In the modern political process, an important role is played by political actors who really influence the political process. The most active actors in the political process include political leaders, political parties, public organizations, etc., which, depending on the level of maturity of civil society in a particular country, influence political decision-making processes and the implementation of national and local policies. The political regimes of different states stimulate or inhibit the initiative of the subjects of the political process. However, the subjects of the political process are able to change the features of a particular political regime. Political institutions functioning in the political process go through the following eight stages. First, it is important for a political institution to define a goal that allows you to clearly define the goals and directions of its activities, which in turn increases its subjectivity. Second, political institutions must make political predictions to increase the effectiveness of their political activities. Third, the ability to make the right political decisions is important for a political institution. Fourth, in order to achieve their goal, political institutions must carry out political socialization and political mobilization, which increases their subjectivity. Fifth, political institutions implement the planned goals and adjust tactical activities. Sixth, political institutions must monitor the implementation of political decisions. Seventh, political institutions must analyze and summarize their political activities. Eighth, political institutions must define new strategies in their political activities, which allows them to increase their subjectivity.
The purpose of this article is to examine potential trends in the development of the political system of Ukraine after the end of the Russia-Ukraine war. Social changes always take place taking into account both subjective and objective circumstances. Currently the Ukrainian state relies on three pillars for further transformation of political institutions: 1) the Ukrainian value-mental tradition, 2) our own experience of democratic development in recent decades, 3) the political will to embrace European values. The latter means that Ukraine voluntarily undertook the obligation to meet the Copenhagen criteria, including to demonstrate the stability of institutions guaranteeing democracy, rule of law, human rights and protection of minorities. In the political circles of Ukraine, there is a "plan to restart the state", which boils down to structural changes in the system of public administration. Ukraine needs qualitative changes in the system of political relations, it is necessary to eliminate the contradiction between the form and content of political institutions. Archaic practices, nepotism, eastern methods of holding power by suppressing the opposition, corruption in the state apparatus and purely criminal practices are hidden behind the modern facade. War not only destroys, but also gives impulses for development through the mobilization of the nation's forces. We have a chance to restart political institutions and consolidate new structures born of war. We must pay attention to the institution of national resistance, which, through the movement of territorial defense and the volunteer movement, led to a situation of social filtering. As a result, strata of people crystallized, for whom the public good is higher than selfish interests. It is important not to lose the energy of the masses after the war and to use the patriotic movement to build political institutions.
Studied conflict-specific features of political institutions and the causes of conflict between them. Analyzes the characteristics of political institutions, which helps the formation of political consciousness and political conflict prevention. Keywords: political conflict, Ukrainian society, political institutions, political consciousness, stability. ; Дослідженні конфліктогенні особливості окремих політичних інститутів та причини, які зумовлюють виникненню між ними конфліктів. Проаналізовано особливості політичних інститутів, котрі допомагають формуванню політичної свідомості та попередженню політичних конфліктів. Ключові слова: політичний конфлікт, українське суспільство, політичні інститути, політична свідомість, стабільність.
У запропонованій статті характеризуються основні політичні інститути демократії.Підкреслено важливість ефективного функціонування таких інститутів в процесі демократизації суспільства ; В предлагаемой статье характеризуются основные политические институты демократии.Подчеркнуто важность эффективного функционирования таких институтов в процессе демократизации общества. ; This article highlights the main political institutions of democracy. Stressed the importance of the effective functioning of such institutions in the process of democratization. Particular attention is paid to the quality of the institutions of democracy. A detailed analysis of the basic democratic institutions such as the election of officers; open and free vote , freedom of speech , access to alternative sources of information, the autonomy of associations , general civil law.There are different ways of understanding of democracy as a whole, and its institutions necessary for the effective functioning of democracy itself. Democracy has its own characteristics and criteria that allow you to identify it as a separate form of government, but for a real assessment of the state of affairsit is necessary to conduct an analysis to compare the declared political institutions with their practical implementation. Indicated above democratic institutions based on the principles of representative democracy and in one form or another is implemented in practice, the state board. It is therefore called the institutions of democracy in this publication are considered by us as a base.There are other approaches to the definition of the political institutions of democracy, but the actual difference is only to a greater or lesser degree of specificity consider the basic institutions regarding the practice of a young state.A brief analysis of the basic institutions of democracy gives the opportunity to see the key problems in the functioning of these institutions in our country. Without this, not declarative functioning of democratic institutions there can be no question of the success of the democratic transition and reform. The main institution of democracy is the foundation, without which it is impossible to build a democratic society.
The article investigates the destructive kinds of informal political institutions. It identifies their main types, such as political nepotism, cronyism, favoritism, corruption, patron-clientelism, clanism and others. The author proposes a new understanding of the main types of destructive informal political institutions through the prism of neo-institutionalism methodology and analyzes the main causes of the emergence and rooting of this type of institutions. As a result of the study of the informal destructive institutionalization in the post-Soviet area, the author concludes that the subversive type of institutions is clearly expressed in the countries of Central Asia, Southern Caucasus, Ukraine, Belarus and Russia, although there are certain characteristic features of each of the countries covered by this research. The study reveals the peculiarities of the informal institutionalization of politics in countries with different levels of destructive institutions' influence on politics: Latin American (Argentina, Brazil and Peru), Asian (mainly South-East Asian) countries, United States, and member states of the European Union. It identifies the following groups of mechanisms of counteracting the destructive institutionalization of politics: preventive (aimed at preventing the institutionalization of destructive informal political institutions); counteracting (eradication, minimization of already institutionalized informal practices in politics).In the analysis, special attention is paid to the post-Soviet states. The article examines the manifestations of informal institutionalization in the countries of South Caucasus. It reveals the influence of subversive informal institutions on the political systems of Azerbaijan, Armenia and Georgia. The author indicates the main differences in the subversive institutions implementation in the countries of the region and defines the condition that promote or hinder the rooting of informal subversive institutions in the political system of the post-Soviet states of South Caucasus.The article compares the informal political institutions of destructive kind in Belarus and Russia. It examines the common and distinctive characteristics of informal institutionalization in these countries. The subversive informal political institutions in Belarus and Russia demonstrate the following common characteristics: generally, the role of subversive informal political institutions is crucial in the politics of both countries; the destructive formal and informal political institutions not only are not in opposition to one other, but complement each other; neo-authoritarianism contributes to the development of informal practices in both countries; clanism exists in the management system, there are developed patron-client networks; informal client relationships dominate over the elements of civil society; the informal institutionalization manifests itself in the informal selection of candidates for offices; the elites are recruited of the basis of clientelism; the replacement of formal institutions with informal practices leads to the erosion of state institutes in both countries, weakens their resilience to various risks for the political system. ; Досліджуються неформальні інститути політики деструктивного різновиду. Основними їх видами визначено інститути політичного непотизму, кронізму, фаворитизму, корупції, патронклієнтизму, клановості та ін. Запропоновано авторське розуміння основних видів неформальних деструктивних інститутів крізь призму методології неоінституціоналізму. Проаналізовано основні причини виникнення та укоріненості інститутів цього виду. Розкрито особливості неформальної інституціалізації політики держав із відмінним за рівнем впливу на політику деструктивних інститутів: латиноамериканських (Аргентина, Бразилія та Перу), азійських (найперше, південно-східних) держав, США та держав-учасниць ЄС. Визначено такі групи механізмів протидії деструктивній інституціалізації політики, як запобіжні (превентивні, спрямовані на недопущення інституціалізації деструктивних неформальних інститутів політики); протидії (викорінення, мінімізація уже інституціалізованих неформальних практик у політиці).В аналізі особливу увагу приділено пострадянським державам. Досліджено прояви неформальної інституціалізації держав Південного Кавказу. Розкрито вплив неформальних підривних інститутів на політичні системи Азербайджану, Вірменії та Грузії. Вказано на основні відмінності в імплементації підривних інститутів у державах регіону. Визначено умови, які сприяють або ж перешкоджають укоріненості неформальних підривних інститутів у політичну систему пострадянських держав Південного Кавказу. У статті порівнюються неформальні політичні інститути деструктивного різновиду в Білорусі та Росії. З'ясовано спільні та відмінні характеристики неформальної інституціалізації у цих державах. Визначено спільні характеристики прояву підривних неформальних політичних інститутів у Білорусі та Росії: визначальна роль підривних неформальних інститутів у політиці обох держав; взаємодоповнюваність формальних та неформальних деструктивних політичних інститутів; неоавторитаризм, як чинник, який сприяє деструктивній інституціалізації; наявність кланової управлінської системи, розвинених патрон-клієнтських мереж; домінування неформальних клієнтельних зв'язків над елементами громадянського суспільства; рекрутування еліт на засадах клієнтизму.
The article investigates the destructive kinds of informal political institutions. It identifies their main types, such as political nepotism, cronyism, favoritism, corruption, patron-clientelism, clanism and others. The author proposes a new understanding of the main types of destructive informal political institutions through the prism of neo-institutionalism methodology and analyzes the main causes of the emergence and rooting of this type of institutions. As a result of the study of the informal destructive institutionalization in the post-Soviet area, the author concludes that the subversive type of institutions is clearly expressed in the countries of Central Asia, Southern Caucasus, Ukraine, Belarus and Russia, although there are certain characteristic features of each of the countries covered by this research. The study reveals the peculiarities of the informal institutionalization of politics in countries with different levels of destructive institutions' influence on politics: Latin American (Argentina, Brazil and Peru), Asian (mainly South-East Asian) countries, United States, and member states of the European Union. It identifies the following groups of mechanisms of counteracting the destructive institutionalization of politics: preventive (aimed at preventing the institutionalization of destructive informal political institutions); counteracting (eradication, minimization of already institutionalized informal practices in politics).In the analysis, special attention is paid to the post-Soviet states. The article examines the manifestations of informal institutionalization in the countries of South Caucasus. It reveals the influence of subversive informal institutions on the political systems of Azerbaijan, Armenia and Georgia. The author indicates the main differences in the subversive institutions implementation in the countries of the region and defines the condition that promote or hinder the rooting of informal subversive institutions in the political system of the post-Soviet states of South Caucasus.The article compares the informal political institutions of destructive kind in Belarus and Russia. It examines the common and distinctive characteristics of informal institutionalization in these countries. The subversive informal political institutions in Belarus and Russia demonstrate the following common characteristics: generally, the role of subversive informal political institutions is crucial in the politics of both countries; the destructive formal and informal political institutions not only are not in opposition to one other, but complement each other; neo-authoritarianism contributes to the development of informal practices in both countries; clanism exists in the management system, there are developed patron-client networks; informal client relationships dominate over the elements of civil society; the informal institutionalization manifests itself in the informal selection of candidates for offices; the elites are recruited of the basis of clientelism; the replacement of formal institutions with informal practices leads to the erosion of state institutes in both countries, weakens their resilience to various risks for the political system. ; Досліджуються неформальні інститути політики деструктивного різновиду. Основними їх видами визначено інститути політичного непотизму, кронізму, фаворитизму, корупції, патронклієнтизму, клановості та ін. Запропоновано авторське розуміння основних видів неформальних деструктивних інститутів крізь призму методології неоінституціоналізму. Проаналізовано основні причини виникнення та укоріненості інститутів цього виду. Розкрито особливості неформальної інституціалізації політики держав із відмінним за рівнем впливу на політику деструктивних інститутів: латиноамериканських (Аргентина, Бразилія та Перу), азійських (найперше, південно-східних) держав, США та держав-учасниць ЄС. Визначено такі групи механізмів протидії деструктивній інституціалізації політики, як запобіжні (превентивні, спрямовані на недопущення інституціалізації деструктивних неформальних інститутів політики); протидії (викорінення, мінімізація уже інституціалізованих неформальних практик у політиці).В аналізі особливу увагу приділено пострадянським державам. Досліджено прояви неформальної інституціалізації держав Південного Кавказу. Розкрито вплив неформальних підривних інститутів на політичні системи Азербайджану, Вірменії та Грузії. Вказано на основні відмінності в імплементації підривних інститутів у державах регіону. Визначено умови, які сприяють або ж перешкоджають укоріненості неформальних підривних інститутів у політичну систему пострадянських держав Південного Кавказу. У статті порівнюються неформальні політичні інститути деструктивного різновиду в Білорусі та Росії. З'ясовано спільні та відмінні характеристики неформальної інституціалізації у цих державах. Визначено спільні характеристики прояву підривних неформальних політичних інститутів у Білорусі та Росії: визначальна роль підривних неформальних інститутів у політиці обох держав; взаємодоповнюваність формальних та неформальних деструктивних політичних інститутів; неоавторитаризм, як чинник, який сприяє деструктивній інституціалізації; наявність кланової управлінської системи, розвинених патрон-клієнтських мереж; домінування неформальних клієнтельних зв'язків над елементами громадянського суспільства; рекрутування еліт на засадах клієнтизму.
The article aims to analyze texts canonical Gospels of the New Testament in the context of their political tendencies. The basic structures of political institutions such as the Institute of Political ruler (king), the institution of military service and Institute of Taxation were considered. Also considered important question of participation believer, who finds his life for authoritative texts of the Gospels, in political life. Key words: political theory, the kingdom of God, personal morality, social morality. ; Проаналізовано текст канонічних Євангелій Нового Заповіту в контексті їхніх політичних тенденцій. Розглянуто основні інститути політичної структури – інститут політичного правителя (царя), інститут військової служби, інститут оподаткування, а також питання участі віруючого, що визнає авторитетними для свого життя тексти Євангелій, у політичному житті. Ключові слова: політична теорія, Царство Боже, особиста мораль, суспільна мораль.
The problem of scientific coverage of the mechanism of formation of political institutes is considered. It is shown that the basis of most modern scientific approaches to understanding this mechanism is the neo-institutional approach. Within this framework, the political sphere is regarded as a network of domination-subjugation relations, based on the dynamic balance of resource support for actors. Hence, the genesis of political institutions appears as a normative reflection of the competitive struggle of resource-rich groups for political dominance and maintenance of power positions. Further research in the field of studying the causes of the social inefficiency of political institutions should be conducted precisely based on methodologies that take into account the factor of competition for the redistribution of public resources.Key words: political institutions, policy subjects, resource-rich groups. ; Розглянуто проблему наукового висвітлення механізму формування політичних інститутів. Показано, що в основі більшості сучасних наукових підходів до розуміння цього механізму лежить неоінституційний підхід. У його рамках політична сфера розглядається як мережа відносин панування-підкорення, заснована на динамічному балансі ресурсного забезпечення акторів. Звідси ґенеза політичних інститутів постає як нормативне відображення конкурентної боротьби ресурсозабезпечених груп за політичне домінування та утримання владних позицій.Ключові слова: політичні інститути, суб'єкти політики, ресурсозабезпечені групи. Рассмотрена проблема научного освещения механизма формирования политических институтов. Показано, что в основе большинства современных научных подходов к пониманию этого механизма лежит неоинституциональный подход. В его рамках политическая сфера рассматривается как сеть отношений господства-подчинения, основанная на динамическом балансе ресурсного обеспечения акторов. Отсюда генезис политических институтов выступает как нормативное отражение конкурентной борьбы ресурсообеспеченных групп за политическое доминирование и удержание властных позиций.Ключевые слова: политические институты, субъекты политики, ресурсообеспеченные группы. The problem of scientific coverage of the mechanism of formation of political institutes is considered. It is shown that the basis of most modern scientific approaches to understanding this mechanism is the neo-institutional approach. Within this framework, the political sphere is regarded as a network of domination-subjugation relations, based on the dynamic balance of resource support for actors. Hence, the genesis of political institutions appears as a normative reflection of the competitive struggle of resource-rich groups for political dominance and maintenance of power positions. Further research in the field of studying the causes of social inefficiency of political institutions should be conducted precisely based on methodologies that take into account the factor of competition for the redistribution of public resources.Key words: political institutions, policy subjects, resource-rich groups.
The article reexamines one of the central questions for the social sciences and especially for the studies within the modernization paradigm – the existence of the relationship between economic development and political institutions. The relationship is analyzed at the macro level for 50 countries with 38 variables that cover period of 2012–2013. The data for the most important indicators are provided by the World Values Survey, the World Bank, Observatory of Economic Complexity of the Harvard University and the MIT, Transparency International and Freedom House. The procedure of correlation statistical analysis is used. Different possible measures of economic development and modernizations are checked. Results of the statistical analysis demonstrate the usefulness of the Index of economic complexity as an important indicator of economic modernization and inappropriate use for similar purposes of the ratio of country's exports and imports in foreign trade. There's also an empirical evidence of a close connection between economic modernization and political factors such as corruption (measured by the Corruption Perception Index), effectiveness and cumulative effect of internalization of democracy during the socialization (measured by the Index of effective democracy and «democratic experience» of the country during the lifetime of a generation respectively). The robustness of these relationships is verifi ed by the independence of the sources of the data for political variables (Freedom House and Polity IV).Keywords: economic development, economic modernization, political institutions, Index of economic complexity, the Index of effective democracy. ; Розглянуто проблему існування зв'язку між політичними інститутами та економічним розвитком. Зв'язок розглянутий на макрорівні. Використано процедуру кореляційного статистичного аналізу. Продемонстровано доцільність застосування в якості важливого показника економічної модернізації Індексу економічної складності і недоцільність використання показника співвідношення експорту та імпорту в зовнішній торгівлі. Продемонстровано існування досить тісного зв'язку між показниками економічної модернізації та такими політичними показниками, як Індекс сприйняття корупції, Індекс ефективної демократії та «демократичний стаж» країни протягом життя одного покоління.Ключові слова: економічний розвиток, економічна модернізація, політичні інститути, Індекс економічної складності, Індекс ефективної демократії.
The article analyzes the methodology of comparative analysis used in political science research. A review of the application of comparative analysis for the study of procedural and institutional aspects. Its suitability for a wide collection of empirical information, its evaluation and generalization is stated. The main problems on which the classical Western political science focuses are highlighted, namely political culture and political socialization, articulation of interests, government structures and political course development, public policy, etc. The methodology of comparative analysis is based on certain principles of selection of items for comparison. The most common are institutional and functional approaches. The institutional approach is to select similar institutions as a material for comparison, and its purpose is to clarify their normative state and the differences and similarities that arise from it. The functional approach is reduced rather to political reality, to practical activity. In general, the use of comparative analysis allows to solve certain scientific problems, namely the systematization and generalization of information on different countries; features that cannot be grasped outside the wider context; creation of scientific classifications; verification of hypotheses and obtained data, verification of concepts and theories; overcoming the ethnocentrism of the researcher; prognostication. The main difficulties of the methodological and methodological plan are described, namely the problem of comparability, the problem of "too many variables – too few cases", the problem of equivalence, the problem of biased selection, the problem of interaction of countries or systems being compared. There are several ways to solve each problem. The introduction of a new methodological orientation – political realism – into political research is advocated. ; У статті проаналізовано методологію порівняльного аналізу, що використовується у політологічних дослідженнях. Зроблено огляд застосування ...
The article analyzes the methodology of comparative analysis used in political science research. A review of the application of comparative analysis for the study of procedural and institutional aspects. Its suitability for a wide collection of empirical information, its evaluation and generalization is stated. The main problems on which the classical Western political science focuses are highlighted, namely political culture and political socialization, articulation of interests, government structures and political course development, public policy, etc. The methodology of comparative analysis is based on certain principles of selection of items for comparison. The most common are institutional and functional approaches. The institutional approach is to select similar institutions as a material for comparison, and its purpose is to clarify their normative state and the differences and similarities that arise from it. The functional approach is reduced rather to political reality, to practical activity. In general, the use of comparative analysis allows to solve certain scientific problems, namely the systematization and generalization of information on different countries; features that cannot be grasped outside the wider context; creation of scientific classifications; verification of hypotheses and obtained data, verification of concepts and theories; overcoming the ethnocentrism of the researcher; prognostication. The main difficulties of the methodological and methodological plan are described, namely the problem of comparability, the problem of "too many variables – too few cases", the problem of equivalence, the problem of biased selection, the problem of interaction of countries or systems being compared. There are several ways to solve each problem. The introduction of a new methodological orientation – political realism – into political research is advocated. ; У статті проаналізовано методологію порівняльного аналізу, що використовується у політологічних дослідженнях. Зроблено огляд застосування ...
Політичні інститути не лише виявляють ціннісні орієнтири людини, а й формуютьціннісне ставлення людини до дійсності. Цінності суспільства упродовж історичного періоду змінюються. Особливо це характерно для ключових етапів розвитку суспільства, під час різких суспільних змін. Ми досліджуємо можливості управління нестабільним соціумом на основі рівня його сприйнятливості до нових ціннісних параметрів. ; Political institutions reveal the valueorientations of the person and generate valuehuman attitude to reality. Society's values changeover the historical period. Changing values isespecially important in the period of the keychanges in the society. This is especially true forthe key stages in developing the society in theconditions of sharp social change. We investigatethe possibilities of management unstable societyon the basis of the level of its susceptibility to thenew value parameters. ; Политические институты не тольковыявляют ценностные ориентиры человека,но и формируют ценностное отношениечеловека к действительности. Ценностиобщества на протяжении историческогопериода меняются. Особенно это характернодля ключевых этапов развития общества,в условиях резких общественных перемен.Мы исследуем возможности управлениянестабильным социумом на основе уровняего восприимчивости к новым ценностнымпараметрам.
Analyzes the basic terms, the state of scientific development and systemic problems in the functioning of political institutions in an unstable environment. ; Анализируются базовые термины, состояние научной разработки и системностьпроблемы функционирования политических институтов в нестабильной среде. ; Аналізуються базові терміни, стан наукової розробки та системність проблемифункціонування політичних інститутів у нестабільному середовищі
Аналізується функціонування політичних інститутів у період нестабільності з позицій синергетики. ; Анализируется функционирование политических институтов в период нестабильности с позиций синергетики ; Analyze the functioning of the political institutions in a period of instability from the point of synergy.
The problem of leadership attracted attention for centuries. Leadership manifested in all spheres of public life – social, economic, spiritual, and particularly evident manifested in the political sphere. Political leadership – is universal socio-political phenomenon that consists of many components. The system of modern social, political and other relations and also the world order type and civilization development ilargely based on using the leadership phenomenon.Therefore search of leadership is extremely topical and is of scientifi importance.In modern science, political leadership is characterized ambiguous because of a great diversity of approaches to its explanation.The main aim of this article is study of common approaches to the defiition and typology of political leadership.The political leadership was сomprehended, was studied its specifis at the present stage of development.The defiition of leadership was determined as a socio–political phenomenon.The basic approaches and theories of leadership of known researchers and scientists: political scientists, philosophers, psychologists, sociologists were analyzed.Different conceptual systems that consider leadership in the political sphere were analyzed. They explained in various way its origin, main functions, impact on society.The main criteria for choosing a particular type of leadership such as tradition, ideology, charisma and professionalism were studied.Particular attention was paid to the number of typical characteristics separation of the ideal political leader image (physiological, personal and communicative, social, symbolic and mythical, professional and political).The conclusions, which were made in the work, suggestions and recommendations can be used for further studying the problem and for updateing training courses of Public Administration, Imageology at higher educational institutions specializing in the Political Science ; Исследованы основные подходы к определению и типологии политического лидерства. Проанализированы основные теории лидерства известных исследователей и ученых: политологов, философов, психологов, социологов ; Досліджено основні підходи до визначення та типології політичного лідерства. Проаналізовано основні теорії лідерства знаних дослідників та науковців: політологів, філософів, психологів,соціологів
