Suchergebnisse

The institutional bases of modernization of the language policy model are investigated. It is substantiated that the institutional basis for the modernization of political networks of the language policy model is Ukrainian or other. language (at different times – it is Kiev, Church Slavonic, Old Ukrainian, Russian, etc.) as a state institution, which in the XV and XVI centuries. used in church translations and in the service of God. The language policy of modernization affected the church sphere precisely when the Ukrainian church became independent, when priests had the opportunity to conduct services and read sermons in Ukrainian (Church Slavonic). The definition of "modernization" is given, which we understand as: cultural and democratic changes; renewal of the activity of a certain institution or branch, which carries significant vestiges of the past and is subordinated to its tasks; profound changes in the educational authoritarian worldview; revision of the principles of functioning of education, its reform in accordance with the new requirements. The activity of those institutions that the independent Ukrainian state inherited from the USSR is described, one of the reasons for its collapse is that this superpower tried to build a stateless monolingual society, which in the new democratic conditions cannot function constructively and fully. It turned out that ignoring national, in particular linguistic factors, was one of the factors of the viability of the empire, as a multinational state needs a pluralism of political and ideological views. Emphasis is placed on the fact that with the restoration of independence, new democratic institutions (the President's Institute, the Legislative Institute, which is the Verkhovna Rada in Ukraine, the Executive Institute – the Cabinet of Ministers, and a network of judicial, communication, administrative, educational and other institutions) have defined the type of construction. model of language policy in Ukraine, which is monocultural, as well as – the democratic direction of development of its language policy. It is determined that the indicator of the political networks of the model is the Ukrainian language as a state institution, as well as other political institutions that regulate language policy, determine its vector of development and solve language and political problems. In this sense, it is revealed that the tension arises due to the competition of two main political institutions and their ideologies – national-democratic and communist, which provoke confrontation, for example, in areas of Ukrainian and Russian nationalisms. It was found that the modernization of the political network of the language policy model took place during the rule of Kuchma and other pro-Russian politicians, who steadily and purposefully led the Ukrainian community to its polarization, division and language-political crisis. Given the activities of various political institutions, as well as the vision of the state and its model of language policy, it was found that between the "right" (national democratic political forces) and "left" (Communists, Socialists, Social Democrats, etc.) political institutions arise misunderstandings, confrontations and linguistic-political conflicts that occur during the discussion of language laws, their ratification and adoption.It has been proven that the functioning of the institutions that are the basis for the modernization of the political network of the language policy model depends on the prevailing ideology, political culture of the subjects, political consciousness and political behavior. ; Досліджуються інституційні основи модернізації моделі мовної політики. Обґрунтовано, що інституційною основою модернізації політичних мереж моделі мовної політики є українська або ін. мова (у різні часи – це києворуська, церковнослов'янська, староукраїнська, руська та ін.) як державна інституція, яка у XV-му та XVI-му ст. використовувалася у церковних перекладах та у службі Божій. Мовна політика модернізації торкнулася церковної сфери саме тоді, коли українська церква стала незалежною, коли священики мали можливість проводити службу Божу та читати проповіді українською (церковнослов'янською) мовою. Дається визначення поняття «модернізація», що розуміємо як: культурні і демократичні зміни; оновлення діяльності певної інституції чи галузі, яка несе значні рудименти минулого та підпорядкована його завданням; глибокі зміни в освітньому авторитарному світогляді; перегляд принципів функціонування освіти, її реформування відповідно до нових вимог. Охарактеризовано діяльність тих інститутів, які незалежна Українська держава отримала у спадок від СРСР, однією із причин розпаду якого є те, що ця наддержава намагалася побудувати безнаціональне одномовне суспільство, яке у нових демократичних умовах не може функціонувати конструктивно та повноцінно діяти. З'ясовано, що ігнорування національних, зокрема мовних факторів, виявилося одним із чинників нежиттєздатності імперії, позаяк багатонаціональній державі потрібен плюралізм політичних та ідеологічних думок. Акцентується увага на тому, що з відновленням незалежності нові демократичні інститути (інститут Президента, законодавчий інститут, яким є в Україні Верховна Рада, виконавчий інститут – Кабінет Міністрів, а також мережа судових, комунікаційних, управлінських, освітніх та ін. інститутів) визначили тип побудови моделі мовної політики в Україні, яка є монокультурною, а також – демократичний напрямок розвитку її мовної політики. Визначено, що індикатором політичних мереж моделі є українська мова як державна інституція, а також інші політичні інституції, які регулюють мовну політику, визначають її вектор розвитку та розв'язують мовно-політичні проблеми. У цьому сенсі виявлено, що напруження виникає унаслідок конкуренції двох основних політичних інститутів та їх ідеологій – національно-демократичної та комуністичної, які провокують протистояння, приміром, у ділянках українського і російського націоналізмізмів. З'ясовано, що модернізація політичної мережи моделі мовної політики відбулася у добу правління Л. Кучми та інших проросійськи налаштованих політиків, які неухильно і цілеспрямовано вели українську спільноту до її поляризації, розколу та мовно-політичної кризи. Враховуючи діяльність різних політичних інститутів, а також бачення розвитку держави та її моделі мовної політики, виявлено, що між «правими» (національнодемократичні політичні сили) та «лівими» (комуністи, соціалісти, соціал-демократи та ін.) політичними інститутами виникають непорозуміння, протистояння та мовно-політичні конфлікти, які відбуваються під час обговорення мовних законів, їх ратифікації та ухвалення. Доведено, що функціонування інститутів, які є основою модернізації політичної мережи моделі мовної політики, залежить від ідеології, яка панує, політичної культури суб'єктів, політичної свідомості та політичної поведінки.

The institutional bases of modernization of the language policy model are investigated. It is substantiated that the institutional basis for the modernization of political networks of the language policy model is Ukrainian or other. language (at different times – it is Kiev, Church Slavonic, Old Ukrainian, Russian, etc.) as a state institution, which in the XV and XVI centuries. used in church translations and in the service of God. The language policy of modernization affected the church sphere precisely when the Ukrainian church became independent, when priests had the opportunity to conduct services and read sermons in Ukrainian (Church Slavonic). The definition of "modernization" is given, which we understand as: cultural and democratic changes; renewal of the activity of a certain institution or branch, which carries significant vestiges of the past and is subordinated to its tasks; profound changes in the educational authoritarian worldview; revision of the principles of functioning of education, its reform in accordance with the new requirements. The activity of those institutions that the independent Ukrainian state inherited from the USSR is described, one of the reasons for its collapse is that this superpower tried to build a stateless monolingual society, which in the new democratic conditions cannot function constructively and fully. It turned out that ignoring national, in particular linguistic factors, was one of the factors of the viability of the empire, as a multinational state needs a pluralism of political and ideological views. Emphasis is placed on the fact that with the restoration of independence, new democratic institutions (the President's Institute, the Legislative Institute, which is the Verkhovna Rada in Ukraine, the Executive Institute – the Cabinet of Ministers, and a network of judicial, communication, administrative, educational and other institutions) have defined the type of construction. model of language policy in Ukraine, which is monocultural, as well as – the democratic direction of development of its language policy. It is determined that the indicator of the political networks of the model is the Ukrainian language as a state institution, as well as other political institutions that regulate language policy, determine its vector of development and solve language and political problems. In this sense, it is revealed that the tension arises due to the competition of two main political institutions and their ideologies – national-democratic and communist, which provoke confrontation, for example, in areas of Ukrainian and Russian nationalisms. It was found that the modernization of the political network of the language policy model took place during the rule of Kuchma and other pro-Russian politicians, who steadily and purposefully led the Ukrainian community to its polarization, division and language-political crisis. Given the activities of various political institutions, as well as the vision of the state and its model of language policy, it was found that between the "right" (national democratic political forces) and "left" (Communists, Socialists, Social Democrats, etc.) political institutions arise misunderstandings, confrontations and linguistic-political conflicts that occur during the discussion of language laws, their ratification and adoption.It has been proven that the functioning of the institutions that are the basis for the modernization of the political network of the language policy model depends on the prevailing ideology, political culture of the subjects, political consciousness and political behavior. ; Досліджуються інституційні основи модернізації моделі мовної політики. Обґрунтовано, що інституційною основою модернізації політичних мереж моделі мовної політики є українська або ін. мова (у різні часи – це києворуська, церковнослов'янська, староукраїнська, руська та ін.) як державна інституція, яка у XV-му та XVI-му ст. використовувалася у церковних перекладах та у службі Божій. Мовна політика модернізації торкнулася церковної сфери саме тоді, коли українська церква стала незалежною, коли священики мали можливість проводити службу Божу та читати проповіді українською (церковнослов'янською) мовою. Дається визначення поняття «модернізація», що розуміємо як: культурні і демократичні зміни; оновлення діяльності певної інституції чи галузі, яка несе значні рудименти минулого та підпорядкована його завданням; глибокі зміни в освітньому авторитарному світогляді; перегляд принципів функціонування освіти, її реформування відповідно до нових вимог. Охарактеризовано діяльність тих інститутів, які незалежна Українська держава отримала у спадок від СРСР, однією із причин розпаду якого є те, що ця наддержава намагалася побудувати безнаціональне одномовне суспільство, яке у нових демократичних умовах не може функціонувати конструктивно та повноцінно діяти. З'ясовано, що ігнорування національних, зокрема мовних факторів, виявилося одним із чинників нежиттєздатності імперії, позаяк багатонаціональній державі потрібен плюралізм політичних та ідеологічних думок. Акцентується увага на тому, що з відновленням незалежності нові демократичні інститути (інститут Президента, законодавчий інститут, яким є в Україні Верховна Рада, виконавчий інститут – Кабінет Міністрів, а також мережа судових, комунікаційних, управлінських, освітніх та ін. інститутів) визначили тип побудови моделі мовної політики в Україні, яка є монокультурною, а також – демократичний напрямок розвитку її мовної політики. Визначено, що індикатором політичних мереж моделі є українська мова як державна інституція, а також інші політичні інституції, які регулюють мовну політику, визначають її вектор розвитку та розв'язують мовно-політичні проблеми. У цьому сенсі виявлено, що напруження виникає унаслідок конкуренції двох основних політичних інститутів та їх ідеологій – національно-демократичної та комуністичної, які провокують протистояння, приміром, у ділянках українського і російського націоналізмізмів. З'ясовано, що модернізація політичної мережи моделі мовної політики відбулася у добу правління Л. Кучми та інших проросійськи налаштованих політиків, які неухильно і цілеспрямовано вели українську спільноту до її поляризації, розколу та мовно-політичної кризи. Враховуючи діяльність різних політичних інститутів, а також бачення розвитку держави та її моделі мовної політики, виявлено, що між «правими» (національнодемократичні політичні сили) та «лівими» (комуністи, соціалісти, соціал-демократи та ін.) політичними інститутами виникають непорозуміння, протистояння та мовно-політичні конфлікти, які відбуваються під час обговорення мовних законів, їх ратифікації та ухвалення. Доведено, що функціонування інститутів, які є основою модернізації політичної мережи моделі мовної політики, залежить від ідеології, яка панує, політичної культури суб'єктів, політичної свідомості та політичної поведінки.

The present article is devoted to the problems of the potential of the application of the actor-network theory of Bruno Latour for investigating the relationship between charitable activity and politics in the modern Ukrainian political process. The micro, meso and macro levels of the model of the relationship between charitable activity and politics in Ukraine are studied from the point of view of the functional plans in modern Ukrainian society. New approaches to considering the functional plans of the relationship between charitable activity and politics in Ukraine are proposed. The logical structure is divided into all levels of the model according to the types of relationship between charitable activity and politics in Ukraine. The peculiarities of functional aspects of the potential of the application of the actor-network theory of Bruno Latour for investigating the relationship between charitable activity and politics in the modern Ukrainian political process are analyzed. The results of the research could be used in Sociology and Political science for the further detailed scientific analysis.Key words: charitable activity, politics, actor-network theory, Ukrainian political process, interrelation of charitable activity and politics ; У статті розглядається потенціал застосування акторно–мережевої теорії Бруно Латура під час дослідження взаємозв'язку доброчинної діяльності і політики в сучасному українському політичному процесі. Побудовано модель взаємозв'язку доброчинної діяльності і політики в Україні, що ґрунтується на трьох рівнях: мікро–, мезо– та макрорівні. Ключові слова: доброчинна діяльність, політика, акторно–мережева теорія, український політичний процес, взаємозв'язок доброчинної діяльності і політики. В статье рассматривается потенциал применения акторно-сетевой теории Бруно Латура для исследования взаимосвязи благотворительной деятельности и политики в современном украинском политическом процессе. Построена модель взаимосвязи благотворительной деятельности и политики в Украине, основанная на трех уровнях: микро-, мезо- и макроуровне. Ключевые слова: благотворительная деятельность, политика, акторно-сетевая теория, украинский политический процесс, взаимосвязь благотворительной деятельности и политики. The present article is devoted to the problems of the potential of the application of the actor-network theory of Bruno Latour for investigating the relationship between charitable activity and politics in the modern Ukrainian political process. The micro, meso and macro levels of the model of the relationship between charitable activity and politics in Ukraine are studied from the point of view of the functional plans in modern Ukrainian society. New approaches to considering the functional plans of the relationship between charitable activity and politics in Ukraine are proposed. The logical structure is divided into all levels of the model according to the types of relationship between charitable activity and politics in Ukraine. The peculiarities of functional aspects of the potential of the application of the actor-network theory of Bruno Latour for investigating the relationship between charitable activity and politics in the modern Ukrainian political process are analyzed. The results of the research could be used in Sociology and Political science for the further detailed scientific analysis. Key words: charitable activity, politics, actor-network theory, Ukrainian political process, interrelation of charitable activity and politics

The article is devoted to the issue of innovational interactions of executive power with a society in the sphere of information and communication with the purpose of search of the most adequate forms of modernisation of the Ukrainian government. New requirements and principles of the government were discussed. Concept of the electronic government is considered. The informational-communicative aspect of development of the electronic government is discussed.Key words: e-governance, internal and external informational interaction. ; Розглянуто питання інноваційних взаємодій органів виконавчої влади зсуспільством у сфері інформування та комунікації для пошуку найадекватніших форм модернізації державного управління України. Наведено нові вимоги та принципи державного управління, проінтерпретовано поняття електронного уряду, визначено інформаційно-комунікативні аспекти розвитку електронного уряду.Ключові слова: політичне управління, електронний уряд, внутрішня і зовнішнясистема інформаційної взаємодії.

The stages of formation of the concept of "political network", which, according to many researchers, has long existed in various forms and meanings, are studied. In our case, the political network is seen not only as a concept, but also as a structural institution and an integral part of the model of language policy, which, among other things, unites institutions and institutions. It is noted that the influence of traditional and new institutionalisms, the latter of which was formed in the postmodern era, on the formation of the network and interconnection interactions of the model is different at least because these phenomena combine individual, group and mass forms, objective and subjective factors. which determine the nature, boundaries and direction of political action. We draw attention to the traditional institutionalism on the basis of which the Soviet political network of language policy model was formed, as it destructively influenced the interaction with another political network that operated underground in Soviet Ukraine on the basis of national democratic political forces. We study this interaction on the basis of the activities of the Sixties and dissidents who, under Soviet rule, defended the right to cultural autonomy, independent development, the use of the Ukrainian language, and the development of culture. We emphasize that it was during the Soviet era that the foundations were laid for the formation, on the one hand, of a pro-Ukrainian and, on the other, of a pro-Russian political network. The pro-Ukrainian political network is formed on the basis of national democratic institutions, and the pro-Russian – on the basis of "left" political forces, the basis of which in Soviet times were communists, and in independent Ukraine – socialists, renewed social democrats, new communists, centrists and others. Such a linguistic and political situation requires: coordination of the positions of different policy actors, which should formulate a common goal and objectives, develop rules and norms of interaction based on the requirements of voluntariness, equality and autonomy; concluding agreements that will ensure openness and transparency of political networks within the language policy model.It is substantiated that modern political networks are formed on the basis of information and communication centers, which create a space for network interactions to prevent and solve problems, including linguistic and political ones. They are an important part of the language policy model, as some combine formal and informal constructive or destructive institutions. For example, if Russian slavophiles in the XIX century. dreamed of uniting the Slavs around the Russian language and culture, the Cyril and Methodius – the equality of participants in the Slavic union, the independence of each tribe after unification, as well as popular rule. That is, the basis of the political network of language policy models Cyril and Methodius, which existed semi-legally, put Ukrainian culture, communication and freedom, when each nation had the right to create their own literature and culture, to use their native language freely, the Russian Slavophiles tried to to unite around the n language and culture. It has been found that their wish remains valid today. Only the names of parties, organizations, societies, etc. have changed. institutions that are the basis for the formation of modern political networks model language policy. ; Досліджуються етапи формування концепту «політична мережа», який, на думку багатьох дослідників, існує давно у різних формах і значеннях. У нашому випадку політична мережа розглядається не лише як концепт, а й як структурна інституція та невід'ємна складова моделі мовної політики, яка, окрім іншого, об'єднує інститути та інституції. Зазначається, що вплив традиційного і нового інституціоналізмів, останній із яких сформувався у постмодерну добу, на формування мережи та міжмережеві взаємодії моделі є різним хоча б тому, що ці явища поєднують індивідуальні, групові і масові форми, об'єктивні і суб'єктивні чинники, які визначають характер, межи та спрямованість політичних дій. Звертаємо увагу на традиційний інституціоналізм, на основі якого була сформована радянська політична мережа моделі мовної політики, позаяк він деструктивно впливав на взаємодію з іншою політичною мережею, яка діяла на території Радянської України підпільно на базі національно-демократичних політичних сил. Цю взаємодію досліджуємо на основі діяльності шістдесятників і дисидентів, які при радянській владі відстоювали право на культурну автономію, самостійний розвиток, використання української мови, розвиток культури та ін. Акцентуємо увагу на тому, що саме у радянську добу було закладено основи формування, з одного боку, проукраїнської, з іншого, – проросійської політичної мережи. Проукраїнська політична мережа формується на основі національно-демократичних інституцій, а проросійська – на базі «лівих» політичних сил, основою яких у радянську добу були комуністи, а в незалежній Україні – соціалісти, оновлені соціальні демократи, нові комуністи, різного складу центристи та ін. Така мовно-політична ситуація вимагає: узгодження позицій різних суб'єктів політики, які мають сформулювати спільну мету і цілі, виробити правила та норми взаємодії, що базуються на вимогах добровільності, рівноправ'я та автономної діяльності; укладання угод, які забезпечать відкритість та прозорість функціонування політичних мереж у межах моделі мовної політики. Обґрунтовано, що сучасні політичні мережи формуються на базі інформаційно-комунікаційних центрів, які створюють простір для мережевих взаємодій з попередження та розв'язання проблем, зокрема і мовно-політичних. Вони є важливою складовою моделі мовної політики, позаяк одні з них об'єднують формальні, інші – неформальні конструктивні чи деструктивні інститути. Наприклад, якщо російські слов'янофіли у XIX ст. мріяли про об'єднання слов'ян навколо російської мови і культури, то кирило-мефодіївці − про рівність учасників слов'янського об'єднання, самостійність кожного племені після об'єднання, а також народне правління. Тобто, в основу політичної мережи моделі мовної політики кирило-мефодіївці, що існували напівлегально, поклали українську культуру, комунікації і свободу, коли кожен народ мав право створити власну літературу і культуру, вільно користуватися рідною мовою, то російські слов'янофіли намагалися усі народи об'єднати навколо російської мови і культури. З'ясовано, що таке їх бажання залишається у силі і наразі. Змінилися лише назви партій, організацій, товариств та ін. інститутів, які є основою формування сучасних політичних мереж моделі мовної політики.

The stages of formation of the concept of "political network", which, according to many researchers, has long existed in various forms and meanings, are studied. In our case, the political network is seen not only as a concept, but also as a structural institution and an integral part of the model of language policy, which, among other things, unites institutions and institutions. It is noted that the influence of traditional and new institutionalisms, the latter of which was formed in the postmodern era, on the formation of the network and interconnection interactions of the model is different at least because these phenomena combine individual, group and mass forms, objective and subjective factors. which determine the nature, boundaries and direction of political action. We draw attention to the traditional institutionalism on the basis of which the Soviet political network of language policy model was formed, as it destructively influenced the interaction with another political network that operated underground in Soviet Ukraine on the basis of national democratic political forces. We study this interaction on the basis of the activities of the Sixties and dissidents who, under Soviet rule, defended the right to cultural autonomy, independent development, the use of the Ukrainian language, and the development of culture. We emphasize that it was during the Soviet era that the foundations were laid for the formation, on the one hand, of a pro-Ukrainian and, on the other, of a pro-Russian political network. The pro-Ukrainian political network is formed on the basis of national democratic institutions, and the pro-Russian – on the basis of "left" political forces, the basis of which in Soviet times were communists, and in independent Ukraine – socialists, renewed social democrats, new communists, centrists and others. Such a linguistic and political situation requires: coordination of the positions of different policy actors, which should formulate a common goal and objectives, develop rules and norms of interaction based on the requirements of voluntariness, equality and autonomy; concluding agreements that will ensure openness and transparency of political networks within the language policy model.It is substantiated that modern political networks are formed on the basis of information and communication centers, which create a space for network interactions to prevent and solve problems, including linguistic and political ones. They are an important part of the language policy model, as some combine formal and informal constructive or destructive institutions. For example, if Russian slavophiles in the XIX century. dreamed of uniting the Slavs around the Russian language and culture, the Cyril and Methodius – the equality of participants in the Slavic union, the independence of each tribe after unification, as well as popular rule. That is, the basis of the political network of language policy models Cyril and Methodius, which existed semi-legally, put Ukrainian culture, communication and freedom, when each nation had the right to create their own literature and culture, to use their native language freely, the Russian Slavophiles tried to to unite around the n language and culture. It has been found that their wish remains valid today. Only the names of parties, organizations, societies, etc. have changed. institutions that are the basis for the formation of modern political networks model language policy. ; Досліджуються етапи формування концепту «політична мережа», який, на думку багатьох дослідників, існує давно у різних формах і значеннях. У нашому випадку політична мережа розглядається не лише як концепт, а й як структурна інституція та невід'ємна складова моделі мовної політики, яка, окрім іншого, об'єднує інститути та інституції. Зазначається, що вплив традиційного і нового інституціоналізмів, останній із яких сформувався у постмодерну добу, на формування мережи та міжмережеві взаємодії моделі є різним хоча б тому, що ці явища поєднують індивідуальні, групові і масові форми, об'єктивні і суб'єктивні чинники, які визначають характер, межи та спрямованість політичних дій. Звертаємо увагу на традиційний інституціоналізм, на основі якого була сформована радянська політична мережа моделі мовної політики, позаяк він деструктивно впливав на взаємодію з іншою політичною мережею, яка діяла на території Радянської України підпільно на базі національно-демократичних політичних сил. Цю взаємодію досліджуємо на основі діяльності шістдесятників і дисидентів, які при радянській владі відстоювали право на культурну автономію, самостійний розвиток, використання української мови, розвиток культури та ін. Акцентуємо увагу на тому, що саме у радянську добу було закладено основи формування, з одного боку, проукраїнської, з іншого, – проросійської політичної мережи. Проукраїнська політична мережа формується на основі національно-демократичних інституцій, а проросійська – на базі «лівих» політичних сил, основою яких у радянську добу були комуністи, а в незалежній Україні – соціалісти, оновлені соціальні демократи, нові комуністи, різного складу центристи та ін. Така мовно-політична ситуація вимагає: узгодження позицій різних суб'єктів політики, які мають сформулювати спільну мету і цілі, виробити правила та норми взаємодії, що базуються на вимогах добровільності, рівноправ'я та автономної діяльності; укладання угод, які забезпечать відкритість та прозорість функціонування політичних мереж у межах моделі мовної політики. Обґрунтовано, що сучасні політичні мережи формуються на базі інформаційно-комунікаційних центрів, які створюють простір для мережевих взаємодій з попередження та розв'язання проблем, зокрема і мовно-політичних. Вони є важливою складовою моделі мовної політики, позаяк одні з них об'єднують формальні, інші – неформальні конструктивні чи деструктивні інститути. Наприклад, якщо російські слов'янофіли у XIX ст. мріяли про об'єднання слов'ян навколо російської мови і культури, то кирило-мефодіївці − про рівність учасників слов'янського об'єднання, самостійність кожного племені після об'єднання, а також народне правління. Тобто, в основу політичної мережи моделі мовної політики кирило-мефодіївці, що існували напівлегально, поклали українську культуру, комунікації і свободу, коли кожен народ мав право створити власну літературу і культуру, вільно користуватися рідною мовою, то російські слов'янофіли намагалися усі народи об'єднати навколо російської мови і культури. З'ясовано, що таке їх бажання залишається у силі і наразі. Змінилися лише назви партій, організацій, товариств та ін. інститутів, які є основою формування сучасних політичних мереж моделі мовної політики.

The article investigates the institutional dimensions of the EU common transport policy transformations as one of the Union's first community policy areas. This policy is associated with fairly dynamic sector of the regional economy, which accounts for 4.5% of overall EU employment, around 5% of GDP. It is noted that over the past decade changes in European transport policy have led to strengthening of the broad EU internal market by opening up national markets largerly characterized by state monopoly, mainly in aviation and rail transport. The article also examines the social and economic constraints in framing of the common transport policy, which essentially actualized the sustainable mobility model. It defines the essence and objectives of the common transport policy. The author investigates the mechanism of the EU transport policy transformation in light of institutional changes since the Treaty of Rome. Particular attention is paid to the current stage of the common transport policy. Based on analysis of recent developments, especially in the Trans-European Transport Network guidelines, the author views the East-West connection as a priority direction in the revised transport policy. The article points out priorities for action for the European Community in the context of maximizing the benefits associated with the EU common transport policy implementation, and provides perspective directions for Ukraine's cooperation within the Eastern Partnership Transport Panel. ; Стаття присвячена дослідженню інституційних вимірів трансформації спільної транспортної політики ЄС як одного з перших напрямків комунітарної політики Союзу. Ця політика пов'язана з доволі динамічним сектором регіональної економіки, на який припадає 4,5 % зайнятих в ЄС, близько 5 % валового внутрішнього продукту. Зазначається, що за останні десятиліття зміни в європейській транспортній політиці сприяли становленню широкого внутрішнього ринку ЄС шляхом відкриття національних ринків, які раніше характеризувалися державною монополією, передусім, в авіації і залізничному транспорті. У статті аналізуються також соціальні й економічні обмеження формування спільної транспортної політики, які суттєво актуалізували модель стійкої мобільності. Розкрито зміст і завдання спільної транспортної політики. Досліджується механізм формування і трансформації транспортної політики ЄС крізь призму інституційнихзмін, починаючи з підписання Римського договору 1957 р. Особлива увага приділяється сучасному етапу спільної транспортної політики ЄС. На основі аналізу останніх змін, передусім керівних принципів розвитку Транс'європейської транспортної мережі, аргументовано пріоритетність сполучення напрямку схід-захід в рамках оновленої транспортної політики. Сформульовано пріоритетні кроки європейської спільноти в контексті максимізації переваг, пов'язаних з реалізацією спільної транспортної політики ЄС, обґрунтовано перспективні напрями співпраці України в межах транспортної панелі Східного Партнерства.

The subject of the research is theoretical and methodological basis of the state policy of national economy industrialization. The purpose of the research is to identify the main directions and propose mechanisms for rebuilding the industrial potential of Ukraine through public policy measures. Methods of research. To achieve the research objectives, the method of system–structural analysis was used to generalize the tools of new industrial policy in Ukraine and the method of economic– mathematical modeling for the preliminary assessment of the effects proposed measures implementation. Results of the work. The article analyzes the prospects of attracting national manufacturers for implementation of a number of government programs aimed to develop infrastructure utilities. The paper reveals the reasons why the state demand is not used effectively to stimulate the domestic industrial development. It also proposes a package of legislative instruments for improving the state economic policy to ensure accelerated development of high–tech industry in Ukraine. This package suggests the following top priority measures: introduction of localization requirements in public procurement, expansion of investment incentives for industrial parks residents, free of charge connection to utilities for industrial facilities, revision of import duty rates and introduction of export duties on raw materials, the launch of an export–credit agency, the opening of a network of trade missions at embassies abroad. Application of results. Solving problems of Ukrainian industrial development in the legislative sphere; formation of a favorable regulatory environment for improving the investment climate in Ukraine. Conclusions. 1) the key driving force behind the re–industrialization of the Ukrainian economy is the use of state resources in the field of public procurement, which should be aimed at supporting domestic production; 2) national development projects for the modernization of obsolete infrastructure and communal facilities should ...

Unemployment is undeniably the common enemy of Nigerian youths. This is because the limited job opportunities available for the country's large population affect the youth greatly, as they constitute the largest percentage of Nigerian population. With that in mind, every fresh graduate battles with the fear and thoughts of roaming the streets in search of a means of livelihood. Consequently, youth and graduate unemployment has been a serious problem in the Nigerian economy for a very long time; a problem which both the government and citizens of the country are constantly trying to eradicate. A specific way to solve this problem is to introduce a culture of entrepreneurship in the society. On that account, this write up will address how entrepreneurship can be encouraged by creating a professional union for credible Nigerian entrepreneurs, hence promoting its values in the country.Inarguably, many people are oblivious of the fact that being an entrepreneur is not just about starting a random business venture which one thinks will fetch money. By definition, entrepreneurship is the capacity and willingness to develop, organize and manage a business venture along with any of its risks in order to make profit [1]. Indeed not only does entrepreneurship solve the problem of unemployment in a society, it also stimulates economic growth and development. Despite the relatively controversial economy Nigeria currently has, many of our best-educated and most dynamic youth are not contributing to economic and social development of the country. This is not just on the grounds that they are unemployed but also because they are incognizant of the benefits of undertaking entrepreneurship. Whereas the reliance on corporate jobs would have been admissible, the reality of the Nigerian labor market is that there is a dearth of wage employment for youth and graduates.The culture of a society or community tremendously influences how much entrepreneurship there is within it. Various levels of entrepreneurship may develop from cultural diversity, which make entrepreneurship more or less rewarding subjectively. A community that confers zenithal status to those at the prime of hierarchical organizations or those with professional expertise certainly discourages entrepreneurship. Whereas a culture or policy that confers high status to the "self-made" individual is more likely to encourage entrepreneurship [2]. Even though many may argue that the major cause of lack of entrepreneurship in Nigeria is the inability to get sufficient capital to set up a business, it is evident that the cultural upbringing and orientation in Nigeria is responsible for lack of entrepreneurship in the country. The Nigerian society does not instigate that drive in the youths, the drive which is required for self-employment or entrepreneurship as an alternative to a reliance on seeking white-collar jobs. From tender ages children in Nigeria are made to believe that to be well respected, they have to go school, get a degree and get a high paying job. This basically infiltrates the minds of people and everybody ends up thinking the same way and having the same approach to obtaining a means of livelihood.In spite of the fact that the Nigerian society has a general knock down approach to undertaking entrepreneurship, this can be changed in order to change society's mindset. By the popularization of entrepreneurship as a valued profession, people can begin to see that it is indeed a climb. Creating a professional union for all credible Nigerian entrepreneurs can do this popularization. The proposal for this system is to use social networks to bring entrepreneurs together under an umbrella. This way, Nigerian youths can become business oriented as they now have successful mentors to look up to.This system can help shape the society's orientation and hence encourage people to become young entrepreneurs rather than becoming job hunters right after school. Thereby instigating them to provide incentives to serious minded youths who wish to become entrepreneurs.In conclusion, it is necessary for the creation of an organizational foundation in entrepreneurial practicalities. This will increase the status of entrepreneurs in the country, as they will become more respected. Moreover, by promoting economic self-reliance and the need to play a constructive role in the society, the professional union will stimulate the youth to build their human capacity. This is a key element of sustainable development for any society.

Unemployment is undeniably the common enemy of Nigerian youths. This is because the limited job opportunities available for the country's large population affect the youth greatly, as they constitute the largest percentage of Nigerian population. With that in mind, every fresh graduate battles with the fear and thoughts of roaming the streets in search of a means of livelihood. Consequently, youth and graduate unemployment has been a serious problem in the Nigerian economy for a very long time; a problem which both the government and citizens of the country are constantly trying to eradicate. A specific way to solve this problem is to introduce a culture of entrepreneurship in the society. On that account, this write up will address how entrepreneurship can be encouraged by creating a professional union for credible Nigerian entrepreneurs, hence promoting its values in the country.Inarguably, many people are oblivious of the fact that being an entrepreneur is not just about starting a random business venture which one thinks will fetch money. By definition, entrepreneurship is the capacity and willingness to develop, organize and manage a business venture along with any of its risks in order to make profit [1]. Indeed not only does entrepreneurship solve the problem of unemployment in a society, it also stimulates economic growth and development. Despite the relatively controversial economy Nigeria currently has, many of our best-educated and most dynamic youth are not contributing to economic and social development of the country. This is not just on the grounds that they are unemployed but also because they are incognizant of the benefits of undertaking entrepreneurship. Whereas the reliance on corporate jobs would have been admissible, the reality of the Nigerian labor market is that there is a dearth of wage employment for youth and graduates.The culture of a society or community tremendously influences how much entrepreneurship there is within it. Various levels of entrepreneurship may develop from cultural diversity, which make entrepreneurship more or less rewarding subjectively. A community that confers zenithal status to those at the prime of hierarchical organizations or those with professional expertise certainly discourages entrepreneurship. Whereas a culture or policy that confers high status to the "self-made" individual is more likely to encourage entrepreneurship [2]. Even though many may argue that the major cause of lack of entrepreneurship in Nigeria is the inability to get sufficient capital to set up a business, it is evident that the cultural upbringing and orientation in Nigeria is responsible for lack of entrepreneurship in the country. The Nigerian society does not instigate that drive in the youths, the drive which is required for self-employment or entrepreneurship as an alternative to a reliance on seeking white-collar jobs. From tender ages children in Nigeria are made to believe that to be well respected, they have to go school, get a degree and get a high paying job. This basically infiltrates the minds of people and everybody ends up thinking the same way and having the same approach to obtaining a means of livelihood.In spite of the fact that the Nigerian society has a general knock down approach to undertaking entrepreneurship, this can be changed in order to change society's mindset. By the popularization of entrepreneurship as a valued profession, people can begin to see that it is indeed a climb. Creating a professional union for all credible Nigerian entrepreneurs can do this popularization. The proposal for this system is to use social networks to bring entrepreneurs together under an umbrella. This way, Nigerian youths can become business oriented as they now have successful mentors to look up to.This system can help shape the society's orientation and hence encourage people to become young entrepreneurs rather than becoming job hunters right after school. Thereby instigating them to provide incentives to serious minded youths who wish to become entrepreneurs.In conclusion, it is necessary for the creation of an organizational foundation in entrepreneurial practicalities. This will increase the status of entrepreneurs in the country, as they will become more respected. Moreover, by promoting economic self-reliance and the need to play a constructive role in the society, the professional union will stimulate the youth to build their human capacity. This is a key element of sustainable development for any society.

In the scientific article the author investigates the issue of consumer protection in the activities of the European Union. The principle according to which the consumer of the European Union is a weaker party in the obligation is considered. The author analyzes the normative regulation of consumer protection in the European Union. It is shown that classification of consumer rights is supported by a large number of scientists, who divide them in general and special. The term "consumer" and similar terms in EU legislation are considered. The signs of the consumer are defined as categories of law and legislation of the EU. Legislative acts which regulate the application of law in the EU are investigated. Consumer agreement rule is analyzed, according to which the law of the country of origin of the consumer is subject to application. Exceptions to consumer agreements in the Regulation (EU) № 593/2008 of the European Parliament and of the Council of 17 June 2008 on the law applicable to contractual obligations (Rome I) are highlighted. Regulatory legal acts which regulate the procedural issues of consumer protection in the EU, in particular Regulation (EU) No 1215/2012 'On jurisdiction, recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters', also entitled "Brussels I" have been investigated. Application of the Brussels I Regulation about consumer agreements has been researched. Alternative systems which are aimed at minimizing barriers for consumers in the access to justice have been analyzed. Legal regulation, object and content of the Alternative Dispute Resolution system have been investigation. Attention is also focused on the system of interactive dispute resolution, its scope of activities and content. Extra-judicial network of consumer rights protection and its constituent elements, in particular European Extra Judicial Network, ICPEN-Europe, the subgroup, which was set up by the European Commission, European Association for the Coordination of Consumer Representation in Standardization ...

Any networks are a type of interaction structure of social actors (both collective and individual), which is formed on the basis of horizontal links between them. Modern public policy is a product of complex interaction between people. During the last decade, the number of participants in the policy process has sharply increased. The network principle is based on the idea that public policy is shaped in the context of relationships and interdependence. Of course, the dissemination of the network form of interaction contributes to the evolution of information technology. The network approach combines the theory of political networks and the actual network analysis. It is aimed at clarifying the attributes of actors, the characteristics of communications, as well as the strength of communication, the size of the network. The method of network analysis is often called «new optics» to address a variety of social problems. The network is a set of diverse socio-political actors who have some common (corporate) interest in a specific area of public and public life. Participants in public-political networks engage in volunteering. Network analysis provides an opportunity to explore communications in the public-political sphere. The public-political network, in our opinion, is a model of representation and realization of interests of subjects of public and political life. In the context of our research issues, the public-political network (in crowdsourcing and crowdfunding relations) can be defined as a set of non-hierarchical relations between actors in the socio-political process, which combine common interests and the exchange of resources to promote these interests. Creation of crowdfunding and crowdsourcing networks takes place provided the participants are united with the goals, general outlook, proximity to understanding the problem-solving solution based on horizontal relations. ; Будь-яка мережа є типом структури взаємодії соціальних акторів (як колективних, так і індивідуальних), яка формується на основі горизонтальних зв'язків між ними. Сучасна публічна політика стає продуктом складної взаємодії людей. За останні десятиліття різко зросла кількість учасників процесу політики. Мережевий принцип ґрунтується на ідеї, що публічна політика формується в контексті взаємин і взаємозалежності. Безумовно, поширенню мережевої форми взаємодії сприяє еволюція інформаційних технологій.Мережевий підхід поєднує теорію політичних мереж і власне мережевий аналіз. Він спрямований на прояснення атрибутів акторів, характеристик зв'язків, а також сили зв'язку, розмір мережі. Метод мережевого аналізу часто називають «новою оптикою» для розгляду найрізноманітніших соціальних проблем. Мережа є сукупністю різноманітних соціальнополітичних акторів, які мають певний спільний (корпоративний) інтерес у конкретній сфері громадського, державного життя.Учасники громадсько-політичних мереж вступають у взаємодію на добровільних засадах. Мережевий аналіз дає можливість досліджувати зв'язки у громадсько-політичній сфері. Громадсько-політична мережа, на нашу думку, є моделлю представництва та реалізації інтересів суб'єктів громадсько-політичного життя. В контексті нашої проблематики дослідження громадсько-політична мережа (у краудсорсингових і краудфандингових відносинах) може бути визначена як набір неієрархічних взаємин акторів суспільно-політичного процесу, яких об'єднують спільні інтереси й обмін ресурсами для просування цих інтересів. Утворення краудфандингових і краудсорсингових мереж відбувається за умови згуртування учасників цілями, загальним світоглядом, близькість у розумінні шляху розв'язання проблем на основі горизонтальних відносин.

Any networks are a type of interaction structure of social actors (both collective and individual), which is formed on the basis of horizontal links between them. Modern public policy is a product of complex interaction between people. During the last decade, the number of participants in the policy process has sharply increased. The network principle is based on the idea that public policy is shaped in the context of relationships and interdependence. Of course, the dissemination of the network form of interaction contributes to the evolution of information technology. The network approach combines the theory of political networks and the actual network analysis. It is aimed at clarifying the attributes of actors, the characteristics of communications, as well as the strength of communication, the size of the network. The method of network analysis is often called «new optics» to address a variety of social problems. The network is a set of diverse socio-political actors who have some common (corporate) interest in a specific area of public and public life. Participants in public-political networks engage in volunteering. Network analysis provides an opportunity to explore communications in the public-political sphere. The public-political network, in our opinion, is a model of representation and realization of interests of subjects of public and political life. In the context of our research issues, the public-political network (in crowdsourcing and crowdfunding relations) can be defined as a set of non-hierarchical relations between actors in the socio-political process, which combine common interests and the exchange of resources to promote these interests. Creation of crowdfunding and crowdsourcing networks takes place provided the participants are united with the goals, general outlook, proximity to understanding the problem-solving solution based on horizontal relations. ; Будь-яка мережа є типом структури взаємодії соціальних акторів (як колективних, так і індивідуальних), яка формується на основі горизонтальних зв'язків між ними. Сучасна публічна політика стає продуктом складної взаємодії людей. За останні десятиліття різко зросла кількість учасників процесу політики. Мережевий принцип ґрунтується на ідеї, що публічна політика формується в контексті взаємин і взаємозалежності. Безумовно, поширенню мережевої форми взаємодії сприяє еволюція інформаційних технологій.Мережевий підхід поєднує теорію політичних мереж і власне мережевий аналіз. Він спрямований на прояснення атрибутів акторів, характеристик зв'язків, а також сили зв'язку, розмір мережі. Метод мережевого аналізу часто називають «новою оптикою» для розгляду найрізноманітніших соціальних проблем. Мережа є сукупністю різноманітних соціальнополітичних акторів, які мають певний спільний (корпоративний) інтерес у конкретній сфері громадського, державного життя.Учасники громадсько-політичних мереж вступають у взаємодію на добровільних засадах. Мережевий аналіз дає можливість досліджувати зв'язки у громадсько-політичній сфері. Громадсько-політична мережа, на нашу думку, є моделлю представництва та реалізації інтересів суб'єктів громадсько-політичного життя. В контексті нашої проблематики дослідження громадсько-політична мережа (у краудсорсингових і краудфандингових відносинах) може бути визначена як набір неієрархічних взаємин акторів суспільно-політичного процесу, яких об'єднують спільні інтереси й обмін ресурсами для просування цих інтересів. Утворення краудфандингових і краудсорсингових мереж відбувається за умови згуртування учасників цілями, загальним світоглядом, близькість у розумінні шляху розв'язання проблем на основі горизонтальних відносин.

The relevance of the article is determined by the global direction towards the greening of the environment which finds its manifestations both in scientific researchin various fields of knowledge and in the general policy of developed countries.Nowadays, the problems of climate, environmental friendliness and biodiversity are of vital importance. The current approach to land use leads to fragmentation of natural environment, stagnation of natural habitat, degradation of ecological systems, which affects nature-related anthropogenic culture. The article considers political measures that are the basis for the methodology of environmental regulation at global level. This research shows how they are reflected in the Ukrainian legal framework and provides specific results. The analysis of legislative and literary sources allowed finding out that the creation of the ecological network of Ukraine has a deep level of integration into the European ecological programs and is a part of the ecological network of a higher order. The study found that the organization of the ecological network of Ukraine takes place immediately at the national, regional and local levels. The national level ensures the establishment of state strategies and directions of the ecological network, the establishment of interstate communications on the organization of transboundary ecological objects as well as the positioning of the state ecological network as a part of the "Green Infrastructure" (GI). At this level there is communication with world environmental organizations, setting goals, directives and compliance with environmental programs. The regional and local levels determine the activities of regional and district councils in relation to specific environmental measures aimed at the protection and reproduction of natural biological and landscape diversity, its protection, regulation of land use in protected areas. The article highlights the hierarchical model of ecological networks organization (Regional Ecological Network Scheme - Consolidated Scheme of Ecological Network of Ukraine - European Ecological Network Scheme "Green Infrastructure"), which reveals the relationship between the initial global environmental initiative and the scheme of ecological network formation in Ukraine. ; Актуальність статті визначається загальносвітовим напрямом у бік екологізації довкілля, що знаходить свої прояви як у наукових дослідженнях різних галузей знань, так і у загальному векторі політики передових держав. Сьогодні проблеми клімату, екологічності середовища та біорізноманіття виступають на передній план. Поточний підхід до землекористування призводить до фрагментації природних середовищ, стагнації природних ареалів, деградації екологічних систем, що впливає на пов'язану з природою антропогенну культуру. У статті розглядаються політичні заходи, що вибудовують методологічний апарат екологічного регулювання на світовому рівні, а також їх відображення в українській законодавчо-правовій базі та конкретні результати.