In this article, Italian philosopher and politician Gianni Vattimo (born 1936) problematizes the concept of "the end of metaphysics," which was announced in the 20th century. In Vattimo's opinion, the early 21st century sees a return of metaphysics. This points to a certain human need. Starting from two classic narratives – Friedrich Nietzsche's postulation of the death of God, and Martin Heidegger's critique of metaphysics – Vattimo proposes two alternatives: a «metaphysics of the authorized» and the «metaphysics of the downtrodden». Although the former has discredited itself, the latter hasn't. It may be this latter metaphysics that answers the profound human need without offering totalitarian forms of control, oppression, or certainty in the existence of a single truth for all.Keywords: metaphysics, Friedrich Nietzsche, values, death of God, Europe, European philosophy, 20th century, Martin Heidegger, nihilism, freedom, truth ; У цій статті італійський філософ і політик Джанні Ваттімо (нар. 1936) проблематизує поняття «кінця метафізики», який було проголошено у ХХ столітті. На думку Ваттімо, на початку ХХI століття метафізика повертається. Це свідчить про існу-вання певної людської потреби. Спираючись на класичні для цієї про-блематики наративи, – проголошення смерти Бога Фрідріхом Ніцше та критику метафізики Мартіном Гайдеґґером – Ваттімо висуває дві альтернативи: «метафізику уповноважених» та «метафізику знедоле-них». Хоча перша й дискредитувала себе, друга – ні. Вона може бути тією метафізикою, яка відповідає глибинній людській потребі і не пропонує тоталітарних програм контролю, пригнічення, переконання в існуванні лише однієї істини для всіх.Ключові слова: метафізика, Фрідріх Ніцше, цінності, смерть Бога, Евро-па, европейська філософія, ХХ століття, Мартін Гайдеґґер, нігілізм, свобода, істина
The classical model of philosophy has shaped ideas about its nature and aims that were laid in ancient metaphysics, but have been substantially amended by civilizational change. Socialcultural background of philosophy became trends that began to emerge in late medieval culture has particularly flourished there during modern times. Sphere of existence is important for the development of any spiritual phenomenon. For metaphysics it is the idea of humanity, acting as a kind of cultural protest against the domination of religion. This caused criticism of the medieval way of life and thinking. The idea of human revival based on spirit of antiquity has grounded. Disclaimer theological philosophy medieval variant type is as opposed to free philosophizing, coupled with poetry and literature, University dogmatic philosophy. There were a «rediscovery» of Plato, Aristotle reinterpretation. Philosophers explored a problem of human emotions and relationships, considering the person as a whole being, which is inherent in the mind, which cannot be considered without bodily desires and emotions. Change of the values awakened activity of the human person, led its transformation settings concerning himself and the surrounding world. Thus objectively obtained expression and ideological embodiment of civilization in a need of a new type of man - to a much greater extent compared to medieval activity, initiative, freedom, rationality, responsibility. Under the influence of such attitudes changes within religion gradually took place. Through the efforts of thinkers like Luther, Calvin, Munzer there were laid ideas of the Reformation that go far beyond its borders, gaining general cultural nature. The Church was increasingly losing control over everyday human existence. Gradually standards of a free, relaxed life became conventional; requirements of the body, «earthly» spirit demands fulfilling played a huge role. Thought and Culture of the Renaissance reflects the image of real life. In these circumstances, some religious institutions in the sixteenth century tried to revive and sustain the traditional symbols humble, «pure», ascetic life. But it could not curb the rapid process of reappraisal. Rationalist tendency, based on the elements of the ancient perception of the world and man's role in it, influenced religion. Reformation caused profound changes in the spiritual and religious region, the political landscape of Europe and in the economic and social structures. Protestantism that arose in the social sphere leads to the formation of a new ethics that justifies the work in any form of business and that becomes part of the general moral values. This problem is clearly explained in the writings of W. Sombart and M. Weber. ; Класична модель філософії сформувалася під впливом тих уявлень про її сутність і завдання, що були закладені ще в античній метафізиці, але які були істотно доповнені цивілізаційними змінами. Соціокультурним тлом розвитку філософії виступили тенденції, які стали виникати в культурі вже пізнього середньовіччя і особливо розквітли в ній у період Нового часу. Важливе значення для розвитку будь-якого духовного явища має середовище, сфера існування. Для метафізики це ідеї гуманізму, які виступають як своєрідний культурний протест проти панування релігії. Результатом цього стає критика середньовічного способу життя й мислення. Обґрунтовується ідея відродження людини на основі духу античності. Відмова від теологічного варіанта філософії середньовічного типу здійснюється як протиставлення вільного філософування, поєднаного з поезією й літературою, університетській догматичній філософії. Відбувається «перевідкриття» Платона, переосмислюються ідеї Арістотеля. Філософи досліджують проблему людських почуттів і взаємин, розглядаючи людину як цілісну істоту, якій властивий розум, котра не може жити поза тілесними бажаннями й афектами. Зміна ціннісних акцентів розбудила активність людської особистості, обумовила перетворення її установок стосовно самої себе й оточуючого світу. Тим самим об'єктивно отримала вираження ідейно-світоглядного втілення потреба цивілізації в людині нового типу – із значно більшою, порівняно із середньовіччям, мірою активності, ініціативи, свободи, розсудливості, відповідальності. Під впливом таких настроїв поступово відбуваються зміни усередині самої релігії. Зусиллями таких мислителів, як Лютер, Кальвін, Мюнцер закладаються ідеї реформації церкви, які виходять далеко за її межі, здобуваючи загальнокультурний характер. Церква починає все більше втрачати контроль над повсякденним існуванням людей. Поступово стверджувалися і все ширше розповсюджувалися норми вільного, розкутого життя; потребам, задоволенням тіла, насолодам «земного» духу відводилася величезна роль. Думка й культура епохи Відродження відображала зміни реального способу життя людей. У цих умовах деякі релігійні інституції в XVІ столітті намагалися оживити й витримати традиційні символи скромного, «чистого», аскетичного життя. Але ці заходи не могли стримати стрімкого процесу переоцінки цінностей. ; Класична модель філософії сформувалася під впливом тих уявлень про її сутність і завдання, що були закладені ще в античній метафізиці, але які були істотно доповнені цивілізаційними змінами. Соціокультурним тлом розвитку філософії виступили тенденції, які стали виникати в культурі вже пізнього середньовіччя і особливо розквітли в ній у період Нового часу. Важливе значення для розвитку будь-якого духовного явища має середовище, сфера існування. Для метафізики це ідеї гуманізму, які виступають як своєрідний культурний протест проти панування релігії. Результатом цього стає критика середньовічного способу життя й мислення. Обґрунтовується ідея відродження людини на основі духу античності. Відмова від теологічного варіанта філософії середньовічного типу здійснюється як протиставлення вільного філософування, поєднаного з поезією й літературою, університетській догматичній філософії. Відбувається «перевідкриття» Платона, переосмислюються ідеї Арістотеля. Філософи досліджують проблему людських почуттів і взаємин, розглядаючи людину як цілісну істоту, якій властивий розум, котра не може жити поза тілесними бажаннями й афектами. Зміна ціннісних акцентів розбудила активність людської особистості, обумовила перетворення її установок стосовно самої себе й оточуючого світу. Тим самим об'єктивно отримала вираження ідейно-світоглядного втілення потреба цивілізації в людині нового типу – із значно більшою, порівняно із середньовіччям, мірою активності, ініціативи, свободи, розсудливості, відповідальності. Під впливом таких настроїв поступово відбуваються зміни усередині самої релігії. Зусиллями таких мислителів, як Лютер, Кальвін, Мюнцер закладаються ідеї реформації церкви, які виходять далеко за її межі, здобуваючи загальнокультурний характер. Церква починає все більше втрачати контроль над повсякденним існуванням людей. Поступово стверджувалися і все ширше розповсюджувалися норми вільного, розкутого життя; потребам, задоволенням тіла, насолодам «земного» духу відводилася величезна роль. Думка й культура епохи Відродження відображала зміни реального способу життя людей. У цих умовах деякі релігійні інституції в XVІ столітті намагалися оживити й витримати традиційні символи скромного, «чистого», аскетичного життя. Але ці заходи не могли стримати стрімкого процесу переоцінки цінностей.
In the article the conceptual problems of philosophical and psychological study of aggression as a holistic phenomenon of human existence and justified dualistic nature of aggression. Based on the ambivalence meaning in human existence aggression, ambivalence, which is caused by anthropo-ontologically, defines the basic meanings of the dualistic nature of aggression.А standard image of aggression is that of an animal in the wild trying to take over some other animal's territory or attacking it to eat it. In human contexts, aggression often invokes anger, uncontrolled range, and belligerence. However, this negative concept, when it is specifically connected to males qua males or to workers in certain professions (sales, management, law, philosophy, politics) often takes on positive associations. In a civilized society, physical aggression is likely to land one in a jail or a mental institution. But males and workers in certain professions are not required to physically attack or eat their customers and coworkers to be considered aggressive. In these contexts, aggression is thought to be related to more positive concepts such as power, activity, ambition, authority, competence, and effectiveness – concepts that are related to success in these professions. And exhibition of these positive concepts is considered evidence that one is, or has been, aggressive.It is outlined complementary the lines of meaning and characteristics of concept «aggression», highlighting the problem human destructiveness.Due to the eccentricity of the human condition in the world «I» always split: it is fighting two major, necessary but oppositely directed forces – positive, constructive, and that creates and negative, destructive, which generating fundamental irresolvable conflict, causing enormous variety and complexity of human behavior, positivity and negativity is determined advantage of one of the forces.As for the prospects of philosophical and anthropological studies of aggression, we associate with heuristic potential «Anthropology limits», which provides opportunities to avoid the one-dimensional perception of aggression as an exceptional manifestation of human destructiveness, and in its relationship with transgression, human capacity for transcendence. Key words: metaphysics, aggression, human destructiveness, meanings, dualistic nature of aggression, aggression metaphysics. ; У статті розглядаються концептуальні проблеми філософсько–психологічного дослідження агресії як цілісного феномену людського буття і обгрунтовується дуалістична природа агресії. Виходячи з амбівалентності значення агресії в людському бутті, амбівалентності, яка обумовлена антропо–онтологічно, визначаються основні смисли дуалістичної природи агресії. Комплементарно окреслюються смислові контури та характеристики поняття «агресія». Ключові слова: метафізика, агресія, людська деструктивність, смисл, дуалістична природа агресії, метафізика агресії. В статье рассматриваются концептуальные проблемы философско-психологического исследования агрессии как целостного феномена человеческого бытия и обосновывается дуалистическая природа агрессии. Исходя из амбивалентности значение агрессии в человеческом бытии, амбивалентности, которая обусловлена антропо- онтологически, определяются основные смыслы дуалистической природы агрессии. Комплементарно определяются смысловые контуры и характеристики понятия «агрессия». Ключевые слова: метафизика, агрессия, человеческая деструктивность, смысл, дуалистическая природа агрессии, метафизика агрессии. In the article the conceptual problems of philosophical and psychological study of aggression as a holistic phenomenon of human existence and justified dualistic nature of aggression. Based on the ambivalence meaning in human existence aggression, ambivalence, which is caused by anthropo-ontologically, defines the basic meanings of the dualistic nature of aggression.А standard image of aggression is that of an animal in the wild trying to take over some other animal's territory or attacking it to eat it. In human contexts, aggression often invokes anger, uncontrolled range, and belligerence. However, this negative concept, when it is specifically connected to males qua males or to workers in certain professions (sales, management, law, philosophy, politics) often takes on positive associations. In a civilized society, physical aggression is likely to land one in a jail or a mental institution. But males and workers in certain professions are not required to physically attack or eat their customers and coworkers to be considered aggressive. In these contexts, aggression is thought to be related to more positive concepts such as power, activity, ambition, authority, competence, and effectiveness – concepts that are related to success in these professions. And exhibition of these positive concepts is considered evidence that one is, or has been, aggressive.It is outlined complementary the lines of meaning and characteristics of concept «aggression», highlighting the problem human destructiveness.Due to the eccentricity of the human condition in the world «I» always split: it is fighting two major, necessary but oppositely directed forces – positive, constructive, and that creates and negative, destructive, which generating fundamental irresolvable conflict, causing enormous variety and complexity of human behavior, positivity and negativity is determined advantage of one of the forces.As for the prospects of philosophical and anthropological studies of aggression, we associate with heuristic potential «Anthropology limits», which provides opportunities to avoid the one-dimensional perception of aggression as an exceptional manifestation of human destructiveness, and in its relationship with transgression, human capacity for transcendence.Key words: metaphysics, aggression, human destructiveness, meanings, dualistic nature of aggression, aggression metaphysics.
Urgency of the research.The article presents the metaphysical understanding of the national idea, which reflects events, concepts, dreams are very important in order to remain on the position of "objective observer" in the work of spiritual coryphaeus. After all, the course of the Ukrainian political nation is a vibrant, creative process, due to public understanding of the metaphysics of history. Target setting: The sophical context of the reform of the educational space can only be understood adequately if you yourself are personally involved in this. The main purpose of the article is to find out: to what extent the metaphysical reflection of a national idea may slow down attempts to vulgarly distort the search for truth or lead to its renaissance in Ukraine. Actual scientific researches and issues analysis. The methodology suggests that a positive answer to be complete and complete is only possible if detailed ontological-epistemological, transcendental and all other questions related both to the sophistry and the explication of the corresponding phenomenon of reforming the educational space are possible. In the basis of the research the following tasks are presented: to note, what significance for the civilized nationalization is the creativity of some outstanding personalities - the leaders of the spiritual culture, the fate, life, whose legacy acts, so to speak, a guiding way towards the historical course of ethno-nationalogenesis and enlightenment, as a universal content. Uninvestigated parts of general matters defining, research objective. The study constantly focuses on the comprehension and interpretation of their special heritage, in order to understand the logic of freedom and the spirit of nation-building, the meaning and orientation of the cultural-historical process in general, since without it it is impossible to reconstruct the process of building a perfect Ukrainian statehood, The research objective: in particular in the spirit of the civilizational principles of European freedom. Conclusions. Therefore, in the conclusion it is noted, in what exactly we mean words "freedom", "nobility", "plebeianism"; and such an exposition of the problem should be the basis for further study of ways to achieve a "historic compromise" (Ukrainophiles and Russophiles, Westerners and Slavophiles, left and right, cozacophiles and centrists, etc.) of all those who are trying to evolutionally overcome all provincial failings of the past ; В статті представлено метафізичне зрозуміння національної ідеї, яке відображує події, концепції, мрії дуже важливі для того, щоб залишатись на позиції «об'єктивного спостерігача» творчості духовних корифеїв. Адже хода української політичної нації є живий, творчий процес, завдяки громадського осмислення метафізики історії; софіологічний контекст реформування освітнього простору можна зрозуміти адекватно лише тоді, якщо ти сам особисто задіяний в цьому. Головна мета статті – з'ясувати: в якій мірі метафізична рефлексія національної ідеї може загальмувати спроби вульгарного перекручення пошуку істини або призвести до її ренесансу в Україні. Методологія передбачає, що позитивна відповідь, щоб бути повною та завершеною, можлива тільки тоді, коли детально продумані онтологічно-гносеологічні, трансцендентні та всі інші питання, пов'язані як з софіологією, так і з експлікацією відповідного феномену реформування освітнього простору. В основі дослідження представлено такі завдання: відзначити, яке значення для цивілізованого націотворення має творчість окремих видатних особистостей – корифеїв духовної культури, доля, життя, спадщина яких виступає, так би мовити, дороговказом на шляху історичної ходи етно-націогенезу та освітоцентризму, як універсальному змісту. В дослідженні постійно звертається увага до осмислення та інтерпретації їх особливої спадщини, задля розуміння логіки свободи і духу націотворення, сенсу та спрямованості культурно-історичного процесу взагалі, оскільки без цього не можна реконструювати процес вибудовування ідеальної української державності – зокрема у дусі цивілізаційних принципів європейської свободи. Тому у висновку зазначено, в якому саме значені нами використовуються слова «свобода», «шляхетність», «плебейство»; і така експозиція проблеми має стати підґрунтям для подальшого дослідження шляхів досягнення «історичного компромісу» (українофілів і русофілів, західників і слов'янофілів, лівіх і правих, козакофілів і центристів тощо) всіх тих, хто намагається еволюційно подолати всі провінційні вади минулого
Identification criteria metaphysical information culture as Postnonclassical understanding of the roles of government and society, the individual that learns the spirit of patriotism as the Millennium updated understanding of ethnic space of post-totalitarian era Ukraine. Economy hopes limits schematism «cog», and then the society honors the professional honesty and integrity demands on themselves and others that are part of mutual responsibility for the future Ukrayiny.V the same time among the leading educators and philosophers of our country took place more or less complete realization that the traditional education system can not provide the curved shape needs to be adequate ekonomiky.Schob modern life, destiny and creativity of our outstanding and philosophers and teachers of the past chasivTse very important in the context of transcendent order to discover the spirit Postnonclassical knowledge as spiritual activity, where turns its commitment to anthropological and historical knowledge - it also shows activity of civilized patriots that in the future the future become Europeans to overcome the level of stereotyping spirit malorossiyskoy menshovartosnosti that should strongly reject evolutionary way their knowledge, this corresponds to the time civilizational and evropeyskyh changes at the turn of the millennium. ; Виявлення метафізичних критеріїв інформаційної культури, як постнеокласичного осмислення розподілу ролей влади і суспільства, особистості, що засвоює дух патріотизму, оскільки на рубежі тисячоліть актуалізується осмислення етнонаціонального простору посттоталітарної доби України. Економіка надії обмежує схематизм «гвинтика», а тоді суспільство шанує чесність і порядність, професійну вимогливість до себе і інших, що є складовими взаємної відповідальності за майбутнє України.В цей же час у середовищі провідних педагогів та філософів нашої держави відбулося більш-менш повне усвідомлення того, що традиційна система освіти не може забезпечувати викривлені форми потреб сучасної економіки, щоб бути адекватними життю, долі і творчості наших видатних і філософів, і педагогів минулих часівЦе дуже важливе у трансцендентному контексті з тим, щоб виявити дух постнекласичного пізнання, як духовної активності, де виявляється його прихильність до антропологічно-історичного знання, - саме і виявляє активність тих цивілізованих патріотів, що в перспективі майбутнього стають європейцями, щоб подолати той рівень стереотипізації духу малоросійської меншовартосності, які треба рішуче відкинути еволюційним шляхом власних знань, це відповідає часу цивілізаційно-європейських перетворень на зламі тисячоліть. ; Виявлення метафізичних критеріїв інформаційної культури, як постнеокласичного осмислення розподілу ролей влади і суспільства, особистості, що засвоює дух патріотизму, оскільки на рубежі тисячоліть актуалізується осмислення етнонаціонального простору посттоталітарної доби України. Економіка надії обмежує схематизм «гвинтика», а тоді суспільство шанує чесність і порядність, професійну вимогливість до себе і інших, що є складовими взаємної відповідальності за майбутнє України.В цей же час у середовищі провідних педагогів та філософів нашої держави відбулося більш-менш повне усвідомлення того, що традиційна система освіти не може забезпечувати викривлені форми потреб сучасної економіки, щоб бути адекватними життю, долі і творчості наших видатних і філософів, і педагогів минулих часівЦе дуже важливе у трансцендентному контексті з тим, щоб виявити дух постнекласичного пізнання, як духовної активності, де виявляється його прихильність до антропологічно-історичного знання, - саме і виявляє активність тих цивілізованих патріотів, що в перспективі майбутнього стають європейцями, щоб подолати той рівень стереотипізації духу малоросійської меншовартосності, які треба рішуче відкинути еволюційним шляхом власних знань, це відповідає часу цивілізаційно-європейських перетворень на зламі тисячоліть.
This issue of Philosophical Thought publishes the materials of the seminar "Laboratory of Scientific Translation", which was devoted to the discussion of the Ukrainian translation of Aristotle's work "Metaphysics". The seminar took place on September 22, 2020 at the GS Institute of Philosophy. Frying pans of the National Academy of Sciences of Ukraine with the support of the NGO "Laboratory of Legislative Initiatives" and the publishing house "Tempora". The text of the Ukrainian translation was presented by the translator of the work Oleksiy Panych. The experts were Lesia Zvonska and Vitaliy Terletsky. The seminar was moderated by Vakhtang Kebuladze. ; У цьому числі «Філософської думки» публікуються матеріали семінару «Лабораторії науко- вого перекладу», який був присвячений обговоренню українського перекладу твору Аристотеля «Метафізика». Семінар відбувся 22 вересня 2020 року в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за підтримки ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» і видавництва «Тем- пора». Текст українського перекладу представив перекладач твору Олексій Панич. Експертами були Леся Звонська та Віталій Терлецький. Модерував семінар Вахтанґ Кебуладзе.
Review of Stetter, J., & Ramond, C. (Eds.). (2019). Spinoza in 21st-century American and French philosophy: metaphysics, philosophy of mind, moral and political philosophy. London: Bloomsbury Academic. ; Огляд книги Stetter, J., & Ramond, C. (Eds.). (2019). Spinoza in 21st-century American and French philosophy: metaphysics, philosophy of mind, moral and political philosophy. London: Bloomsbury Academic.
The following philosophical and religious problems are raised: if ethnos is the creator and the bearer of its ethnic religion, there is the metaphysical interrelation between the nation and its native «blood» Gods; the preservation of the native myths, which are the basis of ethnic religion, is a guarantee of the existence of an ethnos in time and space; such categories as «motherland», «a mother-tongue», «a native faith» are the metaphysical trinity and guarantee of the self-preservation of the nations. Philosophers, psychologists, ethnologists and religious scholars paid extra attention to these theoretical and philosophical problems, among them: H. Skovoroda, L. Feuerbach, E. Dühring, R. Otto, K. Jung, V. Shayan, A. de Benoist, V. Karabanov. The research showed that each of the numinous (divine) force has its unique identification, associated with a particular nation: the God of the Bible and the Gods of the Rigveda are neither identic, nor interchangeable. The notions about the Gods in the ethnic and world religions have the radical differences which are characterized by the contrasts: immanency and transcendence, naturalness and artificiality, mythology and history and so on. The long-going coexistence in the European consciousness of two antagonistic types of spirituality extended the process of disintegration and the rupture of traditional social principles. At the turn of XX–XXI centuries in the European countries the tendency to overestimation of the religious axiology imposed on humanity by the global world religions became obvious, and there were attempts to restore the native religious systems. Ethnology of religion has to pay attention to the categories, in which the deep connection of an ethnos with its own numinous force reveals, and to learning those spiritual deformations to which an ethnos is exposed as a result of the political obtrusion of an alien religion. ; Пока этнос является создателем и носителем этнической религии, до тех пор еще существует его метафизическая взаимосвязь с его родными «кровными» Богами. По К. Юнгу, сохранение родного мифа является залогом существования этноса во времени и пространстве. Представления о Богах в этнических и мировых религиях имеют радикальные отличия, характеризующиеся противоположностями: имманентностью и трансцендентностью, естественностью и искусственностью, мифологичностью и историчностью и др. Длительное сосуществование в европейском сознании двух антагонистических видов духовности углубило процесс распада и разрыва традиционных общественных устоев. Категории «родная земля», «родной язык», «родная вера» составляют метафизическое триединство и являются гарантией самосохранения народов в глобализированном мире. На рубеже ХХ–ХХI вв. в европейских странах уже наметилась тенденция к переоценке религиозной аксиологии и появились попытки реставрации родных религиозных систем. Категории «нуминозная сила» и «метафизика крови» еще должны получить осмысление в системе этнологии и философии религии. ; Поки етнос є творцем і носієм етнічної релігії, доти існує його метафізичний взаємозв'язок з його рідними «кревними» Богами. За К. Юнгом, збереження рідного міфу є запорукою існування етносу в часі й просторі. Уявлення про Богів у етнічних та світових релігіях мають відмінності, що характеризуються протилежностями: іманентністю і трансцендентністю, природністю і штучністю, міфологічністю й історичністю та ін. Тривале співіснування в європейській свідомості двох антагоністичних видів духовності поглибило процес розпаду й розриву традиційних суспільних устоїв. Категорії «рідна земля», «рідна мова», «рідна віра» становлять метафізичну триєдність, що є гарантією самозбереження народів у глобалізованому світі. На рубежі ХХ–ХХІ ст. у європейських країнах уже окреслилась тенденція до переоцінки релігійної аксіології та з'явилися спроби реставрації рідних релігійних систем. Категорії «нумінозна сила» та «метафізика крові» ще потребують осмислення в системі етнології та філософії релігії.
The article analyses M. M. Bakhtin's early works "Art and Responsibility" and "Toward a Philosophy of Act" which show that the philosophical way of Russian thinker was essentially parallel to the path of Western philosophy from Heidegger to post-structuralism and at the same time was an original attempt to overcome the transcendental approach in philosophy and aesthetics. Bakhtin worked out his original "first" philosophy of being or moral philosophy as polemically opposed to the Western philosophy of mind and especially to Kant's philosophy. But it was not free from certain transcendental moments connected with the orientation on the phenomenological method which later caused Bakhtin's evolvution towards hermeneutical philosophy of language and culture. ; В статье предлагается анализ ранних работ М. М. Бахтина «Искусство и от-ветственность» и «К философии поступка», который показывает, что фило-софский путь русского мыслителя развивался по существу параллельно пути за-падной философии от Хайдеггера до постструктурализма и в то же время был оригинальной попыткой преодоления трансцендентального подхода в философии и эстетике. Бахтин разработал оригинальную «первую» философию бытия или нравственную философию, полемически направленную по отношению к западной философии сознания и в особенности кантовской философии. Но она сама не бы-ла свободна от некоторых моментов трансцендентализма, связанных с ориен-тацией на феноменологический метод, что позднее обусловило эволюцию Бахти-на в направлении герменевтической философии языка и культуры. Антисери Д., Реале Дж. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 4: От романтиз-ма до наших дней. – М.: Петрополис, 1994. – 880 с. Бахтин М.М. Собрание сочинений: В 7-ми т. – М.: Издательство русские словари; Языки славянской культуры. – Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов, 2003. – 960 с. Библер М.С. Михаил Михайлович Бахтин, или Поэтика культуры. – М.: Гнозис, 1991. – 170 с. Бонецкая Н.К. М. Бахтин в 1920-е годы // Диалог. Карнавал. Хронотоп. – Витебск: Изд-во Витебского пединститута. – 1994. – № 1. – С. 16–62. Бонецкая Н.К. М. Бахтин и идеи герменевтики // Бахтинология: Исследования, переводы, публикации. – СПб.: Алетейя, 1995. – С. 32–42. Буржуазная философия кануна и начала империализма. – М.: Высшая школа, 1977. – 424 с. Бялостоцки Д. Разговор как диалогика, прагматика и герменевтика: Бахтин, Рорти, Гадамер // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 126–142. Давыдов Ю. У истоков социальной философии М.М. Бахтина. // Социологические исследо-вания. – М.: 1986. – №2. – С. 170–181. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Буржуазная философия середины XIX – начала XX века. – М.: Высшая школа, 1988. – 520 с. Исаков А.Н. Философия поступка Бахтина и трансцендентально-феноменологическая традиция // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 90–102. Исупов К.Г. О философской антропологии М.М. Бахтина // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 30–46. Каган М.С. Идея диалога в философско-эстетической концепции М. Бахтина: закономерно-сти формирования, духовный контекст и социокультурный смысл // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 17–31. Каган Ю.М. Люди не нашего времени // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 34–46. Караченцева И.С., Караченцева Т.С. М.М. Бахтин и Ж. Деррида: фигура читателя // М.М. Бахтин: эстетическое наследие и современность: межвузовский сборник научных тру-дов. – Ч. II. – Саранск: Издательство Мордовского университета, 1992. – С. 183–189. Коген Г. Теория опыта Канта. Гл. 16. Система критического идеализма. / Пер. В. Н. Белова // Вопросы философии. – 2006. – № 4. – С. 151–173. Куюнжич Д. Смех как «другой» у Бахтина и Деррида // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 83–107. Лекции по истории эстетики. Книга 3, часть 1. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1976. – 192 с. Махлин В.Л. «Диалогизм» М.М. Бахтина как проблема гуманитарной культуры ХХ века // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 107–129. Медведев В.И. Проблема контекста у М. Бахтина и в западной философии языка // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 118–127. Назинцев В.В. Мыслитель Бахтин и теоретик Хайдеггер // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Изда-тельство «Образование», 1991. – С. 102–112. Некрасов С.В. Высказывание как предмет феноменологического рассмотрения (Бахтин и Гуссерль) // Бахтинские чтения – II. Материалы Международной научной конферен-ции: Витебск, 24-26 июня 1996 г. – Витебск: Изд-во Витебск. ун-та, 1998. – С. 97–104. Понцо А. «Другость» у Бахтина, Бланшо и Левинаса // Бахтинология: Исследования, переводы, публикации. – СПб.: Алетейя, 1995. – С. 61–78. Рыклин М. К. Сознание и речь в концепции М.М. Бахтина // М.М. Бахтин как философ. – М.: Наука, 1992. – С. 175–189. Столович Л.Н. М.М. Бахтин и проблема ценности // Эстетика М.М. Бахтина и современ-ность. – Саранск: 1989. – С. 25–27. Фохт Б.А. О постановке основной проблемы эстетики у Канта и Когена в связи с критикой основных понятий и принципов, примененных Кантом к ее решению // Б.А. Фохт. Из-бранное (из философского наследия). – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – С. 195–262. Холквист М. Услышанная неслышимость: Бахтин и Деррида // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 164–190. Чаплеєвич Є. Діалогічне мислення Михайла Бахтіна // Література. Теорія. Методологія. – Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 176–197. Эмерсон К. Американские философы в свете изучения Бахтина (Уильям Джеймс, Джордж Герберт Мид, Джон Дьюи и Михаил Бахтин по поводу философии поступка) // Диа-лог. Карнавал. Хронотоп. – Витебск: Издательство Витебского пединститута, 1993. – № 2-3. – С. 5–18. Bakhtin M.M. Toward a philosophy of the act. – University of Texas Press, 1993. – 106 р. Beck L.W. Neo-Kantianism // Encyclopedia of Philosophy / Donald M. Borchert, eds. – Thomson Gale, 2006. – Vol. 6. – Р. 539–546. Brandist C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics / Craig Brandist. – London: Pluto Press, 2002. – 221 p. Clark K., Holquist M. Mikhail Bakhtin. – Harvard University Press, 1984. – 398 р. Cohen H. Kants Theorie der Erfahrung / 2. Auflage. – Berlin: Ferd. Dümmlers Verlagsbuchhand-lung, 1885. – 616 S. Cohen H. Kants Begründung der Aesthetik. – Berlin: Ferd. Dümllers Verlagsbuchhandlung, 1889. – 434 S. Cohen H. System der Philosophie. T. 3: Ästhetik des reinen Gefühls. – Bd. 1. – Berlin: Cassirer, 1912. – XIV, 402 S. Holquist M. Dialogism. Bakhtin and his World. – London and New York: Routledge, 2002. – 224 р. ; У статті пропонується аналіз ранніх праць М. М. Бахтіна «Мистецтво й від-повідальність» та «До філософії вчинку», який показує, що філософський шлях російського мислителя розвивався значною мірою паралельно шляхові західної фі-лософії від Гайдеґера до постструктуралізму і водночас був оригінальною спро-бою подолання трансцендентального підходу в філософії та естетиці. Бахтін розробив оригінальну «першу» філософію буття або моральну філософію, поле-мічно спрямовану стосовно західної філософії свідомості й особливо кантівської філософії. Проте сама вона не була вільною від певних моментів трансцендента-лізму, пов'язаних з орієнтацією на феноменологічний метод, що пізніше зумовило еволюцію Бахтіна в напрямку до герменевтичною філософії мови та культури. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Антисери Д., Реале Дж. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 4: От романтиз-ма до наших дней. – М.: Петрополис, 1994. – 880 с. Бахтин М.М. Собрание сочинений: В 7-ми т. – М.: Издательство русские словари; Языки славянской культуры. – Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов, 2003. – 960 с. Библер М.С. Михаил Михайлович Бахтин, или Поэтика культуры. – М.: Гнозис, 1991. – 170 с. Бонецкая Н.К. М. Бахтин в 1920-е годы // Диалог. Карнавал. Хронотоп. – Витебск: Изд-во Витебского пединститута. – 1994. – № 1. – С. 16–62. Бонецкая Н.К. М. Бахтин и идеи герменевтики // Бахтинология: Исследования, переводы, публикации. – СПб.: Алетейя, 1995. – С. 32–42. Буржуазная философия кануна и начала империализма. – М.: Высшая школа, 1977. – 424 с. Бялостоцки Д. Разговор как диалогика, прагматика и герменевтика: Бахтин, Рорти, Гадамер // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 126–142. Давыдов Ю. У истоков социальной философии М.М. Бахтина. // Социологические исследо-вания. – М.: 1986. – №2. – С. 170–181. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Буржуазная философия середины XIX – начала XX века. – М.: Высшая школа, 1988. – 520 с. Исаков А.Н. Философия поступка Бахтина и трансцендентально-феноменологическая традиция // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 90–102. Исупов К.Г. О философской антропологии М.М. Бахтина // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 30–46. Каган М.С. Идея диалога в философско-эстетической концепции М. Бахтина: закономерно-сти формирования, духовный контекст и социокультурный смысл // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 17–31. Каган Ю.М. Люди не нашего времени // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 34–46. Караченцева И.С., Караченцева Т.С. М.М. Бахтин и Ж. Деррида: фигура читателя // М.М. Бахтин: эстетическое наследие и современность: межвузовский сборник научных тру-дов. – Ч. II. – Саранск: Издательство Мордовского университета, 1992. – С. 183–189. Коген Г. Теория опыта Канта. Гл. 16. Система критического идеализма. / Пер. В. Н. Белова // Вопросы философии. – 2006. – № 4. – С. 151–173. Куюнжич Д. Смех как «другой» у Бахтина и Деррида // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 83–107. Лекции по истории эстетики. Книга 3, часть 1. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1976. – 192 с. Махлин В.Л. «Диалогизм» М.М. Бахтина как проблема гуманитарной культуры ХХ века // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 107–129. Медведев В.И. Проблема контекста у М. Бахтина и в западной философии языка // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 118–127. Назинцев В.В. Мыслитель Бахтин и теоретик Хайдеггер // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Изда-тельство «Образование», 1991. – С. 102–112. Некрасов С.В. Высказывание как предмет феноменологического рассмотрения (Бахтин и Гуссерль) // Бахтинские чтения – II. Материалы Международной научной конферен-ции: Витебск, 24-26 июня 1996 г. – Витебск: Изд-во Витебск. ун-та, 1998. – С. 97–104. Понцо А. «Другость» у Бахтина, Бланшо и Левинаса // Бахтинология: Исследования, переводы, публикации. – СПб.: Алетейя, 1995. – С. 61–78. Рыклин М. К. Сознание и речь в концепции М.М. Бахтина // М.М. Бахтин как философ. – М.: Наука, 1992. – С. 175–189. Столович Л.Н. М.М. Бахтин и проблема ценности // Эстетика М.М. Бахтина и современ-ность. – Саранск: 1989. – С. 25–27. Фохт Б.А. О постановке основной проблемы эстетики у Канта и Когена в связи с критикой основных понятий и принципов, примененных Кантом к ее решению // Б.А. Фохт. Из-бранное (из философского наследия). – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – С. 195–262. Холквист М. Услышанная неслышимость: Бахтин и Деррида // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 164–190. Чаплеєвич Є. Діалогічне мислення Михайла Бахтіна // Література. Теорія. Методологія. – Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 176–197. Эмерсон К. Американские философы в свете изучения Бахтина (Уильям Джеймс, Джордж Герберт Мид, Джон Дьюи и Михаил Бахтин по поводу философии поступка) // Диа-лог. Карнавал. Хронотоп. – Витебск: Издательство Витебского пединститута, 1993. – № 2-3. – С. 5–18. Bakhtin M.M. Toward a philosophy of the act. – University of Texas Press, 1993. – 106 р. Beck L.W. Neo-Kantianism // Encyclopedia of Philosophy / Donald M. Borchert, eds. – Thomson Gale, 2006. – Vol. 6. – Р. 539–546. Brandist C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics / Craig Brandist. – London: Pluto Press, 2002. – 221 p. Clark K., Holquist M. Mikhail Bakhtin. – Harvard University Press, 1984. – 398 р. Cohen H. Kants Theorie der Erfahrung / 2. Auflage. – Berlin: Ferd. Dümmlers Verlagsbuchhand-lung, 1885. – 616 S. Cohen H. Kants Begründung der Aesthetik. – Berlin: Ferd. Dümllers Verlagsbuchhandlung, 1889. – 434 S. Cohen H. System der Philosophie. T. 3: Ästhetik des reinen Gefühls. – Bd. 1. – Berlin: Cassirer, 1912. – XIV, 402 S. Holquist M. Dialogism. Bakhtin and his World. – London and New York: Routledge, 2002. – 224 р.
In the article, the transformation of classic rationality is examined in the direction ofpositive science diversification and other forms of mastering the world, such as ideology and metaphysics. The special attention is paid to the research of opposition between positive science and ideology. Ideology is examined as the spiritually-practical phenomenon that goes beyond the limit of the classic rationality canons. The new stage in development ofpositive science comes with appearance of studies about values. The model of valued-rational action gives positive science an opportunity to investigate mass political actions, without using the category of "ideology". Development of conceptual ideology model within the framework of methodological paradigm of positivism could be examined as the changes in the regularly recommencing attempts to clean positive knowledge from metaphysical, ideological and valued influences, saving its objective content. ; В статье рассматривается трансформация классической рациональности в направлении диверсификации позитивной науки и иных форм освоения мира, таких как идеология и метафизика. Особое внимание уделяется исследованию противостояния позитивной науки и идеологии. Идеология рассматривается как духовно-практический феномен, не укладывающийся в каноны классической рациональности. Новый этап в развитии позитивной науке наступает с появлением учения о ценностях. Модель ценностно- рационального действия дает возможность позитивной науке исследовать массовые политические акции, не обращаясь к категории «идеология». ; У статті розглядається трансформація класичної раціональності в напрямку диверсифікації позитивної науки та інших форм освоєння світу, таких як ідеологія і метафізика. Особлива увага приділяється вивченню протистояння позитивної науки і ідеології. Ідеологія розглядається як духовно-практичний феномен, що не укладається в канони класичної раціональності. Новий етап у розвитку позитивної науки настає з появою вчення про цінності. Модель ціннісно-раціональної дії дає можливість позитивній науці дослідити масові політичні акції, не звертаючись до категорії «ідеологія».
The paper presents a reconstruction of the «metaphysics of war» by involving the conception of a total mobilization by E.Junger and an existential-phenomenological philosophy by J. Patocka. The author claims that the modern «non-traditional» war embodies not the true unity of nations by Junger, or а solidarity experience by Patocka, but the policy of a militarized humanity, which leads to an escalation of violence. ; Стаття присвячена реконструкцiї «метафiзики вiйни» через звернення до концепцiї тотальної мобiлiзацiї Е. Юнгера та екзистенцiйно-феноменологiчної фiлософiї Я. Паточки. Автор стверджує, що сучасна «нетрадицiйна» вiйна утверджує не iстинну єднiсть нацiй Е. Юнгера чи досвiд солiдарностi Я. Паточки, а полiтику воєнiзованого гуманiзму, що призводить до ескалацiї насилля.
The current state of philosophizingis reflected by the level of distrust of the society to philosophy, starting from students and ending with government officials. However, permanent crisis of fundamental philosophy includes new opportunities, new search activity, new ideas that are able to reformat «the philosophical field». The aim of the study is the analysis and conceptualization of elements of «non-classicality». The object of our study is internal philosophical processes that shape modern non-classical philosophical perspectives. The subject of the analysis is search for fundamentally interconnected structural elements that create the conditions for non-classical paradigm of discourse philosophizing. From the historical and philosophical points of view, early Christianity was formed as a conscious ontological opposition to ancient metaphysics, resulting in formation of non-classical ontology. Elements of non-classical epistemology have feory as methodology of ethical and aesthetic transformationas its core. From the mid-nineteenth century and throughout the twentieth century various forms of non-classical social philosophystarted to appear. The end of XX – beginning of XXI centuries is the crisis of philosophical anthropologism, which started the formation of various forms of non-classical anthropology (synergetic anthropology). The conclusion of the study is the need for synthesis and conceptualization of non-classical approaches including both philosophy and science in general, making it necessary to form a complex but coherent system of non-classical thinking. According to the author, it will allow not only to finally overcome the crisis of classical philosophy and «Death of Philosophy», but also identify strategic directions and future development of modern philosophy. ; Элементы неклассичности, что начали методологически формироваться в период латентного философского кризиса ХІХ ст., завершились полным отрицанием фундаментальной философии как таковой в конце в ХХ век. В результате сформировалась странная и даже парадоксальная ситуация индеферентногоотношения к любой философии не только со стороны массового сознания, но и со стороны интеллектуальной элиты. Автор обращает внимание на то, что на периферии классической философии формировались элементы неклассической философской парадигмы, несущие в себе эвристические возможности формирования структурно целостного неклассического философского дискурса. Созрела внутренне философская необходимость в формировании неклассического философствования как целостной, но одновременно открытой системы. Именно элементы неклассического философствования требуют системного оформления в процессе творческого синтеза, чтозакладывает новые теоретические основы как для формирования нового аксиологического и интел лектуального статуса философии в обществе, так и для эффективного решения стратегических цивилизационных задач. ; Елементи некласичності, що почали методологічно формуватися в період латентної філософської кризи ХІХ завершилися тотальним запереченням фундаментальної філософії як такої в кінці в ХХ століття. В результаті сформувалась дивна і навіть парадоксальна ситуація індиферентного ставлення до будь-якої філософії не тільки з боку масової свідомості, але й з боку інтелектуальної еліти. Автор звертає увагу на те, що на периферії класичної філософії формувались елементи некласичної філософської парадигми, що несуть в собі евристичні можливості формування структурно цілісного некласичного філософського дискурсу. Визріла внутрішньо філософська необхідність у формуванні некласичного філософствування як цілісної, але водночас відкритої системи. Саме елементи некласичного філософствування вимагають системного оформлення в процесі творчого синтезу, що закладає нові теоретичні засади як для формування нового аксіологічного та інтелектуального статусу філософії в суспільстві, так і для ефективного вирішення стратегічних цивілізаційних завдань.
In this paper we present a theoretical basis of polemologii. We indicate for the relationship of a) anthropology and b) science of peace and the nature of war and armed conflicts. We discuss the causes of the war in the context of the development of peoples and nations. We consider the ethical aspects of research on the nature of war and peace, operational metaphysical essence of contemporary wars and armed conflicts; the article points out the elements of management in the relations of war and peace, we show the perspective of humanities research on the issue of war and peace. We explanation - from the point of view of metaphysics of Solidarity movement of the decade from 1980 to 1989 - the causes of war and explaining the conditions of the knowledge of peace. Our study is based on a study of the tasks of a social movement in Poland in the years 1980-1989. Also applies to the problem of security of the person in the light of the principles of modern neuroscience and anthropology, personal security, terrorism and other threats to civilization. Key words: the theory of peace and war, conflicts and humanistic science, progress, revolution of the Solidarity in the decade 1980-89 in Poland, ethics, philosophy of war, metaphysics of peace, Polish anthropology about war, conditions of knowing the peace, safety of the person, terrorism. ; W pracy przedstawiamy teoretyczne podstawy polemologii. Wskazane są relacje antropologii i nauki o pokoju i naturze wojny i konfliktów zbrojnych. Omawiamy przyczyny wojny w kontekście rozwoju ludów i narodów. Rozpatrujemy etyczne aspekty badań nad naturą wojny i pokoju, metafizyczną operacyjną istotę współczesnych wojen i konfliktów zbrojnych, wskazujemy na elementy zarządzania w relacjach wojny i pokoju, ukazujemy perspektywy badań humanistycznych nad zagadnieniem wojny i pokoju. Zajmujemy się wyjaśnianiem – z punktu widzenia metafizyki Solidarności dekady lat 1980-89 - przyczyn wojen i wyjaśnianiem warunków poznania pokoju. Badania nasze opierają się na studiowaniu zadań ruchu społecznego w Polsce w latach 1980-89. Dotyczą też problemu bezpieczeństwa osoby w świetle zasad neurologii i antropologii współczesnej, bezpieczeństwa personalnego, terroryzmu i innych zagrożeń cywilizacyjnych. Słowa kluczowe: nauka o pokoju i wojnie, konflikty, postęp, rewolucja Solidarności w dekadzie 1980-89 w Polsce, etyka, filozofia wojny, metafizyka pokoju, antropologia polska a wojna, warunków poznania pokoju, bezpieczeństwo osoby, terroryzm.
The processes that are taking place in Ukraine in the field of educational reform intersect with the approaches of post-classical philosophy to the humanization of social sciences, since the national and cultural space of Europe has the optimum intentions to accumulate our civilizational experience. The scope of humanitarian education in Ukraine touches upon the problems of metaphysics of the Ukrainian idea, both at the level of secondary and higher education, including its new branch – higher vocational education, as a social tool for the professional training of specialists of secondary and higher level. The aim is to create, renew and connect in a civilized way noble-minded people – the key to creative thinking of the Ukrainian idea in the young generations, although to some extent, superficial philosophical preparation has led to manifestations of situationally-local underestimation of it. That is, the underestimation of the purely liberal metamorphoses of the national idea, and of its role in the educational dialogue of the ordinary subject of nationalization, of the «little Ukrainian», manifested its collective mind, in particular, during the dense impediments of the evolutionary formation of a political nation. Thus, in the socio-philosophical development of the foundations of the patriotic worldview, the importance of understanding the «movement of metaphysics of history» to a new type of society, it is necessary to consider, for example, in this coordinate system socio-educational syndrome of «pre-crisis man»: recreates the spirit of civilized even with situational neurotic stress states that reproduced some ambitious leaders of oligarchic groups. Socio-humanitarian provision of philosophical and historical factors of the communicative-anthropological security of the collective mind of the postmodern personality influences the relationship between the noosphere, order and chaos. The sociocultural foundations of the transformations in Ukraine of the value sphere of social life are very diverse, especially now that the public sphere of society is the object of the search for a national idea, the essence is a patriotic personality, with all the phenomena and processes that take place in it. The subject of the search is fixed in its methodological concepts, laws, categories, principles. The futurists of personifying the steps of a political nation have manifested themselves as humanistic aspirations of the community (its electorate) not only to model the optimal opportunities for creative self-determination of a person's self-identification. The post-Soviet peculiarity of electoral heterogeneous and unexpected (for Khokhl and Little Russia) changes in the configuration of being is the personification of the time of the existence of power in the process of rapid implementation of European-oriented historiosophemes of public opinion. The neoliberal government is beginning to think that the common man should be placed in a particular civilizational reality by opening a communicative-personal window to the other world, which recognizes the civilized individual with the help of globally informative linguistic signs and symbols in favor of his native land environment. ; Соціокультурні засади трансформацій в Україні ціннісної сфери життєдіяльності суспільства дуже різноманітні, зокрема зараз, коли об'єктом пошуку національної ідеї виступає громадська сфера суспільства, сутністю – патріотична особистість, з усіма явищами й процесами, що відбуваються у ній. Предмет пошуку фіксується в її методологічних поняттях, законах, категоріях, принципах. ; Социокультурные основы трансформаций в Украине ценностной сферы жизнедеятельности общества очень разнообразны, в частности сейчас, когда объектом поиска национальной идеи выступает общественная сфера общества, патриотическая личность, со всеми явлениями и процессами, происходящими в ней. Предмет поиска фиксируется в ее методологических понятиях, законах, категориях, принципах.
Considered an outstanding interpretation of the freedom of the German philosopher G. Hegel, radically different from the understanding of the concept of its predecessors. Showing dialectical relationship between freedom and necessity in theory H.Hehelya. The attention to historical issues of freedom, freedom within the Hegelian theory of the state and law, an objective reality, and others. The characteristic feature of freedom in different historical periods: in societies antient East, slave, medieval societies, in societies era of modern times. The essence of Hegel's theory of the state and law, the reasons given vyneknennya States and described the ideal type of government. Keywords: freedom, necessity, substance, causality, metaphysics, state, law. ; Розглянуто трактування свободи видатним німецьким філософом Г. Гегелем, що докорінно різниться від розуміння цього поняття його попередниками. Показано діалектичний зв'язок свободи і необхідності у теорії мислителя. Акцентовано на питаннях історичного розвитку свободи, свободи у рамках гегелівського вчення про державу та право, суб'єкт-об'єктивної реальності та ін. Охарактеризовано особливість розвитку свободи в різні історичні епохи: у суспільствах стародавнього Сходу, рабовласницькому, середньовічному суспільствах, у суспільствах доби Нового часу. Розкрито сутність гегелівського вчення про державу і право, вказано на причини виникнення держав та описано ідеальний тип державного устрою. Ключові слова: свобода, необхідність, субстанція, причинність, метафізика, держава, право.