Suchergebnisse

The article examines one of the types of political participation of citizens – formal political participation, which in turn includes voting in elections and referendums, active support for political parties, contacting of citizens with government officials and membership in trade unions. The author's attention is focused on such types of formal political participation as voting in elections and support for political parties in Ukraine in 2014-2019, which allows assessing the ability of institutions of representative democracy to solve problems that were relevant to citizens during this period. The article analyzes the quantitative indicators of turnout in the presidential elections (in 2014 and 2019), parliamentary elections (in 2014 and 2019), regular local elections (in 2015). It is identified that the turnout in this period is minimal for all the years of Ukraine's independence, and the fact of elections in conditions of military aggression affected the ability of citizens to participate in the election. Thus, turnout does not characterize the real willingness of Ukrainian citizens to use this type of formal political participation. Quantitative indicators of membership, activity support and trust in political parties were also analyzed. This led to the conclusion that political parties did not enjoy the support of the population during the research period. Such an attitude of citizens to political parties is explained by certain shortcomings of their functioning in Ukraine: insufficient interaction with the broad segments of society, inability to demonstrate effective solutions to current problems and show independence from large business elites. Indicators of formal political participation of Ukrainian citizens show that the institutions of representative power in the researched period were not fully capable of performing their social functions. This caused a change in the electoral preferences of citizens in the 2019 elections and led to the reform of electoral legislation. ; В статті досліджується один із видів політичної участі громадян – формальна політична участь, що в свою чергу охоплює голосування на виборах та референдумах, діяльнісну підтримку політичних партій, контактування громадян з представниками органів влади та членство у професійних спілках. Увага автора сфокусована на таких різновидах формальної політичної участі як голосування на виборах та підтримка політичних партій в Україні 2014-2019 років, що дозволяє оцінити здатність інститутів представницької демократії вирішити проблеми, що були актуальні для громадян в цей період. В статті проаналізовані кількісні показники явки громадян на президентських виборах (у 2014 та 2019 роках), парламентських виборах (у 2014 та 2019 роках), чергових місцевих виборах (у 2015 році). Встановлено, що показники явки на виборах в цей період є мінімальними за усі роки незалежності, при цьому факт проведення виборів в умовах військової агресії вплинув на можливість громадян взяти участь в виборах. Отже, явка на виборах не характеризує реальну готовність громадян України застосувати цей різновид формальної політичної участі. Також проаналізовані кількісні показники членства, діяльнісної підтримки та довіри до політичних партій. Це дозволило дійти висновку, що політичні партії в досліджуваний період не користувались підтримкою населення. Таке ставлення громадян до політичних партій пояснюється певними недоліками їх функціонування в Україні: недостатньо налагодженою взаємодією з широкими верствами населення, нездатністю продемонструвати ефективне вирішення актуальних проблем та виявити незалежність від великих бізнес-еліт. Покажчики формальної політичної участі громадян України свідчать про те, що інститути представницької влади в досліджуваний період не були повною мірою спроможні виконувати свої суспільні функції. Це стало причиною змін електоральних вподобань громадян на виборах 2019 року та спричинило реформування виборчого законодавства.

The article examines one of the types of political participation of citizens – formal political participation, which in turn includes voting in elections and referendums, active support for political parties, contacting of citizens with government officials and membership in trade unions. The author's attention is focused on such types of formal political participation as voting in elections and support for political parties in Ukraine in 2014-2019, which allows assessing the ability of institutions of representative democracy to solve problems that were relevant to citizens during this period. The article analyzes the quantitative indicators of turnout in the presidential elections (in 2014 and 2019), parliamentary elections (in 2014 and 2019), regular local elections (in 2015). It is identified that the turnout in this period is minimal for all the years of Ukraine's independence, and the fact of elections in conditions of military aggression affected the ability of citizens to participate in the election. Thus, turnout does not characterize the real willingness of Ukrainian citizens to use this type of formal political participation. Quantitative indicators of membership, activity support and trust in political parties were also analyzed. This led to the conclusion that political parties did not enjoy the support of the population during the research period. Such an attitude of citizens to political parties is explained by certain shortcomings of their functioning in Ukraine: insufficient interaction with the broad segments of society, inability to demonstrate effective solutions to current problems and show independence from large business elites. Indicators of formal political participation of Ukrainian citizens show that the institutions of representative power in the researched period were not fully capable of performing their social functions. This caused a change in the electoral preferences of citizens in the 2019 elections and led to the reform of electoral legislation. ; В статті досліджується один із видів політичної участі громадян – формальна політична участь, що в свою чергу охоплює голосування на виборах та референдумах, діяльнісну підтримку політичних партій, контактування громадян з представниками органів влади та членство у професійних спілках. Увага автора сфокусована на таких різновидах формальної політичної участі як голосування на виборах та підтримка політичних партій в Україні 2014-2019 років, що дозволяє оцінити здатність інститутів представницької демократії вирішити проблеми, що були актуальні для громадян в цей період. В статті проаналізовані кількісні показники явки громадян на президентських виборах (у 2014 та 2019 роках), парламентських виборах (у 2014 та 2019 роках), чергових місцевих виборах (у 2015 році). Встановлено, що показники явки на виборах в цей період є мінімальними за усі роки незалежності, при цьому факт проведення виборів в умовах військової агресії вплинув на можливість громадян взяти участь в виборах. Отже, явка на виборах не характеризує реальну готовність громадян України застосувати цей різновид формальної політичної участі. Також проаналізовані кількісні показники членства, діяльнісної підтримки та довіри до політичних партій. Це дозволило дійти висновку, що політичні партії в досліджуваний період не користувались підтримкою населення. Таке ставлення громадян до політичних партій пояснюється певними недоліками їх функціонування в Україні: недостатньо налагодженою взаємодією з широкими верствами населення, нездатністю продемонструвати ефективне вирішення актуальних проблем та виявити незалежність від великих бізнес-еліт. Покажчики формальної політичної участі громадян України свідчать про те, що інститути представницької влади в досліджуваний період не були повною мірою спроможні виконувати свої суспільні функції. Це стало причиною змін електоральних вподобань громадян на виборах 2019 року та спричинило реформування виборчого законодавства.

The study examines the activity of citizens during the election campaign. Elections, which were held in Poland and Ukraine, were at different levels and political sense, but in both countries there was not such a high turnout of citizens. On the one hand, parliamentary elections in importance should encourage the participation of more citizens, but for Poland the issue of a low turnout is a chronic problem. At fist glance the country-the neighbor has fewer problems, is not experiencing major shocks and more stable in economic terms. However, the uncertainty of voters and their participation in the actual voting for the politically unstable Ukraine and to a more successful Poland. ; Исследование изучает активность граждан во время избирательной кампании. Выборы, которые проводились в Польше и Украине имели разный уровень и политическое значение, однако в обеих странах наблюдалась не слишком высокая явка граждан. С одной стороны, парламентские выборы по своей важности должны поощрять к участию больше граждан, однако для Польши вопрос низкой явки является хронической проблемой.На первый взгляд страна-сосед имеет меньше проблем, не испытывает серьезных потрясений и более стабильная в экономическом плане. Однако неопределенность избирателей и их неучастие в голосовании актуальны как для политически нестабильной Украине, так и для более успешной Польши ; Дослідження вивчає активність громадян під час виборчої кампанії. Вибори, які проводилися у Польщі та Україні мали різний рівень і політичне значення, однак в обох країнах спостерігалася не висока явка громадян. З одного боку, парламентські вибори за своєю важливістю мають заохочувати до участі більше громадян, однак для Польщі питання низької явки є хронічною проблемою. На перший погляд країна-сусід має менше проблем, не переживає серйозних потрясінь і більш стабільна в економічному плані. Проте, невизначеність виборців і їх неучасть у голосуванні актуальні як для політично нестабільній Україні, так і для більш успішнішої Польщі

Problem Statement and Purpose. The study has subregional nature and is devoted to a large region of Ukraine. During the study we focused on institutional and polit­ical variables in combination with other vectors of influence. The aim of the study is to compare the results of electoral sympathies of the population of Ukraine and the Western Ukrainian region with the prevailing trends on this issue in Europe. We took into consideration the elective territories of the Western Ukrainian region (9 units in total) at the level of administrative regions in terms of constituencies to identify the relationship between voting results and a wide range of variables that determine the regional socio-economic, historical and socio-cultural context.Our spatial multi-vector study was based on the analysis of the following variables: support for the "Sluha Narodu" party, support for other parliamentary parties in the elections of 2019, distribution of votes between center-right and liberal-center parlia­mentary parties, support / opposition of the so-called "old" and "new" parliamentary parties during the 2019 voting, as well as a spatial analysis of voter turnout.Data & Methods. The conducted research is based on the data of the Central Election Commission of Ukraine, including the data of different territorial levels of coverage (polling station - constituency - administrative region). In its course, methods of spa­tial analysis and differentiation, generalization and forecasting were used.Results. The results of the study showed an unconventionally low voter turnout, which is not typical for the studied region, significant fluctuations in support of the unprecedented election leader (the "Sluha Narodu" party), orientation for young par­liamentary parties as a hope for change of the inner state of the country. In general, the electorate of Western Ukraine should be considered quite pragmatic due to the significant support of the parties that entered parliament. The region was marked by significantly higher support for center-right parties, which is a traditional phenome­non for this territory, and generally lower support for unusual liberal views. ; Данное исследование имеет субрегиональный характер. При его изучении мы сосредоточились на институциональной и политической переменных в сочета­нии с другими векторами воздействия. Целью исследования является сопостав­ление результатов электоральных симпатий населения Украины в целом и За­падно-украинского региона с доминирующими тенденциями по этому вопросу в Европе. Мы сосредоточили внимание на территории Западно-украинского ре­гиона (всего 9 единиц) на уровне административных областей в разрезе избира­тельных округов, чтобы продемонстрировать взаимосвязь между результатами голосования и широким спектром переменных, определяющих региональный социально-экономический, исторический, социокультурный контекст. ; Пропоноване дослідження носить субрегіональний характер та присвячене великому регіону України. Нами розглядалася територія Західноукраїнського регіону (загалом 9 одиниць) на рівні адміністративних областей в розрізі ви­борчих округів, щоб виявити взаємозв'язок між результатами голосування та широким спектром змінних, що визначають регіональний соціально-економіч­ний історичний, соціокультурний контекст. Наше просторове багатовекторне дослідження було здійснено на основі аналізу наступних змінних: підтримка партії «Слуги народу», підтримка інших парламентських партій за результата­ми виборів 2019 року, розподіл голосів між право-центристськими та лібераль­но-центристськими партіями парламентського рівня, підтримка/протистояння так званих «старих» і «нових» парламентських партій в ході голосування 2019 року, а також просторовий аналіз явки виборців. Проведені дослідження ґрун­туються на даних Центральної виборчої комісії України, включали дані різних територіальних рівнів охоплення (виборча дільниця – виборчий округ – адміні­стративна область).

Problem Statement and Purpose. The study has subregional nature and is devoted to a large region of Ukraine. During the study we focused on institutional and polit­ical variables in combination with other vectors of influence. The aim of the study is to compare the results of electoral sympathies of the population of Ukraine and the Western Ukrainian region with the prevailing trends on this issue in Europe. We took into consideration the elective territories of the Western Ukrainian region (9 units in total) at the level of administrative regions in terms of constituencies to identify the relationship between voting results and a wide range of variables that determine the regional socio-economic, historical and socio-cultural context.Our spatial multi-vector study was based on the analysis of the following variables: support for the "Sluha Narodu" party, support for other parliamentary parties in the elections of 2019, distribution of votes between center-right and liberal-center parlia­mentary parties, support / opposition of the so-called "old" and "new" parliamentary parties during the 2019 voting, as well as a spatial analysis of voter turnout.Data & Methods. The conducted research is based on the data of the Central Election Commission of Ukraine, including the data of different territorial levels of coverage (polling station - constituency - administrative region). In its course, methods of spa­tial analysis and differentiation, generalization and forecasting were used.Results. The results of the study showed an unconventionally low voter turnout, which is not typical for the studied region, significant fluctuations in support of the unprecedented election leader (the "Sluha Narodu" party), orientation for young par­liamentary parties as a hope for change of the inner state of the country. In general, the electorate of Western Ukraine should be considered quite pragmatic due to the significant support of the parties that entered parliament. The region was marked by significantly higher support for center-right parties, which is a traditional phenome­non for this territory, and generally lower support for unusual liberal views. ; Данное исследование имеет субрегиональный характер. При его изучении мы сосредоточились на институциональной и политической переменных в сочета­нии с другими векторами воздействия. Целью исследования является сопостав­ление результатов электоральных симпатий населения Украины в целом и За­падно-украинского региона с доминирующими тенденциями по этому вопросу в Европе. Мы сосредоточили внимание на территории Западно-украинского ре­гиона (всего 9 единиц) на уровне административных областей в разрезе избира­тельных округов, чтобы продемонстрировать взаимосвязь между результатами голосования и широким спектром переменных, определяющих региональный социально-экономический, исторический, социокультурный контекст. ; Пропоноване дослідження носить субрегіональний характер та присвячене великому регіону України. Нами розглядалася територія Західноукраїнського регіону (загалом 9 одиниць) на рівні адміністративних областей в розрізі ви­борчих округів, щоб виявити взаємозв'язок між результатами голосування та широким спектром змінних, що визначають регіональний соціально-економіч­ний історичний, соціокультурний контекст. Наше просторове багатовекторне дослідження було здійснено на основі аналізу наступних змінних: підтримка партії «Слуги народу», підтримка інших парламентських партій за результата­ми виборів 2019 року, розподіл голосів між право-центристськими та лібераль­но-центристськими партіями парламентського рівня, підтримка/протистояння так званих «старих» і «нових» парламентських партій в ході голосування 2019 року, а також просторовий аналіз явки виборців. Проведені дослідження ґрун­туються на даних Центральної виборчої комісії України, включали дані різних територіальних рівнів охоплення (виборча дільниця – виборчий округ – адміні­стративна область).

The article examines the results of the elections in Merefa's unified territorial community, which took place on July 31, 2016. Electoral-spatial analysis as a methodological base of research was described and its components with an emphasis on the use of quantitative methods were offered. In particular, for Merefa's CTC indexes of regional heterogeneity, the fragmentation of the electoral space, formed by the Board of disproportionality was calculated. The quantitative measurement of the influence of fractions was estimated; the «purity of elections» with the help of the analysis of the correlation received by parties in the districts of interest with the appropriate level of voter turnout was checked. ; Исследуются результаты выборов в Мерефянской объединенной территориальной громаде, которые состоялись 31 июля 2016 г. Охарактеризован электорально-пространственный анализ как методологическая база исследования и предложены его составляющие с акцентом на использовании количественных методов. В частности, для Мерефянской ОТГ рассчитаны индексы региональной неоднородности, фрагментации электорального пространства, диспропорциональности образованного совета, оценено количественное измерение влияния фракций, проведена проверка «чистоты выборов» с помощью анализа корреляции полученных партиями в округах процентов с соответствующим уровнем активности избирателей. ; Досліджуються результати виборів у Мереф'янській об'єднаній територіальній громаді, які відбулися 31 липня 2016 р. Охарактеризовано електорально-просторовий аналіз як методологічну базу дослідження та запропоновані його складові з акцентом на використанні кількісних методів. Зокрема, для Мереф'янської ОТГ розраховано індекси регіональної неоднорідності, фрагментації електорального простору, диспропорційності утвореної ради, оцінено кількісний вимір впливу фракцій, проведено перевірку «чистоти виборів» за допомогою аналізу кореляції здобутих партіями в округах відсотків з відповідним рівнем активності виборців.

The main forms, institutional mechanisms and problems of the implementation of direct democracy in Slovak Republic are analyzed in the article. The Constitution establishes the following forms of direct democracy in Slovakia: referendums, petition campaigns and the removal of the President from office (national level); community gathering, local referendum and regional referendum (level of territorial self-government).The main focus is on the peculiarities of constitutional regulation and the political functioning of the referendum. The referendum is held in Slovak Republic at national, regional and local level. The experience of holding the Slovak referendums testifies to the low turnout of citizens. In 1993-2015, there were eight national referendums, but only one in 2003 was recognized as validKey issues, which essentially complicate the procedure of the referendum conducting, have been determined. It is concluded that the referendum institute in Slovak Republic has often been used to achieve narrow political goals. The politicization of the referendum is connected with the political parties, the struggle between the authorities and the opposition.The article shows the reasons for the lack of interest of citizens in implementing the mechanisms of direct democracy in Slovak Republic.Development of direct democracy is considered as a key prerequisite for further democratization of Slovakia's political system. The need to improve the legal regulation of direct democracy and referendums in Slovak Republic is also stressed in the article. ; У статті проаналізовано основні форми, інституційні механізми і проблеми реалізації прямої демократії в Словацькій Республіці. Основна увага зосереджена на особливостях конституційного регулювання та політичного функціонування інституту референдуму. Зроблено висновок, що інститут референдуму в Словаччині часто використовувався для досягнення політичних цілей. Політизація референдуму пов'язана з партіями, боротьбою між владою і опозицією. Акентовано увагу на причинах слабкого зацікавлення громадян в реалізації механізмів прямої демократії в Словацькій Республіці.

Статтю присвячено аналізу структури розподілу політичних сил в Європейському парламенті відповідно до результатів виборів в 2019 р., залежно від участі та ідеологічних особливостей голосування на наднаціональному та національному рівнях кожної з країн-учасниць ЄС. Дослідження проведено з використанням статистичного, порівняльного аналізу та методу системного підходу. Показано, що оцінка загальних результатів голосування на рівні ЄС дала можливість розробити структуру розподілу політичних сил на виборах до Європейського парламенту в 2019 р. на наднаціональному рівні. Доведено, що загальна структура позицій єврооптимістів переважає структуру позицій євроскептиків за результатами виборів 2019 р. Визначено певне зростання присутності євроскептиків, зокрема політичної ультраправої, радикальної, націоналістичної політичної сили, зростання впливу об'єднаних лівих, які орієнтовані на євроінтеграцію. Розроблено структуру впливу ідеологічних пріоритетів, становлення до євроінтеграції країн-учасниць ЄС на результати виборів до Європейського парламенту в 2019 р. Встановлено перелік країн-учасниць, які за результатами виборів змінили ставлення до євроінтеграції. Це зокрема: Данія (зміна єврооптимістичного та євроскептичного спрямування та єврооптимізм), Франція, Італія та Польща (зміну єврооптимізму на євроскептицизм), Греція та Велика Британія (зміна євроскептичного спрямування на єврооптимізм). ; The article aims to analyze the structure of the distribution of political forces in the European Parliament in the light of the 2019 elections, depending on the participation and ideological features of the vote at the supranational and national levels of each EU member state. The study was conducted using statistical, benchmarking and systematic approach. It is shown that an assessment of the overall results of the vote at EU level made it possible to develop a structure for the distribution of political forces in the 2019 elections to the European Parliament at the supranational level. Establishing voter turnout in these elections, related to the orientation of EU voters to develop and strengthen their influence on political processes, understanding their ability to realistically solve significant problems in various fields. It is proved that the overall structure of Euro-optimists positions outweighs the structure of Euro-skeptics positions in the 2019 elections. There has been a definite increase in the presence of Eurosceptics, in particular, a political far-right, radical, nationalist political force, and an increase in the influence of the United Left, which is oriented towards European integration. The prerequisites for the development and level of electoral preferences of the population of the EU Member States in the results of the 2019 elections are studied. The distribution of electoral support by political forces following the elections to the European Parliament at the national level has been determined, and changes have been compared with previous elections. The structure of influence of ideological priorities, attitude towards European integration of the EU member states on the results of the European Parliament elections in 2019 is presented. The list of participating countries that resulted in a change of attitude towards European integration, including: Denmark (change of Euro-optimistic and Euro-skeptical direction and Euro-optimism), France, Italy and Poland (change of Euro-optimism to Euro-skepticism), Greece and Greater Europe focus on Euro-optimism).

Статтю присвячено аналізу структури розподілу політичних сил в Європейському парламенті відповідно до результатів виборів в 2019 р., залежно від участі та ідеологічних особливостей голосування на наднаціональному та національному рівнях кожної з країн-учасниць ЄС. Дослідження проведено з використанням статистичного, порівняльного аналізу та методу системного підходу. Показано, що оцінка загальних результатів голосування на рівні ЄС дала можливість розробити структуру розподілу політичних сил на виборах до Європейського парламенту в 2019 р. на наднаціональному рівні. Доведено, що загальна структура позицій єврооптимістів переважає структуру позицій євроскептиків за результатами виборів 2019 р. Визначено певне зростання присутності євроскептиків, зокрема політичної ультраправої, радикальної, націоналістичної політичної сили, зростання впливу об'єднаних лівих, які орієнтовані на євроінтеграцію. Розроблено структуру впливу ідеологічних пріоритетів, становлення до євроінтеграції країн-учасниць ЄС на результати виборів до Європейського парламенту в 2019 р. Встановлено перелік країн-учасниць, які за результатами виборів змінили ставлення до євроінтеграції. Це зокрема: Данія (зміна єврооптимістичного та євроскептичного спрямування та єврооптимізм), Франція, Італія та Польща (зміну єврооптимізму на євроскептицизм), Греція та Велика Британія (зміна євроскептичного спрямування на єврооптимізм). ; The article aims to analyze the structure of the distribution of political forces in the European Parliament in the light of the 2019 elections, depending on the participation and ideological features of the vote at the supranational and national levels of each EU member state. The study was conducted using statistical, benchmarking and systematic approach. It is shown that an assessment of the overall results of the vote at EU level made it possible to develop a structure for the distribution of political forces in the 2019 elections to the European Parliament at the supranational level. Establishing voter turnout in these elections, related to the orientation of EU voters to develop and strengthen their influence on political processes, understanding their ability to realistically solve significant problems in various fields. It is proved that the overall structure of Euro-optimists positions outweighs the structure of Euro-skeptics positions in the 2019 elections. There has been a definite increase in the presence of Eurosceptics, in particular, a political far-right, radical, nationalist political force, and an increase in the influence of the United Left, which is oriented towards European integration. The prerequisites for the development and level of electoral preferences of the population of the EU Member States in the results of the 2019 elections are studied. The distribution of electoral support by political forces following the elections to the European Parliament at the national level has been determined, and changes have been compared with previous elections. The structure of influence of ideological priorities, attitude towards European integration of the EU member states on the results of the European Parliament elections in 2019 is presented. The list of participating countries that resulted in a change of attitude towards European integration, including: Denmark (change of Euro-optimistic and Euro-skeptical direction and Euro-optimism), France, Italy and Poland (change of Euro-optimism to Euro-skepticism), Greece and Greater Europe focus on Euro-optimism).

Прослідковано еволюцію становлення соціально-політичної ризикології; розкрито прикладну спрямованість ризикологічних досліджень у соціально-політичній сфері. Показано, що венчурне проектування варто розглядати як спеціальний напрям соціально-політичного ризик-менеджменту. Визначено, що учасники соціально-політичного процесу, які намагаються відіграти активну роль, вимушені шукати проривні ідеї і технології випереджувального розвитку для держави та суспільства, у той же час перевіряючи, наприклад, активність виборців за основними електоральними групами. Це дає змогу відчути нові соціально-політичні настрої населення та зробити актуальні соціально-політичні наголоси, що можуть принести значні соціальні та/або політичні дивіденди в майбутньому. ; It shows the evolution of the formation of social and political riskology; disclosed riskological applied focus of research in the social and political sphere. It is proved that the design venture should be regarded as a special area of social and political risk management. It was determined that members of social and political process, who are trying to play an active role, forced to seek breakthrough ideas and advanced technology development for the state and society, while at the same time checking, for example, the voter turnout for the main electoral groups. This makes it possible to feel the new social and political attitudes of the population and to place current socio-political emphasis, which can bring significant social and/or political dividends in future.As a risk factor of venture socio-political project considered risk of non profits by theproject, due primarily technological and organizational solutions project and random fluctuations in prices and demand for products. It is shown that the reasons due to technological and organizational solutions venture project, it is advisable to include the risk of erroneous actions and reasons caused by fluctuations in prices and demand for the products – a marketing risk. Proved that random fluctuations in food prices in the sociopolitical sphere are random changes in attitudes of voters caused by active sales «competitive ertain causes of ideas, technologies, pre-election promises of the project in the eyes voters. The high level of risk marketing venture projects because offering the latest ideas and technologies (and therefore the majority of voters they are unknown or unclear), thereby forming ventures «price» that does not sit well with many voters either can range from large amplitude. Reveals that the algorithm development of venture socio-political project involves the following steps: diagnosis of the current situation; analysis of potential investment partners (investment objects); correlation risk their investment with the results obtained during the diagnosis; the skills of effective communication with prospective venture partners. ; Показана эволюция становления социально-политической рискологии; раскрыта прикладная направленность рискологических исследований в социально-политической сфере. Доказано, что венчурное проектирование следует рассматривать как специальное направление социально-политического риск-менеджмента. Определено, что участники социально-политического процесса, которые пытаются играть активную роль, вынуждены искать прорывные идеи и технологии опережающего развития для государства и общества, в то же время проверяя, например, активность избирателей по основным электоральным группам. Это дает возможность почувствовать новые социально-политические настроения населения и расставить актуальные социально-политические акценты, которые могут принести значительные социальные и/или политические дивиденды в будущем.

Прослідковано еволюцію становлення соціально-політичної ризикології; розкрито прикладну спрямованість ризикологічних досліджень у соціально-політичній сфері. Показано, що венчурне проектування варто розглядати як спеціальний напрям соціально-політичного ризик-менеджменту. Визначено, що учасники соціально-політичного процесу, які намагаються відіграти активну роль, вимушені шукати проривні ідеї і технології випереджувального розвитку для держави та суспільства, у той же час перевіряючи, наприклад, активність виборців за основними електоральними групами. Це дає змогу відчути нові соціально-політичні настрої населення та зробити актуальні соціально-політичні наголоси, що можуть принести значні соціальні та/або політичні дивіденди в майбутньому. ; It shows the evolution of the formation of social and political riskology; disclosed riskological applied focus of research in the social and political sphere. It is proved that the design venture should be regarded as a special area of social and political risk management. It was determined that members of social and political process, who are trying to play an active role, forced to seek breakthrough ideas and advanced technology development for the state and society, while at the same time checking, for example, the voter turnout for the main electoral groups. This makes it possible to feel the new social and political attitudes of the population and to place current socio-political emphasis, which can bring significant social and/or political dividends in future.As a risk factor of venture socio-political project considered risk of non profits by theproject, due primarily technological and organizational solutions project and random fluctuations in prices and demand for products. It is shown that the reasons due to technological and organizational solutions venture project, it is advisable to include the risk of erroneous actions and reasons caused by fluctuations in prices and demand for the products – a marketing risk. Proved that random fluctuations in food prices in the sociopolitical sphere are random changes in attitudes of voters caused by active sales «competitive ertain causes of ideas, technologies, pre-election promises of the project in the eyes voters. The high level of risk marketing venture projects because offering the latest ideas and technologies (and therefore the majority of voters they are unknown or unclear), thereby forming ventures «price» that does not sit well with many voters either can range from large amplitude. Reveals that the algorithm development of venture socio-political project involves the following steps: diagnosis of the current situation; analysis of potential investment partners (investment objects); correlation risk their investment with the results obtained during the diagnosis; the skills of effective communication with prospective venture partners. ; Показана эволюция становления социально-политической рискологии; раскрыта прикладная направленность рискологических исследований в социально-политической сфере. Доказано, что венчурное проектирование следует рассматривать как специальное направление социально-политического риск-менеджмента. Определено, что участники социально-политического процесса, которые пытаются играть активную роль, вынуждены искать прорывные идеи и технологии опережающего развития для государства и общества, в то же время проверяя, например, активность избирателей по основным электоральным группам. Это дает возможность почувствовать новые социально-политические настроения населения и расставить актуальные социально-политические акценты, которые могут принести значительные социальные и/или политические дивиденды в будущем.

The article analyzes the phenomenon of regional parties with all-Ukrainian status in the 2020 local elections. It is noted that the early and atypical for Ukraine parliamentary elections of 2014 were a direct consequence of the transformation of electoral consciousness during the Revolution of Dignity. It is noted that local elections have become decisive for the future political life in Ukraine due to several circumstances: these are the first local elections after the completion of the decentralization reform (on a new territorial basis); voters, according to the Electoral Code, could vote primarily for the party and choose its candidate; electoral technologies were transformed through the COVID-19 pandemic; low turnout for local elections has become a traditional fact, which encourages parties to maximize motivation and intensify their electoral field; some political parties, losing electoral support in most regions and turning into regional projects. It is stated that the local elections in 2020 changed the schedule of political players. Local elites in many regions relied on non-parliamentary parties, which marked the beginning of local political decentralization. Many voters opted for a particular political force, associating it with the hope of overcoming the crisis at both the national and local or even personal levels. The success of regional parties with all-Ukrainian status in the 2020 local elections in the regions is the result of growing confidence in regional elites, who often demonstrate their independence from parliamentary parties and pursue autonomous regional policies, which can have negative consequences if separatist sentiment and political activism intensify. national minorities. The Ukrainian state must understand these threats, and legal mechanisms must make it impossible to create regional political projects. Parliament needs to regulate the participation of political parties in local and parliamentary elections to avoid regionalism. ; У статті аналізується феномен регіональних партій із усеукраїнським статусом на місцевих виборах 2020 р. Зазначено, що позачергові та нетипові для України парламентські вибори у 2014 р. стали безпосереднім наслідком трансформації свідомості під час Революції гідності. Зауважено, що навіть з огляду на на пандемію коронавірусної хвороби, очікувану глобальну економічну кризу та інші суспільні проблеми в Україні відбулись місцеві вибори, і вони є визначальними для майбутнього політичного життя в Україні з огляду на кілька обставин: це перші місцеві вибори після завершення реформи децентралізації (на новій територіальній основі); виборці, за Виборчичм кодексом, могли проголосувати насамперед за партію і обирали її кандидата; відбулась трансформація виборчих технологій через пандемію коронавірусу; низька явка для місцевих виборів стала традиційним фактом, що спонукує партії до максимальної мотивації і активізації свого електорального поля; деякі політичні партії, втрачаючи електоральну підтримку в більшості регіонів, перетвоюються теж у регіональні проєкти.Вказано, що місцеві вибори 2020 р. змінили розклад політичних гравців. І хоча місцеві еліти у багатьох регіонах зробили ставку на непарламентські партії – це початок локальної політичної децентралізації. Більшість виборців зробили свій вибір на користь конкретної політичної сили, пов'язуючи з нею надію на вихід із кризи як на національному, так і на місцевому чи навіть особистому рівнях. Досліджено, що феномен успіху регіональних партій із усеукраїнським статусом на місцевих виборах 2020 р. у багатьох регіонах пов'язаний зі зростанням довіри до регіональних еліт, що часто демонструють свою незалежність від парламентських партій та здійснюють автономну регіональну політику, що може мати негативні наслідки за умови посилення сепаратистських відцентрових настроїв та політичної активізації національних меншин. Українська держава має розуміти ці загрози, а правові механізми мають унеможливлювати створення регіональних політичних проєктів. Парламенту необхідно унормувати участь політичних партій у місцевих та парламентських виборах для уникнення регіоналізму.Ключові слова: регіональна партія; сепаратизм; місцеві вибори; національні меншини; обласна рада; регіон; регіональний лідер; громада.

The article analyzes the phenomenon of regional parties with all-Ukrainian status in the 2020 local elections. It is noted that the early and atypical for Ukraine parliamentary elections of 2014 were a direct consequence of the transformation of electoral consciousness during the Revolution of Dignity. It is noted that local elections have become decisive for the future political life in Ukraine due to several circumstances: these are the first local elections after the completion of the decentralization reform (on a new territorial basis); voters, according to the Electoral Code, could vote primarily for the party and choose its candidate; electoral technologies were transformed through the COVID-19 pandemic; low turnout for local elections has become a traditional fact, which encourages parties to maximize motivation and intensify their electoral field; some political parties, losing electoral support in most regions and turning into regional projects. It is stated that the local elections in 2020 changed the schedule of political players. Local elites in many regions relied on non-parliamentary parties, which marked the beginning of local political decentralization. Many voters opted for a particular political force, associating it with the hope of overcoming the crisis at both the national and local or even personal levels. The success of regional parties with all-Ukrainian status in the 2020 local elections in the regions is the result of growing confidence in regional elites, who often demonstrate their independence from parliamentary parties and pursue autonomous regional policies, which can have negative consequences if separatist sentiment and political activism intensify. national minorities. The Ukrainian state must understand these threats, and legal mechanisms must make it impossible to create regional political projects. Parliament needs to regulate the participation of political parties in local and parliamentary elections to avoid regionalism. ; У статті аналізується феномен регіональних партій із усеукраїнським статусом на місцевих виборах 2020 р. Зазначено, що позачергові та нетипові для України парламентські вибори у 2014 р. стали безпосереднім наслідком трансформації свідомості під час Революції гідності. Зауважено, що навіть з огляду на на пандемію коронавірусної хвороби, очікувану глобальну економічну кризу та інші суспільні проблеми в Україні відбулись місцеві вибори, і вони є визначальними для майбутнього політичного життя в Україні з огляду на кілька обставин: це перші місцеві вибори після завершення реформи децентралізації (на новій територіальній основі); виборці, за Виборчичм кодексом, могли проголосувати насамперед за партію і обирали її кандидата; відбулась трансформація виборчих технологій через пандемію коронавірусу; низька явка для місцевих виборів стала традиційним фактом, що спонукує партії до максимальної мотивації і активізації свого електорального поля; деякі політичні партії, втрачаючи електоральну підтримку в більшості регіонів, перетвоюються теж у регіональні проєкти.Вказано, що місцеві вибори 2020 р. змінили розклад політичних гравців. І хоча місцеві еліти у багатьох регіонах зробили ставку на непарламентські партії – це початок локальної політичної децентралізації. Більшість виборців зробили свій вибір на користь конкретної політичної сили, пов'язуючи з нею надію на вихід із кризи як на національному, так і на місцевому чи навіть особистому рівнях. Досліджено, що феномен успіху регіональних партій із усеукраїнським статусом на місцевих виборах 2020 р. у багатьох регіонах пов'язаний зі зростанням довіри до регіональних еліт, що часто демонструють свою незалежність від парламентських партій та здійснюють автономну регіональну політику, що може мати негативні наслідки за умови посилення сепаратистських відцентрових настроїв та політичної активізації національних меншин. Українська держава має розуміти ці загрози, а правові механізми мають унеможливлювати створення регіональних політичних проєктів. Парламенту необхідно унормувати участь політичних партій у місцевих та парламентських виборах для уникнення регіоналізму.Ключові слова: регіональна партія; сепаратизм; місцеві вибори; національні меншини; обласна рада; регіон; регіональний лідер; громада.

The political institution of the Olympic referenda as to hosting the Olympic Games and later the Paralympics has a history of more than half a century. This European-originated procedure is increasingly being used by democratic countries of the world to make final decisions about implementing their own Olympic projects. The state authorities, local self-governments, residents of cities and regions initiate, and the International Olympic Committee (IOC) is forced to support the holding of such referenda. Respectivelly, the referendum participants have and express different reasons, the ideological confrontation between them is constantly growing and social media are actively involved in this process. It is appropriate that transnational Olympic resistance movements have appeared and are taking actions in the contemporary social andpolitical conditions, and in the summer of 2018 their first summit took place in Tokyo. The main arguments of opponents against hosting the Olympic Games at the referenda include the following points such as an exhausting economic burden on the host country, so-called the competition of budgets; nature-oriented and environmental challenges arising during the period of preparation, holding the Games and further use of the Olympic facilities; commercialization of sport that distorted the idea of sport as a place of noble competition; the problems related to the IOC weight and activities, namely they are corruption, the groundless and excessive list of IOC requirements to the Olympic host countries; the violation of continental rotation policy as to hosting the Olympic Games and also safety aspects and the migration crisis. All these components of the problem clearly manifested themselves during the referendum about hosting of 2026 Winter Olympics and Paralympics in Calgary (Canada) in 2018. It is proven that the special features of this plebiscite are high turnout of the citizens, change-over and support of the Olympics hosting opponents by the considerable amount of the city officials, carrying on the campaign through ultimatums and strong criticism of IOC authorities and activities. ; Політичний інститут олімпійських референдумів щодо подання заявки на проведення / проведення Олімпійських, а пізніше й Паралімпійських ігор, нараховує понад півстолітню історію. Цю європейську за своїм походженням практику активно використовують демократичні країни світу для прийняття остаточних рішень щодо реалізації власних олімпійських проектів. Органи державної влади, місцевого самоврядування, мешканці міст, регіонів ініціюють, а Міжнародний олімпійський комітет змушений підтримати проведення таких референдумів. Відповідно, різними є аргументи його учасників: до ідейного протистояння між ними, яке постійно зростає, активно залучені соціальні мережі. Закономірно, що в сучасних суспільно-політичних умовах, сформовані й діють «транснаціональні олімпійські рухи опору», а влітку 2018 р. у Токіо пройшов їх перший саміт. Головні аргументи противників подання заявки/проведення Олімпійських ігор на референдумах – це виснажливе економічне навантаження на країну-організатора, т. зв. змагання бюджетів; природоохоронні та екологічні проблеми, які виникають під час підготовки, проведення Ігор й подальшої експлуатації олімпійських об'єктів; комерціалізація спорту, що спотворило ідею спорту як місця благородної конкуренції; проблеми, пов'язані з авторитетом і діяльністю МОК, а саме: корупція; необґрунтований і завищений перелік вимог МОК до організаторів Олімпіад; порушення принципу ротації континентів проведення Олімпійських ігор, а також проблеми безпеки та міграційна криза. Усі ці аспекти чітко проявили себе під час референдуму щодо проведення Зимових Олімпійських і Паралімпійських ігор у 2026 р. в Калгарі (Канада) у 2018 р. Доведено, що особливостями цього плебісциту є висока явка громадян, перехід і підтримка значною кількістю управлінців міста позиції противників проведення Олімпійських ігор, ведення агітаційної кампанії у формі ультиматумів та гострої критики керівництва й діяльності МОК.

In 2014 the current department of history of state, law, political and legal doctrines celebrated the 230-th anniversary since its establishment. At various times in this departmet worked many famous historians of law – professors, doctors of law, associate professors, honorary member of the European Academies of Sciences and others. Mostly of them now almost all forgotten. So this writer is willing to return from oblivion the identity of one of these leturers of the department – Alexander Nadraga. He was born in 1885, graduated from high school in Lviv, and in 1909 – Law Faculty of Lviv University. Alexander Nadraha worked as a lawyer, defended his dissertation and passed the exams received a scientific degree of doctor of law. As professor from 1909 he began teaching Roman law in Ukrainian secret university in Lviv, and from 1939 – Civil and Roman law in the Greek Catholic Theological Academy.Alexander Nadraha was a member of the Taras Shevchenko Scientific Society of Lviv, one of the founders of the Ukrainian Union of Advocates in Poland, co-editor of magazine «Life and Law».When in Lviv in October 1939 opened Ukrainian Soviet university and, among others, the department of the history of state and law, Alexander Nadraha was invited to teach Roman law, taking the post of acting Professor. He prepared a manual on this subject, and a manual on civil law (as co-autor). During the war, the university does not act, and Alexander Nadraha worked as a lawyer, staying in Lviv. When in 1944 Lviv was liberated from the Nazi occupiers, in September university resumed its activity, and Alexander Nadraha returned to work at the department. In April 1946 he was awarded the rank of associate professor by a decision of the Higher Attestation Commission of the Ministry of Higher Education of the USSR. Later, he continued to lead the course of Roman law in Lviv University. Alexander Nadraha was fluent in Polish and German, quite good – French and Latin. Its apartments visited Bishop Y. Slipyy, Archimandrite K. Sheptytskyy and many other people – professors, lawyers etc. Someone told the KGB about «nationalist turnout» in the apartment scholar.In October 1947, Alexander Nadraha was arrested «with the assistance of Ukrainian nationalist gangs» and was taken to Siberia with his family. In Galychyna they were allowed to return (but not in Lviv) in 1959. In April 1962 Associate Professor Alexander Nadraha died and was buried in Lviv. ; В історії становлення та розвитку юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, якому цього року виповнилося 232 роки від дня утворення, є ще чимало маловідомих подій, особистостей, зокрема професорів і доцентів, які свого часу відіграли певну роль у цій історії.Однією з таких маловідомих постатей є доктор права, доцент, дійсний член Львівського Наукового Товариства ім. Шевченка Олександр Надрага. Він працював на факультеті у перші повоєнні роки, потім був репресований і засланий у Сибір.Після закінчення юридичного факультету (у 1909 році) Львівського університету О. А. Надрага став відомим адвокатом, був заступником повітового комісара ЗУНР продовж 1918–1919 років, працював викладачем римського права в Українському таєм­ному універ­ситеті у Львові, згодом –цивільного права у Богословській греко-католицькій академії, був одним із засновників Українського союзу адвокатів у Галичині. 1911року став доктором права.Коли у 1939 році у Львові відкрито український радянський університет (з 1940 року імені Івана Франка), О. А. Надрагу запрошено читати курс римського права з титулом в. о. професора. Підготував кілька навчальних посібників. Після звільнення Львова від нацистів продовжив викладацьку працю в університеті, у 1946 році отримав офіційне звання доцента. Мав понад два десятки наукових публікацій. Восени О. А. Надрагу репресовано – «за содействие бандам ОУН», разом з сім'єю вивезено у Сибір. Повернувся в Галичину 1959 року.Про особу О. А. Надраги і його працю на юридичному факультеті Львівського університету до цього часу не було жодних публікацій, тому подальша праця, зокрема над вивченням його наукової спадщини ще попереду.