The article explores the relationships of leading players in the Asia-Pacific region during the COVID-19 pandemic (SARS-CoV-2, 2019-nCoV, new coronavirus 2019); military-political, organizational and economic-trade issues are studied by the beginning of 2020 during the period of the global spread of the disease; evaluated of East Asian countries about pandemic containment and reviews on them in the world media. ; У статті досліджуються відносини провідних гравців Азійсько-Тихоокеанського регіону у період пандемії COVID-19 (SARS-CoV-2, 2019-nCoV, новий коронавірус 2019 року); вивчаються військовополітичні, організаційні та економіко-торгівельні питання на початку 2020 року у період глобального розповсюдження захворювання; оцінюються заходи східноазійських країн у стримуванні пандемії та відгуки на них у світових мас медіа.
Because of the regional security system crisis Ukraine needs new reliable political and economic partners. In this context, example of Indonesia as relatively young state is important for Ukraine. Indonesia is the informal leader of ASEAN, but pays attention to the development of close cooperation with other international forums and integration associations, successfully defends its national interests in political, military, trade, investment areas. The aim of this study is to develop a coherent picture of the foreign policy strategy of Indonesia in international organizations. This article deals with the role of Indonesia in international organizations of the Asia-Pacific region. Its main initiative within cooperation with these organizations is improvement of the region security system. The author also identified a special place of NAM foreign policy of the state. This study demonstrates that, despite the undeniable importance of the ASEAN's foreign policy for Indonesia, the state focuses its attention on the other organization and cooperates with a lot of regional forums. This pragmatic and effective strategy can be an example for the Ukrainian leadership ; Статья посвящена исследованию роли Республики Индонезия в международных организациях Азиатско-Тихоокеанского региона. Проанализирована нормативно-правовая база внешнеполитической стратегии госу-дарства, которая касается участия в интеграционных процессах, особое внимание уделено целям, задачам и принципам сотрудничества Индонезии с региональными организациями. Дана характеристика деятельности Республики Индонезия в рамках таких региональных форумов, как Азиатско-Тихоокеанское экономическое сотрудничество (АТЭС), Азиатский диалог сотрудничества (АДС), Организация исламского сотрудничества (ОИС), План Коломбо. Основными инициативами Индонезии в рамках сотрудничества с этими организациями является налаживание полномасштабного сотрудничества по линии Север-Юг и совершенствования системы безопасности в регионе. Автор также определил особое место Движения неприсоединения во внешней поли-тике государства. ; Стаття присвячена дослідженню ролі Республіки Індонезія в міжнародних організаціях Азійсько-Тихоокеанського регіону. Проаналізована нормативно-правова база зовнішньополітичної стра-тегії держави щодо участі в інтеграційних процесах, особлива увага приділена цілям, завданням та принципам співробітництва Індонезії з регіональними організаціями. Надана характеристика діяльності Республіки Індонезія у межах таких регіональних форумів, як Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), Азіатський діалог співробітництва (АДС), Організація іслам-ського співробітництва (ОІС), План Коломбо. Основними ініціативами Індонезії у межах спів-робітництва з цими організаціями є налагодження повномасштабного співробітництва по лінії Північ-Південь та удосконалення системи безпеки в регіоні. Автор також визначив особливе місце Руху неприєднання у зовнішній політиці держави.
Магістерська робота містить комплексну характеристику стану німецьких колоній в Африці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні напередодні Першої світової війни. Дослідження присвячене висвітленню особливостей адміністративного, політичного та соціально-економічного господарювання німецьких колоністів. У кваліфікаційній роботі розглянуто особливості ведення та наслідки Першої світової війни на Африканському та Азійсько-Тихоокеанському театрах бойових дій. ; The master's thesis contains the comprehensive description of the state of the German colonies in Africa and the Asia-Pacific region on the eve of the First World War. The reseach is devoted the coverage of the features of the administrative, political and socio-economic management by the German colonists. The qualification master's thesis considers the peculiarities of the conduct and consequences of the First World War in the African and Asia-Pacific theaters of operations.
The article is devoted to a comprehensive study of the essence of understanding the concept of "The Asia-Pacific region" and analysis of the experience of implementing regional development projects in the modern conditions. It is established that among researchers there is still no single approach to the concept of "APR". The article uses the understanding of "Asia-Pacific" in the narrow sense: the countries of Northeast Asia: China, Japan, South and North Korea and ten countries of Southeast Asia, united in the regional organization ASEAN. All these countries make a significant contribution to interstate relations in the Pacific ocean, so the trends of stability prevail over the trends of destabilization of political and economic processes that formthe basis of a potential world center. It is established that after the end of the Cold War, the Asia-Pacific region could be considered the most stable region in the world, which has undergone a period of long-term economic development without obvious conflicts. It is noted that the Asia-Pacific region entered the path of development of integration processes much later than other regions of the world (except ASEAN). The article also notes and substantiates the idea that the uniqueness (phenomenon) of Asia-Pacific economic integration lies in the existence of soft integration schemes, which are reflected in the formation of economic growth zones in East Asia (for example, ASEAN, APEC). It is established that in the region there is an intensive formation of regional forums and mechanisms that contribute to the close relationship between the main actors of the region and strengthen its position in the world political process. The article also highlights and analyzes the trends of political regionalism in the Asian part of the Asia-Pacific region: strengthening China's role in the regional political process; coexistence of two models of cooperation in the region: transnational cooperation and interstate competition; shifting priority in regional security from external threats to internal ones, and aspects of political, economic, social and environmental cooperation come to the fore. ; Стаття присвячена комплексному дослідженню сутності розуміння поняття «Азіатсько-Тихоокеанський регіон», аналізу досвіду впровадження проектів розвитку регіону в сучасних умовах. Встановлено, що серед дослідників і дотепер не існує єдиного підходу до поняття «АТР». У межах статті термін «АТР» уживається у вузькому значенні: це країни Північно-Східної Азії: Китай, Японія, Південна і Північна Корея, десять країн Південно-Східної Азії, об'єднаних у регіональну організацію - Асоціацію держав Південно-Східної Азії. Усі ці країни вносять значний вклад у міждержавні відносини в Тихому океані, тому тенденції стабільності переважають над тенденціями дестабілізації політичних і економічних процесів, які формують основу потенційного світового центру. Встановлено, що після завершення холодної війни Азіатсько-Тихоокеанський регіон можна було вважати найстабільншгим регіоном у світі, який пройшов період тривалого економічного розвитку без очевидних конфліктів. Зазначено, що Азіатсько-Тихоокеанський регіон вступив на шлях розвитку інтеграційних процесів набагато пізніше за інші регіони світу (окрім Асоціації держав Південно-Східної Азії.). Також у статті зазначається й обґрунтовується думка, що унікальність (феномен) азіатсько-тихоокеанської економічної інтеграції полягає в наявності м'яких схем інтеграції, які знайшли прояв у формуванні зон економічного зростання у Східній Азії (на прикладі Асоціації держав Південно-Східної Азії, Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва). Встановлено, що в регіоні відбувається інтенсивне формування регіональних форумів та механізмів, які сприяють тісним відносинам між основними суб'єктами регіону і посиленню його позицій у світовому політичному процесі. Також у статті виокремлено та проаналізовано тренди політичного регіоналізму в азіатській частині Азіатсько-Тихоокеанського регіону: посилення ролі Китаю в регіональному політичному процесі; співіснування двох моделей співпраці в регіоні: транснаціональну кооперацію та міждержавну конкуренцію; перенесення пріоритету в питаннях регіональної безпеки із зовнішніх загроз на внутрішні, і на перший план виходять аспекти політичної, економічної, соціальної й екологічної співпраці.
This article is devoted to the study of the military factor that defines the US-Philippine cooperation in the framework of national security. The process of transformation of the Philippines in the U.S. military base in the Pacific region and the role of the base in the regional and world politics States. The author analyzes and summarizes the main trends in the development of US-Philippine relations, revealed their implications for Asia-Pacific ; Данная статья посвящена исследованию военного фактора, который определяет американо-филиппинское сотрудничество в рамках национальной безопасности. Рассмотрен процесс преобразования Филиппин в военную базу США в Тихоокеанском регионе и определение роли этой базы в региональной и мировой политике Штатов. Автором проанализированы и обобщены основные тенденции развития американо-филиппинских отношений, раскрыто их практическую значимость для АТР. ; Стаття присвячена дослідженню військового чинника, який визначає американсько-філіппінське співробітництво в рамках національної безпеки. Розглянуто процес перетворення Філіппін у військову базу США в Тихоокеанському регіоні та визначення ролі цієї бази в регіональній і світовій політиці Штатів. Автором проаналізовано і узагальнено основні тенденції розвитку американсько-філіппінських відносин, розкрито їхню практичну значимість для АТР.
The article is dedicated to the analysis of the Chilean foreign policy during Michelle Bachelet presidency. It is possible to distinguish a range of foreign policy directions, active cooperation with the countries of the Asia-Pacific Region and the USA, strengthening of relations with the Latin America countries, the MERCOSUR – Pacific Alliance dialogue and partnership with numerous international organizations are among them. Special emphasis is paid to the Pacific direction of Chilean foreign policy under Michelle Bachelet and her activity as the Head of The United Nations Entity for Gender Equality and the Empowerment of Women commonly known as UN Women. Michelle Bachelet participated in all possible summits of the main Latin America organizations – Free Trade Organization of Latin America (ALCA), Union of South American Nations (UNASUR) and Organization of American states (OAS) – and the Ibero-American ones, where proclaimed the necessity to intensify regional economic and politic cooperation. Under Michelle Bachelet Chile actively cooperated with Argentine, Bolivia, Brazil, Peru and Venezuela within the Latin America region. Huge attention to the relations with the USA and Spain was also paid. However the Pacific Alliance direction remained as the most important one. Moreover Michelle Bachelet actively cooperated with all the countries of the world within the gender equality and women's empowerment directions. ; В данной статье анализируется внешнеполитическая деятельность Мишель Бачелет на посту президента Чили. Выделяются основные направления внешней политики Чили в рамках двухстороннего партнерства и сотрудничества с рядом международных организаций. Особенное внимание уделяется тихоокеанскому направлению, а также деятельности Мишель Бачелет во главе организации ООН-Женщины. Мишель Бачелет принимала участие во всевозможных встречах на наивысшем уровне наибольших организаций Латинской Америки – АЛКА, УНАСУР и ОАД – и Иберо-американских саммитах, где подчеркивала необходимость интенсификации экономического и политического сотрудничества в регионе. Во время президентства Бачелет Чили активно сотрудничала с Аргентиной, Боливией, Бразилией, Венесуэлой и Перу в рамках ЛАКБ. Особое внимание также уделялось отношениям со США и Испанией. Центральное место занимал также Тихоокеанский Альянс. Мишель Бачелет уделяла внимание вопросу гендерного равенства и расширения полномочий женщин во всех сферах общественной деятельности в мире. ; У статті аналізується зовнішньополітична діяльність Мішель Бачелет на посаді президента Чилі. Визначаються основні напрями зовнішньої політики Чилі у рамках двостороннього співробітництва та співпраці з рядом міжнародних організацій. Особлива увага приділяється тихоокеанському напрямку, а також діяльності Мішель Бачелет на чолі організації ООН-Жінки. Мішель Бачелет приймала участь в усіх можливих зустрічах на найвищому рівні найбільших організацій Латинської Америки – АЛКА, УНАСУР та ОАД – та Ібероамериканських самітах, де проголошувала необхідність інтенсифікації економічної та політичної співпраці у регіоні. За президенства Бачелет Чилі активно співпрацювала з Аргентиною, Болівією, Бразилією, Венесуелою та Перу у рамках ЛАКБ. Значну увагу також приділялася відносинам зі США та Іспанією. Також чільне місце займав Тихоокеанський Альянс. Також Мішель Бачелет приділяла увагу питанню гендерної рівності та розширення представництва жінок в усіх сферах діяльності суспільства світу.
The article is dedicated to the analysis of the Chilean foreign policy during Michelle Bachelet presidency. It is possible to distinguish a range of foreign policy directions, active cooperation with the countries of the Asia-Pacific Region and the USA, strengthening of relations with the Latin America countries, the MERCOSUR – Pacific Alliance dialogue and partnership with numerous international organizations are among them. Special emphasis is paid to the Pacific direction of Chilean foreign policy under Michelle Bachelet and her activity as the Head of The United Nations Entity for Gender Equality and the Empowerment of Women commonly known as UN Women. Michelle Bachelet participated in all possible summits of the main Latin America organizations – Free Trade Organization of Latin America (ALCA), Union of South American Nations (UNASUR) and Organization of American states (OAS) – and the Ibero-American ones, where proclaimed the necessity to intensify regional economic and politic cooperation. Under Michelle Bachelet Chile actively cooperated with Argentine, Bolivia, Brazil, Peru and Venezuela within the Latin America region. Huge attention to the relations with the USA and Spain was also paid. However the Pacific Alliance direction remained as the most important one. Moreover Michelle Bachelet actively cooperated with all the countries of the world within the gender equality and women's empowerment directions. ; В данной статье анализируется внешнеполитическая деятельность Мишель Бачелет на посту президента Чили. Выделяются основные направления внешней политики Чили в рамках двухстороннего партнерства и сотрудничества с рядом международных организаций. Особенное внимание уделяется тихоокеанскому направлению, а также деятельности Мишель Бачелет во главе организации ООН-Женщины. Мишель Бачелет принимала участие во всевозможных встречах на наивысшем уровне наибольших организаций Латинской Америки – АЛКА, УНАСУР и ОАД – и Иберо-американских саммитах, где подчеркивала необходимость интенсификации экономического и политического сотрудничества в регионе. Во время президентства Бачелет Чили активно сотрудничала с Аргентиной, Боливией, Бразилией, Венесуэлой и Перу в рамках ЛАКБ. Особое внимание также уделялось отношениям со США и Испанией. Центральное место занимал также Тихоокеанский Альянс. Мишель Бачелет уделяла внимание вопросу гендерного равенства и расширения полномочий женщин во всех сферах общественной деятельности в мире. ; У статті аналізується зовнішньополітична діяльність Мішель Бачелет на посаді президента Чилі. Визначаються основні напрями зовнішньої політики Чилі у рамках двостороннього співробітництва та співпраці з рядом міжнародних організацій. Особлива увага приділяється тихоокеанському напрямку, а також діяльності Мішель Бачелет на чолі організації ООН-Жінки. Мішель Бачелет приймала участь в усіх можливих зустрічах на найвищому рівні найбільших організацій Латинської Америки – АЛКА, УНАСУР та ОАД – та Ібероамериканських самітах, де проголошувала необхідність інтенсифікації економічної та політичної співпраці у регіоні. За президенства Бачелет Чилі активно співпрацювала з Аргентиною, Болівією, Бразилією, Венесуелою та Перу у рамках ЛАКБ. Значну увагу також приділялася відносинам зі США та Іспанією. Також чільне місце займав Тихоокеанський Альянс. Також Мішель Бачелет приділяла увагу питанню гендерної рівності та розширення представництва жінок в усіх сферах діяльності суспільства світу.
The article is devoted to the analysis of ideas on determining the place of the United States within the Asia-Pacific region, their interests and prospects for cooperation with leading countries in the region. It is established that in the conditions of significant changes in all spheres of life the Asia-Pacific region positions itself as perspective, dynamic with prosperous future, and among the testifying factors, it is possible to allocate the following: geographical location, location within the region of major world economies and political actors, rapid integration process within the region, characterized by intensive formation of regional forums and mechanisms, contributing to the close relationship between the main actors in the region and strengthening its position in the world political process. The article identifies the main strategic interests of the United States inthe Asia-Pacific region, including: encouraging economic liberalization and investment and trade penetration into the markets of the subcontinent, preventing a full-scale conflict between India and Pakistan and preventing the spread of nuclear weapons outside the region, fight against international terrorism, development of mutually beneficial multidisciplinary US cooperation with India, Japan, Australia within the framework of the so-called "Quadrilateral Security Dialogue" (QUAD). The article also notes that the economic recovery of the United States is seen in direct connection with the growth of the Asia-Pacific region, the formation of free trade in the region, however, in the late twentieth century there was a priority for traditional military-political alliances, a high degree of militarization of American foreign policy in the region. It is established thatWashington's policy in the Asia-Pacific region is aimed primarily at curbing the ambitions and capabilities of China as a regional center of power and a leading political actor in the future through the use of political and diplomatic deterrent measures. ; Стаття присвячена аналізу уявлень щодо визначення місця США в межах АТР, їх інтересів та перспектив співпраці з провідними країнами регіону. Встановлено, що в умовах значних змін в усіх сферах життєдіяльності Азіатсько-Тихоокеанський регіон позиціонує себе як перспективний, динамічний та процвітаючий, за яким майбутнє, а серед факторів, які свідчать про це, можна виокремити такі: географічне положення, розташування в межах регіону основних світових економік та політичних акторів, стрімкий інтеграційний процес у межах регіону, який характеризується інтенсивним формуванням регіональних форумів і механізмів, сприяючи тісному взаємовідношенню між основними суб'єктами регіону і посиленню його позицій у світовому політичному процесі. У межах статті визначені основні стратегічні інтереси США в АТР, серед яких можна зазначити: заохочення економічної лібералізації таінвестиційно-торговельного проникнення на ринки країн субконтиненту, недопущення повномасштабного конфлікту між Індією та Пакистаном та недопущення поширення ядерної зброї поза межами регіону в нестабільні країни, подальша кампанія боротьби з міжнародним тероризмом, розвиток взаємовигідної багатогалузевої співпраці США з Індією, Японією, Австралією в межах так званого «Чотиристороннього діалогу щодо безпеки» (QUAD). Також у статті зазначено, що економічне відновлення США бачиться в безпосередньому зв'язку зі зростанням Азіатсько-Тихоокеанського регіону, становленням вільної торгівлі в регіоні, проте наприкінці ХХ століття спостерігався пріоритет традиційним військово-політичним альянсам, високій мірі мілітаризації американської зовнішньої політики в цьому регіоні. Встановлено, що політика Вашингтону в АТР спрямована в основному на стримування амбіційі можливостей Китаю як регіонального центру силу, так і провідного політичного актора в перспективі через застосування політичних та дипломатичних заходів стримуючого характеру.
Технологія блокчейн - одна із найбільш обговорюваних технологій. Сьогодні вона уже використовується у багатьох сферах життя - від криптовалют (які й зробили цю технологію популярною) до електронного документообігу в державних установах. Потенціал технології дозволяє покращити ефективність деяких галузей телекомунікаційної індустрії. IBM вже представила технологію IBM Blockchain Platform, яка керує процесами аутентифікації та білінгу роумінгових абонентів. Мобільні оператори AT&T, T-Mobile, Verizon та Asia Pacific Telecom вже використовують технологію блокчейн у телекомунікаціях. Блокчейн можна використовувати і в інших сферах телекомунікацій. Тому має сенс проаналізувати, які компанії використовують блокчейн і як вони його використовують.The analysis of existing solutions on the basis of Blockchain technology in the field of the Telecommunications Blockchain is currently one of the most talked-about technologies. Today it is already used in many fields of life - from crypto currencies (witch popularized the technology in first place) to electronic document management in government sectors. The potential of the technology makes it possible to improve the performance of some branches of the telecommunications industry. IBM has already introduced the IBM Blockchain Platform technology, which manages authentication and billing processes of roaming subscribers. The mobile operators AT&T, T-Mobile, Verizon and Asia Pacific Telecom are already using blockchain technology in telecommunications. Blockchain can also be used in other fields of telecommunications. For this reason, it makes sense to analyze which companies are using blockchain and how they are using it.
Технологія блокчейн - одна із найбільш обговорюваних технологій. Сьогодні вона уже використовується у багатьох сферах життя - від криптовалют (які й зробили цю технологію популярною) до електронного документообігу в державних установах. Потенціал технології дозволяє покращити ефективність деяких галузей телекомунікаційної індустрії. IBM вже представила технологію IBM Blockchain Platform, яка керує процесами аутентифікації та білінгу роумінгових абонентів. Мобільні оператори AT&T, T-Mobile, Verizon та Asia Pacific Telecom вже використовують технологію блокчейн у телекомунікаціях. Блокчейн можна використовувати і в інших сферах телекомунікацій. Тому має сенс проаналізувати, які компанії використовують блокчейн і як вони його використовують.The analysis of existing solutions on the basis of Blockchain technology in the field of the Telecommunications Blockchain is currently one of the most talked-about technologies. Today it is already used in many fields of life - from crypto currencies (witch popularized the technology in first place) to electronic document management in government sectors. The potential of the technology makes it possible to improve the performance of some branches of the telecommunications industry. IBM has already introduced the IBM Blockchain Platform technology, which manages authentication and billing processes of roaming subscribers. The mobile operators AT&T, T-Mobile, Verizon and Asia Pacific Telecom are already using blockchain technology in telecommunications. Blockchain can also be used in other fields of telecommunications. For this reason, it makes sense to analyze which companies are using blockchain and how they are using it.
The author researched the development of relations between the United States and the Republic of Korea in the last third of the twentieth – at the first quarter of the twenty-first centuries. The article clarifies the stages of evolution of bilateral interaction in the 1970s – 2000s. The main trends in the development of military-political cooperation between the United States and South Korea are highlighted. Peculiarities of cooperation between the two states in the trade and economic sphere are considered. Emphasis is placed on contradictions in the process of development of trade and economic cooperation. The main differences and problems in the relations between the United States and the Republic of Korea are analyzed. The largescale economic and military support that Washington provided to Seoul in the postwar period is described. It has been shown that the economic transformation in South Korea will meet the expectations and recommendations given by American experts and consultants. Emphasis is placed on Washington's desire to maintain its position on the Korean Peninsula. The "Pacific Doctrine", according to which the United States had to maintain its military presence in Asia, was considered. Emphasis is placed on China's role as one of the major international players in maintaining the balance of power in the Asia-Pacific region. The issue of withdrawal of American armed contingents during the Reagan administration was assessed. Seoul's proposal to create a "Political Initiative for the Future Alliance" to review the conditions of the US contingent is described. The US desire to strengthen cooperation with Japan and the Republic of Korea and maintain the US military presence in these countries was appreciated. It is noted that some improvement in US relations with South Korea and a tendency to intensify relations occurred after the victory in the presidential election of J. Biden. It is noted on the change in the configuration of the American military presence outside the United States during the ...
The article is devoted to the problem of determining the place and role of the People 's Republic of China in the modern post-bipolar system of international relations. The views of Chinese political scientists and official doctrinal sources are analyzed in the article that helps to reveal the Chinese view of its historical role in nowadays world architecture. The article reveals the features of the modern foreign policy course of the People's Republic of China. The official documents of the People's Republic of China and the White Papers, which provide a basis for assessing and forecasting the realization of China's national interests in the Asia-Pacific region and around the world, are analyzed. The official speeches of the first persons of the state were also researched. Elements of China's foreign policy strategy are considered. Among them are China's vision of the XX cent. world order, China's role in modern international relations, the United States' role in future world architecture, and interaction with Washington as a major competitor for world hegemony. It was found out in the research that the United States are doctrinally recognized as one of the threats to the territorial integrity and national unity of the Chinese people through the US involvement to the Taiwan conflict. China's ongoing claim to supranationalism by the middle of the XX cent. has been traced, which would undoubtedly lead to a sharper conflict of interests with the United States.It was found that despite the secrecy and autocracy of the political regime, there is some political debate in Beijing about the future of US-China interaction. The thesis that US-China relations are evolving from asymmetric interaction with the US dominance to a more balanced one, from limited contacts to comprehensive interpenetration and from cooperation in several areas to increasing areas of cooperation has developed. ; Стаття присвячена проблемі визначення місця і ролі Китайської Народної Республіки в сучасній постбіполярній системі міжнародних відносин. Стаття містить аналіз поглядів китайських політологів та офіційних доктринальних джерел, які допомагають виявити китайський погляд на історичну роль Пекіна у світовій архітектониці. У статті розкриваються особливості сучасного зовнішньополітичного курсу Китайської Народної Республіки. Проаналізовано офіційні документи Китайської Народної Республіки, Білі Книги, які дають основу для оцінки та прогнозування шляху реалізації національних інтересів КНР як в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, так і в усьому світі. Також проаналізовано офіціальні виступи перших осіб держави. Розглядаються такі елементи зовнішньополітичної стратегії КНР як китайське бачення світопорядку ХХІ ст., роль Китаю у сучасних міжнародних відносинах, роль США у майбутній світовій архітектониці та інтеракція з Вашингтоном як основним конкурентом за світову гегемонію. У ході дослідження встановлено, що США доктринально визнають у Пекіні як одну з загроз територіальній цілісності та національній єдності китайського народу через їхню участь в тайванському конфлікті. Простежено претензію Китаю, яка наразі формується, на наддержавний статус вже до середини ХХІ ст., що безперечно призведе до більш гострого зіткнення інтересів зі Сполученими Штатами. Виявлено, що недивлячись на закритість та автократичність політичного режиму, в Пекіні простежується певна політична дискусія щодо майбутнього американо-китайської інтеракції. Набула розвитку теза про те, що американо-китайські відносини розвиваються від асиметричної взаємодії з превалюванням США до більш збалансованої, від обмеженості контактів до всеохоплюючого взаємопроникнення та від співробітництва в декількох областях до збільшення областей співробітництва.
The article is devoted to the problem of determining the place and role of the People 's Republic of China in the modern post-bipolar system of international relations. The views of Chinese political scientists and official doctrinal sources are analyzed in the article that helps to reveal the Chinese view of its historical role in nowadays world architecture. The article reveals the features of the modern foreign policy course of the People's Republic of China. The official documents of the People's Republic of China and the White Papers, which provide a basis for assessing and forecasting the realization of China's national interests in the Asia-Pacific region and around the world, are analyzed. The official speeches of the first persons of the state were also researched. Elements of China's foreign policy strategy are considered. Among them are China's vision of the XX cent. world order, China's role in modern international relations, the United States' role in future world architecture, and interaction with Washington as a major competitor for world hegemony. It was found out in the research that the United States are doctrinally recognized as one of the threats to the territorial integrity and national unity of the Chinese people through the US involvement to the Taiwan conflict. China's ongoing claim to supranationalism by the middle of the XX cent. has been traced, which would undoubtedly lead to a sharper conflict of interests with the United States.It was found that despite the secrecy and autocracy of the political regime, there is some political debate in Beijing about the future of US-China interaction. The thesis that US-China relations are evolving from asymmetric interaction with the US dominance to a more balanced one, from limited contacts to comprehensive interpenetration and from cooperation in several areas to increasing areas of cooperation has developed. ; Стаття присвячена проблемі визначення місця і ролі Китайської Народної Республіки в сучасній постбіполярній системі міжнародних відносин. Стаття містить аналіз поглядів китайських політологів та офіційних доктринальних джерел, які допомагають виявити китайський погляд на історичну роль Пекіна у світовій архітектониці. У статті розкриваються особливості сучасного зовнішньополітичного курсу Китайської Народної Республіки. Проаналізовано офіційні документи Китайської Народної Республіки, Білі Книги, які дають основу для оцінки та прогнозування шляху реалізації національних інтересів КНР як в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, так і в усьому світі. Також проаналізовано офіціальні виступи перших осіб держави. Розглядаються такі елементи зовнішньополітичної стратегії КНР як китайське бачення світопорядку ХХІ ст., роль Китаю у сучасних міжнародних відносинах, роль США у майбутній світовій архітектониці та інтеракція з Вашингтоном як основним конкурентом за світову гегемонію. У ході дослідження встановлено, що США доктринально визнають у Пекіні як одну з загроз територіальній цілісності та національній єдності китайського народу через їхню участь в тайванському конфлікті. Простежено претензію Китаю, яка наразі формується, на наддержавний статус вже до середини ХХІ ст., що безперечно призведе до більш гострого зіткнення інтересів зі Сполученими Штатами. Виявлено, що недивлячись на закритість та автократичність політичного режиму, в Пекіні простежується певна політична дискусія щодо майбутнього американо-китайської інтеракції. Набула розвитку теза про те, що американо-китайські відносини розвиваються від асиметричної взаємодії з превалюванням США до більш збалансованої, від обмеженості контактів до всеохоплюючого взаємопроникнення та від співробітництва в декількох областях до збільшення областей співробітництва.
The article is dedicated to the factor of the global antagonism and regional divergences between the USA and the PRC through the American political scientists' views research. The issue's evolution is traced — from the peripheral perception of the China component in the G. Bush-jr.'s administration foreign policy to the radical bias of the foreign policy studies' attention focus to the Asian-Pacific region events during the B. Obama presidentship. The researchers' views classification is also given in the article. The main goal is to observe the differences between the various geopolitical approaches among the American scholars to the issue of China-US global and regional antagonism, and liken their forecasts as for US-PRC bilateral relationships' future and its impact on the international relationships' further development. It's given the main characteristics of scientific optimistic and pessimistic approaches to the issue of the relations between key actors in the Asian-Pacific region. The analytical thoughts of the prominent Americal politicions, such as H. Kissinger, are also given in the article. The scholars' ideas have their reflection in the official U. S. documents and have a great influence on the process of the national strategy building. That is why the main positions of the state papers, accepted after B. Obama was elected as the U. S. President in 2008, were also analyzed in the article. ; В статье рассматривается фактор глобального противостояния и региональных противоречий между США и КНР сквозь призму взглядов американских учёныхполитологов. Просматривается эволюция степени изученности проблемы — от периферийного восприятия китайского компонента во внешнеполитической доктрине администрации Дж. Буша-мл. до радикального смещения фокуса внимания американской политической мысли к событиям, происходящим в Азиатско-Тихоокеанском регионе в период президентства Б. Обамы, — и приводится классификация взшлядов исследователей проблемы. ; У статті розглядається фактор глобального протистояння та регіональних протиріч між США та КНР крізь призму поглядів американських вченихпол ітологів. Простежується еволюція ступеню вивченості проблеми — від периферійного сприйняття китайського компоненту в зовнішньополітичній доктрині адміністрації Дж. Буша-мол. до радикального зміщення фокусу уваги американської політичної думки до подій у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні у період президентства Б. Обами, — та наводиться класифікація поглядів дослідників проблеми.
Для більшості країн глобалізованого світу на зламі ХХ-ХХІ століть характерні процеси стабільного розвитку їх економік, при цьому, скорочується розрив в рівнях прибутків на душу населення між економічно розвиненими країнами «центру» і більшістю країн «напівпериферії». На політичній і економічній карті з'явилися нові лідери (нові центри «сили»). Так, зросла роль Китаю, Індії, Південної Кореї, Сингапуру, Індонезії в АТР; Туреччини та Ірану на Середньому Сході; Бразилії і Мексики в Латинській Америці. ; For most of the countries of the globalized world, at the turn of the XX-XXI centuries, processes of stable development of their economies are characteristic, while the gap in per capita income levels between the economically developed countries of the "center" and the majority of countries of the "semi-periphery" is decreasing. On the political and economic map there were new leaders (new centers of "force"). Yes, the role of China, India, South Korea, Singapore, Indonesia in the Asia-Pacific region has increased; Turkey and Iran in the Middle East; Brazil and Mexico in Latin America.
