The article investigates the multidimensional features of the public opinion influence on forming and realization of the foreign-policy activity of the country. The interdisciplinary approach, that connected work from sociology, law, political science and international relations, was used. On the basis of historical method, it was succeeded to extrapolate the received practices of the ХXth century as for taking into account of public idea on modern international events, a system method defined the state as a subject of international relations, taking into account the separate role of its institutes, a comparative method allowed to distinguish the features of influence of citizens on state decisions in the different political modes, and behaviorism allowed to distinguish the terms of change of the citizens' behavior, society in relation to a foreign policy. The realized analysis of the scientific approaches of realism and liberalism defined the historical epochs of their forming and basic tendencies of taking into account or ignoringthe citizens' moods at the level of the public policy in relation to the short-term and strategic tasks of power in its international cooperation. The groups of countries were certain, where they are most represented. It has been found that, the delineation of manipulative constituent of forming the public opinion became the important conclusion of the research by means of mass-media, by specially democratic countries, in relation to the most essential events as intruding in the other country, coalition participating in international conflicts, intervention, membership in intergovernmental organizations and others like that. Thereafter, it was well proven that the public opinion is the important process of the legitimacy of the foreign-policy activity of the state both inside the state and in cooperating with international players.
The article is devoted to the analysis of China's foreign policy strategy on the world stage. The purpose of the study is to give a comprehensive analysis of the main dimensions of China's foreign policy strategy at the present stage.Geopolitical and geoeconomic factors of formation of the strategy of the People's Republic of China are characterized. The study stressed that China's rapidly changing economic position on the world stage is also influencing its global policy. The regional dimension of China's current foreign policy behavior and its influence on the formation of the general vision of the Chinese leadership in the role of the country in the international political arena are analyzed.In light of current events, China's policy is of particular importance. Obviously, this country plays a very important role in world politics and this role will grow over time. A number of well-known experts and analysts have already classified China as an economic superpower. Some experts even believe that while China's integration with the outside world was the main imperative in the first 30 years of economic reform, China will focus on shaping the global world order over the next three decades.It is proved that the main focus of China's active foreign policy activities on gaining the status of a leading regional and global state remains the economy.The main dimensions of the realization of Beijing's national interests at the present stage have been clarified. The research assumed that the national interests of China at this stage are in the process of transformation. Some scholars argue that China's core interests have already gone beyond a simple sovereign territorial restriction.The study concluded that China's extremely ambitious efforts under Xi Jinping are aimed at expanding its sphere of influence and control throughout the world and at establishing a global economic power. ; Статья посвящена анализу внешнеполитической стратегии КНР на мировой арене. Цель исследования - дать комплексный анализ основных измерений внешнеполитической стратегии КНР на современном этапе.Охарактеризованы геополитические и геоэкономические факторы становления стратегии КНР. Было подчеркнуто, что стремительно изменяющаяся экономическая позиция Китая на мировой арене также влияет на ее глобальную политику. Проанализированы региональное измерение современного внешнеполитического поведения КНР и его влияние на формирование общего видения китайского руководства роли страны на международной политической арене.В свете происходящих событий особую важность приобретает политика КНР. Очевидно, что эта страна играет очень важную роль в мировой политике и впоследствии эта роль будет все больше возрастать. Ряд известных экспертов и аналитиков уже причисляют КНР к экономической супердержаве. Некоторые эксперты даже считают, что если в первые 30 лет осуществления экономических реформ в качестве основного императива выступала интеграция Китая с внешним миром, то в течение следующих трех десятилетий основной акцент КНР будет уже ставить на формирование глобального миропорядка.Доказано, что главным фокусом активной внешнеполитической деятельности КНР по приобретению статуса ведущей региональной и глобальной державы остается экономика.Выяснены основные измерения реализации национальных интересов Пекина на современном этапе. Предположено, что национальные интересы КНР на данном этапе находятся на стадии трансформации. Некоторые ученые говорят о том, что основные интересы Китая уже выходят за рамки простого суверенного территориального ограничения.Сделан вывод, что чрезвычайно амбициозные усилия Китая под руководством Си Цзиньпина направленные на расширение своей сферы влияния и контроля на весь мир и по становлению глобальной экономической державы. ; Стаття присвячена аналізу зовнішньополітичної стратегії КНР на світовій арені. Мета дослідження – дати комплексний аналіз основних вимірів зовнішньополітичної стратегії КНР на сучасному етапі.Охарактеризовано геополітичні та геоекономічні чинники становлення стратегії КНР. Було підкреслено, що стрімко змінювана економічна позиція Китаю на світовій арені також впливає на її глобальну політику. Проаналізовано регіональний вимір сучасної зовнішньополітичної поведінки КНР та його вплив на формування загального бачення китайського керівництва ролі країни на міжнародній політичній арені. У світлі подій, що відбуваються, особливої важливості набуває політика КНР. Очевидно, що ця країна відіграє дуже важливу роль у світовій політиці і згодом ця роль буде все більше зростати. Ряд відомих експертів та аналітиків вже зараховують КНР до економічної супердержави. Деякі експерти навіть вважають, що якщо в перші 30 років здійснення економічних реформ в якості основного імперативу виступала інтеграція Китаю із зовнішнім світом, то протягом наступних трьох десятиліть основний акцент КНР буде вже ставити на формування глобального світопорядку.Доведено, що головним фокусом активної зовнішньополітичної діяльності КНР з набуття статусу провідної регіональної та глобальної держави залишається економіка.З'ясовано основні виміри реалізації національних інтересів Пекіна на сучасному етапі. Припущено, що національні інтереси КНР на даному етапі перебувають на стадії трансформації. Деякі науковці говорять про те, що основні інтереси Китаю вже виходять за рамки простого суверенного територіального обмеження.Зроблено висновок, що надзвичайно амбітні зусилля Китаю під керівництвом Сі Цзіньпіна спрямовані на розширення своєї сфери впливу та контролю на весь світ та щодо становлення глобальної економічної держави.
The article investigates the common aspects of home policy determinants of foreign policy. The author argues that before the modern political science international relations raises questions about the possibility of aggravation of geopolitical confrontation in the process of alternative models of world order and the impact of the internal heterogeneity of the leading countries in the world in the development of a new system of international relations. On the example of the Peloponnesian War, the internal factors of international relations are reviewed and analyzed, the inadequacy and inaccuracy of many of the stereotypes of the theory of international relations, inspired liberal propaganda are clearly demonstrated. Falseness of the statements about the innate aggressiveness of authoritarian regimes is proved, the position about an inherent pacifism of democracies is refuted. ; Стаття присвячена дослідженню загальних аспектів проблеми внутрішньополітичних детермінант зовнішньої політики. Визначено, що перед сучасною політологією міжнародних відносин постає питання щодо можливості загострення геополітичного протистояння в процесі формування альтернативних моделей світоустрою загалом, і впливу внутрішньополітичної гетерогенності провідних держав світу на становлення нової системи міжнародних відносин зокрема. На прикладі Пелопоннеської війни розглянуто і проаналізовано внутрішні чинники міжнародних відносин, продемонстровано неадекватність та помилковість багатьох стереотипів теорії міжнародних відносин, навіяних ліберальною пропагандою. Доведено хибність положень про вроджену агресивність авторитарних режимів, спростовано твердження про іманентний пацифізм демократій.
The article considers the issue of the religious factor in the foreign policy of Ukraine in the period from 2008 to 2018 expressed in the process of obtaining the Tomos for autocephaly from foreign institutions by the presidents of independent Ukraine. The procedure for granting a Tomos in the history of the Orthodox Church is covered. Viktor Yushchenko's significant influence on the Tomos process has been analyzed. The intervention of foreign representatives with the intention to hinder this process is reflected. Emphasis is placed on the importance of the religious factor in issues of international relations and foreign policy of Ukraine. Statistics on the issue of religion on the territory of independent Ukraine are given. It is said about the importance of the local aptocephalous church for the Ukrainian people. The task of the article is to determine and study the influence of the religious factor on the process of forming the foreign policy of Ukraine. The relevance of this study is based on socio-political interest in this issue. It is noted that Viktor Yushchenko failed to achieve this goal due to: the lack of a clearly regulated process of granting autocephaly; ideological split in society; acute tensions in interfaith relations; high level of politicization of this issue; speculations on the topic of autocephaly; not the desire of the authorities to go into opposition to pro-Russian forces. The article concludes that Yushchenko was the first president of independent Ukraine to try to establish an autocephalous Orthodox Church in Ukraine. Unfortunately, due to interference in the negotiations on obtaining the Tomos from the Ecumenical Patriarch, foreign political forces, it was not possible to complete the case. However, this experience served as a basis for Petro Oleksiyovych Poroshenko, who, after passing severe trials of fate, achieved the granting of autocephaly, and the Ukrainian people finally received their Orthodox Church of Ukraine. There is also a historical analysis of precedents for the provision of tomos in world history. The paper reflects the importance of the Ukrainian Autocephalous Church in the process of development and development of a strong and independent rule of law. ; В статті йде розгляд питання релігійного фактору в зовнішній політиці України в період з 2008 по 2018 роки виражених в процесі отримання Томосу на автокефалію від закордонних інституцій президентами незалежної України. Висвітлено процедуру надання Томосу в історії православної церкви. Проаналізовано значний вплив Віктора Ющенко на процес здобуття Томосу. Відображено втручання іноземних представників з наміром перешкодити даному процесу. Акцентується на важливості релігійного фактору в питаннях міжнародних відносин та зовнішньої політики України. Наводяться статистичні дані з питання релігії на території незалежної України. Говориться про значимість помісної афтокефальної церкви для українського народу. Завдання статті є визначення та дослідження впливу релігійного фактору на процес формування зовнішньої політики України. Актуальність даного дослідження ґрунтується на суспільно-політичному інтересі до даного питання. Зазначається що Віктору Ющенко не вдалось досягнути поставленої мети через: відсутність чітко регламентованого процесу надання автокефалії; ідеологічного розколу в суспільстві; гостру напруженість у міжконфесійних відносинах; високий рівень політизованості даного питання; спекуляції на темі автокефалії; не бажання можновладців йти в опозицію до проросійських сил. У висновках статті говориться Ющенко був першим президентом незалежної України, який намагався створити автокефальну православну церкву на території України. Нажаль, через втручання в хід переговорів щодо отримання Томосу від Вселенського патріарху, зовнішніх політичних сил, не вдалось довести справу до кінця. Проте, цей досвід послугував основою для Петра Олексійовича Порошенко, який пройшовши тяжкі випробування долі домігся надання автокефалії, і український народ нарешті отримав свою православну церков України. Також наведений історичний аналіз прецедентів наданні Томосу в світовій історії. В роботі відображається значення Української автокефальної церкви в процесі розвитку та розбудови сильної і незалежної правової держави. ; В статті йде розгляд питання релігійного фактору в зовнішній політиці України в період з 2008 по 2018 роки виражених в процесі отримання Томосу на автокефалію від закордонних інституцій президентами незалежної України. Висвітлено процедуру надання Томосу в історії православної церкви. Проаналізовано значний вплив Віктора Ющенко на процес здобуття Томосу. Відображено втручання іноземних представників з наміром перешкодити даному процесу. Акцентується на важливості релігійного фактору в питаннях міжнародних відносин та зовнішньої політики України. Наводяться статистичні дані з питання релігії на території незалежної України. Говориться про значимість помісної афтокефальної церкви для українського народу. Завдання статті є визначення та дослідження впливу релігійного фактору на процес формування зовнішньої політики України. Актуальність даного дослідження ґрунтується на суспільно-політичному інтересі до даного питання. Зазначається що Віктору Ющенко не вдалось досягнути поставленої мети через: відсутність чітко регламентованого процесу надання автокефалії; ідеологічного розколу в суспільстві; гостру напруженість у міжконфесійних відносинах; високий рівень політизованості даного питання; спекуляції на темі автокефалії; не бажання можновладців йти в опозицію до проросійських сил. У висновках статті говориться Ющенко був першим президентом незалежної України, який намагався створити автокефальну православну церкву на території України. Нажаль, через втручання в хід переговорів щодо отримання Томосу від Вселенського патріарху, зовнішніх політичних сил, не вдалось довести справу до кінця. Проте, цей досвід послугував основою для Петра Олексійовича Порошенко, який пройшовши тяжкі випробування долі домігся надання автокефалії, і український народ нарешті отримав свою православну церков України. Також наведений історичний аналіз прецедентів наданні Томосу в світовій історії. В роботі відображається значення Української автокефальної церкви в процесі розвитку та розбудови сильної і незалежної правової держави.
Contemporary diplomacy will largely depend on the path to the creation of a new world order. There are different options for the political structure of the world: from the unipolar / multipolar world to the world government. The role of non-state actors will increase in the international arena, while the process of eroding national sovereignty will continue. In this regard, diplomacy faces serious tests of strength, it will have to adapt to current conditions, as well as perform a joint function between state and non-state actors in international relations. Information flows become the levers of governance, namely, socio-economic, socio-political, international processes. Today we can speak of "the emergence of a global information industry that is undergoing a period of technological convergence, organisational combinations, legislative liberalisation, and the role of knowledge, information in economic development, the emergence of new forms of the "electronic" democracy, structural changes in employment". The role of international organisations in international relations has undergone qualitative changes. They have become auxiliary tools for solving particular problems of interaction of sovereign states into a segment of international life. International organisations play an extremely important role in conflict resolution. Conflict prevention is becoming increasingly important in their activities. The mechanism for resolving conflicts by organisations is predominantly political in nature, but it is based on international law.
The article investigates the role and structural function of the central public authorities, which are the key elements of the Russian system of information influence in the international arena. The major players representing state sector in the framework of the Kremlin's foreign strategy, their main characteristics and impact on the process of deciding and implementation of decisions of the highest political leadership of Russia have been analyzed. In the context of the Russian aggression against Ukraine, which has been continuing since 2014, information and cyber warfare is one of the key Kremlin strategies aimed at the destruction of Ukrainian statehood and demoralization of Ukrainian society. The study has applied systemic and structural-functional analysis. In particular, it has identified a range of key state players, and investigated their role function and structural influence on the development of relevant foreign policy, organizational and managerial decisions and measures on support of the Russian information aggression in the international arena in the system of central bodies of state power of the Russian Federation. It has also provided the opportunity to determine the scale and specific features of the involvement of the highest political leadership of Russia in the implementation of the main directions and tools of information influence of Moscow, Russian Federation, abroad. All these facts, in turn, are of great importance for ensuring national security, in particular in the development of appropriate foreign policy, organizational and managerial decisions and protective measures against the information impact of the enemy. The analysis of the practice of Russia's information and hybrid warfare technologies application against its neighbours shows that Moscow has been taking advantage of a wide range of both state bodies and non-governmental players to strengthen its influence abroad, operating as a single mechanism under a single scenario in the centralized management system.
The article deals with Turkish foreign policy in the Middle East. The author has analyzed main tendencies of Turkish foreign policy over the last fifteen years. Major directions of this country foreign policy strategy in the Middle East have been identified. The author has focused on the peculiarities of American-Turkish, Turkish-Syrian, Turkish-Iranian and Turkish-Russian relationships in the context of mutual cooperation. The foreign policy of Turkey is oriented to stabilization of the situation in the region. Along with it, Turkey performs security functions in the region especially in the context of war in Syria. The author made accent on political, military, economic aspects of cooperation and relationships between Turkey and regional as well as world actors during the above mentioned period. Analysis of multilateral relationships was made in the light of war in Syria. Important factors that reduce effectiveness of foreign policy course were identified. Turkish foreign policy activity as a mediator in solving regional problems was described. Active participation of Turkey in the Syrian war was highlighted in the article. ; В статті розглянуто зовнішню політику Туреччини на Близькому Сході. Проаналізовано основні тенденції зовнішньої політики Анкари упродовж останніх п'ятнадцяти років. Виокремлено основні напрямки зовнішньополітичної стратегії країни в регіоні Близького Сходу. Розглянуто особливості американо-турецьких, турецько-іранських, турецько-сирійських, турецько-російських відносин в контексті двостороннього співробітництва. Висвітлено діяльність Туреччини, спрямовану на стабілізацію ситуації в регіоні. В полі зору дослідника – політичні, військові та економічні аспекти співробітництва та відносини між Туреччиною та низкою регіональних і світових акторів упродовж зазначеного періоду. Здійснено аналіз багатосторонніх відносин в світлі війни в Сирії. Описано чинники, що обмежують ефективність зовнішньої політики країни. Деталізовано діяльність Туреччини як посередника у вирішенні низки регіональних проблем. Описано активну участь Туреччини у вирішенні Сирійської проблеми.
The article deals with Turkish foreign policy in the Middle East. The author has analyzed main tendencies of Turkish foreign policy over the last fifteen years. Major directions of this country foreign policy strategy in the Middle East have been identified. The author has focused on the peculiarities of American-Turkish, Turkish-Syrian, Turkish-Iranian and Turkish-Russian relationships in the context of mutual cooperation. The foreign policy of Turkey is oriented to stabilization of the situation in the region. Along with it, Turkey performs security functions in the region especially in the context of war in Syria. The author made accent on political, military, economic aspects of cooperation and relationships between Turkey and regional as well as world actors during the above mentioned period. Analysis of multilateral relationships was made in the light of war in Syria. Important factors that reduce effectiveness of foreign policy course were identified. Turkish foreign policy activity as a mediator in solving regional problems was described. Active participation of Turkey in the Syrian war was highlighted in the article. ; В статті розглянуто зовнішню політику Туреччини на Близькому Сході. Проаналізовано основні тенденції зовнішньої політики Анкари упродовж останніх п'ятнадцяти років. Виокремлено основні напрямки зовнішньополітичної стратегії країни в регіоні Близького Сходу. Розглянуто особливості американо-турецьких, турецько-іранських, турецько-сирійських, турецько-російських відносин в контексті двостороннього співробітництва. Висвітлено діяльність Туреччини, спрямовану на стабілізацію ситуації в регіоні. В полі зору дослідника – політичні, військові та економічні аспекти співробітництва та відносини між Туреччиною та низкою регіональних і світових акторів упродовж зазначеного періоду. Здійснено аналіз багатосторонніх відносин в світлі війни в Сирії. Описано чинники, що обмежують ефективність зовнішньої політики країни. Деталізовано діяльність Туреччини як посередника у вирішенні низки регіональних проблем. Описано активну участь Туреччини у вирішенні Сирійської проблеми.
The Republic of Azerbaijan's state hood development process state and stages, the features of which are determined by the specifics of history, geographical, geopolitical, national, and cultural factors, are considered. The role of the nation-state as the only possible political institution that can defend national interests both within the country (in the economic, sociocultural, domestic political spheres) and in the international arena is highlighted. The growing role of the modern state in preserving its sovereignty in the era of the formation of a multipolar post-globalization world and the effective use of its own natural and other resources for the benefit of the citizens of their country is emphasized. Particular attention is paid to the relations of Azerbaijan as one of the countries of the South Caucasus with powerful geopolitical actors, with the European Unionin particular. The presence of the unresolved problem of the prolonged Armenian-Azerbaijani conflict, which is a threat to the national sovereignty of Azerbaijan, is brought up. The specifics of Azerbaijan's relations with the European Union are explained, namely: on the one hand, the importance of Azerbaijan as a transit country and supplier of gas and oil resources of the Caspian basin to the EU, and on the other hand, constant pressure on the political leadership of Azerbaijan to force them to make structural political changes and steadily implement generally accepted in Western Europe, democratic principles and values. The gradual transformation of the policy of the European Union itself is emphasized in the sense of closer proximity to a realistic assessment of its relations with member countries, neighboring countries, and associate members. ; Розглянуто стан та етапи процесу розбудови державності Азербайджанської Республіки, особливості якого зумовлені специфікою історії, географічними, геополітичними, національно-культурними факторами. Висвітлюється роль національної держави як єдино можливого політичного інституту, який спроможний відстоювати національні інтереси як всередині країни (в економічній, соціокультурній, внутріполітичній сферах), так і на міжнародній арені. Підкреслюється зростаюча роль сучасної держави у збереженні свого суверенітету в епоху формування багатополярного постглобалізаційного світу та в ефективному використанні власних природних та інших ресурсів на благо громадян своєї країни. Особлива увага приділяється взаєминам Азербайджану як однієї з країн Південного Кавказу з потужними геополітичними акторами, зокрема с Європейським Союзом. Вказується на наявність нерозв'язаної проблеми тривалого армяно-азербайджанського конфлікту, що є загрозою національному суверенітету Азербайджану. Пояснюється специфіка відносин Азербайджану з Євросоюзом, а саме, з одного боку, значимість АР як країни-транзитера й постачальника газонафтових ресурсів Каспійського басейну для ЄС, а з іншого – постійний тиск на політичне керівництво Азербайджану з метою змусити запроваджувати структурні політичні зміни та неухильно виконувати загальноприйняті у Західній Європі демократичні принципи та цінності. Підкреслюється поступова трансформація політики самого Євросоюзу у сенсі більшої наближеності до реалістичної оцінки своїх відносин з країнами-членами, країнами-сусідами та асоційованими членами.
The study's purpose is to critically analyse approaches to international communi- cation in the global environment and clarify the specifics of processes that char- acterize the asymmetry of foreign-policy communication because the contem- porary communication tools allow forming both a positive perception of foreign policy initiatives and a negative attitude of politicians or the world community toward foreign-policy actions. As a result, the research focuses on studying the transformation of the EU foreign-policy communication tools; analysing the practice of foreign-policy communications of Germany and Ukraine; detecting the impact of destructive communications on the image of the EU, Germany, and Ukraine in the international information space. The main conclusions of the research are such statements: the aggravation of Ukrainian-Russian relations has demonstrated an imbalance in the existing for- eign-policy orientations; the EU leaders rethought the political impact of supra- national formation on the contemporary system of international relations; Germany's practice in foreign-policy communication concerns the preservation of the position as a world leader that is able to influence the solution of complex international political and security issues.
Міграційна криза 2015 року в Європі загострила протиріччя в інститутах ЄС. Нездатність і відсутність політичної волі країн членів ЄС підтримати солідарність і організувати спільні дії з врегулювання ситуації викликала негативні наслідки як для Союзу, так і для окремих країнучасниць, що виразилися в зростанні популістських рухів, які маніпулюють фобіями європейського суспільства. Ще з кінця 1990-х років ЄС прагне розвивати так званий «зовнішній вимір» співпраці з питань імміграції та надання притулку, що полягає в спробах управляти міграцією за допомогою співпраці з третіми країнами. В цілому існує 2 концепції «зовнішнього виміру»: перша полягає у виведенні традиційних інструментів контролю міграції (національних і союзних) на міжнародний рівень, друга - в запобіганні причин міграції та потоків біженців через сприяння розвитку третіх країн і вдосконалення інструментів зовнішньої політики. Обидва підходи є взаємодоповнюючими, а їх реалізація може позитивно позначитися на контролі міграційних потоків, захисту біженців та відносинах ЄС з третіми країнами, де Туреччина і Північна Африка є пріоритетними напрямами співпраці. Крім кризи солідарності і відсутності чітко вироблених механізмів взаємодії, особливість міграційної політики ЄС полягає в її багаторівневому і багатофакторному характері. У зв'язку з цим, прийняті ЄС заходи для вирішення кризи біженців 2015 року не є панацеєю і не виключають повторення подій. Проте в пріоритетах політики і дипломатії ЄС намітилося явне зрушення на користь більш жорсткого реагування на міграційну ситуацію. Головною турботою ЄС є вже не права людини, демократія або хороші відносини з сусідніми державами (наприклад, Туреччиною), а підтримка цілісності і порядку в країнах ЄС. Таким чином, реалістичне мислення, пов'язане з виживанням наднаціонального утворення, превалює над економічними міркуваннями, міжнародними відносинами та ін.
Міграційна криза 2015 року в Європі загострила протиріччя в інститутах ЄС. Нездатність і відсутність політичної волі країн членів ЄС підтримати солідарність і організувати спільні дії з врегулювання ситуації викликала негативні наслідки як для Союзу, так і для окремих країнучасниць, що виразилися в зростанні популістських рухів, які маніпулюють фобіями європейського суспільства. Ще з кінця 1990-х років ЄС прагне розвивати так званий «зовнішній вимір» співпраці з питань імміграції та надання притулку, що полягає в спробах управляти міграцією за допомогою співпраці з третіми країнами. В цілому існує 2 концепції «зовнішнього виміру»: перша полягає у виведенні традиційних інструментів контролю міграції (національних і союзних) на міжнародний рівень, друга - в запобіганні причин міграції та потоків біженців через сприяння розвитку третіх країн і вдосконалення інструментів зовнішньої політики. Обидва підходи є взаємодоповнюючими, а їх реалізація може позитивно позначитися на контролі міграційних потоків, захисту біженців та відносинах ЄС з третіми країнами, де Туреччина і Північна Африка є пріоритетними напрямами співпраці. Крім кризи солідарності і відсутності чітко вироблених механізмів взаємодії, особливість міграційної політики ЄС полягає в її багаторівневому і багатофакторному характері. У зв'язку з цим, прийняті ЄС заходи для вирішення кризи біженців 2015 року не є панацеєю і не виключають повторення подій. Проте в пріоритетах політики і дипломатії ЄС намітилося явне зрушення на користь більш жорсткого реагування на міграційну ситуацію. Головною турботою ЄС є вже не права людини, демократія або хороші відносини з сусідніми державами (наприклад, Туреччиною), а підтримка цілісності і порядку в країнах ЄС. Таким чином, реалістичне мислення, пов'язане з виживанням наднаціонального утворення, превалює над економічними міркуваннями, міжнародними відносинами та ін.
In the article are investigated the imperatives of foreign policy of the modern Hungary as the member of NATO and EU. The carried out politological analysis of the foreign relations of Hungary has shown their certain inconsistency, discretization and dualism because of Budapest's membership at the Eurocommunity and the North Atlantic Alliance. The dualism of the foreign policy of Hungary manifested in the protection and promotion of the democratic values, which are the statutory bases of the European and North Atlantic communities, due to certain differences in the purpose, objectives and methods of implementation of these supranational entities. Currently, the main foreign policy priorities of the country are European policy within the EU, ensuring national and regional security in the NATO framework, conduct its own foreign policy in Central Europe as a member of the V4, and the implementation of Hungary as an independent state the policy of good neighborliness with neighboring countries, separately highlighting, namely, the Ukraine, as the largest country-neighbor and partner. The analysis of the current Ukrainian-Hungarian legal acts testifies to the fact that, in the overwhelming majority, they regulate only the issues of cultural and cross-border inter-state cooperation. Most of the existing Ukrainian-Hungarian agreements are regulated by international treaties between the European Union and Ukraine. The researching of foreign policy of modern Hungary has revealed some inconsistency, discreteness and dualism of its foreign policy imperatives as a result of membership in the North Atlantic Alliance and the EU. At present, the main priorities of the country's foreign policy are the pan-European policy as a member of the EU, the provision of national and regional security within NATO, the conduct of its own foreign policy in Central Europe as a member of the Visegrad Four, and the provision by Hungary as an independent state of a policy of neighborliness with neighboring countries The EU, singling out, namely, Ukraine, as the largest neighboring country and partner.Key words: foreign policy, imperatives, Hungary, Ukraine, European Union, NATO. ; У статті досліджено імперативи зовнішньої політики сучасної Угорщини як члена НАТО та ЄС. Проведений політологічний аналіз зовнішніх відносин Угорщини засвідчив їх певні непослідовність, дискретність і дуалізм внаслідок членства Будапешта у Євроспільноті й Північноатлантичному альянсі. Дуалізм зовнішньополітичної діяльності Угорщини виявляється у захисті та забезпеченні демократичних цінностей, які є статутними базисами Європейського та Північноатлантичного товариства, внаслідок певних розбіжностей у призначенні, завданнях і методах їх реалізації даних наддержавних утворень. На даний час основними пріоритетами зовнішньої політики країни є загальноєвропейська політика в межах ЄС, забезпечення національної й регіональної безпеки в межах НАТО, проведення власної зовнішньої політики в Центральній Європі як учасниці Вишеградської четвірки, а також здійснення Угорщиною як самостійною державою політики добросусідства з країнами-сусідами, окремо виділяючи, саме, Україну, як найбільшу країну-сусіда і партнера.Ключові слова: зовнішня політика, імперативи, Угорщина, Україна, Європейський В статье исследованы императивы внешней политики современной Венгрии как члена НАТО и ЕС. Проведенный политологический анализ внешних отношений Венгрии показал их определенные противоречивость, дискретность и дуализм вследствие членства Будапешта в Евросообществе и Североатлантическом альянсе. Дуализм внешнеполитической деятельности Венгрии проявляется в защите и обеспечении демократических ценностей, которые являются уставными базисами Европейского и Североатлантического сообщества, вследствие определенных различий в назначении, задачах и методах их реализации данных надгосударственных образований. В настоящее время основными приоритетами внешней политики страны является общеевропейская политика в рамках ЕС, обеспечение национальной и региональной безопасности в рамках НАТО, проведение собственной внешней политики в Центральной Европе как участницы Вышеградской четверки, а также осуществление Венгрией как самостоятельным государством политики добрососедства со странами-соседями, отдельно выделяя, именно, Украину, как самую большую страну-соседа и партнера.Ключевые слова: внешняя политика, императивы, Венгрия, Украина, Европейский Союз, НАТО. In the article are investigated the imperatives of foreign policy of the modern Hungary as the member of NATO and EU. The carried out politological analysis of the foreign relations of Hungary has shown their certain inconsistency, discretization and dualism because of Budapest's membership at the Eurocommunity and the North Atlantic Alliance. The dualism of the foreign policy of Hungary manifested in the protection and promotion of the democratic values, which are the statutory bases of the European and North Atlantic communities, due to certain differences in the purpose, objectives and methods of implementation of these supranational entities. Currently, the main foreign policy priorities of the country are European policy within the EU, ensuring national and regional security in the NATO framework, conduct its own foreign policy in Central Europe as a member of the V4, and the implementation of Hungary as an independent state the policy of good neighborliness with neighboring countries, separately highlighting, namely, the Ukraine, as the largest country-neighbor and partner. The analysis of the current Ukrainian-Hungarian legal acts testifies to the fact that, in the overwhelming majority, they regulate only the issues of cultural and cross-border inter-state cooperation. Most of the existing Ukrainian-Hungarian agreements are regulated by international treaties between the European Union and Ukraine. The researching of foreign policy of modern Hungary has revealed some inconsistency, discreteness and dualism of its foreign policy imperatives as a result of membership in the North Atlantic Alliance and the EU. At present, the main priorities of the country's foreign policy are the pan-European policy as a member of the EU, the provision of national and regional security within NATO, the conduct of its own foreign policy in Central Europe as a member of the Visegrad Four, and the provision by Hungary as an independent state of a policy of neighborliness with neighboring countries The EU, singling out, namely, Ukraine, as the largest neighboring country and partner.Key words: foreign policy, imperatives, Hungary, Ukraine, European Union, NATO.
The global economy is fostering the creation of new centers for the distribution of resources and power on a global scale. Transnational corporations (hereinafter - TNCs) became full-fledged subjects of international politics. The activities of TNCs undermine the sovereignty of the nation-state, but at the same time plays an important role in the integration of the world economy and political relations. At the same time, both main corporate models (American and European) are focused on close interaction with the financial system and state organization.Both the United States and the leading countries of the European Union use TNCs to effectively realize their national interests outside their territory. But, on the other hand, these interests are generated by the state under the strong influence of transnational corporations, which use the potential of states - both the United States and regional leaders - to support their interests in the world market with the help of power tools.The phenomenon of TNCs should be considered in two approaches:• as a tool for conducting foreign policy of developed countries in relation to developing countries;• as an independent actor, with his actions he is able to influence the foreign and domestic policy of not only developing, but also industrialized countries.Regardless of how independent the multinational corporation is, it somehow affects the foreign policy of the country of origin and country of residence. The tool of TNCs' influence on the state mechanism is the control over the centers of political and state decision-making and their personnel through investments in the economy, lobbying and direct bribery. The interests of the corporation are intertwined with the state to such an extent that they acquire the status of national interests. In this regard, the foreign policy of the national state becomes a reflection of the goals and objectives of not only this state, but also TNCs.Key words: transnational corporations, international politics. ; Глобальна економіка сприяє створенню нових центрів розподілу ресурсів і влади в світовому масштабі. Повноцінними суб'єктами міжнародної політики стали транснаціональні корпорації (ТНК).Феномен ТНК доцільно розглядати в рамках двох підходів:• як інструмент проведення зовнішньої політики розвинених країн у відношенні країн, що розвиваються;• в якості самостійного актора, здатного своїми діями впливати на зовнішню і внутрішню політику не лише країн, що розвиваються, але й індустріально розвинених країн.Незалежно від того, наскільки саме самостійним актором є ТНК, вона так чи інакше впливає на зовнішню політику країни походження та країни базування.Ключові слова: транснаціональні корпорації, міжнародна політика. Глобальная экономика способствует созданию новых центров распределения ресурсов и власти в мировом масштабе. Полноценными субъектами международной политики стали транснациональные корпорации (ТНК).Феномен ТНК целесообразно рассматривать в рамках двух подходов:• как инструмент проведения внешней политики развитых стран в отношении развивающихся стран;• в качестве самостоятельного актора, способно своими действиями влиять на внешнюю и внутреннюю политику не только развивающихся, но и индустриально развитых стран.Независимо от того, насколько самостоятельном актором является ТНК, она так или иначе влияет на внешнюю политику страны происхождения и страны базирования.Ключевые слова: транснациональные корпорации, международная политика. The global economy is fostering the creation of new centers for the distribution of resources and power on a global scale. Transnational corporations (hereinafter - TNCs) became full-fledged subjects of international politics. The activities of TNCs undermine the sovereignty of the nation-state, but at the same time plays an important role in the integration of the world economy and political relations. At the same time, both main corporate models (American and European) are focused on close interaction with the financial system and state organization.Both the United States and the leading countries of the European Union use TNCs to effectively realize their national interests outside their territory. But, on the other hand, these interests are generated by the state under the strong influence of transnational corporations, which use the potential of states - both the United States and regional leaders - to support their interests in the world market with the help of power tools.The phenomenon of TNCs should be considered in two approaches:• as a tool for conducting foreign policy of developed countries in relation to developing countries;• as an independent actor, with his actions he is able to influence the foreign and domestic policy of not only developing, but also industrialized countries.Regardless of how independent the multinational corporation is, it somehow affects the foreign policy of the country of origin and country of residence. The tool of TNCs' influence on the state mechanism is the control over the centers of political and state decision-making and their personnel through investments in the economy, lobbying and direct bribery. The interests of the corporation are intertwined with the state to such an extent that they acquire the status of national interests. In this regard, the foreign policy of the national state becomes a reflection of the goals and objectives of not only this state, but also TNCs.Key words: transnational corporations, international politics.
This study aims to analyze the concepts of French foreign policy that is focused on multi-vector policy of the country and are intended to clarify the main objectives: 1) Description of foreign policy concepts of France; 2) determination of the role of French schools and public fiures in creation and evaluation of national interests.The author examines the most famous French foreign policy concepts, their interpretation by scientifi schools and political circles which continues to its implementation. It allowed to form a strong theoretical base from which made it possible to single out a number of concepts and policy models.Expansionary concept is appropriate for the French policy of Cardinal Richelieu, Louis XIV, Napoleon Bonaparte, George Clemenceau, Charles de Gaulle, and after the independence of the French colonies it has continued into the concept of neo-colonialism and policy of planetary responsibility for the newly formed states. The concept of political geography was introduced by the French geographer E. Reclus and W. de la Blanche and continued by K. Haushofer, F. Moreau-Defarzh, who turned it into political sphere and laid the foundation for the French school of geopolitics. Historiographical concept has been initiated by the representatives of «Annals» school - M. Block, J. Le Fevre, L. Hoff, who returned interest into politics and raised debate among scientists about the place of France in international relations. Based on the analysis of politicians, political scientists and experts evaluation, there wereconsidered external policy models of France. The policy of European architect gets its practical start from statement of French Foreign Minister A. Briand in 1929. However thinking of creating a single European space as a separate course in it's foreign policy, France was able only after the collapse of the colonial empire. Its masterminds and implementers may be considered Charles de Gaulle, Jean Monnet, V. Giscard d'Estaing, Jacques Chirac. The national security policy includes nuclear umbrella and nuclear deterrence policies. The strategy of national interests protection is reflcted in the «White Book», which was published in four editions of French presidents – J. Pompidou (1972), J. Chirac (1994) N. Sarkozy (2008), F. Hollande (2013) and was consistent with the ambitions of France and the state of international relations. The «global responsibility» policy lies in the active participation of France in the Arab region, military operations and humanitarian intervention in Afghanistan, Côte d'Ivoire, Libya, Mali and is typical for French Presidents N. Sarkozy and F. Hollande.The architecture of French foreign policy illustrates the dependence of national and historical traditions and its inherent features that used to appear regardless of conditions. Firstly, France is concerned of its national interests. This principle can be traced in all concepts of its foreign policy. Secondly, France is always defending its right to a major role. It could never accept any defeat, and therefore was creating its relationships with other countries from a position of dominion, regardless the conditions in which it actually was. Thirdly, France defends its right to conquer. It managed to give up its colonial possessions just at a time when they questioned the internal security and order in France. Fourthly, France is typically known by charismatic rulers. Analyzing the stages of the French foreign policy, one can draw parallels between its successful implementation and bright personalities who headed it. In the XXI century, France will have to not just review its policy but it needs to change the perception and understanding of the fact that the world has changed ; Франция является одной из основательниц международных организаций, участница миротворческих операций и международных переговоров, активная защитница Европейского союза, она не имеет устойчивого вектора движения. Ее внешняя политика отличается многовекторностью и ориентирована на укрепление территориальных границ, ослабление государств-соседей, получение контроля в арабском регионе. Стремление Франции быть в первом ряду политических лидеров и занимать доминирующее положение в Европе создает главные причины неудачи внешних концепций. Существует значительный разрыв между видением Францией своей миссии и восприятием Франции в мире ; Франція є одним із фундаторів міжнародних організацій, учасник миротворчих операцій та міжнародних переговорів, активний захисник Європейського союзу, вона не має сталого вектору руху. Її зовнішня політика вирізняється багатовекторністю і орієнтована на укріплення територіальних меж, послаблення держав-сусідів, здобуття контролю в арабському регіоні. Прагнення Франції, бути в першому ряді політичних лідерів та займати домінуюче становище у Європі, створює головні причини невдачі зовнішніх концепцій. Існує суттєвий розрив між баченням Францією своєї місії і сприйняттямФранції у світі
