Positions of various Ukrainian organizations in eastern Ukraine on the prohibition of the Ukrainian word have been analyzed. The article describes the activities of the cultural and political institutions Ukrainian direction to demolish these prohibitions. Key words: language, decree, ban, ban demolition, lexical, phonetic, morphological features of the Ukrainian language, popular science book. ; Проаналізовано позиції різних українських організацій Східної України на заборони українського слова. Описано діяльність культурно-політичних інституцій українського спрямування щодо знесення цих заборон. Ключові слова: мова, указ, заборона, знесення заборон, лексичні, фонетичні, морфологічні особливості української мови, науково-популярна книжка.
The article clarifies and analyzes the reaction of the population of Donetsk region to the "Russian spring" and the military invasion of Donbass. The mechanisms of the Russian special coordination center in resolving the military confrontation in the Donetsk region in order to incite public hatred to demonstrate the alleged «internal conflict» and not the aggression of the Russian Federation have been studied. The evolution of the mood of Donetsk residents in connection with the active hostilities in eastern Ukraine and the reasons for their changes have been established. Thus, it was found that the revolutionary changes were perceived ambiguously by the residents of Donetsk region. This was due to their significant presence under the influence of those media outlets that discredited the events on the Maidan and their supporters. Relevant sentiments were used by both internal and external forces that pursued their own goals. This led to a socio-political confrontation between pro-Russian forces and supporters of a united Ukraine. The active resistance of the Ukrainian population to the «Russian Spring» and the desire of the majority, according to opinion polls, to thwart the Kremlin leadership's plans to provoke internal conflict and forced it to intervene militarily with paramilitary and military groups. They were disguised as local «militias» who spread bloodshed and enmity through various provocations. However, the offensive of the Ukrainian army and the weak support of the inhabitants of the terrorist activities of the «DNR» threatened the existence of the Russian occupation administration, which prompted official Moscow to introduce battalion tactical groups of the Russian Armed Forces on the mainland of Ukraine. Their intervention led to significant losses of the Ukrainian army and the signing of a plan for a peaceful settlement of the situation in the east of the country, the so-called Minsk-1. This divided the territory of Donetsk region into temporarily occupied and controlled Ukraine. After active hostilities, the attitude of Donetsk residents towards Ukraine and its army changed, as a significant part of them sought to withdraw the latter from their region; the number of supporters of the "independence of the DNR" increased and, at the same time, the number of those who sought to join the region to the Russian Federation decreased. ; У статті з'ясовано та проаналізовано реакцію населення Донецької області на «російську весну» та військове вторгнення на Донбас. Досліджено механізми російського спеціального координаційного центру у розв'язанні військового протистояння на Донеччині з метою розпалювання суспільної ворожнечі для демонстрації нібито «внутрішнього конфлікту», а не агресії РФ. Встановлено еволюцію настроїв донеччан у зв'язку з активними бойовими діями на Сході України та причини їх змін.
The article clarifies and analyzes the reaction of the population of Donetsk region to the "Russian spring" and the military invasion of Donbass. The mechanisms of the Russian special coordination center in resolving the military confrontation in the Donetsk region in order to incite public hatred to demonstrate the alleged «internal conflict» and not the aggression of the Russian Federation have been studied. The evolution of the mood of Donetsk residents in connection with the active hostilities in eastern Ukraine and the reasons for their changes have been established. Thus, it was found that the revolutionary changes were perceived ambiguously by the residents of Donetsk region. This was due to their significant presence under the influence of those media outlets that discredited the events on the Maidan and their supporters. Relevant sentiments were used by both internal and external forces that pursued their own goals. This led to a socio-political confrontation between pro-Russian forces and supporters of a united Ukraine. The active resistance of the Ukrainian population to the «Russian Spring» and the desire of the majority, according to opinion polls, to thwart the Kremlin leadership's plans to provoke internal conflict and forced it to intervene militarily with paramilitary and military groups. They were disguised as local «militias» who spread bloodshed and enmity through various provocations. However, the offensive of the Ukrainian army and the weak support of the inhabitants of the terrorist activities of the «DNR» threatened the existence of the Russian occupation administration, which prompted official Moscow to introduce battalion tactical groups of the Russian Armed Forces on the mainland of Ukraine. Their intervention led to significant losses of the Ukrainian army and the signing of a plan for a peaceful settlement of the situation in the east of the country, the so-called Minsk-1. This divided the territory of Donetsk region into temporarily occupied and controlled Ukraine. After active hostilities, the attitude of Donetsk residents towards Ukraine and its army changed, as a significant part of them sought to withdraw the latter from their region; the number of supporters of the "independence of the DNR" increased and, at the same time, the number of those who sought to join the region to the Russian Federation decreased. ; У статті з'ясовано та проаналізовано реакцію населення Донецької області на «російську весну» та військове вторгнення на Донбас. Досліджено механізми російського спеціального координаційного центру у розв'язанні військового протистояння на Донеччині з метою розпалювання суспільної ворожнечі для демонстрації нібито «внутрішнього конфлікту», а не агресії РФ. Встановлено еволюцію настроїв донеччан у зв'язку з активними бойовими діями на Сході України та причини їх змін.
Introduction. Market transformations in the Ukrainian economy involved radical changes in the system of property relations, which had to create conditions for the establishment and development of the so-called middle class. Economic transformations have changed the social structure of a society with a planned economy. It is about changing the number and share of the middle class in society. However, the middle class has not been formed sufficiently either at the regional level or at the state level. Yet there were social groups that served as the social base for the formation of the middle class, with certain characteristics. The urgency of the topic is due to the need for more full use of the reformed property relations for the formation of the middle class in the regions of Ukraine.Purpose. Justification for the need to develop a strategy of local authorities on the formation of the middle class at the regional level.Results. In order to form a middle class, an efficient municipal property management mechanism must be introduced. It should be aimed at obtaining the maximum possible intangible results in the form of: increasing the number of objects that provide quality and quantity for the successful livelihoods of the local community; reduction of expenses by city residents for transportation and utilities; The creation of additional jobs, thereby increasing the income status of households, which in turn can become a reserve for the formation of a regional middle class; creating prerequisites for a favorable investment climate in the local community.Effective management of property at the local level should become one of the main goals of socio-economic development of the regions. We highlight the main goals of local authorities to support the socio-economic development of the city, including households: creating conditions for normal livelihoods; rise of the region's economy, and increase of the revenue part of the budget; development of regional infrastructure; growth of employment, culture, education and qualifications. The tax mechanism is the most acceptable mechanism for stimulating small business development at the region. An example of such a mechanism could also be the introduction of the concept of "double fiscal benefits", which is intended to provide certain shadowing of existing entities of small and medium enterprises and create favorable conditions for the establishment of new and, accordingly, expansion of the basis of the middle class.The contents of this concept are disclosed by the relevant programs: profitability incentive program; Program of acceleration of payback.Conclusion. Thus, the local governments can provide a real support to newly created entrepreneurs, whose further development will enable them to increase the revenue side of local budgets, which in turn will enable local authorities to support the revenue side of households needed to enter the middle class structure. Today, the actions of individual local governments, aimed at material support of certain groups of social workers – doctors, teachers, employees of preschool institutions, etc. – are very rare.
The article deals with Turkish foreign policy in the Middle East. The author has analyzed main tendencies of Turkish foreign policy over the last fifteen years. Major directions of this country foreign policy strategy in the Middle East have been identified. The author has focused on the peculiarities of American-Turkish, Turkish-Syrian, Turkish-Iranian and Turkish-Russian relationships in the context of mutual cooperation. The foreign policy of Turkey is oriented to stabilization of the situation in the region. Along with it, Turkey performs security functions in the region especially in the context of war in Syria. The author made accent on political, military, economic aspects of cooperation and relationships between Turkey and regional as well as world actors during the above mentioned period. Analysis of multilateral relationships was made in the light of war in Syria. Important factors that reduce effectiveness of foreign policy course were identified. Turkish foreign policy activity as a mediator in solving regional problems was described. Active participation of Turkey in the Syrian war was highlighted in the article. ; В статті розглянуто зовнішню політику Туреччини на Близькому Сході. Проаналізовано основні тенденції зовнішньої політики Анкари упродовж останніх п'ятнадцяти років. Виокремлено основні напрямки зовнішньополітичної стратегії країни в регіоні Близького Сходу. Розглянуто особливості американо-турецьких, турецько-іранських, турецько-сирійських, турецько-російських відносин в контексті двостороннього співробітництва. Висвітлено діяльність Туреччини, спрямовану на стабілізацію ситуації в регіоні. В полі зору дослідника – політичні, військові та економічні аспекти співробітництва та відносини між Туреччиною та низкою регіональних і світових акторів упродовж зазначеного періоду. Здійснено аналіз багатосторонніх відносин в світлі війни в Сирії. Описано чинники, що обмежують ефективність зовнішньої політики країни. Деталізовано діяльність Туреччини як посередника у вирішенні низки регіональних проблем. Описано активну участь Туреччини у вирішенні Сирійської проблеми.
The article deals with Turkish foreign policy in the Middle East. The author has analyzed main tendencies of Turkish foreign policy over the last fifteen years. Major directions of this country foreign policy strategy in the Middle East have been identified. The author has focused on the peculiarities of American-Turkish, Turkish-Syrian, Turkish-Iranian and Turkish-Russian relationships in the context of mutual cooperation. The foreign policy of Turkey is oriented to stabilization of the situation in the region. Along with it, Turkey performs security functions in the region especially in the context of war in Syria. The author made accent on political, military, economic aspects of cooperation and relationships between Turkey and regional as well as world actors during the above mentioned period. Analysis of multilateral relationships was made in the light of war in Syria. Important factors that reduce effectiveness of foreign policy course were identified. Turkish foreign policy activity as a mediator in solving regional problems was described. Active participation of Turkey in the Syrian war was highlighted in the article. ; В статті розглянуто зовнішню політику Туреччини на Близькому Сході. Проаналізовано основні тенденції зовнішньої політики Анкари упродовж останніх п'ятнадцяти років. Виокремлено основні напрямки зовнішньополітичної стратегії країни в регіоні Близького Сходу. Розглянуто особливості американо-турецьких, турецько-іранських, турецько-сирійських, турецько-російських відносин в контексті двостороннього співробітництва. Висвітлено діяльність Туреччини, спрямовану на стабілізацію ситуації в регіоні. В полі зору дослідника – політичні, військові та економічні аспекти співробітництва та відносини між Туреччиною та низкою регіональних і світових акторів упродовж зазначеного періоду. Здійснено аналіз багатосторонніх відносин в світлі війни в Сирії. Описано чинники, що обмежують ефективність зовнішньої політики країни. Деталізовано діяльність Туреччини як посередника у вирішенні низки регіональних проблем. Описано активну участь Туреччини у вирішенні Сирійської проблеми.
У статті описано історико-культурні умови заселення поляками території сучасної Житомирщини. З'ясовано, що поляки, одна з найбільших нацменшин, яка зазнала асиміляції під впливом української культури. Національна й мовна самоідентифікація поляків почала втрачатися з першої чверті XX ст. За матеріалами перепису 2001 року зростає вибір польської мови як рідної. На території Житомирської області мовна асиміляція поляків є вищою, ніж в Україні загалом. Польська етноменшина, хоч і не в повній мірі, проте має змогу задовольняти свої культурно-інформаційні потреби (споживання ЗМІ, читання книжок), оскільки на Житомирщині є польськомовні теле- та радіопередачі, друковані видання та ін. ; The article describes the historical and cultural conditions for the settlement of the territory of modern Zhytomyr region by the Poles. It is revealed that the Poles are one of the first national minorities who populated this territory. The Poles moved to Volyn, which included a significant part of modern Zhytomyr region, by several waves (in the 16th-17th centuries, the beginning of the 19th century). The Polish language actively functioned as one of the written languages on Ukrainian lands in the 16th–17th centuries, and until the end of the 18th century on the territory of the former Volyn. With the advent of tsarist Russia, the restrictions of the Polish national minority began, including the language: they could not open Polish-language schools, and teach Polish in educational institutions. Despite these circumstances, the Polish language functioned, and the literature works were written.The Polish people, most of all national minorities, have been assimilated into the Ukrainian language and the people. The national and linguistic self-identification of the Poles began declining from the first quarter of the 20th century, when the Poles began being restricted themselves to social and political rights. The decline of linguistic and national self-identification has been going on since the 1970s. The 2001 census indicates the opposite: the choice of Polish as a native language has increased. On the territory of Zhytomyr region, the linguistic assimilation of the Poles is higher than in Ukraine in general. The Polish ethnic minority, though not fully, can satisfy its cultural and informational needs (television, radio production, media, reading books), since there are Polish-language television and radio broadcasts and print editions in Zhytomyr.
The article analyzes the goals and objectives of the diplomacy of Russia and the United States in the Caspian region. The author proves the problem of transit in Russian and American energy diplomacy in the region, examines the interstate relations between Russia and the United States with the countries of the region in the field of energy. The Caspian region has become a new center of gravity of the interests of the countries of the West and the East, and it attracts more and more attention not only as an energy exporting region, but also as an important transit hub. It is the energy factor that has become a prerequisite for political, legal and economic changes in the Caspian region. Given the geostrategic position, political, economic, environmental and other factors, the Caspian region is important for the Russian Federation, at the same time in terms of ensuring national security of military-political and socio-economic nature. The Russian Federation is trying to play a key role in the region, taking into account both the energy and geopolitical factors. In order to secure its own national interests, Russia seeks to preserve its military and political influence in the region and to exclude access of Western forces to the territory of the Caspian Sea. Significant geopolitical interests in the Caspian region are the United States of America. The United States is trying to pursue an energy policy in the region and actively influence the process of exploiting the Caspian Sea's energy resources. To this end, we adopted a new strategy of American energy policy, which was to push Russia out of the Caspian region. In this way, US energy diplomacy has created a new geopolitical situation in relations with Russia. The purpose of the article is to analyze the ratio of regional policy of Russia and the US in the energy dimension. It is stated that the regional strategy of Russia is aimed at the political isolation of the region, which was successfully implemented during the first decades. Its methods are creating zones of controlled instability, delaying the territorial delineation and creating contradictions in the relations of the Caspian states, military domination. The research methods include geostrategic analysis of the position of the countries of the region in the context of the energy goals of the policy of major countries – the United States and the Russian Federation. Used methods of comparative and comparative-historical analysis, which allowed to determine the preconditions for the formation of regional policy of Russia and the United States in the energy dimension. The author concludes that stable socio-economic development and security in the south of the Caspian Sea can only be achieved if the mechanisms of international cooperation are sought, the result of which may be the signing of a multilateral agreement on the international legal status of the Caspian Sea. ; У статті аналізуються цілі та завдання дипломатії Росії та США в Каспійському регіоні. Автор доводить проблему транзиту у російській та американській енергетичній дипломатії в регіоні, розглядає міждержавні відносини Росії та США із країнами регіону в сфері енергетики. Каспійський регіон став новим центром тяжіння інтересів держав Заходу і Сходу, він привертає до себе все більшу увагу не лише як регіон-експортер енергоносіїв, а й як важливий транзитний вузол. Саме енергетичний чинник став передумовою політичних, правових і економічних змін в Каспійському регіоні. Ураховуючи геостратегічне положення, політичні, економічні, екологічні та інші чинники Каспійський регіон має важливе значення для Російської Федерації, водночас і в аспекті забезпечення національної безпеки військово-політичного та соціально-економічного характеру. Російська Федерація намагається відігравати ключову роль в регіоні, враховуючи як енергетичний, так і геополітичний чинники. З метою забезпечення власних національних інтересів Росія прагне зберегти свій військово-політичний вплив в регіоні і виключити доступ західних сил на територію Каспію. Значні геополітичні інтереси в Каспійському регіоні мають Сполучені Штати Америки. США намагаються проводити енергетичну політику в цьому регіоні і активно впливати на процес освоєння енергетичних ресурсів Каспійського моря. З цією метою прийнято нову стратегію американської енергетичної політики, яка полягала у витісненні Росії з Каспійського регіону. Цим самим енергетична дипломатія США обумовила створення нової геополітичної ситуації у відносинах з Росією.Метою статті є аналіз співвідношення регіональної політики Росії та США у енергетичному вимірі. Констатується, що регіональна стратегія Росії спрямована на політичну ізоляцію регіону, успішно реалізовувалась протягом перших десятиліть. Її методами є творення зон контрольованої нестабільності, затягування територіального розмежування і утворення протиріч у відносинах Каспійських країн, військове домінування. Методи дослідження включають геостратегічний аналіз позиції країн регіону у контексті енергетичних цілей політики великих країн – США і Російської Федерації. Використовуються методи порівняльного і порівняльно-історичного аналізу, які дозволили визначити передумови формування регіональної політики Росії та США у енергетичному вимірі. Автором зроблений висновок, що, стабільний соціально-економічний розвиток і безпека на півдні Каспійського моря може бути досягнута тільки за умови пошуку механізмів міжнародного співробітництва, результатом якої може стати підписання багатосторонньої угоди щодо міжнародно-правового статусу Каспійського моря.
The article analyzes the goals and objectives of the diplomacy of Russia and the United States in the Caspian region. The author proves the problem of transit in Russian and American energy diplomacy in the region, examines the interstate relations between Russia and the United States with the countries of the region in the field of energy. The Caspian region has become a new center of gravity of the interests of the countries of the West and the East, and it attracts more and more attention not only as an energy exporting region, but also as an important transit hub. It is the energy factor that has become a prerequisite for political, legal and economic changes in the Caspian region. Given the geostrategic position, political, economic, environmental and other factors, the Caspian region is important for the Russian Federation, at the same time in terms of ensuring national security of military-political and socio-economic nature. The Russian Federation is trying to play a key role in the region, taking into account both the energy and geopolitical factors. In order to secure its own national interests, Russia seeks to preserve its military and political influence in the region and to exclude access of Western forces to the territory of the Caspian Sea. Significant geopolitical interests in the Caspian region are the United States of America. The United States is trying to pursue an energy policy in the region and actively influence the process of exploiting the Caspian Sea's energy resources. To this end, we adopted a new strategy of American energy policy, which was to push Russia out of the Caspian region. In this way, US energy diplomacy has created a new geopolitical situation in relations with Russia. The purpose of the article is to analyze the ratio of regional policy of Russia and the US in the energy dimension. It is stated that the regional strategy of Russia is aimed at the political isolation of the region, which was successfully implemented during the first decades. Its methods are creating zones of controlled instability, delaying the territorial delineation and creating contradictions in the relations of the Caspian states, military domination. The research methods include geostrategic analysis of the position of the countries of the region in the context of the energy goals of the policy of major countries – the United States and the Russian Federation. Used methods of comparative and comparative-historical analysis, which allowed to determine the preconditions for the formation of regional policy of Russia and the United States in the energy dimension. The author concludes that stable socio-economic development and security in the south of the Caspian Sea can only be achieved if the mechanisms of international cooperation are sought, the result of which may be the signing of a multilateral agreement on the international legal status of the Caspian Sea. ; У статті аналізуються цілі та завдання дипломатії Росії та США в Каспійському регіоні. Автор доводить проблему транзиту у російській та американській енергетичній дипломатії в регіоні, розглядає міждержавні відносини Росії та США із країнами регіону в сфері енергетики. Каспійський регіон став новим центром тяжіння інтересів держав Заходу і Сходу, він привертає до себе все більшу увагу не лише як регіон-експортер енергоносіїв, а й як важливий транзитний вузол. Саме енергетичний чинник став передумовою політичних, правових і економічних змін в Каспійському регіоні. Ураховуючи геостратегічне положення, політичні, економічні, екологічні та інші чинники Каспійський регіон має важливе значення для Російської Федерації, водночас і в аспекті забезпечення національної безпеки військово-політичного та соціально-економічного характеру. Російська Федерація намагається відігравати ключову роль в регіоні, враховуючи як енергетичний, так і геополітичний чинники. З метою забезпечення власних національних інтересів Росія прагне зберегти свій військово-політичний вплив в регіоні і виключити доступ західних сил на територію Каспію. Значні геополітичні інтереси в Каспійському регіоні мають Сполучені Штати Америки. США намагаються проводити енергетичну політику в цьому регіоні і активно впливати на процес освоєння енергетичних ресурсів Каспійського моря. З цією метою прийнято нову стратегію американської енергетичної політики, яка полягала у витісненні Росії з Каспійського регіону. Цим самим енергетична дипломатія США обумовила створення нової геополітичної ситуації у відносинах з Росією.Метою статті є аналіз співвідношення регіональної політики Росії та США у енергетичному вимірі. Констатується, що регіональна стратегія Росії спрямована на політичну ізоляцію регіону, успішно реалізовувалась протягом перших десятиліть. Її методами є творення зон контрольованої нестабільності, затягування територіального розмежування і утворення протиріч у відносинах Каспійських країн, військове домінування. Методи дослідження включають геостратегічний аналіз позиції країн регіону у контексті енергетичних цілей політики великих країн – США і Російської Федерації. Використовуються методи порівняльного і порівняльно-історичного аналізу, які дозволили визначити передумови формування регіональної політики Росії та США у енергетичному вимірі. Автором зроблений висновок, що, стабільний соціально-економічний розвиток і безпека на півдні Каспійського моря може бути досягнута тільки за умови пошуку механізмів міжнародного співробітництва, результатом якої може стати підписання багатосторонньої угоди щодо міжнародно-правового статусу Каспійського моря.
The route and place in international relations of the Rus campaigns in Tabaristan, which took place in the second half of the 9th – early 10th century, are studied in the paper. Attention is also paid to the issue of the place of those military actions in Rus-Khazars relationships. During the studied period, the Khazar Khaganate remained the leading state in the region. The getting of the Rus to the Caspian Sea was possible only with the consent of the rulers of the Khazar Khaganate. The passage of the Rus into this region is associated with the emergence of the Volga trade route. However, they used this way only from Ladoga to Volga Bulgaria. No reliable sources are telling about the Rus moving along the Volga between Volga Bulgaria and Khazaria during the 9th – 10th centuries. It can be said with high probability that the Rus came to the Caspian Sea from the Black Sea, over the Sea of Azov, the Don, and the Volga, and the starting point for mentioned campaigns should be considered the Middle Dnipro region, where not later than the early 10thcentury the center of princely power appeared in Kyiv. There is no direct link between those actions and the Rus-Byzantine treaties, and the enemies of the Rus in the region were more often Muslim rulers who were not in direct confrontation with Constantinople or could act as potential allies of the Byzantine Empire. The first campaign of the Rus was directed against Hasan ibn Zayd, the Shiite ruler of Tabaristan. The latter acted against the caliphs of Baghdad, having captured terraria through which the paths of Rus merchants passed. Expeditions of 909/910 and 910/911 years caused the clashes between the Rus and the forces of the Samanid emirs in Tabaristan. We cannot say for sure whether those attacks were politically motivated, but they were stopped after mending differences between Khazaria and the Central Asian emirs. ; У статті досліджуються дискусійні питання стосовно обставин перших походів русів на Каспій (між 864-883, 909/910 і 910/911), відомих за свідченнями ібн Ісфандійара, Амулі та Мар'аши. Окрема увага приділяється місцю цих військових акцій у русько-хазарських відносинах, їх впливу на міжнародні відносини у регіоні навколо Каспійського моря. Автор розглядає шляхи, якими руси потрапляли до мусульманського світу, і пропонує власну версію маршруту руських контингентів. Відмічається зв'язок розглянутих походів з військовою акцією русів, що відбулась між 913 і 917рр., відомою за описом аль-Масуді.
The proposed publication examines the statistics of population losses in the Middle East due to wars, military, ethnic and religious conflicts during 2017 – 2020 and their impact on migration processes in the region. This publication is a continuation of our research on this issue for 2001 – 2016, which we conducted in previous works. The publication compares the Middle East's human losses with similar losses of the post-Soviet space population, the EU, and the Americas during 2001 – 2020. It is shown that the significant number of refugees and internally displaced persons in the Middle East is a consequence of wars, which have been conducted for decades in the countries of this region. The publication examines the dynamics of the number of significant refugees: Palestinian, Syrian, Afghan refugees, and refugees from Yemen for the period 2017 – 2020. The problem of guest workers in the region, including Ukrainian workers in Israel. Data on the number of refugees from the Middle East in the European Union and several other countries are given. The proposed publication includes the following sections: a comparative analysis of human losses in wars and conflicts of the XXI century (2001 – 2020) in the post-Soviet space, the EU and America, and the Middle East, updated data on the number of Palestinians, Syrians, Afghan refugees and refugees from Yemen for the study period 2017 – 2020, their placement in the region. Also: the number of internally displaced persons in the region, the relationship of refugees with indigenous peoples and host governments, the issue of foreign guest workers in the region, statistics on the number of refugees from the Middle East. ; В пропонованій публікації розглядається питання статистики втрат населення країн Близького та Середнього Сходу в результаті воєн, військових, етнічних та релігійних конфліктів упродовж 2017–2020 рр., та їхній вплив на міграційні процеси у країнах регіону за вказаний проміжок часу. Дана публікація є продовженням наших досліджень із вказаної проблематики за період 2001 – 2016 рр., які були проведені нами в попередніх роботах. В пропонованій публікації порівнюються людські втрати країн Близького та Середнього Сходу з аналогічними втратами населення країн пострадянського простору, країн Євросоюзу, та Американського континенту упродовж 2001 – 2020 рр. Показано, що величезна кількість біженців та внутрішньо – переміщених осіб у країнах Близького та Середнього Сходу є наслідком воєн та конфліктів, які десятиріччями велися у країнах цього регіону. В пропонованій публікації вивчається динаміка чисельності основних груп біженців з регіону: палестинських, сирійських, афганських біженців, та біженців з Ємену за досліджуваний період часу. Вивчається також проблема гастарбайтерів у країнах регіону, у тому числі українських заробітчан в Ізраїлі. Наводяться дані про чисельність біженців з Близького та Середнього Сходу у країнах Євросоюзу та у ряді інших держав світу. Пропонована публікація включає в себе наступні підрозділи: порівняльний аналіз людських втрат у війнах і конфліктах ХХІ століття (2001 – 2020 рр.) по країнах пострадянського простору, державах ЄС та Америки, і країн Близького та Середнього Сходу, уточнені дані стосовно чисельності палестинських, сирійських, афганських біженців, та біженців з Ємену за досліджуваний період часу, їхнє розміщення у країнах регіону. А також: чисельність внутрішньо – переміщених осіб у країнах регіону, взаємовідносини біженців з корінним населенням та урядами приймаючих країн, питання іноземних гастарбайтерів у країнах регіону, статистичні дані стосовно чисельності біженців з країн Близького та Середнього Сходу.
The proposed publication examines the statistics of population losses in the Middle East due to wars, military, ethnic and religious conflicts during 2017 – 2020 and their impact on migration processes in the region. This publication is a continuation of our research on this issue for 2001 – 2016, which we conducted in previous works. The publication compares the Middle East's human losses with similar losses of the post-Soviet space population, the EU, and the Americas during 2001 – 2020. It is shown that the significant number of refugees and internally displaced persons in the Middle East is a consequence of wars, which have been conducted for decades in the countries of this region. The publication examines the dynamics of the number of significant refugees: Palestinian, Syrian, Afghan refugees, and refugees from Yemen for the period 2017 – 2020. The problem of guest workers in the region, including Ukrainian workers in Israel. Data on the number of refugees from the Middle East in the European Union and several other countries are given. The proposed publication includes the following sections: a comparative analysis of human losses in wars and conflicts of the XXI century (2001 – 2020) in the post-Soviet space, the EU and America, and the Middle East, updated data on the number of Palestinians, Syrians, Afghan refugees and refugees from Yemen for the study period 2017 – 2020, their placement in the region. Also: the number of internally displaced persons in the region, the relationship of refugees with indigenous peoples and host governments, the issue of foreign guest workers in the region, statistics on the number of refugees from the Middle East. ; В пропонованій публікації розглядається питання статистики втрат населення країн Близького та Середнього Сходу в результаті воєн, військових, етнічних та релігійних конфліктів упродовж 2017–2020 рр., та їхній вплив на міграційні процеси у країнах регіону за вказаний проміжок часу. Дана публікація є продовженням наших досліджень із вказаної проблематики за період 2001 – 2016 рр., які були проведені нами в попередніх роботах. В пропонованій публікації порівнюються людські втрати країн Близького та Середнього Сходу з аналогічними втратами населення країн пострадянського простору, країн Євросоюзу, та Американського континенту упродовж 2001 – 2020 рр. Показано, що величезна кількість біженців та внутрішньо – переміщених осіб у країнах Близького та Середнього Сходу є наслідком воєн та конфліктів, які десятиріччями велися у країнах цього регіону. В пропонованій публікації вивчається динаміка чисельності основних груп біженців з регіону: палестинських, сирійських, афганських біженців, та біженців з Ємену за досліджуваний період часу. Вивчається також проблема гастарбайтерів у країнах регіону, у тому числі українських заробітчан в Ізраїлі. Наводяться дані про чисельність біженців з Близького та Середнього Сходу у країнах Євросоюзу та у ряді інших держав світу. Пропонована публікація включає в себе наступні підрозділи: порівняльний аналіз людських втрат у війнах і конфліктах ХХІ століття (2001 – 2020 рр.) по країнах пострадянського простору, державах ЄС та Америки, і країн Близького та Середнього Сходу, уточнені дані стосовно чисельності палестинських, сирійських, афганських біженців, та біженців з Ємену за досліджуваний період часу, їхнє розміщення у країнах регіону. А також: чисельність внутрішньо – переміщених осіб у країнах регіону, взаємовідносини біженців з корінним населенням та урядами приймаючих країн, питання іноземних гастарбайтерів у країнах регіону, статистичні дані стосовно чисельності біженців з країн Близького та Середнього Сходу.
This is an attempt to analyse contemporary balance in the Middle East region. The main aspects of the formation of its new landscape are the change of the model of «US presence» in the region. Geopolitical competition between global and regional power centres – US, Russia, Iran, Turkey, Saudi Arabia and Israel that leads to new division lines between regional actors to the creation of new alliances and blocks.The D. Trump's decision to remove American troops from Syria became the manifestation of change of the US role in the Middle East region that would have serious geo-political consequences.US are trying to mobilise it allies in the region into anti-Iran coalition with the help of such military-political project as Middle East Alliance. One can see complete approaching of the position of Israel and the number of Arab Gulf countries, but this process faces the unsettled Palestinian problem and Arab public opinion. The Warsaw ministry Middle East conference became a new US attempt to strengthen anti-Iran coalition and to close Israel with the Arab World. ; Аналізується сучасний геополітичний баланс у Близькосхідному регіоні. Головними чинниками формування його нового ландшафту є зміна моделі присутності в регіоні Сполучених Штатів, геополітичне суперництво між глобальними та регіональними центрами сили – США, Росією, Іраном, Туреччиною, Саудівською Аравією та Ізраїлем, що призводить до нового водорозділу між регіональними акторами і до створення нових альянсів і блоків. Проявом такої зміни ролі США у Близькосхідному регіоні стало рішення Д. Трампа про вихід американських військ із Сирії, що матиме серйозні геополітичні наслідки.США намагаються мобілізувати своїх союзників у регіоні в антиіранську коаліцію за допомогою такого воєнно-політичного проекту, як Близькосхідний стратегічний альянс (Middle East Strategic Alliance). Відбувається певне зближення позицій Ізраїлю та низки арабських країн Затоки, однак цей процес натикається на невирішеність палестинської проблеми та арабську громадську думку. Варшавська міністерська конференція з питання Близького Сходу стала черговою спробою США зміцнити антиіранську коаліцію та зблизити Ізраїль з арабським світом.
The aim is to analyze the educational policy of the state in the national districts of Katerinoslav province, later - on the territory of Dnipropetrovsk region with the biggest concentration of the national formations in the republic. Research methods: historical-genetic, historical-comparative and historical-systemic. The main results. It was detected that after the ending of the civil war, representatives of national minorities, perceived the ideology Bolshevik government without enthusiasm. To strengthen their influence in this environment, was taken the course to the creation of the human resources that were loyal to the party from local population. In the complex of measures that were directed to the decision of this problem, the most important place was taken away to the educational policy, on the base on the influence of consciousness of the society and in the first place to its growing generation. It was shown it was started to do by the way of creation the chain of the national general and secondary special educational institutions. It was opened the specific formation of this policy in the region. Quantitative indicators testified that on the territory of Katerinoslav (Dnipropetrovs'k) till the end of the 20th, in the sphere of creation the educational education, noticeable positive results were taken place. It testified that its leadership of different levels was followed in the way of soviet party- state leadership. But, despite the proclamation of priority in the development of national education, the state allocated not much money for this sphere. There were serious problems with the providing of educational literature on the mother tongue. Circulations and nomenclature of planned educational manuals didn't meet the needs. That's why teachers of schools and teachers of secondary special educational institutions needed to conduct the educational process due to pre-revolionary or Russian-speaking textbooks, or even due to fiction literature. There was a shortage of school facilities. However, it's noted that to the end of 20-s among national minorities, the percentage of primary education coverage ranged from 80 to almost 100 percent. It's emphasized that a network of various and secondary special educational institutions has been created. The training down specialists was under a significant ideological influence. It's noticed that since the early 30's began to curtail the policy of indigenization, liquidation of educational institutions and repressions against their pedagogical staff under the slogans of accusations of espionage and counter-revolutionary activities. In the middle of 1938 educational institutions of all national minorities ceased to exist. Concise conclusions Educational policy among national minorities in the Ekaterinoslav region was conducted in accordance with the proclamation, which consisted in the introduction of party ideology through the formation in the system of institutions of national education of personnel trained in the spirit of Bolshevik ideology. In the 1920s it was properly implemented. From the beginning of 1930s education begins to change and teaching in national languages begins to unfold accompanying repression against educators. The process ended in the middle of 1938 year by the liquidation of educational institutions of all types and translation into Russian of the Ukrainian language of insruction. In this way, the authorities initiated the process of assimilation and Russification of national minorities in the region. Originality: based on research materials and collections of archival documents. Scientific novelty: for the first time the educational policy of the Soviet power on the territory of Dnipropetrovs'k region in the ethno-national dimension is presented, through the prism of its realization in various national formations of the region. Article type: empirical ; Мета статті – дослідити освітню політику держави в національних районах у Катеринославській губернії, пізніше – Дніпропетровській області, регіоні, з найбільшою в республіці концентрацією національних утворень. Методи дослідження: історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-системний. Основні результати. Проаналізовано освітню політику Радянської влади у всіх національних районах регіону. Виявлено, що після закінчення громадянської війни представники національних меншин без ентузіазму сприймали ідеологію більшовицької влади. Щоб зміцнити свій вплив в цьому середовищі, було взято курс на створення відданого партії кадрового потенціалу з місцевого населення. Показано, що це почало робитися шляхом створення мережі загальноосвітніх та середніх спеціальних навчальних закладів. Розкрито особливості здійснення цієї політики у регіоні. Попри проголошення пріоритету в розвитку освіти держава на цю сферу виділяла недостатньо коштів. Були серйозні проблеми з забезпеченістю навчальною літературою на рідній мові. Проте, зазначається, на кінець 20-х рр. у національних меншинах процент охоплення початковою освітою становив від 80 до майже 100%. У регіону з заможними національними громадами були кращі умови для забезпечення функціонування своїх шкіл. Підкреслюється, що була створена мережа різнопрофільних середніх спеціальних навчальних закладів. Підготовка в них спеціалістів знаходилася під відчутним ідеологічним впливом. З початку 1930-х рр. розпочалося згортання політики коренізації, ліквідація освітніх закладів і репресії відносно їх педколективів під гаслами звинувачення у «шпигунстві» та «контрреволюційній діяльності». У середині 1938 р. було припинено існування освітніх закладів усіх національних меншин. Стислі висновки Освітня політика у середовищі національних меншин на Катеринославщині проводилася у відповідності до проголошеної більшовицькою партією політики, яка полягала у впровадженні партійної ідеології через формування у системі закладів національної освіти кадрів, підготовлених у дусі більшовицької ідеології. У 1920-х рр., вона належним чином реалізовувалася. З початку 1930-х рр. освітянська політика починає змінюватися і навчання національними мовами починає згортатися, супроводжуючись репресіями щодо освітян. Процес завершується у середині 1938 р. ліквідацією навчальних закладів усіх типів та переведенням на російську або українську мови навчання. У такий спосіб владою було покладено початок процесу асиміляції та зросійщення національних меншин області. Практичне значення: для застосування дослідниками історії національних меншин 1920-х‒1930-х рр. Оригінальність: на основі матеріалів досліджень та збірників архівних документів. Наукова новизна: вперше подано освітню політику радянської влади на теренах Дніпропетровщини крізь призму реалізації її у різних національних утвореннях регіону. Тип статті: емпірична. ; Мета статті – дослідити освітню політику держави в національних районах у Катеринославській губернії, пізніше – Дніпропетровській області, регіоні, з найбільшою в республіці концентрацією національних утворень. Методи дослідження: історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-системний. Основні результати. Проаналізовано освітню політику Радянської влади у всіх національних районах регіону. Виявлено, що після закінчення громадянської війни представники національних меншин без ентузіазму сприймали ідеологію більшовицької влади. Щоб зміцнити свій вплив в цьому середовищі, було взято курс на створення відданого партії кадрового потенціалу з місцевого населення. Показано, що це почало робитися шляхом створення мережі загальноосвітніх та середніх спеціальних навчальних закладів. Розкрито особливості здійснення цієї політики у регіоні. Попри проголошення пріоритету в розвитку освіти держава на цю сферу виділяла недостатньо коштів. Були серйозні проблеми з забезпеченістю навчальною літературою на рідній мові. Проте, зазначається, на кінець 20-х рр. у національних меншинах процент охоплення початковою освітою становив від 80 до майже 100%. У регіону з заможними національними громадами були кращі умови для забезпечення функціонування своїх шкіл. Підкреслюється, що була створена мережа різнопрофільних середніх спеціальних навчальних закладів. Підготовка в них спеціалістів знаходилася під відчутним ідеологічним впливом. З початку 1930-х рр. розпочалося згортання політики коренізації, ліквідація освітніх закладів і репресії відносно їх педколективів під гаслами звинувачення у «шпигунстві» та «контрреволюційній діяльності». У середині 1938 р. було припинено існування освітніх закладів усіх національних меншин. Стислі висновки Освітня політика у середовищі національних меншин на Катеринославщині проводилася у відповідності до проголошеної більшовицькою партією політики, яка полягала у впровадженні партійної ідеології через формування у системі закладів національної освіти кадрів, підготовлених у дусі більшовицької ідеології. У 1920-х рр., вона належним чином реалізовувалася. З початку 1930-х рр. освітянська політика починає змінюватися і навчання національними мовами починає згортатися, супроводжуючись репресіями щодо освітян. Процес завершується у середині 1938 р. ліквідацією навчальних закладів усіх типів та переведенням на російську або українську мови навчання. У такий спосіб владою було покладено початок процесу асиміляції та зросійщення національних меншин області. Практичне значення: для застосування дослідниками історії національних меншин 1920-х‒1930-х рр. Оригінальність: на основі матеріалів досліджень та збірників архівних документів. Наукова новизна: вперше подано освітню політику радянської влади на теренах Дніпропетровщини крізь призму реалізації її у різних національних утвореннях регіону. Тип статті: емпірична.
