Suchergebnisse

The purpose of this article is to compare in a general the main points of view on the issue of the strategic communications and justification on the basis of their dependence on the technological revolution and globalization. Was used the whole complex of philosophical, general scientific and specific methods of research, peculiar to the Humanities, taking into account their interrelation and complementarity. The article analyzes the scientific approaches to the strategic communication understanding, provides the most characteristic traits of the definition. The author specifies the factors of the rapid strategic communications development; its major components (public diplomacy, public relations, information and psychological operations) and technologies (the image-making, branding, intercultural communication, reputation management, spin-doctor). It is proved that in modern conditions the internal and interstate conflicts solving applying to information and information technology becomes of a greater importance; the latter development changes the management and communication principles and methods, having formed the revolution basis the in the field of international relations and military affairs. It is noted that "new media" through their accessibility to a social networking cause serious challenges for strategic communicators, thus resulting in serious cybersecurity threats on the Internet and information warfare deployment between strategic communicators from different countries with a global audience engagement. As a result it is concluded that strategic communication been determined by a scientific and technological revolution and globalization with their further development depends on these two phenomena as well as people's ability to react these challenges in time.

The problem of strategic communication research became well-spread only for the last two decades. The efficiency and effectiveness of such tools has promoted with the military in the political and administrative spheres in such countries: USA, China, Estonia and the EU and NATO. The experience of these countries and international organizations has been taken into account during considering the use of strategic communication tools in implementing government policies and development strategies. The purpose of the paper is to study the international experience of institutionalizing strategic communications and identify aspects of its adaptation in Ukraine.A result of studying foreign experience shows us, that public diplomacy, as a component of strategic communications is actively use in foreign and national policies. Due to this a separate organizational structures are created in a certain direction for a certain purpose.Public diplomacy is a new variant of influence, which has allowed to promote own values to foreign audiences. For today, public diplomacy and strategic communications are inalienable and effective mechanisms of foreign policy and national security of the leading countries of the world. The main tools of public diplomacy are: public events (visits, seminars, conferences, press conferences, public debates, different projects, researches, radio, television, film production, etc.), they convey the necessary information of the whole community. The development of strategic communications in intergovernmental association and organizations involves regulative, structural and organizational support for activities in this branch that promotes their institutionalization. For this goal, the individual activity are created, for example: Strategic Communications Centre of Excellence (NATO), The Arab and Eastern Strategic Communications (EU), Latin American Strategic Communications (China) they provided communication to support anti-terrorist operations and countering foreign propaganda and fake. The experience of Estonia is an important element in the development of strategic communications in Ukraine. In thin country the separate department of strategic communications created, coordinated by the Government Communications Bureau, which in fact is the so-called single center for the development of meanings, narratives and provides a "single voice" of the state for informing internal and external audiences. The foreign experience of implementation and use of strategic communications has been analyzed and the key feature of its functioning is the existence of a single management center and a system of interconnected regulatory documents in the form of concepts, doctrines, policies, directives, etc.Strategic communications as a scientific course and activity is still at the stage of comprehension of experience and look over of formal mechanisms of their implementation. This situation is favorable for Ukraine, it gives the opportunity to practice, formed on the basis of the existing experience of leading countries, as well as the EU and NATO.For Ukraine, the formation and development of strategic communications are relevant to the following areas of research: creating a systematic approach to strategic communications at the national level; improving the coordination mechanism of communication between different authorities (interagency communication); changing the approach from crisis (reactionary) risk management communications (proactive communication); providing professional training on strategic communications. ; У статті досліджено міжнародний досвід формування та використання стратегічних комунікацій як інструменту реалізації внутрішніх і зовнішніх політик. Також в статті приділено увагу досвіду використання стратегічних комунікацій в ЄС та НАТО та визначено основні аспекти їх інституціоналізації. Доведено, що публічна дипломатія, як компонент стратегічних комунікацій, є дієвим інструментом реалізації зовнішньої державної політики, здійснення міжнародних відносин та відкритого політичного діалогу. В результаті проведеного аналізу визначено, що розвиток стратегічних комунікацій як в міждержавних організаціях і союзах, так і в окремих країнах забезпечується шляхом відповідного нормативно-правового, структурно-організаційного забезпечення, чітко визначеної мети, напрямку та розробленої стратегії.

For today on the first plan in Ukraine opposition goes out in informative space. Aggression against Ukraine that showed up in "hybrid" war needs modern and effective events and methods of counteraction. With every year these events and methods get all more distribution in a military idea and practice. As an instrument strategic communications come forward for realization of these ideas and thoughts. Strategic communications before everything become the instrument of harmonization of themes, ideas, characters and actions. They envisage a dialogue and going near relationship-building on the basis of attentive attitude toward cultural and historical features, local methods of conducting business and exposure of local leaders of ideas. The special weight the marked acquires exactly now, in a period when there is diversification of content in the state, a battle becomes sharp for informative resources. Strategic communications must be sent to injury of authority of opponent by the method of support of the actions from the side of local population of quarreling side, state and world community. ; На сегодняшний день на первый план в Украине выходит противостояние в информационном пространстве. Агрессия против Украины, которая проявилась в "гибридной" войне, нуждается в современных и действенных мероприятиях и способах противодействия. С каждым годом эти мероприятия и способы все больше получают распространения в военной мысли и практике. В качестве инструмента для реализации этих идей и мыслей выступают стратегические коммуникации. Стратегические коммуникации перед всем становятся инструментом гармонизации тем, идей, образов и действий. Они предусматривают диалог и подход к построению отношений на основе внимательного отношения к культурным и историческим особенностям, местным способам ведения дел и выявления местных лидеров мыслей. Особенный вес отмеченное приобретает именно сейчас, в период когда в государстве происходит диверсификация контента, заостряется битва за информационные ресурсы. Стратегические коммуникации необходимо направлять на подрыв авторитета противника способом поддержки своих действий со стороны местного населения враждующей стороны, своего государства и мирового сообщества. ; На сьогоднішній день на перший план в Україні виходить протистояння в інформаційному просторі. Агресія проти України, що проявилась у "гібридній" війні, потребує сучасних та дієвих заходів та способів протидії. З кожним роком ці заходи та способи все більше набувають поширення у військовій думці і практиці. Інструментом для реалізації цих ідей та думок виступають стратегічні комунікації. Стратегічні комунікації перед усім стають інструментом гармонізації тем, ідей, образів та дій. Вони передбачають діалог і підхід до побудови відносин на основі уважного ставлення до культурних та історичних особливостей, місцевих способів ведення справ та виявлення місцевих лідерів думок. Особливої ваги зазначене набуває саме зараз, у період коли в державі відбувається диверсифікація контенту, загострюється битва за інформаційні ресурси. Стратегічні комунікації необхідно спрямовувати на підрив авторитету противника способом підтримки своїх дій зі сторони місцевого населення ворогуючої сторони, своєї держави та світової спільноти.

For today on the first plan in Ukraine opposition goes out in informative space. Aggression against Ukraine that showed up in "hybrid" war needs modern and effective events and methods of counteraction. With every year these events and methods get all more distribution in a military idea and practice. As an instrument strategic communications come forward for realization of these ideas and thoughts. Strategic communications before everything become the instrument of harmonization of themes, ideas, characters and actions. They envisage a dialogue and going near relationship-building on the basis of attentive attitude toward cultural and historical features, local methods of conducting business and exposure of local leaders of ideas. The special weight the marked acquires exactly now, in a period when there is diversification of content in the state, a battle becomes sharp for informative resources. Strategic communications must be sent to injury of authority of opponent by the method of support of the actions from the side of local population of quarreling side, state and world community. ; На сегодняшний день на первый план в Украине выходит противостояние в информационном пространстве. Агрессия против Украины, которая проявилась в "гибридной" войне, нуждается в современных и действенных мероприятиях и способах противодействия. С каждым годом эти мероприятия и способы все больше получают распространения в военной мысли и практике. В качестве инструмента для реализации этих идей и мыслей выступают стратегические коммуникации. Стратегические коммуникации перед всем становятся инструментом гармонизации тем, идей, образов и действий. Они предусматривают диалог и подход к построению отношений на основе внимательного отношения к культурным и историческим особенностям, местным способам ведения дел и выявления местных лидеров мыслей. Особенный вес отмеченное приобретает именно сейчас, в период когда в государстве происходит диверсификация контента, заостряется битва за информационные ресурсы. Стратегические коммуникации необходимо направлять на подрыв авторитета противника способом поддержки своих действий со стороны местного населения враждующей стороны, своего государства и мирового сообщества. ; На сьогоднішній день на перший план в Україні виходить протистояння в інформаційному просторі. Агресія проти України, що проявилась у "гібридній" війні, потребує сучасних та дієвих заходів та способів протидії. З кожним роком ці заходи та способи все більше набувають поширення у військовій думці і практиці. Інструментом для реалізації цих ідей та думок виступають стратегічні комунікації. Стратегічні комунікації перед усім стають інструментом гармонізації тем, ідей, образів та дій. Вони передбачають діалог і підхід до побудови відносин на основі уважного ставлення до культурних та історичних особливостей, місцевих способів ведення справ та виявлення місцевих лідерів думок. Особливої ваги зазначене набуває саме зараз, у період коли в державі відбувається диверсифікація контенту, загострюється битва за інформаційні ресурси. Стратегічні комунікації необхідно спрямовувати на підрив авторитету противника способом підтримки своїх дій зі сторони місцевого населення ворогуючої сторони, своєї держави та світової спільноти.

The article analyzes the problem of strategic communications, which became especially popular in the past two decades. Initially it was seen mainly in the in scientific, political and business circles in the US and some European countries. Now starting to emerge in the regulatory and policy papers at various levels and in us that actually legitimizes this concept in Ukraine. Since there is no consensus on the definition of strategic communications, given their different interpretations, including systematic series of successive and coordinated activities undertaken at the strategic, operational and tactical levels and can understand the target audience, identifying effective channels to promote and support specific types of behaviour. In the article is considered the institutional dimension of the EU strategic communications. This is the specificity of strategic communications DAISH and Russia in the European information space, which should counteract some European StratСom operating in the Arabic and eastern regions of the European Neighbourhood Policy, analyzed the role of coordinator of EU to combat terrorism in the strategic communications EU. Attention is drawn to the need for more dialogue, cooperation and coordination between the EU and NATO on strategic communications. ; В статье анализируется проблема стратегических коммуникаций, которая стала особенно популярной в последние два десятилетия. Сначала она рассматривалась преимущественно в научных, политических и коммерческих кругах США и некоторых европейских стран. Сейчас начинает появляться в нормативных и аналитических документах различного уровня и у нас, что фактически делает это понятие легитимным в Украине. Поскольку не существует консенсуса по определению стратегических коммуникаций, представлены различные его трактовки, в частности: систематический ряд последовательных и согласованных мероприятий, проводимых на стратегическом, оперативном и тактическом уровнях, что позволяют понимать целевые аудитории, определяя эффективные каналы для продвижения и поддержки конкретных типов поведения. В статье рассматривается институциональный аспект стратегических коммуникаций ЕС. Речь идет о специфике стратегических коммуникаций ДАИШ и России в европейском информационном пространстве, которым должны противодействовать отдельные европейские СтратКомы, действующие в арабском и восточном регионах Европейской Политики Соседства. Анализируется роль координатора ЕС по борьбе с терроризмом в системе стратегических коммуникаций ЕС. Обращается внимание на необходимость расширения диалога, сотрудничества и координации действий ЕС с НАТО в стратегических коммуникациях ; У статті аналізується проблема стратегічних комунікацій, яка стала особливо популярною в останні два десятиліття. Спочатку вона розглядалася переважно у наукових, політичних і комерційних колах США та деяких європейських країн. Зараз починає з'являтися в нормативних та аналітичних документах різного рівня і у нас, що фактично легітимізує це поняття в України. Оскільки не існує консенсусу щодо визначення стратегічних комунікацій, подано їх різні трактування, зокрема систематичний ряд послідовних і узгоджених заходів, що проводяться на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях і дозволяють розуміти цільові аудиторії, визначаючи ефективні канали для просування і підтримки конкретних типів поведінки. У статті розглядається інституціональний вимір стратегічних комунікацій ЄС. Йдеться про специфіку стратегічних комунікацій ДАІШ та Росії в європейському інформаційному просторі, яким мають протидіяти окремі європейські СтратКоми, що діють в арабському та східному регіонах Європейської Політики Сусідства, звертається увага на роль у системі стратегічних комунікацій ЄС координатора ЄС по боротьбі з тероризмом. Звертається увага на необхідність розширення діалогу, співробітництва та координації дій ЄС з НАТО щодо стратегічних комунікацій.

The article analyzes the problem of strategic communications, which became especially popular in the past two decades. Initially it was seen mainly in the in scientific, political and business circles in the US and some European countries. Now starting to emerge in the regulatory and policy papers at various levels and in us that actually legitimizes this concept in Ukraine. Since there is no consensus on the definition of strategic communications, given their different interpretations, including systematic series of successive and coordinated activities undertaken at the strategic, operational and tactical levels and can understand the target audience, identifying effective channels to promote and support specific types of behaviour. In the article is considered the institutional dimension of the EU strategic communications. This is the specificity of strategic communications DAISH and Russia in the European information space, which should counteract some European StratСom operating in the Arabic and eastern regions of the European Neighbourhood Policy, analyzed the role of coordinator of EU to combat terrorism in the strategic communications EU. Attention is drawn to the need for more dialogue, cooperation and coordination between the EU and NATO on strategic communications. ; В статье анализируется проблема стратегических коммуникаций, которая стала особенно популярной в последние два десятилетия. Сначала она рассматривалась преимущественно в научных, политических и коммерческих кругах США и некоторых европейских стран. Сейчас начинает появляться в нормативных и аналитических документах различного уровня и у нас, что фактически делает это понятие легитимным в Украине. Поскольку не существует консенсуса по определению стратегических коммуникаций, представлены различные его трактовки, в частности: систематический ряд последовательных и согласованных мероприятий, проводимых на стратегическом, оперативном и тактическом уровнях, что позволяют понимать целевые аудитории, определяя эффективные каналы для продвижения и поддержки конкретных типов поведения. В статье рассматривается институциональный аспект стратегических коммуникаций ЕС. Речь идет о специфике стратегических коммуникаций ДАИШ и России в европейском информационном пространстве, которым должны противодействовать отдельные европейские СтратКомы, действующие в арабском и восточном регионах Европейской Политики Соседства. Анализируется роль координатора ЕС по борьбе с терроризмом в системе стратегических коммуникаций ЕС. Обращается внимание на необходимость расширения диалога, сотрудничества и координации действий ЕС с НАТО в стратегических коммуникациях ; У статті аналізується проблема стратегічних комунікацій, яка стала особливо популярною в останні два десятиліття. Спочатку вона розглядалася переважно у наукових, політичних і комерційних колах США та деяких європейських країн. Зараз починає з'являтися в нормативних та аналітичних документах різного рівня і у нас, що фактично легітимізує це поняття в України. Оскільки не існує консенсусу щодо визначення стратегічних комунікацій, подано їх різні трактування, зокрема систематичний ряд послідовних і узгоджених заходів, що проводяться на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях і дозволяють розуміти цільові аудиторії, визначаючи ефективні канали для просування і підтримки конкретних типів поведінки. У статті розглядається інституціональний вимір стратегічних комунікацій ЄС. Йдеться про специфіку стратегічних комунікацій ДАІШ та Росії в європейському інформаційному просторі, яким мають протидіяти окремі європейські СтратКоми, що діють в арабському та східному регіонах Європейської Політики Сусідства, звертається увага на роль у системі стратегічних комунікацій ЄС координатора ЄС по боротьбі з тероризмом. Звертається увага на необхідність розширення діалогу, співробітництва та координації дій ЄС з НАТО щодо стратегічних комунікацій.

The concept of "strategic communications" has recently become popular in the field of social communications. In the early 2000s the term was used mainly in the military, political and scientific circles of the USA and some European countries. Now there are many studies of strategic communications. This concept is being actively used in scientific works and official regulatory documents both in the world and in Ukraine. At the same time, there is still no generally accepted definition of what strategic communications are, how this system complex should be used in special works, and what is their goal. This creates uncertainty and discussions around even the basic components of this theoretical and practical phenomenon. The article considers the existing concepts of strategic communications, the main functions and components of the concept, analyzes individual considerations of researchers and offers a generalized interpretation of the term. The basic approaches to the definition of strategic communications are systematized, their characteristics are highlighted. The individual tasks that need to be resolved while preparing an effective strategic communications program are emphasized. It is determined that the elements of strategic communications consist of the objects of strategy, communication theory and methodology. It is proved that an effective system of strategic communications is a relevant indicator of the success of the organization and implementation of the political program, it contributes to the development of institutions and guarantees public support in times of crisis. It is noted that one of the main foundations of strategic communications is the promotion of the interests of the state, organization or company, and the lack of a systematic approach, the inefficient activities of the main participants in the process and the unstable implementation of organizational or political strategic decisions reduce the influence of the organization mechanism or public administration as a whole. ; Понятие «стратегические коммуникации» относительно недавно стало популярным в сфере социальных коммуникаций. В начале 2000-х гг. термином пользовались преимущественно в военных, политических и научных кругах США и некоторых европейских стран. Сейчас насчитывается большое количество исследований стратегических коммуникаций, это понятие активно начинают использовать в научных трудах и официальных нормативных документах как в мире, так и в Украине, однако общепринятого определения того, что представляют собой стратегические коммуникации, как этот системный комплекс должен использоваться в специальных работах, а также что является их конечной целью, пока не существует. Это порождает неопределенность и дискуссии вокруг даже базовых составляющих данного теоретико-практического феномена. В статье рассмотрены существующие концепции стратегических коммуникаций, основные функции и компоненты понятия, осуществлен анализ отдельных соображений исследователей, предложено обобщенное толкование термина. Систематизированы основные подходы к определению стратегических коммуникаций, выделены их характеристики. Подчеркнуты отдельные задачи, которые необходимо решить при подготовке эффективной программы стратегических коммуникаций. Определено, что элементы стратегических коммуникаций состоят из объектов стратегии, теории коммуникации и методологии. Доказано, что эффективная система стратегических коммуникаций является релевантным показателем успешной деятельности организации и реализации политической программы, способствует развитию институтов и гарантирует поддержку общества в кризисные моменты. Отмечено, что одной из главных основ стратегических коммуникаций является содействие реализации интересов государства, организации или компании, а отсутствие систематического подхода, неэффективная деятельность основных участников процесса и нестабильная реализация организационных или политических стратегических решений уменьшают влияние механизма организации или государственного управления в целом. ; Поняття «стратегічні комунікації» відносно недавно стало популярним у сфері соціальних комунікацій. На початку 2000-х рр. цим терміном послуговувалися переважно у військових, політичних та наукових колах США та деяких європейських країн. Наразі налічується велика кількість досліджень стратегічних комунікацій, це поняття активно починають використовувати в наукових працях та офіційних нормативних документах як у світі, так і в Україні, однак загальноприйнятого визначення того, що являють собою стратегічні комунікації, як цей системний комплекс має студіюватися у спеціальних роботах та що є їх кінцевою метою, допоки не існує. Це породжує певні непорозуміння та дискусії навколо навіть базових складових цього теоретико-практичного феномену. У статті розглянуто існуючі концепції стратегічних комунікацій, основні функції і компоненти поняття, здійснено аналіз окремих міркувань дослідників, запропоновано узагальнене тлумачення терміна. Систематизовано основні підходи до визначення стратегічних комунікацій, виокремлено їхні характеристики. Підкреслено окремі завдання, що необхідно розв'язати під час підготовки ефективної програми стратегічних комунікацій. Визначено, що елементи стратегічних комунікацій складаються з об'єктів стратегії, теорії комунікації та методу. Доведено, що ефективна система стратегічних комунікацій є релевантним показником успішної діяльності організації та реалізації політичної програми, сприяє розвитку інститутів і гарантує підтримку суспільства в кризові моменти. Наголошено на тому, що однією з головних засад стратегічних комунікацій є сприяння реалізації інтересів держави, організації чи компанії, натомість відсутність систематичного підходу, неефективна діяльність головних учасників процесу і нестабільна реалізація організаційних чи політичних стратегічних рішень зменшують вплив механізму організації чи державного управління загалом.

The article analyzes one of the directions of the European Union strategic communications aimed at debunking fakes and disinformation. Strategic communications belong to the innovative tools of the EU foreign policy, aimed at interaction in the format of both strategic partnership with international actors and regional cooperation with European countries. The East Stratcom Task Force has been created precisely for the East Neighborhood countries to cooperate with the East Europe states and to better inform on the EU in these countries. The Task Force analysts see their mission in explaining and promoting the European Union's policy in the Eastern Neighborhood, as well as correcting disinformation. The Task Force reports and analyzes the trends of disinformation, explains and debunks disinformation messages and raises awareness of disinformation produced by the Russian Federation and Russian-language media.EUvsDisinfo is the publicly available international disinformation database which provides weekly reviews of the Task Force and presents analytical articles on this issue. In particular, analytical materials emphasize that the Kremlin campaign for disinformation uses diversification of channels, messages depending on the target audience. However, all messages have a common goal that is to weaken the West, discrediting the idea of European integration, and to strengthen the Kremlin, promoting the convictions and values of the Russian Federation.Disinformation is used by the Kremlin as a means of acquiring power in both Russian and foreign policy. The Task Force analysts conduct a comprehensive analysis of disinformation messages and demonstrate that disinformation cannot only be a way of intimidating and demonstrating power; it can also be ridiculous, mischievous, when its creators, trying to mislead the audience, are mistaken and exposed.Being aware of the acuteness of the disinformation threats, the European Commission has set up a high-level group of experts whose mission is to provide advice on policy initiatives to counteract false news and disinformation online. ; У статті проаналізовано один із напрямів стратегічних комунікацій Європейського Союзу, який зорієнтований на розвінчування фейків й боротьбу з дезінформацією. Стратегічні комунікації належать до інноваційних інструментів зовнішньополітичної діяльності ЄС, що спрямовані на взаємодію у форматі як стратегічного партнерства з міжнародними акторами, так і для регіонального співробітництва з європейськими країнами. Саме для взаємодії з країнами Східного сусідства, кращого інформування про ЄС у цих країнах створено Робочу групу East Stratcom. Аналітики Робочої групи вбачають свою місію в тому, щоб пояснити та просувати політику Європейського Союзу у країнах Східного сусідства, а також виправляти дезінформацію. Робоча група звітує та аналізує тенденції дезінформації, пояснює та розвінчує дезінформаційні меседжі й підвищує обізнаність про дезінформацію, продуковану з боку Російської Федерації та російськомовних мас-медіа.Загальнодоступною міжнародною базою даних дезінформації є сайт EUvsDisinfo, де представлені щотижневі огляди Групи, що стосуються дезінформації, й подано аналітичні статті з цієї проблематики. Зокрема, в аналітичних матеріалах наголошено, що кремлівська кампанія з дезінформації використовує диверсифікацію каналів, повідомлень залежно від цільової аудиторії. Проте в усіх повідомленнях є спільна мета: послабити Захід, дискредитуючи ідею європейської інтеграції, і посилити Кремль, просуваючи переконня і цінності РФ.Дезінформація використовується Кремлем як засіб набуття влади в російській і зовнішній політиці. Аналітики Групи проводять усебічний аналіз дезінформаційних повідомлень і демонструють, що дезінформація може бути не лише способом залякування й демонстрування сили, вона також може бути смішною, недолугою, коли її творці, намагаючись увести в оману аудиторію, помиляються і викриваються.Усвідомлюючи серйозність загроз дезінформації, Європейська комісія створила групу експертів високого рівня, місія яких – надавати консультації стосовно політичних ініціатив для протидії фальшивим новинам та поширенню дезінформації онлайн.

The article analyzes one of the directions of the European Union strategic communications aimed at debunking fakes and disinformation. Strategic communications belong to the innovative tools of the EU foreign policy, aimed at interaction in the format of both strategic partnership with international actors and regional cooperation with European countries. The East Stratcom Task Force has been created precisely for the East Neighborhood countries to cooperate with the East Europe states and to better inform on the EU in these countries. The Task Force analysts see their mission in explaining and promoting the European Union's policy in the Eastern Neighborhood, as well as correcting disinformation. The Task Force reports and analyzes the trends of disinformation, explains and debunks disinformation messages and raises awareness of disinformation produced by the Russian Federation and Russian-language media.EUvsDisinfo is the publicly available international disinformation database which provides weekly reviews of the Task Force and presents analytical articles on this issue. In particular, analytical materials emphasize that the Kremlin campaign for disinformation uses diversification of channels, messages depending on the target audience. However, all messages have a common goal that is to weaken the West, discrediting the idea of European integration, and to strengthen the Kremlin, promoting the convictions and values of the Russian Federation.Disinformation is used by the Kremlin as a means of acquiring power in both Russian and foreign policy. The Task Force analysts conduct a comprehensive analysis of disinformation messages and demonstrate that disinformation cannot only be a way of intimidating and demonstrating power; it can also be ridiculous, mischievous, when its creators, trying to mislead the audience, are mistaken and exposed.Being aware of the acuteness of the disinformation threats, the European Commission has set up a high-level group of experts whose mission is to provide advice on policy initiatives to counteract false news and disinformation online. ; У статті проаналізовано один із напрямів стратегічних комунікацій Європейського Союзу, який зорієнтований на розвінчування фейків й боротьбу з дезінформацією. Стратегічні комунікації належать до інноваційних інструментів зовнішньополітичної діяльності ЄС, що спрямовані на взаємодію у форматі як стратегічного партнерства з міжнародними акторами, так і для регіонального співробітництва з європейськими країнами. Саме для взаємодії з країнами Східного сусідства, кращого інформування про ЄС у цих країнах створено Робочу групу East Stratcom. Аналітики Робочої групи вбачають свою місію в тому, щоб пояснити та просувати політику Європейського Союзу у країнах Східного сусідства, а також виправляти дезінформацію. Робоча група звітує та аналізує тенденції дезінформації, пояснює та розвінчує дезінформаційні меседжі й підвищує обізнаність про дезінформацію, продуковану з боку Російської Федерації та російськомовних мас-медіа.Загальнодоступною міжнародною базою даних дезінформації є сайт EUvsDisinfo, де представлені щотижневі огляди Групи, що стосуються дезінформації, й подано аналітичні статті з цієї проблематики. Зокрема, в аналітичних матеріалах наголошено, що кремлівська кампанія з дезінформації використовує диверсифікацію каналів, повідомлень залежно від цільової аудиторії. Проте в усіх повідомленнях є спільна мета: послабити Захід, дискредитуючи ідею європейської інтеграції, і посилити Кремль, просуваючи переконня і цінності РФ.Дезінформація використовується Кремлем як засіб набуття влади в російській і зовнішній політиці. Аналітики Групи проводять усебічний аналіз дезінформаційних повідомлень і демонструють, що дезінформація може бути не лише способом залякування й демонстрування сили, вона також може бути смішною, недолугою, коли її творці, намагаючись увести в оману аудиторію, помиляються і викриваються.Усвідомлюючи серйозність загроз дезінформації, Європейська комісія створила групу експертів високого рівня, місія яких – надавати консультації стосовно політичних ініціатив для протидії фальшивим новинам та поширенню дезінформації онлайн.

The purpose of this article is to compare in a general the main points of view on the issue of the strategic communications and justification on the basis of their dependence on the technological revolution and globalization. Was used the whole complex of philosophical, general scientific and specific methods of research, peculiar to the Humanities, taking into account their interrelation and complementarity. The article analyzes the scientific approaches to the strategic communication understanding, provides the most characteristic traits of the definition. The author specifies the factors of the rapid strategic communications development; its major components (public diplomacy, public relations, information and psychological operations) and technologies (the image-making, branding, intercultural communication, reputation management, spin-doctor). It is proved that in modern conditions the internal and interstate conflicts solving applying to information and information technology becomes of a greater importance; the latter development changes the management and communication principles and methods, having formed the revolution basis the in the field of international relations and military affairs. It is noted that "new media" through their accessibility to a social networking cause serious challenges for strategic communicators, thus resulting in serious cybersecurity threats on the Internet and information warfare deployment between strategic communicators from different countries with a global audience engagement. As a result it is concluded that strategic communication been determined by a scientific and technological revolution and globalization with their further development depends on these two phenomena as well as people's ability to react these challenges in time. ; Целью статьи является сравнение в общем виде основных точек зрения на проблему стратегических коммуникаций и обоснование на этой основе их зависимости от научно-технической революции и глобализации. Применялся весь комплекс философских общенаучных и специфических методов научного исследования, присущих гуманитарной науке, в их взаимосвязи и взаимодополняемости. Проанализированы научные подходы к пониманию стратегических коммуникаций, приведены наиболее характерные их определения. Выделены факторы бурного развития стратегических коммуникаций; основные составляющие (общественная дипломатия, связи с общественностью, информационно-психологические операции) и технологии (имиджмейкинг, брендинг, межкультурная коммуникация, репутационный менеджмент, спин-доктор). Обосновывается, что в современных условиях большую значимость приобретает решение конфликтов, как внутренних, так и межгосударственных, с использованием информации и информационных технологий; развитие последних кардинально меняет принципы и методы управления и коммуникации, оно же и лягло в основу революции в области международных отношений и в военном деле. Отмечается, что «новые медиа» из-за общедоступности социальных сетей создают серьезные проблемы для стратегических коммуникаторов, в результате чего возникает серьезная угроза кибербезопасности в сети Интернет и развертывания информационного противоборства между стратегическими коммуникаторами разных стран и привлечения в них мировой аудитории. В результате делается вывод, что стратегические коммуникации детерминированы научно-технической революцией и глобализацией и дальнейшее их развитие будет зависеть от этих двух феноменов и от способности людей вовремя отвечать на их вызовы. ; Метою статті є порівняння у загальному вигляді основних точок зору на проблему стратегічних комунікацій і обґрунтування на цій основі їх залежності від науково-технічної революції й глобалізації. Застосовувався весь комплекс філософських загальнонаукових, та специфічних методів наукового дослідження, які притаманні гуманітарній науці, у їх взаємозв'язку й взаємодоповнюваності. Проаналізовані наукові підходи до розуміння стратегічних комунікацій, наведені найбільш характерні їх визначення. Виокремлені фактори бурхливого розвитку стратегічних комунікацій; основні складові (громадська дипломатія, зв'язки з громадськістю, інформаційнопсихологічні операції) та технології (іміджмейкінг, брендинг, міжкультурна комунікація, репутаційний менеджмент, спін-доктор). Обґрунтовується, що в сучасних умовах усе більшої значущості набуває вирішення конфліктів як внутрішніх, так і міждержавних, із застосуванням інформації й інформаційних технологій; розвиток останніх кардинально змінює принципи й методи управління і комунікації, він же й ліг в основу революції в галузі міжнародних відносин і у військовій справі. Зазначається, що «нові медіа» через загальнодоступність соціальних мереж створюють серйозні проблеми для стратегічних комунікаторів, внаслідок чого створюється серйозна загроза кібербезпеки у мережі Інтернет і розгортання інформаційного протиборства між стратегічними комунікаторами різних країн і залучення в них світової аудиторії. У результаті робиться висновок, що стратегічні комунікації детерміновані науково-технічною революцією й глобалізацією і подальший їх розвиток буде залежати від цих двох феноменів і від здатності людей вчасно відповідати на їх виклики.

Метою статті є порівняння у загальному вигляді основних точок зору на проблему стратегічних комунікацій і обґрунтування на цій основі їх залежності від науково-технічної революції й глобалізації. Застосовувався весь комплекс філософських загальнонаукових, та специфічних методів наукового дослідження, які притаманні гуманітарній науці, у їх взаємозв'язку й взаємодоповнюваності. Проаналізовані наукові підходи до розуміння стратегічних комунікацій, наведені найбільш характерні їх визначення. Виокремлені фактори бурхливого розвитку стратегічних комунікацій; основні складові (громадська дипломатія, зв'язки з громадськістю, інформаційнопсихологічні операції) та технології (іміджмейкінг, брендинг, міжкультурна комунікація, репутаційний менеджмент, спін-доктор). Обґрунтовується, що в сучасних умовах усе більшої значущості набуває вирішення конфліктів як внутрішніх, так і міждержавних, із застосуванням інформації й інформаційних технологій; розвиток останніх кардинально змінює принципи й методи управління і комунікації, він же й ліг в основу революції в галузі міжнародних відносин і у військовій справі. Зазначається, що «нові медіа» через загальнодоступність соціальних мереж створюють серйозні проблеми для стратегічних комунікаторів, внаслідок чого створюється серйозна загроза кібербезпеки у мережі Інтернет і розгортання інформаційного протиборства між стратегічними комунікаторами різних країн і залучення в них світової аудиторії. У результаті робиться висновок, що стратегічні комунікації детерміновані науково-технічною революцією й глобалізацією і подальший їх розвиток буде залежати від цих двох феноменів і від здатності людей вчасно відповідати на їх виклики. ; Целью статьи является сравнение в общем виде основных точек зрения на проблему стратегических коммуникаций и обоснование на этой основе их зависимости от научно-технической революции и глобализации. Применялся весь комплекс философских общенаучных и специфических методов научного исследования, присущих гуманитарной науке, в их взаимосвязи и взаимодополняемости. Проанализированы научные подходы к пониманию стратегических коммуникаций, приведены наиболее характерные их определения. Выделены факторы бурного развития стратегических коммуникаций; основные составляющие (общественная дипломатия, связи с общественностью, информационно-психологические операции) и технологии (имиджмейкинг, брендинг, межкультурная коммуникация, репутационный менеджмент, спин-доктор). Обосновывается, что в современных условиях большую значимость приобретает решение конфликтов, как внутренних, так и межгосударственных, с использованием информации и информационных технологий; развитие последних кардинально меняет принципы и методы управления и коммуникации, оно же и лягло в основу революции в области международных отношений и в военном деле. Отмечается, что «новые медиа» из-за общедоступности социальных сетей создают серьезные проблемы для стратегических коммуникаторов, в результате чего возникает серьезная угроза кибербезопасности в сети Интернет и развертывания информационного противоборства между стратегическими коммуникаторами разных стран и привлечения в них мировой аудитории. В результате делается вывод, что стратегические коммуникации детерминированы научно-технической революцией и глобализацией и дальнейшее их развитие будет зависеть от этих двух феноменов и от способности людей вовремя отвечать на их вызовы. ; The purpose of this article is to compare in a general the main points of view on the issue of the strategic communications and justification on the basis of their dependence on the technological revolution and globalization. Was used the whole complex of philosophical, general scientific and specific methods of research, peculiar to the Humanities, taking into account their interrelation and complementarity. The article analyzes the scientific approaches to the strategic communication understanding, provides the most characteristic traits of the definition. The author specifies the factors of the rapid strategic communications development; its major components (public diplomacy, public relations, information and psychological operations) and technologies (the image-making, branding, intercultural communication, reputation management, spin-doctor). It is proved that in modern conditions the internal and interstate conflicts solving applying to information and information technology becomes of a greater importance; the latter development changes the management and communication principles and methods, having formed the revolution basis the in the field of international relations and military affairs. It is noted that "new media" through their accessibility to a social networking cause serious challenges for strategic communicators, thus resulting in serious cybersecurity threats on the Internet and information warfare deployment between strategic communicators from different countries with a global audience engagement. As a result it is concluded that strategic communication been determined by a scientific and technological revolution and globalization with their further development depends on these two phenomena as well as people's ability to react these challenges in time.

The purpose of this article is to compare in a general the main points of view on the issue of the strategic communications and justification on the basis of their dependence on the technological revolution and globalization. Was used the whole complex of philosophical, general scientific and specific methods of research, peculiar to the Humanities, taking into account their interrelation and complementarity. The article analyzes the scientific approaches to the strategic communication understanding, provides the most characteristic traits of the definition. The author specifies the factors of the rapid strategic communications development; its major components (public diplomacy, public relations, information and psychological operations) and technologies (the image-making, branding, intercultural communication, reputation management, spin-doctor). It is proved that in modern conditions the internal and interstate conflicts solving applying to information and information technology becomes of a greater importance; the latter development changes the management and communication principles and methods, having formed the revolution basis the in the field of international relations and military affairs. It is noted that "new media" through their accessibility to a social networking cause serious challenges for strategic communicators, thus resulting in serious cybersecurity threats on the Internet and information warfare deployment between strategic communicators from different countries with a global audience engagement. As a result it is concluded that strategic communication been determined by a scientific and technological revolution and globalization with their further development depends on these two phenomena as well as people's ability to react these challenges in time. ; Целью статьи является сравнение в общем виде основных точек зрения на проблему стратегических коммуникаций и обоснование на этой основе их зависимости от научно-технической революции и глобализации. Применялся весь комплекс философских общенаучных и специфических методов научного исследования, присущих гуманитарной науке, в их взаимосвязи и взаимодополняемости. Проанализированы научные подходы к пониманию стратегических коммуникаций, приведены наиболее характерные их определения. Выделены факторы бурного развития стратегических коммуникаций; основные составляющие (общественная дипломатия, связи с общественностью, информационно-психологические операции) и технологии (имиджмейкинг, брендинг, межкультурная коммуникация, репутационный менеджмент, спин-доктор). Обосновывается, что в современных условиях большую значимость приобретает решение конфликтов, как внутренних, так и межгосударственных, с использованием информации и информационных технологий; развитие последних кардинально меняет принципы и методы управления и коммуникации, оно же и лягло в основу революции в области международных отношений и в военном деле. Отмечается, что «новые медиа» из-за общедоступности социальных сетей создают серьезные проблемы для стратегических коммуникаторов, в результате чего возникает серьезная угроза кибербезопасности в сети Интернет и развертывания информационного противоборства между стратегическими коммуникаторами разных стран и привлечения в них мировой аудитории. В результате делается вывод, что стратегические коммуникации детерминированы научно-технической революцией и глобализацией и дальнейшее их развитие будет зависеть от этих двух феноменов и от способности людей вовремя отвечать на их вызовы. ; Метою статті є порівняння у загальному вигляді основних точок зору на проблему стратегічних комунікацій і обґрунтування на цій основі їх залежності від науково-технічної революції й глобалізації. Застосовувався весь комплекс філософських загальнонаукових, та специфічних методів наукового дослідження, які притаманні гуманітарній науці, у їх взаємозв'язку й взаємодоповнюваності. Проаналізовані наукові підходи до розуміння стратегічних комунікацій, наведені найбільш характерні їх визначення. Виокремлені фактори бурхливого розвитку стратегічних комунікацій; основні складові (громадська дипломатія, зв'язки з громадськістю, інформаційнопсихологічні операції) та технології (іміджмейкінг, брендинг, міжкультурна комунікація, репутаційний менеджмент, спін-доктор). Обґрунтовується, що в сучасних умовах усе більшої значущості набуває вирішення конфліктів як внутрішніх, так і міждержавних, із застосуванням інформації й інформаційних технологій; розвиток останніх кардинально змінює принципи й методи управління і комунікації, він же й ліг в основу революції в галузі міжнародних відносин і у військовій справі. Зазначається, що «нові медіа» через загальнодоступність соціальних мереж створюють серйозні проблеми для стратегічних комунікаторів, внаслідок чого створюється серйозна загроза кібербезпеки у мережі Інтернет і розгортання інформаційного протиборства між стратегічними комунікаторами різних країн і залучення в них світової аудиторії. У результаті робиться висновок, що стратегічні комунікації детерміновані науково-технічною революцією й глобалізацією і подальший їх розвиток буде залежати від цих двох феноменів і від здатності людей вчасно відповідати на їх виклики.

The article is devoted to the use of strategic communications by the European Union in solving the migration problem that arose in 2015. In the context of globalization, communicative tools have become an integral part of all spheres of political relations. That is why the solution of the migration crisis problem is considered and analyzed through the prism of strategic information impact. Unsystematized use of strategic communications in the view of the migration problem has resulted in the failure of concluding a common migration policy, which has led to the violation of political and economic stability in Europe, the escalation of interethnic conflicts, as well as the threat of regional security.The main surveys on the ways of implementation of strategic communications by the European government are presented. It was revealed that from the very beginning of the migration crisis, the European Union was not able to inform the population with unfailing regularity about the problem. It was found that the current state of regulation of migration flows shows significant progress in reaching agreements between the governments of EU member states. It has been proven that, thanks to coordinated efforts, the European Union has managed to reduce the influx of refugees. However, the outbreak of coronavirus has led to new problems in the migration crisis. The period of the pandemic contributes to misinformation and disorder, leading to increased aggression against refugees. The need for the immediate introduction of strategic communications for the integration and approval of a common migration policy is emphasized. Based on the latest research, recommendations have been identified for improving the process of systematization of strategic communications for the conclusion of a common EU migration policy and the transition to a new stage in resolving the migration crisis. ; Досліджується використання стратегічних комунікацій Європейським Союзом для врегулювання міграційної проблеми, яка виникла у 2015 році. В умовах глобалізації комунікативний інструментарій став невід'ємною частиною у всіх сферах політичних відносин. Саме тому вирішення проблеми міграційної кризи розглядається та аналізується через призму стратегічного інформаційного впливу. Несистематизований стратегічний комунікативний супровід міграційної проблеми відобразився на неспроможності формування спільної міграційної політики, що призвело до порушення політичної та економічної стабільності в Європі, загострення міжнаціональних конфліктів, а також до загрози порушення регіональної безпеки. Виявлено, що з самого початку виникнення міграційної кризи, Європейський Союз виявився неспроможним у чіткому інформуванні населення щодо проблеми, яка виникла. Саме поняття «криза» не було конкретно сформульоване та висвітлене для розуміння, проблема ж подавалася у загальному контексті як гуманітарна. З'ясовано, що сучасний стан регуляції міграційних потоків свідчить про значний прогрес у досягненні домовленостей між урядами держав-членів ЄС. Доведено, що завдяки скоординованим зусиллям Європейському Союзу все ж таки вдалося знизити наплив біженців. Однак спалах коронавірусу COVID-19 призвів до появи нових проблем у сфері міграційної кризи. Період пандемії сприяє дезінформації та заворушенням, що призводять до посилення мови ненависті стосовно біженців. Наголошується на необхідності невідкладного запровадження стратегічних комунікацій для інтеграції та затвердження спільної міграційної політики. На основі останніх досліджень визначено рекомендації щодо вдосконалення процесу систематизації стратегічних комунікацій для формування спільної міграційної політики ЄС та переходу на новий етап у вирішенні міграційної кризи.

The article is devoted to the use of strategic communications by the European Union in solving the migration problem that arose in 2015. In the context of globalization, communicative tools have become an integral part of all spheres of political relations. That is why the solution of the migration crisis problem is considered and analyzed through the prism of strategic information impact. Unsystematized use of strategic communications in the view of the migration problem has resulted in the failure of concluding a common migration policy, which has led to the violation of political and economic stability in Europe, the escalation of interethnic conflicts, as well as the threat of regional security.The main surveys on the ways of implementation of strategic communications by the European government are presented. It was revealed that from the very beginning of the migration crisis, the European Union was not able to inform the population with unfailing regularity about the problem. It was found that the current state of regulation of migration flows shows significant progress in reaching agreements between the governments of EU member states. It has been proven that, thanks to coordinated efforts, the European Union has managed to reduce the influx of refugees. However, the outbreak of coronavirus has led to new problems in the migration crisis. The period of the pandemic contributes to misinformation and disorder, leading to increased aggression against refugees. The need for the immediate introduction of strategic communications for the integration and approval of a common migration policy is emphasized. Based on the latest research, recommendations have been identified for improving the process of systematization of strategic communications for the conclusion of a common EU migration policy and the transition to a new stage in resolving the migration crisis. ; Досліджується використання стратегічних комунікацій Європейським Союзом для врегулювання міграційної проблеми, яка виникла у 2015 році. В умовах глобалізації комунікативний інструментарій став невід'ємною частиною у всіх сферах політичних відносин. Саме тому вирішення проблеми міграційної кризи розглядається та аналізується через призму стратегічного інформаційного впливу. Несистематизований стратегічний комунікативний супровід міграційної проблеми відобразився на неспроможності формування спільної міграційної політики, що призвело до порушення політичної та економічної стабільності в Європі, загострення міжнаціональних конфліктів, а також до загрози порушення регіональної безпеки. Виявлено, що з самого початку виникнення міграційної кризи, Європейський Союз виявився неспроможним у чіткому інформуванні населення щодо проблеми, яка виникла. Саме поняття «криза» не було конкретно сформульоване та висвітлене для розуміння, проблема ж подавалася у загальному контексті як гуманітарна. З'ясовано, що сучасний стан регуляції міграційних потоків свідчить про значний прогрес у досягненні домовленостей між урядами держав-членів ЄС. Доведено, що завдяки скоординованим зусиллям Європейському Союзу все ж таки вдалося знизити наплив біженців. Однак спалах коронавірусу COVID-19 призвів до появи нових проблем у сфері міграційної кризи. Період пандемії сприяє дезінформації та заворушенням, що призводять до посилення мови ненависті стосовно біженців. Наголошується на необхідності невідкладного запровадження стратегічних комунікацій для інтеграції та затвердження спільної міграційної політики. На основі останніх досліджень визначено рекомендації щодо вдосконалення процесу систематизації стратегічних комунікацій для формування спільної міграційної політики ЄС та переходу на новий етап у вирішенні міграційної кризи.

Strategic communications in the Armed Forces of Ukraine is a combination of communication capabilities and military activities in order to form an information environment to understand of support by Ukrainian society and the international community of the Armed Forces of Ukraine that creates a auspicious conditions for performing assigned task. However, scientific approaches to strategic communications as a culture, as well as to the rationale for the role of strategic communications culture in NATO-adopted targeting processes, remain insufficiently open and scientifically sound. Targeting process is a joint, systematic and targeted lethal and non-lethal actions of strategic, operational and tactical levels of action, carried out in order to create specific effects, achieve military goals and desired results, with the purpose to protect Ukraine's sovereignty and territorial integrity, ensure its economic and information security. The culture of strategic communications is a set of material and spiritual values created in the process of realization of communicative opportunities by the State on the basis of historically acquired experience and the level of its development in order to improve and harmonize measures to promote future goals. Performed analysis showed that the culture of strategic communications of modern military leaders is the basis for the development of communication capabilities of the Ministry of Defense and the Armed Forces of Ukraine, and some proposals for its formation are reflected in this paper. The material of the article can be used for developing theoretical and methodological foundations for the formation of a culture of strategic communications and their components in the Ministry of Defense and the Armed Forces of Ukraine. ; Стратегические коммуникации в Вооруженных Силах (ВС) Украины ‑ объединение коммуникативных способностей и военной деятельности с целью формирования информационной среды для понимания, поддержки украинским обществом и международным сообществом деятельности ВС Украины, создание благоприятных условий для выполнения ими задач по назначению. Однако, в настоящее время научные подходы к стратегическим коммуникациям, как культуры, а также к обоснованию роли культуры стратегических коммуникаций в принятых странами НАТО процессах таргетинга остаются недостаточно раскрытыми и научно обоснованными. Процесс таргетинга ‑ это общие, системные и целенаправленные летальные и не летальные действия стратегического, оперативного и тактического уровней для создания конкретных эффектов, достижения военных целей и желаемого конечного состояния ‑ защита суверенитета и территориальной целостности Украины, обеспечение ее экономической и информационной безопасности. Стратегические коммуникации в Вооруженных Силах (ВС) Украины ‑ объединение коммуникативных способностей и военной деятельности с целью формирования информационной среды для понимания, поддержки украинским обществом и международным сообществом деятельности ВС Украины, создание благоприятных условий для выполнения ими задач по назначению. Культура стратегических коммуникаций ‑ совокупность материальных и духовных ценностей, созданных в процессе реализации коммуникативных возможностей государства, исторически накопленный опыт и уровень их развития для совершенствования и гармонизации мероприятий, направленных на продвижение целей государства в будущем. Анализ показал, что именно культура стратегических коммуникаций современных военных лидеров составляет основу развития коммуникационных возможностей МО и ВС Украины, а отдельные предложения по ее формированию нашли отражение в этой статье. В дальнейшем материал статьи может быть использовано для разработки теоретико-методологических основ формирования культуры стратегических коммуникаций и их составляющих в МО и ВС Украины. ; Стратегічні комунікації у Збройних Силах (ЗС) України – об'єднання комунікативних спроможностей та військової діяльності з метою формування інформаційного середовища для розуміння, підтримки українським суспільством та міжнародною спільнотою діяльності ЗС України, створення сприятливих умов для виконання ними завдань за призначенням. Однак, на цей час наукові підходи до стратегічних комунікацій, як культури, а також до обґрунтування ролі культури стратегічних комунікацій у прийнятих країнами НАТО процесах таргетингу залишаються недостатньо розкритими та науково-обґрунтованими. Процес таргетингу – це спільні, системні та цілеспрямовані летальні та не летальні дії стратегічного, оперативного та тактичного рівнів для створення конкретних ефектів, досягнення військових цілей та бажаного кінцевого стану ‑ захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки. Культура стратегічних комунікацій – сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених в процесі реалізації комунікативних можливостей держави, історично набутий досвід та рівень їх розвитку для удосконалення та гармонізації заходів, спрямованих на просування цілей держави в майбутньому. Аналіз показав, що саме культура стратегічних комунікацій сучасних військових лідерів становить основу розвитку комунікаційних спроможностей МО і ЗС України, а окремі пропозиції щодо її формування знайшли відображення у цій статті. У подальшому матеріал статті може бути використано для розроблення теоретико-методологічних основ формування культури стратегічних комунікацій і їх складових в МО та ЗС України.