Suchergebnisse

A central issue in this paper is the origins and specific character of global governance discourse that formed at the turn of the twenty-first century. The new discourse marked a gradual exclusion of most early discourses – «international relations» and «world government». It is demonstrated that new term «global governance» signalizes about grand reconstruction of previous international relations discourse where international society was considered as the complex of states and their governments actually. In fact the global governance discourse is pointed case of irreducibility of international society to interstates relations. This is based on the James Rosenau theory of world politics. The James Rosenau contribution to development and conceptualization of term «global governance» was considered.The analysis of sources and meaning of basic approaches to global governance understanding are given much attention. This shows how problematique of global governance and world regulation is articulated in dominant paradigms in world politics: Realism, Liberalism and Marxism. In general, this research shows that global governance discourse developed under influence of theory of transnationalism and concept of 'governing without government', concept of global civil society, international regimes theory, neoliberal institutionalism, balance of power theory, hegemonic stability theory. In this contribution the circle of questions connected with the perspective of research of the global governance concepts was outlined. Further investigations are needed to compare the basic approaches to studies of global governance and world regulation. Particularly, it is worth to concentrate on the difference among approaches to comprehension the following questions: Who, how and on what level can, able and/or must exercise global governance? Is it a result of action of individual actors or characteristic of international system in general? What the shape is global governance taking on the contemporary world and what kind of type is reasonably to label this governance? What are conditions of fair and effective governance? ; Исследованы начала и специфика дискурса глобального управления, сформировавшегося на рубеже ХХ-XXI веков. Рассмотрен вклад Дж. Розенау в разработку и концептуализацию понятия «глобальное управление». Главное внимание уделено анализу истоков и содержания основных подходов к пониманию глобального управления. Намечен круг вопросов, связанных с перспективой исследования концепций глобального управления ; Досліджено витоки та специфіку дискурсу глобального управління, який сформувався на рубежі ХХ-ХХІ століть. Розглянуто внесок Дж. Розенау в розроблення та концептуалізацію поняття «глобальне управління». Головну увагу приділено аналізу джерел та змісту основних підходів до розуміння глобального управління. Окреслено коло питань, пов'язаних з перспективою дослідження концепцій глобального управління

The article examines the impact of globalization on the activities of states. One of the main driving forces of global change is a multinational company with significant resources to influence national governments. Rapidly changing role of the nation state. The classic functions of managing the reduced and modi-fied, gaining other content concepts such as sovereignty, democracy and civil society. In today's world they are seen as aspects of global governance and carry features supranational phenomena.The changing role of the state in the era of globalization has become the political elite of world awareness of the necessity of new realities determine the vector of the future global development. The era of nation states ends and today should begin to think about not only economic, but also political integration. And it's not only the restructuring of state control and its adaptation to globalization processes, but also about fundamental changes in governance in general. The first effects of the free functioning of financial markets in the early twenty-first century. on the world scale were far from encouraging.The financial collapse of 2008 has had a painful effect on the economy of almost all countries of the world, forcing us to reflect on the need to create not only national but also supranational international systems of economic regulation.Since the role of national powers weakens or just changes, who can replace them in order to stabilize economic and social processes around the world? How to create a "concern of states" capable of successfully fulfilling not only purely political but also socio-economic functions? So far, the problem of the relationship between business and politics at the global level remains unresolved, and the discussion shows that not only in practice, but also in the theory of unambiguous answers to these questions is not.Changing the role of the state in the era of globalization puts the world's political elite in front of the need for awareness of new realities, the definition of ...

Formation of the global architecture of power relations rise to new procedural aspects policy-making areas, especially in its key terms – terms of decision-making. The paper presents an analysis of trends that determines the dynamics of global political processes. Defined determinants making political decisions in global models of governance. ; Формирование глобальной архитектуры отношений власти обусловливает возникновение новых процедурных аспектов политико-творческой сферы, в первую очередь в ее ключевом измерении – процессе принятия управленческих решений. Анализируются тенденции, обуславливающие динамику глобальных политических процессов. Определены детерминанты создания политических решений в глобальных моделях управления. ; Формування глобальної архітектури владних відносин обумовлює виникнення нових процедурних аспектів політико-творчої сфери, у першу чергу в її ключовому вимірі – процесі прийняття управлінських рішень. Аналізуються тенденції, які визначають динаміку глобальних політичних процесів. Визначено детермінанти творення політичних рішень у глобальних моделях управління.

Scientific and educational environment is the context, measure, and the intersection of a significant number of public administration areas. It is just a scientific and educational space, where a new personality forms who seeks as well conscious and responsible public administration and government, as the faithful implementation of the managerial will in the system of relations of power. The internationalization of scientific and educational space is defined as an integrative process, the essence of which is to enhance the role of international cooperation in all fields of scientific and educational institutions and organizations. It is made actual according to the chosen strategy to optimize international cooperation as a factor of development. There is integrative sustainable relationship between globalization and internationalization world scientific and educational space, which determines the need for comprehensive administrative influence on these processes. As well national processes as global ones in the world scientific and educational space need the adequate imperious regulation. The author highlights four levels of activization of power in the context of the internationalization of management: international, national, regional and institutional. Each of them presents the certain imperious strategy and the influence of external and internal factors. Activation of power on every levels should be aimed at identifying prospects, long-term and short-term goals and organization of scientific and educational potential for their achievements and be based on creativity, generalization of best practice and introduced innovations. Strategic management of scientific and educational space is an important factor for the successful development of science and education in Ukraine under increasingly difficult conditions. The strategy of enhanced capacity for the internationalization of scientific and educational country space should focus as well on maintaining national scientific potential, as on the reinforcement of institutional capacity for international strategic communications; synergy of efforts of authorities, educational institutions, business and civil society to increase and optimize the presence of Ukraine in the international academic, cultural and social environment. ; Науково-освітній простір є контекстом, мірилом і перетином значної кількості напрямів державного управління. Саме в науково- освітньому просторі формується нова людина, яка має прагнути як до свідомого та відповідального суспільного управління та самоуправління, так і до сумлінного виконання управлінської волі в системі владних відносин. Інтернаціоналізація науково- освітнього простору визначається як інтегративний процес, суть якого поля­гає в активізації ролі міжнародного співробітництва в усіх сферах діяльності наукових і науково-освітніх установ та організацій. Він актуалізується відпо­відно до обраної стратегії з метою оптимізації міжнародної взаємодії як фак­тору розвитку. Існує стійкий інтегративний зв'язок між процесами глобаліза­ції та інтернаціоналізації світового науково-освітнього простору, що визначає необхідність здійснення комплексного управлінського впливу на ці процеси. Як національні, так і глобальні процеси у світовому науково-освітньому просторі потребують адекватного владного регулювання. У статті виділено чотири рівні активізації влади в контексті інтернаціоналізації управління сві­товим науково-освітнім простором: міжнародний, державний, регіональний та організаційний; на кожному реалізується певна владна стратегія та діють екстернальні та інтернальні фактори впливу. Активізація влади на кожному з рівнів має бути спрямована на визначення перспектив, довгострокових і ко­роткострокових цілей та організацію науково-освітнього потенціалу щодо їх досягнення та базуватися на творчому підході, узагальненні кращого досвіду і впроваджені інновацій. Стратегічне управління науково-освітнім простором є найважливішим чинником успішного розвитку науки та освіти України в умовах, що постій­но ускладнюються. Реалізація стратегії розширених можливостей з метою інтернаціоналізації науково-освітнього простору країни, має фокусуватися як на збереженні національного наукового потенціалу, так і на забезпеченні підсилення інституційної спроможності для здійснення міжнародних стра­тегічних комунікацій; синергії зусиль органів влади, науково-освітніх уста­нов, бізнесу та громадянського суспільства для збільшення та оптимізації присутності України у міжнародному академічному, культурному та гро­мадському середовищі.

Purpose of Article. The goal is the role of the political elite in global governance through the use of social and communication networks. Methodology. In order to effectively achieve the purpose of the study, an analytical method was used to analyze and determine the communications of the political elite, among which the transportation, forwarding, circulation of political information - a set of knowledge, phenomena, facts, and events of the political sphere of society reporting. Scientific novelty. Efficiency and feasibility of use in the global management of social-communication networks in the political elite are investigated. Conclusions. The social and communication factor is an obligatory element in the process of consolidation of the political elite. Accordingly, global governance is carried out by sovereign states, religious organizations, corporations, as well as governmental and non-governmental organizations. At the same time, the process of management is not only at the national and international levels, but also at the regional and local levels. However, global governance is characterized to reduce the role of states and an increase in the activity of non-state actors. Therefore, a properly constructed and implemented communication program of the political elite is an integral factor in achieving success towards consolidating with the aim of social cooperation and partnership between different ruling circles. ; Цель работы – исследовать роль политической элиты в глобальном управлении через использование социально-коммуникационных сетей. Методология. Для эффективного достижения цели исследования был использован аналитический метод, который позволил проанализировать и определить коммуникации политической элиты, между которыми происходит передача, перемещение, циркуляция политической информации – совокупности знаний, сообщений о явлениях, фактах и событиях политической сферы общества. Научная новизна. Исследована эффективность и целесообразность использования в глобальном управлении социально-коммуникационных сетей в политической элите. Выводы. Социально-коммуникационный фактор является обязательным элементом в процессе консолидации политической элиты. В соответствии с этим глобальное управление осуществляется суверенными государствами, религиозными организациями, корпорациями, а также правительственными и неправительственными организациями. При этом, процесс управления протекает не только на национальном и международном уровнях, но и на региональном и местном. Вместе с тем, для глобального управления характерно снижение роли государств и рост активности негосударственных актеров. Поэтому правильно разработана и выполнена программа коммуникаций политической элиты является неотъемлемым фактором достижения успеха на пути консолидации с целью социального сотрудничества и партнерства между различными правящими кругами. ; Мета роботи – дослідження ролі політичної еліти у глобальному управлінні через використання соціально-комунікаційних мереж. Методологія. Задля ефективного досягнення мети дослідження був використаний аналітичний метод, який дав змогу проаналізувати та визначити комунікації політичної еліти між якими відбувається передача, переміщення, циркуляція політичної інформації – сукупності знань, повідомлень про явища, факти і події політичної сфери суспільства. Наукова новизна. Досліджено ефективність та доцільність використання в глобальному управлінні соціально-комунікаційних мереж в політичній еліті. Висновки. Соціально-комунікаційний фактор є обов'язковим елементом у процесі консолідації політичної еліти. Відповідно до цього глобальне управління здійснюється суверенними державами, релігійними організаціями, корпораціями, а також урядовими та неурядовими організаціями. При цьому, процес управління протікає не тільки на національному та міжнародному рівнях, а й на регіональному та місцевому. Разом з тим, для глобального управління характерне зниження ролі держав і зростання активності недержавних акторів. Тому правильно розроблена і виконана програма комунікацій політичної еліти є невід'ємним фактором досягнення успіху на шляху консолідації з метою соціальної співпраці і партнерства між різними правлячими колами.

Purpose of Article. The goal is the role of the political elite in global governance through the use of social and communication networks. Methodology. In order to effectively achieve the purpose of the study, an analytical method was used to analyze and determine the communications of the political elite, among which the transportation, forwarding, circulation of political information - a set of knowledge, phenomena, facts, and events of the political sphere of society reporting. Scientific novelty. Efficiency and feasibility of use in the global management of social-communication networks in the political elite are investigated. Conclusions. The social and communication factor is an obligatory element in the process of consolidation of the political elite. Accordingly, global governance is carried out by sovereign states, religious organizations, corporations, as well as governmental and non-governmental organizations. At the same time, the process of management is not only at the national and international levels, but also at the regional and local levels. However, global governance is characterized to reduce the role of states and an increase in the activity of non-state actors. Therefore, a properly constructed and implemented communication program of the political elite is an integral factor in achieving success towards consolidating with the aim of social cooperation and partnership between different ruling circles. ; Цель работы – исследовать роль политической элиты в глобальном управлении через использование социально-коммуникационных сетей. Методология. Для эффективного достижения цели исследования был использован аналитический метод, который позволил проанализировать и определить коммуникации политической элиты, между которыми происходит передача, перемещение, циркуляция политической информации – совокупности знаний, сообщений о явлениях, фактах и событиях политической сферы общества. Научная новизна. Исследована эффективность и целесообразность использования в глобальном управлении социально-коммуникационных сетей в политической элите. Выводы. Социально-коммуникационный фактор является обязательным элементом в процессе консолидации политической элиты. В соответствии с этим глобальное управление осуществляется суверенными государствами, религиозными организациями, корпорациями, а также правительственными и неправительственными организациями. При этом, процесс управления протекает не только на национальном и международном уровнях, но и на региональном и местном. Вместе с тем, для глобального управления характерно снижение роли государств и рост активности негосударственных актеров. Поэтому правильно разработана и выполнена программа коммуникаций политической элиты является неотъемлемым фактором достижения успеха на пути консолидации с целью социального сотрудничества и партнерства между различными правящими кругами. ; Мета роботи – дослідження ролі політичної еліти у глобальному управлінні через використання соціально-комунікаційних мереж. Методологія. Задля ефективного досягнення мети дослідження був використаний аналітичний метод, який дав змогу проаналізувати та визначити комунікації політичної еліти між якими відбувається передача, переміщення, циркуляція політичної інформації – сукупності знань, повідомлень про явища, факти і події політичної сфери суспільства. Наукова новизна. Досліджено ефективність та доцільність використання в глобальному управлінні соціально-комунікаційних мереж в політичній еліті. Висновки. Соціально-комунікаційний фактор є обов'язковим елементом у процесі консолідації політичної еліти. Відповідно до цього глобальне управління здійснюється суверенними державами, релігійними організаціями, корпораціями, а також урядовими та неурядовими організаціями. При цьому, процес управління протікає не тільки на національному та міжнародному рівнях, а й на регіональному та місцевому. Разом з тим, для глобального управління характерне зниження ролі держав і зростання активності недержавних акторів. Тому правильно розроблена і виконана програма комунікацій політичної еліти є невід'ємним фактором досягнення успіху на шляху консолідації з метою соціальної співпраці і партнерства між різними правлячими колами.

Introduction. Under the influence of globalization and regionalization; the world economic development is becoming more dynamic but contradictory at the same time; creating new challenges and threats for both individual countries and entire regions. This exacerbates the urgency of forming flexible systems of security cooperation and finding solutions to regional and global security problems.Purpose. The purpose of the paper is to systematize research on regional and global security governance and a review of the balance of geopolitical forces in Europe.Methods. The research was carried out using the following methods: analysis and synthesis – to characterize the modern mainstream of theoretical intelligence in the field of regional security; comparative analysis – to compare the structures of regional security management in different parts of the world; deductions and inductions – to form a conceptual model of global governance; tabular and visual methods – for visual presentation of the material.Results. The paper considers theoretical approaches to the interpretation of regional security. It is noted that regional security governance is a set of institutions and activities at three levels: global; regional and national. A nomenclature of different types of regional security governance structures is presented; which includes a regional balance of power and ad hoc (informal) alliances; regional coherence; regional cooperative security; regional collective defense; regional collective security; pluralistic security community. It has been recognized that regional security management is provided not only by highly specialized or formal structures; but also by multi-purpose regional organizations; which initially pursued a combination of economic and political goals with growing security targets. Conceptual options for regional security governance at the global and regional levels are systematized. Based on the analysis of the mechanisms of global management; own vision of the relationship between the subjects of global governance processes is presented.Discussion. The crisis of recent decades has shown that no single group of global governance actors can act effectively to minimize global risks; which are both a challenge for business leaders and politicians in any country. That is why it is undeniable that global issues require global governance (especially in the field of security); the main goal of which should be to ensure global stability and sustainable development.

Система глобального економічного врядування, так само як і сама глобальна економіка, знаходиться в стані невпинної видозміни. Концепт архітектури глобальної економіки, який повсякчас ототожнюється з існуванням квазі-ієрархічних структур підпорядкування глобальних економічних потенціалів, виявляє свою неспроможність в сучасних умовах. Показано, що режими глобального економічного врядування істотно еволюціонували з післявоєнних років, що стосується всіх його сфер (торгівлі, фінансів, міграції тощо). Аналіз динаміки змін режимів глобального економічного врядування та характерних ознак дозволив дійти декількох висновків. За часів криз більшу роль відіграють установи або держави-лідери, через необхідність досягнення швидшого консенсусу, наявності ресурсів для вирішення проблем, кращу інституціоналізацію. Було доведено, що періоди зміни режимів глобального економічного врядування скорочуються відповідно до скорочення періодів розвитку глобальної економіки. Відбувається перехід від простого мультилатеризму на фоні неолібералізму до гібридних форм в період неосередньовіччя. На основі результатів дослідження простежується циклічність в заміні лідируючого актора глобального економічно врядування: уряди, регіональні об'єднання, неурядові організації (виробники) (міжурядові організації, міжнародні мережі створення вартості, мега-регіональні угоди), що дозволяє спрогнозувати зміни в режимах глобального економічного врядування. Запропоновано, що на сучасному етапі варто окремо розглядати режими глобального економічного врядування в різних його сферах через відсутність єдиних методів та механізмів розв'язання глобальних економічних проблем, водночас по всіх сферах глобального економічного врядування відбувається зсув в сторону гібридних форм врядування на основі перемовин, консенсусу тощо. Відповідне дослідження може бути доповнено аналізом циклічності режимів глобального економічного врядування. ; The system of global economic governance, as well as the global economy itself, is in the state of unceasing change. The concept of the architecture of the global economy, which is always identified with the existence of quasi-hierarchical structures of subordination of global economic potentials, shows its failure in modern conditions. It is shown that the modes of global economic governance have evolved substantially since the postwar period, which is equally true for all its spheres (trade, finance, migration, etc.). The analysis of the dynamics of changes in the regimes of global economic governance and the characteristics of the system allowed to draw several conclusions. During crises, institutions or leading states play a bigger role because of the need to achieve faster consensus, the availability of resources to solve problems, and better institutionalization. It is proved that the periods of change in the modes of global economic governance are shrinking in line with the reduction of the periods of global economy development. There is a transition from simple multilateralism on the background of neo-liberalism to hybrid forms attributed to the neo-medievalism. The results of the study show that the cyclicality in the replacement of the leading actor of global economic governance takes the next form: governments, integration regional unions, non-governmental organizations (producers) (intergovernmental organizations, international value networks, mega-regional agreements, respectively), which allows predicting changes in the modes of global economic governance. It is proposed that at the present stage it is worth considering separately the modes of global economic governance in its various spheres due to the lack of unified methods and mechanisms for solving global economic problems. One can observe a shift towards hybrid forms of governance based on negotiations, consensus, etc in all the spheres of global economic governance. The corresponding research can be supplemented by the analysis of cyclical patterns of global economic governance.

Система глобального економічного врядування, так само як і сама глобальна економіка, знаходиться в стані невпинної видозміни. Концепт архітектури глобальної економіки, який повсякчас ототожнюється з існуванням квазі-ієрархічних структур підпорядкування глобальних економічних потенціалів, виявляє свою неспроможність в сучасних умовах. Показано, що режими глобального економічного врядування істотно еволюціонували з післявоєнних років, що стосується всіх його сфер (торгівлі, фінансів, міграції тощо). Аналіз динаміки змін режимів глобального економічного врядування та характерних ознак дозволив дійти декількох висновків. За часів криз більшу роль відіграють установи або держави-лідери, через необхідність досягнення швидшого консенсусу, наявності ресурсів для вирішення проблем, кращу інституціоналізацію. Було доведено, що періоди зміни режимів глобального економічного врядування скорочуються відповідно до скорочення періодів розвитку глобальної економіки. Відбувається перехід від простого мультилатеризму на фоні неолібералізму до гібридних форм в період неосередньовіччя. На основі результатів дослідження простежується циклічність в заміні лідируючого актора глобального економічно врядування: уряди, регіональні об'єднання, неурядові організації (виробники) (міжурядові організації, міжнародні мережі створення вартості, мега-регіональні угоди), що дозволяє спрогнозувати зміни в режимах глобального економічного врядування. Запропоновано, що на сучасному етапі варто окремо розглядати режими глобального економічного врядування в різних його сферах через відсутність єдиних методів та механізмів розв'язання глобальних економічних проблем, водночас по всіх сферах глобального економічного врядування відбувається зсув в сторону гібридних форм врядування на основі перемовин, консенсусу тощо. Відповідне дослідження може бути доповнено аналізом циклічності режимів глобального економічного врядування. ; The system of global economic governance, as well as the global economy itself, is in the state of unceasing change. The concept of the architecture of the global economy, which is always identified with the existence of quasi-hierarchical structures of subordination of global economic potentials, shows its failure in modern conditions. It is shown that the modes of global economic governance have evolved substantially since the postwar period, which is equally true for all its spheres (trade, finance, migration, etc.). The analysis of the dynamics of changes in the regimes of global economic governance and the characteristics of the system allowed to draw several conclusions. During crises, institutions or leading states play a bigger role because of the need to achieve faster consensus, the availability of resources to solve problems, and better institutionalization. It is proved that the periods of change in the modes of global economic governance are shrinking in line with the reduction of the periods of global economy development. There is a transition from simple multilateralism on the background of neo-liberalism to hybrid forms attributed to the neo-medievalism. The results of the study show that the cyclicality in the replacement of the leading actor of global economic governance takes the next form: governments, integration regional unions, non-governmental organizations (producers) (intergovernmental organizations, international value networks, mega-regional agreements, respectively), which allows predicting changes in the modes of global economic governance. It is proposed that at the present stage it is worth considering separately the modes of global economic governance in its various spheres due to the lack of unified methods and mechanisms for solving global economic problems. One can observe a shift towards hybrid forms of governance based on negotiations, consensus, etc in all the spheres of global economic governance. The corresponding research can be supplemented by the analysis of cyclical patterns of global economic governance.

Питання взаємовідносин держави та громадськості в суспільному житті історично завжди виникало й спричинювало різні теоретичні погляди. Об'єднання громадян в усі часи покликані захищати інтереси людини, боротися проти тиранії, державного «левіафану». Однак лише наприкінці ХХ століття громадські об'єднання і організації врешті-решт позбавилися від тотального державного контролю, остаточно позбулися від ототожнення з державою. Водночас, форми участі організованої громадськості в державному управління набули мирних способів. Метою статті є аналіз світових тенденцій модернізації державного управління: досвід для України. Адже в контексті сучасних суспільно-трансформаційних процесів громадські організації вийшли на новий рівень взаємовідносин з державою. Державне управління трансформується в «публічне», яке своєю чергою, характеризується відкритістю, прозорістю, широким залученням інститутів громадянського суспільства до державно - управлінських процесів. Нині відсутній єдиний підхід до визначення форм і методів взаємодії органів державної влади з організованою громадськістю. Науковці виділяють різноманітні форми їх взаємодії, як інформування, консультації, громадські слухання, громадські експертизи, дорадчі комітети, громадськіініціативи, моніторинг громадської думки, громадське представництво в радах, просвіта, круглі столи, громадський контроль тощо. В законодавстві визначено правові форми взаємодії органів державної влади з інститутами громадянського суспільства, а саме: участь інститутів громадянського суспільства у нормотворчій, правозастосовчій й правоохоронній діяльності держави. Необхідно констатувати що підходи до класифікації форм і методів участі організацій громадянського суспільства в публічному управлінні досить умовні й різноманітні. Не перестають з'являтися нові форми взаємодії держави і організованої громадськості. У статті проаналізовані основні концепції взаємодії. Досліджено світові інноваційні механізми та технології управління. Систематизовано основні етапи соціальогое партнерства. ; The question of the relationship between the state and the public in public life has historically always arisen and caused different theoretical views. Citizens' associations are always called to protect human interests, to fight against tyranny, the state "leviathan". However, it was not until the end of the twentieth century that public associations and organizations finally got rid of total state control and finally got rid of identification with the state. At the same time, forms of organized public participation in public administration have become peaceful. The aim of the article is to analyze global trends in public administration modernization: experience for Ukraine. After all, in the context of modern social and transformational processes, public organizations have reached a new level of relations with the state. Public administration is transformed into "public", which in turn is characterized by openness, transparency, broad involvement of civil society institutions in public administration processes. Currently, there is no single approach to determining the forms and methods of interaction between public authorities and the organized public. Scholars identify various forms of their interaction, such as information, consultation, public hearings, public examinations, advisory committees, public initiatives, public opinion monitoring, public representation on councils, education, round tables, public control, and more. The legislation defines the legal forms of interaction of public authorities with civil society institutions, namely: the participation of civil society institutions in law-making, law enforcement and law enforcement activities of the state.It should be noted that approaches to the classification of forms and methods of participation of civil society organizations in public administration are quite conditional and diverse. New forms of interaction between the state and the organized public do not cease to appear. The article analyzes the basic concepts of interaction. The world innovative mechanisms and management technologies are studied. The main stages of social partnership are systematized.

Тенденції розвитку світових політичних та економічних процесів на тлі очевидного зниження ефективності традиційних міжнародних інститутів у регуляторній політиці щодо глобальних проблем колективної дії актуалізують пошуки адекватних моделей управління, які б відповідали викликам сьогодення. Альтернативою класичним міжнародним організаціями є клуби – альянси з обмеженою кількістю учасників і непублічним форматом вироблення рішень. Слабка інституціоналізація таких утворень і домінування неформальних практик у їхній діяльності ставлять під сумнів демократичність і легітимність процедур ухвалення рішень. Статтю присвячено клубним формам політичного управління як неформальним механізмам реалізації влади. Фокусом аналізу виступають політичні практики формування і ухвалення рішень у контексті клубних моделей глобального управління. Дослідження еволюції формування клубних моделей продемонструвало, що клубні форми ухвалення рішень можуть надавати суспільні блага з оптимізації умов, схожих на ринкові. Шляхом вивчення принципів партисипації доведено, що розширення членства в клубі, як правило, зменшує його ефективність і ускладнює вироблення консенсусних рішень.На основі аналізу практик учасництва визначено критерії ефективності клубного управління і параметри легітимації «клубних» рішень. З'ясовано, що через такі характеристики функціонування клубного формату управління як неформальність, ексклюзивність членства, елітизм та фактична відсутність підзвітності клуби нерідко сприймаються як недемократичні об'єднання, а ухвалювані ними рішення – як нелегітимні (принаймні для не-членів клубу). Однак зазначені особливості клубних механізмів управління не зменшують популярність клубних форматів, а навпаки – провокують створення нових альянсів з боку аутсайдерів і можуть викликати ефект легітимаційного розриву, що втілюється в акціях громадянського протесту, найчастіше під час проведення самітів.Головним викликом для клубних форм реалізації влади на глобальному рівні залишаються пошуки механізмів, які можуть забезпечувати баланс між ефективністю управління та демократичністю ухвалення рішень. ; Тенденції розвитку світових політичних та економічних процесів на тлі очевидного зниження ефективності традиційних міжнародних інститутів у регуляторній політиці щодо глобальних проблем колективної дії актуалізують пошуки адекватних моделей управління, які б відповідали викликам сьогодення. Альтернативою класичним міжнародним організаціями є клуби – альянси з обмеженою кількістю учасників і непублічним форматом вироблення рішень. Слабка інституціоналізація таких утворень і домінування неформальних практик у їхній діяльності ставлять під сумнів демократичність і легітимність процедур ухвалення рішень. Статтю присвячено клубним формам політичного управління як неформальним механізмам реалізації влади. Фокусом аналізу виступають політичні практики формування і ухвалення рішень у контексті клубних моделей глобального управління. Дослідження еволюції формування клубних моделей продемонструвало, що клубні форми ухвалення рішень можуть надавати суспільні блага з оптимізації умов, схожих на ринкові. Шляхом вивчення принципів партисипації доведено, що розширення членства в клубі, як правило, зменшує його ефективність і ускладнює вироблення консенсусних рішень.На основі аналізу практик учасництва визначено критерії ефективності клубного управління і параметри легітимації «клубних» рішень. З'ясовано, що через такі характеристики функціонування клубного формату управління як неформальність, ексклюзивність членства, елітизм та фактична відсутність підзвітності клуби нерідко сприймаються як недемократичні об'єднання, а ухвалювані ними рішення – як нелегітимні (принаймні для не-членів клубу). Однак зазначені особливості клубних механізмів управління не зменшують популярність клубних форматів, а навпаки – провокують створення нових альянсів з боку аутсайдерів і можуть викликати ефект легітимаційного розриву, що втілюється в акціях громадянського протесту, найчастіше під час проведення самітів.Головним викликом для клубних форм реалізації влади на глобальному рівні залишаються пошуки механізмів, які можуть забезпечувати баланс між ефективністю управління та демократичністю ухвалення рішень. ; The tendencies observed in the development of the world political and economic processes running on the background of the obviously decreased effectiveness of the traditional international institutes in the regulatory policy in terms of the global problems of social action refresh the search for adequate governance models able to meet today's challenges. Club alliances characterized by the limited number of participants and non-public decision-making come forward as an alternative to the classical international organizations. Poor institutionalization of such formations and informal practices prevailing in their activities question the democratic and legitimate nature of the decision-taking procedures.This paper is devoted to the club forms of political governance as informal power-exercising mechanisms. The analysis carried out here focuses on political practices of decision-shaping and making within the context of club models of global governance.Investigating the club model shaping evolution demonstrated that decision-taking forms can do public good under the optimized conditions that are similar to the market ones. The participation principles studied prove that extended club membership as a rule decreases its effectiveness and complicates consensus decision-shaping.The participation practices analyzed therein helped define the criteria for club governance effectiveness and determine the 'club' decision legitimation parameters. Such characteristics of club governance functioning as informality, membership exclusivity, elitism and actual lack of accountability were found to make these clubs often perceived as non-democratic alliances and their decisions as non-legitimate (at least for non-members of the club). However, the aforementioned features of the club governance mechanisms trigger off new alliances formed by outsiders rather than diminish the popularity of the club formats, which can have a legitimate fracturing effect realized in public protests that are most frequent during summits.The main challenge for the club forms of power exercise on the global level remains the search for mechanisms able to maintain a balance between governance effectiveness and democratic decision-taking.

The issues related to the inconsistency of the globalization process are considered, its positive and negative sides are analyzed. The main schools that study the causal dynamics of globalization and its structural results are described: the school of hyperglobalists, skeptics and transformists; their vision of the globalization process is depicted, as well as their position regarding the degree of influence of the globalization process on the welfare of different countries. The global management method as the main method that helps to reduce the negative manifestations of the globalization process is studied, its definition is given. It is defined as a complex of formal and informal institutions, mechanisms, relations and processes existing between and extending to states, markets, individuals and organizations, both intergovernmental and non-governmental, through which collective interests are determined at the global level, rights and obligations are established, the disputes are resolved. The existing concepts of global management, the types of its measurement, such as the polycentricity of global governance architecture; a variety of actors; a variety of forms of international cooperation; asymmetry of global governance; maximum versatility and multi-level; strong policy transformation and innovative institutionalization; as well as the main problems of global management are described. We consider one of the schools that came close to the need for " management outside the state" - the school of liberal internationalism, which presented a deep analysis of the nature, form of logic and shortcomings of the modern global management system and the possibility of realizing global management. The necessity of forming a world coordination center is described, as well as the conditions for its effective functioning, which are based on the fact: the policies followed by this center are liberal, most states follow to a policy of democracy; fair governance is ensured. ; У статті розглядаються питання, пов'язані із суперечливістю процесу глобалізації, аналізуються його позитивні і негативні сторони. Описуються основні школи, які вивчають причинно-наслідкову динаміку глобалізації та її структурні результати: школа гіперглобалістів, скептиків і трансформистів; відображається їх бачення глобалізаційного процесу, а також їх позиції щодо ступеня впливу глобалізаційного процесу на добробут різних країн. Досліджується метод глобального управління, як основний метод, що сприяє зниженню негативних проявів глобалізаційного процесу, надається його визначення. Описуються існуючі концепції глобального управління, види його вимірювання, а також основні проблеми глобального управління. Розглядається одна зі шкіл, яка впритул підійшла до необхідності «управління поза рамками держави» - школа ліберального інтернаціоналізму, і яка представила якісний аналіз природи, форми логіки і недоліків сучасної системи глобального управління і можливості реалізації справжнього глобального управління. Показана необхідність формування світового координаційного центру, а також умови його ефективного функціонування, які засновані на тому, що: політика, якої дотримується даний центр, має ліберальний характер; більшість держав дотримуються політики демократії; забезпечується справедливість глобального управління.

The issues related to the inconsistency of the globalization process are considered, its positive and negative sides are analyzed. The main schools that study the causal dynamics of globalization and its structural results are described: the school of hyperglobalists, skeptics and transformists; their vision of the globalization process is depicted, as well as their position regarding the degree of influence of the globalization process on the welfare of different countries. The global management method as the main method that helps to reduce the negative manifestations of the globalization process is studied, its definition is given. It is defined as a complex of formal and informal institutions, mechanisms, relations and processes existing between and extending to states, markets, individuals and organizations, both intergovernmental and non-governmental, through which collective interests are determined at the global level, rights and obligations are established, the disputes are resolved. The existing concepts of global management, the types of its measurement, such as the polycentricity of global governance architecture; a variety of actors; a variety of forms of international cooperation; asymmetry of global governance; maximum versatility and multi-level; strong policy transformation and innovative institutionalization; as well as the main problems of global management are described. We consider one of the schools that came close to the need for " management outside the state" - the school of liberal internationalism, which presented a deep analysis of the nature, form of logic and shortcomings of the modern global management system and the possibility of realizing global management. The necessity of forming a world coordination center is described, as well as the conditions for its effective functioning, which are based on the fact: the policies followed by this center are liberal, most states follow to a policy of democracy; fair governance is ensured. ; У статті розглядаються питання, пов'язані із суперечливістю процесу глобалізації, аналізуються його позитивні і негативні сторони. Описуються основні школи, які вивчають причинно-наслідкову динаміку глобалізації та її структурні результати: школа гіперглобалістів, скептиків і трансформистів; відображається їх бачення глобалізаційного процесу, а також їх позиції щодо ступеня впливу глобалізаційного процесу на добробут різних країн. Досліджується метод глобального управління, як основний метод, що сприяє зниженню негативних проявів глобалізаційного процесу, надається його визначення. Описуються існуючі концепції глобального управління, види його вимірювання, а також основні проблеми глобального управління. Розглядається одна зі шкіл, яка впритул підійшла до необхідності «управління поза рамками держави» - школа ліберального інтернаціоналізму, і яка представила якісний аналіз природи, форми логіки і недоліків сучасної системи глобального управління і можливості реалізації справжнього глобального управління. Показана необхідність формування світового координаційного центру, а також умови його ефективного функціонування, які засновані на тому, що: політика, якої дотримується даний центр, має ліберальний характер; більшість держав дотримуються політики демократії; забезпечується справедливість глобального управління.

У статті розглядаються питання, пов'язані із суперечливістю процесу глобалізації, аналізуються його позитивні і негативні сторони. Описуються основні школи, які вивчають причинно-наслідкову динаміку глобалізації та її структурні результати: школа гіперглобалістів, скептиків і трансформистів; відображається їх бачення глобалізаційного процесу, а також їх позиції щодо ступеня впливу глобалізаційного процесу на добробут різних країн. Досліджується метод глобального управління, як основний метод, що сприяє зниженню негативних проявів глобалізаційного процесу, надається його визначення. Описуються існуючі концепції глобального управління, види його вимірювання, а також основні проблеми глобального управління. Розглядається одна зі шкіл, яка впритул підійшла до необхідності «управління поза рамками держави» - школа ліберального інтернаціоналізму, і яка представила якісний аналіз природи, форми логіки і недоліків сучасної системи глобального управління і можливості реалізації справжнього глобального управління. Показана необхідність формування світового координаційного центру, а також умови його ефективного функціонування, які засновані на тому, що: політика, якої дотримується даний центр, має ліберальний характер; більшість держав дотримуються політики демократії; забезпечується справедливість глобального управління. ; The issues related to the inconsistency of the globalization process are considered, its positive and negative sides are analyzed. The main schools that study the causal dynamics of globalization and its structural results are described: the school of hyperglobalists, skeptics and transformists; their vision of the globalization process is depicted, as well as their position regarding the degree of influence of the globalization process on the welfare of different countries. The global management method as the main method that helps to reduce the negative manifestations of the globalization process is studied, its definition is given. It is defined as a complex of formal and informal institutions, mechanisms, relations and processes existing between and extending to states, markets, individuals and organizations, both intergovernmental and non-governmental, through which collective interests are determined at the global level, rights and obligations are established, the disputes are resolved. The existing concepts of global management, the types of its measurement, such as the polycentricity of global governance architecture; a variety of actors; a variety of forms of international cooperation; asymmetry of global governance; maximum versatility and multi-level; strong policy transformation and innovative institutionalization; as well as the main problems of global management are described. We consider one of the schools that came close to the need for " management outside the state" - the school of liberal internationalism, which presented a deep analysis of the nature, form of logic and shortcomings of the modern global management system and the possibility of realizing global management. The necessity of forming a world coordination center is described, as well as the conditions for its effective functioning, which are based on the fact: the policies followed by this center are liberal, most states follow to a policy of democracy; fair governance is ensured.

Analysis of representation issues of economic transnationalization of Ukraine in the programs of political parties. Designated prospects of domestic corporations. The necessity of an optimal guidelines for the domestic political of economic transnationalization. Outlined the prospects of social movement ,,global governance" in ensuring political integration of transnational actors aimed at solving problems of several countries or regions. ; Рассмотрена представленность вопроса экономической транснационализации в Украине в программах политических партий. Обозначены перспективы развития отечественных ТНК. Обоснована необходимость выработки оптимальной внутригосударственной политической установки в отношении субъектов экономической транснационализации. Определены перспективы социального движения ,,глобального управления" в обеспечении политической интеграции транснациональных акторов, направленных на решение проблем нескольких государств или региона. ; Розглянуто репрезентованість питання економічної транснаціоналізації в Україні в програмах політичних партій. Окреслені перспективи розвитку вітчизняних ТНК. Обґрунтовано необхідність вироблення оптимальної внутрішньодержавної політичної настанови щодо суб'єктів економічної транснаціоналізації. Окреслено перспективи соціального руху ,,глобального управління" у забезпеченні політичної інтеграції транснаціональних акторів, спрямованих на вирішення проблем кількох держав або регіону.