Suchergebnisse

У статті висвітлюються основні етапи здобуття незалежності Індонезії та особливості дипломатії індонезійських лідерів на шляху до незалежності. Аналізується позиція ООН під час війни за незалежність Індонезії, а саме здійснено комплексний аналіз засідань Ради Безпеки ООН на яких розглядалось індонезійське питання. Також аналізується роль представників Української РСР у вирішенні даного питання. А саме, охарактеризовано діяльність Д. З. Мануїльського на засіданнях Ради Безпеки ООН під час обговорення війни в Індонезії. Зроблено висновок про те, що саме за посередництва ООН вдалося припинити війну в Індонезії. ; In the article covers the main stages of gaining independence of Indonesia and the peculiarities of the diplomacy of the Indonesian leaders on the path to independence. The position of the United Nations during the Indonesian Independence War is analyzed, in particular, a comprehensive analysis of the UN Security Council's deliberations on the Indonesian issue was carried out.The main thesis of the article is to determine the position of the United Nations during the Indonesian Independence War and to explore the participation of this international organization in the peaceful settlement of the Indonesian-Dutch conflict.The role of representatives of the Ukrainian SSR in solving this issue is analyzed also. Namely, the characterization of D. Z. Manuilsky at meetings of the UN Security Council during the discussion of the war in Indonesia.The scientific novelty is that the historical aspect of UN involvement in the Indonesia-Netherlands conflict has been explored for the first time, since most of the work is written by lawyers or political scientists who, due to the specifics of their research, did not cover the historical aspects to the full extent.In the course of the research, we came to the conclusion, that as a result of the Second World War, Indonesia is witnessing an increase in the national liberation movement against colonial rule. Indonesia's struggle for independence has become a real challenge for both the United Nations and the international community as a whole. From the first days of the military confrontation, the UN tried to call on both parties to cease fire and peacefully resolve the conflict. During 1946-1949, the Indonesian question became the subject of discussion both at the meetings of the UN Security Council and at the meetings of the UN General Assembly. For detailed information on military operations in Indonesia, the UN Security Council created a Consultative Commission on Good Services, which became the main source of information from the Security Council on the situation in the region. It was through the mediation of the UN managed to put an end to the war in Indonesia. In March 1949, the US Congress freezes aid to the Netherlands for the Marshall Plan, the United States and Britain impose an arms embargo, Australia, New Zealand and India announce a complete boycott of Netherlands goods. Having succumbed to international condemnation and realizing the apparent lack ofprospect of a military campaign under the prevailing conditions, in May 1949, the Government of the Netherlands agreed to peace talks under UN mediation.At the insistence of the United Nations, the Netherlands recognized the independence of this country. On December 27, 1949, the Queen of the Netherlands, Julian, signed the decision to grant sovereignty to the United States of Indonesia, which led Indonesia to become an independent state. The Netherlands-Indonesia Union went into oblivion. On September 28, 1950, Indonesia became a member of the United Nations. As its official foreign policy platform, Indonesia proclaimed a policy of non-joining military blocs.

У статті висвітлюються основні етапи здобуття незалежності Індонезії та особливості дипломатії індонезійських лідерів на шляху до незалежності. Аналізується позиція ООН під час війни за незалежність Індонезії, а саме здійснено комплексний аналіз засідань Ради Безпеки ООН на яких розглядалось індонезійське питання. Також аналізується роль представників Української РСР у вирішенні даного питання. А саме, охарактеризовано діяльність Д. З. Мануїльського на засіданнях Ради Безпеки ООН під час обговорення війни в Індонезії. Зроблено висновок про те, що саме за посередництва ООН вдалося припинити війну в Індонезії. ; In the article covers the main stages of gaining independence of Indonesia and the peculiarities of the diplomacy of the Indonesian leaders on the path to independence. The position of the United Nations during the Indonesian Independence War is analyzed, in particular, a comprehensive analysis of the UN Security Council's deliberations on the Indonesian issue was carried out.The main thesis of the article is to determine the position of the United Nations during the Indonesian Independence War and to explore the participation of this international organization in the peaceful settlement of the Indonesian-Dutch conflict.The role of representatives of the Ukrainian SSR in solving this issue is analyzed also. Namely, the characterization of D. Z. Manuilsky at meetings of the UN Security Council during the discussion of the war in Indonesia.The scientific novelty is that the historical aspect of UN involvement in the Indonesia-Netherlands conflict has been explored for the first time, since most of the work is written by lawyers or political scientists who, due to the specifics of their research, did not cover the historical aspects to the full extent.In the course of the research, we came to the conclusion, that as a result of the Second World War, Indonesia is witnessing an increase in the national liberation movement against colonial rule. Indonesia's struggle for independence has become a real challenge for both the United Nations and the international community as a whole. From the first days of the military confrontation, the UN tried to call on both parties to cease fire and peacefully resolve the conflict. During 1946-1949, the Indonesian question became the subject of discussion both at the meetings of the UN Security Council and at the meetings of the UN General Assembly. For detailed information on military operations in Indonesia, the UN Security Council created a Consultative Commission on Good Services, which became the main source of information from the Security Council on the situation in the region. It was through the mediation of the UN managed to put an end to the war in Indonesia. In March 1949, the US Congress freezes aid to the Netherlands for the Marshall Plan, the United States and Britain impose an arms embargo, Australia, New Zealand and India announce a complete boycott of Netherlands goods. Having succumbed to international condemnation and realizing the apparent lack ofprospect of a military campaign under the prevailing conditions, in May 1949, the Government of the Netherlands agreed to peace talks under UN mediation.At the insistence of the United Nations, the Netherlands recognized the independence of this country. On December 27, 1949, the Queen of the Netherlands, Julian, signed the decision to grant sovereignty to the United States of Indonesia, which led Indonesia to become an independent state. The Netherlands-Indonesia Union went into oblivion. On September 28, 1950, Indonesia became a member of the United Nations. As its official foreign policy platform, Indonesia proclaimed a policy of non-joining military blocs.

Because of the regional security system crisis Ukraine needs new reliable political and economic partners. In this context, example of Indonesia as relatively young state is important for Ukraine. Indonesia is the informal leader of ASEAN, but pays attention to the development of close cooperation with other international forums and integration associations, successfully defends its national interests in political, military, trade, investment areas. The aim of this study is to develop a coherent picture of the foreign policy strategy of Indonesia in international organizations. This article deals with the role of Indonesia in international organizations of the Asia-Pacific region. Its main initiative within cooperation with these organizations is improvement of the region security system. The author also identified a special place of NAM foreign policy of the state. This study demonstrates that, despite the undeniable importance of the ASEAN's foreign policy for Indonesia, the state focuses its attention on the other organization and cooperates with a lot of regional forums. This pragmatic and effective strategy can be an example for the Ukrainian leadership ; Статья посвящена исследованию роли Республики Индонезия в международных организациях Азиатско-Тихоокеанского региона. Проанализирована нормативно-правовая база внешнеполитической стратегии госу-дарства, которая касается участия в интеграционных процессах, особое внимание уделено целям, задачам и принципам сотрудничества Индонезии с региональными организациями. Дана характеристика деятельности Республики Индонезия в рамках таких региональных форумов, как Азиатско-Тихоокеанское экономическое сотрудничество (АТЭС), Азиатский диалог сотрудничества (АДС), Организация исламского сотрудничества (ОИС), План Коломбо. Основными инициативами Индонезии в рамках сотрудничества с этими организациями является налаживание полномасштабного сотрудничества по линии Север-Юг и совершенствования системы безопасности в регионе. Автор также определил особое место Движения неприсоединения во внешней поли-тике государства. ; Стаття присвячена дослідженню ролі Республіки Індонезія в міжнародних організаціях Азійсько-Тихоокеанського регіону. Проаналізована нормативно-правова база зовнішньополітичної стра-тегії держави щодо участі в інтеграційних процесах, особлива увага приділена цілям, завданням та принципам співробітництва Індонезії з регіональними організаціями. Надана характеристика діяльності Республіки Індонезія у межах таких регіональних форумів, як Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), Азіатський діалог співробітництва (АДС), Організація іслам-ського співробітництва (ОІС), План Коломбо. Основними ініціативами Індонезії у межах спів-робітництва з цими організаціями є налагодження повномасштабного співробітництва по лінії Північ-Південь та удосконалення системи безпеки в регіоні. Автор також визначив особливе місце Руху неприєднання у зовнішній політиці держави.

The article is devoted to the research of manifestations of separatism in Southeast Asia. Among the countries of this region, the most pressing problem of separatism is in Thailand, Myanmar, Indonesia and the Philippines. In the process of writing the article, features of the emergence of separatism in each of these countries, its causes, forms of manifestation, centers of distribution and consequences have been considered.The main reason for the emergence of separatist sentiments in all the countries under study was ethno-religious differences in their population. The effect of this factor was strengthened by historical, political, socio-economic factors, sometimes external influences, which together led to the emergence of powerful separatist cells. In Buddhist Thailand, such centers are the Muslim provinces of Pattaya, Yala, Narathiwat and Songhl, whose inhabitants are actively seeking to establish their own state of Pattaya. In the populated mainly Buddhists of Myanmar, the cell of active separatism was formed at its event in the state of Rakhine (Arachan), where, in addition to representatives of the indigenous Burmese subethnic - Arakans who profess Buddhism, the representatives of the most numerous Muslim national minority in the country - Rohingya, who are struggling for independence There are several problems regarding the separatism of the regions in Indonesia. It is the province of Irian Jaya (Western Papua) in the western part of the island of New Guinea, Aceh (Aceh) in the north of the island of Sumatra, East Timor (until 2002, until the proclamation of the independence of East Timor), and settled by the Christians of the South Moluccas. One of the most pressing problems of the predominantly Christian Philippines is separatism and extremism of the Moroccan Islamic people living in the southwestern part of the island of Mindanao and the archipelago Sulu and constantly, but with varying intensity, fights for complete independence or autonomy.Separatism in the countries of Southeast Asia is dangerous ...

У статті розглядаються аспекти розвитку Індонезії протягом другої половини 1945 року відразу ж після прокламації незалежності. Головна увага приділяється відносинам між новоствореною індонезійською владою з Нідерландами, Великою Британією та Японією.Ключові слова: Індонезія, революція, Сукарно, уряд, Хатта. В статье рассматриваются аспекты развития Индонезии на протяжении второй половины 1945 года сразу же после прокламации независимости. Основное внимание уделяется отношениям между только созданной индонезийской властью c Нидерландами, Великобританией и Японией.Ключевые слова: Индонезия, революция, Сукарно, правительство, Хатта. The aspects of the development of Indonesia during the second half of the 1945 year immediately after proclamation of independence are scrutinized in this article. The main attention is paid to the relations between new Indonesian government with the Netherlands, the United Kingdom and Japan.Key words: Indonesia, revolution, Sukarno, government, Hatta.

Для більшості країн глобалізованого світу на зламі ХХ-ХХІ століть характерні процеси стабільного розвитку їх економік, при цьому, скорочується розрив в рівнях прибутків на душу населення між економічно розвиненими країнами «центру» і більшістю країн «напівпериферії». На політичній і економічній карті з'явилися нові лідери (нові центри «сили»). Так, зросла роль Китаю, Індії, Південної Кореї, Сингапуру, Індонезії в АТР; Туреччини та Ірану на Середньому Сході; Бразилії і Мексики в Латинській Америці. ; For most of the countries of the globalized world, at the turn of the XX-XXI centuries, processes of stable development of their economies are characteristic, while the gap in per capita income levels between the economically developed countries of the "center" and the majority of countries of the "semi-periphery" is decreasing. On the political and economic map there were new leaders (new centers of "force"). Yes, the role of China, India, South Korea, Singapore, Indonesia in the Asia-Pacific region has increased; Turkey and Iran in the Middle East; Brazil and Mexico in Latin America.

У статті досліджується проблема реалізації лідерства Індонезії в ході проведення багатосторонньої дипломатії в Південно-Східній Азії. Розглядаються концептуальні засади і практичні аспекти здійснення політики Джакарти в питанні посилення регіональної інтеграції в безпековій сфері в АСЕАН. Виявлено, що ключова роль Індонезії у розбудові Політико-безпекової спільноти АСЕАН полягає у забезпеченні інноваційних ідей та політичних концепцій, а також у формуванні регіонального порядку денного, у зв'язку з чим було імплементовано відповідні угоди та висунуто ряд регіональних ініціатив у сфері зовнішньої політики та оборони. Особливу увагу в статті приділено посередництву Індонезії у врегулюванні конфліктів та кризових ситуацій між державами-членами АСЕАН і її активній участі у боротьбі з тероризмом.Автором зроблено висновок, що характер лідерства Індонезії, а саме її схильність до використання інструментів «м'якої сили», зумовлений основоположними принципами функціонування АСЕАН і може бути ефективним при відповідності загальноприйнятим інтересам, ідентичностям та цілям інших держав-членів. У цьому зв'язку перспективним напрямком для подальших досліджень є проблема вибіркового лідерства держав у рамках АСЕАН та його вплив на перебіг інтеграційних процесів у регіоні. ; The study is dedicated to modern approaches and policy of the Republic of Indonesia toward the process of regional integration in Southeast Asia. Key aspects and instruments of Indonesia's increasing contribution in strengthening of the political and security cooperation between members of ASEAN have been explained by the researcher. The aim of the article is to identify the role of Indonesia in conduction of multilateral diplomacy within the framework of ASEAN political and security sphere, forms of its implementation as well as the specifics of limiting factors for such leadership. It has been argued by the author that Indonesia's commitments to ASEAN and its desire to promote or inhibit the process of regional integration vary depending on policy areas and level of compliance to its national interests. Consequently, Indonesia's main interests and priorities concerning the ASEAN integration process lie in security and defense sphere. Indonesia's key role in building of the ASEAN Political and Security Community is to provide ideas and political concepts as well as to shape the regional agenda. Therefore, the country implements the relevant agreements and puts forward a number of regional initiatives in foreign policy and defense. Moreover, assuming the fact that direct regional mechanisms of conflict resolution has not been fully implemented yet, Jakarta works on its development, acting as a mediator and a reliable regional partner. In addition, it is worth to underline that Jakarta makes substantial contribution to regional efforts in counterterrorism. The benefit of this study is that it takes into consideration the specifics of the factors that reveal the limitations for leadership in the security sphere. The core principles of ASEAN functioning determine the degree and nature of Member States' leadership in the region. The material power resources and implementation on power through coercion gave way to soft instruments of regional leadership, such as agenda-setting, mediation and innovation. Therefore, the nations' leadership should be built on shared norms and values and could be effective only in case of corresponding common interests and purposes of other Member States. As a result, there is no evidence to suppose that ASEAN can lose its importance for Indonesia as this vector is still considered as a center of security architecture in Southeast Asia and main instrument for maintaining of the regional stability by the authority of the country. Moreover, it is also a precondition for the approval of Indonesia's leadership and the implementation of its policy in other multilateral structures of cooperation by means of new diplomatic methods. ; Исследуется проблема реализации лидерства Индонезии в ходе проведения многосторонней дипломатии в Юго-Восточной Азии. Рассматриваются концептуальные основы и практические аспекты осуществления политики Джакарты в вопросе усиления региональной интеграции в сфере политики и безопасности в АСЕАН. Выявлено, что ключевая роль Индонезии в построении Сообщества политики и безопасности АСЕАН заключается в обеспечении инновационных идей и политических концепций, а также в формировании региональной повестки дня, в связи с чем были имплементированы соответствующие соглашения и выдвинут ряд региональных инициатив в сфере внешней политики и обороны. Особое внимание в статье уделено посредничеству Индонезии в урегулировании конфликтов и кризисных ситуаций между государствами-членами и АСЕАН ее активному участию в борьбе с терроризмом. Автор сделал вывод, что характер лидерства Индонезии, а именно ее склонность к использованию инструментов «мягкой силы», обусловленный основополагающими принципами функционирования АСЕАН и может быть эффективным при соответствии общепринятым интересам, идентичностям и целям других государств-членов. В связи с этим перспективным направлением для дальнейших исследований является проблема выборочного лидерства государств в рамках АСЕАН и его влияние на ход интеграционных процессов в регионе.

The global trends in the localization of personal data are considered. Peculiarities of localization of personal data in some foreign countries (EU, USA, Indonesia, Malaysia, India, Uzbekistan, Kazakhstan and Russian Federation) are investigated. Some aspects of the storage, processing and transfer of personal data within the jurisdiction of states are summarized. The legislative support of penalty sledges for violation of regulatory requirements for localization of personal data, their confidentiality and privacy is detailed. The positive aspects and achievements of using the world "InCountry" service are identified. The peculiarities of outsourcing of personal data transfer are regulated. The directions of improvement of the domestic legislation in the field of personal data localization are outlined. ; Розглянуто загальносвітові тенденції та особливості локалізації персональних даних у деяких зарубіжних країнах (ЄС, США, Індонезія, Малайзія, Індія, Узбекистан, Казахстан, РФ). Узагальнено деякі аспекти здійснення зберігання, обробки та передачі персональних даних у межах юрисдикції держав. Деталізовано законодавче забезпечення штрафних санкій за порушення нормативних вимог локалізації персональних даних, їх конфіденційності та приватності. Визначено позитивні аспекти та здобутки використання світового сервісу"InCountry". Регламентовано особливості здійснення передачі персональних даних на умовах аутсорсингу. Окреслено шляхи удосконалення вітчизняного законодавства у сфері локалізації персональних даних.

The global trends in the localization of personal data are considered. Peculiarities of localization of personal data in some foreign countries (EU, USA, Indonesia, Malaysia, India, Uzbekistan, Kazakhstan and Russian Federation) are investigated. Some aspects of the storage, processing and transfer of personal data within the jurisdiction of states are summarized. The legislative support of penalty sledges for violation of regulatory requirements for localization of personal data, their confidentiality and privacy is detailed. The positive aspects and achievements of using the world "InCountry" service are identified. The peculiarities of outsourcing of personal data transfer are regulated. The directions of improvement of the domestic legislation in the field of personal data localization are outlined. ; Розглянуто загальносвітові тенденції та особливості локалізації персональних даних у деяких зарубіжних країнах (ЄС, США, Індонезія, Малайзія, Індія, Узбекистан, Казахстан, РФ). Узагальнено деякі аспекти здійснення зберігання, обробки та передачі персональних даних у межах юрисдикції держав. Деталізовано законодавче забезпечення штрафних санкій за порушення нормативних вимог локалізації персональних даних, їх конфіденційності та приватності. Визначено позитивні аспекти та здобутки використання світового сервісу"InCountry". Регламентовано особливості здійснення передачі персональних даних на умовах аутсорсингу. Окреслено шляхи удосконалення вітчизняного законодавства у сфері локалізації персональних даних.

У статті досліджено закордонний досвід процесу запровадження аутсорсингу. Здійснено аналіз розвитку аутсорсингу в таких країнах, як США, Німеччина, Індія, Японія та ін. Визначено роль транснаціональних корпорацій у розвитку аутсорсингу, передусім інформаційних технологій, та зазначено, що американські компанії застосовують аутсорсинг як складову частину стратегії управління. Досліджено процес використання аутсорсингу великими відомими компаніями США та інших країн. Наведено приклади застосування аутсорсингу таких відомих компаній, як American Airlines, Ford, British Petroleum, Procter & Gamble, Dell, Exel та ін. Зазначено вплив розвитку аутсорсингу на економіки країн. Досліджено рейтинг країн за ступенем розвитку та впровадження аутсорсингу. Визначено чинники розвитку аутсорсингу в глобальній економіці та проаналізовано вплив людського ресурсу на розвиток аутсорсингу в різних країнах. Визначено шляхи державної підтримки розвитку аутсорсингу в країнах світу. У статті також зазначається, що українська галузь ІТ-аутсорсингу активно завойовує позиції на світовому ринку. Швидке зростання ІТ-аутсорсингу пояснюється перспективністю, престижністю та динамічністю ІТ-сфери в Україні. ; The article examines the foreign experience of the outsourcing process. The analysis of outsourcing develop ment in such countries as: USA, Germany, India, Japan, etc. is carried out. Outsourcing has become widespread due to the development of information systems and technologies. The role of multinational corporations in the development of outsourcing, primarily information technology, is determined and it is noted that American companies use outsourcing as a component of management strategy. Corporations such as Ford, British Petroleum, Procter & Gamble, Dell, Exel and others, due to the use of outsourcing have achieved high economic results: increased profits by almost half by reducing organizational and production costs, improving the overall efficiency of their companies, reengineering. Experts note that to day the leader in international outsourcing is India, which accounts for 42.5% of IT outsourcing worldwide. The foundations of India's successful development in the field of information technology outsourcing are the support of the state, whose government since 1970-1980 identified IT as a priority for economic development and created export-production zones with preferential tax regimes. A significant share of the outsourcing market belongs to China, as well as Singapore, the Philippines and Malaysia. These countries have a developed infrastructure and a high-tech culture that ensures high quality order fulfillment. Vietnam and Indonesia also have a significant impact on the global outsourcing market, primarily due to more attractive pricing policies. The impact of outsourcing on the economies of countries is noted. The ranking of countries by the degree of development and implementation of outsourcing is studied. According to the ranking, the top 10 countries in the outsourcing market include India, China, Malaysia, Indonesia, Brazil, Vietnam, the Philippines, Thailand, Chile and Colombia. It is worth noting that the leaders of the ranking are the countries of South and Southeast Asia, as well as Latin America. The factors of outsourcing development in the global economy are determined and the influence of human resources on the development of outsourcing in different countries is analyzed. The ways of state support for the development of outsourcing in the countries of the world are determined. In Germany, the High Technology Development Strategy was adopted last year, the main priorities of which are: innovative solutions in the field of digital technologies. The Brazilian government has adopted a new National Strategy for the Development of Science, Technology and Innovation, which aims to reduce the technological gap between Brazil and developed countries. The article also notes that the Ukrainian IT outsourcing industry is actively gaining ground in the global market. The rapid growth of IT outsourcing is due to the prospects, prestige and dynamism of the IT sector in Ukraine

The article examines the process of historical formation of Indonesian anti-corruption legislation. The author pays special attention to the disclosure of the issue of creation and reform of specialized anti-corruption courts Tipikor. Indonesian anti-corruption court was established in 2002, with the adoption of the relevant law. It was located in Jakarta - the capital of Indonesia. Following the 2009 reform, anti-corruption Tipikor courts were established in all 34 Indonesian provinces. The article clarifies the consequences of such a reform and provides an assessment of its feasibility. It is analyzed that the main problem of such reorganization was the shortage of staff that meet the qualification requirements prescribed by law. It is concluded that the relevant concomitant challenges are temporary and can be addressed, and the benefits of such reform are tangible. They are to increase the availability of anti-corruption justice in the regions, reduce the time and material costs of bringing case materials and witnesses to court. The lack of a downgrade from 2009 to 2019 in Indonesia's international perception of global corruption indicates a slow but successful movement of the country in counteracting this negative phenomenon. It was also found that with the establishment of regional anti-corruption courts, the level of specialization of judges in their professional sphere - consideration of the category of crimes related to corruption is increasing. As a result, the trial becomes better and more efficient. It was found that in carrying out such reforms, the key should be to preserve and disseminate to the regional courts the positive achievements and experience of the "pilot" court Tipikor, which has successfully proven itself over the years. Based on the analysis of the works of foreign scholars, further ways to improve the work of special anti-corruption judicial institutions in Indonesia were outlined. It turned out that such a "growth zone" is the further complete digitalization of the trial. Given the geographical features of the country, this improvement is particularly relevant. It is concluded that the e-court proceedings will significantly affect the optimization of the process and will save public funds. ; У статті здійснюється дослі-дження процесу історичного формування антикорупційного законодавства Індонезії. Особливу увагу автор приділяє розкриттю питання створення та реформування спеціалізованих антикорупційних судів Тіпікор. В Індонезії антикорупційний суд було створено у 2002 році, із прийняттям відповідного закону. Він знаходився в Джакарті – столиці країни. Після реформи 2009 року у всіх 34 індонезійських провінціях були створені антикорупційні Тіпікор суди. У статті з'ясовані наслідки такої реформи та надана оцінка її доцільності. Проаналізовано, що головною проблемою такої реорганізації став дефіцит кадрів, котрі відповідають кваліфікаційним вимогам, прописаним у законодавстві. Зроблено висновок, що відповідні супутні виклики є тимчасовими й можуть бути усунені, а переваги такого реформування є відчутними. Вони полягають у збільшенні рівня доступності антикорупційного правосуддя у регіонах, зменшенні часових та матеріальних витрат на доставлення матеріа-лів справи та свідків до суду. Відсутність пониження оцінки з 2009 по 2019 рік Індонезії в міжнародному індексі сприйняття світової корупції свідчить про повільний, але успішний рух країни у протидії цьому негативному явищу. Також було встановлено, що з утворенням регіональних анти-корупційних судів підвищується рівень спеціалізації суддів у їх професійній сфері – розгляді злочинів, пов'язаних зі корупцією. Внаслідок цього судовий процес стає більш якісним та ефективним. З'ясовано, що при проведенні таких реформ ключовим має бути збереження та поширення на регіональні суди позитивних здобутків та досвіду функціонування «пілотного» суду Тіпікор, який успішно себе зарекомендував у роки своєї роботи. На основі аналізу робіт зарубіжних вчених було окреслено подальші шляхи вдосконалення роботи спеціалізованих антикорупційних судових інституцій Індонезії. З'ясовано, що такою «зоною росту» є подальша повна діджиталізація судового процесу. Ураховуючі географічні особливості країни, це покращення є особливо актуальним. Зроблено висновок, що провадження електронного суду значно вплине на оптимізацію процесу та дасть змогу заощадити державні кошти.

The purpose of the article is to study the trends in the fish market and fish industry product development, to analyze the exports and imports of fish products to Ukraine to further develop cold supply chains. The paper gives a comprehensive analysis of fish and aquaculture production in the world. It has been identified that leaders in fish capture are Asian countries, while about 80% of the total fish production is provided by only 20 countries, among which China is an undisputed leader. Besides, the global fish and seafood supply in the market for a long time has been generated by Peru, the USA, Chile, Indonesia, Japan, India, the Russian Federation, Thailand, Norway, Latvia, and Estonia. It is figured out that the main countries importing fish and fish products to Ukraine are Ireland and Norway, the ratio of imports to exports of fish and fish products in Ukraine are 2% to 98%, despite the fact that Ukraine has access to the sea, capture levels and exports are very small. It is also considered the main importing countries of fish and fish products to Ukraine. It is estimated that 90% of all imported products are frozen, and their transportation from the countries of the European Union is carried out by automobile transport. The article enables to conclude that the Ukrainian fish market is import-dependent and has a seasonal nature. The article focuses on the need to take into account transportation geography to form the technological process of fish delivery. ; Целью статьи является изучение тенденций развития рынка рыбы и продукции рыбной промышленности, анализ объемов экспорта и импорта рыбной продукции в Украину для дальнейшего построения холодных цепей поставок. В работе проведен анализ объемов рыболовства и аквакультуры во всем мире за последние годы, лидерами по вылову рыбы остаются страны Азии, их предложения на рынке рыбы и морепродуктов составляют 80% от общего объема вылова рыбы во всем мире. Общая добыча рыбной продукции обеспечивают всего 20 стран, среди которых Китай выступает безоговорочным ...

Developing climate mitigation policies and strategies for mitigating climate change includes elaboration of alternative scenarios of socio-economic development and quantitation of the scenarios using mathematical models. In particular, integrated assessment models IMAGE, MESSAGE-GLOBIOM, AIM, GCAM, REMIND-MAGPIE are used for assessment of global environmental scenarios "The Shared Socio-Economic Pathways" (SSPs), "Representative Concentration Pathways" (RCPs) and "Shared Climate Policy Assumptions" (SPA). The analysis of reports on implementation of environmental programs in China, Indonesia, Ethiopia, Uganda, Mexico, Kenya, Republic of Cameroon, Brazil and Bangladesh reveals that the development of environmental programs should take into account the level of democracy, trust in government and law, gender equality, equal rights, corruption, poverty, availability of adequate communication of authorities and experts with local people, lack of fuel and effect of spatial spreading of deforestation. Based on the above-mentioned socio-political factors, a conceptual model of influence of socio-political factors on the implementation of climate change mitigation policies is developed. Political and social indices are proposed to be used as proxies for the socio-political factors. Accounting of the socio-political factors in development of environmental policies will improve their efficiency and save money. ; Проанализирован принцип выработки политик и стратегий для борьбы с изменением климата. Указаны ключевые факторы SSPs сценариев (валовой внутренний продукт, численность населения, прогнозы касательно использования энергии и земель, урбанизации). Рассмотрены научные публикации, в которых описан опыт имплементации политик смягчения изменения климата в Китае, Индонезии, Эфиопии, Уганде, Мексике, Кении, Республике Камерун, Бразилии и Бангладеше. Выделены основные факторы-барьеры на пути эффективной имплементации природоохранных политик, а именно: низкий уровень демократии, неравенство среди населения, коррупция, гендерное неравенство, бедность, отсутствие адекватной коммуникации со стороны властей и экспертов с местным населением, недоверие к закону, политическая нестабильность, дефицит топлива, эффект распространения вырубки леса. На основе анализа предложена концептуальная модель, а также политические и социальные индексы для количественной оценки влияния социально-политических факторов на выполнение обязательств по сокращению выбросов парниковых газов. ; Проаналізовано принцип вироблення заходів та стратегій у процесі боротьби зі зміною клімату. Зазначено ключові чинники SSPs сценаріїв (валовий внутрішній продукт, чисельність населення, припущення щодо використання енергії та земель, урбанізації). Розглянуто наукові публікації щодо досвіду імплементації політик пом'якшення зміни клімату у Китаї, Індонезії, Ефіопії, Уганди, Мексиці, Кенії, Республіці Камерун, Бразилії та Бангладеші. Визначено основні чинники-бар'єри на шляху ефективної імплементації природоохоронних політик, а саме: низький рівень демократії, нерівність серед населення, корупція, гендерна нерівність, бідність, адекватної комунікації представників влади та експертів із населенням, недовіра до закону, політична нестабільність, дефіцит палива, ефект поширення знеліснення. На основі проведеного аналізу запропоновано концептуальну модель,, а також політичні та соціальні індекси для кількісної оцінки впливу соціально-політичних чинників на виконання зобов'язань із скорочення викидів парникових газів.

The article deals with the results of theoretical analysis of scientific sources on contemporary state of professional training of security and defense experts in the developing countries, in particular Brazil, Bulgaria, Georgia, India, Indonesia, Kazakhstan, China, Malaysia, Romania, Croatia, and Ukraine. We have come to the conclusion that these countries are affected by the similar interior and exterior factors substantiating the development of professional training of security and defense experts. The factors include the following: the profile of threats to national security, the level of economic development, geographical location, the level of technical and technological equipment of military units, readiness to implementation of innovations, etc. The detailed analysis of modern trends of professional training of security and defense experts in the developing countries gave us the possibility to classify them according to the coverage. Thus, these trends can be divided into three groups occurring at the macro-, mezo-, and microlevels. Macrolevel concerns the activities of security and defense organs(formation of the system of professional training of future officers in accordance with international standards, strengthening of international cooperation, realization of links of military and civilian education, creation of targeted state programs, implementation of innovation approaches). Trends at the mezolevel mean patterns taking place within the higher educational establishment (distance and blended learning, training under conditions that are as realistic as possible, humanization, informatization, democratization of educational process). Microlevel concerns the activities of scientific and teaching staff of higher military educational establishment and cadets (orientation of professional training towards self-development of cadets meaning reliance on own knowledge, usage of innovation pedagogical technologies). ; У статті представлено результати теоретичного аналізу наукових джерел щодо сучасного стану професійної підготовки фахівцівсектору безпеки та оборони у країнах, що розвиваються, а саме: Бразилія, Болгарія, Грузія, Індія, Індонезія, Казахстан, Китай, Малайзія, Румунія, Хорватія та Україна. З'ясовано, що ці країни зазнають впливу схожих зовнішніх та внутрішніх чинників, які впливають на розвиток професійної підготовки фахівців сектору безпеки та оборони. Серед таких чинників можна назвати профіль загроз національній безпеці, рівень економічного розвитку, географічне розташування, рівень технічного та технологічного оснащення військових підрозділів, готовність до впровадження інновацій, тощо.Детальний аналіз сучасних тенденцій професійної підготовки фахівців сектору безпеки та оборони у країнах, що розвиваються, дав нам змогу здійснити їх класифікацію за рівнем охоплення. Так, ці тенденції можна поділити на три групи, які відбуваються на макро-, мезо- та мікрорівні. Макрорівень стосується діяльності органів сектору безпеки та оборони (формування системи професійної підготовки майбутніх офіцерів у відповідності з урахуванням міжнародних стандартів, посилення міжнародного співробітництва, реалізація зв'язків військової та цивільної освіти, створення цільових державних програм, впровадження інноваційних підходів). Тенденції на мезорівні означають закономірності, які відбуваються в межах вищого військового навчального закладу (дистанційне та змішане навчання, навчання в умовах максимально наближених до реальних бойових дій, гуманізація, інформатизація, демократизація освітнього процесу). Мікрорівень стосується діяльності науково-педагогічних працівників вищого військового навчального закладу та здобувачів освіти (орієнтація професійної підготовки на саморозвиток здобувачів освіти, що означає опору на особистісне знання, використання інноваційних педагогічних технологій).