Suchergebnisse

In modern conditions, state regulation in the field of innovation, encouragement of inventive intellectual activity is a mechanism for ensuring sustainable economic development of the state. It was revealed that in Ukraine there is a sufficiently substantial legislative base that allows regulating issues in the field of intellectual property, its updating is taking place in accordance with the requirements of the time. At the same time, as indicated in the Annual Report of the European Commission, intellectual property rights are systematically violated in Ukraine, thereby damaging the economic interests of the European Union. It is argued that the basic mechanism for ensuring the effectiveness of public administration in the field of intellectual property is the involvement of all subjects of public administration in lawmaking processes. It is noted that the organization of an effective system of law enforcement in the process of creating and using intellectual property objects directly affects the development of national scientific-technological and scientific-technical spheres of state life, increasing their investment image, introducing a favorable innovation climate. Indicated the need to involve all subjects of public administration in the formation of state policy in the field of intellectual property, development of legislation on the protection of industrial property and innovative proposals, updating the provisions of the Labor Code and the Civil Code of Ukraine. It is proposed to include to the Civil Code a number of provisions to ensure the remuneration of persons who have contributed to the creation, legal protection and use of inventions, industrial designs and innovative proposals; effective functioning of the intellectual property protection system created by students, listeners, cadets and teachers in the learning process. It is also proposed to create a Code of Intellectual Property, which will eliminate internal contradictions and promote the harmonization of intellectual property issues and ...

The aim of this work is to investigate and analyze the aspects of the intellectual property market as well as to determine possible marketing strategies for this market. The report also gives a survey of literary sources and legislative acts in the sphere of given research.The article also reveals the essence of such notions as «object of intellectual property», «market of objects of intellectual property». It describes their content and differences from other products, their types and basic implementation of intellectual property rights. The specific features of marketing activities in the process of work with intellectual property are highlighted in this study as well as possible marketing strategies are selected. Based on theresearch, the conclusion is made that it is reasonable to implement the differentiation strategy in the market of intellectual property. So far, it is suggested the adapted model of differentiation and positioning strategy while entering the market of intellectual property. The value chain is transformed for the intellectual property consumers. Particularly, it is pointed out that this chain should be enlarged with such activities as technological prognostication and forming the ability of intellectual product to ensure the economy of live and materialized labor in the manufacturing process. Special attention is paid to the intellectual property rights management and protection due to the fact that an intellectual product is more inclined to a fast moral ageing than a material one. Finally, the creation of the ability to be sold many times to different customers and in different markets should be added to this value chain. Defining the specific features for positioning the intellectual property objects, such their peculiarities should be taken into consideration as: significance, distinctness, advantage, clearness, copyright protection, simplicity and profitability. This chosen strategy of positioning must have a certain stability, i.e. to stay unchangeable for some period of time, because a quick and frequent change of the strategy imposes an indistinct image. But the market of intellectual property objects is very dynamic. Consequently, the marketing department of a plant should constantly do some market research to investigate these changes and adjust them in the point of positioning strategy.Approaches, suggested in this article, can be put into practice by domestic companies while developing their marketing strategy in the intellectual property market. The aspect for further research is the development of systematic approaches to create the position scheme with distinguishing the segments in the market of intellectual property objects. ; Мета роботи - дослідити особливості ринку об'єктів інтелектуальної власності, обґрунтувати можливі маркетингові стратегії на цьому ринку. Методологічна основа роботи - системно-структурний підхід до аналізу економічних явищ і процесів. Для виконання поставлених у роботі завдань застосовано діалектичний метод наукового пізнання, аналізу й синтезу, системного узагальнення. Здійснено огляд літературних джерел та законодавчих актів за напрямом дослідження. Запропоновані в роботі підходи можуть бути використані в практиці вітчизняних підприємств під час розробки маркетингової стратегії на ринку об'єктів інтелектуальної власності; перспективою подальших досліджень є розробка методичних підходів до створення позиційної схеми з виділенням сегментів на ринку об'єктів інтелектуальної власності. За результатами дослідження запропоновано адаптовану модель стратегії диференціації й позиціювання в процесі входження на ринок об'єктів інтелектуальної власності. Доповнено ланцюжок цінностей для споживачів об'єктів інтелектуальної власності Зроблено висновок про те, що, вибираючи визначальні особливості для позиціонування об'єктів інтелектуальної власності, потрібно враховувати такі їхні особливості, як значимість, характерність, перевага, наочність, захищеність від копіювання, доступність, прибутковість. Обрана стратегія позиціювання повинна мати певну стабільність, тобто залишатися незмінною протягом деякого часу, оскільки швидка й часта зміна стратегії позиціонування спричиняє встановлення нечіткого іміджу. Проте ринок об'єктів інтелектуальної власності досить динамічний, тому маркетингові служби підприємства повинні постійно досліджувати ці зміни та коригувати їх у стратегії позиціювання.

At the article it is payed attention to the increasing of delinquency quantity at the intellectual property sphere and stressed into the necessity of amplification of prevention such delinquency.It is analyzed approaches according to the content of delinquency prevention at the economic, administrative and criminal law. It is proved that the state should treat effective means and ways of influence on delinquent for defense of rights of intellectual property, improve the law mechanism of defense of rights and interests in the intellectual law sphere. It is determined that the regulations about preventive measures according to the delinquencies are absent at the national special legislation at the intellectual property sphere. It is determined that the aim of prevention consists in notification and removing of reasons and conditions of delinquency, which form the content of prevention, detection of persons, which are inclined to commit a delinquency, and application of measures for their correction. It is investigated the reasons and conditions of delinquency, their classification and difference. It is bounded the concepts «prevention» and «notification» of delinquency, and also it is proved that prevention is an independent mean of law enforcement. It is concretized that prevention of delinquency at the intellectual property sphere can be determined as state realization of economical, political, ideological, educational, law and other measures according to the detection and removing the reasons of delict of the intellectual property and also the detection of persons, who inclined to commit such delinquency. It is suggested the main organizational, law and educational measures according to the detection and removing reasons of delict at the intellectual property sphere. It is determined the main problems, which need solution according to the delinquency prevention at the intellectual property sphere. ; У статті акцентовано увагу на зростанні кількості правопорушень у сфері інтелектуальної власності та наголошено на необхідності посилення профілактики таких правопорушень.Проаналізовано підходи щодо розуміння змісту профілактики правопорушень у науці господарського права та інших галузях юридичної науки. Взято за основу підхід, що передбачає розмежування понять «профілактика» та «попередження» правопорушення. Конкретизовано, що профілактика правопорушень у сфері інтелектуальної власності може бути визначена як здійснення державою економічних, політичних, ідеологічних, виховних, правових та інших заходів з виявлення та усунення причин порушень прав інтелектуальної власності, а також виявлення осіб, схильних до вчинення таких правопорушень. Запропоновано основні заходи з виявлення та усунення причин правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

The article presents and comprehends such concepts as the intelligentsia, intellectuals and the elite. The paper reveals the closeness and interdependence of these concepts and defines the limits of their application. It is determined that the representatives of these elite groups act as translators of higher cultural norms and values. And this is necessary for the further development and growth of the cultural level of Ukrainian society and its progress. It is determined that intellectual elites are an important element of public life and perform a number of functions: systematic implementation of innovations, criticism and selection of cultural achievements, preservation of tradition. The article, in accordance with the research problem, analyzes domestic and foreign publications, which showed that most of the Ukrainian works are performed in terms of reception of foreign theories of elites that have already developed. Extrapolation of the methodology of the research field of the intellectual elite revealed its important but one-sided research orientation, as the object of study is blurred in its socioeconomic parameters, even in its static, non-historical state. The article shows that the phenomenon of intellectual elite is much more complex and multifaceted than the idea of political or economic elite, and therefore can not be fully disclosed in a single scientific discipline or a single scientific paradigm. It is determined that in the aspect of modernization of society the main idea is the need to form a higher intellectual stratum, which would determine the social dynamics and would be the reference group on whose values society focused. These can be either bearers of traditions that strengthen and stabilize society, or, in other social situations, they are the most active, passionate elements of the population, which are innovative groups. ; В статті представлені та осмислюються такі поняття, як інтелігенція, інтелектуали та еліта. В роботі розкривається близькість і взаємозалежність даних понять та визначаються межі їх застосовування. Визначено, що представники даних елітарних груп виступають в якості трансляторів вищих культурних норм та цінностей. А це є необхідним для подальшого розвитку та зростання культурного рівня українського суспільства та його прогресу. Визначено, що інтелектуальні еліти є важливим елементом суспільного життя та виконують цілу низку функцій: систематичного впровадження інновацій, критики та селекції культурних здобутків, збереження традиції. В статті, відповідно до проблеми дослідження, проведений аналіз вітчизняних та зарубіжних публікацій, який показав, що більшість українських напрацювань виконані в аспекті рецепції зарубіжних теорій еліт, що вже склалися. Екстраполяція методології дослідницького поля інтелектуальної еліти виявила її важливу, але однобоку дослідницьку спрямованість, оскільки об'єкт дослідження виявляється розмитий за своїми соціально-економічними параметрами навіть у своєму статичному, позаісторичному стані. В статті показано, що феномен інтелектуальної еліти є набагато складнішим та багатограннішим, ніж уявлення про політичну чи економічну еліти, і тому не може бути повною мірою розкрито в рамках лише однієї лише наукової дисципліни або однієї наукової парадигми. Визначено, що в аспекті модернізації суспільства головною виступає ідея про необхідність формування вищого інтелектуального прошарку, який би визначав суспільну динаміку та став би тією референтною групою, на чиї цінності орієнтувалося суспільство. Це можуть бути або носії традицій, що скріплюють, стабілізують суспільство, або, в інших соціальних ситуаціях це найбільш активні, пасіонарні елементи населення, які є інноваційними групами.

The article presents and comprehends such concepts as the intelligentsia, intellectuals and the elite. The paper reveals the closeness and interdependence of these concepts and defines the limits of their application. It is determined that the representatives of these elite groups act as translators of higher cultural norms and values. And this is necessary for the further development and growth of the cultural level of Ukrainian society and its progress. It is determined that intellectual elites are an important element of public life and perform a number of functions: systematic implementation of innovations, criticism and selection of cultural achievements, preservation of tradition. The article, in accordance with the research problem, analyzes domestic and foreign publications, which showed that most of the Ukrainian works are performed in terms of reception of foreign theories of elites that have already developed. Extrapolation of the methodology of the research field of the intellectual elite revealed its important but one-sided research orientation, as the object of study is blurred in its socioeconomic parameters, even in its static, non-historical state. The article shows that the phenomenon of intellectual elite is much more complex and multifaceted than the idea of political or economic elite, and therefore can not be fully disclosed in a single scientific discipline or a single scientific paradigm. It is determined that in the aspect of modernization of society the main idea is the need to form a higher intellectual stratum, which would determine the social dynamics and would be the reference group on whose values society focused. These can be either bearers of traditions that strengthen and stabilize society, or, in other social situations, they are the most active, passionate elements of the population, which are innovative groups. ; В статті представлені та осмислюються такі поняття, як інтелігенція, інтелектуали та еліта. В роботі розкривається близькість і взаємозалежність даних понять та визначаються межі їх застосовування. Визначено, що представники даних елітарних груп виступають в якості трансляторів вищих культурних норм та цінностей. А це є необхідним для подальшого розвитку та зростання культурного рівня українського суспільства та його прогресу. Визначено, що інтелектуальні еліти є важливим елементом суспільного життя та виконують цілу низку функцій: систематичного впровадження інновацій, критики та селекції культурних здобутків, збереження традиції. В статті, відповідно до проблеми дослідження, проведений аналіз вітчизняних та зарубіжних публікацій, який показав, що більшість українських напрацювань виконані в аспекті рецепції зарубіжних теорій еліт, що вже склалися. Екстраполяція методології дослідницького поля інтелектуальної еліти виявила її важливу, але однобоку дослідницьку спрямованість, оскільки об'єкт дослідження виявляється розмитий за своїми соціально-економічними параметрами навіть у своєму статичному, позаісторичному стані. В статті показано, що феномен інтелектуальної еліти є набагато складнішим та багатограннішим, ніж уявлення про політичну чи економічну еліти, і тому не може бути повною мірою розкрито в рамках лише однієї лише наукової дисципліни або однієї наукової парадигми. Визначено, що в аспекті модернізації суспільства головною виступає ідея про необхідність формування вищого інтелектуального прошарку, який би визначав суспільну динаміку та став би тією референтною групою, на чиї цінності орієнтувалося суспільство. Це можуть бути або носії традицій, що скріплюють, стабілізують суспільство, або, в інших соціальних ситуаціях це найбільш активні, пасіонарні елементи населення, які є інноваційними групами.

The author of the article analyzes the collaboration of the domestic and foreign Ukrainians alike in the perennial intellectual support of restoring Ukraine"s independence. The most important figures in this process were: V. Antonovych, M. Hrushevsky, M. Kostomarov, A. Krymsky, M. Maksymovych, I. Ogienko, O. Potebnya; V. Vytvytsky, M. Globenko, V. Holubnychy, S. Hordynsky, E. Glovinsky, D. Dontsov, A. Zhukovsky, Z.E. Kohut, I. Koshelivets, B. Kravtsiv, I. Krypyakevych, V. Kubiyovych, Z. Kuzelya, Y. Kuchabsky, V. Markus, M. Mikhnovsky, O. Ogloblin, E. Onatsky, J. asternak, E.-Yu. Pelensky, V. Petrov, S. Plokhii, N. Polonska-Vasylenko, O. Pritsak, I. Rakovsky, S. Rudnytsky, S. Smal-Stotsky, M. Stakhiv, O. Subtelny, A. Figol, V. Khvoyka, M. Chubaty, V. Shcherbakivsky, S. Yaniv; V. Balushok, V. Baran, M. Braichevsky, I. Gel, P. Grigorenko, J. Dashkevych, I. Dziuba, I. Drach, M. Zhulynsky, L. Zaliznyak, J. Isayevych, J. Kalakura, I. Kandyba, P. Kononenko, L. Lukyanenko, O. Nelga, G. Pivtorak, M. Popovych, O. Romanov, M. Rudenko, E. Sverstyuk, S. Segeda, V. Sergiychuk, V. Smoliy, V. Stus, M. Tymoshyk, V. Chornovil and others.
The publishing of "Encyclopedia of Ukraine" was an extremely important event that became the means to centralize the worldview of the meaning field of the Ukrainian identity. "Encyclopedia of Ukraine" (Professor Volodymyr Kubiyovych, chief editor) is a scientific publication that combines the most significant systemized information in different scientific branches about the Ukrainianship, Ukraine, and Ukrainian world. Since Ukraine's study has a huge worldview potential, it is necessary to further fortify its influence on the forming of a complete worldview and common identity of Ukrainian citizens.
We know that any political, economic, historical, and ethnocultural information requires the meaning processing when it is being studied. Because meaning is a unit of inner world of identity (O. Leontiev), while "the strive for the meaning" is one of the most efficient motivators of person's tendencies, and once it"s gone people get trapped in an existential vacuum, alienation, depression, despair, etc. (V. Frankl). The meaning throughout the entire "Encyclopedia of Ukraine" could become a determinant of the worldview formation of the meaning field in Ukrainian identity (both personal and general). So, "Encyclopedia of Ukraine" with meaningful information and different forms (signs, symbols, images, axiological, etc.) of meaning representation may become a source of Ukraine"s study competency and a system forming factor of centralizing the worldview of the meaning field of the Ukrainian identity, which was provided by the process of intellectual support of Ukraine's independence.

Urgency of the research. Relevance of the research is connected with the quest for new grounds for expansion of the intellectual property's typology. However, the implementation of any new, not so obvious varieties of intellectual property should be confirmed and illustrated with examples from reality, and shouldn't go against the legal classification. It should not make unsolvable contradictions. Target setting. Abstracting from the juridical classification of intellectual property, it becomes evident an existence of broader horizons for possible classification criteria than the law offers in respect of this specific kind of property. In particular, the social philosophy may provide a supplement to existing law typology with such less obvious grounds as intellectual property's classification by origin, by substance and by certain other criteria. Actual scientific researches and issues analysis. Among the fundamental research for some phenomena of modern intellectual sphere we should mention the monograph "Intellectual Property: creative metaphysical search" by V. Bazylevych and V. Ilyin, the monograph "Intelligence in the structure of human being" by E. Andros, dissertations "Analysis of knowledge as a strategic resource for society transformation (ideological and methodological aspects)" by V. Kusheretc', "Intelle ctual proper ty's sociogenes is" by N. Okonskaya, "Intellectual Property: an experience of social-philosophic research" by A. Orekhov, "The Knowledge as a form of communication for consciousness and being" by V. Petrushenko. Uninvestigated parts of general matters defining. While studying various social relations connected with intellectual property, we also have to take into account the realities of open civil society, global informatization, postindustrialism and postmodernity, as well as the private law specificity of the Intellectual Property institution. So we need compare social-philosophic patterns of intellectual property and legal ones, in accordance with Ukrainian laws and international conventions. The research objective. Main purpose of the article is to research some nonobvious criteria for the intellectual property's possible classification, in order to complete the existing typology of intellectual property with new varieties, taking into account the social-philosophic specifics. The statement of basic materials. There is some ambiguity can be seen in the sense of private and personal property and their conjunction. In fact the phenomenon of ownership has an extremely controversial social assessment. The history of philosophic thought knows very different views of the property, sometimes even antagonistic. Thus A. Smith considers a property as a "foundation of social stability" and "a basic system of natural liberty". Another vision that "the division of labor and the private property are identical effects" shows K. Marx, giving his sentence: "a property is possession of results of the others' work". In the first chapter of his treatise "What is property?" P. Proudhon expounds the main motive of whole work: "property is a theft". According to F. Engels, a property is prerequisite and one of underlying causes for the state genesis. Such a variety of ideas about nature of the property does not improve the understanding of intellectual property phenomenon, exactly as does not resolve the controversy about its typology. Sometimes we have to refer to the logic of the legislation in the field of intellectual property, in order to clarify the nature and some features of intellectual property's different types. Conclusions. In philosophic discourse we suggest to make a difference between following non-juridical types of intellectual property: 1) «newly generated» and «disseminated»; 2) «a priori» (copyright & related rights) and «a posteriori» (that require an official legitimation); 3) «personal» intellectual property (individual ownership) and «collective» (joint ownership); 4) «natural» (as a result of self intellectual, creative working) and «appropriated» (if exclusive rights were acquired due to the contract, under the law, by inheritance, or with another generally accepted methods); 5) «presently valid» (if exclusive commercial rights are in force) and «already e x pired» (becoming a public domain). ; Исследованы некоторые неочевидные критерии возможной классификации интеллектуальной собственности, с учѐтом социально философской специфики. Обоснована возможность дополнить существующую типологию интеллектуальной собственности новыми разновидностями, которые проистекают из исследуемых оснований для классификации. ; Досліджено деякі неочевидні критерії можливої класифікації інтелектуальної власності, з урахуванням соціально-філософської специфіки. Обґрунтовано можливість доповнити існуючу типологію інтелектуальної власності новими різновидами, що виводяться з досліджуваних підстав для класифікації.

The release of the collection "Little Russian Songs Published by M. Maksymovych" in 1827 became the event that led to revolutionary changes in the advance of the Ukrainian national liberation movement of the first third of the 19th century. The preface to this book, outlined both as the manifesto of Ukrainian romanticism and the first declaration of Ukrainian studies, based on the dominant idea of the "universal nation", initiated the processes of new conceptualization of the common identity of Ukrainians. Two next collections by Maksymovych – "Ukrainian Folk Songs" and "Collected Ukrainian Songs" – also became important in establishing a new methodological paradigm of the complex of sciences about Ukraine and Ukrainians: the totality of their metadiscursive modalities witnessed the formation of ideological models characterized not as Little Russian, but genuinely Ukrainian consciousness, directed towards the "horizon" of worldview imperatives of folk verbal culture.For the first time, such ideological transformations resulted in the literally mass movement of the Ukrainian intelligentsia, who began coordinating their efforts around the practices and theoretical modalities of the common national cause – the collection of Ukrainian songs. Perceptions of the social "nature" of Ukrainians as a separate ethnic community began to change rapidly: the division into gentry and Cossacks, on the one hand, and into peasantry deprived of any political subjectivity, on the other hand, was no longer perceived as axiomatic. The same songs heard throughout the entire Ukrainian ethnographic territory caused the emergence of the first modern concepts of the national territorial unity; a new understanding of the history of Ukraine based on the ethos and historiosophy of the heroic melodious epic was also being formed. Although M. Maksymovych did not question the integrity of the empire in his legacy, objectively the ideas and strategies of the Ukraine-focused school that he conceptualized had a revolutionary character and significantly influenced the processes of forming the communal identity of Ukrainians. ; Вихід у 1827 р. збірки «Малороссийские песни, изданные М. Максимовичем» став подією, яка спричинила до революційних змін у поступі українського визвольно-національного руху першої третини XІX ст. Передмова до цієї книги, яка окреслилася як маніфестом українського романтизму, так і першою декларацією опертого на домінанту «всестанової народності» українознавства, стала точкою відліку для процесів нової концептуалізації спільнотної ідентичності українців. Важливими в утвердженні нової методологічної парадигмальності комплексу наук про Україну та українство стали також дві наступні Максимовичеві збірки – «Украинские народные песни» та «Сборник украинских песен»: у цілокупності їхніх метадискурсивних модальностей розгорталося становлення ідеологічних моделей не малоросійської, а вже справді української свідомості, зорієнтованої на «горизонт» світоглядних імперативів народної словесності.Наслідком цих ідеологічних трансформацій вперше постає справді масовий рух української інтелігенції, яка починає координувати свої зусилля довкола практик та теоретичних модальностей спільної загальнонаціональної справи – збирання українських пісень. Стрімко починають змінюватися уявлення про соціальну «природу» українства як окремішньої етнічної спільноти: розподіл, з одного боку, на шляхту й козацтво та, з другого – позбавлене політичної суб'єктності селянство більше не сприймається за аксіоматичний. З'ясування того, що одні й ті ж пісні лунають на всьому обширі української етнографічної території, зумовлює появу перших новочасних концепцій територіальної соборності народу; формується також і оперте на етос та історіософію героїчно-пісенного епосу нове розуміння історії України. Попри те, що в доробку М. Максимовича цілісність імперії не піддавалася сумніву, об'єктивно ідеї та стратегії концептуалізованої ним українознавчої школи мали революційний характер, суттєво вплинувши на процеси формування спільнотної ідентичності українців.

The release of the collection "Little Russian Songs Published by M. Maksymovych" in 1827 became the event that led to revolutionary changes in the advance of the Ukrainian national liberation movement of the first third of the 19th century. The preface to this book, outlined both as the manifesto of Ukrainian romanticism and the first declaration of Ukrainian studies, based on the dominant idea of the "universal nation", initiated the processes of new conceptualization of the common identity of Ukrainians. Two next collections by Maksymovych – "Ukrainian Folk Songs" and "Collected Ukrainian Songs" – also became important in establishing a new methodological paradigm of the complex of sciences about Ukraine and Ukrainians: the totality of their metadiscursive modalities witnessed the formation of ideological models characterized not as Little Russian, but genuinely Ukrainian consciousness, directed towards the "horizon" of worldview imperatives of folk verbal culture.For the first time, such ideological transformations resulted in the literally mass movement of the Ukrainian intelligentsia, who began coordinating their efforts around the practices and theoretical modalities of the common national cause – the collection of Ukrainian songs. Perceptions of the social "nature" of Ukrainians as a separate ethnic community began to change rapidly: the division into gentry and Cossacks, on the one hand, and into peasantry deprived of any political subjectivity, on the other hand, was no longer perceived as axiomatic. The same songs heard throughout the entire Ukrainian ethnographic territory caused the emergence of the first modern concepts of the national territorial unity; a new understanding of the history of Ukraine based on the ethos and historiosophy of the heroic melodious epic was also being formed. Although M. Maksymovych did not question the integrity of the empire in his legacy, objectively the ideas and strategies of the Ukraine-focused school that he conceptualized had a revolutionary character and significantly influenced the processes of forming the communal identity of Ukrainians. ; Вихід у 1827 р. збірки «Малороссийские песни, изданные М. Максимовичем» став подією, яка спричинила до революційних змін у поступі українського визвольно-національного руху першої третини XІX ст. Передмова до цієї книги, яка окреслилася як маніфестом українського романтизму, так і першою декларацією опертого на домінанту «всестанової народності» українознавства, стала точкою відліку для процесів нової концептуалізації спільнотної ідентичності українців. Важливими в утвердженні нової методологічної парадигмальності комплексу наук про Україну та українство стали також дві наступні Максимовичеві збірки – «Украинские народные песни» та «Сборник украинских песен»: у цілокупності їхніх метадискурсивних модальностей розгорталося становлення ідеологічних моделей не малоросійської, а вже справді української свідомості, зорієнтованої на «горизонт» світоглядних імперативів народної словесності.Наслідком цих ідеологічних трансформацій вперше постає справді масовий рух української інтелігенції, яка починає координувати свої зусилля довкола практик та теоретичних модальностей спільної загальнонаціональної справи – збирання українських пісень. Стрімко починають змінюватися уявлення про соціальну «природу» українства як окремішньої етнічної спільноти: розподіл, з одного боку, на шляхту й козацтво та, з другого – позбавлене політичної суб'єктності селянство більше не сприймається за аксіоматичний. З'ясування того, що одні й ті ж пісні лунають на всьому обширі української етнографічної території, зумовлює появу перших новочасних концепцій територіальної соборності народу; формується також і оперте на етос та історіософію героїчно-пісенного епосу нове розуміння історії України. Попри те, що в доробку М. Максимовича цілісність імперії не піддавалася сумніву, об'єктивно ідеї та стратегії концептуалізованої ним українознавчої школи мали революційний характер, суттєво вплинувши на процеси формування спільнотної ідентичності українців.

Концептуально осмисливши дилему спільнотної ідентичності як базову проблему в дискурсивному просторі українознавства поч. XІX ст. та проаналізувавши специфіку формування уявлень про українську самобутність в історіографії «старшинських автономістів» і студіях над художньою словесністю початку XІX ст., можна зробити обґрунтований висновок про те, що пробудження у Європі під впливом Французької революції та наполеонівських війн національних рухів поставило перед українськими інтелектуалами питання, на які не було відповіді у системі координат «старшинського автономізму». Прикметно, що навіть «История Русов» – своєрідний політичний маніфест найрадикальнішого крила автономістів – все ж лишається ще в межах дискурсу малоросійського, а не загальнонаціонального: чинник конфесійний відіграє для його автора одну із вирішальних ролей, селянство опиняється за межами «політичного народу», право імператора на володіння козацькими теренами не піддається сумніву. Перші спроби аналітичного осмислення пам'яток української художньої словесності (збірка дум, яка збереглася в паперах В. Ломиковського, «Грамматика малороссийского наречия…» О. Павловського) засвідчили становлення наукового зацікавлення українською мовою та словесністю як цікавими та самобутніми феноменами. Таке зацікавлення ще більше посилилося під впливом філософії гердеризму, яка розглядала народну пісню як втілення автентичного народного буття. Важливим етапом на цьому шляху став вихід «Опыта собрания старинных малороссийских песен» М. Цертелєва – першої друкованої збірки козацьких дум, автор якої підніс до рівня естетичного ідеалу народно-героїчний епос України. Такий підхід став передвістям кардинальної зміни не тільки в методології україно­знавства, а й у цілій системі уявлень про спільнотну ідентичність українців, до якої спричинили незабаром «Малороссийские песни» М. Максимовича. ; Having conceptually embraced the communal identity problem in the space of the early 19th-century Ukrainian Studies discourse, and having analyzed the specifics of forming the concept of the Ukrainian singularity in the historiography of senior autonomists and language arts studies of the early 19th century, we can make a substantiated conclusion that the European revival of national movements, influenced by the French Revolution and Napoleon invasions, faced Ukrainian intellectuals with the question to which the system of "senior autonomy" didn't have an answer. It is worth mentioning that even "History of the Rus" – a kind of a political manifesto of the most radical autonomists' wing – still remains in terms of the Little Russian discourse instead of the national one: the denominational factor plays for its author one of the crucial parts; peasantry appears beyond the "political nation"; the emperor's right for owning Cossack terrains stays out of question. The first attempts to analytically comprehend the Ukrainian language arts (the collection of dumas, preserved in V. Lomykovskyi's papers, O. Pavlovskyi's "Grammar of the Little Russian Dialect") testified the establishment of the scientific interest in the Ukrainian language and language arts as a specific and singular phenomenon. This interest intensified under the influence of Herder's philosophy, which considered folk songs as the implementation of the authentic people's being. An important stage of this way was marked by the release of "Experience of Collecting Old Little Russian Songs" by M. Tserteliev – the first published collection of Cossack dumas, whose author lifted the vernacular-heroic epos of Ukraine to the level of an aesthetic ideal. Such an approach foreboded radical changes not only in the methodology of Ukrainian studies but also in the entire system of the communal Ukrainian identity concept, which later included M. Maksymovych's "Little Russian Songs".

Концептуально осмисливши дилему спільнотної ідентичності як базову проблему в дискурсивному просторі українознавства поч. XІX ст. та проаналізувавши специфіку формування уявлень про українську самобутність в історіографії «старшинських автономістів» і студіях над художньою словесністю початку XІX ст., можна зробити обґрунтований висновок про те, що пробудження у Європі під впливом Французької революції та наполеонівських війн національних рухів поставило перед українськими інтелектуалами питання, на які не було відповіді у системі координат «старшинського автономізму». Прикметно, що навіть «История Русов» – своєрідний політичний маніфест найрадикальнішого крила автономістів – все ж лишається ще в межах дискурсу малоросійського, а не загальнонаціонального: чинник конфесійний відіграє для його автора одну із вирішальних ролей, селянство опиняється за межами «політичного народу», право імператора на володіння козацькими теренами не піддається сумніву. Перші спроби аналітичного осмислення пам'яток української художньої словесності (збірка дум, яка збереглася в паперах В. Ломиковського, «Грамматика малороссийского наречия…» О. Павловського) засвідчили становлення наукового зацікавлення українською мовою та словесністю як цікавими та самобутніми феноменами. Таке зацікавлення ще більше посилилося під впливом філософії гердеризму, яка розглядала народну пісню як втілення автентичного народного буття. Важливим етапом на цьому шляху став вихід «Опыта собрания старинных малороссийских песен» М. Цертелєва – першої друкованої збірки козацьких дум, автор якої підніс до рівня естетичного ідеалу народно-героїчний епос України. Такий підхід став передвістям кардинальної зміни не тільки в методології україно­знавства, а й у цілій системі уявлень про спільнотну ідентичність українців, до якої спричинили незабаром «Малороссийские песни» М. Максимовича. ; Having conceptually embraced the communal identity problem in the space of the early 19th-century Ukrainian Studies discourse, and having analyzed the specifics of forming the concept of the Ukrainian singularity in the historiography of senior autonomists and language arts studies of the early 19th century, we can make a substantiated conclusion that the European revival of national movements, influenced by the French Revolution and Napoleon invasions, faced Ukrainian intellectuals with the question to which the system of "senior autonomy" didn't have an answer. It is worth mentioning that even "History of the Rus" – a kind of a political manifesto of the most radical autonomists' wing – still remains in terms of the Little Russian discourse instead of the national one: the denominational factor plays for its author one of the crucial parts; peasantry appears beyond the "political nation"; the emperor's right for owning Cossack terrains stays out of question. The first attempts to analytically comprehend the Ukrainian language arts (the collection of dumas, preserved in V. Lomykovskyi's papers, O. Pavlovskyi's "Grammar of the Little Russian Dialect") testified the establishment of the scientific interest in the Ukrainian language and language arts as a specific and singular phenomenon. This interest intensified under the influence of Herder's philosophy, which considered folk songs as the implementation of the authentic people's being. An important stage of this way was marked by the release of "Experience of Collecting Old Little Russian Songs" by M. Tserteliev – the first published collection of Cossack dumas, whose author lifted the vernacular-heroic epos of Ukraine to the level of an aesthetic ideal. Such an approach foreboded radical changes not only in the methodology of Ukrainian studies but also in the entire system of the communal Ukrainian identity concept, which later included M. Maksymovych's "Little Russian Songs".

The article suggests the philosophical pragmatist approach to the notions (ideas, concepts) as to the components of social practices in the historical process. The question of their contents and interrelations shifts from the epistemic level to the practical one, in this way indicating the dimension of pragmatic intellectuality. It is pointed out that in various times the agents of pragmatic intellectuality (despite their status in the social hierarchy and occupation) used to employ in their practices the notions in perspective of the improving effect on the human's life. From the angle of the history of philosophy, the pragmatic intellectuality means an attitude of critical choice, comparison, and holistic arrangement of the notions in view of close grasping the novel practices which might be advantageous for the community. The history of philosophy justifies the fact that the pragmatic intellectuality has been generated by the tensions between various divisions of the social practices and set a locus of their transformation. The notion of the culture of democracy is interpreted not as a fixed theoretical criterion but as a changing through history vision of the community's future, as well as the notion of practically possible social-cultural changes and the ways to make human life better. The features of pragmatic intellectuality are as follow: the priority of the future before the past, social hope, self-reliance, flexible and dynamic correction of notions, ideas, images on account of the humane interests, changes in the culture of thinking and senses, self-realization as self-transformation. The article relies on the works of the classics of American philosophical pragmatism and the writings by the authors on the akin topic.Manuscript received 01.03.2020 ; У статті запропоновано філософсько-прагматичний підхід до понять (ідей, концептів) як до складової соціальних практик в історичному процесі. Питання змісту та взаємозв'язку понять переміщується із площини пізнавально-епістемологічної у практично-дієву, індикативним виміром якої є прагматична інтелектуальність. Наголошується на тому, що у різні часи носії прагматичної інтелектуальності (незважаючи на статус у соціальній ієрархії та професійну належність) використовували у своїх практиках поняття у перспективі ефекту для покращення життя людини. Історико-філософський підхід базується на критичному доборі, зіставленні та голістичному поєднанні понять, застосовуваних інтелектуалами у різні часи, з огляду на їхню креативну участь у візії й стимулюванні новітніх практик, які можуть бути корисними для спільноти. Історія філософії засвідчує, що прагматична інтелектуальність генерується напруженням між різними сегментами соціальних практик та є осередковим пунктом їх трансформації. Поняття культури демократії інтерпретовано не як фіксований теоретичний критерій, а як історично змінювану, спонукальну візію майбутнього спільноти, а також як поняття про практично можливі соціально-культурні зміни та засоби до них, які можуть покращити життя людини. Характерні риси прагматичної інтелектуальності: пріоритет майбутнього перед минулим, соціальна надія, самодовіра (self-reliance), гнучка й динамічна кореляція понять, ідей, іміджів задля гуманних цілей (конкретної людяності), зміни в культурі мислення й виявленні почуттів, самореалізація як самотрансформація. У статті використано праці класиків американського філософського прагматизму, а також сучасних авторів на схожу тематику.Матеріал надійшов 01.03.2020

The article suggests the philosophical pragmatist approach to the notions (ideas, concepts) as to the components of social practices in the historical process. The question of their contents and interrelations shifts from the epistemic level to the practical one, in this way indicating the dimension of pragmatic intellectuality. It is pointed out that in various times the agents of pragmatic intellectuality (despite their status in the social hierarchy and occupation) used to employ in their practices the notions in perspective of the improving effect on the human's life. From the angle of the history of philosophy, the pragmatic intellectuality means an attitude of critical choice, comparison, and holistic arrangement of the notions in view of close grasping the novel practices which might be advantageous for the community. The history of philosophy justifies the fact that the pragmatic intellectuality has been generated by the tensions between various divisions of the social practices and set a locus of their transformation. The notion of the culture of democracy is interpreted not as a fixed theoretical criterion but as a changing through history vision of the community's future, as well as the notion of practically possible social-cultural changes and the ways to make human life better. The features of pragmatic intellectuality are as follow: the priority of the future before the past, social hope, self-reliance, flexible and dynamic correction of notions, ideas, images on account of the humane interests, changes in the culture of thinking and senses, self-realization as self-transformation. The article relies on the works of the classics of American philosophical pragmatism and the writings by the authors on the akin topic.Manuscript received 01.03.2020 ; У статті запропоновано філософсько-прагматичний підхід до понять (ідей, концептів) як до складової соціальних практик в історичному процесі. Питання змісту та взаємозв'язку понять переміщується із площини пізнавально-епістемологічної у практично-дієву, індикативним виміром якої є прагматична інтелектуальність. Наголошується на тому, що у різні часи носії прагматичної інтелектуальності (незважаючи на статус у соціальній ієрархії та професійну належність) використовували у своїх практиках поняття у перспективі ефекту для покращення життя людини. Історико-філософський підхід базується на критичному доборі, зіставленні та голістичному поєднанні понять, застосовуваних інтелектуалами у різні часи, з огляду на їхню креативну участь у візії й стимулюванні новітніх практик, які можуть бути корисними для спільноти. Історія філософії засвідчує, що прагматична інтелектуальність генерується напруженням між різними сегментами соціальних практик та є осередковим пунктом їх трансформації. Поняття культури демократії інтерпретовано не як фіксований теоретичний критерій, а як історично змінювану, спонукальну візію майбутнього спільноти, а також як поняття про практично можливі соціально-культурні зміни та засоби до них, які можуть покращити життя людини. Характерні риси прагматичної інтелектуальності: пріоритет майбутнього перед минулим, соціальна надія, самодовіра (self-reliance), гнучка й динамічна кореляція понять, ідей, іміджів задля гуманних цілей (конкретної людяності), зміни в культурі мислення й виявленні почуттів, самореалізація як самотрансформація. У статті використано праці класиків американського філософського прагматизму, а також сучасних авторів на схожу тематику.Матеріал надійшов 01.03.2020

The article suggests the philosophical pragmatist approach to the notions (ideas, concepts) as to the components of social practices in the historical process. The question of their contents and interrelations shifts from the epistemic level to the practical one, in this way indicating the dimension of pragmatic intellectuality. It is pointed out that in various times the agents of pragmatic intellectuality (despite their status in the social hierarchy and occupation) used to employ in their practices the notions in perspective of the improving effect on the human's life. From the angle of the history of philosophy, the pragmatic intellectuality means an attitude of critical choice, comparison, and holistic arrangement of the notions in view of close grasping the novel practices which might be advantageous for the community. The history of philosophy justifies the fact that the pragmatic intellectuality has been generated by the tensions between various divisions of the social practices and set a locus of their transformation. The notion of the culture of democracy is interpreted not as a fixed theoretical criterion but as a changing through history vision of the community's future, as well as the notion of practically possible social-cultural changes and the ways to make human life better. The features of pragmatic intellectuality are as follow: the priority of the future before the past, social hope, self-reliance, flexible and dynamic correction of notions, ideas, images on account of the humane interests, changes in the culture of thinking and senses, self-realization as self-transformation. The article relies on the works of the classics of American philosophical pragmatism and the writings by the authors on the akin topic.Manuscript received 01.03.2020 ; У статті запропоновано філософсько-прагматичний підхід до понять (ідей, концептів) як до складової соціальних практик в історичному процесі. Питання змісту та взаємозв'язку понять переміщується із площини пізнавально-епістемологічної у практично-дієву, індикативним виміром якої є прагматична інтелектуальність. Наголошується на тому, що у різні часи носії прагматичної інтелектуальності (незважаючи на статус у соціальній ієрархії та професійну належність) використовували у своїх практиках поняття у перспективі ефекту для покращення життя людини. Історико-філософський підхід базується на критичному доборі, зіставленні та голістичному поєднанні понять, застосовуваних інтелектуалами у різні часи, з огляду на їхню креативну участь у візії й стимулюванні новітніх практик, які можуть бути корисними для спільноти. Історія філософії засвідчує, що прагматична інтелектуальність генерується напруженням між різними сегментами соціальних практик та є осередковим пунктом їх трансформації. Поняття культури демократії інтерпретовано не як фіксований теоретичний критерій, а як історично змінювану, спонукальну візію майбутнього спільноти, а також як поняття про практично можливі соціально-культурні зміни та засоби до них, які можуть покращити життя людини. Характерні риси прагматичної інтелектуальності: пріоритет майбутнього перед минулим, соціальна надія, самодовіра (self-reliance), гнучка й динамічна кореляція понять, ідей, іміджів задля гуманних цілей (конкретної людяності), зміни в культурі мислення й виявленні почуттів, самореалізація як самотрансформація. У статті використано праці класиків американського філософського прагматизму, а також сучасних авторів на схожу тематику.Матеріал надійшов 01.03.2020

The article analyzes the criminal law provisions of foreign countries, which reflect the main atypical forms of encroachment on objects of intellectual property rights. The author determines that the main atypical forms of encroachment on intellectual property objects are defined in the criminal law rules, which provide for liability for: 1) acts related to the forgery and illegal acquisition of rights to an intellectual property object; 2) actions related to illegal possession of the object and failure to provide information about the illegally created object; 3) acts related to misleading the consumer regarding the intellectual property object; 4) actions related to the illegal granting and access to the object of intellectual property; 5) encroachment on the objects of intellectual property, which is similarly regarded as theft of the property right; 6) acts that encroach on objects that are not subject to legal protection in most countries of the world; 7) actions related to obstruction of the legal rights of the subject of intellec-tual property rights; 8) acts that limit the subject's rights to intellectual property rights to receive remuneration; 9) actions that cause the physical changes of objects of intellectual property rights (destruction, destruction, damage, mutilation). Intellectual or "intangible" property has been found to be considered a kind of property right by the UK lawmaker in Northern Ireland. Intangible property itself includes patents and copyrights. In this regard, a person who has made the assignment of another person's legal right is criminally responsible for the theft of intellectual property rights. At the same time, the copyright infringer does not commit the theft. This is because such a person does not assert copyright; it infringes copyright. Thus, such a person is obliged to make good any damage in the course of a civil dispute, but cannot be held liable for theft. ; У статті проведено аналіз кримінально-правових положень зарубіжних країн, які відображають основні нетипові форми посягань на об'єкти права інтелектуальної власності. Автором визначено, що основні нетипові форми посягань на об'єкти права інтелектуальної власності визначені у кримінально-правових нормах, які передбачають відповідальність за: 1) діяння, пов'язані із підробленням і незаконним отриманням прав на об'єкт права інтелектуальної власності; 2) діяння, пов'язані із незаконним володінням об'єктом та ненаданням інформації щодо незаконно створеного об'єкта; 3) діяння, пов'язані із введенням в оману споживача щодо об'єкта права інтелектуальної власності; 4) діяння, пов'язані із незаконним наданням і отриманням доступу до об'єкта права інтелектуальної власності; 5) посягання на об'єкти права інтелектуальної власності, що розцінюються як крадіжки об'єктів права власності; 6) діяння, що посягають на об'єкти, які не підлягають правовій охороні у більшості країн світу; 7) діяння, пов'язані із перешкоджанням реалізації законних прав суб'єкта права інтелектуальної власності; 8) діяння, що полягають у обмеженні прав суб'єкта права інтелектуальної власності на отримання винагороди; 9) діяння, які полягають у спричиненні фізичних змін об'єктам права інтелектуальної власності (знищення, руйнування, пошкодження, понівечення). З'ясовано, що інтелектуальна, або нематеріальна, власність розглядається законодавцем Сполученого Королівства Великої Британії на Північної Ірландії як різновид права власності. Саме нематеріальна власність включає в себе патенти та авторські права. З огляду на це особа, яка здійснила присвоєння законного права іншої особи, підлягає кримінальній відповідальності за крадіжку права інтелектуальної власності. Водночас особа, яка порушує авторські права, не вчиняє крадіжки. Це пояснюється тим, що така особа не присвоює собі авторського права. Вона порушує авторське право. Отже, така особа зобов'язана відшкодувати усі збитки у межах цивільно-правового спору, але не може підлягати відповідальності за крадіжку.