Suchergebnisse

Adult education is intended to expand the opportunities for an individual lifelong learning and to create conditions for its continuous self-improvement and mastering the complex of knowledge and skills necessary for an active life position expressed in effective professional and social activity. Adult education is considered as a resource of social work i.e. a kind of activity to assist the population various segments during a crisis period, which contributes to ensuring social peace and balance in society, preventing social conflicts, and neutralizing destabilizing factors. Adult education is one of the most effective ways of protecting human rights to a living decent standard, since it guarantees access to any level of the vocational education. Adult education performs a complex of social functions that ensure the new activity integrity or the qualitatively new level of previous activity: adaptive, informative, developmental, and compensatory. Accordingly, the following kinds of adult education are distinguished: additional or developing (satisfaction of the individual spiritual requests, the creative growth needs), compensatory (filling of gaps in basic education), adaptive (operational training and retraining in the conditions of constantly changing industrial and social situation), advanced. The adult education social functions are implemented through a network of formal education institutions (general secondary education in various forms, vocational and higher education, postgraduate education, advanced training and retraining) and non-formal adult education (professionally oriented and general cultural educational courses of various forms). Nowadays there are educational programs for adults addressed to socially vulnerable categories of citizens in Ukraine (refugees, unemployed, large families, disadvantaged adolescents) as well as other professional and social groups (teachers, students, etc.). Their thematic spectrum covers additional professional qualifications, social and civil competences development, human rights, problems of economy, politics, national culture, gender relations, ecology, etc. ; Розкрито потенційні можливості освіти дорослих як ресурсу соціальної роботи. На основі короткої історичної ретроспективи висвітлено досвід використання освіти дорослих як превентивного засобу вирішення соціальних проблем. Розкрито зміст соціальних функцій освіти дорослих (адаптаційна, інформаційна, розвивальна, компенсаторна). На їх основі охарактеризовано види й форми освіти дорослих (додаткова або розвиваюча, компенсаторна, адаптуюча, випереджаюча; постбазова, модернізуюча, оновлююча, відновлююча). Конкретизовано й охарактеризовано сфери реалізації соціальних функцій освіти дорослих, представлений дайджест окремих діючих в Україні на даний момент освітніх пропозицій для дорослого населення.

Adult education is intended to expand the opportunities for an individual lifelong learning and to create conditions for its continuous self-improvement and mastering the complex of knowledge and skills necessary for an active life position expressed in effective professional and social activity. Adult education is considered as a resource of social work i.e. a kind of activity to assist the population various segments during a crisis period, which contributes to ensuring social peace and balance in society, preventing social conflicts, and neutralizing destabilizing factors. Adult education is one of the most effective ways of protecting human rights to a living decent standard, since it guarantees access to any level of the vocational education. Adult education performs a complex of social functions that ensure the new activity integrity or the qualitatively new level of previous activity: adaptive, informative, developmental, and compensatory. Accordingly, the following kinds of adult education are distinguished: additional or developing (satisfaction of the individual spiritual requests, the creative growth needs), compensatory (filling of gaps in basic education), adaptive (operational training and retraining in the conditions of constantly changing industrial and social situation), advanced. The adult education social functions are implemented through a network of formal education institutions (general secondary education in various forms, vocational and higher education, postgraduate education, advanced training and retraining) and non-formal adult education (professionally oriented and general cultural educational courses of various forms). Nowadays there are educational programs for adults addressed to socially vulnerable categories of citizens in Ukraine (refugees, unemployed, large families, disadvantaged adolescents) as well as other professional and social groups (teachers, students, etc.). Their thematic spectrum covers additional professional qualifications, social and civil competences development, human rights, problems of economy, politics, national culture, gender relations, ecology, etc. ; Розкрито потенційні можливості освіти дорослих як ресурсу соціальної роботи. На основі короткої історичної ретроспективи висвітлено досвід використання освіти дорослих як превентивного засобу вирішення соціальних проблем. Розкрито зміст соціальних функцій освіти дорослих (адаптаційна, інформаційна, розвивальна, компенсаторна). На їх основі охарактеризовано види й форми освіти дорослих (додаткова або розвиваюча, компенсаторна, адаптуюча, випереджаюча; постбазова, модернізуюча, оновлююча, відновлююча). Конкретизовано й охарактеризовано сфери реалізації соціальних функцій освіти дорослих, представлений дайджест окремих діючих в Україні на даний момент освітніх пропозицій для дорослого населення.

Introduction. Non-formal education is an important element in the process of creating a democratic society. It allows an individual to realize his/her potential for the benefit of both social and personal development. In present socio-cultural conditions, non-formal education of various categories of the population that need the help of the society in solving their own problems, performs a stabilizing function, promotes their adaptation to today's rapidly changing society. Rational. To analyze the possibilities for implementation of non-formal education programs in social work with different categories of clients Methods. To reach this goal, a set of methods was used: study and analysis of scientific, methodological, and special literature on the problem of research; analysis of the experience of implementing educational programs in social work. Results. The possibilities of implementing non-formal educational programs in social work with different categories of clients are highlighted. It has been proven that non-formal adult education is one of the key resources and means of social work. Originality. Non-formal education in social work as a type of socio-educational practice, aimed at meeting the social, educational and cultural needs of the individual, is actualized under the influence of complex life circumstances of an adult. It involves activities that are integrative, determined by socio-and ragogical features and the conditions for the organization of education for socially vulnerable categories of adults and is carried out using social information technologies that differ from those used in traditional formal education. Conclusion. Based on the analysis of scientific achievements of scholars and based on the realities and experience of educational programs in social work, the main tasks and functions of non-formal education of different categories of clients are presented. The main subjects of implementation of non-formal education programs in social work are considered. Further attention is needed: ...

Стаття присвячена історії формування і розвитку лідерської проблематики. Автор досліджує теоретико-методологічні засади лідерства на основі аналізу різних підходів та теорій лідерства. Коротко показано історичні етапи розвитку лідерства, зміни його суті крізь призму століть, а також структуровано та узагальнено найбільш важливі концепції та теорії лідерства. У статті відображено еволюцію лідерської проблематики в епохи Античності, Середньовіччя, Відродження, Новий та Сучасний час. Обґрунтовано перші спроби теоретичного осмислення лідерства від «Героїчної традиції» завдяки поглядам і працям Сократа, Платона та Арістотеля. Розглянуто модель лідера-правителя, як духовної людини, наділеної божественними здібностями за допомогою аналізу праць Св. Августина та Фоми Аквінського. Представлено перше найоригінальніше трактування лідера, яке запропонував політичний діяч Н. Макіавеллі. Досліджено праці соціологів Г. Ле Бона та Г. Тарда про домінування натовпу, ідеї З. Фрейда, історію створення «харизматичного лідерства» М. Вебером. Продемонстровано коротке обґрунтування традиційних теорій лідерства: теорія рис (особистісна теорія лідерства); ситуаційна теорія лідерства; поведінковий підхід до проблем лідерства; синтетична (системна) теорія лідерства. Досліджено теорію трансформаційного лідерства Дж. Бернса та модель емоційного лідерства Д. Гоулмана. Автор статті робить висновок про те, що лідерство, так само як і суспільство, зазнало значних трансформацій, в кожному історичному періоді мало своє формулювання, є складним, синтетичним явищем, але по цей час залишається найважливішою запорукою успіху розвитку людства. Тому його важливість і проблема залишається актуальною і потрібно продовжувати дослідження щодо практичного використання концепції лідерства в майбутньому. ; The article is devoted to the problem of leadership in the socio-historical development of society. The author studies theoretical and methodological principles of leadership based on the analysis of the different approaches and the theories of leadership. The historical stages of leadership development, change its essence through the prism of the centuries are shown and the most important concepts and theories of leadership are structured and generalized by the author. The evolution of leadership issues is presented in Antiquity, the Middle Age, the Renaissance, Modern and Contemporary epochs. The first attempts at theoretical comprehension of leadership from the «Heroic Tradition» were substantiated thanks to the views and works of Socrates, Plato and Aristotle. The model of a leader-ruler as a spiritual person endowed with divine abilities through the analysis of the works of St. Augustine and Thomas Aquinas. The article presents the first original interpretation of the leader, which was proposed by political activist N. Machiavelli. The works of sociologists G. Le Bon and G. Tard about the dominance of the crowd, the ideas of Z. Freud, the history of the creation of "charismatic leadership" M. Weber were investigated. The article briefly demonstrates traditional theories of leadership : the theory of traits (personal theory of leadership); situational theory of leadership; behavioural approach to leadership issues; synthetic (systemic) leadership theory. The theory of transformational leadership by J. Burns and the model of emotional leadership by D. Goleman were studied. The author of the article make conclusion that leadership, as well as society, has undergone significant transformations, in each historical period had its own wording, is a complex, synthetic phenomenon, but at this time remains the most important guarantee of the success of human development. Therefore, its importance and problem remains relevant and it is necessary to continue research on the practical use of the concept of leadership in the future.

Стаття присвячена історії формування і розвитку лідерської проблематики. Автор досліджує теоретико-методологічні засади лідерства на основі аналізу різних підходів та теорій лідерства. Коротко показано історичні етапи розвитку лідерства, зміни його суті крізь призму століть, а також структуровано та узагальнено найбільш важливі концепції та теорії лідерства. У статті відображено еволюцію лідерської проблематики в епохи Античності, Середньовіччя, Відродження, Новий та Сучасний час. Обґрунтовано перші спроби теоретичного осмислення лідерства від «Героїчної традиції» завдяки поглядам і працям Сократа, Платона та Арістотеля. Розглянуто модель лідера-правителя, як духовної людини, наділеної божественними здібностями за допомогою аналізу праць Св. Августина та Фоми Аквінського. Представлено перше найоригінальніше трактування лідера, яке запропонував політичний діяч Н. Макіавеллі. Досліджено праці соціологів Г. Ле Бона та Г. Тарда про домінування натовпу, ідеї З. Фрейда, історію створення «харизматичного лідерства» М. Вебером. Продемонстровано коротке обґрунтування традиційних теорій лідерства: теорія рис (особистісна теорія лідерства); ситуаційна теорія лідерства; поведінковий підхід до проблем лідерства; синтетична (системна) теорія лідерства. Досліджено теорію трансформаційного лідерства Дж. Бернса та модель емоційного лідерства Д. Гоулмана. Автор статті робить висновок про те, що лідерство, так само як і суспільство, зазнало значних трансформацій, в кожному історичному періоді мало своє формулювання, є складним, синтетичним явищем, але по цей час залишається найважливішою запорукою успіху розвитку людства. Тому його важливість і проблема залишається актуальною і потрібно продовжувати дослідження щодо практичного використання концепції лідерства в майбутньому. ; The article is devoted to the problem of leadership in the socio-historical development of society. The author studies theoretical and methodological principles of leadership based on the analysis of the different approaches and the theories of leadership. The historical stages of leadership development, change its essence through the prism of the centuries are shown and the most important concepts and theories of leadership are structured and generalized by the author. The evolution of leadership issues is presented in Antiquity, the Middle Age, the Renaissance, Modern and Contemporary epochs. The first attempts at theoretical comprehension of leadership from the «Heroic Tradition» were substantiated thanks to the views and works of Socrates, Plato and Aristotle. The model of a leader-ruler as a spiritual person endowed with divine abilities through the analysis of the works of St. Augustine and Thomas Aquinas. The article presents the first original interpretation of the leader, which was proposed by political activist N. Machiavelli. The works of sociologists G. Le Bon and G. Tard about the dominance of the crowd, the ideas of Z. Freud, the history of the creation of "charismatic leadership" M. Weber were investigated. The article briefly demonstrates traditional theories of leadership : the theory of traits (personal theory of leadership); situational theory of leadership; behavioural approach to leadership issues; synthetic (systemic) leadership theory. The theory of transformational leadership by J. Burns and the model of emotional leadership by D. Goleman were studied. The author of the article make conclusion that leadership, as well as society, has undergone significant transformations, in each historical period had its own wording, is a complex, synthetic phenomenon, but at this time remains the most important guarantee of the success of human development. Therefore, its importance and problem remains relevant and it is necessary to continue research on the practical use of the concept of leadership in the future.

Today, globalization is the main driving force of economic, political and social development of society. The deepening of globalization processes in all spheres of public life leads to the situation when many of the problems that have recently been internal are increasingly becoming international in nature: the rise of poverty and migration processes, social stratification of society, deterioration of the demographic situation, the spread of destructive forms of manifestation of deviations, etc. Globalization modifies many professions. Social work as a professional activity aimed at helping an individual, a family or a group of people in achieving of an appropriate social, material and cultural standard of living, is among the professions that undergoing significant changes under the influence of globalization. The purpose of the article is to analyze trends in the development of social work as a profession and social workers training in the context of the current global challenges. The tasks of the article include: to identify the actual challenges faced by the profession and the ways it responds to them; explore the directions of social workers training modernization in response to the challenges faced by the profession. To achieve the goal, the method of desk study was used, as well as general scientific methods of analysis, synthesis, comparison and generalization. The search was carried out in electronic databases such as Google Scholar, Web of Science, Ukrainian and foreign websites devoted to the development of social work and training in this area. The globalization processes taking place today in the world considerably expand the scope and tasks of social work as a profession, as evidenced by the adopted global priorities of social development and the new global definition of social work. The main ways of social work responding to the globalization of social processes are the revision of its mission and tasks, the expansion of its scope and role, the internationalization of the profession, the extension of its efforts to the international level, the increased understanding of the interconnection of global, regional and local dimensions of social problems. In the context of the complication of social work's goals, content and functions, the modernization of social worker training is an urgent task not only in countries where it was introduced recently, but also in developed countries, where programs on social work have been launched a long time ago. The main trends in the modernization of social workers training are the decentralization of higher education management, the unification of the curricular, the introduction of distance education technologies, the strengthening of interdisciplinary cooperation, the internationalization of education. Examining and taking into account trends in the development of social work and social work education under the influence of global challenges is important not only in terms of improving the quality of services, but also in the context of reforming the whole system of Ukrainian higher education and its integration into the European and the world of educational space. ; Соціальна робота є однією з професій, яка зазнає суттєвих змін під впливом глобалізації. Метою статті є аналіз тенденцій розвитку соціальної роботи як професії та підготовки соціальних працівників у контексті сучасних глобальних викликів. Використовуючи метод кабінетного дослідження, а також загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення було проаналізовані наукові публікації, розміщені в електронних базах даних Google Scholar та Web of Science, на вітчизняних та закордонних веб-сайтах, присвячених питанням розвитку соціальної роботи та навчання в цій сфері. Виявлено, що основними шляхами реагування соціальної роботи на глобалізацію суспільних процесів є переосмислення її місії і завдань та розширення сфер діяльності, інтернаціоналізація професії, її вихід на міжнародний рівень, поглиблення розуміння взаємозв'язку глобального, регіонального і місцевого вимірів соціальних проблем. Основними тенденціями модернізації підготовки соціальних працівників є децентралізація управління вищою освітою, уніфікація змісту підготовки соціальних працівників, впровадження технологій дистанційної освіти, посилення міждисциплінарної взаємодії, інтернаціоналізація освіти. Вивчення та врахування світових тенденцій розвитку соціальної роботи та освіти у цій сфері є важливими не лише з точки зору підвищення якості соціальних послуг, але й у контексті реформування системи вищої освіти та її інтеграції у європейський та світовий освітній простір.

The article presents the experience of implementing non-formal adult education in the field of social work. The relevance of the development of various types of non-formal education is determined. The concept of non-formal adult education is concretized and its characteristic features are determined. Signs of non-formal learning are given: voluntariness, accessibility, acquired in different places and in different situations, etc. The characteristics of non-formal adult education are highlighted: focusing on the educational needs of different groups of the population, motivation, internal responsibility, etc. It is established that non-formal adult education can be carried out by various subjects of the educational space: commercial non-governmental organizations, non-formal education in the "third sector" and government agencies. The article highlights the experience of non-formal adult education in an educational environment Municipal Establishment "Kharkiv Humanitarian – Pedagogical Academy" of the Kharkiv regional council. In particular, the system of gender education created at the academy is described, which is aimed at increasing the level of gender literacy of specialists in social and socio-legal protection and provision of social services: staff of the authorized body for probation, probation volunteers; employees of territorial centers of social services, state and non-state social services; employees of the social and psychological service of secondary and higher education institutions, teachers of higher schools who take care of the training of future social workers, etc. Highly qualified specialists were involved in teaching: gender experts, trainers, experienced teachers, doctors and candidates of science. A promising area of further research may be the implementation of comparative analysis of foreign and domestic experience, as well as concepts and strategies for the development of adult education ; У статті наведено досвід реалізації неформальної освіти дорослих у сфері соціальної роботи. Визначено актуальність розвитку різноманітних видів неформальної освіти. Конкретизовано поняття неформальної осві- ти дорослих і визначено його характерні особливості. Наведено ознаки неформального навчання: добровільність, доступність, здобуття у різних місцях і в різних ситуаціях тощо. Виокремлено характеристики неформальної освіти дорослих: орієнтування на освітні запити різних груп населення, мотивацію, внутрішню відповідальність і т. д. Установлено, що неформальна освіта дорослих може здійснюватися різними суб'єктами освітнього про- стору: комерційними недержавними організаціями, неформальною освітою у «третьому секторі» та держав- ними установами. У статті висвітлено досвід неформальної освіти дорослих за умов освітнього середовища Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради (КЗ «ХГПА» ХОР). Зокрема, охарактеризовано створену в академії систему гендерної просвіти, спрямовану на підвищення рівня гендерної грамотності фахівців із соціального і соціально-правового захисту та надання соціальних послуг: персоналу уповноваженого органу з питань пробації, волонтерів пробації; працівників територіальних центрів соціального обслуговування, державних і не державних соціальних служб; працівників соціально-психологічної служби закладів середньої та вищої освіти, викладачів вищої школи, які опікуються підготовкою майбутніх соціальних працівників тощо. До викладання були залучені висококваліфіковані фахівці: експертки з гендерних питань, тренерки, досвідчені викладачі, доктори та кандидати наук. Перспективним напрямом подальшого наукового пошуку може бути здійснення порівняльного аналізу закордонного та вітчизняного досвіду, а також концепцій і стратегій розвитку освіти дорослих.

Geographical education as one of the important means of creating a cultural environment in the educational process of the school opens to the student the world with all the diversity of complex relationships of nature, society and personality, satisfies the need for self-knowledge, promotes the formation of personal qualities and values. Geographical education gives person great opportunities to develop a humane and tolerant attitude to other people, to other civilizations, political and economic systems, the geographical environment, to the planet Earth. Geography as a science of the humanities and natural cycle not only reveals the features of the material and spiritual culture of the peoples of the world, but also shows them in inseparable connection with the natural and social environment. Modern geography comprehensively considers the living environment of humanity, using a systematic geographical approach to knowledge of the world.Education in a broad, social sense is a function of society to prepare the young generation for life, carried out by all society: social institutions, organizations, the church, media and culture, family and school. Education in the learning process, as well as the learning process itself, is a complex phenomenon. In geography lessons education is the formation of morality and spirituality of students, especially those aspects related to human behavior in different geographical, economic, political conditions, education of citizens of their country, preparation of school graduates to perform social roles, because there is no effective economy, social peace in the state, responsible citizens without education. Keywords: geography, education, geography lessons, teacher, culture, morality, student's personality, social and educational work. ; У статті доведено, що саме географічна освіта, як один із важливих засобів створення культуротворчого середовища в освітньому процесі, відкриває учням навколишній світ з усією багатогранністю складних взаємовідносин природи, суспільства й особистості, задовольняє потребу в самопізнанні, сприяє формуванню особистісних якостей та ціннісних орієнтацій. Аргументовано, що виховання учнів на уроках географії полягає у формуванні їхньої моралі та духовності, особливо тих аспектів, що стосуються поведінки у різних умовах, підготовки випускників шкіл до виконання соціальних ролей. Ключові слова: географія, виховання, уроки географії, учитель, культура, мораль, особистість учня, соціально-виховна робота.

Geographical education as one of the important means of creating a cultural environment in the educational process of the school opens to the student the world with all the diversity of complex relationships of nature, society and personality, satisfies the need for self-knowledge, promotes the formation of personal qualities and values. Geographical education gives person great opportunities to develop a humane and tolerant attitude to other people, to other civilizations, political and economic systems, the geographical environment, to the planet Earth. Geography as a science of the humanities and natural cycle not only reveals the features of the material and spiritual culture of the peoples of the world, but also shows them in inseparable connection with the natural and social environment. Modern geography comprehensively considers the living environment of humanity, using a systematic geographical approach to knowledge of the world.Education in a broad, social sense is a function of society to prepare the young generation for life, carried out by all society: social institutions, organizations, the church, media and culture, family and school. Education in the learning process, as well as the learning process itself, is a complex phenomenon. In geography lessons education is the formation of morality and spirituality of students, especially those aspects related to human behavior in different geographical, economic, political conditions, education of citizens of their country, preparation of school graduates to perform social roles, because there is no effective economy, social peace in the state, responsible citizens without education. Keywords: geography, education, geography lessons, teacher, culture, morality, student's personality, social and educational work. ; У статті доведено, що саме географічна освіта, як один із важливих засобів створення культуротворчого середовища в освітньому процесі, відкриває учням навколишній світ з усією багатогранністю складних взаємовідносин природи, суспільства й особистості, задовольняє потребу в самопізнанні, сприяє формуванню особистісних якостей та ціннісних орієнтацій. Аргументовано, що виховання учнів на уроках географії полягає у формуванні їхньої моралі та духовності, особливо тих аспектів, що стосуються поведінки у різних умовах, підготовки випускників шкіл до виконання соціальних ролей. Ключові слова: географія, виховання, уроки географії, учитель, культура, мораль, особистість учня, соціально-виховна робота.

This article deals with one extremely topical problem involved with high school students' patriotic education throughout the teaching / learning process conducted by general secondary educational institutions. Based on psychological and pedagogical literature, the concept of patriotism was defined. It was revealed that under modern conditions, a patriotic upbringing should be based on philosophical, psychological, pedagogical, and social provisions, reflecting a conceptual basis. Other factors such as democratization, depolitization of both pedagogical science and education systems, as well as strengthening personal aspects throughout educative work with younger generations should also be considered. The main methods utilized during the experimental work were observing teachers' and senior pupils' creative activity at lessons, extracurricular activities, analysing pupils' experimental results, individual conversations with senior pupils / teachers, questionnaire for senior pupils, and short written work. Experimental work results concerning patriotic education among high school students through the teaching / learning process conducted by general secondary educational institutions are presented. The structural-functional model, which allows for the creation of determined pedagogical conditions during the teaching/learning process, was substantiated. During the pedagogical experiment, the patriotic education levels amongst senior pupils from both the experimental and control group were compared at various stages. A statistical analysis of students' t-test data has been made. The obtained data was correlated with the levels of senior pupils' patriotic education, which allowed for final results to be formulated. It was determined that there was no statistically significant changes of patriotic education levels among senior pupils in control groups. The conclusions are confirmed by qualitative and quantitative analysis, calculated by Pearson χ2-criterion.

This article deals with one extremely topical problem involved with high school students' patriotic education throughout the teaching / learning process conducted by general secondary educational institutions. Based on psychological and pedagogical literature, the concept of patriotism was defined. It was revealed that under modern conditions, a patriotic upbringing should be based on philosophical, psychological, pedagogical, and social provisions, reflecting a conceptual basis. Other factors such as democratization, depolitization of both pedagogical science and education systems, as well as strengthening personal aspects throughout educative work with younger generations should also be considered. The main methods utilized during the experimental work were observing teachers' and senior pupils' creative activity at lessons, extracurricular activities, analysing pupils' experimental results, individual conversations with senior pupils / teachers, questionnaire for senior pupils, and short written work. Experimental work results concerning patriotic education among high school students through the teaching / learning process conducted by general secondary educational institutions are presented. The structural-functional model, which allows for the creation of determined pedagogical conditions during the teaching/learning process, was substantiated. During the pedagogical experiment, the patriotic education levels amongst senior pupils from both the experimental and control group were compared at various stages. A statistical analysis of students' t-test data has been made. The obtained data was correlated with the levels of senior pupils' patriotic education, which allowed for final results to be formulated. It was determined that there was no statistically significant changes of patriotic education levels among senior pupils in control groups. The conclusions are confirmed by qualitative and quantitative analysis, calculated by Pearson χ2-criterion.

У статті виявлено ефективні шляхи формування професійної культури майбутніх соціальних працівників для вдосконалення їх професійної підготовки в умовах університетської освіти. Проаналізовано поняття «професійна культура», особливості її формування в контексті дослідження професійної підготовки фахівців із соціальної роботи. Визначено основні організаційні, психологічні та педагогічні умови професійної підготовки студентів-соціальних працівників, ураховуюючи особливості їх професійної культури та на основі особистістно-орієнтованого підходу до навчання. У статті обгрунтовано роль органів студентського самоврядування як одного з ефективних чинників формування професійної культури соціального працівника в умовах вищого навчального закладу. ; The article reveals some effective ways of formation of future social workers professional culture to improve their professional training in the terms of university education. It analyzes the concept of «professional culture», especially its formation in the context of research training specialists in social work and it is known to be a complex structural formation, which is based on a conscious learning, continuous development and use of an integrated system of specialized knowledge and skills, values, professionally important qualities for highly professional work in the situations that require the mobilization of social work deep personal resources. The article defines the basic organizational, psychological and pedagogical conditions of professional students training in the specialty «Social work» with the characteristics of their professional culture, which is known to be based on the personality-oriented approach to learning. The scientific research has found that there are two main directions of professional culture – the formation of intellectual and developmental social mechanism in which training activity is characterized as a rich informative way of professional self and identity of professional formation and professional and the social forming mechanism in which the culture of a joint teacher-student acts is a totally new system in education, education cooperation, through which the students focus on constructive challenge to its operations and activity of the teacher. The article proves that the role of the student government is one of the most effective factors in the professional culture formation of the social worker in the terms of higher education, as the symbiosis of a targeted traditional lecture-seminar system and the student government will promote a professional culture formation of the future professional opportunities through the disclosure of the student's opportunities, formation of his motives, professionally significant qualities at the level of a «teacher-student», «student-student», «student-employer», «student-the users of social services». The presence of high-level professional formation of professional culture is not a requirement but a necessity that triggered the current state of society. Therefore it cannot simplify the system special, narrow professional knowledge and skills. It is manifested through the unity of individual and personal and professional qualities of a professional degree possession of professional competence, social and professional mobility, which improves the social situation, the problems under conditions of joining the common European educational space.

The subject of research is the theoretical aspects of the development of shadow autonomous power structure as a phenomenon of incomplete modernization in the information age, the patterns of its curvature, growth, shadow hybrid influences, accelerating the development of criminal macro– mechanisms of shadow redistribution of property and power, as inhibiting development factors. The purpose of the study is to further discursive study of the essence and causal complex of the shadow aspects of power processes, including the shadow elite among the multitude of shadow parallel spaces as factors enhancing innovation and criminogenic phenomena in the power sphere – the system of inhibiting, retrograde development factors. Methods of research. The paper uses a set of scientific methods and approaches, including systemic, historical, logical, which allowed to ensure the conceptual unity and effectiveness of the research. Results of the work. The article substantiates the need for a systemic study of the processes of shadowing of power, on which the development of parallel shadow reality is most significant, modern dangers of the development of the «top» of shadow power processes are investigated as inhibiting factors of social development. Application of results. The system of sciences from the field of government, economic security, law, a wide range of problems of socio–economic sciences from the study of dysfunctional development. Conclusions. The main conclusions of the study can be reduced to the formulation: 1) among the polysystems of modern power parallel realities, the special information destructive place is occupied by the shadow information parallel reality – the shadow autonomous power parallel para–society; 2) syncretism (hybridization) of power and oligarchic business is a powerful sectoral macro–social shadow groupings of parallel realities that monopolize the state–power resource in favor of the clan– power dominant structure; 3) the shadow power space acquires the features of a hybrid conflict; 4) in ...

У статті здійснено аналіз вітчизняного досвіду організації неформальної громадянської освіти, що дозволить розширити форми й методи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників.Молодіжну роботу розглядають як ефективний засіб неформальної громадянської освіти – навчання молоді тому, як жити за умов сучасної держави, як дотримуватися її законів, але водночас і не дозволяти владі порушувати їхні права, домагатися від неї здійснення їхніх правомірних потреб, як бути громадянином демократичного суспільства. ; The article analyzes the national experience of organizing informal civic education as a means of informal civic education, which will allow expanding the forms and methods of professional training of future social workers.Youth work is seen as an effective means of informal civic education – teaching young people how to live in the modern state, how to comply with its laws, but at the same time not to allow the authorities to violate their rights, to ensure that they exercise their legitimate needs as a citizen of a democratic society. The problems of civic education of youth are always in the focus of teachers, public figures and politicians. The concept of informal education is analyzed. The main results of the Youth Center "Start" activity are revealed. Youth work is aimed at providing opportunities for the development of young people, their independence and autonomy; for the organization of healthy and safe leisure and recreation of youth; the expansion of young people to change the situations that they believe should be changed in their immediate surroundings and in society; helping young people interact with authorities and politicians to create opportunities for young people to engage in non-formal education, which contributes to the development of their competences. The causes of fragmentary education in Ukraine are determined. The reasons why youth work is seen as an effective means of informal civic education are determined. The main areas of the centre's activity, experience of cooperation with other centres in Ukraine and beyond are considered. The experience of institutions of higher education in implementing effective means of informal civic education is also worth attention.