Suchergebnisse

Ведення господарської діяльності передбачає виникнення заборгованості, що впливає на фінансовий стан підприємства, адже планує вилучення фінансових ресурсів з поточної діяльності на певний час. Управління заборгованістю має враховувати ряд факторів, наприклад, такі як норми міжнародного та національного законодавства. У статті розглянуто стан нормативно-правового забезпечення питань, пов'язаних із виникненням, обліковим відображенням (оцінкою) та погашенням довгострокової заборгованості підприємств, а також представлено характеристику окремих нормативних документів, що регулюють відносини між суб'єктами господарювання та облікове відображення господарських процесів (зокрема, дебіторської заборгованості). Виявлено розбіжності між національними та міжнародним стандартами бухгалтерського обліку й окреслено необхідність застосування процесу дисконтування для оцінки довгострокової дебіторської заборгованості. На підставі цього аналізу обґрунтовано взаємозв'язок різних рівнів нормативного регулювання довгострокової заборгованості підприємств на міжнародному та національному рівнях. Це дозволяє підприємствам враховувати положення бази законодавчих документів під час розробки облікової політики щодо бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості. ; Doing business involves the occurrence of arrears, which affects the financial condition of the enterprise, because it involves the withdrawal of financial resources from current activities for a certain time. Debt management has to take into account a number of factors, such as international and domestic law. The article deals with the state of regulatory support of issues related to the emergence, accounting (estimation) and maturity of long-term debt of enterprises, and also presents the characteristics of separate normative documents governing the relations between economic entities and accounting of economic processes (in particular, accounts receivable). Discrepancies between domestic and international accounting standards have been identified and the need for a discounting process to assess long-term receivables has been outlined. Based on this analysis, the interrelation of different levels of statutory regulation of long-term debt of enterprises at the international and national levels is substantiated. This allows businesses to take into account the provisions of the legislative framework when developing accounting policies for accounts receivable accounting.

Ведення господарської діяльності передбачає виникнення заборгованості, що впливає на фінансовий стан підприємства, адже планує вилучення фінансових ресурсів з поточної діяльності на певний час. Управління заборгованістю має враховувати ряд факторів, наприклад, такі як норми міжнародного та національного законодавства. У статті розглянуто стан нормативно-правового забезпечення питань, пов'язаних із виникненням, обліковим відображенням (оцінкою) та погашенням довгострокової заборгованості підприємств, а також представлено характеристику окремих нормативних документів, що регулюють відносини між суб'єктами господарювання та облікове відображення господарських процесів (зокрема, дебіторської заборгованості). Виявлено розбіжності між національними та міжнародним стандартами бухгалтерського обліку й окреслено необхідність застосування процесу дисконтування для оцінки довгострокової дебіторської заборгованості. На підставі цього аналізу обґрунтовано взаємозв'язок різних рівнів нормативного регулювання довгострокової заборгованості підприємств на міжнародному та національному рівнях. Це дозволяє підприємствам враховувати положення бази законодавчих документів під час розробки облікової політики щодо бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості. ; Doing business involves the occurrence of arrears, which affects the financial condition of the enterprise, because it involves the withdrawal of financial resources from current activities for a certain time. Debt management has to take into account a number of factors, such as international and domestic law. The article deals with the state of regulatory support of issues related to the emergence, accounting (estimation) and maturity of long-term debt of enterprises, and also presents the characteristics of separate normative documents governing the relations between economic entities and accounting of economic processes (in particular, accounts receivable). Discrepancies between domestic and international accounting standards have been identified and the need for a discounting process to assess long-term receivables has been outlined. Based on this analysis, the interrelation of different levels of statutory regulation of long-term debt of enterprises at the international and national levels is substantiated. This allows businesses to take into account the provisions of the legislative framework when developing accounting policies for accounts receivable accounting.

The article regards a long Kondratieff wave and its connection withthe process of the forming and fading of historical society memory aboutsuch events as wars or revolutions. In its turn, this process is caused by themovement and change of generations and can last near 50-70 years. Theviews expressed in the article are based on the consideration of the N.Kondratieff's «second empirical correctness», according to which the raisingphases of large cycles are richer with social upheavals (revolutions, wars)than the lowering ones.Suppose that in a society a major social and political upheavalhappens at given time t, and this upheaval we call as the t-event. The t-eventhas a direct impact on its contemporaries defining their future, first of alltheir creative activity. The period of the active impact of the t-eventapproximately covers the labor active phase of the t-event contemporaries'life and is equal to the difference between average life expectancy(approximately 70-75 years old) and the minimum-conscious active age ofpopulation (approximately 15-18 years old). So, this period is equal to about55-60 years, that is just the period that characterizes a long Kondratieffwave.The contemporaries of the t-event comprise at least two groups. Thefirst group consists of active participants (witnesses) and generators of the tevent. We can call this group a t-generation for convenience. The secondgroup consists of comparatively passive participants (witnesses) of the tevent. The representatives of the first group have the most labour activeage (from 16 till 50-60 years old). At the same time the representatives ofthe second group are located in the lowest (under 16 years old) and thehighest (over 55-60 years old) sectors of the age distribution diagram. Whobelongs to the lowest sector of the age distribution diagram, can becharacterized as a (t+1)-generation. The representatives of the highestsector of this diagram form a (t-1)-generation.The historical memory about the t-event is weakening as a tgeneration is becoming more mature and a (t-1)-generation is leaving thehistorical scene. The striking example of the described process is the SecondWorld War. With erasure of historical memory about the horrors of theWorld War II the society looses the fear of war. Moreover, a new generationbegins to regard a war itself in the light of idealism; therefore the threat ofthe involvement of a society in a new war increases. ; W artykule jest przedstawiona długa chwila Kondratiewa i jej związekz procesem powstawania i usuwania historycznej pamięci społeczności otakich wydarzeniach, jak wojny albo rewolucji. Ten proces, z kolei, jestspowodowany ruchem i zmianą pokoleń, może trwać około 50-70-lat.Poglądy, przedstawione w artukule są oparte na rozważaniu "drugiejempirycznej dokładności» M. Kondratiewa, zgodnie z którą faza podnoszeniadużych cykli bogatrza na niepokoje społeczne (rewolucji, wojny) przeciw fazyniższej. ; У статті розглядається довга Кондратьєвська хвиля у її зв'язку зпроцесом формування і cтирання історичної пам'яті суспільства про такіподії, як війни або революції. Цей процес, у свою чергу, зумовлюєтьсярухом і зміною поколінь й за своєю тривалістю може складатиприблизно 50-70 років. Міркування, викладені у статті, базуються нарозгляді «другої емпіричної правильності» М. Кондратьєва, згідно зякою підвищувальні фази великих циклів більш багаті на соціальніпотрясіння (революції, війни), ніж знижувальні.

Дослідження зосереджено на особливостях правового регулювання цільового програмування як елементу державного довгострокового планування. Вказано, що державне довгострокове планування полягає у виборі пріоритетів економічного розвитку та державного управління, визначенні ресурсів для досягнення цілей, розробці та реалізації завдань та заходів соціально-економічного розвитку. Одним з елементів державного довгострокового планування є розробка державних цільових програм. Проаналізовано законодавче та доктринальне визначення державних цільових програм. Державну цільову програму слід визначати як сукупність взаємопов'язаних науково обґрунтованих завдань та заходів соціального, економічного, науково-технічного, організаційного характеру, спрямованих на отримання позитивних результатів розвитку держави та суспільства. Державні програми визначають ресурси для фінансування їх реалізації; вони встановлюють завдання для виконавців конкретних видів діяльності. Визначено правові принципи розробки державних та місцевих цільових програм. З'ясовано, що центральні та місцеві органи виконавчої влади, Національний банк України та Національна академія наук України мають повноваження розробляти державні цільові програми. Такі програми затверджуються Верховною Радою України або Кабінетом Міністрів України. Місцеві цілеспрямовані програми створюються сільським чи міським головою та затверджуються на сесіях сільської чи міської ради. Автори визначили певні етапи розробки та затвердження програм соціально-економічного розвитку, які включають підготовку концепції цільової програми, узгодження з різними міністерствами, проведення науково-технічних, а також інші експертизи, громадські обговорення програми. Автори сформулювали пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства щодо участі громадськості у розробці державних та місцевих цільових програм, а саме: 1) представники громадськості повинні мати повноваження ініціювати розробку державних та місцевих програм; 2) громадські організації повинні мати право пропонувати власні програми розвитку територіальних громад або програми вирішення соціальних та економічних проблем; 3) пропозиції громадян, висловлені ними під час публічних обговорень програми, повинні бути враховані в проекті відповідної програми. ; The research is focused on specific features of legal regulation of goal-oriented programming as an element of the state long-term planning. It has been indicated that the state long-term planning consists in choosing the priorities of economic development and public administration, determining resources to achieve the goals, elaborating and implementing tasks and measures of socio-economic development. One of the elements of state long-term planning is the development of state goal-oriented programs. Legislative and doctrinal definitions of state goal-oriented programs have been analyzed. The state goal-oriented program should be defined as a set of interrelated scientifically sound tasks and measures of social, economic, scientific, technical, organizational nature aimed at obtaining positive results of the state and society's development. The state programs determine resources for financing their implementation; they establish the tasks for the executors of specific activities. The legal principles for the development of state and local goal-oriented programs have been determined. It has been clarified that the central and local executive agencies, the National Bank of Ukraine and the National Academy of Sciences of Ukraine have the authorities to develop state goal-oriented programs. Such programs are approved by the Verkhovna Rada of Ukraine or the Cabinet of Ministers of Ukraine. Local goal-oriented programs are created by the village or city mayor and approved at the village or city council's sessions. The authors have defined certain stages of the development and approval processes of socio-economic development programs, which include preparation of the concept of the goal-oriented program, coordination with various ministries, conducting scientific and technical, as well as other examinations, public discussions of the program. The authors have formulated propositions for amending the current legislation in regard to public participation in the development of state and local goal-oriented programs, namely: 1)members of the public should have the authorities to initiate the development of state and local programs; 2)public organizations should have the right to offer their own programs for the development of territorial communities or programs to address social and economic problems; 3)propositions of citizens expressed by them during the program's public discussions must be taken into account in the draft of the relevant program.

The role of program-planning documents in public administration of long-term development of the national economy is highlighted in the article. The legislation of Ukraine on strategic planning, forecasting and programming of the national economy is also analyzed. The necessity of the development of the national system of strategic planning and forecasting of the development of the economy are proved. Keywords: national economy, program-planning documents, the level of state development, administration. ; У статті висвітлено роль програмно-планових документів у державному управлінні довгостроковим розвитком національної економіки. Також проаналізовано законодавство України щодо стратегічного планування, прогнозування та програмування розвитку національної економіки. Обґрунтовано необхідність розробки Національної системи стратегічного планування та прогнозування розвитку економіки. Ключові слова: національна економіка, програмно-планові документи, рівень розвитку держави, державне управління.

На сучасному етапі забезпечення інформаційної безпеки держави важливим є засекречування мереж зв'язку військового призначення, одним із ключових напрямів якого є застосування криптографічних методів захисту інформації, зокрема, асиметричної криптографії. Одним із шляхів удосконалення алгоритмів асиметричної криптографії є знаходження залишків довгих чисел. Відомі алгоритми пошуку залишків довгих чисел мають ряд суттєвих недоліків при їх реалізації. В роботі проводиться аналіз заявлених двох нових методів пошуку залишків довгих чисел, їх недоліків та обчислювальних складностей. Описано запропонований авторами метод, наведено його алгоритм та блок-схема. Досліджуються обчислювальні складності трьох розглянутих методів пошуку залишків. Чисельний експеримент оцінки складностей показує, що при виконанні модульних операцій, які використовуються в асиметричних криптоалгоритмах, при переведенні чисел з десяткової системи в систему числення залишкових класів слід використовувати запропонований метод, який характеризується меншою складністю. Для подальшого розгляду залишаються два. Виграш в ефективності запропонованого алгоритму відносно відомого визначається як співвідношення обчислювальних складностей і дорівнюї 2. Розроблений на мові програмування високого рівня С++ додаток дозволяє дослідити часові характеристики виконання двох методів. В роботі наведено фрагмент тестування додатку для подвійних чисел Мерсенна та графічне зображення залежності часу знаходження залишків великих чисел від простого числа, для якого знаходиться залишок. Розроблений алгоритм пошуку залишків великих чисел дозволив підвищити швидкодію порівняно з відомим за рахунок використання властивостей залишків та числового базису Радемахера. Це зменшило обчислювальну складність та підвищило виграш у ефективності роботи алгоритму у порівнянні з відомим у два рази, що доводить доцільність його використання при опрацюванні довгих чисел в асиметричних криптографічних системах захисту інформації для підвищення швидкодії процесів шифрування та криптоаналізу. ; На современном этапе обеспечения информационной безопасности государства важно засекречивание сетей связи военного назначения, одним их ключевых направлений которого является применение криптографических методов защиты информации, в частности, асимметричной криптографии. Одним из путей совершенствования алгоритмов асимметричной криптографии является нахождение остатков длинных чисел. Известные алгоритмы поиска остатков длинных чисел имеют ряд существенных недостатков при их реализации. В работе проводится анализ заявленных двух новых методов поиска остатков длинных чисел, их недостатков и вычислительных сложностей. Описан предложенный авторами метод, приведены его алгоритм и блок-схема. Исследуются вычислительные сложности трех рассмотренных методов поиска остатков, численный эксперимент оценки сложностей показывает, что при выполнении модульных операций, которые используются в асимметричных криптоалгоритмах, при переводе чисел из десятичной системы в систему счисления остаточных классов следует использовать предложенный метод, который характеризуется меньшей сложностью. Для дальнейшего рассмотрения остаются два. Выигрыш в эффективности предложенного алгоритма относительно известного определяется как соотношение вычислительных сложностей и равен 2. Разработанное на языке программирования высокого уровня С++ приложение позволяет исследовать временные характеристики выполнения двух методов. В работе приведен фрагмент тестирования приложения для двойных чисел Мерсенна и графическое изображение зависимости времени нахождения остатков больших чисел от простого числа, для которого находится остаток. Разработанный алгоритм поиска остатков больших чисел позволил повысить быстродействие по сравнению с известным за счет использования свойств остатков и числового базиса Радемахера. Это уменьшило вычислительную сложность и повысило выигрыш в эффективности работы алгоритма по сравнению с известным в два раза, что доказывает целесообразность его использования при обработке длинных чисел в асимметричных криптографических системах защиты информации для повышения быстродействия процессов шифрования и криптоанализа. ; At the present stage of providing information security of the state, it is important to make secret military communication networks. One of the key areas to secret a network is the use of cryptographic methods for information protection, in particular, asymmetric cryptography. To improve asymmetric cryptography algorithms we can find the remains of long numbers. The implementation of known algorithms for finding the remains of long numbers has a number of significant drawbacks. The paper analyzes two new methods of finding long-numbered residues, their drawbacks, and computational complexities. The method proposed by the authors is described, its algorithm and block diagram are presented. The computational complexities of the three researched methods are studied. The numerical complexity evaluation experiment shows that when performing modular operations used in asymmetric cryptographic algorithms, when transferring numbers from the decimal system to the system of the numbers of residual classes, the proposed method should be used. The method has less complexity. There are two ways of further consideration. It is well-known that the algorithm effectiveness gain is equal to the ratio of computational complexity and equal 2. The application developed in the high-level programming language C ++ allows us to investigate the time characteristics of the two methods. In this paper, we give a fragment of the testing of the application for double Mersenne numbers and a graphic representation of the dependence of the time of finding the remnants of large numbers from the prime number for which the remainder is. The developed algorithm for finding the remnants of large numbers allowed to increase the speed compared to the known due to the use of the properties of residues and the numerical basis of Rademacher. This reduced the computational complexity and increased the efficiency of the algorithm compared with the known twice, which proves the expediency of its use in processing long numbers in asymmetric cryptographic information security systems to increase the speed of encryption and cryptanalysis.

The article considers the legal frameworks for the rationing of negative impacts on the state of the environment in accordance with the laws of Ukraine and foreign countries.The author pays special attention to the analysis of the existing standards system of negative impact on the state of the environment in Ukraine. The legal nature of ecological standards is clarified, namely: maximum permissible emissions of polluting chemicals into the environment, maximum allowable discharges of polluting chemicals into the environment, levels of permissible harmful effects of physical factors on the environment as well as levels of permissible harmful effects of biological factors on the natural environment. Certain shortcomings of the list of ecological standards enshrined in the laws of Ukraine are identified, namely the absence of such environmental safety standards as environmental quality criteria («hygienic normative»). In the article, the author investigates the indicators that serve as the basis of environmental regulation in Ukraine, such as: medical (maximum level of threat to human health, its genetic program), technological (the economical capacity to ensure certain limits of impact on humans and the environment) and scientific-technical (the ability of scientific and technical means to control compliance with the limits of influence according to all its parameters). The main aspects and features of environmental regulation carried out in foreign countries are clarified and a comparative analysis with environmental standards provided by national legislation is made. The author proves that the system of existing environmental frameworks in Ukraine is still underdeveloped and does not cover all the aspects of human safety in the natural environment. ; Розглянуто правові засади здійснення нормування негативних впливів на стан нав-колишнього природного середовища за законодавством України та зарубіжних країн.Особливу увагу автором приділено аналізу існуючої в Україні системи нормативів негативного впливу на стан ...

Taking into account Ukraine's significant dependence on oil product imports, it is very important for Ukraine to develop its own production and increase its share of biofuel substitution. The country's biofuel potential can replace up to 35 % of imported diesel and bioethanol up to 10 % of gasoline. The development of the biofuel market is impossible without solving a number of economic and organizational problems, for which it is necessary to introduce financial and economic incentives for the producers of biofuel and to form a guaranteed demand for motor biofuel. In order to achieve the above goals, the article substantiates the need to develop a Strategy for the development of the liquid biofuel market in Ukraine and proposes measures that should be implemented to facilitate its development and implementation. The strategy allows to shorten the path to achieve goals, allows to choose the optimal path from many possible ones. This road is made up of decisions and actions. In the European Union, the regulation of biofuel production is carried out through: the directives on state support for the biofuel market; the standards governing the quality of biofuels; the state funding for research and development activities to promote biofuel development; the state support for the construction of biofuel, etc. It is pointed out that in Ukraine the production of biological fuel is almost stopped now, but the solutions of the problems of biofuel production will depend on the coordination of joint actions of the state, market participants and the development of a system of measures for creating prerequisites for creating a competitive biofuel market in Ukraine, taking into account foreign experience and current trends in the production and use of biofuel. The strategic priorities of the market development for the medium and long term, contributing to the widespread use of bioenergy and biofuel in all the spheres of the national economy, have been determined. ; Зважаючи на значну залежність України від імпорту нафтопродуктів, Україні вкрай важливо розвивати їх власне виробництво і збільшувати частку заміщення нафтопродуктів біопаливом. Потенціал країни з виробництва біопалива дозволяє замістити до 35 % імпортного дизелю, а біоетанолу – до 10 % бензину. Розвиток ринку біопалива неможливий без вирішення низки економічних та організаційних проблем, для чого необхідно запровадити фінансово-економічні стимули для виробників біопалива та сформувати гарантований попит на моторні біопалива. З метою реалізації вказаних вище цілей, у статті обґрунтовано необхідність розробки Стратегії розвитку ринку рідкого біопалива в Україні та запропоновано заходи, які слід імплементувати щодо сприяння її розробці та реалізації. Стратегія дозволяє скоротити шлях досягнення поставлених цілей, вибрати оптимальну дорогу з безлічі можливих. Ця дорога складається з рішень і дій. У Європейському Союзі врегулювання питань виробництва біопалива здійснюється через: директиви щодо державної підтримки ринку біопалива; стандарти, що регулюють якість біопалива; державне фінансування наукових досліджень та дослідницько-впроваджувальних робіт щодо сприяння розвитку біопалива; державну підтримку будівництва біопаливних заводів тощо. Вказується на те, що наразі в Україні виробництво біологічних видів палива майже зупинено, однак вирішення проблем виробництва біопалива буде залежати від скоординованості спільних дій держави, учасників ринкових відносин та розробки системи заходів для створення передумов щодо створення конкурентоспроможного ринку біопалива в Україні, враховуючи зарубіжний досвід та сучасні тенденції виробництва і використання біопалива. Визначені розроблені автором стратегічні пріоритети розвитку ринку на середньострокову та довгострокову перспективу, які сприятимуть широкому використанню біоенергії та біопалива у всіх сферах національного господарства країни.

Taking into account Ukraine's significant dependence on oil product imports, it is very important for Ukraine to develop its own production and increase its share of biofuel substitution. The country's biofuel potential can replace up to 35 % of imported diesel and bioethanol up to 10 % of gasoline. The development of the biofuel market is impossible without solving a number of economic and organizational problems, for which it is necessary to introduce financial and economic incentives for the producers of biofuel and to form a guaranteed demand for motor biofuel. In order to achieve the above goals, the article substantiates the need to develop a Strategy for the development of the liquid biofuel market in Ukraine and proposes measures that should be implemented to facilitate its development and implementation. The strategy allows to shorten the path to achieve goals, allows to choose the optimal path from many possible ones. This road is made up of decisions and actions. In the European Union, the regulation of biofuel production is carried out through: the directives on state support for the biofuel market; the standards governing the quality of biofuels; the state funding for research and development activities to promote biofuel development; the state support for the construction of biofuel, etc. It is pointed out that in Ukraine the production of biological fuel is almost stopped now, but the solutions of the problems of biofuel production will depend on the coordination of joint actions of the state, market participants and the development of a system of measures for creating prerequisites for creating a competitive biofuel market in Ukraine, taking into account foreign experience and current trends in the production and use of biofuel. The strategic priorities of the market development for the medium and long term, contributing to the widespread use of bioenergy and biofuel in all the spheres of the national economy, have been determined. ; Зважаючи на значну залежність України від імпорту нафтопродуктів, Україні вкрай важливо розвивати їх власне виробництво і збільшувати частку заміщення нафтопродуктів біопаливом. Потенціал країни з виробництва біопалива дозволяє замістити до 35 % імпортного дизелю, а біоетанолу – до 10 % бензину. Розвиток ринку біопалива неможливий без вирішення низки економічних та організаційних проблем, для чого необхідно запровадити фінансово-економічні стимули для виробників біопалива та сформувати гарантований попит на моторні біопалива. З метою реалізації вказаних вище цілей, у статті обґрунтовано необхідність розробки Стратегії розвитку ринку рідкого біопалива в Україні та запропоновано заходи, які слід імплементувати щодо сприяння її розробці та реалізації. Стратегія дозволяє скоротити шлях досягнення поставлених цілей, вибрати оптимальну дорогу з безлічі можливих. Ця дорога складається з рішень і дій. У Європейському Союзі врегулювання питань виробництва біопалива здійснюється через: директиви щодо державної підтримки ринку біопалива; стандарти, що регулюють якість біопалива; державне фінансування наукових досліджень та дослідницько-впроваджувальних робіт щодо сприяння розвитку біопалива; державну підтримку будівництва біопаливних заводів тощо. Вказується на те, що наразі в Україні виробництво біологічних видів палива майже зупинено, однак вирішення проблем виробництва біопалива буде залежати від скоординованості спільних дій держави, учасників ринкових відносин та розробки системи заходів для створення передумов щодо створення конкурентоспроможного ринку біопалива в Україні, враховуючи зарубіжний досвід та сучасні тенденції виробництва і використання біопалива. Визначені розроблені автором стратегічні пріоритети розвитку ринку на середньострокову та довгострокову перспективу, які сприятимуть широкому використанню біоенергії та біопалива у всіх сферах національного господарства країни.

Taking into account Ukraine's significant dependence on oil product imports, it is very important for Ukraine to develop its own production and increase its share of biofuel substitution. The country's biofuel potential can replace up to 35 % of imported diesel and bioethanol up to 10 % of gasoline. The development of the biofuel market is impossible without solving a number of economic and organizational problems, for which it is necessary to introduce financial and economic incentives for the producers of biofuel and to form a guaranteed demand for motor biofuel. In order to achieve the above goals, the article substantiates the need to develop a Strategy for the development of the liquid biofuel market in Ukraine and proposes measures that should be implemented to facilitate its development and implementation. The strategy allows to shorten the path to achieve goals, allows to choose the optimal path from many possible ones. This road is made up of decisions and actions. In the European Union, the regulation of biofuel production is carried out through: the directives on state support for the biofuel market; the standards governing the quality of biofuels; the state funding for research and development activities to promote biofuel development; the state support for the construction of biofuel, etc. It is pointed out that in Ukraine the production of biological fuel is almost stopped now, but the solutions of the problems of biofuel production will depend on the coordination of joint actions of the state, market participants and the development of a system of measures for creating prerequisites for creating a competitive biofuel market in Ukraine, taking into account foreign experience and current trends in the production and use of biofuel. The strategic priorities of the market development for the medium and long term, contributing to the widespread use of bioenergy and biofuel in all the spheres of the national economy, have been determined. ; Зважаючи на значну залежність України від імпорту нафтопродуктів, Україні вкрай важливо розвивати їх власне виробництво і збільшувати частку заміщення нафтопродуктів біопаливом. Потенціал країни з виробництва біопалива дозволяє замістити до 35 % імпортного дизелю, а біоетанолу – до 10 % бензину. Розвиток ринку біопалива неможливий без вирішення низки економічних та організаційних проблем, для чого необхідно запровадити фінансово-економічні стимули для виробників біопалива та сформувати гарантований попит на моторні біопалива. З метою реалізації вказаних вище цілей, у статті обґрунтовано необхідність розробки Стратегії розвитку ринку рідкого біопалива в Україні та запропоновано заходи, які слід імплементувати щодо сприяння її розробці та реалізації. Стратегія дозволяє скоротити шлях досягнення поставлених цілей, вибрати оптимальну дорогу з безлічі можливих. Ця дорога складається з рішень і дій. У Європейському Союзі врегулювання питань виробництва біопалива здійснюється через: директиви щодо державної підтримки ринку біопалива; стандарти, що регулюють якість біопалива; державне фінансування наукових досліджень та дослідницько-впроваджувальних робіт щодо сприяння розвитку біопалива; державну підтримку будівництва біопаливних заводів тощо. Вказується на те, що наразі в Україні виробництво біологічних видів палива майже зупинено, однак вирішення проблем виробництва біопалива буде залежати від скоординованості спільних дій держави, учасників ринкових відносин та розробки системи заходів для створення передумов щодо створення конкурентоспроможного ринку біопалива в Україні, враховуючи зарубіжний досвід та сучасні тенденції виробництва і використання біопалива. Визначені розроблені автором стратегічні пріоритети розвитку ринку на середньострокову та довгострокову перспективу, які сприятимуть широкому використанню біоенергії та біопалива у всіх сферах національного господарства країни.

Аналізується сучасний стан парку РЛС РТВ та його перспективи до 2018 року. Визначається співвідношення між новим, сучасним та застарілим ОВТ. Розглядаються заходи підтримання боєздатності озброєння та військової техніки при мінімальних бюджетних затратах та обмежених обсягах фінансування. Визначаються критерії оцінки ефективності витрати коштів на оновлення ОВТ РТВ. В якості основного критерію ефективності витрачених коштів на капітальний ремонт, модернізацію та закупівлю ОВТ РТВ пропонується використовувати величину поновлення ресурсу радіоелектронної техніки РТВ, яка залучається до несення бойового чергування. Аналізуються реальні можливості та досвід ремонтних підприємств України і підприємств-виробників радіолокаційної техніки з ремонту і модернізації існуючого парку РЛС та розробки нових зразків. Пропонується варіант розподілу коштів між ремонтом, модернізацією і закупівлею нового ОВТ РТВ на середньострокову та довгострокову перспективи. ; Анализируется современное состояние парка РЛС РТВ и его перспективы до 2018 года. Определяется соотношение между новым, современным и устаревшим ОВТ. Рассматриваются мероприятия поддержания боеспособности вооружения и военной техники при минимальных бюджетных затратах и ограниченных объемах финансирования. Определяются критерии оценки эффективности затрат средств на обновление ОВТ РТВ. В качестве основного критерия эффективности потраченных средств на капитальный ремонт, модернизацию и закупку ОВТ РТВ предлагается использовать величину возобновления ресурса радиоэлектронной техники РТВ, которая привлечена к несению боевого дежурства. Анализируются реальные возможности и опыт ремонтных предприятий Украины и предприятий-изготовителей радиолокационной техники по ремонту и модернизации существующего парка РЛС и разработке новых образцов. Предлагается вариант распределения средств между ремонтом, модернизацией и закупкой нового ОВТ РТВ на среднесрочную и долгосрочную перспективы. ; The modern state is analysed RLS RTV and his prospects steaming to 2018 year. A betweenness is determined new, modern and out-ofdate OVT. The measures of maintenance of military efficiency of armament and military technique are examined at minimum budgetary expenses and limited volumes of financing. The criteria of estimation of efficiency of expenses of facilities are determined on the update of OVT RTV. As a basic criterion of efficiency of the spent facilities on major repairs, it is suggested to utillize modernization and purchase of OVT RTV size of proceeding in the resource of radio electronic technique of RTV, which is brought over to execution of battle duty. The real possibilities and experience of repair enterprises of Ukraine and enterprises-manufacturers of radio-location technique are analysed on repair and modernization of existent park RLS and to development of new standards. The variant of distributing of facilities is offered between repair, modernization and purchase of new OVT RTV on medium-term and long-term prospects.

Problem setting. Today the institute of legal responsibility functionates inefficiently, which can be explained by a weak theoretical development problems of this institution in particular legal sciences (including the environmental law); legislative gaps; low level of skills of the executive officers in the field of environmental protection, rational use, restoration and protection of natural resources. These provisions completely relate as well to the problems of applying legal responsibility for violations in the field of long-term temporary use of forests. Recent research and publications analysis. Issues of legal responsibility for offenses in the sphere of forest usage were considered in the scientific works of B. Boreiko, S. Kravchenko, O. Shumilo, O. Storchous etc. Anyhow, the legal precedents in the scope of offenses in the sphere of long-term temporary usage of forests in Ukraine remains not studied. Paper objective is the analysis of the most typical recent legal cases in the scope of long-term temporary usage of forests that demonstrate the roots for conflicts between the forest users, local public authorities and the public. Paper main body. Based the an analysis of cited precedents, it can be unequivocally concluded that the forest legislation doesn't regulate efficiently the liability for violations in the field of long-term temporary usage of forests in Ukraine. Forest users often fail to comply with the contract terms of using forests in the part of veto on business activity, as well as constructing fences, that impedes the access of local residents to natural resources. The procedure for receiving forest lands in temporary usage is extremely corrupt, and citizens have to go to court to bring regional administrations to administrative responsibility for unjustified refusal to provide forest lands in the long-term temporary usage. Conclusions of the research. Author believes that the effective solution of modern problems is not to increase fines for administrative and other offenses, but in enhancing the transparency and openness of the permit system, limiting corrupt practices in providing forest lands in temporary usage ; В статье освещаются проблемы привлечения к юридической ответственности за совершение правонарушений, связанных с временным пользованием лесами, в Украине. Изучены существен- ные пробелы в законодательстве в данной сфере. Проанализированы объективные и субъектив- ные факторы, препятствующие эффективному и устойчивому временному пользованию лесами в Украине. ; У статті висвітлюються проблеми притягнення до юридичної відповідальності за скоєння правопорушень, пов'язаних з тимчасовим користуванням лісами, в Україні. Вивчені суттєві про- галини в законодавстві у даній сфері. Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні чинники, що пере- шкоджають ефективному та сталому тимчасовому користуванню лісами в Україні.

У статті висвітлюються проблеми притягнення до юридичної відповідальності за скоєння правопорушень, пов'язаних з тимчасовим користуванням лісами, в Україні. Вивчені суттєві про- галини в законодавстві у даній сфері. Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні чинники, що пере- шкоджають ефективному та сталому тимчасовому користуванню лісами в Україні. ; В статье освещаются проблемы привлечения к юридической ответственности за совершение правонарушений, связанных с временным пользованием лесами, в Украине. Изучены существен- ные пробелы в законодательстве в данной сфере. Проанализированы объективные и субъектив- ные факторы, препятствующие эффективному и устойчивому временному пользованию лесами в Украине. ; Problem setting. Today the institute of legal responsibility functionates inefficiently, which can be explained by a weak theoretical development problems of this institution in particular legal sciences (including the environmental law); legislative gaps; low level of skills of the executive officers in the field of environmental protection, rational use, restoration and protection of natural resources. These provisions completely relate as well to the problems of applying legal responsibility for violations in the field of long-term temporary use of forests. Recent research and publications analysis. Issues of legal responsibility for offenses in the sphere of forest usage were considered in the scientific works of B. Boreiko, S. Kravchenko, O. Shumilo, O. Storchous etc. Anyhow, the legal precedents in the scope of offenses in the sphere of long-term temporary usage of forests in Ukraine remains not studied. Paper objective is the analysis of the most typical recent legal cases in the scope of long-term temporary usage of forests that demonstrate the roots for conflicts between the forest users, local public authorities and the public. Paper main body. Based the an analysis of cited precedents, it can be unequivocally concluded that the forest legislation doesn't regulate efficiently the liability for violations in the field of long-term temporary usage of forests in Ukraine. Forest users often fail to comply with the contract terms of using forests in the part of veto on business activity, as well as constructing fences, that impedes the access of local residents to natural resources. The procedure for receiving forest lands in temporary usage is extremely corrupt, and citizens have to go to court to bring regional administrations to administrative responsibility for unjustified refusal to provide forest lands in the long-term temporary usage. Conclusions of the research. Author believes that the effective solution of modern problems is not to increase fines for administrative and other offenses, but in enhancing the transparency and openness of the permit system, limiting corrupt practices in providing forest lands in temporary usage

The paper deals with the issues considering social risks in Ukraine in the context of the Covid-19pandemic. In the course of research we have revealed that the social sphere in Ukraine is characterized by a non-transparent system of providing social benefits, which leads to inefficient redistribution of resources to provide assistance to the poor. The dynamics of expenditures of the state budget of Ukraine indicates an increase in expenditures on social protection and health care and institutional support of citizens in a pandemic. At the same time, changes to the State Budget indicate the curtailment of certain socially significant programs. The planned social expenditures decreased generally, while the budget support of the Pension Fund increased. The creation of the Covid-19Anti-Pandemic Fund provided financial support for the elimination of pandemic outbreaks, purchase of medical services, surcharges for physicians and other workers who provide livelihood of the population, financial assistance to citizens, and also transfers to the Pension Fund of Ukraine and the Social Insurance Fund. However, more than 37% of the funds were used for non-targeted funding of programs for the development and maintenance of public roads, development of high-achievement sports, the privatization of state property and the execution of court decisions against Ukraine. This has led to a lack of funds for the purchase of vaccines for immunization of the population, so in 2021free vaccination is planned to cover only 20% of the population (physicians, military, citizens over the age of 60, education workers). Given the pace of vaccination, the lack of contracted volumes and extremely high demand, Ukrainian citizens will have wide access to vaccines no earlier than 2022. Thus, the main social risks associated with the pandemic are the death of a significant number of Ukrainian citizens, short-term or long-term disability, significant material costs for treatment, rising unemployment (including hidden) and deteriorating socio-economic security of workers. ; Систематизовано передумови виникнення соціальних ризиків в Україні, охарактеризовано основні проблеми перерозподілу ресурсів. Показано, що недостатність нормативно-правового регулювання якості надання соціальних послуг ускладнює контроль за ефективністю видатків на соціальні заходи. Виявлено, що нестабільність економічної ситуації в Україні, підсилена впливом пандемії Covid-19, призвела до зростання ризиків смерті значної частини українських громадян, інвалідізації чи довготривалої втрати працездатності, значного зростання матеріальних затрат на лікування, зростання рівня безробіття (у т.ч. прихованого) та погіршення соціально-економічного забезпечення працівників. Проаналізовано загальну і структурну динаміку видатків Державного бюджету, відзначено зростання видатків на соціальний захист населення та охорону здоров'я. Показано, що аналогічна тенденція структурної динаміки витрат соціального спрямування зумовлена намаганням інституційної підтримки населення в умовах пандемії. Водночас, виявлено зміни в програмах соціального захисту населення, які свідчать про зменшення фінансування окремих соціальних програм та додаткову бюджетну підтримку Пенсійного фонду України. Критично проаналізовано доцільність витрат коштів Фонду боротьби з Сovid-19, виявлено понад 37% нецільового спрямування коштів. З огляду на загрозливу динаміку третьої хвилі пандемії, що проявилась стрімким зростанням добової кількості інфікованих і померлих внаслідок захворювання Covid-19та тенденцією до зменшення віку нових хворих, досліджено можливості і перспективи імунізації населення як основного інструменту боротьби із пандемією, доведено, що недостатність коштів можна було компенсувати шляхом ефективнішого спрямування витрат Фонду. Окреслено інші соціальні ризики, зокрема проаналізовано тенденції зростання безробіття в умовах карантинних обмежень.

With long-term service of surface-to-air missile systems, a characteristic is a change in the technical state and reliability of its main samples. This affects the performance measures of their intended use. It is proposed to evaluate the effectiveness of the surface-to-air missile systems functioning taking into account their technical state and reliability using the surface-to-air missile systems coefficient of effectiveness sustainment (CES). For a correct assessing the coefficient of effectiveness sustainment it is necessary to take into account the surface-to-air missile systems initial technical state at the time it was put ready for use for its intended urpose, as well as the change in the technical state while waiting for the intended use in the on stat, and other features of the surface-toairmissile systems functioning.For the CAS assessment, reliability models have been developed that take into account the parameters of a typical cyclogram of the intended use of the surface-to-air missile systems, and the calendar duration of its operation. The models that are being developed take into account the parameters of the surface-to-air missile systems typical cyclogram of the intended use, which includes three main stages (excluding the stage of changing the position).Also, in the developed models, single reliability measures are used (mean time between failures, mean time to restore working capacity, probability of failure-free operation), which are considered as functions of the calendar duration of operation and total operating time.A signifi cant effect of these factors on the surface-to-air missile systems coeffi cient of effectiveness sustainment is shown.The developed reliability models make it possible to carry out the appropriate calculations for the group of the main surface-to-air missile systems with a known or specified technical state.It is proposed to use the estimates of surface-to-air missile systems coeffi cient of effectiveness sustainment in normativeand technical documents, in particular in the field manual of anti-aircraft forces to evaluate the surface-to-air missile systems effectiveness, when elaborating proposals for development programs for weapons and military equipment, plans for the operation and repair of surface-to-air missile systems, etc. ; При тривалій експлуатації зенітного ракетного озброєння характерною є зміна технічного стану і надійності основних його зразків, що має вплив на показники ефективності використання за призначенням. Запропоновано оцінювати ефективність функціонування зенітного ракетного комплексу з урахуванням його технічного стану та надійності за допомогою коефіцієнтузбереження ефективності зенітного ракетного комплексу. Для оцінки коефіцієнту збереження ефективності розроблені моделі надійності, які враховують параметри типової циклограми використання за призначенням зенітного ракетного комплексу і календарну тривалість його експлуатації.