Suchergebnisse

The purpose of the article is to detail V. Modzalevskyi's work concerning protection of Chernihiv museums during July-November 1917, based on his written requests addressed to the city administration. The research methods conform to the stated purpose. They are based on the principle of historicism and objectivity. There are general scientific (analysis, induction) and special-historical (historical-comparative, historical-systemic, historical-genetic) methods. The scientific novelty is that for the first time the interaction between the City Government and V. Modzalevskyi, the Provincial Commissar for the Protection of Art Monuments and Antiquities concerning the preservation of artifacts concentrated in museums and cathedrals of Chernihiv at the time was studied. Based on the processed materials, we can draw the following conclusions. The revolutionary events in 1917 allowed peoples of imperial Russia to hope for a quickly solution to a number of persistent problems in all life spheres of the state and society. Ukrainians set out to restore their statehood by creating a representative body, the Central Rada, which was transformed in April 1917 into a revolutionary parliament that led the national movement in the Dnieper region. Among its active participants were individuals who, despite the war and the deep socio-economic crisis, were aware of the importance of cultural and spiritual heritage for the process of restoring Ukrainian statehood, strengthening ethnic self-identification. One of them is Vadym Modzalevskyi, the Chernihiv Provincial Commissar for the Protection of Art Monuments and Antiquities, and the head of the Committee for the Protection of Art Monuments and Antiquities. Thanks to him, monument protection measures were initiated to preserve the antiquities of the Chernihiv United Historical Museum and the scientific archival commission, the Museum of Ukrainian Antiquities named after V.V. Tarnovskyi, the diocesan ancient repository located in the Trinity Cathedral, Orthodox shrines. The ...

Introduction. The development of online commerce, which is gradually displacing the traditional one, is a clear trend of global economic transformations. Key aspects of e-commerce, such as online transactions, privacy and consumer protection, and customs clearance, need to be regulated at the international and national levels.The purpose of the article is to study the development of e-commerce in retail goods in the XXI century. in the context of assessing the completeness and effectiveness of international and domesticResearch methods. General scientific and special methods were used to study the legal aspects of e-commerce regulation, namely: analysis and synthesis, induction and deduction, abstraction and concretization, description, characterization, generalization, comparison. The methodological basis for the study was international regulations (UN Laws, European Union Directives, Acts of International Organizations) and a list of laws of Ukraine on the regulation of the electronic sphere.Results. The analysis of indicators of e-commerce development on the world market is carried out, its rapid dynamics is pointed out. International initiatives to regulate e-commerce are considered. A comparison of aspects of legal regulation of e-commerce in Ukraine and the European Union is carried out. Conclusions are made on the completeness and degree of maturity of the institutional base. Emphasis was placed on the need to strengthen regulatory mechanisms in the field of e-commerce in order to create a modern institutional system adapted to the global and European.Perspectives. It is important to focus future research on the development of guidelines for determining the effectiveness of the implementation of initiatives to regulate e-commerce at the domestic and global levels.

The article analyzes the contribution of Poland to the formation of the Eastern policy of the European Union. The goals of the EU in Eastern Europe are outlined. The reasons for Poland's considerable interest in expanding the Eastern border of the united Europe are explored. The article proves that among the EastCentral European countries which declared the intention and committed themselves to integration to European and Euro-Atlantic structures Poland firmly supported the need for creation and realization of effective Eastern policy on the part of the EU. The origins and evolution of the Polish concept of the «eastern dimension» of the EU policy are explored. The article argues that the absolute majority of Polish concepts reveal the wish of Poland to identify its place and role in the reference system of national interests and relations with neighrouring countries, ensure its safety and avoid possible threats primarily from Russia.The main aspects and directions of implementation of the European Neighborhood Policy are presented. It is telling that the EU expressed a wish to deepen its relations with its Eastern neighbours, although without concrete prospect of their integration. Meanwhile, Poland supported a possible future integration of countries which became the objects the ENP. The particular leading role of Poland in the formation and implementation of this international initiative is also determined. Furthermore, the efforts of Polish diplomacy regarding the EU enlargement to the East are specified. The article outlines the attempts of Poland to adopt the «Eastern Dimension» and analyzes the Polish eastern policy concerning Ukraine and Belarus. It is conculded that uncertainty of goals and stimuli, lack of membership prospects have become the main obstacle to effective realization of the EU's Eastern Policy towards its addressees – Ukraine, Moldova, Belarus, Georgia, Armenia and Azerbaijan. Finally, the contribution of Poland to the implementation of the EU's Eastern policy is traced. ; У статті розглянуто внесок Польщі у формування східної політики Європейського Союзу. З'ясовано цілі ЄС у Східній Європі. Проаналізовано підстави значного зацікавлення Польщі у розширенні східного кордону об'єднаної Європи. Доведено, що серед країн Центрально-Східної Європи, які задекларували наміри та стали на шлях впровадження курсу на інтеграцію до європейських та євроатлантичних структур, Польща займала чітку позицію стосовно необхідності створення та реалізації ефективної східної політики ЄС. Досліджено витоки та еволюцію польської концепції «східного виміру». Обгрунтовано, що в абсолютній більшості польських концепцій простежується бажання Польщі визначити своє місце і роль у системі координат національних інтересів та відносин із сусідніми державами, забезпечити власну безпеку та уникнути можливих загроз передусім з боку Росії.Представлено головні аспекти та напрямки реалізації Європейської політики сусідства. Показовим є той факт, що ЄС виявляв бажання поглибити відносини із своїми східними сусідами, але без конкретних перспектив їх інтеграції. Водночас Польща виступала за можливість інтеграції у майбутньому країн, що стали об'єктами ЄПС. Визначено особливу лідерську роль Польщі у формуванні та реалізації цієї ініціативи. Охарактеризовано зусилля польської дипломатії у напрямку розширення ЄС на Схід. Окреслено спроби Польщі утвердити «східний вимір». Проаналізовано польську східну політику щодо України та Білорусі. Представлено головні обмеження ЄПС. Констатовано, що невизначеність конкретних цілей та стимулів, відсутність перспективи членства стали головними перешкодами на шляху ефективної реалізації східної політики ЄС щодо її адресатів – України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану. Простежено внесок Польщі в імплементацію східної політики ЄС.

The article analyzes the contribution of Poland to the formation of the Eastern policy of the European Union. The goals of the EU in Eastern Europe are outlined. The reasons for Poland's considerable interest in expanding the Eastern border of the united Europe are explored. The article proves that among the EastCentral European countries which declared the intention and committed themselves to integration to European and Euro-Atlantic structures Poland firmly supported the need for creation and realization of effective Eastern policy on the part of the EU. The origins and evolution of the Polish concept of the «eastern dimension» of the EU policy are explored. The article argues that the absolute majority of Polish concepts reveal the wish of Poland to identify its place and role in the reference system of national interests and relations with neighrouring countries, ensure its safety and avoid possible threats primarily from Russia.The main aspects and directions of implementation of the European Neighborhood Policy are presented. It is telling that the EU expressed a wish to deepen its relations with its Eastern neighbours, although without concrete prospect of their integration. Meanwhile, Poland supported a possible future integration of countries which became the objects the ENP. The particular leading role of Poland in the formation and implementation of this international initiative is also determined. Furthermore, the efforts of Polish diplomacy regarding the EU enlargement to the East are specified. The article outlines the attempts of Poland to adopt the «Eastern Dimension» and analyzes the Polish eastern policy concerning Ukraine and Belarus. It is conculded that uncertainty of goals and stimuli, lack of membership prospects have become the main obstacle to effective realization of the EU's Eastern Policy towards its addressees – Ukraine, Moldova, Belarus, Georgia, Armenia and Azerbaijan. Finally, the contribution of Poland to the implementation of the EU's Eastern policy is traced. ; У статті розглянуто внесок Польщі у формування східної політики Європейського Союзу. З'ясовано цілі ЄС у Східній Європі. Проаналізовано підстави значного зацікавлення Польщі у розширенні східного кордону об'єднаної Європи. Доведено, що серед країн Центрально-Східної Європи, які задекларували наміри та стали на шлях впровадження курсу на інтеграцію до європейських та євроатлантичних структур, Польща займала чітку позицію стосовно необхідності створення та реалізації ефективної східної політики ЄС. Досліджено витоки та еволюцію польської концепції «східного виміру». Обгрунтовано, що в абсолютній більшості польських концепцій простежується бажання Польщі визначити своє місце і роль у системі координат національних інтересів та відносин із сусідніми державами, забезпечити власну безпеку та уникнути можливих загроз передусім з боку Росії.Представлено головні аспекти та напрямки реалізації Європейської політики сусідства. Показовим є той факт, що ЄС виявляв бажання поглибити відносини із своїми східними сусідами, але без конкретних перспектив їх інтеграції. Водночас Польща виступала за можливість інтеграції у майбутньому країн, що стали об'єктами ЄПС. Визначено особливу лідерську роль Польщі у формуванні та реалізації цієї ініціативи. Охарактеризовано зусилля польської дипломатії у напрямку розширення ЄС на Схід. Окреслено спроби Польщі утвердити «східний вимір». Проаналізовано польську східну політику щодо України та Білорусі. Представлено головні обмеження ЄПС. Констатовано, що невизначеність конкретних цілей та стимулів, відсутність перспективи членства стали головними перешкодами на шляху ефективної реалізації східної політики ЄС щодо її адресатів – України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану. Простежено внесок Польщі в імплементацію східної політики ЄС.

The article is devoted to a comparative legal analysis of the experience of Ukraine and Latvia in the implementation of the institution of electronic initiative as an important tool of direct e-democracy.The practical question of why in some countries e-initiatives are a real leverage, while in others it is more likely just a marker that signals certain problems of concern to society, prompts a thorough study of legal regulation and information technology support of e-initiatives.For a comparative analysis of the regulation of the procedure for submitting and considering an electronic initiative, the experience of Latvia as a state that has demonstrated real successful results of the work of the online platform ManaBalss.lv as a tool for presenting, registering, discussing, considering an electronic initiative and solving issues in it was selected. In addition, the experience of this country shows that an increase in the level of participation of citizens in the management of public affairs is possible provided they are provided with an effective and convenient mechanism of influence.The article focuses on the shortcomings of the legal regulation of the institution of electronic petitions in Ukraine as the main factor in the ineffectiveness of this tool of e-democracy, including the absence of a special legislative act on electronic petitions, a legislative guarantee for resolving the issue that is raised in the petition, failure to take into account public opinion, expressed in a petition that received fewer votes than is required by law, etc. The necessity of introducThe article is devoted to a comparative legal analysis of the experience of Ukraine and Latvia in the implementation of the institution of electronic initiative as an important tool of direct e-democracy.The practical question of why in some countries e-initiatives are a real leverage, while in others it is more likely just a marker that signals certain problems of concern to society, prompts a thorough study of legal regulation and information ...

The topic of the article is "Entrepreneurial initiative as a factor in business development in the region." The aim of the article is to analyze the state of business development in the region, to identify factors hindering business recovery, to analyze examples of entrepreneurial initiatives in the region - Pizza Veterano, to create shelters, to systematize factors influencing business development in war, to identify military business needs time. In solving the tasks we used a number of research methods: analysis, synthesis and comparison of the peculiarities of business development, taking into account the regional context. The implementation of entrepreneurial initiatives requires the interaction of all stakeholders: businessmen, government officials, consumers. Only mutually beneficial cooperation can be a successful platform for the implementation of business ideas. The directions of business development change in the light of military events, which determine the development trends of the regions through the safe operation of economic entities. It should be noted that the main generator of entrepreneurial initiatives are entrepreneurs, so we analyzed the definition of the term "entrepreneur" by individual authors, supplemented and proposed their own interpretation. An entrepreneur is a creative person who has an initiative that aims to make the most efficient use of resources involved in business (material, labor, financial, intellectual, informational, etc.) and is willing to take risks to organize the production and sale of goods or services needed by society to meet consumer needs. achieving one's own goal - making a profit.A turbulent environment forces you to produce new ideas to support business and save profits. A striking example of entrepreneurial initiatives in the region is the opening of the pizzeria Pizza Veterano, where at least half of the staff must be participants in hostilities. This makes it possible not only to make a profit but also to support the military returning from the war. In ...

Strengthening regional component in the formation and implementation of EU innovation policy is the need to measure and compare the level of innovation development of certain regions, countries or groups of countries. The urgency of this problem is that in the world there is no generally accepted criteria for evaluating the effectiveness of clusters. There are "universal" assessment methodology, based on the approach of Porter (model performance cluster initiatives Cluster ompetitiveness Report). Given the experience of solving the problem of cluster initiatives to assess the authorized method that is based on expert evaluation of cluster initiatives considering indirect, quality parameters and the interests of consumers, state, regional authorities and businesses. ; Усиление региональной составляющей при формировании и реализации инновационной политики стран Евросоюза вызывает необходимость измерения и сравнения уровня инновационного развития отдельных регионов, стран или групп стран. Актуальность данной задачи заключается в том, что в мировой практике не существует общепринятых критериев оценки эффективности развития кластеров. Существуют «универсальные» методики оценки, основанные на подходе М. Портера (модель производительности кластерных инициатив, отчет о конкурентоспособности кластера). Учитывая опыт решения задачи по оценке кластерных инициатив, предложена авторская методика, основанная на экспертной оценке кластерных инициатив с учетом косвенных, качественных параметров и интересов потребителей, государства, региональных органов власти и бизнеса. ; Посилення регіональної складової у процесі формування та реалізації інноваційної політики країн Євросоюзу викликає необхідність вимірювання та порівняння рівня інноваційного розвитку окремих регіонів, країн або груп країн. Актуальність цього завдання полягає в тому, що у світовій практиці немає загальноприйнятих критеріїв оцінювання ефективності розвитку кластерів. Існують «універсальні» методики оцінювання, засновані на підході М. Портера (модель продуктивності кластерних ініціатив, звіт про конкурентоспроможність кластера). Враховуючи досвід вирішення задачі щодо оцінювання кластерних ініціатив, запропоновано авторську методику, що заснована на експертній оцінці кластерних ініціатив з урахуванням непрямих, якісних параметрів та інтересів споживачів, держави, регіональних органів влади та бізнесу.

Strengthening regional component in the formation and implementation of EU innovation policy is the need to measure and compare the level of innovation development of certain regions, countries or groups of countries. The urgency of this problem is that in the world there is no generally accepted criteria for evaluating the effectiveness of clusters. There are "universal" assessment methodology, based on the approach of Porter (model performance cluster initiatives Cluster ompetitiveness Report). Given the experience of solving the problem of cluster initiatives to assess the authorized method that is based on expert evaluation of cluster initiatives considering indirect, quality parameters and the interests of consumers, state, regional authorities and businesses. ; Усиление региональной составляющей при формировании и реализации инновационной политики стран Евросоюза вызывает необходимость измерения и сравнения уровня инновационного развития отдельных регионов, стран или групп стран. Актуальность данной задачи заключается в том, что в мировой практике не существует общепринятых критериев оценки эффективности развития кластеров. Существуют «универсальные» методики оценки, основанные на подходе М. Портера (модель производительности кластерных инициатив, отчет о конкурентоспособности кластера). Учитывая опыт решения задачи по оценке кластерных инициатив, предложена авторская методика, основанная на экспертной оценке кластерных инициатив с учетом косвенных, качественных параметров и интересов потребителей, государства, региональных органов власти и бизнеса. ; Посилення регіональної складової у процесі формування та реалізації інноваційної політики країн Євросоюзу викликає необхідність вимірювання та порівняння рівня інноваційного розвитку окремих регіонів, країн або груп країн. Актуальність цього завдання полягає в тому, що у світовій практиці немає загальноприйнятих критеріїв оцінювання ефективності розвитку кластерів. Існують «універсальні» методики оцінювання, засновані на підході М. Портера (модель продуктивності кластерних ініціатив, звіт про конкурентоспроможність кластера). Враховуючи досвід вирішення задачі щодо оцінювання кластерних ініціатив, запропоновано авторську методику, що заснована на експертній оцінці кластерних ініціатив з урахуванням непрямих, якісних параметрів та інтересів споживачів, держави, регіональних органів влади та бізнесу.

. National legislative initiative is a new instrument of popular wills demonstration as compared to different forms of direct democracy. In most of developed democracies this institution regulated at the constitutional/ legislative level. But in the modern Ukraine its constitutional legal regulation is absent, due disregard of its possibilities and lack of understanding of its essence. Paper objective. This article an aim is to analyze in details the definition of «national legislative initiative» and determinate its basic types according to theoretical insights and foreign current law. Recent research and publications analysis. The domestic and foreign scholars works on scientific research of national legislative initiative institution such as V.N. Rudenko, O.M. Mudra, V.M. Shapoval, V.F. Nesterovich, J. F. Zimmerman and etc. Their works were foundational at the time of writing. Paper main body. With the help of big definition dictionary and new encyclopedic dictionary it was found the etymology of the concept «initiative» which is characterized as the basis, also found meaning of «legislative initiative», «national initiative» and «national legislative initiative». It was argued impossibility an identification of «national initiative» with «national legislative initiative». The current definitions of the national legislative initiative were analyzed in the article. It was noted that suggested terms were limited only by identification of institute's apparent indicator and withhold essence. This is precisely why four types of the national legislative initiative's realization are briefly examined for the complex determination of the definition. These types depending on what role the legislator are assigning to citizen, who are the main actors of initiative. And on the basis of this analysis the author provided his own definition of «the national legislative initiative». The author had notes that the proposed definition was not general, because the institute of national legislative initiative had many types. On the basis of the foreign current law and the scholar's works were separated 6 criteria whereby the national legislative initiative can divided into certain types. Conclusions of the research. On the basis of foreign laws and scientific literature, the author concludes that national legislative initiative is the complicate institute. The content of which is that the number of citizen who are define by law can initiate the creation or ready to propose a bill through incorporation it to representative body. This bill must be considering on a mandatory basis or referendum. The result of which can weigh with the decision of the adoption or rejection of the bill. ; В статье установлено этимологию понятия «инициатива», а также содержание понятий «законодательная инициатива», «народная инициатива» и «народная законодательная инициа- тива». На основе зарубежного законодательства и научных трудов было предложено авторское определение народной законодательной инициативы, а также критерии для разделения указан- ной формы непосредственной демократии на виды. ; У статті з'ясовано етимологію поняття «ініціатива», а також зміст понять «зако- нодавча ініціатива», «народна ініціатива» та «народна законодавча ініціатива». На основі зарубіжного законодавства та аналізу наукових праць було розроблено авторське визначення народної законодавчої ініціативи, а також критерії для поділу зазначеної форми безпосеред- ньої демократії на види.

У статті з'ясовано етимологію поняття «ініціатива», а також зміст понять «зако- нодавча ініціатива», «народна ініціатива» та «народна законодавча ініціатива». На основі зарубіжного законодавства та аналізу наукових праць було розроблено авторське визначення народної законодавчої ініціативи, а також критерії для поділу зазначеної форми безпосеред- ньої демократії на види. ; В статье установлено этимологию понятия «инициатива», а также содержание понятий «законодательная инициатива», «народная инициатива» и «народная законодательная инициа- тива». На основе зарубежного законодательства и научных трудов было предложено авторское определение народной законодательной инициативы, а также критерии для разделения указан- ной формы непосредственной демократии на виды. ; . National legislative initiative is a new instrument of popular wills demonstration as compared to different forms of direct democracy. In most of developed democracies this institution regulated at the constitutional/ legislative level. But in the modern Ukraine its constitutional legal regulation is absent, due disregard of its possibilities and lack of understanding of its essence. Paper objective. This article an aim is to analyze in details the definition of «national legislative initiative» and determinate its basic types according to theoretical insights and foreign current law. Recent research and publications analysis. The domestic and foreign scholars works on scientific research of national legislative initiative institution such as V.N. Rudenko, O.M. Mudra, V.M. Shapoval, V.F. Nesterovich, J. F. Zimmerman and etc. Their works were foundational at the time of writing. Paper main body. With the help of big definition dictionary and new encyclopedic dictionary it was found the etymology of the concept «initiative» which is characterized as the basis, also found meaning of «legislative initiative», «national initiative» and «national legislative initiative». It was argued impossibility an identification of «national initiative» with «national legislative initiative». The current definitions of the national legislative initiative were analyzed in the article. It was noted that suggested terms were limited only by identification of institute's apparent indicator and withhold essence. This is precisely why four types of the national legislative initiative's realization are briefly examined for the complex determination of the definition. These types depending on what role the legislator are assigning to citizen, who are the main actors of initiative. And on the basis of this analysis the author provided his own definition of «the national legislative initiative». The author had notes that the proposed definition was not general, because the institute of national legislative initiative had many types. On the basis of the foreign current law and the scholar's works were separated 6 criteria whereby the national legislative initiative can divided into certain types. Conclusions of the research. On the basis of foreign laws and scientific literature, the author concludes that national legislative initiative is the complicate institute. The content of which is that the number of citizen who are define by law can initiate the creation or ready to propose a bill through incorporation it to representative body. This bill must be considering on a mandatory basis or referendum. The result of which can weigh with the decision of the adoption or rejection of the bill.

У розвідці здійснено спробу окреслення основних напрямів реалізації приватної і громадської ініціативи в галузі вищої освіти країн Європи та Америки: фундування та підтримка недержавних вищих шкіл, організація та здійснення заходів, що сприяли популяризації та масовізації вищої освіти. Приділено увагу особливостям розповсюдження руху за демократизацію вищої освіти, втілення ідеї «розширення університету» – від Англії та США до інших європейських країн: ініціювання та читання публічних лекцій, створення повноцінних народних університетів, закладів інших типів. Доведено визначальну роль приватної та громадської ініціативи в розвитку вищої школи у вказаних просторових межах. Виокремлено специфіку розбудови недержавної вищої школи на території США та європейських країн на сучасному етапі. ; The article attempts to determine the main directions of the implementation of private and public initiatives in the field of higher education in Europe and America, which include: foundations and support of non-state universities, the organization and implementation of activities that promote the popularization and massization of higher education. The history of the formation of higher schools in the USA is shown – from the opening of Harvard College to the development of a network of higher education institutions. Initiatives that were crowned with success were highlighted (both from opening new institutions, and to carrying out further reforms). Attention is paid to the peculiarities of the expansion of the movement towards the democratization of higher education "University Expansion" in the second half of the 19th century, starting with England and the USA in other European countries. These are defined as the initiation and reading of public lectures, the creation of full-fledged public universities. The significance of the professors' heritage in the dissemination of this process is considered. The decisive role of private and public initiative in the development of higher education in the specified spatial limits is proved. The specifics of the development of non-governmental higher education in the United States (where since the beginning of its foundation higher education existed mainly as non-public) and European countries (where private and public initiative was aimed primarily to supporting public higher education and acted as its complement) are highlighted. The necessity of taking into account productive foreign experience in reforming the domestic education system, namely the use of alternative sources of financing, social partnership of higher educational institutions and business structures, and involving the public in the management of the industry, is argued.

The peculiarities of the process of testing a worker when hiring him for job have been presented; the methods have beendescribed, the terms of the probing period have been fixed as well as the categories of workers, who don't have any probingperiod have been presented ; Відображено особливості процесу випробування працівника при прийнятті на роботу, охарактеризовано його зміст та методи, визначено терміни випробування та категорії осіб,яким випробувальний термін не встановлюється

With the advent of digital currency, the most radical transformation in the field of monetary relations has taken place due to the emergence of private emission centers, and only this justifies profound changes in the system of modern monetary relations. Therefore, the world's governments face the task of creating a legal framework for digital financial assets that would allow innovative projects to operate legally and attract investment, while controlling and neutralizing all associated risks (money laundering, tax evasion, etc.). For central banks, the emergence of not just private cryptocurrencies, including bitcoin, but more stablecoin, has become a significant challenge and impetus for the development of their own digital currency. The purpose of the study is to systematize current trends in the regulation of money market digitization and substantiate scenarios of its impact on the evolutionary transformation of the monetary system. It is proved that the nature and strength of the impact of digital currencies of central banks on the economic and financial spheres will directly depend on the demand for business and the population of the new tool, the possibilities of its widespread use. Regarding the latter, it depends on the model of sales of digital currencies of central banks, namely: 1) retail, in which the digital currency is available to a wide range of individuals and legal entities; 2) wholesale — only professional financial market participants have access to digital currency. In turn, the demand for digital currencies of central banks depends on factors of economic, socio-psychological, cognitive and legal nature, namely: 1) the method of determining the value of digital currency; 2) the level of its liquidity; 3) the possibility of establishing «instantaneous» payments; 4) availability of digital currency circulation infrastructure; 5) internal characteristics of digital currency; 6) trust in the central bank; 7) the level of digital and financial literacy of citizens; 8) the depth of digitalization of society; 9) legislative standardization of digital currencies; 10) methodology for accounting for digital currency subject to its tokenization. ; Метою дослідження є систематизація сучасних тенденцій регулювання процесів цифровізації грошового ринку та обґрунтування сценаріїв його впливу на еволюційну трансформацію грошової системи. Доведено, що характер і сила впливу цифрових валют центральних банків на економічну і фінансову сфери безпосередньо залежатиме від затребуваності бізнесом і населенням нового інструменту, можливостей його широкого використання. Стосовно останнього, то це залежить від моделі реалізації цифрових валют центральних банків, а саме: 1) роздрібна, за якої цифрова валюта перебуває в доступі широкому колу фізичних та юридичних осіб; 2) гуртова — доступ до цифрової валюти мають лише професійні учасники фінансового ринку. Своєю чергою, затребуваність цифрових валют центральних банків залежить від чинників економічної, соціально-психологічної, когнітивної та правової природи, а саме: 1) методу встановлення вартості цифрової валюти; 2) рівня її ліквідності; 3) можливості налагодження «миттєвості» платежів; 4) наявність інфраструктури обігу цифрової валюти; 5) внутрішніх характеристик цифрової валюти; 6) довіри до центрального банку; 7) рівня цифрової та фінансової грамотності громадян; 8) глибини цифровізації суспільства; 9) законодавчого унормування цифрових валют; 10) методології обліку цифрової валюти за умови її токенізації.

With the advent of digital currency, the most radical transformation in the field of monetary relations has taken place due to the emergence of private emission centers, and only this justifies profound changes in the system of modern monetary relations. Therefore, the world's governments face the task of creating a legal framework for digital financial assets that would allow innovative projects to operate legally and attract investment, while controlling and neutralizing all associated risks (money laundering, tax evasion, etc.). For central banks, the emergence of not just private cryptocurrencies, including bitcoin, but more stablecoin, has become a significant challenge and impetus for the development of their own digital currency. The purpose of the study is to systematize current trends in the regulation of money market digitization and substantiate scenarios of its impact on the evolutionary transformation of the monetary system. It is proved that the nature and strength of the impact of digital currencies of central banks on the economic and financial spheres will directly depend on the demand for business and the population of the new tool, the possibilities of its widespread use. Regarding the latter, it depends on the model of sales of digital currencies of central banks, namely: 1) retail, in which the digital currency is available to a wide range of individuals and legal entities; 2) wholesale — only professional financial market participants have access to digital currency. In turn, the demand for digital currencies of central banks depends on factors of economic, socio-psychological, cognitive and legal nature, namely: 1) the method of determining the value of digital currency; 2) the level of its liquidity; 3) the possibility of establishing «instantaneous» payments; 4) availability of digital currency circulation infrastructure; 5) internal characteristics of digital currency; 6) trust in the central bank; 7) the level of digital and financial literacy of citizens; 8) the depth of digitalization of society; 9) legislative standardization of digital currencies; 10) methodology for accounting for digital currency subject to its tokenization. ; Метою дослідження є систематизація сучасних тенденцій регулювання процесів цифровізації грошового ринку та обґрунтування сценаріїв його впливу на еволюційну трансформацію грошової системи. Доведено, що характер і сила впливу цифрових валют центральних банків на економічну і фінансову сфери безпосередньо залежатиме від затребуваності бізнесом і населенням нового інструменту, можливостей його широкого використання. Стосовно останнього, то це залежить від моделі реалізації цифрових валют центральних банків, а саме: 1) роздрібна, за якої цифрова валюта перебуває в доступі широкому колу фізичних та юридичних осіб; 2) гуртова — доступ до цифрової валюти мають лише професійні учасники фінансового ринку. Своєю чергою, затребуваність цифрових валют центральних банків залежить від чинників економічної, соціально-психологічної, когнітивної та правової природи, а саме: 1) методу встановлення вартості цифрової валюти; 2) рівня її ліквідності; 3) можливості налагодження «миттєвості» платежів; 4) наявність інфраструктури обігу цифрової валюти; 5) внутрішніх характеристик цифрової валюти; 6) довіри до центрального банку; 7) рівня цифрової та фінансової грамотності громадян; 8) глибини цифровізації суспільства; 9) законодавчого унормування цифрових валют; 10) методології обліку цифрової валюти за умови її токенізації.

The article studies the participation of Bulgarian civil society in corruption counteraction on the national levels. It determines the extent of the "capture" of the state by corruption and underlies the systemic character of corruption in this country despite over a decade of EU membership. It is emphasized that the modern corruption practices in Bulgaria originated in the late 1980s and early 1990s: the overthrow of the communist regime and transition to market economy caused the emergence of informal groups of the former communist nomenklatura. It is noted that these groups still control the decision-making processes in the country by their activities in the "shadow zone" of politics, economy, and justice. Corruption significantly reduces the effect of the EU financial assistance and is an obstacle to Bulgaria's accession to the Schengen Area. The author notes that corruption counteraction has been included in the agenda of public policy only since the formation of I. Kostov's democratic government in 1997. The final decision concerning the European integration vector in Bulgaria's development led to the government and civil society cooperation in defining the national anti-corruption policy.The analysis of the pace of reforms in Bulgaria made it possible to conclude that this country has fallen into a post-communist trap, being in the "grey zone" between socialism and capitalism: de facto, several families form the Bulgarian politics; the media owners usually have close ties with the political elite, leading to lack of quality investigative journalism and to pronounced self-censorship of journalists; none of the Bulgarian ex-government officials have been convicted of corruption crimes. What makes Bulgaria significantly different from the other Central and Eastern European countries (especially Romania and Slovakia) is that the protest actions are not strong enough to force the authorities to take them into account. The largest surge in anti-corruption protests (three "waves") was noted in 2013: 1) protests of socio-economic nature, complemented by anti-corruption demands (January – February); 2) protests against corruption and oligarchic political system (June – July); 3) student anti-corruption protests (November). The author emphasizes that currently the Bulgarian civil society remains relatively weak in its anti-corruption activities. The main obstacles to the effective work of the non-governmental sector include a rather limited participation of the NGOs in the public and political life, lack of solidarity etc. ; Досліджується участь громадянського суспільства Болгарії в протидії корупції на національному рівні. Визначено масштаби корупційного «захоплення держави», підкреслено системний характер корупції в цій країні попри понад десятилітнє членство в ЄС. Акцентовано, що новітні корупційні практики в Болгарії своїм корінням сягають кінця 1980-х ‒ початку 1990-х рр.: повалення комуністичного режиму та перехід до ринкової економіки зумовили появу неформальних угруповань колишньої комуністичної номенклатури. Звернено увагу, що ці угруповання донині контролюють процеси прийняття рішень у державі, діючи в тіньовій зоні політики, економіки й юстиції. Відзначено, що корупція істотно знижує ефект фінансової допомоги ЄС та є перешкодою приєднанню Болгарії до Шенгенської зони. Зауважено, що протидія корупції включена в порядок денний публічної політики лише з 1997 р. із приходом демократичного уряду І. Костова. Констатовано, що остаточна визначеність щодо євроінтеграційного вектора розвитку Болгарії зумовила співпрацю уряду та громадянського суспільства у виробленні національної антикорупційної політики.Аналіз темпів реформ у Болгарії уможливив висновок, що ця країна потрапила в посткомуністичну пастку, опинившись у «сірій зоні» між соціалізмом і капіталізмом: фактично кілька родин формують болгарську політику; власники медіа переважно тісно пов'язані з політичною елітою, тому бракує якісних журналістських розслідувань, увиразнена самоцензура журналістів; жоден із болгарських екс-урядовців не відбуває покарання за вчинені корупційні злочини. Звернено увагу, що Болгарія істотно відрізняється від інших держав Центрально-Східної Європи (найперше, Румунії та Словаччини) тим, що протестні акції тут не настільки потужні, аби влада була вимушена прислухатися до них. Відзначений найбільший в історії Болгарії сплеск антикорупційних протестів (три «хвилі») 2013 р.: 1) протести соціально-економічного спрямування, доповнені антикорупційними вимогами (січень – лютий); 2) протести проти корупції та олігархічної політичної системи (червень ‒ липень); 3) студентські антикорупційні протести (листопад). Підкреслено, що нині болгарське громадянське суспільство залишається порівняно слабким у своїй антикорупційній протидії. Перешкодами ефективній роботі неурядового сектора визначено доволі обмежену участь НУО в громадсько-політичному житті, відсутність солідарності та ін.