Suchergebnisse

Шлях до розуміння природи німецької федеративної держави лежить в аналізі її історичного розвит­ку. Процес становлення федеративного устрою на німецьких землях є тривалим і досить складним, що зумовлено комплексом факторів соціального, правового і політичного характеру. Федеративні відносини на німецьких землях в той чи інший історичний період є відображенням політичних реалій і уроків попереднього державного розвитку. У статті розглянуто проблему відродження федеративних структур в контексті розвитку нової німецької державності. Виокремлено аргументи на користь федеративного устрою станом на той час. Встановлено завдання, що ставили перед собою батьки­творці Веймарської конституції. Відзначено, що багато уваги приділялося впровадженню механізмів контролю влади та балансу повноважень, а не вертикальному розподілу компетенцій. Проаналізовано особливості функціонування системи західнонімецького федералізму. В статті проаналізовано основні структурні проблеми і дисфункції в системі німецького федералізму, що знайшли свій прояв у повоєнний час; розглянуто федеративні принципи території Східної Німеччини, які перебували в полі напруги з централістськими ідеологічними тенденціями в повоєнний період. Автор вказує на те, що на відродження німецького федералізму вплинули фактори як внутрішньополітичного, так і зовнішньополітичного характеру та робить висновок про необхідність трансформації федеративної системи. ; Шлях до розуміння природи німецької федеративної держави лежить в аналізі її історичного розвит­ку. Процес становлення федеративного устрою на німецьких землях є тривалим і досить складним, що зумовлено комплексом факторів соціального, правового і політичного характеру. Федеративні відносини на німецьких землях в той чи інший історичний період є відображенням політичних реалій і уроків попереднього державного розвитку. У статті розглянуто проблему відродження федеративних структур в контексті розвитку нової німецької державності. Виокремлено аргументи на користь федеративного устрою станом на той час. Встановлено завдання, що ставили перед собою батьки­творці Веймарської конституції. Відзначено, що багато уваги приділялося впровадженню механізмів контролю влади та балансу повноважень, а не вертикальному розподілу компетенцій. Проаналізовано особливості функціонування системи західнонімецького федералізму. В статті проаналізовано основні структурні проблеми і дисфункції в системі німецького федералізму, що знайшли свій прояв у повоєнний час; розглянуто федеративні принципи території Східної Німеччини, які перебували в полі напруги з централістськими ідеологічними тенденціями в повоєнний період. Автор вказує на те, що на відродження німецького федералізму вплинули фактори як внутрішньополітичного, так і зовнішньополітичного характеру та робить висновок про необхідність трансформації федеративної системи. ; The path to understanding the nature of the German federal state is the analysis of its historical development. The process of establishing the federal structure of the German territory is long and quite complex , due to complex factors of social , legal and political nature. Federal relations on German soil in a given historical period is a reflection of political realities and lessons of the previous state . This paper considers the problem of revival of federal structures in the context of the new German state. Author determined arguments in favor of the federal structure of the state at the time. Established a task that had set the parents creators of the Weimar constitution. It is noted that much attention has been given implementation mechanisms controlling the balance of power and authority , not the vertical distribution of competencies. The features of the functioning of West German federalism. This paper analyzes the main structural problems and dysfunctions in the system of German federalism, which found its expression in the post­war period ; considered federal principles in Eastern Germany, who were in the tension field of centralist ideological trends in the postwar period. The author points out that the revival of German federalism influenced by factors such as domestic and foreign policy issues and concludes on the need for transformation of the federal system.

This article analyzes the constitutional and legal status of local management and governance, due to significant differences in enforcement and related competencies that they carry . The author considers two-tier territorial organization of municipal government land and basic models of organizational and functional structure of the German community . Keywords : federal land, municipality, the community, the Basic Law, the administrative county, the model structure, committee, representation. ; Досліджено конституційний і законодавчий статуси місцевого управляння та самоврядування в Німеччині, що зумовлено суттєвими відмінностями органів та компетенцій, які їх здійснюють. Розглянуто дворівневу територіальну організацію комунального самоврядування земель та основні моделі організаційного й функціонального устрою німецький громад. Ключові слова: федеральна земля, муніципалітет, громада, Основний закон, адміністративний округ, модель устрою, комітет, представництво.

У статті досліджено концептуальні аспекти фіскального федералізму. Показано роль фіскального федералізму в державному та муніципальному управлінні розвинених країн світу. Значну увагу приділено визначенню сутнісних характеристик фіскального федералізму у наукових доробках провідних зарубіжних та українських фахівців. Аргументовано, що концепція фіскального федералізму полягає в обґрунтуванні чітких механізмів розподілу фінансових повноважень між центральними та муніципальними органами влади в контексті комбінованого формування бюджетних ресурсів та ефективного їх перерозподілу задля забезпечення соціально-економічного розвитку об'єднаних територіальних громад.Проаналізовано принципи та детермінанти фіскального федералізму. Акцентовано увагу на таких принципах як соціально-економічна ефективність та гармонізація фінансових інтересів держави, її суб'єктів та органів місцевого самоврядування. Здійснено характеристику децентралізованих та кооперативних моделей фіскального федералізму.Констатовано, що розподіл коштів між місцевими юрисдикціями може здійснюватися за трьома варіантами. Серед яких найбільш оптимальним є передача деяких податкових повноважень місцевим юрисдикціям, доповнюючи доходи, отримані на місцях, за допомогою механізмів розподілу податків або інших трансфертів від центрального уряду. В українській практиці функціонує механізм надання загальних міжбюджетних трансфертів у вигляді дотацій вирівнювання.Підсумовано, що фіскальний федералізм не повинен обмежуватись лише перерозподілом фінансових ресурсів між регіонами, а стимулювати органи місцевого самоврядування до фінансової автономії та нарощування фінансово-економічного потенціалу задля покращення добробуту громади.Ключові слова: фіскальний федералізм, економічний розвиток, фінансова система, бюджетно-податкова політика, децентралізація, органи місцевого самоврядування, міжбюджетні трансферти. ; The article examines the conceptual aspects of fiscal federalism. The role of fiscal federalism in the state and municipal government of developed countries is shown. Considerable attention is paid to defining the characteristics of fiscal federalism in the scientific works of leading foreign and Ukrainian experts. It is argued that the concept of fiscal federalism is to justify clear mechanisms for the distribution of financial powers between central and municipal authorities in the context of the combined formation of budgetary resources and their effective redistribution to ensure socio-economic development of united territorial communities.The principles and determinants of fiscal federalism are analyzed. Emphasis is placed on such principles as socio-economic efficiency and harmonization of financial interests of the state, its subjects and local governments. The characterization of decentralized and cooperative models of fiscal federalism is carried out.It is stated that the distribution of funds between local jurisdictions can be carried out in three ways. Among them, the most optimal is the transfer of some tax powers to local jurisdictions, supplementing local revenues through tax sharing mechanisms or other transfers from the central government. In Ukrainian practice, there is a mechanism for providing general intergovernmental transfers in the form of equalization grants.It is concluded that fiscal federalism should not be limited to the redistribution of financial resources between regions, but, above all, stimulate local governments to financial autonomy and increase financial and economic capacity to improve the welfare of the community.Key words: fiscal federalism, economic development, financial system, fiscal policy, decentralization, local governments, intergovernmental transfers.

The given article is devoted to the problem of reforming of the federal system in the united Germany. The perspective tendencies of reforming are touched upon: the reforming of the territorial structure; the reform of competence between the federation and federal lands; the role of the Bundesrat in federal law system etc. The stages of reforming of the federal law system are defined, the constitutional changes of 2006 and 2009 are characterized, the political context of reforms is dealt with. The main structural problems as well as the disfunctions in the system of German federalism are analyzed, as they became apparent before and after the process of uniting Germany. Special attention is paid to the results and assessment of federal reforms of 2006­2009. The idea of federal relations itself needed revision, as under the creation of the German Federation in the mid 20th century the vertical distribution of powers was not considered to be first priority task. The main goal was non­admission of usurpation of power, as the sad experience of the Weimar Republic showed it, as well as the balance between state power branches, equality and links between federal lands. Since the formation of the Federal Republic of Germany though for positive purposes the tendencies of centralization and unification have been growing. Several factors influenced the necessity of reforming of the German federalism, both internal (uniting of German lands, problems of state management, financial and economic problems) and external (European integration).The author makes the conclusion about the adequate transformation of the federal system of the FRG for insuring of its own efficiency and capacity to function. ; У статті розглянуто проблему реформування федеративної системи в об'єднаній Німеччині. Виокремлено перспективні напрями реформування: реформування територіального устрою; реформа компетенції між федерацією і землями; участь Бундесрату в федеральному законодавстві та ін. Встановлено етапи реформування федеративних відносин, охарактеризовано конституційні зміни 2006, 2009 р. та політичний контекст реформ. В статті проаналізовано основні структурні проблеми і дисфункції в системі німецького федералізму, що знайшли свій прояв до і після об'єднання Німеччини. Особлива увага приділяється результатам та оцінкам федеральних реформ 2006­2009 рр. Сама ідея федеративних відносин потребувала перегляду, оскільки при створенні німецької федерації в сер. ХХ ст. вертикальний розподіл влади розглядався як другорядне завдання. Головною ціллю було недопущення узурпації влади, як це засвідчив сумний досвід Веймарської республіки, та дотримання балансу між гілками влади, рівності і взаємопов'язаності федеральних земель. З часу створення ФРН, хоч і задля благих цілей, все більше наростали централізаційні та уніфікаційні тенденції. На необхідність реформування німецького федералізму вплинули фактори, як внутрішньополітичного (об'єднання німецьких земель, державно­управлінські та фінансово­економічні проблеми), так і зовнішньополітичного характеру (європейська інтеграція). Автор робить висновок про адекватну трансформацію федеративної системи ФРН задля забезпечення власної ефективності та дієздатності. ; У статті розглянуто проблему реформування федеративної системи в об'єднаній Німеччині. Виокремлено перспективні напрями реформування: реформування територіального устрою; реформа компетенції між федерацією і землями; участь Бундесрату в федеральному законодавстві та ін. Встановлено етапи реформування федеративних відносин, охарактеризовано конституційні зміни 2006, 2009 р. та політичний контекст реформ. В статті проаналізовано основні структурні проблеми і дисфункції в системі німецького федералізму, що знайшли свій прояв до і після об'єднання Німеччини. Особлива увага приділяється результатам та оцінкам федеральних реформ 2006­2009 рр. Сама ідея федеративних відносин потребувала перегляду, оскільки при створенні німецької федерації в сер. ХХ ст. вертикальний розподіл влади розглядався як другорядне завдання. Головною ціллю було недопущення узурпації влади, як це засвідчив сумний досвід Веймарської республіки, та дотримання балансу між гілками влади, рівності і взаємопов'язаності федеральних земель. З часу створення ФРН, хоч і задля благих цілей, все більше наростали централізаційні та уніфікаційні тенденції. На необхідність реформування німецького федералізму вплинули фактори, як внутрішньополітичного (об'єднання німецьких земель, державно­управлінські та фінансово­економічні проблеми), так і зовнішньополітичного характеру (європейська інтеграція). Автор робить висновок про адекватну трансформацію федеративної системи ФРН задля забезпечення власної ефективності та дієздатності.

У статті розглядаються особливості латиноамериканської моделі федералізму в сучасних умовах, можливості застосування федералізму в розвитку демократії. Проаналізовано поняття: політика федералізації, вирішення політичних конфліктів. Розглянуто політичні передумови та чинники політичних стратегій федералізації.Ключові слова: політика федералізації, модель федералізації, політична консолідаціяТкач А.О. Латиноамериканская модель федерализма как опыт институтов США / университет "Украина", Украина, г. Киев В статье анализируются особенности латиноамериканской модели федерализма в современных условиях, возможности применения федерализма в розвитии демократии. Проанализироны понятия: политика федерализации, решение политических конфликтов. Рассмотрены политические факторы политических стратегий федерализации.Ключевые слова: политика федерализации, модель политики федерализации, політическая консолидацияTkach A. O. Model of federalism in Latin America / University "Ukraine", Ukraine, c. KyivThe features of латиноамериканской model of federalism in modern terms, possibility of application of federalism in розвитии democracy are analysed in the article. Проанализироны of concept: politics of federalism, decision of political conflicts. The political factors of political strategies of federalism are considered.Keywords: politics of federalism, model of politics, political consolidation

This article analyzes the historical identity and traditional German federalism, whose development was interrupted by the Nazis. The author points out the arguments in favor of the federal government, namely the creation of a "safe" state by means of federalism and strengthen the vertical separation of powers. Key words: federalism, constitution, subject, powers, structure, federation, confederation system. ; У статті аналізуються історична самоідентифікація та традиційність німецького федералізму, розвиток якого був перерваний нацизмом. Автор вказує аргументи на користь федеративного устрою, а саме – створення «безпечної» держави за допомогою федералізму та посилення вертикального розподілу влади. Ключові слова: федералізм, конституція, суб'єкт, повноваження, структура, федерація, конфедерація, система.

The article deals with the of the language of the description of federalist ideas in the East Central European historiography. The formation of two historiographic traditions about federalism is analyzed. First federalism is an ideological utopia and, second, the concept of Realpolitik. In addition, the thesis on the methodological apparent of the majority of studies of federalism are proved. ; В статье рассматриваются особенности языка описания федеративных идей в текстах центрально- и восточноевропейских историков. Анализируется формирование двух историографических традиций относительно федерализма: как идеологической утопии и концепции «реальной политики». Кроме того, доказывается тезис о методологической фикции большинства научных исследований федерализма. ; У статті висвітлюються особливості мови описування федеративних ідей у текстах центрально- та східноєвропейських істориків. Проаналізовано формування двох історіографічних традицій щодо федералізму: як ідеологічної утопії та концепції «реальної політики». Окрім того, доведено тезу про методологічну позірність більшості наукових досліджень федералізму.

The article demonstrates that the principle of federalism should not be regarded as an inalienable principle of the Ukrainian political tradition. On the contrary, its distribution in the Ukrainian socio-political thought and public consciousness was conditioned by the level and peculiarity of the national consciousness of the Ukrainian intellectuals, who, understanding the inability of Ukrainians to revive their own state, tried to develop the political programs and principles that were most appropriate to socio-political circumstances. Against this background, it is shown that, despite the super national nature of liberalism, the principle of federalism can not be considered its integral part, since it does not foresee the grading of the values of domestic and foreign policy, and in the end, freedom of the individual at the same time foretells the freedom of the community, which is the result of solidarity of historically changing interests of people. ; В статье показано, что федерализм не стоит позиционировать как неотъемлемый принцип украинской политической традиции. Напротив, его распространение в общественно-политической мысли было обусловлено уровнем и своеобразием национального сознания украинской интеллигенции, которая, понимая несостоятельность украинцев возродить собственное государство, пыталась разработать наиболее подходящие общественно-политическим обстоятельствам программы и принципы. Наряду с указанным обнаружено, что несмотря на наднациональный характер либерализма, принцип федерализма нельзя считать его неотъемлемым элементом, поскольку он не предусматривает градации ценностей внутренней и внешней политики, в следствии чего, свобода личности одновременно предвещает свободу сообщества, которое, в свою очередь возникает как результатомсолидаризации, исторически переменных интересов людей. ; В статті показано, що федералізм не варто розглядати як невід'ємний принцип української політичної традиції. Навпаки, його поширення в суспільно-політичній думці було зумовлене рівнем та своєрідністю національної свідомості української інтелігенції, яка, розуміючи неспроможність українців відродити власну державу, намагалася розробити найбільш відповідні суспільно-політичним обставинам політичні програми та принципи. Поряд з вказаним виявлено, що незважаючи на наднаціональний характер лібералізму, принцип федералізму не можна вважати його невід'ємним елементом, оскільки він не передбачає градації цінностей внутрішньої і зовнішньої політики, у підсумку чого, свобода особистості водночас віщує свободу спільноти, яка постає результатом солідаризації, історично змінних інтересів людей.

In modern conditions, when Ukraine is defending its independence, the issue of developing a clear state strategy for the de-occupation of Crimea is especially acute. It should be noted that the government's initiatives to solve the Crimean problem have recently increased. The recent initiative of the Ukrainian authorities to create an "international platform for the de-occupation of Crimea" encourages discussion of this problem in the professional environment. The need for such a discourse is highlighted by the lack of concrete steps to resolve the Crimean political conflict in the initiatives proposed by the authorities. The article analyzes two possible strategies of de-occupation of Crimea and tactical steps for their implementation. The need for a balanced approach to decentralization reform and the importance of anticipating possible risks in the process of its implementation are emphasized. The conclusions say that the successful resolution of the Crimean political conflict now requires abandoning strategic slogans that do not have a specific organizational potential and focusing on developing a clear state strategy for the de-occupation of Crimea. To a large extent, the possibility and effectiveness of using a strategy, as well as tactical steps for its implementation depends on the active participation of Ukrainian scientists in this process.

The article analyzes the necessity and possible consequences of changing the state structure of Ukraine. In Ukraine, starting from 2014, the question arose about the need to change the state system in order to resolve existing conflicts. The Russian Federation and its supporters actively promote the necessity of federalization of Ukraine, considering it a guarantee of termination of the hybrid war in the East of Ukraine. The article analyzes in detail the real intentions of supporters of the federalization of Ukraine and the goal they want to achieve. The idea of federalization of Ukraine is based on the seemingly successful practice of many federal countries and the statements of well-known Ukrainian politicians of the last century. But is it really there? To answer this question, the article quite clearly analyzed the practice of countries with experience in changing the state structure or the formation of a federal state. Also, the article explores in detail the peculiarities of those historical stages during which the Ukrainian political elite of the past centuries lived. The situation in which the Ukrainian people and the changes that he needed were analyzed. The conclusion indicates the possible consequences of changing the state system, taking into account the practice of other countries. It has also been established that a very important factor that could negatively affect Ukrainian statehood is the lack of experience in building a federal state. Ukraine has always been exposed to external pressure, the purpose of which was the artificial division of the Ukrainian people. It is noted that the idea of federalization is a continuation of this trend, so this issue should be treated with caution.

Currently, the entire world community is entering a new era, which is characterized by the emergence of numerous and widespread phenomena and challenges of world civilization, such as international terrorism, progressive nationalism, religious intolerance, as well as increasingly persistent political separatism. The disintegration of a number of political states in Asia, Africa and Europe, the destructive potential of disintegration of peoples that have existed for a long time within the framework of a single statehood, give grounds to believe that political separatism goes beyond the framework of not only national, but also regional security, acquiring an increasingly international aspect. These separatist movements use not only peaceful demonstrations in their arsenal, but violent forms such as uprisings also carry terrorist threats. Extremist acts in this context represent a form of realizing a separatist goal, acquiring more and more new forms and methods. Certain political, nationalist, religious organizations of a separatist orientation use violent methods. The current political situation shows that separatism becomes a tool and means of struggle for subjects of political activity in the process of achieving their goals. At the same time, it turned out to be profitable for political organizations, movements and individual politicians to use extremism. Numerous cases of world disorder, irresponsible attitude to manifestations of political – national separatism led to the fact that at present separatism has acquired a large-scale and all-encompassing character, and political conflicts are extremely violent, acting as extremism and terrorism. It is argued a necessary prerequisite for the stability of a polyethnic state is a more or less homogeneous cultural space, a common political culture, a single ideological dominant. Achieving just such a state will, apparently, be the most effective means of preventing separatism in multinational states. ; В даний час все світове співтовариство вступає в нову еру, що характеризується появою численних викликів світовій цивілізації, таких як міжнародний тероризм, прогресуючий націоналізм, релігійна нетерпимість, а також все більш стійкий політичний сепаратизм. Дезінтеграційні процеси в низці політичних держав Азії, Африки та Європи, руйнівний потенціал відокремлення народів, що існували протягом тривалого часу в рамках єдиних держав, дають підстави вважати, що політичний сепаратизм виходить за рамки не лише національної, але й регіональної безпеки, набуваючи все більше міжнародного аспекту. Сепаратистські рухи використовують не тільки мирні демонстрації, але й насильницькі форми, такі як повстання та терористична загроза.Екстремістські дії в цьому контексті являють собою форму реалізації сепаратистської мети, що набуває все нових і нових проявів і методів. Певні політичні, націоналістичні, релігійні організації сепаратистського спрямування використовують насильницькі методи. Сучасна політична ситуація показує, що сепаратизм стає інструментом і засобом боротьби суб'єктів політичної діяльності в процесі досягнення своїх цілей. Водночас політичним організаціям, рухам та окремим політикам виявляється вигідним використовувати сепаратистський екстремізм. Численні випадки порушення усталеного світового ладу, безвідповідальне ставлення до проявів політико-національного сепаратизму призвели до того, що в даний час сепаратизм набув масштабного і всеохоплюючого характеру, а політичні конфлікти є надзвичайно жорстокими, часто виступаючи у вигляді екстремізму та тероризму. Аргументовано, що необхідною передумовою стабільності поліетнічної держави є певною мірою однорідний культурний простір, спільна політична культура, єдина ідеологічна домінанта. Є очевидним, що досягнення такого стану стане найефективнішим засобом запобігання сепаратизму у багатонаціональних державах.

Currently, the entire world community is entering a new era, which is characterized by the emergence of numerous and widespread phenomena and challenges of world civilization, such as international terrorism, progressive nationalism, religious intolerance, as well as increasingly persistent political separatism. The disintegration of a number of political states in Asia, Africa and Europe, the destructive potential of disintegration of peoples that have existed for a long time within the framework of a single statehood, give grounds to believe that political separatism goes beyond the framework of not only national, but also regional security, acquiring an increasingly international aspect. These separatist movements use not only peaceful demonstrations in their arsenal, but violent forms such as uprisings also carry terrorist threats. Extremist acts in this context represent a form of realizing a separatist goal, acquiring more and more new forms and methods. Certain political, nationalist, religious organizations of a separatist orientation use violent methods. The current political situation shows that separatism becomes a tool and means of struggle for subjects of political activity in the process of achieving their goals. At the same time, it turned out to be profitable for political organizations, movements and individual politicians to use extremism. Numerous cases of world disorder, irresponsible attitude to manifestations of political – national separatism led to the fact that at present separatism has acquired a large-scale and all-encompassing character, and political conflicts are extremely violent, acting as extremism and terrorism. It is argued a necessary prerequisite for the stability of a polyethnic state is a more or less homogeneous cultural space, a common political culture, a single ideological dominant. Achieving just such a state will, apparently, be the most effective means of preventing separatism in multinational states. ; В даний час все світове співтовариство вступає в нову еру, що характеризується появою численних викликів світовій цивілізації, таких як міжнародний тероризм, прогресуючий націоналізм, релігійна нетерпимість, а також все більш стійкий політичний сепаратизм. Дезінтеграційні процеси в низці політичних держав Азії, Африки та Європи, руйнівний потенціал відокремлення народів, що існували протягом тривалого часу в рамках єдиних держав, дають підстави вважати, що політичний сепаратизм виходить за рамки не лише національної, але й регіональної безпеки, набуваючи все більше міжнародного аспекту. Сепаратистські рухи використовують не тільки мирні демонстрації, але й насильницькі форми, такі як повстання та терористична загроза.Екстремістські дії в цьому контексті являють собою форму реалізації сепаратистської мети, що набуває все нових і нових проявів і методів. Певні політичні, націоналістичні, релігійні організації сепаратистського спрямування використовують насильницькі методи. Сучасна політична ситуація показує, що сепаратизм стає інструментом і засобом боротьби суб'єктів політичної діяльності в процесі досягнення своїх цілей. Водночас політичним організаціям, рухам та окремим політикам виявляється вигідним використовувати сепаратистський екстремізм. Численні випадки порушення усталеного світового ладу, безвідповідальне ставлення до проявів політико-національного сепаратизму призвели до того, що в даний час сепаратизм набув масштабного і всеохоплюючого характеру, а політичні конфлікти є надзвичайно жорстокими, часто виступаючи у вигляді екстремізму та тероризму. Аргументовано, що необхідною передумовою стабільності поліетнічної держави є певною мірою однорідний культурний простір, спільна політична культура, єдина ідеологічна домінанта. Є очевидним, що досягнення такого стану стане найефективнішим засобом запобігання сепаратизму у багатонаціональних державах.

The article is devoted to the analysis of the peculiarities of the interpretation of the role of the state in public life in the political theory of scientist and public figure Mikhail Drahomanov, whose ideas had a powerful influence on political discourse not only in Ukraine and Russia but throughout the European continent. Сonsideration of the interpretation of liberalism by Mykhailo Drahomanov as the basis of his socio-political theory and the impact on his views of the European progressive tradition address the main issues of this study. Scientist's definition of individual freedom as the main criterion of social progress and the restrictive influence of the state on its implementation is also revealed. Mykhailo Drahomanov proceeded from the fact that, despite the historically progressive nature of the state, it, in essence, restricts the freedom of the individual, and the logic of development, constantly seeks to narrow the boundaries of this freedom. Attention is also paid to M. Drahomanov's interpretation of the issue of creating conditions for free self-realization of the individual. The thinker opposes the community to the state as a voluntary association of free people, the relationship between which is regulated not by coercion but by means of moral regulation. The article emphasizes that for the Ukrainian political theorist, federalism is a way of organizing interaction between the subjects of the political process. It is noted that anarchist rhetoric was used by M. Drahomanov not so much to liquidate the state as such, but to weaken it as much as possible in favor of individual rights and freedoms. It is also specified that according to the scientist, history and the formed foundations of national character and political traditions determine the place of Ukraine and Ukrainians in universal progress and the transition of mankind from the state organization of society to its self-organization on the basis of socialism. ; Стаття присвячена аналізу особливостей трактування ролі держави у суспільному життя в політичній теорії видатного вченого і громадського діяча Михайла Драгоманова, чиї ідеї справили потужний вплив на політичний дискурс не лише в тогочасних Україні та Росії, але на всьому Європейському континенті. Для розкриття поставленої проблеми в даній розвідці розглядаються питання трактування мислителем лібералізму як основи його соціально-політичної теорії, вплив на його погляди європейської прогресистської традиції. Розкривається також визначення вченим свободи індивіда як основного критерію суспільного прогресу та обмежувального впливу держави на її реалізацію. Мислитель виходив з того, що, незважаючи на історично-прогресивний характер виникнення держави, воно, за своєю суттю, обмежує свободу індивіда, а за логікою розвитку, постійно прагне звузити межі цієї свободи. Звертається також увага на трактування М. Драгомановим проблеми формування умов для вільної самореалізації особистості. Державі мислитель протиставляє громаду, як добровільне об'єднання вільних людей, взаємовідносини між якими регулюються не методами примусу, а засобами морального регулювання. В статті наголошується на тому, що для українського теоретика політики федералізм є, перш за все способом організації взаємодії між суб'єктами політичного процесу. Зазначається, що анархістська риторика використовувалась М. Драгомановим не так з метою ліквідації держави як такої, скільки для її можливо більшого ослаблення на користь прав і свобод особистості. Вказується також на те, що на переконання вченого саме історія та сформовані основи національного характеру й політичних традицій визначають місце України і українців у загальнолюдському прогресі та переході людства від державної організації регулювання життя суспільства до його самоорганізації на засадах громадівського соціалізму.

The article is devoted to the analysis of the peculiarities of the interpretation of the role of the state in public life in the political theory of scientist and public figure Mikhail Drahomanov, whose ideas had a powerful influence on political discourse not only in Ukraine and Russia but throughout the European continent. Сonsideration of the interpretation of liberalism by Mykhailo Drahomanov as the basis of his socio-political theory and the impact on his views of the European progressive tradition address the main issues of this study. Scientist's definition of individual freedom as the main criterion of social progress and the restrictive influence of the state on its implementation is also revealed. Mykhailo Drahomanov proceeded from the fact that, despite the historically progressive nature of the state, it, in essence, restricts the freedom of the individual, and the logic of development, constantly seeks to narrow the boundaries of this freedom. Attention is also paid to M. Drahomanov's interpretation of the issue of creating conditions for free self-realization of the individual. The thinker opposes the community to the state as a voluntary association of free people, the relationship between which is regulated not by coercion but by means of moral regulation. The article emphasizes that for the Ukrainian political theorist, federalism is a way of organizing interaction between the subjects of the political process. It is noted that anarchist rhetoric was used by M. Drahomanov not so much to liquidate the state as such, but to weaken it as much as possible in favor of individual rights and freedoms. It is also specified that according to the scientist, history and the formed foundations of national character and political traditions determine the place of Ukraine and Ukrainians in universal progress and the transition of mankind from the state organization of society to its self-organization on the basis of socialism. ; Стаття присвячена аналізу особливостей трактування ролі держави у суспільному життя в політичній теорії видатного вченого і громадського діяча Михайла Драгоманова, чиї ідеї справили потужний вплив на політичний дискурс не лише в тогочасних Україні та Росії, але на всьому Європейському континенті. Для розкриття поставленої проблеми в даній розвідці розглядаються питання трактування мислителем лібералізму як основи його соціально-політичної теорії, вплив на його погляди європейської прогресистської традиції. Розкривається також визначення вченим свободи індивіда як основного критерію суспільного прогресу та обмежувального впливу держави на її реалізацію. Мислитель виходив з того, що, незважаючи на історично-прогресивний характер виникнення держави, воно, за своєю суттю, обмежує свободу індивіда, а за логікою розвитку, постійно прагне звузити межі цієї свободи. Звертається також увага на трактування М. Драгомановим проблеми формування умов для вільної самореалізації особистості. Державі мислитель протиставляє громаду, як добровільне об'єднання вільних людей, взаємовідносини між якими регулюються не методами примусу, а засобами морального регулювання. В статті наголошується на тому, що для українського теоретика політики федералізм є, перш за все способом організації взаємодії між суб'єктами політичного процесу. Зазначається, що анархістська риторика використовувалась М. Драгомановим не так з метою ліквідації держави як такої, скільки для її можливо більшого ослаблення на користь прав і свобод особистості. Вказується також на те, що на переконання вченого саме історія та сформовані основи національного характеру й політичних традицій визначають місце України і українців у загальнолюдському прогресі та переході людства від державної організації регулювання життя суспільства до його самоорганізації на засадах громадівського соціалізму.

The peculiarities of the process of reforming intergovernmental fiscal relations in Ukraine including the models of budget federalism that is used for the formation of intergovernmental fiscal relations are defined in the article. The mechanism of budget regulation of fiscal misbalances and the directions of providing vertical and horizontal financial equalization in government sector of Ukraine is analyzed ; У статті визначено особливості процесу реформування міжбюджетних відносин в Україні, в тому числі моделі бюджетного федералізму, яка використовуються при формуванні міжбюджетних відносин. Проаналізовано механізм бюджетного регулювання фіскальних дисбалансів та напрями запровадження вертикального і горизонтального фінансового вирівнювання у бюджетну сферу України