Suchergebnisse

У тексті аналізуються передумови і процеси формування гендерної ідентичності на пострадянських теренах, а також стратегії їх репрезентацій. Сьогодні ми можемо розглядати їх як форму комунікації. Основна увага приділяється формам та практикам соціально­критичного мистецтва, зокрема акціонізму та його проявам у контексті українських та російських культурних, соціальних, політичних, економічних реалій. Аналізуються дії та форми таких артгруп та громадських угруповань, як: «Война», «Pussy Riot», «Femen» та інші. Шляхи формування гендерної ідентичності тісно пов'язані з боротьбою проти патріархальної системи та владних структур. В середині ХХ століття в Західній Європі та Північній Америці набули розповсюд­ження артпрактики, які були теоретично обґрунтовані за допомогою екзистенціальної, феміністичної та гендерної теорії. Осмислення та початок фактичного становлення множинних форм ідентичності, а зокрема гендерної ідентичності, та розвиток сучасних форм мистецтва на пострадянському просторі відбувається майже одночасно з кризою та розпадом СРСР. Деконструкція поняття власної та колективної ідентичності для людей, які проживають у пострадянському регіоні, стала необхідним культурним фактом для того щоб інтегруватися у сучасні культурні реалії.Також у статі порушується питання щодо будівництва національної ідентичності. Певний етап цього процесу тісно перетинається з конструюванням гендерної ідентичності. Для пострадянського регіону ці процеси стали способом реабілітації ментальних травм, які були набуті за часів радянського періоду. ; У тексті аналізуються передумови і процеси формування гендерної ідентичності на пострадянських теренах, а також стратегії їх репрезентацій. Сьогодні ми можемо розглядати їх як форму комунікації. Основна увага приділяється формам та практикам соціально­критичного мистецтва, зокрема акціонізму та його проявам у контексті українських та російських культурних, соціальних, політичних, економічних реалій. Аналізуються дії та форми таких артгруп та громадських угруповань, як: «Война», «Pussy Riot», «Femen» та інші. Шляхи формування гендерної ідентичності тісно пов'язані з боротьбою проти патріархальної системи та владних структур. В середині ХХ століття в Західній Європі та Північній Америці набули розповсюд­ження артпрактики, які були теоретично обґрунтовані за допомогою екзистенціальної, феміністичної та гендерної теорії. Осмислення та початок фактичного становлення множинних форм ідентичності, а зокрема гендерної ідентичності, та розвиток сучасних форм мистецтва на пострадянському просторі відбувається майже одночасно з кризою та розпадом СРСР. Деконструкція поняття власної та колективної ідентичності для людей, які проживають у пострадянському регіоні, стала необхідним культурним фактом для того щоб інтегруватися у сучасні культурні реалії.Також у статі порушується питання щодо будівництва національної ідентичності. Певний етап цього процесу тісно перетинається з конструюванням гендерної ідентичності. Для пострадянського регіону ці процеси стали способом реабілітації ментальних травм, які були набуті за часів радянського періоду. ; The text analyzes the background and process of gender identity in the post­Soviet area, as well as strategies of their representation. Today, we can consider them as a form of communication. The focus is on the forms and practices of socio­critical art, and in particular an action and its manifestations in the context of Ukrainian and Russian cultural, social, political and economic realities. It includes the is analysis of the actions and forms of art groups and community groups like «Voina», «Pussy Riot», «Femen» and others.The ways of gender identity is linked closely with the struggle against the patriarchal system and power structures. Art­practices spread in Western Europe and North America in the middle of XX century. They were theoretically grounded via existential, feminist and gender theory. Understanding and the beginning of the actual formation of multiple forms of identity, especially gender identity, and the development of modern art forms in post­Soviet area occurs almost simultaneously with the crisis and the collapse of the USSR. The deconstruction of the concept of self and collective identity has become a cultural fact required to integrate into the modern culture and development for people living in the post­Soviet region.In addition, the article rises the issue of the construction of national identity. The certain stage of this process is closely overlap with the construction of gender identity. In the post­Soviet region, these processes have become a way of rehabilitation of mental injuries that were acquired during the Soviet period.

У даній статті виявлено основні характеристики політичного акціонізму як сучасного соціального феномена, який об'єднує в собі якості мистецького перформансу і політичного протесту. Встановлено основні відмінності між схожими за формальними ознаками явищами такими як політичний акціонізм, хепенінг, перформанс та соціально-політична акція, проаналізована етимологія терміну акціонізм, його поява та трансформація. Виявлені основні завдання політичного акціонізму та засади, на основі яких він діє. Проаналізований зв'язок політичного акціонізму та медіа, який виступає як незалежний та неконт-рольований простір для появи інтерпретацій акцій, що вже відбулись. Проаналізовані головні механізми дії акції та виявлено метод субверсивної афірмації, деконструкції та генеалогічного методу, якими послуговується акціоніст у своїй діяльності. Визначено основні завдання політичного акціонізму як соціокультурного явища, що існує на перетині політичного та мистецького просторів. Зроблено висновок, що політичний акціонізм є міждисциплінарним явищем, яке має розглядатися як соціокультурний феномен і досліджуватися під кутом різних дисциплін – мистецтвознавства, соціології, філософії. ; Political actionism is the fenomen in social and art space, that appeared in middle of XX century as the practice of critic and protest with using different artistic methods and techniques. Political actionism as art and political tradition exist in postsoviet space, especially in Russia where actionism appeared in 1990 years and develops for actually days. In other countries this phenomenon not such systematic. But analyze and compare actions in different countries appears the possibility to understand social and cultural context, their difference and similarity. Actionism is a reaction to external public, social and political situation, but its appearance more like the symptom of some problem than its critic or display – traditional approaches in art. Appearance of actionism also connected with inability of manifestation of personal and civil liberty, that's why in actions liberty affairs in such radical and hyperbolized forms. First volume of Russian political actionism began in 1990 years (Oleg Kulik, Alexander Brener, Anatoly Osmolovsky etc.) and Second volume in 2010 (art-group Voina, Pussy Riot, Pyotr Pavlensky). This process not only a transformation of artistic and traditional space, but also modification of reaction on social and political situation. Actionism becomes a source of new type of knowledge, that give a possibility to see the habitual reality from another side and find in it new pointes and concepts. Political actionism contracting own interpretation of already well-established phenomenon. Usual concepts of liberty, authority, social control are deconstructed in actions. Those destructions of reality and cultural reorientation destroys traditional imposed patterns of interaction and social structure. But new views, that appeared in daily life from actions, often has mistaken interpretations. Exist a problem about identification of actions, its correct interpretations and understanding of its causes. In article was analyzed the basic mechanisms of action steps identified method of subversive affirmation, deconstruction, genealogical method, which uses aktsionist in their activities. The main task of political actionism as a sociocultural phenomenon, which exists at the intersection of the political and artistic spaces. Was concluded that the political actionism is an interdisciplinary phenomenon, which should be read yak sociocultural phenomenon and investigated at an angle different disciplines – art history, sociology and philosophy. ; В данной статье выявлено основные характеристики политического акционизма как современного социального феномена, который объединяет в себе качества художественного перформанса и политического протеста. Установлено основные отличия между схожими за формальными признаками явлениями такими как политический акционизм, хэппенинг, перформанс и социально-политическая акция, проанализирована этимология термина акционизм, его появление и трансформация. Выявлены основные задачи политического акционизма и засады, на основе которых он действует. Проанализирована связь политического акционизма и медиа, которое выступает как независимое, не поддающееся контролю пространство для появления интерпретаций акций, которые уже произошли. Проанализированы основные механизмы действия акции, выявлен метод субверсивной аффирмации, деконструкции генеалогического метода, которые использует акционист в своей деятельности. Определены основные задания политического акционизма как социокультурного явления, которое существует на пересечении политического и художественного пространств. Сделан вывод, что политический акционизм является междисциплинарным явлением, которое должно рассматриваться як социокультурный феномен и исследоваться под углом различных дисциплин – искусствоведения, социологии и философии.

UK: Статтю присвячено осмисленню потенційності свята як способу побудови, утвердження і трансляції суспільного ідеалу задля забезпечення цілісності та стійкості буття. Вихідним положенням дослідження стало протиставлення свята будням як можливості побудови «ідеального світу» і здатності проживання «ідеальних відносин». Підставою творення таких «ідеальних відносин» є святкова свобода, яку людина отримує в часово-просторових межах свята. Святкова свобода виступає водночас і передумовою, і своєрідним втіленням здібностей особистості до творчого творення її внутрішнього світу, піднесення її ідеалів і потреб, формування суб'єктивної готовності до соціальних змін. До сфери творчого автор справедливо відносить і процес побудови суспільних відносин нового типу, заснованих на якісно інших, більш досконалих законах суспільної взаємодії. Це дає підстави розглядати святкову свободу як баланс індивідуального й суспільного, особистісного й політичного. Автор доводить, що джерелом святкової свободи і засобом її реалізації є гра. Саме ігрове оформлення свята дозволяє людині вийти за межі звичної буденності і перенестись в іншу реальність, а святкова свобода дає можливість її змінити. Результати дослідження засвідчують, що ігрове начало свята визначає його «двоплановість», що проявляється в усвідомленні умовності й серйозності ситуації. Порушення балансу призводить до руйнування свята, коли воно може перерости в зовсім іншу форму суспільних відносин: надмірна серйозність перетворює свято на офіційний захід, а лише умовне сприйняття святкування – на жартівливу гру, зміст якої не поширюється за межі самої гри. Саме цей аспект необхідно враховувати під час організації та проведення святкових заходів. Автор прослідковує вплив політичного на систему святкувань і доходить висновку, що гранично допустиме втручання в свободи святкуючого народу з боку офіційної влади визначається ступенем збігу інтересів обох сторін. При цьому на результат такого «поєдинку збігів» істотно вплинуть ті межі реалізації свобод, які визначить сама святкуюча маса, нехай ситу- ативна, але об'єднана особливою, урочисто-радісною подією. У результаті крайньої міри незбігу інтересів святкуючих сторін свято може перерости в бунт, а в разі їх правильного врегулювання – до вищої міри гармонізації особистісного й суспільного. EN: The article is devoted to understanding the potential of the holiday as a way to build, affirm and translate the social ideal to ensure the integrity and stability of life. The starting point of the study was the opposition of the holiday to everyday life as an opportunity to build an «ideal world» and the ability to live «ideal relationships». The basis for the creation of such «ideal relations» is the festive freedom that a person receives within the time and space of the holiday. Festive freedom is both a prerequisite and a kind of embodiment of the individual' s ability to creatively create his inner world, the elevation of his ideals and needs, the formation of subjective readiness for social change. The author rightly refers to the sphere of creative and the process of building social relations of a new type, based on qualitatively different, more perfect laws of social interaction. This gives grounds to consider the holiday freedom as a balance of individual and social, personal and political. The author proves that the source of festive freedom and a means of its realization is a game. It is the playful design of the holiday that allows a person to go beyond the usual routine and move to another reality, and the festive freedom gives the opportunity to change it. The results of the study show that the playful beginning of the holiday determines its «twodimensionality», which is manifested in the awareness of conventionality and seriousness of the situation. The imbalance leads to the destruction of the holiday, when it can grow into a completely different form of social relations: excessive seriousness turns the holiday into an official event, and only the conditional perception of the celebration – a humorous game, the content of which does not extend beyond the game. It is this aspect that the authorities need to take into account when organizing and holding festive events. The author traces the influence of politics on the system of celebrations and concludes that the maximum allowable interference in the freedoms of the celebrating people by the official authorities is determined by the degree of convergence of interests of both parties. At the same time, the result of such a match of «coincidences» will be significantly affected by the limits of the realization of freedoms, which will be determined by the celebrating mass itself, albeit situational, but united by a special, solemn and joyful event. As a result of the extreme mismatch of the interests of the celebrating parties, the holiday can turn into a riot, and, if properly settled, to a greater degree of harmonization of personal and social.