Suchergebnisse

The article deals with to the analysis of artistic models of memory in contemporary Ukrainian literature on the example of the novel "Echo" by Larysa Denysenko. The author describes the events of World War II in an unusual way: through the prism of the 21st century from the standpoint of the defeated people. The artistic form of the novel seeks to destroy the stereotypical image of the German, showing them through the prism of national trauma caused by events that are still unconscious collective experience, and therefore do not belong to the former, but are still in the paradigm of modernity. The research focuses on clarification of collective strategies for the reception of traumatic events of the past, which are carried by the characters of the novel. Models of memory are polyphonic and outlined through the number of major strategies for dealing with the events of World War II. They are as follows: to distance oneself from the past, as history can harm future generations; to accept historical facts and to abandon the socially constructed model of all-German guilt committed by the fascist party; history should be turned into culture, because only such a memory can be constructive, while real history produces social conflicts; to forgive – because all people were victims of the political system; forget the history and focus on the present; find out the truth about past events; identify the war criminals and punish them. The protagonist demonstrates a position of personal involvement in history, cultivating a sense of responsibility for the war crimes of the older generation, which are to be paid for, that is, World War II forms guilt as a model of behavior of the generation of grandchildren. This narrative aims to recode the socio-cultural reception of war from heroic to traumatic and to remove the "Friend or Foe" diachrony by socializing the private experience. Accordingly, the cultural construction of memory through the construction of a memorial as a symbolic sign of reconciliation takes place. It is worth ...

Стаття присвячена удосконаленню технологій обчислювального інтелекту щодо розробки інтелектуальних машин, які використовуються в керуванні автономними технічними системами, у тому числі системами воєнного призначення з розвинутими сенсорами. Наведено формальну модель сенсорної пам'яті, яка підтримує наведений механізм узагальнення. Розглянуто комп'ютерні експерименти, які демонструють переваги технології обробки сенсорної інформації із застосуванням механізму узагальнення даних. ; Статья посвящена совершенствованию технологий вычислительного интеллекта по разработке интеллектуальных машин, которые используются в управлении автономными техническими системами, в том числе системами военного назначения с развитыми сенсорами. Представлена формальная модель сенсорной памяти, которая поддерживает приведенный механизм обобщения. Рассмотрены компьютерные эксперименты, демонстрирующие преимущества технологии обработки сенсорной информации с применением механизма обобщения данных. ; The paper is dedicated to the improvement of computational intelligence technology at developing intelligent machines that are used in autonomous driving technical systems, including military systems with advanced sensors. The sensory memory model with generalization processing is presented in the paper. We consider computer experiments, which demonstrate benefits of processing of sensory information using data generalization.

At the article it was determined the role of historical consciousnessand social memory in Ukrainian political process during the presidency ofViktor Yanukovych. The features of using of historical rhetoric in the electionstruggle were analyzed. The increasing authoritarian tendency in thecountry in this period was emphasized. The manifestations of authoritariantendencies were repressions against the political opponents. It is importantthat the persecution suffered by historians who have studied Stalin'srepressions and the Ukrainian nationalist movement. The features ofinternal, external and personal factors that determined the content and theimplementation mechanisms of internal policy were defined. The politicalnature of adopted language law has been demonstrated.Politics of Memory of President Viktor Yanukovych began with aelimination of achievements of his predecessor Viktor Yushchenko. One ofthe following measures was the change in status of the Ukrainian Instituteof National Memory in this period – its transformation into a scientificinstitution. It was represented as the need to scientific ensure of formationof national memory. In fact, the Institute was obviated from the influence ofpublic policy and society.At this time government rehabilitated the Soviet legacy, which madepossible the emergence of the monument to Stalin in Zaporozhe. The lawabout «Flag of victory» caused support in the East and South anddisapproval in the Western regions. Celebration various commemorativesymbols caused the confrontation and civil clashes.Holding of social tension by means of evaluating the past discussionsdistract attention from of urgent economic and social problems in thecountry. And the spread of nationalist views for the government was a toolto discredit the opposition and the mobilization of their own electorate. Ingeneral, during 2010-2013 years Yanukovych administration carried not somuch the formation of national memory as the use of historical symbols andstereotypes to hold and strengthening of personal power. ; W artykule określi rola świadomości historycznej i pamięci społecznejw procesie politycznym na Ukrainie w okresie prezydentury WiktoraJanukowycza. Podkreślić wzmocnienie tendencji autorytarnych w kraju wtym okresie. Ustalono cechy wewnętrznych, zewnętrznych i osobowychczynników, które decydują o treści i mechanizmów wdrażania politykiwewnętrznej. Okazały charakter polityczny przyjął ustawę językową.Transformacja przedstawił stan ukraińskiego Instytutu Pamięci Narodowej wtym okresie. Wyświetlanie kluczowych trendów i przejawów pamięci politykipublicznej. Wykazać charakter postrzegania centralnych inicjatywachpamięci w tej dziedzinie. ; Визначено зміст та основні тенденції політики пам'яті в Україні вперіод президентства В. Януковича. Наголошено на посиленніавторитарних тенденцій в країні у цей період. Визначено особливостівнутрішніх, зовнішніх та суб'єктивних факторів, які визначали механізмий зміст реалізації внутрішньої політики. Доведено політичний характерприйнятого мовного закону. Окреслено зміст трансформації статусуУкраїнського інституту національної пам'яті в цей період. Зосередженаувага на особливостях сприйняття центральних меморіальних ініціативна місцях.

Abstract. Introduction. The urgency of the topic of the article is determined by the search for modern philosophy, social and political philosophy in the domain of genesis, the establishment and functioning of the fundamental axiological concept of liberal thought, the freedom of man, in the horizons of meanings. The attention was also paid to the correlation between the historical and philosophical traditions of life and modernist transformations in humanitarian. Purpose. The purpose of the paper is to outline the semantic correlation between the using of the figure of silence and the understanding of the philosopheme of memory in G. S. Skovoroda and modern transformations of understanding time, history and memory in social sciences and humanities. Methods used in the study: textual analysis of sources, historical and philosophical analysis, analytical and hermeneutical methods in combination with contemporary history of ideas and culturological approach. The results of the study consist in clarifying the conditions for the formation of a liberal understanding of the concept of freedom in the national philosophical tradition and philosophical symbolism and mysticism in the work and myth of G. S. Skovoroda. Also it was shown the relevance of the model of the formation of meaning through the figure of silence for modern searches of social and political philosophy, cultural studies and the history of ideas. The originality and novelty of the research consist in an attempt to fix and comprehend the connection between the G. S. Skovoroda's philosophical symbolism and the establishment and approval of a liberal understanding of freedom in the European modernist tradition. Conclusions. As a result of the research, conclusions were made on the conditionality of the existing understanding of the fundamental liberal value of freedom in Ukrainian philosophical and cultural tradition by the influence of Christian philosophical symbolism of G. S. Skovoroda. This can be considered as a part of the pan-European process of the liberal values formation and the modern world picture. The philosophy of memory and the figure of silence in G. S. Skovoroda are the symbolic models of meaning formation in the specified context.

The article is devoted to one of the most important problems of national self-affirmation of Ukrainians in the modern world - the problem of restoration / purification and completion of historical memory. The author shows that the Soviet and current Russian authorities created and constantly developed mechanisms for planting socio-historical mythology with the help of a powerful propaganda machine and repressive apparatus. This mythology replaced real historical memory, putting in its place false historical memory. This was especially true of the so-called "National republics" of the USSR, which were planted not only totalitarian but also colonial social mythology. This mythology is one of the effective tools of Russia's "hybrid war" against Ukraine and against all democracies in the post-Soviet space.
The author outlines the development of theoretical ideas about historical (social) memory during the XX-XXI centuries. The article outlines the main conceptual models of such memory, which were created by Western researchers. A critical analysis of these concepts shows that they do not take into account the consequences of the totalitarian distortion of such memory and in fact equate the impact on historical memory carried out in modern democratic and totalitarian and neo-totalitarian societies. The author points out the need to distinguish between such influences and refers to those Ukrainian thinkers who in the 1960s and 1970s spoke about the specifics of totalitarian propaganda and political practice in the formation of false historical memory.
The conclusion of the article is that it is necessary to displace the socio-historical mythology of classical totalitarianism and its latest Russian forms, deconstruction and destruction of the false historical memory created by all totalitarian regimes of the past and present. The question of effective methods and forms of building and rebuilding historical memory is worth discussing.

У статті розглянуто низку сюжетів, пов'язаних із пам'яттю про Другусвітову війну в УРСР та в суверенній Україні. Історична пам'ять у всіхсвоїх вимірах – колективному, корпоративному, індивідуальному – відіграє помітну роль у процесах націє- і державотворення. Офіційна модельпам'яті часто спирається на історичний міф. Простежуючи тривалий шлях еволюції комеморативних практику радянську добу, можна зафіксувати заміну міфу «Великої жовтневої соціалістичної революції», що домінував у колективній/офіційній пам'яті досередини 1960‑х рр., але вичерпав свій мобілізаційний ресурс, на міф «ВеликоїВітчизняної війни». Саме останній став одним з ідеологічних стрижнів,дієвим засобом легітимізації комуністичного режиму та консолідаційногочинника в радянському суспільстві. Експлуатуючи глорифікаційно-віктимнікомпоненти цього міфу, промоутери мнемонічної політики досягли незаперечних успіхів. Свідченнямцього є велика інерція міфу «Великої Вітчизняної війни» на пострадянськомупросторі, особливо в Російській Федерації, де він залишається головною«скрепою» влади і суспільства. Після розпаду Радянського Союзу розпочався тривалий і суперечливий процес подолання «радянської спадщини».Формування історичної колективної пам'яті української політичної нації,способи і форми «пригадування» історичних подій у незалежній Україні всебільше дистанціюються від імперської моделі і наближаються до західнихзразків, хоча й не позбавлені певних рудиментів. Про те, що на цьомушляху зустрічається чимало перепон, свідчать способи конкуренції різнихмоделей пам'яті. Аналіз підходів керівництва України, політикуму та окремих громадянських інституцій до формування сучасної історичної політики і мнемонічнихпроцедур, успіхів і невдач на цьому шляху дає підстави констататувати,що головними деструктивними чинниками при цьому виступають: поперше, інтереси певних політичних груп; по-друге, специфіка суспільноїсвідомості значної частини українського соціуму; по-третє, помітні регіональні відмінності у світосприйнятті; по-четверте, брак наукового моделювання політичних рішень у меморіальній сфері. Особливо складнимвиявився процес декомунізації, що безпосередньо стосується пам'яттєвогопростору. Частина громадян неоднозначно сприйняла деякі кроки УІНПв цьому напрямі. У матеріалі висвітлюються засоби і механізми втручання зовнішніх сил,передусім Російської Федерації, у пам'яттєве поле України через інструменталізацію історичного знання й відповідних мобілізаційно-електоральнихтехнологій. У широкому контексті гібридної війни проти України вонипокликані дестабілізувати політичну ситуацію в нашій державі, налаштувати різні політичні та регіональні групи одну проти одної, поставитипід сумнів історичну перспективу української політичної нації. Ключові слова: Україна, Друга світова війна, історична пам'ять, міфи,історична політика, комеморативні практики, мнемонічні процедури,маніпулятивні технології. ; The article reviews several issues concerning the memory of the Second WorldWar in the USSR and sovereign Ukraine. Historical memory in its every dimension– collective, corporate, individual – plays an outstanding role in the processesof forming the nation and state. The official memory model is often based on the historical myth. Tracing the long evolution of commemorative practicesduring the Soviet era, one can record the change from the myth of the "GreatOctober socialist revolution" which dominated the collective/official memoryuntil the mid‑1960–70s, yet exhausted its resource of mobilization, to the myth of the "Great Patriotic War". The latter became particularly the central ideologicalpillar, an efficient tool of communist regime legitimization and the factorof consolidation in Soviet society.Exploiting the victim glorification componentsof this myth, the promoters of the mnemonic policy have made undeniable strides.Evidence of this is the great inertia of the myth of the "Great Patriotic War"in the post-Sovietterritory, especially in the Russian Federation, where it remainsthe main "brace" for authority and society. After the dissolution of the SovietUnion, a lengthy and controversial process to overcome the "Soviet heritage"began.Formation of the historical collective memory of the Ukrainian politicalnation, methods, and forms of "remembrance" of historical events in independentUkraine have grown increasingly detached from the imperial model and approachWestern models, although not deprived of certain rudiments. The fact that thispath is filled with multiple obstacles substantiates the competition between variousmemory models. Analysis of approaches by the Ukrainian leadership, politicalcircles, and civil institutions in the state to forming modern historical policy andmnemonic procedures, successes and failures along the way, provides grounds tosuggest that the main destructive factors are: first, the interests of certain political groups; second, the distinctive character of the social consciousness of Ukrainiansociety; third, notable regional differences in the perceptions of the world; fourth,the lack of scientific modeling of political decisions in the memorial sphere. Theprocess of de-communization was particularly complicated, which directly relatesto the ground of memory. Some citizens have perceived steps taken by the UkrainianInstitute of National Memory (UINM) in an ambiguous mannerby.The articlehighlights the means and mechanisms of external forces, first of all of the RussianFederation, within practices of intervention into the spaces of Ukrainian memoryof electoral mobilization. In a broad context of hybrid war against Ukraine, theyare aimed at destabilizing the political situation in the country, setting up differentpolitical and regional groups pitted against one another, so as to place in doubtthe historical perspective of the Ukrainian political nation. Keywords: Ukraine, Second World War, historical memory, myths, historicalpolitics, commemorative practices, mnemonic procedures, manipulativetechnologies. ; The article reviews several issues concerning the memory of the Second WorldWar in the USSR and sovereign Ukraine. Historical memory in its every dimension– collective, corporate, individual – plays an outstanding role in the processesof forming the nation and state. The official memory model is often based on the historical myth. Tracing the long evolution of commemorative practicesduring the Soviet era, one can record the change from the myth of the "GreatOctober socialist revolution" which dominated the collective/official memoryuntil the mid‑1960–70s, yet exhausted its resource of mobilization, to the myth of the "Great Patriotic War". The latter became particularly the central ideologicalpillar, an efficient tool of communist regime legitimization and the factorof consolidation in Soviet society.Exploiting the victim glorification componentsof this myth, the promoters of the mnemonic policy have made undeniable strides.Evidence of this is the great inertia of the myth of the "Great Patriotic War"in the post-Sovietterritory, especially in the Russian Federation, where it remainsthe main "brace" for authority and society. After the dissolution of the SovietUnion, a lengthy and controversial process to overcome the "Soviet heritage"began.Formation of the historical collective memory of the Ukrainian politicalnation, methods, and forms of "remembrance" of historical events in independentUkraine have grown increasingly detached from the imperial model and approachWestern models, although not deprived of certain rudiments. The fact that thispath is filled with multiple obstacles substantiates the competition between variousmemory models. Analysis of approaches by the Ukrainian leadership, politicalcircles, and civil institutions in the state to forming modern historical policy andmnemonic procedures, successes and failures along the way, provides grounds tosuggest that the main destructive factors are: first, the interests of certain political groups; second, the distinctive character of the social consciousness of Ukrainiansociety; third, notable regional differences in the perceptions of the world; fourth,the lack of scientific modeling of political decisions in the memorial sphere. Theprocess of de-communization was particularly complicated, which directly relatesto the ground of memory. Some citizens have perceived steps taken by the UkrainianInstitute of National Memory (UINM) in an ambiguous mannerby.The articlehighlights the means and mechanisms of external forces, first of all of the RussianFederation, within practices of intervention into the spaces of Ukrainian memoryof electoral mobilization. In a broad context of hybrid war against Ukraine, theyare aimed at destabilizing the political situation in the country, setting up differentpolitical and regional groups pitted against one another, so as to place in doubtthe historical perspective of the Ukrainian political nation. Keywords: Ukraine, Second World War, historical memory, myths, historicalpolitics, commemorative practices, mnemonic procedures, manipulativetechnologies.

The article analyzes the process of formation of the museum as an institution of social memory, which has a dynamic structure capable of performing social functions that are determined by social needs at the present stage of development. It is noted that the museum is a social institution that performs certain socio-cultural functions, and the study of the relationship between the museum and social memory is a topical scientific problem that is insufficiently studied at present. The museum as a social institution organizes and coordinates the activities of people in relation to the past, the transfer of knowledge about it, without which this activity would have become disparate, inconsistent. The museum institutionalizes normative models, patterns of behavior that determine what is considered legitimate or expected in a given society in relation to the historical past and predecessors, forms an attitude to the world of symbolic objects that belong to the past. The museum provides a symbolic presence of the past in the present, demonstrating the real values of different erasand peoples. In addition, the museum as a social institution can make a significant contribution to the problem of ecology, culture through the translation of values. The museum is a holistic, artificial, purposeful system, the origin of which is due to social needs and relevant social actions aimed at preserving social memory. In the course of historical development the museum, as a system, acquired a stable composition of components, developed the structure of their interactions and functions, was constructed into a social institute, received the status of research and cultural-educational institution, adapted to the influences of economic, political, social, spiritual and ideological factors., became the object of state policy. ; У статті аналізується процес становлення музею як інституту соціальної пам'яті, що має динамічну структуру, здатного виконувати соціальніфункції, які обумовлені суспільними потребами на сучасному етапі розвитку. Зазначено, що музей є соціальним інститутом, який виконує певні соціокультурні функції, а вивчення взаємозв'язку музею і соціальної пам'яті – актуальна наукова проблема, яка недостатньо досліджена на даний час. Музей як соціальний інститут організовує і координує діяльність людей по відношенню до минулого, передачі знань про нього, без чого ця діяльність набула би розрізненого, непослідовного характеру. Музей інституціоналізує нормативні моделі, зразки поведінки, які визначають, що в даному суспільстві вважається законним чи очікуваним у відношенні історичного минулого і попередників, формує ставлення до світу символічних об'єктів, які відносяться до минулого. Музей забезпечує символічну присутність минулого в теперішньому, демонструючи реальні цінності різних епох і народів. До того ж музей як соціальний інститут може внести суттєвий вклад у проблему екології, культури через трансляцію цінностей. Музейявляє собою цілісну, штучну, цілеспрямовану систему, зародження якої зумовлено суспільними потребами і відповідними соціальними діями, що має на меті збереження соціальної пам'яті. В ході історичного розвитку музей як система набув сталий склад компонентів, виробив структуру їхвзаємодій і функції, конструювався в соціальний інститут, одержав статус науково-дослідного і культурно-освітнього закладу, адаптувався до впливів економічних, політичних, соціальних, духовно-ідеологічних факторів, став об'єктом держаної політики.

The aim of the study is to reveal the content of the state policy of memory in modern Ukraine in the post-Maidan period (2014-2021), which was radically reoriented and, in fact, became an important area of countering information attacks during the hybrid war of the Russian Federation against Ukraine. The research methodology is interdisciplinary, combining methods of historical, political, sociological and legal sciences. The main results of the research: the content of the concept of "memory policy" is revealed, the structure of memory policy in modern Ukraine is determined, the stages of formation and implementation of memory policy in Ukraine on the basis of presidential electoral cycles are traced. Ukraine, which demonstrates a "swing" from Ukraine-centric to multi-vector. In particular, in the initial period (late 1980–1991) during the transformation of the conscious level in the state policy of memory the themes of the Cossacks, the origins of Ukrainian statehood, the Ukrainian national movement, the Ukrainian revolution of 1917–1920, the destruction of temples, the Holodomor 1932–1933, repressions and others; during the presidential terms of Leonid Kravchuk (December 1991 – July 1994) and Leonid Kuchma (July 1994 – January 2005) (as well as Viktor Yanukovych (February 2010 – February 2014)) there is a significant pluralism of memory policy strategies – the Soviet model still continued to exist, but a new Ukraine-centric model was born; during the presidential terms of Viktor Yushchenko (January 2005 – February 2010), Petro Poroshenko (June 2014 – May 2019) and Volodymyr Zelensky (since May 2019), Ukrainian-centric narratives dominate the state policy of memory, and the model is changing radically. state memory policy through the implementation of decommunization policy. It has been shown that during the open phase of the second cycle of the hybrid war of the Russian Federation against Ukraine (which began in 2014 and continues to this day) the most vulnerable and sensitive to information influences is the ...

The article analyzes peculiarities of Ukraine's memory policy in 2014-2019 in the context of its European integration aspirations. The features of the politics of memory / historical politics in Ukraine are described after the dramatic events of the end of 2013-2014, which were proclaimed as a "Revolution of Dignity" (or "Euromaidan"). These events were also connected with the beginning of Russian aggression in the East of Ukraine, with the beginning of so called "Leninopad" (demolition of monuments to Lenin) and forced decommunization up until 2019. That is, to the changes in the political class of Ukraine related to the election of the 6-th President Volodymyr Zelensky. Undoubtedly, memory policy will change and its content will receive a separate consideration in the nearest future. The author of this article first of all strived to stimulate broader scholarly discussions on this topic. Scientist's conscience demands to be modest in answering even those questions that appear simple at first sight. The scientific novelty is to summarize the key trends of the memory policy in Ukraine in 2014-2019 and to identify a number of problems that have a negative impact on Ukraine's European integration process. The article considers Ukrainian experience of memory policy as a mechanism for influencing political reality. Memory policy refers to effective mechanisms for influencing political reality, in particular, to change the degree of social consolidation, citizens' self-awareness, the formation and strengthening of collective identities. In 2014-2019 the gradual awareness of the effectiveness of these mechanisms caused the increase of interest in collective memory, which was demonstrated by the leaders of the state, politicians, political parties and civil society structures. The formation and implementation of memory policy in Ukraine were getting increasingly conscious and directed. The search for such a model of memory policy, which would be able to promote the consolidation of these groups into a united civil society, to convert a diversity of the images of the past of Ukraine into its resource, not its problem. This is also encouraged by the ongoing Russian hybrid aggression. One of its manifestations appears a permanent imposing on Ukrainians of the imperial-Soviet image of the past by the propaganda structures of the Russian Federation. This is prompted by a well-defined strategy for Ukraine's European integration. As the experience of 2014-2019 has shown, Ukraine with some of foundations of its historical policy fits quite organically into the pan-European scheme (for example, by strengthening the influence and role of civil society in this area). At the same time, there were some problems during the mentioned period. First of all, they were related to the search for an adequate model of the collective memory, which focuses on the value of the state as a common homeland and a human rights' guarantee. An important step was 2014 decommunization policy in Ukraine. By condemning totalitarianism (Nazi and Soviet models), it ensured that Ukraine's public space was cleansed of communist symbolism (though not definitively). At the same time, it has created new risks and new questions that need to be discussed and answered with the obligatory participation of expert scientists. ; У статті проаналізовано особливості політики пам'яті у 2014-2019рр. у контексті євроінтеґраційних прагнень України. Охарактеризовано особливості політики пам'яті/історичної політики в Україні після драматичних подій кінця 2013-2014 року, що їх оголошено «революцією Гідності» (або «Євромайданом»), з початком російської аґресії на Сході України, з початком «ленінопаду» і форсованої декомунізації і до 2019р. Тобто до змін у політичному класі України, пов'язаних з обранням 6-го Президента Володимира Зеленського. Безсумнівно, політика пам'яті змінюватиметься і її зміст невдовзі можна буде аналізувати окремо. Автор статті насамперед прагнув стимулювати подальшу дискусію дослідників і всіх осіб, зацікавлених в обговоренні вказаної теми. Сумління науковця вимагає не поспішати з однозначною відповіддю навіть на (здавалося б) прості запитання. Наукова новизна полягає в узагальненні ключових тенденцій політики пам'яті в Україні у 2014-2019рр. і у визначенні низки проблем, які мають неґативний вплив на процес євроінтеґрації України. Розглянуто український досвід політики пам'яті як механізму впливу на політичну реальність. Політика пам'яті належить до ефективних механізмів впливу на політичну реальність, зокрема, на ступінь консолідації суспільства, самоусвідомлення громадян, формування та зміцнення колективних ідентичностей. Поступове усвідомлення дієвості цих механізмів зумовлювало у 2014-2019рр. зростання інтересу до питань колективної пам'яті, яке демонстрували очільники держави, політики, політичні партії та структури громадянського суспільства. Формування та реалізація політики пам'яті в Україні відбувалося дедалі більш усвідомлено і спрямовано. Тривав пошук такої моделі політики пам'яті, яка здатна сприяти консолідації цих груп у єдине громадянське суспільство, зробити різноманіття образів минулого в України її ресурсом, а не проблемою. До цього спонукає і російська гібридна аґресія, одним із проявів якої стало перманентне нав'язування українцям з боку пропагандистських структур Російської Федерації імперсько-радянського образу минулого. До цього спонукає і чітко визначена стратегія України на європейську інтеґрацію. Як показав досвід 2014-2019рр., певними засадами своєї історичної політики Україна достатньо органічно вписується у загальноєвропейську схему (наприклад, посиленням впливу і ролі громадянського суспільства у цій сфері). Водночас у згаданий період виявилися і певні проблеми, насамперед пов'язані з пошуками адекватної викликам моделі колективної пам'яті, яка фокусується на цінності держави як спільної батьківщини і ґаранта прав людини. Важливим кроком стала політика декомунізації, що провадилася в Україні від 2014р. Засудивши тоталітаризм (нацистського і радянського зразків), вона забезпечила очищення публічного простору України від комуністичної символіки (хоча й не остаточно). Водночас вона породила нові ризики і нові питання, які потребують дискусій і пошуку відповідей за обов'язкової участі експертів-науковців.

The article evaluate the relevance of historical policy and politics of memory design over the past five years. Emphasis is placed on the activities of the Ukrainian Institute of National Memory, the question of what could be the historical policy/ politics of memory in the context of the activities of the new government.This article is written in the style of Anglo-American popular narrative about strategy-making, where there are places, people and objects to conquests for. The authors highlight the problematic issues in the work of the Institute of National Memory, namely the aggravation of the contradictions of collective memory narratives locally and internationally. The authors determine the reasons for the formation of historical policy problems, namely, the one-dimension policy of the Ukrainian Institute of National Memory, which has led to an increase in tension within the country and between regions of Ukraine and the lack of genuine communication by Institute with modern Ukrainian society.The focus is on the process of shaping politics of memory and their impact on public opinion and the image of the country in the world. The authors identify the reasons for the formation of politics of memory problems, namely, insufficiently active and honest work with socially significant target groups.In this article, the authors outline ways to overcome the current situation by offering 12 suggestions for improving historical/memory policy formulation, including the use of successful EU countries case studies on politics of memory models and activities with diverse local communities of memory. Particular attention is paid to defining the mission of the Institute of National Memory, whose primary purpose should be to create a politics of memory, that is, ideas/concepts that would unite the Ukraine with a focus on its common future. A future-oriented politics of memory must unite society. ; У статті розкривається актуальність дослідження історичної політики та політики пам'яті за останні п'ять років. Акцентовано увагу на діяльності Українського інституту національної пам'яті, розглянуто питання, якою могла б бути історична політика/політика пам'яті в контексті діяльності нової влади.Ця стаття написана у стилі англо-американських уявлень про формування стратегій, де є місця, люди та об'єкти, за які йде боротьба. Автори вказують на проблемні моменти в роботі Інституту національної пам'яті, а саме загострення протиріч наративів колективних пам'ятей в локальному та міжнародному масштабах. Автори визначають причини формування проблем історичної політики, а саме одновекторну політику Українського інституту національної пам'яті, яка призвела до збільшення напруги всередині країни і між регіонами нашої країни, та браку справжньої комунікації Українського інституту національної пам'яті із сучасним українським суспільством. Акцентовано увагу на процесі формування політики пам'яті та її впливу на громадську думку та на імідж країни в світі. Автори визначають причини формування проблем історичної політики, а саме не досить активну та чесну роботу із соціально значимими цільовими групами.У цій статті автори показують шляхи виходу з ситуації, що склалася, пропонуючи 12 пропозицій для покращення формування історичної політики/політики пам'яті, що включають як використання вдалих кейсів країн ЄС щодо моделей політики пам'яті, так і діяльності з різними локальними спільнотами пам'яті. Особлива увага приділена визначенню місії Інституту національної пам'яті, основним призначенням якого має бути саме створення політики пам'яті, тобто ідей/концептів, які б об'єднували країну з акцентом на її майбутнє. Політика пам'яті, орієнтована на майбутнє, має об'єднувати суспільство.

The article evaluate the relevance of historical policy and politics of memory design over the past five years. Emphasis is placed on the activities of the Ukrainian Institute of National Memory, the question of what could be the historical policy/ politics of memory in the context of the activities of the new government.This article is written in the style of Anglo-American popular narrative about strategy-making, where there are places, people and objects to conquests for. The authors highlight the problematic issues in the work of the Institute of National Memory, namely the aggravation of the contradictions of collective memory narratives locally and internationally. The authors determine the reasons for the formation of historical policy problems, namely, the one-dimension policy of the Ukrainian Institute of National Memory, which has led to an increase in tension within the country and between regions of Ukraine and the lack of genuine communication by Institute with modern Ukrainian society.The focus is on the process of shaping politics of memory and their impact on public opinion and the image of the country in the world. The authors identify the reasons for the formation of politics of memory problems, namely, insufficiently active and honest work with socially significant target groups.In this article, the authors outline ways to overcome the current situation by offering 12 suggestions for improving historical/memory policy formulation, including the use of successful EU countries case studies on politics of memory models and activities with diverse local communities of memory. Particular attention is paid to defining the mission of the Institute of National Memory, whose primary purpose should be to create a politics of memory, that is, ideas/concepts that would unite the Ukraine with a focus on its common future. A future-oriented politics of memory must unite society. ; У статті розкривається актуальність дослідження історичної політики та політики пам'яті за останні п'ять років. Акцентовано увагу на діяльності Українського інституту національної пам'яті, розглянуто питання, якою могла б бути історична політика/політика пам'яті в контексті діяльності нової влади.Ця стаття написана у стилі англо-американських уявлень про формування стратегій, де є місця, люди та об'єкти, за які йде боротьба. Автори вказують на проблемні моменти в роботі Інституту національної пам'яті, а саме загострення протиріч наративів колективних пам'ятей в локальному та міжнародному масштабах. Автори визначають причини формування проблем історичної політики, а саме одновекторну політику Українського інституту національної пам'яті, яка призвела до збільшення напруги всередині країни і між регіонами нашої країни, та браку справжньої комунікації Українського інституту національної пам'яті із сучасним українським суспільством. Акцентовано увагу на процесі формування політики пам'яті та її впливу на громадську думку та на імідж країни в світі. Автори визначають причини формування проблем історичної політики, а саме не досить активну та чесну роботу із соціально значимими цільовими групами.У цій статті автори показують шляхи виходу з ситуації, що склалася, пропонуючи 12 пропозицій для покращення формування історичної політики/політики пам'яті, що включають як використання вдалих кейсів країн ЄС щодо моделей політики пам'яті, так і діяльності з різними локальними спільнотами пам'яті. Особлива увага приділена визначенню місії Інституту національної пам'яті, основним призначенням якого має бути саме створення політики пам'яті, тобто ідей/концептів, які б об'єднували країну з акцентом на її майбутнє. Політика пам'яті, орієнтована на майбутнє, має об'єднувати суспільство.

The paper analyzes the project of creation of "New Kharkiv" – a "socialist town" for workers of Kharkiv Tractor Plant (KhTZ) at the level of its development, implementation and memory. Today, the space of "the town" is the heart of the Industrialnyi (1934–2016 Ordzhonikidzevskyi) district of Kharkiv, located on the northeast outskirts of the city. The article analyzes the project of "the town", everyday practices of its inhabitants in the 1930s, the image of the district in city guides, the symbolic changes that took place in the toponymics of the district during decommunization. It has been established that the authors and developers of the project were a team of young architects led by P. Alyoshin. The designers tried to realize the social ideals of the era through specific architectural solutions. It was assumed that all the residents of the town would be workers whose way of life would be in socialized to the limit. For this purpose, no kitchens were designed in the apartments, which was intended to provide public eating facilities. Some odious ideas (connecting the houses with corridor-bridges at the second floor level) were rejected in the early stages of implementation. The authors of city guides during the second half of the XX century. advised guests and residents of the city to visit the area of the "social town". Although its description is devoid of the pathos of the first five-year plan, it is labeled "model", "cozy", "green". The positive image of the area was marginalized in the early 1990s. With the decline of the economy, the collapse of the social sphere of enterprises, the working districts and towns in Ukraine lose their metaphorical meaning. The KhTZ area was no exception. The analysis of changes in the toponymics of the district shows that during the decommunization its space was deprived of the most odious Soviet political figures (S. Ordzhonikidze, S. Kosior, etc.). More than half of the streets were named after Soviet figures who are directly related to the development of the area and/or worked/were born in Kharkiv. New toponymic names reflect the historical context of origin and the essence of the working outskirts. ; У роботі здійснено аналіз проєкту створення «Нового Харкова» – «соціалістичного містечка» для робітників Харківського тракторного заводу (ХТЗ) на рівні розробки, реалізації та пам'яті про нього. Сьогодні простір «містечка» є серцевиною Індустріального (1934–2016рр. Орджонікідзевського) району Харкова, розташованого на північно-східній околиці міста. У статті аналізується проєкт «містечка», повсякденні практики його мешканців у 1930-ті, образ району в путівниках по місту, символічні зміни, що відбулись у топоніміці району під час декомунізації. Встановлено, що авторами-розробниками проєкту був колектив молодих архітекторів на чолі з П.Альошиним. Проєктувальники намагалися реалізувати суспільні ідеали епохи завдяки специфічним архітектурним рішенням. Передбачалося, що всі мешканці містечка будуть робітниками, побут яких буде максимально усуспільнено. Для цієї мети у квартирах не було запроєктовано кухонь, що мало забезпечити відвідування закладів громадського харчування. Окремі неприйнятні ідеї (з'єднання будинків коридорами-мостами на рівні другого поверху) були відкинуті на перших стадіях реалізації. Автори путівників по місту протягом другої половини ХХ ст. радили гостям та мешканцям міста відвідати район «соцмістечка». Його опис, хоч і позбавлений пафосу років першої п'ятирічки, втім, маркується як «зразковий», «затишний», «зелений». Позитивний образ району маргіналізується на початку 1990-х років. Із занепадом економіки, розвалом соціальної сфери підприємств робітничі райони та містечка в Україні втрачають метафоричний сенс свого існування. Район ХТЗ не був винятком. Аналіз змін у топоніміці району свідчить, що під час декомунізації його простір був позбавлений найбільш одіозних радянських політичних діячів (С.Орджонікідзе, С. Косіор та ін.). Більша половина вулиць була названа на честь радянський діячів, життя чи діяльність яких безпосередньо стосуються розвитку району та/чи Харкова. Нові топонімічні назви відображають історичний контекст виникнення та сутність робітничої околиці.

Literary process of any nation is closely connected with the historical events and political views of the country, since they play an important role in the formation of social consciousness. In this line of reasoning, the historical context determines the content and themes of artistic works. German society faces the challenge of working up the historical experience and re-interpreting the recent past. Different texts, which appeared at the end of the 20th century and have entered the literary fi eld at the beginning of the 21st century, affi rm the topicality of this problem. The year of 1995 is particularly an important period, considered as the year of transformation from the historical «eventful» themes of the 20th century to the reconsideration of those events not only by immediate participants but also by the witnesses who gained information from their parents or relatives. Marcel Beyer, a contemporary German writer, represents the generation of grandchildren who make efforts to re-commence the contact between generations, to reconcile them, to centralize individual memory and to separate it from the dissemination of the political model of German collective memory. Marcel Beyer's «Spione» (Spies) is a 2000 novel, united with his novels «Flughunde» (Flying dogs), published in 1995, and «Kaltenburg» (Kaltenburg), printed in 2008, by common thematic motives, especially with regard to the search of historical signs of Germany. Choosing the detective paradigm for the structure of the novel, the author reveals the important social processes of his era in the metaphorical form, connected with analyzing and interpretation of the past. The narrator's family is a diminutive model of the postwar society, which is represented by three generations: grandparents, children and grandchildren. At the fi rst glance, the events in the family life are not so much related to the «great history», they rather reveal the change in the German consciousness and the search for a new identity in the formation of a new paradigm in the perception of the past among Germans. In the novel written by the German, a war is conceptualized by the image of the Old because of its mystery and mystical essence. Thus, by using in his novel «Spies» the example of family relationships and the abstract image of the Old, Beyer depicts the metaphorical embodiment of the ways of perceiving the war and explicates the «interrupted» connection between generations. Keywords: memory, past, history, generation, historical reality, metaphorization. ; Порушено проблему актуалізації історичного минулого Німеччини молодим поколінням сучасних німецьких письменників. Основний зміст дослідження становить аналіз роману «Шпигуни» Марселя Байєра, який, обираючи детективну парадигму по- будови твору, на прикладі родинних стосунків зобразив метафоричне втілення різних типів сприймання війни сучасниками та проблему збереження зв'язку між поколіннями. Ключові слова: пам'ять, минуле, історія, покоління, історична дійсність, метафоризація.

Researsh methodology. In this article we have allocated and analysed the main resources of historical memory, which are considered utilising personal markers from studying publicist content and conceptualreading of discourses of historical memory in contemporary publications.Results. Publicists employ resources of historical memory (as indicated above), integrating a specific interpretative model of the past in the public consciousness, arguing a retrospective or prospective visionof philosophical and semantically dominant ideology, of which they are representatives and carriers. Historical «narrative», which reminds or, conversely ignores, directly reflects the spiritual-cultural andsocio-political processes in the society and depends upon the summons of the time. Consequently the study of the specifics, the use and intensification of these or other resources of historical memory enablethe analysis of fluctuations in world landmarks and moods, the peculiar dynamics of the rethinking and reinterpretation of facts, events, personalities and ideas of the past.Novelty. In this article we propose the definition and understanding of the term 'resources of historical memory' as 'the potential which has been accumulated in a matrix of historical memory and which, inthe event of necessity, becomes enabled within its carriers in order to process, understand and interpret reality'. From this broad definition a number of categories of resources of historical memory have emerged:informational; cognitive; mythological; political-ideological; organisational-management; didactic; interpretative; economic; investment; cultural; spiritual-religious; emotional; conflict/reconciliation;mobilisational/motivational; modernisation; military; imperialistic; identity/ self-identity.The practical significance. The practical value of the article may be measured in terms of the research results and conclusions which may be used by political analysts and journalists for the prognosisand development of media strategy. In practise, respective ideologies and global and cultural constructs formulated by publicists are deployed by mass media and propaganda organs to devise the informationstrategy. This in turn builds, within collective conscience, stereotypical historical regularity, historical analogies and reasone-consequential connections to substantiate the internal and external politics ofnations. ; В статье выделены и проанализированы основные ресурсы исторической памяти, которые рассмотрены как своеобразные маркеры изучения публицистического текста, концептуального прочтения дискурса исторической памяти в современной публицистике. Исследование использования и интенсификации тех или иных ресурсов исторической памяти дает возможность проследить изменение мировоззренческих ориентиров и настроений, динамику переосмысления интерпретации исторических фактов и событий со стороны публицистов и журналистов. ; Виділено та проаналізовано основні ресурси історичної пам'яті, які розглянуто як своєрідні маркери вивчення публіцистичного тексту, концептуального прочитання ня дискурсу історичної пам'яті у сучасній публіцистиці. Дослідження використання й інтенсифікації тих чи інших ресурсів історичної пам'яті дає можливість простежити зміну світоглядних орієнтирів і настроїв, динаміку переосмислення інтерпретації історичних фактів і подій з боку публіцистів та журналістів.

The article shows management process during the implementation of the development strategy of an enterprise's international economic performance (IEP) as a complex system, which includes processes, operations, elements. Strategic management process of IEP is a higher form of informational interaction, which cannot be effective without high-intellectual memory (supported with a computer). It reflects the functioning of strategic management system of IEP and is a complex phenomenon, which contains the target subsystem, providing subsystem, normative and legislative subsystem and management subsystem. In their turn, the subsystems mentioned above consist of partial processes, operations, and elements. Any strategy management will be effective if there are at least two channels: informational (direct and reverse) and energy (motivational) channel. The effectiveness of strategy implementation is determined with the level of sufficient information for managers of all levels and the motivational system. Conceptual model of strategic management process of IEP of an enterprise is suggested, which is based on the system approach and represented as a set of the following basic subsystems: "X" – target subsystem, "Y" – providing subsystem, "ХY" – normative and legislative subsystem, "Z" – management subsystem. The "X" axis – "System goals" – illustrates management cycle during the implementation of IEP strategy (a set of stages, processes, functions which should be carried out to achieve the goal (get the result). The "Y" axis represents the implementation of the goals and processes and defines means of the rational goal achievement. Strategic management subsystem (axis "Z") reflects the implementation of general strategic management functions of IEP on the background of accumulated experience (memory). Such system of relations requires the improvement and stabilization of the system of laws, regulations, instructions, orders, which form normative and legislative framework (axis "ХY"). It will determine and establish the "rules of the game" at competitive international markets. Each of the subsystems mentioned above forms its own technical and economic indicators (TEI-1 TEI-2, TEI-3, TEI-4), which are integrated into synthetic management criteria of IEP (TEI-5). ; У статті показано процес управління при реалізації стратегії розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства (ЗЕД) як складну систему, що містить у собі складові процеси, операції, елементи. Процес стратегічного управління ЗЕД представляє собою вищу форму інформаційної взаємодії, яка не може бути ефективною без високоінтелектуальної пам'яті (підтриманої комп'ютером). Він відображає функціонування системи стратегічного управління ЗЕД і є складним явищем, яке містить цільову, забезпечуючу, нормативно-законодавчу та керуючу підсистеми, які, у свою чергу, складаються із часткових процесів, операцій, елементів. Будь-яке управління стратегією буде ефективним при наявності як мінімум двох каналів: інформаційного (прямого і зворотного) та енергетичного (мотиваційного). Ефективність реалізації стратегії визначається рівнем інформаційного забезпечення менеджерів всіх ланок та мотиваційної системи. Запропоновано концептуальну модель процесу стратегічного управління ЗЕД підприємства, яка побудована на основі системного підходу і представлена у вигляді таких основних підсистем: «Х» – цільова підсистема, «Y» – забезпечуюча підсистема, «ХY» – нормативно-законодавча підсистема, «Z» – керуюча підсистема. Вісь «Х» – «Цілі системи» – ілюструє управлінський цикл при реалізації стратегії ЗЕД (сукупність етапів, процесів, функцій, які слід здійснити для досягнення мети (отримання результату). Вісь «Y» відображає реалізацію цілей і процесів, які необхідно здійснити, і визначає засоби раціонального досягнення цілей. Підсистема стратегічного управління (вісь «Z») відображає реалізацію загальних функцій стратегічного управління ЗЕД на фоні нагромадженого досвіду (пам'яті). Така система відносин потребує вдосконалення і стабілізації системи законів, підзаконних актів, інструкцій, наказів, тобто усієї нормативно-законодавчої бази (вісь «ХY»), яка буде визначати і встановлювати «правила гри» на конкурентних міжнародних ринках. Кожна із наведених підсистем формує власні техніко-економічні показники (ТЕП-1 ТЕП-2, ТЕП-3, ТЕП-4), які інтегруються в синтетичні критерії управління ЗЕД (ТЕП-5).