg — T. K.) at the Vitebsk railway station, where he saw died of starvation on the square. they were peasants from Ukraine. There were a lot of them. V. Zhuravsky completes his story with epigraphs that work to deepen the impression of the work, giving titles to sections that reflect events in chronology. In the works, the authors actively involve concepts such as time and space in order to show the scale of the dead in the Holodomor, and their number is millions. Together with other works of this subject, the texts of V. Tendriakov, V. Zhuravsky and A. Ilichevsky make a wide panorama of events of 1932–1933 in Ukraine, reflected in the artistic word. ; В статье проанализированы произведения русских писателей — Владимира Тендрякова, Василия Журавского и Александра Іличевского, которые объединены одной темой — в них идет речь о Голодоморе 1932–1933 годов в Украине. Определено, что общими для них являются экзистенциальные измерения, через которые авторы моделируют художественную картину мира, масштабно иллюстрируя в ней такие экзистенциалы, как страх, голод, смерть; многоаспектно поданы типичные образы времени — обезсиленные голодне люди, умирающие, умершие; интенсивно действует категория памяти, призвана зафиксировать трагическое бытие.
The COVID-19 pandemic has changed the reality of Ukrainian women. Strong movement restriction, social isolation, the disinclination of the health care system have caused stress and intense emotional fear reaction for their lives and future, future and health of their relatives and children. A survey conducted in the UK has shown that men are more likely to get worse symptoms and die from COVID-19. Other researches, which took place in different countries around the world, have shown that women are more worried, anxious and scared about the consequences of the spread of the coronavirus. The article highlights the actual women's fears during the COVID-19 pandemic. It analyses the relationship of women's emotional state to different fears and state/trait anxiety. The aim of the article is to determine the influence of special terms during the COVID-19 pandemic on the intensity of women fears depending on age and having children. Participants (n=140) were asked to complete the Questionnaire of Actual Specific Fears (Ju. Shherbatyh), the Spielberger State-Trait Anxiety Inventory and the visual/verbal analogue fear 'here and now' scale. The comparative analysis of two age-band groups has shown that there is no significant difference in the intensity of specific fears and anxiety for 25-44 and 45-60 age groups. It was found that women who have children are rather more worried about not getting ill with some disease, have much higher values of fear 'here and now' and fear of heights as opposed to women who do not have children. The present study shows with what fears were women affected by during quarantine restrictions and the spread of the coronavirus. The article emphasizes the importance of the women psychological state, especially women who have children. It is obvious that additional researches are needed; they should explore specific fears connected with children and COVID-19. Further searches are seen in developing a system of psychological support for people who feel fear during the spread of different diseases and new probable pandemics.
he author studies Anatoly Dobriansky's family correspondences dated 1952 – 1967th years and addressed to his mother named Faina Vasylivna as the most native person. In the article a wide problematic and thematic spectrum of private letters collected in the book is illustrated, the epistolary self-portrait of sender, specific of relations with Mother are characterized, the cultural, educational and scientific, social, social and political regional/Ukrainian contexts appeared from letter texts and "between the lines" are analyzed; the attention is paid to the style features of correspondences. The researcher believes that publicity of the family epistolary fifteen years in length impulses to some parallels "letter – life", "text – context". The author accentuates dramatism of "Bukovynsky Zlatoust's" biography (in particular two-year Anatoly Dobriansky's loss of his father repressed in 1937th, difficult relations with his elder brother named Alexander, even their "foreignness"). Thanks to and regardless bitter circumstances Faina Vasylivna and Anatoly Mykolaiovych became close in a special way. Letters of the son to his Mother published through Eleonora Solovey's efforts prove it. The author inclines to think that in the epistolary book "Letters to Mother" the individuality of Anatoly Dobriansky as bibliophile, philologist, poet, translator, teacher, musicologist is revealed in a special way. At the same time it is stated that regardless undoubtedly private nature Anatoly Dobriansky's published correspondences largely beyond the private and family field, their value is indeed wider and more global. Anatoly Dobriansky's epistolary texts presented in the book "Letters to Mother" can be divided into two cycles: 1) applicant /student (1952 – 1957th); 2) post-student (1957 – 1967th). Anatoly Dobriansky's letters to his Mother are relatively small epistolary array (91 plus one epistle found after the release of the book), but we have the feeling as if the whole era has swum before our eyes. In particular Anatoly Mykolaiovych and Faina Vasylivna Dobriansky were its contemporaries and witnesses. The photo album as the unique component of the book "Letters to Mother" illustrates well the epistolary texts, serves as a "guide" to the life and literary way of Anatoly Dobriansky, also his mother Faina Vasylivna and the whole family Dobriansky biography.
