Under the conditions of Russian aggression against Ukraine, the peculiarities of peace building and the prospects of post-conflict reconciliation on the post-Soviet space are significant today. The main objectives of the study are: to identify the peculiarities of peace building initiatives in the zones of now frozen conflicts in the post-Soviet area, to determine the directions and mechanism of successful peace building, and to propose effective steps and elements of the strategy of post-conflict reconciliation. By applying systematic, analytical and comparative methods, the author justifies the necessity of forming a comprehensive strategy of post-conflict reconciliation in each of the zones of conflict interaction in the post-Soviet space. As a result of the study, the author determines the peaceful settlement and restoration of justice as the main directions of successful peace building in the zones of fractious conflicts in the post-Soviet space, the mechanism of which must include elements of the strategy of post-conflict reconciliation in the zones of frozen conflicts. It is revealed that peace building initiatives will form a world-view, value, and regulatory-administrative platform for effective and successful post-conflict reconciliation. The conclusions provide such effective steps for successful peace building, and in the long run–post-conflict reconciliation: the achievement of peace agreements between the warring parties; a package of measures for disarmament and the return to peaceful life of members of illegal armed groups; the formation of adequate election and party systems; the consolidation of democracy in general and the means to prevent a recurrence of conflict in the future. At the same time, the author concludes that post-conflict reconciliation in a frozen conflict is not fully feasible, since some of the basic measures needed for effective post-conflict building and reconciliation are technically difficult or impossible to implement at all. The author's finding is the outline of the ...
Investigated the problems of periodization of the history of Bosnia and Herzegovina in 1996-2012. The changes in the political structure of Bosnia and Herzegovina are not provided Dayton Peace Agreement. ; Исследованы проблемы периодизации истории Боснии и Герцеговины в 1996-2012 гг. Рассмотрены изменения в политической структуре Боснии и Герцеговины, не предусмотренные Дейтонскими мирными соглашениями. ; Досліджено проблеми періодизації історії Боснії і Герцеговини у 1996-2012 рр. Розглянуто зміни в політичній структурі Боснії і Герцеговині, не передбачені Дейтонськими мирними угодами.
Досліджено міжнародно-правові аспекти юридичної природи Мінських домовленостей. Проаналізовано різне розуміння сторонами цих домовленостей їх юридичної природи, визначено настання можливих юридичних наслідків у випадку невиконання сторонами цих міжнародно-правових документів, а також з'ясовано роль і місце Мінських домовленостей у процесі мирного врегулювання конфлікту на Сході України. Зроблено науково обґрунтовані висновки щодо правильного розуміння і тлумачення Мінських домовленостей як специфічного виду міжнародно-правових актів. ; The importance of the Minsk agreements in resolving the conflict and the fact that they are the only agreed basis for achieving peace in eastern Ukraine has been repeatedly stated by world leaders and leaders of international intergovernmental organizations (primarily the UN, OSCE, EU, NATO, etc.). This fact determines the high importance of the processes taking place in the field of peaceful resolution of the conflict in eastern Ukraine. The relevance of the chosen research topic is due to the fact that the process of resolving the military conflict in Ukraine in the context of establishing stable peace and security in the east, as well as returning the occupied territories of Donbass to Ukrainian control is given much attention by political leadership scientific environment and the average population. In addition, the implementation of the Minsk Agreements was discussed at various international official meetings at the highest political level with the participation of the Ukrainian side. For Ukraine, which in the framework of the «hybrid war» faced such factors as the temporary occupation of the territory of Ukraine by the Russian Federation, issues of peace and security in the east of the state have become extremely important. As a result, legal scholars are increasingly questioning the legal nature of the Minsk agreements themselves, as well as the nature of the parties' international rights and obligations. The article examines the international legal aspects of clarifying the legal nature of the Minsk agreements. The parties' different understanding of the Minsk agreements on their legal nature is analyzed, the possible legal consequences in case of non-compliance with these international legal documents are determined, and the role and place of the Minsk agreements in the process of peaceful settlement of the conflict in eastern Ukraine are clarified. Scientifically substantiated conclusions on the correct understanding and interpretation of the Minsk Agreements as a specific type of international legal documents are provided. ; Исследованы международно-правовые аспекты юридической природы Минских договоренностей. Проанализировано разное понимание сторонами этих договоренностей их юридической природы, определено наступление возможных юридических последствий в случае невыполнения сторонами этих международно-правовых документов, а также выяснены роль и место Минских договоренностей в процессе мирного урегулирования конфликта на Востоке Украины. Сделаны научно обоснованные выводы относительно правильного понимания и толкования Минских договоренностей как специфического вида международно-правовых актов.
У статті висвітлюється вплив Оломоуцького мирного договору (1479 р.) на політичний розвиток чеських земель. Підписання Оломоуцького договору між королями Матяшем Корвіном та Владиславом ІІЯгеллоном завершило «Богемську війну» 1466-1478 рр., закріпивши розподіл земель Чеської корони між двома правителями. Чимала роль у підписанні договору належала чеській шляхті, яка відстоювала насамперед власні інтереси. Оломоуцький договір посилив позиції чеської знаті й став передумовою до встановлення на земляхЧеської корони станово-представницької моделі державного управління. ; The article reveals the influence of the Olomouc peaceful agreement (1479) on the political development of the Czech Kingdom. The «Bohemian War» (1466-1478) was ended with singing the Olomouc peaceful agreement between the king Matthias Corvinus and Vladislaus II Jagiellon. This agreement tightened the distribution of lands of the Bohemian Crown between two kings. The Czech representatives of noble class who was protecting their own interests also played an important role in signing the agreement. The Olomouc peaceful agreement had tightened the positions ofthe Czech nobility and became the precondition for the formation of the estate representative model of state government of the Czech lands.
У статті висвітлюється вплив Оломоуцького мирного договору (1479 р.) на політичний розвиток чеських земель. Підписання Оломоуцького договору між королями Матяшем Корвіном та Владиславом ІІЯгеллоном завершило «Богемську війну» 1466-1478 рр., закріпивши розподіл земель Чеської корони між двома правителями. Чимала роль у підписанні договору належала чеській шляхті, яка відстоювала насамперед власні інтереси. Оломоуцький договір посилив позиції чеської знаті й став передумовою до встановлення на земляхЧеської корони станово-представницької моделі державного управління. ; The article reveals the influence of the Olomouc peaceful agreement (1479) on the political development of the Czech Kingdom. The «Bohemian War» (1466-1478) was ended with singing the Olomouc peaceful agreement between the king Matthias Corvinus and Vladislaus II Jagiellon. This agreement tightened the distribution of lands of the Bohemian Crown between two kings. The Czech representatives of noble class who was protecting their own interests also played an important role in signing the agreement. The Olomouc peaceful agreement had tightened the positions ofthe Czech nobility and became the precondition for the formation of the estate representative model of state government of the Czech lands.
The article argues that the task of preserving peace, preventing armed conflict, and preventing the destruction of people during military and ethnic conflicts requires the combined efforts of the world community. The issue of the role of UN peacekeeping activities, participation of individual states in it, including Ukraine, is considered. It has been proven that the war in Ukraine, caused by Russia's military aggression, has shown that the world has not become stable, as conflicts are erupting in many countries, as in previous years. The current war in Ukraine, caused by Russia, has shown the inadequacy and ineffectiveness of UN support for ending the war and ensuring international security. It has been established that, historically, NATO's main role has been to ensure the freedom and security of its member countries through political and military means. NATO adheres to the values of democracy, individual freedom, the rule of law and the peaceful settlement of disputes. World experience shows that neutrality today is economically, politically and securely disadvantageous. It is substantiated that new unforeseen threats and security challenges pose a problem of choice for every civilized country: military neutrality or participation in the system of collective security. Joint action is needed against a common threat. The nature of the threat has changed, the means to combat it have changed - too, but the principle has remained the same - the collective defense of countries united by common values. Emphasis is placed on the fact that today Ukrainians are learning a lesson: peace agreements signed by governments that participate in or encourage mass violations of human rights have no value and cannot be implemented in practice. It has been proved that in such a situation it is not expedient to maintain peace by mutual consent, it must be resolved by joint action. In the course of the research the authors used the methods of historical approach, comparison, theoretical generalization of description, ...
Висвітлюються політичні аспекти у перебігу мирових перемовин та під час укладання Мирового договору між УНР та Центральними державами у Бересті. Вказується на позиції і дії української делегації та на пропозиції німецьких й австро-угорських представників, а також офіційних Києва, Берліна та Відня. Розкривається дипломатичне протистояння українських делегатів з представниками німецької та більшовицької делегацій. Розглядаються позиція делегації УНР щодо формування збройних підрозділів з українських військовополонених у Німеччині та Австро-Угорщині та обумовлення зміни підходу щодо цього питання у перебігу перемовин. Зауважується на обставинах і причинах укладання як самого договору, так і таємного протоколу до нього. З'ясовуються деталі втрати українського примірника таємного протоколу до Берестейського договору. Зауважується на ролі у переговорах голови української делегації О. Севрюка. Обумовлюється зміна позицій сторін щодо запросин німецьких та австро-угорських військ в Україну. Висвітлюється обґрунтування дій делегації УНР у її звітності перед Українською Центральною Радою. Висновується, що де-факто новітні українсько-німецькі дипломатичні взаємини почалися з грудня 1917 р. і мали на той час «сепаратний» характер, а де-юре були оформлені 9 лютого 1918 р. Берестейським мировим договором. Договір цей став першою мировою угодою Першої світової війни, а Українська Народна Республіка була визнана Німеччиною та її союзниками (Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною) суверенною державою. ; The article covers the political aspects of peace negotiations and the conclusion of the Peace Treaty between the UPR and Central Powers in Brest. The stances and actions of the Ukrainian delegation and the proposals of the German and Austro-Hungarian representatives, as well as Kyiv, Berlin, and Vienna officials are indicated. Diplomatic confrontation between the Ukrainian delegates and representatives of German and Bolshevik delegations is outlined. The position of the UPR delegation on the formation of armed units from Ukrainian prisoners of war in Germany and Austria-Hungary is discussed, as well as its opinion on changing the approach towards the course of negotiations. The article indicates the circumstances and reasons for concluding both the treaty itself and the secret protocol to it. The details of the loss of the Ukrainian copy of the secret protocol to the Treaty of Brest-Litovsk are clarified. The role of the Head of the Ukrainian delegation O. Sevriuk in the negotiations is noted. Changes in the parties' positions regarding the invitations of German and Austro-Hungarian troops to Ukraine are conditioned. The rationale for the actions of the UPR delegation in its reporting to the Ukrainian Central Council is elucidated. It is revealed that de facto new Ukrainian-German diplomatic relations began in December 1917 and were then of a "separative" nature, and de jure were legalized on February 9, 1918 by the Peace Treaty of Brest-Litovsk. This treaty became the first peace agreement of World War I, while Germany and its allies (Austria-Hungary, Bulgaria, and Turkey) recognized the Ukrainian People's Republic as a sovereign state.
Висвітлюються політичні аспекти у перебігу мирових перемовин та під час укладання Мирового договору між УНР та Центральними державами у Бересті. Вказується на позиції і дії української делегації та на пропозиції німецьких й австро-угорських представників, а також офіційних Києва, Берліна та Відня. Розкривається дипломатичне протистояння українських делегатів з представниками німецької та більшовицької делегацій. Розглядаються позиція делегації УНР щодо формування збройних підрозділів з українських військовополонених у Німеччині та Австро-Угорщині та обумовлення зміни підходу щодо цього питання у перебігу перемовин. Зауважується на обставинах і причинах укладання як самого договору, так і таємного протоколу до нього. З'ясовуються деталі втрати українського примірника таємного протоколу до Берестейського договору. Зауважується на ролі у переговорах голови української делегації О. Севрюка. Обумовлюється зміна позицій сторін щодо запросин німецьких та австро-угорських військ в Україну. Висвітлюється обґрунтування дій делегації УНР у її звітності перед Українською Центральною Радою. Висновується, що де-факто новітні українсько-німецькі дипломатичні взаємини почалися з грудня 1917 р. і мали на той час «сепаратний» характер, а де-юре були оформлені 9 лютого 1918 р. Берестейським мировим договором. Договір цей став першою мировою угодою Першої світової війни, а Українська Народна Республіка була визнана Німеччиною та її союзниками (Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною) суверенною державою. ; The article covers the political aspects of peace negotiations and the conclusion of the Peace Treaty between the UPR and Central Powers in Brest. The stances and actions of the Ukrainian delegation and the proposals of the German and Austro-Hungarian representatives, as well as Kyiv, Berlin, and Vienna officials are indicated. Diplomatic confrontation between the Ukrainian delegates and representatives of German and Bolshevik delegations is outlined. The position of the UPR delegation on the formation of armed units from Ukrainian prisoners of war in Germany and Austria-Hungary is discussed, as well as its opinion on changing the approach towards the course of negotiations. The article indicates the circumstances and reasons for concluding both the treaty itself and the secret protocol to it. The details of the loss of the Ukrainian copy of the secret protocol to the Treaty of Brest-Litovsk are clarified. The role of the Head of the Ukrainian delegation O. Sevriuk in the negotiations is noted. Changes in the parties' positions regarding the invitations of German and Austro-Hungarian troops to Ukraine are conditioned. The rationale for the actions of the UPR delegation in its reporting to the Ukrainian Central Council is elucidated. It is revealed that de facto new Ukrainian-German diplomatic relations began in December 1917 and were then of a "separative" nature, and de jure were legalized on February 9, 1918 by the Peace Treaty of Brest-Litovsk. This treaty became the first peace agreement of World War I, while Germany and its allies (Austria-Hungary, Bulgaria, and Turkey) recognized the Ukrainian People's Republic as a sovereign state.
The author of the article considers «the Cossack problem» that existed during the peaceful processes, which proceeded the said match, issues in regard of the direct conclusion of a peaceful agreement as well as the consequences of the said military conflicts. ; В статье рассматривается «казацкий вопрос» в переговорных процессах, которые предшествовали объявлению военных походов и заключению мирных соглашений между Речью Посполитой и Османской империей в XVII – первой четверти XVII вв. В частности, указываются причины объявления Хотинского похода, ход событий, связанных с этим походом, непосредственно заключения соответствующего мирного договора и последствия указанных военных конфликтов. ; У статті розглядається «козацьке питання» в переговорних процесах, які передували оголошенню військових походів та укладанню мирних угод між Річчю Посполитою та Османською імперією в XVII – першій чверті XVIIІ ст. Зокрема, зазначаються причини оголошення Хотинського походу, перебіг подій, пов'язаних з цим походом, безпосередньо укладання відповідного мирного договору та наслідки зазначених воєнних конфліктів.
The author of the article considers «the Cossack problem» that existed during the peaceful processes, which proceeded the said match, issues in regard of the direct conclusion of a peaceful agreement as well as the consequences of the said military conflicts. ; В статье рассматривается «казацкий вопрос» в переговорных процессах, которые предшествовали объявлению военных походов и заключению мирных соглашений между Речью Посполитой и Османской империей в XVII – первой четверти XVII вв. В частности, указываются причины объявления Хотинского похода, ход событий, связанных с этим походом, непосредственно заключения соответствующего мирного договора и последствия указанных военных конфликтов. ; У статті розглядається «козацьке питання» в переговорних процесах, які передували оголошенню військових походів та укладанню мирних угод між Річчю Посполитою та Османською імперією в XVII – першій чверті XVIIІ ст. Зокрема, зазначаються причини оголошення Хотинського походу, перебіг подій, пов'язаних з цим походом, безпосередньо укладання відповідного мирного договору та наслідки зазначених воєнних конфліктів.
The author of the article considers «the Cossack problem» that existed during the peaceful processes, which proceeded the said match, issues in regard of the direct conclusion of a peaceful agreement as well as the consequences of the said military conflicts. ; В статье рассматривается «казацкий вопрос» в переговорных процессах, которые предшествовали объявлению военных походов и заключению мирных соглашений между Речью Посполитой и Османской империей в XVII – первой четверти XVII вв. В частности, указываются причины объявления Хотинского похода, ход событий, связанных с этим походом, непосредственно заключения соответствующего мирного договора и последствия указанных военных конфликтов. ; У статті розглядається «козацьке питання» в переговорних процесах, які передували оголошенню військових походів та укладанню мирних угод між Річчю Посполитою та Османською імперією в XVII – першій чверті XVIIІ ст. Зокрема, зазначаються причини оголошення Хотинського походу, перебіг подій, пов'язаних з цим походом, безпосередньо укладання відповідного мирного договору та наслідки зазначених воєнних конфліктів.
The analysis was done on the position of the Catholic Church concerning the problem of aggression , violence and war as immoral and unacceptable ways of resolving international conflicts in the modern world. The research has analyzed basic documents of the Catholic Church, which discover war's negative consequences for all mankind. These leads not only to the indulgence of inalienable human rights, but also to significant human victims, material loses, and spiritual sacrifices. Particular attention is paid to the consideration of the international community on the necessary and reasonable sanctions against the aggressor, and the provision of humanitarian assistance to countries that have experienced military aggression. Then, Magisterium proposals on disarmament, production ban, weapons import and export, military moral responsibility for their actions are considered. Also, possibility of using weapons is justified as a means of protection in the liberation «just war». The analysis was done on the position of the Catholic Church concerning the problem of aggression, violence and war as immoral and unacceptable ways of resolving international conflicts in the modern world. The research has analised basic documents of the Catholic Church , which discover war's negative consequences for all mankind. These leads not only to the indulgence of inalienable human rights, but also to significant human victims, material loses, and spiritual sacrifices. Particular attention is paid to the consideration of the international community on the necessary and reasonable sanctions against the aggressor, and the provision of humanitarian assistance to countries that have experienced military aggression. Then, Magisterium proposals on disarmament, production ban, weapons import and export, military moral responsibility for their actions are considered. Also, possibility of using weapons is justified as a means of protection in the liberation «just war».This particular research does analysis of the views of the Catholic Church on the role of international organizations, such as UN. Also, there is specified special role of national and global charities, and lay all people of good will in process of establishment of a qualitatively new system of international relations, which is built on the principles of morality and legality upon principle of the commonwealth. The main attention is paid to exclusively peaceful means to overcome international contradictions and conflicts, including: negotiations, respect for international agreements, repentance, reconciliation, forgiveness, respect for the integrity and sovereignty of all states, inviolability of borders, non-use of weapons and renunciation of nuclear weapons, recognizing the right of each State to own culture, recognition of inalienable human rights and respect for their dignity and honour, recognition of democratic norms of international relations. Also, there is special attention emphasized on the formation of a competent and authoritative world government, which is responsible for the peaceful coexistence of nations in the international arena. ; Проанализировано позицию Католической Церкви относительно проблемы войны, агрессии, насилия, как аморальных и недопустимых способов разрешения международных конфликтов.Исследовано предлагаемые Церковью подходы к исключительно мирным путям преодоления противоречий на международной арене и роли международных организаций в восстановлении партнерских взаимоотношений между государствами и построении качественно новой системы международных отношений ; Проаналізовано позицію Католицької Церкви стосовно проблеми війни, агресії, насильства, як аморальних і неприйнятних способів вирішення міжнародних конфліктів. Досліджено запропоновані Церквою підходи до виключно мирних шляхів подолання суперечностей на міжнародній арені та ролі міжнародних організацій у налагодженні партнерських взаємовідносин між державами та побудові якісно нової системи міжнародних відносин
The relevance of modern means of fortification and creation of new principles of spatial and urban planning solutions for special structures of defense, law enforcement and penitentiary systems, and border protection are investigated. It was researched that the presence of artificial intelligence, modern means of computer equipment and communications enables withdrawing human resources from the area of direct military clashes, and thus, the fortification will not have to protect a person on the battlefield anymore. Scientific and technological progress offers the latest firing systems with automatic target recognition and destruction. Thus, field fortification would enter the fundamentally new features that are not related to a person's protection from the means of destruction. Techniques for camouflage practicing, ensuring suddenness and the effectiveness of the use of defensive structures and devices would also become fundamentally new. The techniques for disguising, ensuring suddenness and the effectiveness of the use of defensive structures and devices will also become fundamentally new. As it was mentioned in the article, nowadays, terrible future that was described by numerous futurists and anti-utopians is here already. The global information networks, hybrid warfare, encroachments not on the burnt desert but on the thinking of the population of countries being subjected to aggression. It is precisely clear that the peace agreements reached as a result of the Second World War have been grossly trampled over by the imperial claims of the Russian Federation. Thus, there is an urgent need for scientific research that will provide the further development of the fortification as a complete field of the military engineering. The article points put that such investigations are likely to be carried out, but they are not advertised, as it should be in military affairs. The current state of affairs in Ukraine is really alarming. We are in a state of permanent armed conflict with an enemy who is stronger than us, practically protecting the world from the aggressive imperial encroachments of the Putin regime. It is a challenge for us: how to build defense, including fortifications. Meanwhile, there is only a loud embarrassment with so-called "Yatseniuk's wall". ; Досліджено актуальність сучасних засобів фортифікації та створення нових принципів просторових та містобудівних рішень для спеціальних споруд оборони, правоохоронної та пенітенціарної систем, та охорони кордонів.
Конфлікти (спори) є невід'ємною частиною життя людини та суспільства загалом. Вимогою часу постає необхідність створення умов для вирішення спорів та захист охоронюваних законом прав та інтересів громадян. Вітчизняний та міжнародний досвід свідчить, що запровадження альтернативних методів врегулювання спорів поряд із системою правосуддя є найефективнішою передумовою вирішення правових конфліктів. Згідно з традиційним підходом найбільш справедлива й оптимальна реакція на вчинене кримінальне правопорушення може бути визначена фахівцями в галузі кримінального правосуддя. Термін альтернативні способи врегулювання конфліктів вперше почали використовувати в США для використання гнучких і неформальних процедур врегулювання конфліктів. на даний час він є широко застосовуваним не лише в правовій науці, але й в законодавстві деяких країн. Варто акцентувати увагу на принциповій відмінності методів «вирішення спорів» та врегулювання конфліктів». Уміння розв'язувати конфлікти ненасильницьким шляхом є дуже важливим для суспільства, для миробудування. А для цього необхідно опановувати навички розв'язання конфліктів. Миробудування – це складний і тривалий процес. Він починається не з закінченням війни, а набагато раніше і продовжується після підписання мирної угоди. Основою миробудування, розв'язання конфлікту є діалог, а ефективним інструментом – медіація. Conflicts are an integral part of human life and society in general. The time requirement arises to create the conditions for resolving disputes and protecting the rights and interests of citizens protected by law. Domestic and international experience shows that the introduction of alternative dispute resolution methods alongside the justice system is the most effective precondition for resolving legal conflicts. According to the traditional approach, the most fair and optimal response to a criminal offense can be determined by criminal justice professionals. The term alternative conflict resolution was first used in the United States to use flexible and informal conflict resolution procedures. at present it is widely used not only in legal science, but also in the legislation of some countries. It is worth emphasizing the fundamental difference between the methods of "dispute resolution" and conflict resolution. " The ability to resolve conflicts by non-violent means is very important for society, for peacebuilding. This requires mastering conflict resolution skills. Peacebuilding is a complex and time-consuming process. It does not begin with the end of the war, but much earlier and continues after the peace agreement is signed. Dialogue is the basis of peacebuilding, conflict resolution, and mediation is an effective tool.
The foreign policy of the United Arab Emirates is characterized by mobility, flexibility and ability to respond to quickly changing conditions. By signing a US-mediated agreement on full normalization with Israel the UAE's top political leadership has demonstrated a willingness to take risks and work hard to secure its own national interests and create a new geopolitical environment in the Middle East. The strategic plan envisages that successful bilateral Emirati-Israeli relations should become a reference point for other countries in the region. In the near future this factor will have a significant impact on the development of the regional situation and needs to be studied. The purpose of the article is to determine the main directions of development of bilateral relations between the UAE and Israel based on the analysis of the Treaty of Peace, Diplomatic Relations and Full Normalization between the United Arab Emirates and Israel. The process of development of political dialogue between the countries, establishment of diplomatic relations and the progress that the countries managed to achieve in the year after the signing of peace agreements is examined in details. The paper assesses the impact of Abraham Accords on the UAE's foreign policy in the context of the de-escalation and resolution of the Palestinian-Israeli conflict. It has been proved that Emirati diplomacy now plays more active role and has more opportunities for effective participation in the Palestinian-Israeli settlement. At the same time the Emirates continues to support the "two-state solution", advocating creation of an independent Palestine with its capital in East Jerusalem. To obtain scientific results general and special policy research methods, namely methods of analysis, content analysis, comparison and synthesis were used in the article. It is proved that the current foreign policy of the UAE is capable of diplomatic breakthroughs for implementation of economic, investment and technological priorities, as well as other projects that will contribute to the development of the state and its digital, technical, and scientific advantage. The normalization of relations with Israel has been found to be in line with the UAE's strategic principles for the next 50 years. It has been suggested that the normalization of relations with Israel opens new prospects for the UAE in relations with the United States and creates additional opportunities in the confrontation with Iran. ; Зовнішня політика Об'єднаних Арабських Еміратів характеризується мобільністю, гнучкістю і здатністю швидко реагувати на зміни. Підписуючи за посередництва США договір про нормалізацію відносин з Ізраїлем, вище політичне керівництво ОАЕ продемонструвало готовність до ризику і напруженої роботи заради забезпечення власних національних інтересів і створення нового геополітичного середовища на Близькому Сході. Стратегічний задум передбачає, що успішні за всіма параметрами двосторонні еміратсько-ізраїльські відносини мають стати орієнтиром для інших країн регіону. Найближчим часом цей фактор матиме значний вплив на розвиток регіональної ситуації і потребує вивчення. Метою статті є визначення основних напрямків розвитку двосторонніх відносин між ОАЕ та Ізраїлем на основі аналізу Договору про мир, дипломатичні відносини та повну нормалізацію між Ізраїлем та ОАЕ. Детально розглянутий процес розвитку політичного діалогу між країнами, встановлення дипломатичних відносин і прогрес, якого вдалося досягти країнам за рік після підписання мирних домовленостей. Оцінено вплив Авраамових угод на зовнішню політику ОАЕ у контексті деескалації та розв'язання палестино-ізраїльського конфлікту. Встановлено, що відтепер еміратська дипломатія грає помітно активнішу роль і має більше можливостей для ефективної участі у палестино-ізраїльському врегулюванні. При цьому Емірати продовжують підтримувати принцип «двох держав», виступаючи за створення незалежної Палестини зі столицею у Східному Єрусалимі. Для отримання наукових результатів у статті використовуються загальні та спеціальні політичні методи дослідження, а саме методи аналізу, контент-аналізу, порівняння та синтезу. Доведено, що сучасна зовнішня політика ОАЕ здатна на дипломатичні прориви заради реалізації економічних, інвестиційних та технологічних пріоритетів, а також інших проєктів, які сприятимуть розвитку держави і набуттю нею цифрової, технічної та наукової переваги. З'ясовано, що нормалізація відносин з Ізраїлем відповідає стратегічним принципам ОАЕ на наступні 50 років. Висловлено припущення, що нормалізація відносин з Ізраїлем відкриває для ОАЕ нові перспективи у відносинах з США і створює додаткові можливості у протистоянні з Іраном. ; Зовнішня політика Об'єднаних Арабських Еміратів характеризується мобільністю, гнучкістю і здатністю швидко реагувати на зміни. Підписуючи за посередництва США договір про нормалізацію відносин з Ізраїлем, вище політичне керівництво ОАЕ продемонструвало готовність до ризику і напруженої роботи заради забезпечення власних національних інтересів і створення нового геополітичного середовища на Близькому Сході. Стратегічний задум передбачає, що успішні за всіма параметрами двосторонні еміратсько-ізраїльські відносини мають стати орієнтиром для інших країн регіону. Найближчим часом цей фактор матиме значний вплив на розвиток регіональної ситуації і потребує вивчення. Метою статті є визначення основних напрямків розвитку двосторонніх відносин між ОАЕ та Ізраїлем на основі аналізу Договору про мир, дипломатичні відносини та повну нормалізацію між Ізраїлем та ОАЕ. Детально розглянутий процес розвитку політичного діалогу між країнами, встановлення дипломатичних відносин і прогрес, якого вдалося досягти країнам за рік після підписання мирних домовленостей. Оцінено вплив Авраамових угод на зовнішню політику ОАЕ у контексті деескалації та розв'язання палестино-ізраїльського конфлікту. Встановлено, що відтепер еміратська дипломатія грає помітно активнішу роль і має більше можливостей для ефективної участі у палестино-ізраїльському врегулюванні. При цьому Емірати продовжують підтримувати принцип «двох держав», виступаючи за створення незалежної Палестини зі столицею у Східному Єрусалимі. Для отримання наукових результатів у статті використовуються загальні та спеціальні політичні методи дослідження, а саме методи аналізу, контент-аналізу, порівняння та синтезу. Доведено, що сучасна зовнішня політика ОАЕ здатна на дипломатичні прориви заради реалізації економічних, інвестиційних та технологічних пріоритетів, а також інших проєктів, які сприятимуть розвитку держави і набуттю нею цифрової, технічної та наукової переваги. З'ясовано, що нормалізація відносин з Ізраїлем відповідає стратегічним принципам ОАЕ на наступні 50 років. Висловлено припущення, що нормалізація відносин з Ізраїлем відкриває для ОАЕ нові перспективи у відносинах з США і створює додаткові можливості у протистоянні з Іраном.
