Suchergebnisse

The article researches certain types of referendums in foreign countries to solve issues regarding an opportunity to implement this experience in Ukraine. The authors study peculiarities of referendum in Switzerland. Following the example of the United States of America the role of referendum as an effective tool to solve political, social and other problems has been presented. The authors analyze legislative regulation of local referendum institute in Poland. Attention has been focused on the meaning of imperative referendums which related to the issue of certain territories in Great Britain. The authors provided Ukrainian experience on local referendums. The article also distinguished between All-Ukrainian and local referendums. Referring to the draft law 'On Local Referendums', collisions, incompliance with international practice, lack of basic definitions which is necessary for the best efficiency of this institute as well as legal certainty have been found. The article has proposed to abolish legislative gap regarding regulation of local referendums in Ukraine. Opinion on the necessity to borrow foreign experience and implement nonbinding referendum as one of the institutes of direct democracy has been given. Attention has been focused on the necessity to increase legal awareness of population to prevent certain political parties from using this institute for lobbying of their interests. The authors focus on the need to develop legislative provisions aimed at regulating the mentioned issue to create a background for implementation of an imperative referendum which in turn will contribute to implementation of Constitutional provisions which relate to government by the people and people's participation in settlement of state affairs.

The article considers the issues of legislative gaps in the organization and conduct of local referendums, suggests areas of regulation of relevant issues, the main problems to be addressed in the future law on local referendums in the context of globalization. The authors emphasize that in the current conditions of dynamic development of public relations, Ukraine's integration into the European legal space, the formation of global trends aimed at bringing legal systems closer to common requirements, conditions and standards, the impact of globalization on domestic law. Attention is drawn to the fact that the constitutional and legal support of interstate integration processes is a complex dynamic system that covers a set of constitutional and legal norms, doctrines, tools, the implementation of which allows for interstate integration activities. It is noted that the issue of forming such a legislative field that would maximize the development of "participatory" local democracy (participatory democracy) in Ukraine by consolidating such an important component of effective citizen participation in local issues as a local referendum is on the agenda. The authors believe that the legislative regulation of initiating, organizing and conducting local referendums requires first of all taking into account national interests and issues of national security, significant improvement of legislative regulation. According to them, many legislative initiatives have already been developed in the field of initiating, organizing, holding local referendums and implementing their decisions. Coordinated and coordinated work of the Verkhovna Rada of Ukraine and the President of Ukraine is necessary for the implementation of such developments in the current legislative field. According to the authors, the adoption of the law on local referendums is long overdue, and therefore the adoption of any legislative initiatives in this direction will be a step towards building a legal, democratic state in which citizens can exercise their ...

The article identifies theoretical and practical problems of the referendum institute as a form of direct democracy and directions of their solution in the legislation of Ukraine. The genesis of the term "referendum" was considered, the development of the referendum institute in Switzerland, and it was proved that more than 50 percent of all national referenda held in the world belong to it, and it is stated that the referendum in Switzerland is a real mechanism of influence of the public on policy making. It is justified that the term "elections" cannot be confused or equated with the term "referendum" because their difference lies in the object of the will of the voters. It is stated that after the Second World War and the completion of the decolonization process, the referendum became a universally recognized, universal institution of direct democracy and enshrined in the constitutions of most states of the world. Examples of holding referendums in Ukraine are given and attention is drawn to the fact that the referendum decision of April 16, 2000. has not been implemented in national legislation. It was noted that the referendum, which is considered to be the most democratic form of expression of the will of citizens, is fixed at the constitutional level in 36 of the 42 states of continental Europe. It is emphasized that the referendum plays a decisive role in society, is a way of forming public opinion, a form of exercising citizens' political rights, and can also be used even in a democratic state as a counterweight to representative democracy, but subject to certain conditions. First, the referendum question must be accessible to the ordinary voter; secondly, before the referendum is held, the issues that are at the discretion of the voters should be discussed beforehand, especially in the media. Only by fulfilling these conditions does the referendum enable the people to express their will and avoid political manipulation by the state. The opinions of some scholars on the concept of the term "referendum" are given. It is stated that the term "plebiscite" is considered synonymous with the term "referendum" in the legal literature. Attention is drawn to the fact that the meaning of these terms does not always coincide, and therefore, in different countries, the current legislation differently approaches these institutions. That is, plebiscite is regarded as one of the varieties of referendum on the subject, at the same time, by their political and legal nature and procedure, they are identical. V. Kovalchuk's proposal that the new law on the all-Ukrainian referendum should provide for the right to hold consultative referendums, including "plebiscite referendums", was supported.The expediency of studying the positive experience of foreign democratic states regarding the holding of referenda, making necessary changes and additions to section III "Elections, referendum" of the Constitution of Ukraine and adopting a legislative act on the all-Ukrainian referendum, the absence of which adversely affects the further development of the society, which further influence the further development of society, are substantiated. and enhancing the role of citizens in making major political and foreign policy decisions in particular. ; У статті визначено теоретичні та практичні проблемні питання інституту референдуму як форми безпосередньої демократії та напрями їх вирішення в законодавстві України. Розглянуто генезу появи терміну "референдум", розвиток інституту референдуму в Швейцарії та доведено, що понад 50 відсотків усіх проведених загальнонаціональних референдумів у світі припадає саме на неї, а також стверджується, що референдум у Швейцарії є справжнім механізмом впливу громадськості на вироблення державної політики. Обґрунтовано, що не можна змішувати або ототожнювати термін "вибори" з терміном "референдум" у зв'язку з тим, що їх відмінність полягає в об'єкті волеви-явлення виборців. Констатується, що після Другої світової війни і завершення процесів деколонізації референдум стає загальновизнаним, універсальним інститутом безпосередньої демократії та закріплюється в конституціях більшості держав світу. Наведено приклади проведення референдумів в Україні та звернута увага на те, що рішення референдуму від 16 квітня 2000р. так і не було імплементовано до вітчизняного законодавства. Зазначено, що референдум, який вважається найдемократичною формою волевиявлення громадян, закріплено на конституційному рівні в 36 із 42 держав континентальної Європи. Наголошується, що референдум виконує в суспільстві визначальну роль, є способом формування громадської думки, формою реалізації політичних прав громадян, а також може використовуватися навіть у демократичній державі як противага представницькій демократії, але при дотриманні певних умов. По-перше, питання яке виноситься на референдум, повинно бути доступним для розуміння звичайному виборцю; по-друге, до початку про-ведення референдуму слід попередньо обговорити питання, що виноситься на розсуд виборців, насамперед у засобах масової інформації. Тільки за виконанням цих умов референдум дає можливість народу висловити свою волю та уникнути політичного маніпулювання з боку держави. Наведено думки окремих науковців щодо поняття терміну "референдум". Констатується, що в юридичній літературі термін "плебісцит" вважається синонімом терміна "референдум". При цьому звернута увага на те, що смислове позначення цих термінів не завжди співпадають, і тому в різних державах чинне законодавство по-різному підходить до зазначених інститутів. Тобто, плебісцит розглядається як один з різновидів референдуму за предметом, водночас за своєю політико-право-вою природою і порядком проведення вони є тотожними. Підтримано пропозицію В. Ковальчука про те, що в новому законі про всеукраїнський референдум, повинно бути передбачено право на проведення консультативних референдумів, у тому числі "плебісцитних референдумів". Обґрунтовано доцільність вивчен-ня позитивного досвіду зарубіжних демократичних держав щодо проведення референдумів, внесення необхідних змін і доповнень до розділу ІІІ "Вибори, референдум" Консти-туції України та прийняття законодавчого акту про всеукраїнський референдум, відсутність якого нега-тивно впливає на подальший розвиток демократичних засад, розвитку громадянського суспільства взагалі, та підвищення ролі громадян у прийнятті найважливіших рішень внутрішньополітичного та зовнішньополітичного значення зокрема.

There are some territories exist in Europe trying to get some level of sovereignty, and recent years have shown that these areas will not be satisfied with limited autonomy or some concessions from their governments. Scotland referendum like the example of this desire took place on September 18, 2014. The results were not legally binding for London, but it was considered by all sides as the most important internal political event which determined the future of their state. Simultaneously it compelled international attention, focused mostly by the separatist movements and central governments in many countries.Referendum background can be considered from two sides – from Scotland, as a territory, which requires independence since the beginning of its existence, and by the UK government, which is quite long delayed implementation of this. London made numerous concessions and there were a line of successful referendums for autonomy so sooner or later direct question about independence would come on the agenda.Besides that, the law of Scotland has the norm, which allowed starting the referendum process if there are 65 people in territory parliament and they are ready to vote for it. After the elections 2011 there were 69 members in parliament, all of them – members of the Scottish National Party, which is fighting for the independence of the territory since its appearance in 1930-ies. As a result, on October 15, 2012 British Prime Minister David Cameron and head of the autonomous government of Scotland Alex Salmond signed an agreement which defines the procedure for holding a referendum in autumn 2014.Referendum for independence caused many questions between its supporters and opponents, because the most important part of independence was not the independence itself but willingness of Scottish Government to solve a number of complicated problems. Opponents of the independence noted that independence – is not only a future possibility as nationalists say, but also a high level of responsibility. Three major questions were kept unanswered before the referendum – the national currency, defense and EU membership. There are equally important questions as relationship with the British Crown, using energy resources and social security status.Before the referendum the British Sociological Agency reported that about 150 000 people did not decide how to vote. It was believed that their choice will decide the fate of the region. As a result, for the Scotland independence from the UK voted 44,7 % of people or 1 617 989 Scots; – against 55,3 % or 2 001 926. The difference amounted to 383 937 persons. Victory of country unity supporters was quite confident. The results of the referendum could be different but the reaction of the British authorities on election forecasts was decisive – all three British parties released document during the last week of the campaign which guaranteed the empowerment of the Scottish government.A referendum in Scotland, conducted democratically, showed that the world can come to compromise in any question, but even failed attempts to legitimate independence left a big sigh on internal and foreign policy of states and territories. ; На внешнюю политику самых влиятельных международных акторов активно влияет внутриполитическая ситуация, поэтому референдум в Шотландии 2014 года привлек внимание международного сообщества как событие, способное повлиять на будущее международных отношений в целом. В статье рассмотрены причины, ход и последствия референдума в Шотландии в 2014 году. В центре внимания – причины проведения референдума и его результаты как для Великобритании, так и для мирового сообщества. Обозначены особенности шотландского выбора, проблемы, которые возникли перед шотландцами на пути к незави-симости в XXI веке. ; На зовнішню політику найвпливовіших міжнародних акторів активно впливає їхня внутрішньо-політична ситуація, тому референдум у Шотландії 2014 року привернув увагу міжнародного співтовариства як подія, здатна вплинути на майбутнє міжнародних відносин у цілому. У статті розглянуто причини, перебіг та наслідки референдуму в Шотландії 2014 року. У центрі уваги – причини проведення референдуму, його результати як для Великобританії, так і для світового співтовариства. Визначено особливості шотландського вибору, проблеми, які постали перед шотландцями на шляху до незалежності в XXI столітті

The political institution of the Olympic referenda as to hosting the Olympic Games and later the Paralympics has a history of more than half a century. This European-originated procedure is increasingly being used by democratic countries of the world to make final decisions about implementing their own Olympic projects. The state authorities, local self-governments, residents of cities and regions initiate, and the International Olympic Committee (IOC) is forced to support the holding of such referenda. Respectivelly, the referendum participants have and express different reasons, the ideological confrontation between them is constantly growing and social media are actively involved in this process. It is appropriate that transnational Olympic resistance movements have appeared and are taking actions in the contemporary social andpolitical conditions, and in the summer of 2018 their first summit took place in Tokyo. The main arguments of opponents against hosting the Olympic Games at the referenda include the following points such as an exhausting economic burden on the host country, so-called the competition of budgets; nature-oriented and environmental challenges arising during the period of preparation, holding the Games and further use of the Olympic facilities; commercialization of sport that distorted the idea of sport as a place of noble competition; the problems related to the IOC weight and activities, namely they are corruption, the groundless and excessive list of IOC requirements to the Olympic host countries; the violation of continental rotation policy as to hosting the Olympic Games and also safety aspects and the migration crisis. All these components of the problem clearly manifested themselves during the referendum about hosting of 2026 Winter Olympics and Paralympics in Calgary (Canada) in 2018. It is proven that the special features of this plebiscite are high turnout of the citizens, change-over and support of the Olympics hosting opponents by the considerable amount of the city officials, carrying on the campaign through ultimatums and strong criticism of IOC authorities and activities. ; Політичний інститут олімпійських референдумів щодо подання заявки на проведення / проведення Олімпійських, а пізніше й Паралімпійських ігор, нараховує понад півстолітню історію. Цю європейську за своїм походженням практику активно використовують демократичні країни світу для прийняття остаточних рішень щодо реалізації власних олімпійських проектів. Органи державної влади, місцевого самоврядування, мешканці міст, регіонів ініціюють, а Міжнародний олімпійський комітет змушений підтримати проведення таких референдумів. Відповідно, різними є аргументи його учасників: до ідейного протистояння між ними, яке постійно зростає, активно залучені соціальні мережі. Закономірно, що в сучасних суспільно-політичних умовах, сформовані й діють «транснаціональні олімпійські рухи опору», а влітку 2018 р. у Токіо пройшов їх перший саміт. Головні аргументи противників подання заявки/проведення Олімпійських ігор на референдумах – це виснажливе економічне навантаження на країну-організатора, т. зв. змагання бюджетів; природоохоронні та екологічні проблеми, які виникають під час підготовки, проведення Ігор й подальшої експлуатації олімпійських об'єктів; комерціалізація спорту, що спотворило ідею спорту як місця благородної конкуренції; проблеми, пов'язані з авторитетом і діяльністю МОК, а саме: корупція; необґрунтований і завищений перелік вимог МОК до організаторів Олімпіад; порушення принципу ротації континентів проведення Олімпійських ігор, а також проблеми безпеки та міграційна криза. Усі ці аспекти чітко проявили себе під час референдуму щодо проведення Зимових Олімпійських і Паралімпійських ігор у 2026 р. в Калгарі (Канада) у 2018 р. Доведено, що особливостями цього плебісциту є висока явка громадян, перехід і підтримка значною кількістю управлінців міста позиції противників проведення Олімпійських ігор, ведення агітаційної кампанії у формі ультиматумів та гострої критики керівництва й діяльності МОК.

Автор розглядає зовнішньополітичні аспекти референдних процесів у державах Балтії: аналізує досвід використання інституту референдуму та вказує на його істотні відмінності в Естонії, Латвії, Литві; доводить, що успішними були референдуми, які так чи інакше стосувалися зовнішньо-політичних питань; констатує, що для України в контексті відновлення суверенітету на анексованих РФ територіях важливий досвід проведення референдумів у балтійських державах щодо нормативного забезпечення, визначення часу їх проведення, організації, інформаційного забезпечення та, основне, врахування розстановки сил на міжнародній арені як фактору зовнішньополітичної легітимації винесених на референдум рішень. ; The author considers the foreign policy aspects of referendum processes in the Baltic States, analyzes the experience gained in using the referendum institute in recent decades. The author points out the differences in experience in individual countries: from minimal use in Estonia, moderate use in Latvia — to a wide involvement of the population in decision-making, including foreign policy, in Lithuania. This fact is explained by the geopolitical influence of the states with which there were historically formed close relations as a result of being their part: Sweden, the Russian Empire, the Polish-Lithuanian Commonwealth, respectively, and their form of government, the political culture of the population.The author argues that those referendums were successful, which somehow related to foreign policy issues: on the restoration and realization of the sovereignty of the state and people; citizenship (Estonia, Latvia); European integration; on the demand for compensation from Russia for environmental damage inflicted to Lithuania by the USSR troops during 1940–1991; energy security and sovereignty (Lithuania). At the same time, the question of the status of the Russian language, although it was repeatedly initiated in Latvia by pro-Russian political forces, did not come up with a positive solution.The author believes that the referendums for the restoration of sovereignty were extremely important for the legal basis of sovereignty, since they demonstrated the world's aspirations of the inhabitants for the independence of their states and created the basis for their international recognition, which enabled the Baltic States to start implementation of Euro-Atlantic and, above all, European integration plans. According to the author, the high results of popular voting, along with observance of international standards during referendums and changes to the regulatory framework in accordance with the recommendations of the Venice Commission, have become an important factor in foreign policy legitimacy of the European integration policy of the Baltic States.The experience of referendums in the Baltic States concerning normative provision, fixing time of their holding, organization, information provision and, most importantly, taking into account the alignment of political actors' forces in the international arena as a factor of foreign policy legitimacy of the decisions put forward at the referendum, is important for Ukraine, in the context of the restoration of sovereignty in the annexed Russian territories. ; Автор рассматривает внешнеполитические аспекты референдумных процессов в государствах Балтии: анализирует опыт использования института референдума и указывает на его существенные отличия в Эстонии, Латвии, Литве; доказывает, что успешными были референдумы, которые так или иначе касались внешнеполитических вопросов; подчеркивает, что для Украины в контексте возобновления суверенитета на аннексированных РФ территориях важен опыт проведения референдумов в балтийских государствах касательно нормативного обеспечения, определения времени их проведения, организации информационного обеспечения и, главное, учета расстановки сил на международной арене как фактора внешнеполитической легитимации вынесенных на референдум решений.

A comparative analysis of the policies of the national government in Madrid and the Catalan government towards the independence of the autonomous community in the context of the 2014 and 2017 referendums is performed in the paper. Both referendums were defined as public acts of self-determination of Catalans and had no legal force because they contradicted the Spanish Constitution. But Catalan political leaders Artur Mas and Carles Puigdemont had different strategies for the referendum. The 2014 referendum was presented by the regional authorities as a consultative survey on the political future of the autonomous community. And the referendum of 2017 was already comprehended as a full-fledged legal act of self-determination of Catalonia. On October 27, 2017, the Parliament of Catalonia voted in favor of the resolution on the separation of the autonomous community from Spain. Catalonia was proclaimed an independent sovereign republic. Madrid, in response to the unilateral declaration of independence by the Catalan parliament, abolished the autonomy of the region. The government was dismissed and direct administration was introduced. By activating Article 155 of the Spanish Constitution, the Spanish authorities hoped to stabilize the situation in Catalonia, but this method did not work. Both parties did not hear or understand each other. Strict actions of Spanish security forces during the 2017 referendum, activation of Art. 155 of the Spanish Constitution, and the arrests of separatist leaders provoked protests of a large number of Catalans. They regarded the actions of the Spanish authorities as a violation of civil rights and human dignity. Both the government of Artur Mas and the government of Carles Puigdemont agreed that Catalonia needed a full-fledged referendum on sovereignty in the conditions of the absence of a meaningful dialogue with Madrid. EU mediation to facilitate dialogue between the two governments would be the most effective way to de-escalate tensions, but it is also the least likely scenario. Both parties declare their openness to negotiations on the painful problem, but at the same time accuse each other of the impossibility of such a step. Madrid has repeatedly stated that there is a dialogue between the parties and even the achievement of certain results in the negotiations, but this directly contradicts the information provided by the Catalan authorities. In such statements, the Spanish central government refers primarily to the effective interaction between the center and the region, established before the coming to power of Artur Mas and Carles Puigdemont. This, in turn, indicates the inability of the central government to maintain an open dialogue with the regional government. The most favorable option for resolving the Catalan crisis remains a political dialogue between the central Spanish government and the Catalan authorities. ; У статті вивчено сучасну політичну ситуацію в Іспанії, динаміку каталонського конфлікту, увагу акцентовано на незаконних, з точки зору іспанської влади, референдумах про незалежність Каталонії 2014 і 2017 років, здійснено їхню порівняльну характеристику. У ході аналізу зроблено спробу пояснення, чому каталонські референдуми були по-різному осмислені регіональними політичними лідерами. Увагу зосереджено на дослідженні засобів і методів протидії центральної влади у Мадриді сецесійним проявам в автономному співтоваристві Каталонія.

У статті окреслені основні проблеми конституційного і законодавчого врегулювання порядку ініціювання і проведення всеукраїнського референдуму. На прикладі різних видів референдумів вироблені пропозиції щодо зміцнення гарантій їх проведення, а також забезпечення реалізації їх рішень. ; В статье определены основные проблемы конституционного и законодательного урегулирования порядка инициирования и проведения всеукраинского референдума. На примере различных видов референдумов высказаны предложения относительно укрепления гарантий их проведения, а также обеспечение реализации их решений. ; Іn the article the main problems of constitutional and legislative regulation of the procedure for initiating and carrying out all-Ukrainian referendum. On the example of different types of referendums suggestions regarding the strengthening of safeguards for the conduct of referenda, as well as ensuring the implementation of their decisions.

Іn the article the main problems of constitutional and legislative regulation of the procedure for initiating and carrying out all-Ukrainian referendum. On the example of different types of referendums suggestions regarding the strengthening of safeguards for the conduct of referenda, as well as ensuring the implementation of their decisions. ; В статье определены основные проблемы конституционного и законодательного урегулирования порядка инициирования и проведения всеукраинского референдума. На примере различных видов референдумов высказаны предложения относительно укрепления гарантий их проведения, а также обеспечение реализации их решений. ; У статті окреслені основні проблеми конституційного і законодавчого врегулювання порядку ініціювання і проведення всеукраїнського референдуму. На прикладі різних видів референдумів вироблені пропозиції щодо зміцнення гарантій їх проведення, а також забезпечення реалізації їх рішень.

У статті досліджуються питання, пов'язані з визначенням концептуальних засад нового законодавства України про місцеві референдуми в контексті вимог Додаткового протоколу до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах місцевого органу влади, який був ратифікований Верховною Радою України 2 вересня 2014 року. Формулюються пропозиції щодо законодавчого закріплення предмета місцевих референдумів, порядку їх призначення, юридичної сили рішень, прийнятих на референдумах тощо.Автори наголошують на тому, що законодавче регулювання ініціювання, організації та проведення місцевих референдумів потребує суттєвого законодавчого вдосконалення. На сьогодні уже напрацьовано достатньо багато законодавчих ініціатив у сфері ініціювання, організації, проведення місцевих референдумів та реалізації їх рішень. Для імплементації таких напрацювань у діюче законодавче поле необхідна узгоджена та злагоджена робота Верховної Ради України та Президента України. У статті робиться висновок, що ухвалення Закону «Про місцеві референдуми» уже давно назріло, а тому прийняття будь-яких законодавчих ініціатив у даному напрямку стане кроком вперед на шляху до розбудови правової, демократичної держави, в якій громадяни зможуть реалізувати належне їм право на участь в управлінні державними справами не лише через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а й безпосередньо – шляхом референдуму. Врахування у законотворчій діяльності парламенту наведених нами напрямків удосконалення законодавства про місцеві референдуми дозволить суттєво підвищити роль місцевого референдуму в механізмі вирішення територіальною громадою питань місцевого значення, сприятиме створенню реальних способів безпосереднього самостійного вирішення територіальною громадою питань місцевого значення. ; The article deals with the issues related to the definition of the conceptual framework of the new legislation of Ukraine on local referendums in the context of the requirements of the Additional Protocol to the European Charter of Local ...

The article discusses the modern understanding and maintenance of concept «local referendum», his value for society, some actual aspects of organization and leadthrough of local referendums in Ukraine, the legislative ways of decision of existent problems are offered. ; В статье рассматривается современное понимание и содержание понятия «местный референдум», его значение для общества, некоторые актуальные аспекты организации и проведения местных референдумов в Украине. Предлагаются законодательные пути решения существующих проблем. ; У статті розглядається сучасне розуміння і зміст поняття «місцевий референдум», його значення для суспільства, деякі актуальні аспекти організації і проведення місцевих референдумів в Україні. Пропонуються законодавчі шляхи вирішення існуючих проблем.

The article discusses the modern understanding and maintenance of concept «local referendum», his value for society, some actual aspects of organization and leadthrough of local referendums in Ukraine, the legislative ways of decision of existent problems are offered. ; В статье рассматривается современное понимание и содержание понятия «местный референдум», его значение для общества, некоторые актуальные аспекты организации и проведения местных референдумов в Украине. Предлагаются законодательные пути решения существующих проблем. ; У статті розглядається сучасне розуміння і зміст поняття «місцевий референдум», його значення для суспільства, деякі актуальні аспекти організації і проведення місцевих референдумів в Україні. Пропонуються законодавчі шляхи вирішення існуючих проблем.

The article considers the important problem associated with attempts nisic regions unitary Ukrainian state to legitimize the possibility of secession from Ukraine (as in the case of Crimea) or to establish autonomy, to acquire a special status for the referenda. Emphasizes the inability to solve problems by holding a local, not a national referendum. The problem is analyzed using a sociological approach, associated with the organization and holding of referendums. Investigation revealed that during the conduct of referenda in the Crimea and the Donbas were violated not only legal, political, organizational, but also, more importantly, sociological methods, techniques, conducting referenda. Namely, the questionnaires were put forward alternative questions without items «no answer», which led to getting artifacts instead of the real state of public opinion; the issues raised were «pushing», and so on. The events in Ukraine in 2014 and were related to the actual occupation of Russia to the Crimea and the creation of seryoznogo socio-political confl ict and political crisis in the Donbass, not only caused seriosni interest and almost universal condemnation from almost the entire world community, but also identifi ed a number of problems associated with the political, legal and some other approaches to the development, transformation of the modern democratic States,even in Europe.Consideration of the problems associated with the goals and specifi cs of a series of referendums in Ukraine in 2014, has allowed to determine the following. Firstly, it was found that almost the main purpose of the referenda in the Crimea and the Donbas were attempts to legitimize in terms of a unitary state the possible revision of the territorial structure of Ukraine. Secondly, these referendums were held with signifi cant violations as poltica legal and organizational approaches to the organization of referendums, which are designed for the actual will of the citizens to territorial States. Thirdly, from a sociological point of view, the organization of these referenda (framing questions in newsletters, organization of the survey, etc.) do not stand up to criticism and leads to the conclusion that instead of the real public opinion of the citizens were collected and submitted to the Ukrainian and world community artifacts, which allowed the organizers of the referendum to be interpreted in their favor the results of the surveys.Keywords: referendum, public opinion, artifacts, legitimating, autonomy. ; У статті розглянуто важливу проблему, пов'язану із спробами у низці регіонів унітарної української держави легітимізувати можливість їх виходу із складу України (як у випадку із Кримом) або утворити автономії, набути спеціального статусу, через проведенням референдумів. Підкреслюється неможливість вирішувати проблеми шля-хом проведення місцевих, а не загальнонаціональних референдумів. Проблему проаналізовано з використанням соціологічного підходу, пов'язаного із організацією та проведенням референдумів. Розгляд проблеми дозволив виявити, що в процесі проведення референдумів в Криму та на Донбасі були порушені не тільки правові, політичні, організаційні, але й, головне, соціологічні методи, технології про-ведення референдумів. А саме: в опитувальниках висувалися альтернативні запитання без позицій «важко відповісти», що призвело до здобуття артефактів замість реального стану громадської думки; запитання, що ставилися, були «підштовхуючими», та інше. Ключові слова: референдум, громадська думка, артефакти, легітимація, автономія.

The article is devoted to the study of changes in public opinion in British society in the context of Britain's withdrawal from the EU. The British views on the Brexit process and its consequences for the state and citizens have been studied. The attitude of British citizens to signing a trade agreement with the European Union is analyzed. It looks at how public opinion has changed five years after the fateful «divorce» from the European Union and whether the British regret the choice made. It was found out which category of voters voted for the «Leave» campaign and which groups of voters changed their opinion about Brexit. Statement of a scientific problem and its significance. Britain is changing. In the light of the events of the last five years, Brexit has invaded and radically changed stability to political uncertainty, and the referendum that spawned it has violated many other aspects of public opinion. The United Kingdom made its choice in a referendum on June 23, 2016, but this does not mean that the debate on this topic is over. Citizens are still worried about whether the right choice has been made, as individual voters may have changed their minds about how they should vote on that fateful day. After the referendum, some of the voters who supported the Leave campaign became Brexiters and vice versa. But what made them change their point of view so radically? This, in turn, inevitably raises the question of whether the majority that supported leaving the European Union in June 2016 would stand the test of time. The purpose of this article is to examine the changes in British public opinion regarding the withdrawal of the United Kingdom from the EU and the consequences of this process. The main conclusions have obtained. Summarizing the statistics from the UK polls conducted after 2016 by leading think tanks and world-class research institutes, it should be noted that a second ballot would have the opposite effect and a majority would be supported by Remain supporters. Today, Britain is still divided over Brexit and its consequences. With minimal percentage fluctuations remains the division of society into those «Leave» and «Remain». ; Стаття присвячена дослідженню змін у громадській думці британського суспільства в контексті виходу Великобританії з ЄС. Досліджено погляди британців на процес Brexit, його наслідки для держави та громадян. Проаналізовано ставлення мешканців Британії до підписання торгової угоди з Європейським Союзом. Розглянуто як саме змінилась громадська думка через п'ять років після доленосного «розлучення» з Євросоюзом та чи шкодують британці про зроблений вибір. З'ясовано яка категорія виборців голосувала за кампанію «Leave» та які групи виборців змінили свою думку стосовно Brexit. Постановка наукової проблеми та її значення. Британія змінюється. У світлі подій останніх п'яти років необхідно сказати, що Brexit ввірвався та кардинально змінив сталість на невизначеність у політичному порядку денному, а сам референдум, який його породив, порушив інші численні аспекти громадської думки. Великобританія зробила свій вибір на референдумі 23 червня 2016 року, але це не означає, що дебати на цю тему завершилися. Громадяни все ще стурбовані, чи був зроблений правильний вибір, так як окремі виборці могли змінити свою думку, яким чином вони мали б проголосувати того рокового дня. Після референдуму частина виборців, які підтримували кампанію «Leave», стали Brexiters і навпаки. Але що змусило їх так радикально змінити свою точку зору? А це в свою чергу неминуче викликає питання про те, чи більшість, яка підтримала вихід з Євросоюзу в червні 2016 року, витримала б випробування часом. Мета даної статті полягає у дослідженні змін британської громадської думки стосовно виходу Сполученого Королівства з ЄС. Основні одержані висновки. Узагальнюючи опрацьовані статистичні дані опитувань громадян Великобританії після 2016 року, які були проведені провідними аналітичними центрами та дослідницькими інститутами світового рівня слід зазначити, що повторне голосування мало би протилежний результат, і більшість отримали б прихильники кампанії «Remain». Британія донині залишається розділеною у питаннях стосовно Brexit та його наслідків. З мінімальним відсотковими коливаннями залишається поділ суспільства на тих то «за» і «проти». ; Стаття присвячена дослідженню змін у громадській думці британського суспільства в контексті виходу Великобританії з ЄС. Досліджено погляди британців на процес Brexit, його наслідки для держави та громадян. Проаналізовано ставлення мешканців Британії до підписання торгової угоди з Європейським Союзом. Розглянуто як саме змінилась громадська думка через п'ять років після доленосного «розлучення» з Євросоюзом та чи шкодують британці про зроблений вибір. З'ясовано яка категорія виборців голосувала за кампанію «Leave» та які групи виборців змінили свою думку стосовно Brexit. Постановка наукової проблеми та її значення. Британія змінюється. У світлі подій останніх п'яти років необхідно сказати, що Brexit ввірвався та кардинально змінив сталість на невизначеність у політичному порядку денному, а сам референдум, який його породив, порушив інші численні аспекти громадської думки. Великобританія зробила свій вибір на референдумі 23 червня 2016 року, але це не означає, що дебати на цю тему завершилися. Громадяни все ще стурбовані, чи був зроблений правильний вибір, так як окремі виборці могли змінити свою думку, яким чином вони мали б проголосувати того рокового дня. Після референдуму частина виборців, які підтримували кампанію «Leave», стали Brexiters і навпаки. Але що змусило їх так радикально змінити свою точку зору? А це в свою чергу неминуче викликає питання про те, чи більшість, яка підтримала вихід з Євросоюзу в червні 2016 року, витримала б випробування часом. Мета даної статті полягає у дослідженні змін британської громадської думки стосовно виходу Сполученого Королівства з ЄС. Основні одержані висновки. Узагальнюючи опрацьовані статистичні дані опитувань громадян Великобританії після 2016 року, які були проведені провідними аналітичними центрами та дослідницькими інститутами світового рівня слід зазначити, що повторне голосування мало би протилежний результат, і більшість отримали б прихильники кампанії «Remain». Британія донині залишається розділеною у питаннях стосовно Brexit та його наслідків. З мінімальним відсотковими коливаннями залишається поділ суспільства на тих то «за» і «проти».

Проаналізовано поняття «система інститутів виконавчої влади», «президенціалізація системи інститутів виконавчої влади», «референдум», «конституційний референдум», «конституційна реформа». Визначено особливості конституційних референдумів/конституційних реформ в контексті президенціалізації систем інститутів виконавчої влади у країнах CНД. ; Concepts of system of executive power institutions,presidentialization of system of executive power institutions,referendum, constitutional referendum, constitutional reformare analysed.Research of institute of referendum / constitutional reformin the CIS countries promotes more objective understandingthe features of the development of political systems in thesecountries.The object of research are the constitutional referendums/constitutional reforms in the CIS countries. The subject ofresearch are the constitutional referendums/constitutionalreforms as factors of presidentialization of the systems of executivepower institutions in these countries. The aim of the researchis determining the features of constitutional referendums/constitutional reforms in the context of presidentialization ofsystems of executive power institutions in the CIS countries.Main tasks of research are: 1) to define concepts of system ofexecutive power institutions, presidentialization of systemof executive power institutions, referendum, constitutionalreferendum, constitutional reform; 2) to analyse features ofconstitutional referendums/constitutional reforms and impactof constitutional referendums/constitutional reforms onpresidentialization of system of executive power institutions inthe CIS countries.Determining features of constitutional referendums/constitutional reforms in the CIS countries, we set that thesefeatures lead to presidentialization of the systems of executivepower institutions at specific stages of the development offorms of government in these countries. In further studies, themain goal will be to specificate the stages and levels, determineother factors, institutional and functional consequences ofpresidentialization of the systems of executive power institutionsin the CIS countries. ; Проанализированы понятия «система институтовисполнительной власти», «президенциализация системыинститутов исполнительной власти», «референдум»,«конституционный референдум», «конституционнаяреформа». Определены особенности конституционныхреферендумов / конституционных реформ в контекстепрезиденциализации систем институтов исполнительнойвласти в странах CНГ.