Suchergebnisse

Introduction. It is known that Alexandra Kollontai since childhood has spoken many European languages (English, German, French, Swedish, Norwegian, Finnish, and others), been interested in literature, learnt drawing through private lessons. After establishing of the Bolsheviks and Left Social Revolutionaries power, Alexandra Kollontai was elected to the All-Russian Central Executive Committee and received the post of People's Commissar of Public Charity in the first list of the Council of People's Commissars. The aim and the tasks of the article are to determine the place and evolution of Marxist feminism in the discourse of the XX - the beginning of the XXI centuries, which progressively developed together with the female movement in the world. Research methods. The work is characterized by modern understanding of discursive thinking as a complex communicative phenomenon, a complex system of knowledge hierarchy, including, in addition to the text, knowledge about the world, ideological attitudes, the consideration of which is necessary for understanding the text. Discourses have important social consequences for individual countries and peoples, local and corporate social groups. Discursive representations tend to enrich understanding and communication. Research results. The protest movement of many strata of society against the established stereotypes of life and activity led to the emergence of new forms of life, hostels and even production (type of commune) and gave rise to new political parties in different countries, attracted the attention of major philosophers, sociologists, psychoanalysts (Erich Fromm, Herbert Marcuse, Theodore Adorno, Max Horchaymer). The contribution of A.M. Kollantai in Marxist feminism is associated with the series of the practical steps to liberate a woman in the first years of Soviet power. She launched the process of becoming a "new" woman, an active participant in the socialist reorganization of the world. At the same time, the methodology and argumentation of feminism was ...

Розглянуто мистецький доробок міжнародних мисткинь, таких як Мір'яна Батініч, Оксана Чепелик, Деббі Каруана Дінглі, Тереза Дебоно, Емма Фсадні, Анна Гріма, Глорія Оярзабал, Енріке Табоне, Жана Бусуттіли Залеські, представлений на виставці «Арт + фемінізм 2020», яка проходила 7 лютого — 23 серпня 2020 року в Арт Центрі Креативний простір на Мальті, присвячений феміністичній проблематиці, для залучення його до національного культурологічного дискурсу як привід до роздумів і дискусій. Опрацьовано теми, які розробляють мисткині, як то розширення прав і можливостей молодих дівчат і жінок для поєднання професійної реалізації і материнства, біоетика і права жінок в умовах комерціалізації репродуктивних технологій, конфлікт між традиційними гендерними нормами і упередженнями та сучасними очікуванннями, непроговорені історії в патріархальному суспільстві, історична інфантилізація жінки шляхом колонізації свідомості, історія мистецтв в епоху матріархату з фокусом на жіночій перспективі із забезпеченням візії доісторичних артефактів сучасною рамкою і використанням новітніх технологій. Відзначено широкий спектр художніх практик, якими займаються мисткині, — від традиційного живопису, графіки та скульптури до таких, що пов'язані з використанням медіа: фотографії, відео та керованих даними медіаінсталяцій.Наголошено на важливості культурологічних рефлексій гендерної проблематики і вбудовування українського сучасного мистецтва в глобальні явища для розвитку теорії і практики та важливості залучення українських проектів, продемонстрованих за кордоном до українського мистецького дискурсу. Відзначено плідність зусиль щодо зменшення гендерного розриву у Вікіпедії задля висвітлення роботи жінок-художниць та їх внеску у мистецтво.Визначено місце сучасного феміністичного мистецького доробку — як культурного і політичного явища в суспільному житті, що працює на становлення нових цінностей та нової свідомості і може слугувати інструментом для культурної політики України. ; The artistic achievements of international artists such as Mirjana Batinić, Oksana Chepelyk, Therese Debono, Debbie Caruana Dingli, Emma Fsadni, Anna Grima, Gloria Oyarzabal and Enriqué Tabone, Jean Busuttil Zaleski, were examined at the exhibition «Art + Feminism 2020» held from February 7 to August 23, 2020 at the St James Cavalier Centre for Creativity in Malta, dedicated to feminist issues, with the aim to include them into national cultural study discourse, as a subject for reflections and discussions. Topics developed by artists, such as empowerment of young girls and women to combine professional realization and motherhood, bioethics and women's rights in the commercialization of reproductive technologies, the conflict between traditional gender norms and prejudices and modern expectations, untold stories in patriarchal society, historical infantilization of women through the colonization of consciousness, art history in the era of matriarchy with a focus on women's perspective through a vision of prehistoric artifacts with a contemporary frame and the use of new technologies. А wide range of artistic practice, from traditional painting, graphics and sculpture, to those related to the use of media: photography, video and data-driven media installation, is pointed.The importance of cultural study and reflections on gender issues and the integration of Ukrainian contemporary art into global phenomena for the development of theory and practice, but also the importance of involving Ukrainian projects demonstrated abroad in the Ukrainian art discourse are emphasized. The fruitfulness of efforts to reduce the gender gap in Wikipedia in order to highlight the work of women artists and their contribution to art was noted.The place of contemporary feminist art is defined as a cultural and political phenomenon in social life, which works for the formation of new values and new consciousness and can serve as a tool for cultural policy of Ukraine.

The artistic achievements of international artists such as Mirjana Batinić, Oksana Chepelyk, ThereseDebono, Debbie Caruana Dingli, Emma Fsadni, Anna Grima, Gloria Oyarzabal and Enriqué Tabone, JeanBusuttil Zaleski, were examined at the exhibition «Art + Feminism 2020» held from February 7 to August 23, 2020 at the St James Cavalier Centre for Creativity in Malta, dedicated to feminist issues, with the aimto include them into national cultural study discourse, as a subject for reflections and discussions.Topics developed by artists, such as empowerment of young girls and women to combine professional realization and motherhood, bioethics and women's rights in the commercialization of reproductive technologies, the conflict between traditional gender norms and prejudices and modern expectations, untold stories in patriarchal society, historical infantilization of women through the colonization of consciousness, art history in the era of matriarchy with a focus on women's perspective through a vision of prehistoric artifacts with a contemporary frame and the use of new technologies. А wide range of artistic practice, from traditional painting, graphics and sculpture, to those related to the use of media: photography, video and data-driven media installation, is pointed.The importance of cultural study and reflections on gender issues and the integration of Ukrainian contemporary art into global phenomena for the development of theory and practice, but also the importance of involving Ukrainian projects demonstrated abroad in the Ukrainian art discourse are emphasized.The fruitfulness of efforts to reduce the gender gap in Wikipedia in order to highlight the work of women artists and their contribution to art was noted.The place of contemporary feminist art is defined as a cultural and political phenomenon in social life,which works for the formation of new values and new consciousness and can serve as a tool for cultural policy of Ukraine. ; Розглянуто мистецький доробок міжнародних мисткинь, таких як Мір'яна Батініч, Оксана Чепелик, Деббі Каруана Дінглі, Тереза Дебоно, Емма Фсадні, Анна Гріма, Глорія Оярзабал, Енріке Табоне, Жана Бусуттіли Залеські, представлений на виставці «Арт + фемінізм 2020», яка проходила 7 лютого — 23 серпня 2020року в Арт Центрі Креативний простір на Мальті, присвячений феміністичній проблематиці, для залученняйого до національного культурологічного дискурсу як привід до роздумів і дискусій.Опрацьовано теми, які розробляють мисткині, як то розширення прав і можливостей молодих дівчат і жінокдля поєднання професійної реалізації і материнства, біоетика і права жінок в умовах комерціалізації репродуктивних технологій, конфлікт між традиційними гендерними нормами і упередженнями та сучасними очікуванннями, непроговорені історії в патріархальному суспільстві, історична інфантилізація жінки шляхом колонізації свідомості, історія мистецтв в епоху матріархату з фокусом на жіночій перспективі із забезпеченням візії доісторичних артефактів сучасною рамкою і використанням новітніх технологій. Відзначено широкий спектр художніх практик, якими займаються мисткині, — від традиційного живопису, графіки та скульптури до таких, що пов'язані з використанням медіа: фотографії, відео та керованих даними медіаінсталяцій.Наголошено на важливості культурологічних рефлексій гендерної проблематики і вбудовування українського сучасного мистецтва в глобальні явища для розвитку теорії і практики та важливості залучення українських проектів, продемонстрованих за кордоном до українського мистецького дискурсу. Відзначено плідність зусиль щодо зменшення гендерного розриву у Вікіпедії задля висвітлення роботи жінок-художниць та їх внеску у мистецтво.Визначено місце сучасного феміністичного мистецького доробку — як культурного і політичного явища в суспільному житті, що працює на становлення нових цінностей та нової свідомості і може слугувати інструментом для культурної політики України

Liberal feminism rooted in modernity, is closely connected with emancipationist political activity in which gender equality is a long-term goal guaranteed by democracy, at the same time that goal is considered to be a «self-legitimized myth». Feminism in "postmodern conditions" faces complicated and ambiguous processes of critical debates and sharp conflicts. On the one hand, it concerns acute arguments about the nature of the contemporary feminism, on the other,- the conflict between the theory of feminism and gender research, which lately has become evident. This mainly reflects disputes concerning sharp actualization of the relations between feminism and gender studies with obvious actualization of the "queer"-theories and corresponding discourses, which expands their impact on cultural and social discursive practices with visible appreciation by gender studies. It is necessary to stress, that "queer"-movements have never been simply movements for emancipation and civil rights. For feminism the latter means that the first phase (not "wave") of feminism has been completed. Opposition to feminism is not new. However, the claim that we are now in a post-feminism epoch is challenged. Feminism is effective in many countries of the contemporary world. The next phase will be developed in the context of the transformations of gender relations. At the same time, nowadays women`s interests as always occupy constant positions in the gender agenda. Moreover, feminist projects are very important for the transformations of the gender regimes and forms. Feminism can change not only the nature of the gender regime but the nature of the "late capitalism" as well: labour regimes, labour time regulations, elimination of violence both in private and public spheres etc. All these factors concern capitalism and gender regimes simultaneously. If democratic processes enhance, the feminist projects will be able to influence both the form of capitalism and the form of gender regimes.In this context such fundamental questions as whether the transgender epoch proclaims the end of gender in its traditional meaning and how all that influences the theories of feminism and gender should be answered. In the whole the «sexuality approach» provides an opportunity to consider the fundamental problems arising from our indefinite responses to the messages of the discourses and discourse practices in the world. However it is proved that the fact of the power component in the distribution of the gender roles is not less valid nowadays, and gender as a theory cannot be represented without an analysis of the corresponding power systems. Thus, if feminism is not the struggle for the equality of women, then it is a method for the scientific analysis. The idea of the non-importance of feminism now is crossed with the questions about the false importance of gender categories provided we live in the culture of the «liquid gender» where stable gender has become non-obligatory and arbitrary. It is also important that the intention to overthrow the «tyranny of the normal» is obvious both in the theory and practices of postmodernism. ; Феминистская позиция начала ХХІ в. убедительно демонстрирует актуализацию дискуссий между эмансипацией модерна и неолиберальной свободой постмодерна. Либеральный феминизм глубоко укоренен в модерне как рациональный проект эмансипации, в постмодерне освобождение человечества, в том числе эмансипация женщин, это «самолегитимный миф». Феминизм в «ситуации» постмодерна переживает сложные и неоднозначные процессы острых дебатов и внутренних конфликтов. С одной стороны, это спорные вопросы касательно феминизма модерна и его постмодернистской версии, с другой ¬¬¬– назревающей в течение последних лет конфликт между феминизмом и гендерными исследованиями с их акцентуализацией «квир»-теорий и соостветствующих дискурсов. Каким образом всё это влияет на теорию феминизма и гендера? Провозглашает ли трансгендерный век конец гендера в его традиционном значении? Ответы на эти вопросы по-разному представлены в теории феминизма и теории гендерных исследований. В целом, «сексуальное» дает возможность рассмотреть фундаментальные проблемы наших неопределенных ответов на вызовы дискурсов и дискурсивных практик в современном мире, однако по-прежнему валидным остается тот факт, что социокультурные роли мужчин и женщин не могут быть поняты без анализа соответствующих властных систем. Следовательно, если феминизм – это не отстаивание прав женщин, тогда феминистская теория явным образом дестабилизируется, превращаясь в метод. Мысль о том, что феминизм сегодня неуместен, пересекается с вопросами о том, стоит ли вообще заниматься гендерными категориями, если мы живём в культуре «гендерной текучести», где гендер становится необязательным и произвольным. Бесспорно, стремление свергнуть «тиранию нормального» очевидно и в теории, и в практике постмодернизма. Постмодернизм, отвергая не только биологический, но и психологический детерминизм, провозглашает «трансгендерный» век: гендер как идентификация с одним полом или субъектом – это фикция. Для феминисток последнее означает, что первая фаза (именно фаза) феминизма завершилась. Следующая фаза, развиваясь в контексте трансформирующихся гендерных отношений, может изменить не только природу гендерного режима, но и природу «позднего» капитализма (режимы труда, рабочего времени, борьба с насилием и т. д.). И хотя гендерные проекты динамично реконструируются в контексте трансформирующихся гендерных отношений в ХХІ веке, однако женщины по-прежнему занимают твердые позиции в феминистских проектах, более того именно феминистские проекты очень важны для изменения гендерного режима. ; Феміністська позиція початку ХХІ ст. переконливо демонструє актуалізацію дискусій між емансипацією модерну й неоліберальною свободою постмодерну. Ліберальний фемінізм, глибоко вкорінений у модерні як раціональний проект емансипації, у постмодерні звільнення людства, зокрема емансипація жінок, це «самолегітимний міф». Фемінізм у «ситуації» постмодерну переживає складні й неоднозначні процеси гострих дебатів і внутрішніх конфліктів. З одного боку, це спірні питання стосовно фемінізму модерну та його постмодерністської версії, з іншого – наростаючий впродовж останніх років конфлікт між фемінізмом і гендерними дослідженнями з їх акцентуалізацією квір-теорій і відповідних дискурсів. Яким чином усе це впливає на теорію фемінізму й гендеру? Чи проголошує трансгендерне століття кінець гендеру в його традиційному значенні? Відповіді на ці запитання по-різному подані в теорії фемінізму й теорії гендерних досліджень. У цілому, «сексуальне» дає можливість розглянути фундаментальні проблеми наших невизначених відповідей на виклики дискурсів і дискурсивних практик у сучасному світі, проте як і раніше валідним залишається той факт, що соціокультурні ролі чоловіків і жінок не можуть бути зрозумілі без аналізу відповідних владних систем. Отже, якщо фемінізм – це не відстоювання прав жінок, тоді феміністська теорія відверто дестабілізується, перетворюючись на метод. Думка про те, що фемінізм сьогодні недоречний, перетинається з питаннями про те, чи варто взагалі займатися гендерними категоріями, якщо ми живемо в культурі «гендерної плинності», де гендер стає необов'язковим і довільним. Безперечно, прагнення повалити «тиранію нормального» очевидно і в теорії, і в практиці постмодернізму. Постмодернізм, відкидаючи не лише біологічний, але й психологічний детермінізм, проголошує «трансгендерне» століття: гендер як ідентифікація з однією статтю або суб'єктом – це фікція. Для феміністок останнє означає, що перша фаза (саме фаза) фемінізму завершилася. Наступна фаза, розвиваючись в контексті гендерних стосунків, що трансформуються, може змінити не лише природу гендерного режиму, але й природу «пізнього» капіталізму (режими праці, робочого часу, боротьба з насильством тощо). І хоча гендерні проекти динамічно реконструюються в контексті гендерних стосунків, що трансформуються в ХХІ ст., проте жінки як і раніше займають тверді позиції у феміністських проектах, крім того, саме феміністські проекти дуже важливі для зміни гендерного режиму.

One of the defining features of the ability of society to update, upgrade, transition from traditional to modern structure is the formation of women's activity in different areas. Today, social and cultural equality between men and women is a matter of equality of human existence. It is known that the position of woman in society represents the valid level of civilization of the one or another social community, and unmistakably reflects the level of commitment to the principles of humanism, equality and democracy by its members. By exposing to criticizm traditional patriarchal concept of socio-cultural development of mankind, modern feminism has put forward an alternativeto it, in which woman appears as an active and equal with men the subject of social process. Feminism is focused the main attention on the abolition and identifying of discriminatory practices to women, its main task is the liberation of women from restrictions imposed by the men, and providing them with equal opportunities in society.Therefore, the increasing of public attention to the important issues of social modernization – the emancipation of the individual, consciousness by the woman of her nature and opportunities, and also lively discussions and controversial assessments of these processes actualize the research of the formation and development of feminism as a theory and practice.In this article research interest is focused directly on the development and transformation of feminist ideas, concepts and movements in the context of sociological theorizing.Feminism having the almost two centuries history, as a theory and as a practice, is still continues to develop and transform. Having arisen in the XVIII century, for today feminism has not gained clear universally accepted definition. In the twentieth century feminism from the practice of social and political movement for the equal rights for women turned into a phenomenon of general cultural scale with expanded philosophical concept. At the end of the last century feminism has advocated for the revision of relations between genders because of radical changes in the living conditions of people that occurred under the influence of such factors as globalization, the spread of education, improving women's and men's consciousness, strengthening the legal and financial independence of women. In the modern stage the female factor is significant and requires a rethinking of the foundations of civilization. Therefore, in the third millennium to the fore come a fundamentally new issues determining the women's place in the modern society, without solution of which it is impossible a further human progress. ; Основное внимание сосредоточено на раскрытии феминистских идей, концепций и движений в контексте социологического теоретизирования. Освещено взгляды западных мыслителей относительно социально-политического статуса женщины, её роли и места в обществе, а также рассмотрено влияние различных социологических теорий на становление и развитие идеологии феминизма. ; Основну увагу зосереджено на розкритті феміністських ідей, концепцій та рухів у контексті соціологічного теоретизування. Висвітлено погляди західних мислителів щодо соціально-політичного статусу жінки, її ролі та місця в суспільстві, а також розглянуто вплив різних соціологічних теорій на становлення та розвиток ідеології фемінізму

Lady Gaga as a postmodern cultural icon manipulating with images and symbols has created in her "performances" a kind of new "post"-postmodern feminism, in which she followed the line of feminine anarchists – in politics, arts and culture. "Gaga ideology", which in fact "embraces a void", nowadays is vividly presented across alternative forms of popular culture with the subsequent great impact on the generation of millennials.

This article explains both the actual status of Muslim women and their rights in Muslim societies, as well as the influential role that culture plays in this. The focus is on the ideas of Islamic feminism. We looked at how morality, religion, Sharia law, and the rights of women are related in some countries in the region. Illiteracy among women and access to education in general, political isolation and economic dependence on men remain one of the most difficult key factors that negatively affect the dynamics of the development process, which protects women's empowerment not only in underdeveloped countries as a whole. ; Дана стаття пояснює як фактичний статус мусульманських жінок, так і їх права в мусульманських суспільствах, а також впливову роль, яку відіграє у цьому культура. Увага зосереджена на ідеях ісламського фемінізму. Ми розглянули, як в деяких країнах регіону пов'язані мораль, релігія, закони шаріату та права жіночої частини населення. Неписьменність серед жінок та доступ до освіти в цілому, політична ізольованість та економічна залежність від чоловіків залишаються одним із найскладніших ключових факторів, що негативно впливають на динаміку процесу розвитку, який захищає розширення можливостей жінок не тільки в, але і в слаборозвинених країнах в цілому.

In the article the attention is focused on changes which occur to the basic institutes of a society under the influence of processes of modern globalization. It is proved that these changes concern not only is direct these institutes (the state, economy, education, army etc.), but also relations between them. Consequences of these changes are unpredictable, therefore is frequent in the sociopolitical literature them name «open projects». The author considers one of aspects of interrelation between changes which occur in modern army and the state in a context of an establishment of equality between floors. It is proved that growth of quantity of women in structures of military institute, proceeding from different positions of consideration, can act as an indicator of absolutely versatile processes. Political analysts and representatives of political structures consider that this growth is a real indicator of the further democratization of a modern society on a way to an establishment of corresponding level of gender equality. Supporters of a feminist direction assert that such mass and fast growth of quantity of women on various posts at military institute is an indicator of essential changes in traditional process of socialization in a society – from valuable orientations before role installations. Modern specialists in the field of war and peace mark hopelessness of active attraction of women to service in Armed forces of any state, connecting this process with certain decline of functioning of the most military institute. It is offered to give in the conditions of such versatile estimation of this process to its analysis of more attention in a context of determination of expediency, possibility and efficiency of intervention in its development.

У статті авторка через аналіз історії соціал-демократичних організацій намагається довести, що робітничий жіночий рух як у західних країнах, так і на теренах Російської імперії, цілком можна назвати «невдячною дитиною» буржуазного фемінізму всупереч висловам Клари Цеткін. Також правомірність даної гіпотези доводиться на прикладі змісту діяльності жінвідділів, що презентували радянський фемінізм і на українських землях.Ключові слова: ліберальний фемінізм, робітничий жіночий рух. В статье автор анализируя истории социал-демократических организаций пытается доказать, что рабочее женское движение как в западных странах, так и на территории Российской империи, вполне можно назвать «неблагодарным ребенком» буржуазного феминизма вопреки высказываниям Клары Цеткин. Также правомерность данной гипотезы доказывается на примере содержания деятельности женотделов, презентовавших советский феминизм и на украинских землях.Ключевые слова: либеральный феминизм, рабочее женское движение. In the paper the author tries to prove by analysing the history of social and democratic organizations that labour women's movement both in Western countries and on the Russian Empire territory can be called the "ungrateful child" of bourgeois feminism in spite of the statements by Clara Zetkin. The validity of the hypothesis is also proved by way of the example of women's department activity that presented Soviet feminism and in the Ukrainian land.Key words: liberal feminism, labour women's movement.

The identity of Yevgeniya Bogdanovna Bosch (1879-1925) as the leader of the Bolsheviks in the Kyiv region and also the head of the first Ukrainian People Republic Soviet government has been analyzed. The author finds out whether it is possible to consider Ye.B. Bosch a Ukrainian prototype of the more famous first Russian female Minister A.M. Kollontay. Her revolutionary achievement contribution in historiography of different periods has been researched. ; В статье с помощью гендерного подхода анализируется личность Евгении Богдановны Бош (1879–1925) как лидера большевиков на Киевщине и главы первого советского правительства УНР. Автор выясняет: возможно ли Е.Б.Бош считать украинским прототипом более известной российской первой женщины-министра А. Н. Коллонтай. Также исследуется судьба ее революционных достижений в историографии различных периодов. ; У дослідженні за допомоги ґендерного підходу аналізується особистість Євгенії Богданівні Бош (1879–1925), як лідера більшовиків на Київщині та керівника першого радянського уряду УНР. Головування в Народному Секретаріаті не було закріплено юридично, а існувало де-факто, що й дало змогу протягом майже всього радянського періоду маскулінно налаштованим науковцям не згадувати цей факт. Більше того в історіографії, відповідно до ґендерно- ідеологічної кон'юнктури, не акцентувалась увага й на офіційній посаді Є. Б. Бош – народний секретар з внутрішніх справ, використовуючи ґендерно-нейтральні маркери в зв'язку з прізвищем. Авторка з'ясовує: чи можливо Є.Б.Бош вважати українським прототипом більш відомої російської першої жінки-міністра О.М.Коллонтай. Також досліджується доля її революційних досягнень в історіографії різних періодів.

У статті представлено огляд розвитку жіночого руху та жіночих і .тендерних студій в незалежній Україні у контексті зміни ставлення до поняття «фемінізм», яке було дискредитоване у радянський час. Виділено чотири основні етапи та охарактеризовано основні проблеми становлення феміністських студій (академічного фемінізму) у вітчизняній науці та вищій школі. Простежено поступове формування феміністського активізму - від матер- налістських і традиціоналістських жіночих організацій на початку 1990-х до радикальних жіночих груп анархістського спрямування. Висвітлено взаємодію жіночих організацій з органами влади та зусилля активісток з подолання сексизму в українській політиці на тлі змін українського законодавства у напрямку забезпечення тендерної рівності. ; This article represents an overview of the developments in the contemporary Ukrainian womens movement and in womens and gender studies from the perspective of changing public attitudes towards the notion of feminism which has been discredited in Soviet times. It identifies four stages and examines major issues in the process of institutionalizing of feminism and feminist research in the Ukrainian academia. The author traces the progress of feminist activism in Ukraine from mater- nalist and traditionalist women's initiatives in the early 1990s up to radical anarchist womens groups in the 2010s. Peculiarities of interactions between womens NGOs and state institutions are explored against the backdrop of changes in the Ukrainian legislation on gender equality.

Title romanized. ; Includes bibliographical references. ; Electronic reproduction. ; Mode of access: Internet. ; 44

У даній статті аналізується сутність так званого «жіночого питання» в дискурсі журналів «Женский вестник» і «Союз женщин» як особливих «ідейних» жіночих видань початку ХХ ст., на сторінках яких формувалась та апробувалась нова феміністська ідеологія. Доводиться, що російські «рівноправки» обрали ідеологію ліберального фемінізму, хоча в окремих журнальних публікаціях відчувається вплив ідей «марксистського», «радикального» та «соціального» фемінізму. При цьому «жіноче питання» охоплювало широкий спектр морально-етичних, соціально-економічних та політичних проблем, однак ключовим визнавалося здобуття загального виборчого права.Ключові слова: «жіноче питання», фемінізм, «ідейні» жіночі журнали, жіноча періодика, гендерна рівноправність. В данной статье анализируется суть так называемого «женского вопроса» в дискурсе журналов «Женский вестник» и «Союз женщин» как особых «идейных» женских изданий начала ХХ века, на страницах которых формировалась и апробировалась новая феминистская идеология. Доказывается, что российские «равноправки» выбрали идеологию либерального феминизма, хотя в отдельных журнальных публикациях чувствуется влияние идей «марксистского», «радикального» и «социалистического» феминизма. При этом «женский вопрос» охватывал широкий спектр морально-этических, социально-экономических и политических проблем, но ключевым признавалось достижение общего избирательного права.Ключевые слова: «женский вопрос», феминизм, «идейные» женские журналы, женская периодика, гендерное равноправие. The article in question focuses on the analysis of the so-called "woman question" in the discourse of such magazines as "Women's Herald" ("Zhenskiy Vestnik") and "Women's Union" ("Soyuz Zhenshchin"). These magazines were special "ideological" women's magazines of the early 1900s where new feminist ideology was being shaped and tested. It is stated that Russian lady-fighters for equal rights ("rivnopravky") have chosen the ideology of liberal feminism. However, there are some particular pieces of writing featured in the magazines that showed definite signs of "marxist", "radical" and "socialistic" feminism. It must be taken into account that the "woman question" encompassed a wide range of moral, ethical, socio-economic and political issues, though the key issue was attaining universal suffrage (the general voting right).Key words: "woman question"; feminism; "ideological" women's magazines; women's media; gender equality.