The branch of historical science of numismatics (from the Latin "numisma" - coin) originated in the 19th century and became closely connected with economics, politics, culture and law, it includes a thematic study of coins, medals and plaque. Best of all, the history of uronephrology is illustrated by various forms of medalist educational art (exonum or paranumismatics), and the medal became the prototype of the memorial coin. This work presents a catalog of more than 400 numismatic materials (including some unique, first cited), reflects the stages of development of the study of the structure and function of the kidneys, methods for diagnosing and treating diseases, there are links to significant historical events, brief biographies of physicians who have made an invaluable contribution are mentioned into the formation of this scientific discipline. The work presents a role in the origin of the study of kidney and urinary tract diseases of ancient physicians (Aretea, Aristotle, Galen, Hippocrates, Rufus, Sushruta, Empedocles) and doctors of the Middle Ages (Avicenna, Da Carpi, Panaskerteli, Paracelsus, Sun Simiao).
This article deals with social-political position of woman in the epoch of the European Middle Ages. It analyzes two principal traditions of medieval vision of woman: the antique and the Christian traditions. The article establishes reasons why a woman faced restriction of her rights in political, economic and social spheres as well as in legal system and in the system of inheritance law. It shows that removal of woman from social-political and economic space was predetermined by male arguments of inferiority of female nature and imperfection of her mental abilities. It notes, that women from the privileged strata of population and royal families had the highest level of freedom, legal support and infl uence on the course of social-political events. The article outlines the position and legal status of the Ukrainian woman in the period of Kievan Rus.Key words: freedom, woman, legal status, social-political position, European Middle Ages. ; Розглянуто суспільно-політичне становище жінки у період європейського Середньо-віч-чя. Проаналізовано дві головні традиції середньовічного бачення жінки: античну та християн-ську. Визначено на підставі чого жінка зазнавала обмеження прав у політичній, економічній та соціальній сферах, а також у судочинстві та в системі спадкового права. Показано, що усунення жінки із суспільно-політичного та економічного простору зумовлювалося чолові-чими аргументами про нижчість жіночої природи та недосконалість її розумової діяльності. Зауважено, що найбільший вияв свободи, правову підтримку та вплив на суспільно-полі-тичний перебіг подій мали жінки з привілейованих верств населення та королівських сімей. Окреслено становище та правовий статус української жінки періоду Київської Русі.Ключові слова: свобода, жінка, правовий статус, суспільно-політичне становище, європейське Середньовіччя.
З'ясовано форми взаємодії політики і мистецтва у політичнихх теоріях західноєвропейського Середньовіччя.Визначено основні ознаки середньовічного світогляду та форми їх втілення у політичних та естетичних концепціях.На цій підставі встановлено місце і специфіку комплексного характеру взаємодії політики і мистецтва в контексті світоглядної парадигми західноєвропейської середньовічної цивілізації. ; The forms of dialogic interaction of politics and art in politicastheories of the Middle Ages are defined. The basic featuresof medieval worldview and the forms of its objectification inpolitical and aesthetical theories are analyzed. On this basisthe place and specificity of the complex character of interactionof politics and art in the worldview paradigm of the medievalcivilization of the European West. ; Выяснено формы взаимодействия политики уполитических теориях западноевропейского Средневековья.Определены базовые черты средневекового мировоззренияи формы их воплощения в политических и эстетическихконцепциях. На этом основании установлено место испецифику комплексного характера взаимодействияполитики и искусства в контексте мировоззренческойпарадигмы западноевропейскоей средневековойцивилизации.
In the article, the author checks the assumption that the history of everyday life as a scientific field plays an important role in the research of domestic medievalists. The level of the research of the history of medieval everyday life in Ukrainian historiography is clarified. According to the author's observations, historiography about the history of the daily life of the Ukrainian Middle Ages is analyzed for the first time. It has been found that historians have been interested in studying the everyday life of the Middle Ages since the 19th century. This kind of history was called «the history of the population». During the Soviet Union, the study of the history of the people was slowed down by the Marxist approach. The history of everyday life as an independent scientific field was formed in independent Ukraine due to the change of the scientific paradigm, and the effective use of foreign historiography. Medievalists explore the material, and the spiritual dimensions of the early, the high, and the late Middle Ages actively, using an interdisciplinary approach. Historical works about the history of daily life combine the study of the late Middle Ages and the early modern times. Ukrainian studies of the history of everyday life are similar to the British, the French, and the Italian versions. Modern researches are based on neo-positivism and postmodern approaches. Furthermore, in the paper, it has been found that the specifics of preserved sources affect the ability of the scientist to study one or another aspect of the daily life of different social groups. Ukrainian historians analyze the everyday life of burghers (including artisans), and monks, and less often peasants. Today there is no comprehensive work about the history of the medieval everyday life of Ukrainians. The publication of the history of Ukrainian everyday life will open perspectives for a deeper understanding of the preconditions, and the causes of political events and economic changes, the changes in worldview of society in the Middle ...
In the article, the author checks the assumption that the history of everyday life as a scientific field plays an important role in the research of domestic medievalists. The level of the research of the history of medieval everyday life in Ukrainian historiography is clarified. According to the author's observations, historiography about the history of the daily life of the Ukrainian Middle Ages is analyzed for the first time. It has been found that historians have been interested in studying the everyday life of the Middle Ages since the 19th century. This kind of history was called «the history of the population». During the Soviet Union, the study of the history of the people was slowed down by the Marxist approach. The history of everyday life as an independent scientific field was formed in independent Ukraine due to the change of the scientific paradigm, and the effective use of foreign historiography. Medievalists explore the material, and the spiritual dimensions of the early, the high, and the late Middle Ages actively, using an interdisciplinary approach. Historical works about the history of daily life combine the study of the late Middle Ages and the early modern times. Ukrainian studies of the history of everyday life are similar to the British, the French, and the Italian versions. Modern researches are based on neo-positivism and postmodern approaches. Furthermore, in the paper, it has been found that the specifics of preserved sources affect the ability of the scientist to study one or another aspect of the daily life of different social groups. Ukrainian historians analyze the everyday life of burghers (including artisans), and monks, and less often peasants. Today there is no comprehensive work about the history of the medieval everyday life of Ukrainians. The publication of the history of Ukrainian everyday life will open perspectives for a deeper understanding of the preconditions, and the causes of political events and economic changes, the changes in worldview of society in the Middle Ages, which influenced the following historical epochs. In most cases, certain topics are reflected in some historical articles. The author has concluded that the assumption is correct, and the history of everyday life is a popular scientific field today. ; У роботі перевіряється припущення, що у наш час історія повсякденності як науковий напрям відіграє вагому роль у студіях медієвістів. Саме тому в статті з'ясовано рівень дослідження історії повсякденності середніх віків в українській історіографії. Визначено, що інтерес до історії щоденного життя різних прошарків суспільства виник ще у XIX ст., проте лише зі зміною наукової парадигми в незалежній Україні та початком ефективного використання теоретичного доробку зарубіжної історіографії розпочалась активна фаза досліджень повсякденності раннього, високого та пізнього середньовіччя. Встановлено, що від специфіки збережених джерел залежить можливий рівень вивчення тих чи інших аспектів буденності різних прошарків суспільства. З'ясовано, що бракує ґрунтовної загальної праці з історії повсякдення українців періоду середньовіччя. Напрацювання з цієї тематики здебільшого представлені в окремих статтях істориків.
Characterized Buzhesk medieval region (volost'), which territorial core had formed at the end of the first millennium BC within the Buzhans tribe formation. Based on the written sources clarified ethnocultural belonging of Buzhans to Volynian group of tribes (Buzhans, Cherv'yany, Volyniany), which confirmed by the features of the burial practices of their carriers. Found that their settlement areas were areas of distribution smaller ethnic groups that differed characteristic features of spiritual and material culture, including the types of burial practices and ethnic differentiating features of homebuilding, including structural solution in heating buildings. Proved powerful Croatian infiltrations in environment of Buzhans, which are expressed by constructive decisions of heating facilities building. The initial territorial core of Buzhans amounted accumulation of settlements near Nesluhiv and Ripnev, in 8 – early 11th recorded appearance of settlements in the basin of Poltva and internal migration flows rushed down the course of river Western Bug and its hydro network. Crystallization of Buzhans area settlement occurred along with processes of state forming in their environment; finally, it took shape because of construction in the middle – the end of the tenth century settlement Buzhesk. Found out that in 979 /981 after Volodymyr Svyatoslavovych campaign the Upper Bug region came under the control of Kyiv. Noted that strengthening of Rus' on these lands was accompanied by the destruction of tribal settlement structure and the formation of a new model of territorial "arrangement" space, which, among other things, was represented by change of planning structure settlements in the region. The first annalistic mention of Buzhesk, dated 1098, indicating its considerable political status associated with a separating single region (volost'). Administrative "arrangement" of the Western Bug headwaters was conducted under the patronage of the Prince for a long time relied on tribal settlement area as the usual territorial matrix. Despite the ongoing confrontation between the Galician and Volynian princes can talk about the sustainable development of Buzhesk region, the peak of which was Yaropolk Izyaslawowych reign here in the 1157–1168. In 13th century urban community of Buzhesk did not play a prominent political role, but still retained its distinctiveness which confirmed late medieval sources of 14–15th centuries. ; Охарактеризовано середньовічну Бужеську волость, територіальне ядро якої склалося наприкінці І тис. н. е. у рамках формування племені бужан. На основі писемних джерел з'ясовано етнокультурну приналежність бужан до волинської групи племен, що підтверджено особливостями поховальної практики їх носіїв. Доведено потужні хорватські інфільтрації у бужанське середовище, виражені конструктивними вирішеннями у будівництві опалювальних споруд. Первісне територіальне ядро бужан становило скупчення поселень поблизу Неслухова та Ріпнева, у VIII – на початку ХІ ст. зафіксовано появу селищ у басейні Полтви й внутрішні міграційні потоки спрямувались вниз по течії Західного Бугу та його гідромережі. Кристалізація ареалу розселення бужан відбувалась паралельно з потестарними процесами в їхньому середовищі й остаточно оформилась в результаті спорудження в середині – наприкінці Х ст. городища долітописного Бужеська. Адміністративне "облаштування" верхів'їв Західного Бугу, яке впроваджувалося під князівським патронатом, довший час опиралося на племінний поселенський простір як на звичну територіальну матрицю. Попри постійну конфронтацію між галицькими та волинськими князями, можемо говорити про стабільний розвиток Бужеської волості, піком якого стало "вокняжіння" тут у 1157–1168 рр. Ярополка Ізяславовича.
The article deals with the philosophical component of the legacy of theprominent early Middle Ages, the first encyclopedic Isidore of Seville (560-637).By analyzing the works of foreign medical scholars and writings of Isidore, the author spans the evolution of views on the legacy of the Seville Bishop. Particular importance is given to quotations from ancient literature in the writings of Isidore, the transformation of the meaning of the quotation, which was due to a change in the context, and often the very text, the agreement of these quotation among themselves and the general conclusions of the author. The second book Differentials and the three books of Senencius of Isidore are defined as the original "theological works" that corresponded to the cultural and ideological demands of the European society of the early Middle Ages, formed the foundations of European education, the idea of the appointment of the royal (state) power.The presentation of the doctrine and related problems is carried out in the three books of Senentius, which contain a number of thematic and meaningful parallels with the second book Differentials. The genius of Senentius is reinterpreted by Isidore: this is not just a thematic selection of aphoristic statements; quotations from various works and Isidor's own maxims are designed in a clear structure), which explains a certain position and "policy" of the author, a strictly defined set of interconnected concepts. In the three books of Senentia, dogmatic, ascetic themes, what is called the "political theology" are considered.Thus, the second book "Differentials" and the three books "Sentence",marked by us as "theological works", are expected to contain a wealth of material for historical and philosophical analysis and, above all, philosophical concepts perceived by Isidor through the inheritance of the Fathers of the Church. However, if he can be blamed in a certain way in the reception of philosophy, then a large number of quotations from ancient literature is not simply a reference to the works of predecessors. They represent the consistency of Isidor's thoughts with his predecessors, as well as his own conclusions. Given that the Sevillian Bishop was extremely lucky and virtually all his works were preserved, it is not surprising that they caused such controversy in the scientific community of the Medievists and not only the Medievists. The analysis of works on revealing their philosophical component continues to this day and the "supporters" of Isidore-philosopher are becoming more and more. Evolution in a positive direction in foreign historiography regarding the value of the Isidor Sevillian heritage is the basis of its new research by representatives of all branches of science. ; У статті йде мова про філософську складову в спадщині видатного діяча раннього Середньовіччя, першого енциклопедиста Ісидора Севільського (560-637). Здійснюючи аналіз праць зарубіжних науковців-медієвістів і творів Ісидора, автор розкиває еволюцію поглядів на спадщину севільського єпископа. Особливе значення надається цитатам з античної літератури в творах Ісидора, трансформації смислу цитати, що була обумовлена зміною контексту, а нерідко й самого тексту, узгодженню цих цитат між собою та загальними висновками автора. Друга книга «Диференцій» і три книги «Сентенцій» Ісидора визначаються як оригінальні «теологічні твори», які відповідали культурним та ідеологічним запитам європейського суспільства епохи раннього Середньовіччя, формували засади європейської освіти, уявлення про призначання королівської (державної) влади.
The article deals with the philosophical component of the legacy of theprominent early Middle Ages, the first encyclopedic Isidore of Seville (560-637).By analyzing the works of foreign medical scholars and writings of Isidore, the author spans the evolution of views on the legacy of the Seville Bishop. Particular importance is given to quotations from ancient literature in the writings of Isidore, the transformation of the meaning of the quotation, which was due to a change in the context, and often the very text, the agreement of these quotation among themselves and the general conclusions of the author. The second book Differentials and the three books of Senencius of Isidore are defined as the original "theological works" that corresponded to the cultural and ideological demands of the European society of the early Middle Ages, formed the foundations of European education, the idea of the appointment of the royal (state) power.The presentation of the doctrine and related problems is carried out in the three books of Senentius, which contain a number of thematic and meaningful parallels with the second book Differentials. The genius of Senentius is reinterpreted by Isidore: this is not just a thematic selection of aphoristic statements; quotations from various works and Isidor's own maxims are designed in a clear structure), which explains a certain position and "policy" of the author, a strictly defined set of interconnected concepts. In the three books of Senentia, dogmatic, ascetic themes, what is called the "political theology" are considered.Thus, the second book "Differentials" and the three books "Sentence",marked by us as "theological works", are expected to contain a wealth of material for historical and philosophical analysis and, above all, philosophical concepts perceived by Isidor through the inheritance of the Fathers of the Church. However, if he can be blamed in a certain way in the reception of philosophy, then a large number of quotations from ancient literature is not simply a reference to the works of predecessors. They represent the consistency of Isidor's thoughts with his predecessors, as well as his own conclusions. Given that the Sevillian Bishop was extremely lucky and virtually all his works were preserved, it is not surprising that they caused such controversy in the scientific community of the Medievists and not only the Medievists. The analysis of works on revealing their philosophical component continues to this day and the "supporters" of Isidore-philosopher are becoming more and more. Evolution in a positive direction in foreign historiography regarding the value of the Isidor Sevillian heritage is the basis of its new research by representatives of all branches of science. ; У статті йде мова про філософську складову в спадщині видатного діяча раннього Середньовіччя, першого енциклопедиста Ісидора Севільського (560-637). Здійснюючи аналіз праць зарубіжних науковців-медієвістів і творів Ісидора, автор розкиває еволюцію поглядів на спадщину севільського єпископа. Особливе значення надається цитатам з античної літератури в творах Ісидора, трансформації смислу цитати, що була обумовлена зміною контексту, а нерідко й самого тексту, узгодженню цих цитат між собою та загальними висновками автора. Друга книга «Диференцій» і три книги «Сентенцій» Ісидора визначаються як оригінальні «теологічні твори», які відповідали культурним та ідеологічним запитам європейського суспільства епохи раннього Середньовіччя, формували засади європейської освіти, уявлення про призначання королівської (державної) влади.
Проаналізовано процес зародження християнства та його вплив на формування політичного життя суспільства. Розглянуто головні підходи до розуміння політичної людини у добу Середньовіччя. Визначено, що політичне життя середньовічного суспільства засноване на взаємовідносинах світської та духовної влади ; Проанализировано процесс зарождения христианства и его влияние на формирование политической жизни общества. Рассмотрены основные подходы к пониманию политической человека в эпоху Средневековья. Определено, что политическая жизнь средневекового общества основана на взаимоотношениях светской и духовной власти ; In this paper author analyzed the process of the birth of Christianity and its inflence on the formation of political society and main approaches to understanding political human in the Middle Ages.Actuality of the topic is in identifiation of main characteristics of political human and social relations, that were formed on the basis of theological doctrine. Purpose of the article – to determine the socio-political nature of human in the philosophical and theological conceptions of the Middle Ages. The political thinking in Middle Ages was in dispute between the secular and ecclesiastical authority. The ideological contradictions reflcted in the evolution of the image of «political human» gave him a religious gradation. The principle of private life is not a political general public interests, but spiritual temporary existence. Theoretical conflct in the political thought of the Middle Ages concerning the authority of church and state, has led to the discovery of new laws of essence the conscience, faith and morals, addressed to the inward man.
The article deals with the origin and activity of secret societies in modern historical science. This is important and topical today. Particular attention should be paid to the study of the secret alliances role in the expansion to the Southwestern Asia. Their activities were directed against peoples who professed Islam. This was the first sign of the clash civilizations of Eastern and Western. It was found that the wars during the Crusades significantly changed the fate of many peoples. Their expansionist aspirations were not only religious but also political. Members of the secret organizations are known to have been direct participants in the Crusades and hostilities in Southwestern Asia. However, the problem of the role of secret societies in expansion to the Southwestern Asia is a poorly researched page. This also necessitates its further comprehensive research and analysis. ; У статті висвітлено виникнення і діяльність таємних товариств у сучасній історичній науці, що донині не втратило своєї важливості й актуальності. На особливу увагу заслуговує вивчення ролі таємних союзів в експансії Передньої Азії. Їх діяльність спрямовувалась проти народів, які сповідували іслам, що вперше засвідчило зіткнення Східної і Західної цивілізацій. З'ясовано, що війни в період Хрестових походів суттєво змінили долю багатьох народів, а їх експансіоністські устремління мали не лише релігійний, але й політичний характер. Відомо, що члени таємних організацій були безпосередніми учасниками Хрестових походів і військових дій у Передній Азії. Проте, проблема ролі таємних товариств в експансії Передньої Азії у наукових дослідженнях є малодослідженою сторінкою, що й обумовлює потребу в її подальшому комплексному дослідженні й аналізі.
The article deals with the origin and activity of secret societies in modern historical science. This is important and topical today. Particular attention should be paid to the study of the secret alliances role in the expansion to the Southwestern Asia. Their activities were directed against peoples who professed Islam. This was the first sign of the clash civilizations of Eastern and Western. It was found that the wars during the Crusades significantly changed the fate of many peoples. Their expansionist aspirations were not only religious but also political. Members of the secret organizations are known to have been direct participants in the Crusades and hostilities in Southwestern Asia. However, the problem of the role of secret societies in expansion to the Southwestern Asia is a poorly researched page. This also necessitates its further comprehensive research and analysis. ; У статті висвітлено виникнення і діяльність таємних товариств у сучасній історичній науці, що донині не втратило своєї важливості й актуальності. На особливу увагу заслуговує вивчення ролі таємних союзів в експансії Передньої Азії. Їх діяльність спрямовувалась проти народів, які сповідували іслам, що вперше засвідчило зіткнення Східної і Західної цивілізацій. З'ясовано, що війни в період Хрестових походів суттєво змінили долю багатьох народів, а їх експансіоністські устремління мали не лише релігійний, але й політичний характер. Відомо, що члени таємних організацій були безпосередніми учасниками Хрестових походів і військових дій у Передній Азії. Проте, проблема ролі таємних товариств в експансії Передньої Азії у наукових дослідженнях є малодослідженою сторінкою, що й обумовлює потребу в її подальшому комплексному дослідженні й аналізі.
The purpose of the study is the identification of structural elements of the Middle Ages to solve current problems , highlighting the transcendental dialogue as a guarantor of the future of Culture, the most relevant conditions of Ukraine's entry into the globalization process. Methodology. The following methods were used: analytical, historical, philosophy of dialogue as the most effective method of studying the meanings of interaction and exchange of cultural traditions, content analysis and theoretical method. Scientific innovation is to recognize the possibility of using the medieval art and forms of dialogue in the formation of the "Christian" model of globalization from the political and dogmatic point of view. Conclusions. A modern leap of faith is possible owing to strengthening faith in globalization, which can go through a difficult path from the faith and acceptance of globalization as the only way of development (socio-cultural level) to the faith in divine work of integration processes, its sacralization (religious and cultural level), and religious and dogmatic level of analysis is the perspective of the study. The spiritual atmosphere of the Middle Ages cultivated tolerance to another and severity to oneself, which may be one of the essential elements of having dialogues of global world. Ukrainian context of integration processes must be implemented not from declarative and perfect, only ideological but from practical dialogue concept. It can be implemented in the cultural policy of the state, which provides Multiculturalism of the integration processes at the legislative level and develops the Ukrainian national culture as well. ; В статье исследованы возможности выявления конструктивных элементов Средневековья для решения проблем современности, актуализирован гарантирующий будущее культуры трансцендентный диалог, выявлены наиболее актуальные условия вхождения Украины в глобализационные процессы. Научная новизна работы заключается в признании возможности использования средневековых художественных и диалогических форм в выработке «христианской» модели глобализации с политической и догматической точки зрения. Автор проводит аналогию между глобализацией и средневековым «прыжком веры» и показывает, что современный «прыжок веры» становится возможным благодаря укреплению веры в глобализацию – от веры и принятия глобализации как единственно возможного пути развития (социокультурный уровень) к вере в божественный промысел интеграционных процессов, ее сакрализации (религиозно-культурный уровень). Религиозно-догматический уровень анализа составляет перспективу исследования. Духовная атмосфера Средневековья культивировала терпимость к другому и строгость к себе, что может стать одним из существенных элементов диалогизации глобального мира. Украинский контекст интеграционных процессов может реализовываться, исходя не из декларативно-идеальной, мировоззренческой, а практической диалогической концепции. Она может быть реализована в культурной политике государства, на законодательном уровне обеспечивает полиэтничность интеграционных процессов и развивает при этом украинскую национальную культуру. ; У статті досліджено можливості виявлення конструктивних елементів Середньовіччя для розв'язання проблем сьогодення, висвітлено трансцендентний діалог, що гарантує майбуття Культури, виявлено найбільш актуальні умови входження України в глобалізаційний процес. Наукова новизна полягає у визнанні можливості використання середньовічних мистецьких та діалогічних форм у виробленні "християнської" моделі глобалізації з політичної та догматичної точки зору. Автор проводить аналогію між глобалізацією та середньовічним "стрибком віри" й показує, що сучасний "стрибок віри" стає можливим завдяки зміцненню віри в глобалізацію, що може проходити складний шлях від віри та прийняття глобалізації за єдиний можливий шлях розвитку (соціокультурний рівень) до віри в божественний промисел інтеграційних процесів, її сакралізації (релігійно-культурний рівень), а релігійно-догматичний рівень аналізу становить перспективу дослідження. Духовна атмосфера Середньовіччя культивувала терпимість до іншого та суворість до себе, що може стати одним з суттєвих елементів діалогізації глобального світу. Український контекст інтеграційних процесів має реалізовуватися, виходячи не з декларативно-ідеальної, лише світоглядної, а практичної діалогічної концепції. Вона може бути реалізована в культурній політиці держави, яка на законодавчому рівні забезпечує поліетнічність інтеграційних процесів та розвиває при цьому українську національну культуру.
The statements of a part of modern historians and politicians about the existence of a single Eastern Slavic people in the form of the so-called Old Rus nationality makes it necessary to once again turn to the consideration of this rather difficult problem. First of all, to study at the present scientific level the fundamental principles of such a process in medievaltimes.Theinformation available today makes it possible to speak of initial impulses in the process of settling in different regions of Eastern Europe and even beyond its borders (in the Balkans and in Central Europe) precisely from the south of East Slavic ecumene. Here, a new ethnic community was formed with the participation of the descendants of the old Scythian-Sarmatian systems, which had a significant impact on the local Slavic world. Later, representatives of the Germanic and Turkic language groups (Goths and Huns) joined the situation, which, in turn, to some extent provoked such a phenomenon as the Great Migration of Nations and the final formation of the three branches of the Slavic world. Speaking of the East Slavic ecumene, in the second half of the І thousand AD on its territory about 15 tribal unions were formed, which later transformed into tribal reigns. In the more northern areas, in the territories of modern Belarus and Russia, the ancient Balts and Finno-Ugrians, elements of the old substrate structures assimilated by new settlers, took part in the ethnic development of the Slavs. All of them together at the turn of the І—ІІ thousand AD took part in the emergence of a new formation known to contemporaries under the name "Rus" or "Russian land". However, it was also quite unstable, and therefore was perceived mainly only by representatives of the new social elite of the feudal society. The prevailing quantitatively rural population in the expanses of Eastern Europe was generally poorly aware of such unity. Such a "world" broke up in the 13 century as a result of a global catastrophe associated with the invasion of the hordes of Batu Khan. Further historical processes that often had already had regional specifics (in particular, the emergence of the Sevriuk society on the Ukrainian—Russian—Belorussian borderland) led to the gradual formation of three modern East Slavic peoples. Although in this seemingly fully resolved issue, certain nuances can be traced that deserve further research. ; Утверждения части современных историков и политиков о существовании единого восточнославянского народа в виде так называемой древнерусской народности делает необходимым еще раз обратиться к рассмотрению этой достаточно непростой проблемы. И в первую очередь — к изучению на современном научном уровне первооснов такого процесса в средневековые времена. Имеющаяся сегодня информация позволяет говорить о начальных импульсах в процессе расселения в разные регионы Восточной Европы и даже за ее пределы (на Балканы и в Центральную Европу) именно с юга восточнославянской ойкумены. Здесь новая этническая общность формировалась при участии потомков старых скифо-сарматских систем, которые достаточно существенно оказывали влияние на местный праславянский мир. Позже к ситуации «подключились» представители германских и тюркских языковых групп (готы и гунны), что в свою очередь, в какой-то мере, спровоцировало такой феномен как Великое переселение народов и окончательное образование трех ветвей славянского мира. Говоря о восточнославянской ойкумене, то во второй половине І тыс. н. э. на ее территории образовалось около 15 племенных союзов, которые позже трансформировались в племенные княжения. В более северных районах, на территориях современных Белоруссии и России в этническом развитии славян принимали участие древние балты и финно-угры — элементы старых субстратных структур, ассимилированные новыми переселенцами. Все они вместе на рубеже І—ІІ тыс. н. э. приняли участие в появлении нового образования, известного современникам под названием «Русь» или «Русская земля». Но и оно было достаточно неустойчивым, а поэтому воспринималось в основном лишь представителями новой социальной верхушки феодального общества. Преобладающее в количественном отношении сельское население на просторах Восточной Европы вообще слабо осознавало такое единство. Подобный «мир» распался в ХІІІ в. в результате глобальной катастрофы, связанной из нашествием орд хана Батыя. Дальнейшие исторические процессы, которые часто имели уже региональную специфику (в частности зарождение общества севрюков на украинско—русско—белорусском пограничье) привели к постепенному формированию трех современных восточнославянских народов. Хотя и в этом, казалось бы, полностью решенном вопросе, прослеживаются определенные нюансы, которые заслуживают дальнейших исследований. ; Твердження частини сучасних науковців та політиків про існування єдиного східнослов'янського народу у вигляді т.зв. давньоруської народності робить необхідним ще раз звернутися до цієї складної проблеми і в першу чергу— до вивчення на сучасному рівні першооснов такого процесу у середньовічні часи. Наявна інформація дозволяє говорити про початкові імпульси у розселенні в різні регіони Східної Європи із півдня східнослов'янської ойкумени. А подальші історичні процеси, що часто мали регіональну специфіку, призвели до поступового формування уже після загибелі Київської Русі трьох сучасних народів, хоча і у цьому питанні також існують певні нюанси.
The article finds out the peculiarities of the formation and development of consular institutions from the ancient times to the Middle Ages. The article deals with the specifics of the institutions that carried out the corresponding functions in the ancient Greek policies (including those located in the southern territories of modern Ukraine), ancient Rome, the leading states of medieval Europe. The foundations of the consular service in the Ancient Age were discovered at the Ancient Greek Institute of Proxenia, the Old Roman institutions, clientele (patronage) and praetorians (practors in the affairs of perigins). Subsequently, during the Middle Ages, on this basis a consultative institute emerged and began to act as representatives of the state in the trade and political sphere, first of all, by ensuring that the authorities of the country of residence adhere to the rules of local law and international customs against their fellow citizens, while protecting their personal and property rights and interests ; Целью статьи является выяснение особенностей становления и развития основ организации консульских учреждений от древнего времени до средних веков. В статье рассматривается специфика учреждений, выполнявших соответствующие функции в древнегреческих полисах (в частности и тех, которые размещались на территории юга современной Украины), Древнем Риме, ведущих государствах средневековой Европы. Выяснено, что основы консульской службы в период Древней истории нашли проявление в древнегреческом институте проксении, древнеримских институтах клиентеллы (патроната) и преторства (преторов по делам перигринов). В дальнейшем, в эпоху Средневековья, на этой почве возник институт консулов, которые начинают выступать представителями государства в торгово-политической сфере, прежде всего, надзирая, чтобы органы власти страны пребывания придерживались в отношении его сограждан норм местного права и международных обычаев, защищая их личные и имущественные права и интересы ; Метою статті є з'ясування особливостей становлення та розвитку основ організації консульських установ від стародавньої доби до середніх віків. У статті розглядається специфіка установ, що виконували відповідні функції у давньогрецьких полісах, (зокрема й тих, що розташовувалися на південних теренах сучасної України), Стародавньому Римі, провідних державах середньовічної Європи. З'ясовано, що основи консульської служби в Стародавню добу знайшли виявлення у давньогрецькому інституті проксенії, давньоримських інститутах клієнтели (патронату) та преторства (преторів у справах перигринів). У подальшому, за доби Середньовіччя, на цьому підґрунті виник інститут консулів, які починають виступати представниками держави у торговельно-політичній сфері, насамперед, слідкуючи, щоб органи влади країни перебування дотримувалися у відношенні його співгромадян норм місцевого права та міжнародних звичаїв, захищаючи їхні особисті й майнові права та інтереси
The article finds out the peculiarities of the formation and development of consular institutions from the ancient times to the Middle Ages. The article deals with the specifics of the institutions that carried out the corresponding functions in the ancient Greek policies (including those located in the southern territories of modern Ukraine), ancient Rome, the leading states of medieval Europe. The foundations of the consular service in the Ancient Age were discovered at the Ancient Greek Institute of Proxenia, the Old Roman institutions, clientele (patronage) and praetorians (practors in the affairs of perigins). Subsequently, during the Middle Ages, on this basis a consultative institute emerged and began to act as representatives of the state in the trade and political sphere, first of all, by ensuring that the authorities of the country of residence adhere to the rules of local law and international customs against their fellow citizens, while protecting their personal and property rights and interests ; Целью статьи является выяснение особенностей становления и развития основ организации консульских учреждений от древнего времени до средних веков. В статье рассматривается специфика учреждений, выполнявших соответствующие функции в древнегреческих полисах (в частности и тех, которые размещались на территории юга современной Украины), Древнем Риме, ведущих государствах средневековой Европы. Выяснено, что основы консульской службы в период Древней истории нашли проявление в древнегреческом институте проксении, древнеримских институтах клиентеллы (патроната) и преторства (преторов по делам перигринов). В дальнейшем, в эпоху Средневековья, на этой почве возник институт консулов, которые начинают выступать представителями государства в торгово-политической сфере, прежде всего, надзирая, чтобы органы власти страны пребывания придерживались в отношении его сограждан норм местного права и международных обычаев, защищая их личные и имущественные права и интересы ; Метою статті є з'ясування особливостей становлення та розвитку основ організації консульських установ від стародавньої доби до середніх віків. У статті розглядається специфіка установ, що виконували відповідні функції у давньогрецьких полісах, (зокрема й тих, що розташовувалися на південних теренах сучасної України), Стародавньому Римі, провідних державах середньовічної Європи. З'ясовано, що основи консульської служби в Стародавню добу знайшли виявлення у давньогрецькому інституті проксенії, давньоримських інститутах клієнтели (патронату) та преторства (преторів у справах перигринів). У подальшому, за доби Середньовіччя, на цьому підґрунті виник інститут консулів, які починають виступати представниками держави у торговельно-політичній сфері, насамперед, слідкуючи, щоб органи влади країни перебування дотримувалися у відношенні його співгромадян норм місцевого права та міжнародних звичаїв, захищаючи їхні особисті й майнові права та інтереси
