Suchergebnisse

The article is devoted to a step-by-step study aimed at reproducing the chain of historical events, peculiarities of the origin and primary legislative consolidation of the processes of correction and resocialization in the system of execution of criminal punishments on the territory of Ukraine. The authors set the goal to analyze not only the gradation of scientific and philosophical thought on the correction and resocialization of convicts in the XIX–XX centuries, but also to investigate the level of practical implementation of doctrinal provisions. The main historical events that influenced the development of correction and resocialization in the demarcation, repressive and reorganization periods of the history of Ukraine were outlined. Particular attention was paid to the analysis of regulations. The aim was to investigate not only the terminological component, but also the actual presence, because the resocialization of convicts existed long before its legislative consolidation in its modern form. To write the article, the authors used quotes from leading scholars of the period under study, statistics on the number of convicts in Ukraine in different periods of history, materials of public speeches of leading lawyers and a number of primary sources of historical significance. It was found that in the XIX–XX centuries. correction and resocialization have gone through a difficult path of formation and further transformation. The formation of a modern approach to understanding these concepts was influenced by several complex reforms of the pre-revolutionary and Soviet periods, two world wars, a series of civil revolutions, the influence of about five separate state formations during political instability and destruction, periods of state formation, political usurpation with totalitarian regime. and a network of correctional labor camps, "thaw", complete Sovietization and a radical paradigm shift, which was associated with the improvement of domestic and foreign experience in the late twentieth century.

Історичні нариси репрезентують культурно-релігійну традицію двох сусідніх регіонів сучасних Білорусі та України – Берестейщини й Волині. Починаючи з кінця XI ст., ця традиція географічно й інституційно розвивалася в рамках Володимирської єпархії слов'янсько-візантійського обряду, що підпорядковувалася Київській митрополичій катедрі, а в окремі періоди належала до Галицької й Литовської церковних провінцій. Використані в книзі унікальні джерельні матеріали увиразнюють тісну пов'язаність місцевої Східної Церкви (Православної та Унійної) з руським соціумом українсько польсько-білоруського етноконфесійного пограниччя й політичними структурами Галицько-Волинського князівства, Литви та Речі Посполитої. ; публічний проект "Соборна Україна та Київська Церква" ; Historical essays are dealing with the cultural and religious tradition of the two neighboring regions of the present-day Belorus' and Ukraine: Volyn' and the Brest region. Starting from the end of the 11th century, this tradition was set up within the geographical and institutional framework of the Volodymyr eparchy of the East-Byzantine rite and was subjected to the Kyiv metropolitan. In some periods of its history the eparchy also belonged to the Halych and Lithuanian ecclesiastical provinces. By making use of the unique archival evidence the work has attempted to highlight the close interdependence between the local Eastern Church (both Orthodox and Uniate) on the one side, and the Ruthenian society of the Ukrainian-Belorus' ethno-confessional borderlands and political structures of the Halych-Volynian Principality, the Grand Duchy of Lithuania and the Polish-Lithuanian Commonwealth on the other side.

The social composition of the German cities of the late Middle Ages included not only citizens living directly on the territory of the burg. A number of economic, political and military factors caused the requirement for the city authorities to attract as new burghers, people from the territories adjacent to the city, and people who do not live in cities. In the regulatory legal acts of the central government and cities, they are designated as "paleburghers" and "outburghers". The first category of such citizens was mainly represented by the noble people and upper clergy, and the second by the peasants and the lower strata of the society in Late Medieval Germany. This article researches the main development tendencies of these two social categories of German cities of the XIV-XV centuries, their terminological definition in historiography, representation in the sources, controversial points regarding the double designation of terms, social status and legal regulation, both from the side of the city and from central authorities, differences in their relations with cities and central administration, as well as exceptions to the designation of these terms in the burgher environment of different cities. It also discusses the main processes for regulating the payment of taxes by outburghers and paleburghers, financial payments that could be provided by cities for these social groups. The author analyzes the reasons for the liquidation of these categories of the population in the late medieval German city, the confrontation that arose between city councils and the nobility about the existence of such groups of society, the possibility of further resolving these issues, as well as the conditions for their transition to the status of full-fledged burghers. ; До соціального складу німецьких міст доби Пізнього Середньовіччя входили не тільки громадян, що проживали безпосередньо на території бурга. Низка економічних, політичних і військових чинників зумовила потребу залучення міською владою як нових бюргерів населення із прилеглих до міста територій, а також осіб, що не проживали в містах. У нормативно-правових актах центральної влади та міст вони позначені як «пфальбюргери» та «аусбюргери». Першу категорію населення представляли в основному знать і вищий клір, а другу – селяни та нижчі верстви населення пізньосередньовічної Німеччини. У статті проаналізовано основні тенденції розвитку цих двох соціальних категорій німецьких міст XIV–XV ст., їх термінологічне визначення в історіографії, відображення у джерелах, суперечливі моменти стосовно подвійного позначення обох термінів, статус та правове врегулювання, як зі сторони міста, так і з боку центральної влади, відмінності у їхніх відносинах із містами та центральною владою, а також винятки щодо позначення цих понять у бюргерському середовищі різних міст. Значну увагу приділено аналізу ідентифікації аусбюрегрів і пфальбюргерів у межах міського простору, на загальнодержавному рівні, причини їх прийняття до середовища бюргерського населення, основні переваги і недоліки, що приносили для міста ці громадяни. Розглянуто процеси врегулювання сплати податків аусбюргерами та пфальбюргерами, фінансові виплати, які могли надавати міста для цих соціальних прошарків. Проаналізовано причини ліквідації цих категорій населення пізньосередньовічного німецького міста, конфронтації, що виникали між радами міст і знаттю стосовно наявності таких соціальних прошарків, можливості подальшого розв'язання конфліктів, а також постанови про ліквідацію цих категорій населення, умови їх переходу до статусу повноправних бюргерів.

У другому виданні Словника висвітлено головні політичні та суспільні події світової історії XX–XXI ст., уміщено відомості про основні міжнародні організації та інституції, а також представлено короткі довідкові матеріали про політиків, громадських і релігійних діячів, діячів культури, діяльність яких вплинула на історію людства у новітні часи. Стисло викладено історію провідних держав світу від початку XX ст. до сьогодення. У виданні історію України розглянуто як складову частину світового історичного процесу. Видання розраховано на студентів, учнів, широкий читацький загал. ; The new edition of the Dictionary of the World History deals with the main political and social events of XIX and XXth centuries. It gives the basic information about important institutions, influencial personalities that made serious and long-lasting impact on the History of Humankind during the last two centuries.

The article is analyzing the concept of liquid ideologies, in particular in Western, Ukrainian and Russian political cultures. The author argues that in the past two centuries ideologies, despite their "solid" or "architectonic" claims, always tended to be "liquid", exchanging ideas, concepts, images, metaphors between themselves. Ukrainian Maidan protests in 2013-2014 have also showed the liquidity of ideologies in the present historical moment: Maidan was a cocktail of liberal, right-wing and left-wing ideologies. The article also introduces new concepts describing the current political moment: zoopolitics, geopolitical oligarchy, post-terrorism, suicide states, revolution of the giving. ; ***

The article studies economic dimension of Canada-EU international relations at the end of XX - beginning of XXI centuries. The causes of interdependence of two international participants of multi-directional economic cooperation are characterized. The article clarifies the influence of the EU on the international economic position of Canada. Special attention is paid to the introduction of new forms of Canada-Europe economic cooperation. ; У статті досліджено економічний вимір міжнародних відносин Канада-Європейський Союз наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Охарактеризовані причині взаємозалежності двох міжнародних гравців в економічній співпраці в різних напрямках. Висвітлено вплив ЄС на міжнародне економічне становище Канади. Особливу увагу приділено запровадженню нових форм канадсько-європейського економічного співробітництва.

The Riflemen of Sich's songs in their perfect poetic form provide an extensive satirical picture of the aggressive invasion policy of the inter-war of Poland towards Ukraine. The folk-and-poetic political satire of the Ukrainians on the Polish enslavers in the first half of the 20th c., on the one hand, rests on the solid achievements of the previous centuries, on the other – however –has elaborated new original means and devices of satirical poetic techniques to optimally meet the adequate reflection on that epoch's reality. Owing to its folklore nature it is distinguished by an extremely active and durable functioning in the broad national milieu, which brought about the development in the mass oral-and-poetic consciousness of stable satirical stereotypes of foreign invaders. Keywords: folklore satire, political folklore, Sich Riflemen's songs, satire poetics. ; Стрілецькі пісні у досконалій поетичній формі подають розлогу сатиричну картину агресивної політики міжвоєнної Польщі стосовно України. Народнопоетична політична сатира українців на польських поневолювачів першої половини ХХ ст., з одного боку, опирається на розвинені здобутки попередніх віків, а з іншого – виробила нові оригінальні засоби й прийоми сатиричної поетики, що оптимально відповідали адекватному відображенню тогочасної дійсності. Завдяки своїй фольклорній природі вона відзначається надзвичайно активним і тривалим побутуванням у широкому народному середовищі, що зумовило вироблення у масовій уснопоетичній свідомості стійких сатиричних стереотипів про іноземних загарбників. Ключові слова: фольклорна сатира, політичний фольклор, стрілецькі пісні, поетика сатири.

Municipal government in Ukraine has quite long historical roots. It is an important factor in further improving self-government in general, as well as the life of territorial communities of cities. After all, the majority of Ukraine's population lives in cities. As for Ukraine, it should be noted that truly democratic local self-government began to form only at the end of the twentieth century. In this regard, an important practical task is to further improve the system of municipal self-government, and an important theoretical task is the proper doctrinal support of this process. The aim of the article is to analyze the formation of modern urban self-government in Ukraine in the late XX - early XXI centuries. The Law of the Ukrainian SSR of December 7, 1990 "On Local Councils of People's Deputies of the Ukrainian SSR and Local Self-Government" was repeatedly amended and supplemented (including its name), and was in force until the current Law "On Local Councils of People's Deputies of the Ukrainian SSR and Local Self-Government in Ukraine". For the longest time, the 1990 Law was entitled "On Local Councils of People's Deputies and Local and Regional Self-Government" - the relevant amendments were made on March 26, 1992, at which time the Law was reworded. Local self-government in terms of its organization in general and organizational and legal form in particular has undergone only minor changes since the adoption of the Constitution of Ukraine in 1996 and the update of the codified law on local self-government. The biggest changes concerned the conceptual approach to the place of this institution in society - since the mid-1990s, it is no longer considered an institution of state power, but has become increasingly characterized as an institution of civil society, the functioning of which is guaranteed by the state. Most Ukrainian municipal law experts believe that public power in Ukraine is represented by two types: state power and local self-government (municipal power). ; Міське самоуправління в Україні має досить давні історичні коріння. Воно є важливим чинником подальшого удосконалення самоуправління в цілому, а також життя територіальних громад міст. Адже більшість населення України проживає саме в містах. Щодо України слід зазначити, що дійсно демократичне місцеве самоврядування почало формуватися лише наприкінці ХХ століття. У зв'язку із цим важливим практичним завданням є подальше удосконалення системи міського самоврядування, а важливим теоретичним завданням - належне доктринальне забезпечення цього процесу. Метою статті є аналіз становлення сучасного міського самоврядування в Україні наприкінці ХХ - на початку ХХІ століть. Закон Української РСР від 7 грудня 1990 року «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР і місцеве самоврядування» неодноразово зазнавав змін і доповнень (у тому числі змінювалась і його назва) й був чинним до того, як набув юридичної сили чинний наразі Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Найтриваліший час Закон 1990 року діяв під назвою «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» - відповідні зміни було внесено 26 березня 1992 року, тоді ж Закон було викладено в новій редакції. Місцеве самоврядування з боку його організації в цілому й організаційно-правової форми зокрема зазнало лише незначних змін після прийняття Конституції України 1996 року й оновлення кодифікованого закону про місцеве самоврядування. Найбільші зміни стосувались концептуального підходу до місця цього інституту в суспільстві - починаючи з середини 1990-х років, воно більше не вважалось інститутом державної влади, а стало все частіше характеризуватися як інститут громадянського суспільства, функціонування якого гарантується державою. Більшість українських фахівців із муніципального права вважають, що публічна влада в Україні представлена двома різновидами: державною владою та місцевим самоврядуванням (муніципальною владою).

Lists of municipal officials and new burghers have been compared in the article. It has been found out as a result of this comparison that not nearly all the persons regarded as burgers, including the municipal officials had been introduced in the registers of citizens. Part of municipal officials was insignificant (about a quarter) in the Middle Ages, but then it was gradually increasing and peaked (over two thirds) in 60s-80s of the XVIIIth century. In 1461–1604 approximately a decade has been passing from the date of acquiring of Lviv resident status until the beginning of official's career, but in 1627–1727 this index has decreased to six years and a half, and in the second half of the XVIIIth century it comprised 4,6 years. There was a following common tendency: the higher was the local government in the hierarchy, the less entries about registers of new burghers could be found, and some governments did not require registers of new burghers at all. Moreover, it has been found out that Armenian seniors had not practically been mentioned among the persons acquiring resident status before 70s of the XVIIth century, and no reasonable explanation to this fact may be suggested as of the day. Russian seniors, however, are quite well registered in the registers of citizens (in the second half of the XVIIth – beginning of the XVIIIth century). It has been established that junior mayors of Lviv outskirts had been elected from among Lviv burghers. There were incidents when water-drawer, beeswaxers, wax stokers and municipal servants were registered as new burghers, having already served in the government.Key words: municipal officials, municipal citizenship, registers of new burghers, councillors, scabinal judges, Forty Men Board. ; У статті проаналізовано списки міських урядників та новоприйнятих міщан, внаслідок чого було з'ясовано, що в реєстрах громадян вписані далеко не всі особи, які вважалися міщанами, у т.ч. міські урядники. Частка виявлених урядників була незначною (близько чверті) у середньовіччі, але потім поступово зросла і сягнула максимуму (понад дві третини) у 60–80 рр. XVIII ст. Від моменту набуття львівського громадянства і до початкуурядницької кар'єри упродовж 1461–1604 рр. минало в середньому майже десятиліття, але в 1627–1727 рр. цей показник зменшився до шести з половиною років, а в другій половині XVIII ст. – до 4,6 р. Загальною була тенденція: що вище в ієрархії стояв міський уряд, то менше вдається знайти для нього записів про прийняття до міського права, а деякі уряди, можливо, взагалі не потребували прийняття до міського права. Крім того, виявлено, що вірменські старші до 70 х рр. XVII ст. практично не згадуються серед осіб, що набули громадянство, однак жодного аргументованого пояснення цьому факту на разі запропонувати не вдається. Натомість непогано віднотовані у реєстрах громадян руські старші (у другій половині XVII – початку XVIII ст.). З'ясовано, що з числа львівських громадян обиралися підвійти львівських передмість. До середини XVI ст. траплялися випадки, що рурмистри, воскобійники, воскотопники та міські слуги приймалися до міського права, вже перебуваючи на уряді.Ключові слова: міські урядники, міське громадянство, реєстри прийняття до міського права, райці, лавники, колегія сорока мужів.

In the article author discuss about prerequisites of proclamations and conditions of the early existence Baltic countries and Ukraine during WWI and in 1918. By this title I mean the permanent residence of the peoples of Baltic and Ukraine, and then corresponding states of these peoples between the German empire that was at the peak of its possibilities, thеn was in decline in result of the defeat in the World War I and the Russian/Soviet empire that was too in decline, but was in reconstructing in different type. In this connection I touch lately past by these peoples shortly. The main attention is directed toward the Baltic states, partly - to Ukraine. I think it is worth to point on the some common problems existing in these peoples during this and previous periods of time, particularly – level of modernization, tragedy and suffering brought by theWWI. Peace and the land question were the most wanted aspirations of the masses. I write about the ways of gaining of independence in these countries in 1918 and reactions of both empires on it. In article I find out processes that led to formation of the national governments and the Soviet republics in these countries, their wars supported by the Soviet Russia or Germany.It may be note that in Estonia the social preconditions for independence was more favorable then in Latvia and Lithuania, Ukraine. In Ukraine idea of the own state was proclaimed both in its Western part, under Austria-Hungarian rule and in its bigger East in Russia empire earlier thаn in Baltic nations. It seems that Ukraine was in better position to gain independence then Baltic peoples in 1918. Ukrainians concluded peaceful treaty with Germany. The former' troops helped put off the Bolsheviks out the country. For the Baltic peoples and national movements the Germans were social oppressors and politically dominated for centuries, during WWI Germany was occupant majority of their territories. But level of national conscious here was higher than in Ukraine. The principal difference in Baltic and Ukrainian affairs was the importance for Russian Bolsheviks and the Whites of Ukraine in economic, political, cultural meaning. ; В статті мова йде про передумови проголошення і обставини існування балтійських держав і України незадовго до 1918 і саме в цей рік. Маю на увазі перебування народів Прибалтики і України, а згодом і відповідних держав цих народів між Німецькою імперією, на піку можливостей, а згодом швидкого занепаду через поразку у І Світовій війні, і Російською/Совєтською імперією, яка тежзанепала і відновлювалась вже в іншому вигляді. В зв'язку з чим оглядаємо недавнє минуле цих народів. Основну увагу звертаю на країни Балтії, менше − на Україну. Вважаю також за потрібне вказати на деякі спільні проблеми, які існували у цих народів протягом цього і попереднього періодів, зокрема рівень модернізації, біди і страждання, що принесла І Світова війна. Земельне питання і мирбули найбажанішими прагненнями мас в той час. Розглянуто шлях до проголошення незалежності в цих країнах в 1918 р. і реакцію на це обох імперій.

Over the centuries, genres and forms that highlight society's fundamental problems and needs have been developed in the Ukrainian culture. The prolonged absence of independence and difficult political circumstances in the life of the Ukrainian ethnic group led to the distinction of national and patriotic themes in various artistic manifestations. This is especially evident in folk songs and legends, which are well remembered and most quickly passed on in oral practice. With the development of musical art, the spiritual song also developed. The process of inception and development of spiritual songs in Ukrainian culture was long-lasting. The most powerful stage fell on the Baroque era; however, even after the decades of Romanticism, the spiritual music remained an essential component of Ukrainians' national religious and musical culture. This was probably due to the intimacy of the form to the ordinary folk songs and the current content, which reflected the pressing problems of society, the most important historical events, and liturgical holidays or Christian symbols. Therefore, the article deals with some aspects of the content of Ukrainian spiritual songs of the 17–18thcenturies. For the analysis were selected such songs: spiritual songs "Zlyi Tataryne" ("Evil Tatar"), written not later than the third quarter of the 17thcentury, and "Veselo Spivaite, Chelom Udariaite" ("Sing Merrily, Hit with Your Forehead"), written in the late 17th– early 18thcenturies. These two songs are the most common examples of prayers to God, saints, and the Mother of God for intercession from conquering neighbors and Arians. The appeal to the Holy Virgin, glorified in one of the spiritual songs as "The Immaculate Virgin, Mother of the Ruthenia", was significantly often heard.1And this tradition was established in the poetic texts of Christian hymnography. It was found that spiritual songs combine religious and historical motives aimed at reflecting social needs alongside traditional prayers. The analysis of the selected songs is carried out, indicating the lexical parallels of hymnography chants and spiritual songs. This emphasizes the continuity and relevance of the liturgical chant practice in the Baroque era. Thus, the Ukrainian culture combined the traditions of ritual church services and the Western European Catholic-Protestant experience of spiritual chants. This emphasizes the importance of the Ukrainian spiritual song in the national artistic treasury. ; У статті розглянуто окремі аспекти змісту українських духовних пісень XVII–XVIIІ ст. Виявлено, що в окремих піснях поєднуються релігійні та історичні мотиви, спрямовані на відображення суспільних потреб поруч із традиційними молитовними зворотами. Підкреслено роль духовної пісні у педагогічно-виховному контексті, що особливо важливо в контексті тяглості музично-поетичних текстів від бароко до середньовіччя. Відтак проведено аналіз вибраних пісень, який свідчить про лексичні паралелі гимнографічних піснеспівів і духовних пісень. Підкреслено тяглість і актуальність в барокову добу півчої літургійної практики. Це зумовило поєднання в українській культурі традицій обрядових богослужінь і західноєвропейський католицько-протестантський досвід духовного співу. В такий спосіб увиразнено і обґрунтовано вагомість української духовної пісні в мистецькій національній скарбниці.

Over the centuries, genres and forms that highlight society's fundamental problems and needs have been developed in the Ukrainian culture. The prolonged absence of independence and difficult political circumstances in the life of the Ukrainian ethnic group led to the distinction of national and patriotic themes in various artistic manifestations. This is especially evident in folk songs and legends, which are well remembered and most quickly passed on in oral practice. With the development of musical art, the spiritual song also developed. The process of inception and development of spiritual songs in Ukrainian culture was long-lasting. The most powerful stage fell on the Baroque era; however, even after the decades of Romanticism, the spiritual music remained an essential component of Ukrainians' national religious and musical culture. This was probably due to the intimacy of the form to the ordinary folk songs and the current content, which reflected the pressing problems of society, the most important historical events, and liturgical holidays or Christian symbols. Therefore, the article deals with some aspects of the content of Ukrainian spiritual songs of the 17–18thcenturies. For the analysis were selected such songs: spiritual songs "Zlyi Tataryne" ("Evil Tatar"), written not later than the third quarter of the 17thcentury, and "Veselo Spivaite, Chelom Udariaite" ("Sing Merrily, Hit with Your Forehead"), written in the late 17th– early 18thcenturies. These two songs are the most common examples of prayers to God, saints, and the Mother of God for intercession from conquering neighbors and Arians. The appeal to the Holy Virgin, glorified in one of the spiritual songs as "The Immaculate Virgin, Mother of the Ruthenia", was significantly often heard.1And this tradition was established in the poetic texts of Christian hymnography. It was found that spiritual songs combine religious and historical motives aimed at reflecting social needs alongside traditional prayers. The analysis of the selected songs is carried out, indicating the lexical parallels of hymnography chants and spiritual songs. This emphasizes the continuity and relevance of the liturgical chant practice in the Baroque era. Thus, the Ukrainian culture combined the traditions of ritual church services and the Western European Catholic-Protestant experience of spiritual chants. This emphasizes the importance of the Ukrainian spiritual song in the national artistic treasury. ; У статті розглянуто окремі аспекти змісту українських духовних пісень XVII–XVIIІ ст. Виявлено, що в окремих піснях поєднуються релігійні та історичні мотиви, спрямовані на відображення суспільних потреб поруч із традиційними молитовними зворотами. Підкреслено роль духовної пісні у педагогічно-виховному контексті, що особливо важливо в контексті тяглості музично-поетичних текстів від бароко до середньовіччя. Відтак проведено аналіз вибраних пісень, який свідчить про лексичні паралелі гимнографічних піснеспівів і духовних пісень. Підкреслено тяглість і актуальність в барокову добу півчої літургійної практики. Це зумовило поєднання в українській культурі традицій обрядових богослужінь і західноєвропейський католицько-протестантський досвід духовного співу. В такий спосіб увиразнено і обґрунтовано вагомість української духовної пісні в мистецькій національній скарбниці.

In the article religious vocabulary is studied in the diachronic aspect based on the material of different genres and different styles of Ukrainian written monuments of the 16th – 18th centuries (act books of city governments, city and provincial courts, village councils, privileges, land lustration, books of income and expenditure, wills, deeds, descriptions of castles, universals of hetman offices, documents of church and school brotherhoods, chronicles, works of religious, polemical and fiction literature, monuments of scientific and educational literature, liturgical literature, epistolary heritage, etc.), included in the sources «Dictionary of the Ukrainian language of the 16th – first half of the 17th century», "Mapping of the Historical Dictionary of the Ukrainian Language", edited by Ye.Tymchenko and their lexical card indexes, which are stored in the Department of the Ukrainian language of the Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine (Lviv). In particular, names related to religious teachings, religions, and names of persons according to their attitude to a particular faith or religion are reviewed. The article focuses on the etymological analysis of religious names, which was primarily focused on the clarification of their semantic etymon. It has been established that the words of the studied lexico-semantic group are not genetically homogeneous, as it includes tokens of different origins, including borrowings from the Greek language, Church Slavonic, Latin, Polonism, etc. Some Church Slavonic names originated as a semantic calque from Greek words. It is observed that the semantic history of some studied words in the Ukrainian language dates back to the early monuments of the Kyivan Rus period. The historical fate of names associated with religious teachings and religions is not the same. Mostly, these names have survived in the modern Ukrainian literary language and liturgical practice. Others were archaized or preserved in Ukrainian dialects. In some religious names, there are vivid features of the Ukrainian language of the 16th – 18th centuries. It has been found that some of the studied tokens act as core components of various two-membered or three-membered stable and lexicalized phrases. ; У статті на матеріалах українських історичних словників у діахронному аспекті досліджено лексику, пов'язану з релігійними вченнями, віросповіданнями та найменуваннями осіб за їх ставленням до тієї чи тієї релігії. Основну увагу звернено на етимологічний аналіз цих назв, який полягав передовсім у з'ясуванні їхнього семантичного етимона. Установлено, що генетично слова досліджуваної групи не є однорідними, оскільки до її складу входять різні за походженням лексеми (грецизми, церковнослов'янізми, латинізми, полонізми). Деякі лексеми виступають як стрижневі компоненти різних стійких і лексикалізованих словосполучень.

In the article religious vocabulary is studied in the diachronic aspect based on the material of different genres and different styles of Ukrainian written monuments of the 16th – 18th centuries (act books of city governments, city and provincial courts, village councils, privileges, land lustration, books of income and expenditure, wills, deeds, descriptions of castles, universals of hetman offices, documents of church and school brotherhoods, chronicles, works of religious, polemical and fiction literature, monuments of scientific and educational literature, liturgical literature, epistolary heritage, etc.), included in the sources «Dictionary of the Ukrainian language of the 16th – first half of the 17th century», "Mapping of the Historical Dictionary of the Ukrainian Language", edited by Ye.Tymchenko and their lexical card indexes, which are stored in the Department of the Ukrainian language of the Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine (Lviv). In particular, names related to religious teachings, religions, and names of persons according to their attitude to a particular faith or religion are reviewed. The article focuses on the etymological analysis of religious names, which was primarily focused on the clarification of their semantic etymon. It has been established that the words of the studied lexico-semantic group are not genetically homogeneous, as it includes tokens of different origins, including borrowings from the Greek language, Church Slavonic, Latin, Polonism, etc. Some Church Slavonic names originated as a semantic calque from Greek words. It is observed that the semantic history of some studied words in the Ukrainian language dates back to the early monuments of the Kyivan Rus period. The historical fate of names associated with religious teachings and religions is not the same. Mostly, these names have survived in the modern Ukrainian literary language and liturgical practice. Others were archaized or preserved in Ukrainian dialects. In some religious names, there are vivid features of the Ukrainian language of the 16th – 18th centuries. It has been found that some of the studied tokens act as core components of various two-membered or three-membered stable and lexicalized phrases. ; У статті на матеріалах українських історичних словників у діахронному аспекті досліджено лексику, пов'язану з релігійними вченнями, віросповіданнями та найменуваннями осіб за їх ставленням до тієї чи тієї релігії. Основну увагу звернено на етимологічний аналіз цих назв, який полягав передовсім у з'ясуванні їхнього семантичного етимона. Установлено, що генетично слова досліджуваної групи не є однорідними, оскільки до її складу входять різні за походженням лексеми (грецизми, церковнослов'янізми, латинізми, полонізми). Деякі лексеми виступають як стрижневі компоненти різних стійких і лексикалізованих словосполучень.

The article is based on city books of Lutsk, Vyzhva, Milyanovich, Kovel, Olyka, Rivne and Grodno and Zemsky books of Volodymyr, Lutsk, Kremenets. The author attempts to establish the composition, personnel and powers of Volyn landvogt. He states that the landvogt government, like the Vogt government, was borrowed from the German lands to the Polish and Lithuanian lands, and from there it got to the Ukrainian ones. Landvogt was influential in the cities of Volyn, as he was often the patron saint of wight. He received his government as a fee for serving the Vogt or rented or secured it. Typically, each new Vogt assigned his own landvogt. As a part of taking the position, the landvogt had to take the oath. The governments of the Lentwites were at different times - from several months to many years. Going through their rule could change them. In addition to performing their primary function as a court, the tapeworms took part in governing the city, guarded the order, monitored Christian morality, and were sometimes charged with collecting arrears. The analysis of the sources allowed the author to draw some conclusions about the social and national origin of the Volyn landvogt. Among Lutsk landvogts in the XVI century, the nobles dominated, in the first half of the XVII century - burghers; by nationality, most were Ukrainians, the rest were mainly Poles. Among the Volodymyr landvogts, there were nobles, about a quarter of them were Poles, the rest were local. Of the nine well-known Kremenets landvogts, only two were burghers, almost equally Ukrainians and Poles. Among the twelve landvogts of Milianovich, only one was a nobleman and a Pole, and the rest were local townspeople. Of the six Kovel landvogts, two were gentry, and the others were bourgeois Ukrainians. The author provides data on the cases of the combination of the Lentwite government with the Rhei / Burmistrovsky. Many of the Lentwiths, before or after their rule, were found to be occupied by other city governments - they were listed as raitsi, city or vogt clerks, hunters, boomers, city fighters and trustees. It was noted that having considerable power, the tapeworms sometimes abused her (such as extortions, handshakes). ; Лентвійт у містах Волині мав важливе значення, оскільки саме він дуже часто заступав війта, виконуючи як судові так і інші функції по управлінню міста. Зазвичай свій уряд лентвійт отримував як плату за служіння війту, або ж брав його в оренду чи заставу. Лентвійт пильнував порядку у місті, слідкував за дотриманням моральних норм, інколи йому доручали стягнення з міщан заборгованості. За своїм соціальним та національним походженням лентвійти здебільшого були місцевими міщанами, хоча траплялися шляхтичі-поляки. Відомі випадки суміщення уряду лентвійта з раєцьким/бурмистровським. На своїх урядах лентвійти перебували різний час – від кількох місяців до багатьох років. Маючи у руках значну владу, лентвійти подеколи нею зловживали.