Suchergebnisse

У статті розглядаються питання соціології адміністративно-деліктних правовідносин в Україні. Досліджуються окремі соціальні чинники, котрі впливають на делікатність, а також статистична інформація, яка підтверджує або спростовує вищевказані тези.

The article has indicated the limits in the field of the sociology of intellectuals, philosophical analysis of this phenomenon was provided. It was shown a number of approaches to the study of the intellectual class in connection with its modifications in the twentieth century. Sociology of intellectuals, like its subject, has a very colorful history. It is true that when we are talking about the intellectuals the first thing that could come to our minds is the phenomena of French intellectuals, where the Dreyfus affair, which marked the emergence of new social group vested with the great influence in the society. Thenceforward, the term «intellectual» became of common, yet sometimes derogatory usage. The turning point of that times was the 4500-word article, published in the «L'Aurore» newspaper in January 1898 by Emile Zola and headlined «J'Accuse…!» – an open letter to the President Faure, defending unfairly convicted captain Alfred Dreyfus. In was the moment of great intellectual consolidation of philosophers, journalists, writers and other elite representatives in their struggle not just against the anti-Semitism, but struggle for justice, truth and rights for all the members of society that could not be discarded by the tradition and authority of the government any more. Later on the brilliant thoughts on intellectuals and their role were spoken by famous XX century French philosophers: Jean Paul Sartre, Michelle Foucault, Raymond Aron, Pierre Bourdieu and lots of others. For example, Sartre, stated in his article for the defense of the intellectuals, that that being specialists in some fields, they are always invading the fields out of their competence, bearing the universal system of values. The term is also equally well used in the Western and Eastern worlds, sometimes emerging from the facing the affairs that are analogous to the Dreyfus case. The turning point for the field of the sociology of intellectuals was the book «The Treason of the Intellectuals» by Julien Benda. Author's concerns were about ...

The article raises the question of the relation of sociology to modern wars. Scientific knowledge in the modernist and postmodern era is actively exploited by states and governments to enhance the country's defense capability. The author comes to the conclusion that the turn of sociology has come. During the Second World War, the US government has attracted representatives of the social sciences to research in defense, including such well-known scholars as Paul Lazarsfeld, Elmo Roper, Louis Guttman, Renss Likert and others. The latest type of war, which the modern Russian-Ukrainian hybrid war fully complies with, requires a lot of specific social knowledge. It forms the theoretical foundation for non-military instruments of the hybrid war. Every such instrument should harm the enemy's society, destroy the social order and change the consciousness of the population. The maximum task is to achieve a victory before the first shot. The article examines four concepts that have been actively developed since the beginning of zero years by social researchers in the interests of the army and special services: 1) network theory, 2) the theory of controlled chaos, 3) cognitive warfare, 4) the concept of reflexive management. All of them have found practical application in operation «russian spring», which marked the beginning of the active phase of the war in 2014. The question of moral responsibility of social scientists both from the side of the aggressor country and the country that fights sovereignty and freedom is raised. ; В статье поднимается вопрос об отношении социологии к современным войнам. Научное знание в эпохи модерна и постмодерна активно эксплуатируется государствами, правительствами в целях усиления обороноспособности стран. Автор приходит к выводу, что наступает черед социологии. Во времена Второй мировой войны американское правительство привлекло представителей социальных наук к исследовательской деятельности в интересах обороны, в т.ч. известных ученых – Пауля Лазарсфельда, Элмо Роупера, Луиса Гуттмана, Ренсиса Лайкерта и др. Новейший тип войны, которому полностью соответствует современная российско-украинская война, требует специфичного социального знания, образующего теоретический фундамент невоенных инструментов гибридной войны. Каждый такой инструмент должен быть способным нанести вред социуму противника, разрушать социальный порядок и изменять сознание населения. Максимальное задание – достичь победы еще до первого выстрела. В статье рассмотрены четыре концепции, которые активно разрабатывались с начала нулевых годов российскими социальными исследователями в интересах армии и спецслужб: 1) сетевая теория, 2) теория управляемого хаоса, 3) когнитивная война, 4) концепция рефлексивного управления. Все они нашли свое применение в кампании «русская весна», с которой началась активная фаза войны в 2014 г. Ставится вопрос о моральной ответственности социальных ученых как со стороны страны-агрессора, так и страны, которая борется за свой суверенитет и свободу. ; У статті піднімається питання відношення соціології до сучасних воєн. Наукове знання в епоху модерну і постмодерну активно експлуатується державами, урядами в цілях посилення обороноздатності країн. Автор доходить висновку, що настала черга соціології. За часів Другої світової війни американський уряд залучив представників соціальних наук до дослідницької діяльності в інтересах оборони, серед яких такі відомі вчені, як Пауль Лазарсфельд, Елмо Роупер, Луіс Гуттман, Ренсіс Лайкерт та інші. Новітній тип війни, якому повністю відповідає сучасна російсько-українська гібридна війна, потребує специфічного соціального знання, що утворює теоретичний фундамент невійськових інструментів гібридної війни. Кожен такий інструмент має наносити шкоду соціуму супротивника, руйнувати соціальний порядок і змінювати свідомість населення. Максимальне завдання – досягти перемоги до першого пострілу. В статті розглянуто чотири концепції, які активно розроблялися з початку нульових років російськими соціальними дослідниками в інтересах армії та спецслужб: 1) мережева теорія, 2) теорія керованого хаосу, 3) когнітивна війна, 4) концепція рефлексивного управління. Усі вони знайшли практичне застосування в кампанії «руська весна», з якої починалася активна фаза війни у 2014 р. Ставиться питання щодо моральної відповідальності соціальних вчених як зі сторони країни-агресора, так і країни, що виборює суверенітет і свободу.

The paper addresses questions concerning the place and role of Canadian sociology in the larger global context. In what ways can Canadian sociology complementglobal sociology? What challenges face Canadian sociology in universities today? The authors review trajectories and paradigms of Canadian sociology, its history, and recent developments. The institutional structures of Canadian sociology are observed in the framework of 'sociology as a scientific and academic discipline' (SaSAD). The article provides a brief historical account to the Anglo/French division in Canadian sociology, examines its relationship with the country's legacy and complex interplay between social movements, political parties and social science. The case of Canada helps to address principal questions concerning the place of sociology as a scientific and academic discipline in the contemporary university. ; Стаття пропонує результати історико – порівняльного аналізу розвитку соціології в Канаді і розглядає питання про місце і роль канадської соціології в глобальному соціальному пізнанні. Мета дослідження полягає в тому, щоб показати основні контури канадськоїсоціології в глобальній порівняльній перспективі. Проаналізовано інституціональні структури, історію і сучасний стан канадської соціології як науки та академічної дисципліни (SaSAD). У статті досліджується історичний контекст виникнення канадської соціології під впливом англійської та французької традицій, вплив на її розвиток таких факторів, як історична спадщина, соціальні рухи і політична динаміка. Результати дозволяють по-новому поглянути на принципові питання про місце соціології в структурі сучасного університету, її обмеженнях і перспективи як науки, а також сформулювати низку критичних спостережень щодо домінуючих поглядів на соціальну науку та її місце в суспільстві. Така перспектива відкриває можливість для більш адекватної формулювання традиційних питань соціології знання та історії соціології.

The article raises the question of finding methodological, methodical, categorical foundation for a new direction for the Ukrainian Sociology - Sociology of war. Given the general outlines of the industry sociological knowledge: the nature, objects, features, main directions of transformation qualitatively new trends of armed struggle, the consequences of military action in the context of the events that take place at the Donbas. It is proved that the war as a social phenomenon has two dialectically related parties: the socio-political and military-technical. The first shows you who and what is in the name of military action, and the second reflects the material and human resources that are used in the war. It is alleged that the anti-terrorist operation has long been turned into a so-called «hybrid» war on its members and methods of warfare. The major component of this war is information warfare, which are in the process of simulacra, having nothing to do with reality, but to destroy and deform the minds of millions of people. ; В статье осуществляется поиск методологической, методической и категориальной основы нового для украинской социологии направления – социологии войны. Представляются общие характеристики этой отрасли социологического знания: объект, предмет, функции, направления исследований и т.д. Подчеркивается, что актуализация социологии войны на отечественной почве обусловливается необходимостью научного анализа качественно новых тенденций вооруженной борьбы, причин и последствий военных действий в контексте тех событий, которые проходят на Донбассе. Обосновывается, что война как социальное явление имеет две диалектически связанные стороны: социально-политическую и военно-техническую. Первая определяет, кто и во имя чего ведет военные действия, а вторая отражает те материальные и человеческие ресурсы, которые используются в войне. Утверждается, что антитеррористическая операция по своим участникам и методам ведения боевых действий уже давно переросла в так называемую «гибридную» войну. Важнейшей составляющей этой войны является информационная борьба, в процессе которой создаются симулякры, не имеющие ничего общего с реальной действительностью, но существенно влияющие на сознание миллионов людей, зомбируя их. ; У статті здійснюється пошук методологічної, методичної та категоріальної основи нового для української соціології напрямку - соціології війни. Надається загальна характеристика цієї галузі соціологічного знання: її об'єкт, предмет, функції тощо. Підкреслюється, що актуалізація соціології війни на вітчизняному грунті зумовлюється необхідністю наукового аналізу якісно нових тенденцій збройної боротьби, причин та наслідків військових дій у контексті тих подій, що відбуваються на Донбасі. Зазначається, що війна як соціальне явище має дві діалектично пов'язані сторони: соціально-політичну і військово-технічну. Перша визначає, хто і в ім'я чого веде військові дії, а друга відображає ті матеріальні та людські ресурси, які використовуються у війні. Стверджується, що антитерористична операція за своїми учасниками і методами ведення бойових дій вже давно переросла у так звану «гібридну» війну. Найважливішою складовою цієї війни є інформаційна боротьба, в процесі якої створюються симулякри, які не мають нічого спільного з реальною дійсністю, але суттєво впливають на свідомість мільйонів людей, зомбуючи їх.

The article has indicated the limits in the field of the sociology of intellectuals, philosophical analysis of this phenomenon was provided. It was shown a number of approaches to the study of the intellectual class in connection with its modifications in the twentieth century. Sociology of intellectuals, like its subject, has a very colorful history. It is true that when we are talking about the intellectuals the first thing that could come to our minds is the phenomena of French intellectuals, where the Dreyfus affair, which marked the emergence of new social group vested with the great influence in the society. Thenceforward, the term «intellectual» became of common, yet sometimes derogatory usage. The turning point of that times was the 4500-word article, published in the «L'Aurore» newspaper in January 1898 by Emile Zola and headlined «J'Accuse…!» – an open letter to the President Faure, defending unfairly convicted captain Alfred Dreyfus. In was the moment of great intellectual consolidation of philosophers, journalists, writers and other elite representatives in their struggle not just against the anti-Semitism, but struggle for justice, truth and rights for all the members of society that could not be discarded by the tradition and authority of the government any more. Later on the brilliant thoughts on intellectuals and their role were spoken by famous XX century French philosophers: Jean Paul Sartre, Michelle Foucault, Raymond Aron, Pierre Bourdieu and lots of others. Forexample, Sartre, stated in his article for the defense of the intellectuals, that that being specialists in some fields, they are always invading the fields out of their competence, bearing the universal system of values. The term is also equally well used in the Western and Eastern worlds, sometimes emerging from the facing the affairs that are analogous to the Dreyfus case. The turning point for the field of the sociology of intellectuals was the book «The Treason of the Intellectuals» by Julien Benda. Author's concerns were about his vision of the final decline of intellectuals as a class. However, despite the literary preferences and apocalyptic tone in his book, the main themes have been focused on the approach in sociology of intellectuals, considering them as a class. Intellectuals can develop common interests that put them apart from other groups in society, sometimes concentrating around those interests, and sometimes giving up any of its organization and being on the margins of the society. On other hand, Pierre Bourdieu believes that despite common interests, intellectuals are not always prone to collective action and only in certain moments of history they are exempt from political pessimism of pure culture and hypocritical involvement in politics, appear to protect its own interests, the best example of which is the Dreyfus affair. Therefore, we considered several approaches that have appeared in the twentieth century in the sociology of intellectuals, though they certainly do not exhaust the scope of such a controversial subject of philosophical investigation. It was shown on the paradigmatic significance of «The Treason of the Intellectuals» by J. Benda, as the first comprehensive philosophical reflection that became fundamental to sociology of intellectuals. The approaches that were described in the article should be borne in mind at least to avoid terminological controversy. In addition, intellectual communication takes place by means of media environment, the development of which has led to fundamental changes in our understanding of intellectuals and modern access to information undermines the credibility of the «classic» intellectuals as a class, but in any case, the request for them is not yet lost in the society, and therefore such research is still quite relevant.Keywords: sociology of intellectuals, science, society, the elite, the cultural capital, the class identity. ; У статті окреслено межі галузі соціології інтелектуалів, надано філософський аналіз цього явища. Висвітлено декілька підходів у дослідженні класу інтелектуалів у зв'язку з його видозмінами у ХХ столітті.Ключові слова: соціологія інтелектуалів, наука, суспільство, еліта, культурний капітал, класова ідентичність.В статье обозначены пределы области социологии интеллектуалов, предоставлено философский анализ этого явления. Освещены несколько подходов в исследовании класса интеллектуалов в связи с его видоизменениями в ХХ веке.Ключевые слова: социология интеллектуалов, наука, общество, элита, культурный капитал, классовая идентичность.The article has indicated the limits in the field of the sociology of intellectuals, philosophical analysis of this phenomenon was provided. It was shown a number of approaches to the study of the intellectual class in connection with its modifications in the twentieth century. Sociology of intellectuals, like its subject, has a very colorful history. It is true that when we are talking about the intellectuals the first thing that could come to our minds is the phenomena of French intellectuals, where the Dreyfus affair, which marked the emergence of new social group vested with the great influence in the society. Thenceforward, the term «intellectual» became of common, yet sometimes derogatory usage. The turning point of that times was the 4500-word article, published in the «L'Aurore» newspaper in January 1898 by Emile Zola and headlined «J'Accuse…!» – an open letter to the President Faure, defending unfairly convicted captain Alfred Dreyfus. In was the moment of great intellectual consolidation of philosophers, journalists, writers and other elite representatives in their struggle not just against the anti-Semitism, but struggle for justice, truth and rights for all the members of society that could not be discarded by the tradition and authority of the government any more. Later on the brilliant thoughts on intellectuals and their role were spoken by famous XX century French philosophers: Jean Paul Sartre, Michelle Foucault, Raymond Aron, Pierre Bourdieu and lots of others. Forexample, Sartre, stated in his article for the defense of the intellectuals, that that being specialists in some fields, they are always invading the fields out of their competence, bearing the universal system of values. The term is also equally well used in the Western and Eastern worlds, sometimes emerging from the facing the affairs that are analogous to the Dreyfus case. The turning point for the field of the sociology of intellectuals was the book «The Treason of the Intellectuals» by Julien Benda. Author's concerns were about his vision of the final decline of intellectuals as a class. However, despite the literary preferences and apocalyptic tone in his book, the main themes have been focused on the approach in sociology of intellectuals, considering them as a class. Intellectuals can develop common interests that put them apart from other groups in society, sometimes concentrating around those interests, and sometimes giving up any of its organization and being on the margins of the society. On other hand, Pierre Bourdieu believes that despite common interests, intellectuals are not always prone to collective action and only in certain moments of history they are exempt from political pessimism of pure culture and hypocritical involvement in politics, appear to protect its own interests, the best example of which is the Dreyfus affair. Therefore, we considered several approaches that have appeared in the twentieth century in the sociology of intellectuals, though they certainly do not exhaust the scope of such a controversial subject of philosophical investigation. It was shown on the paradigmatic significance of «The Treason of the Intellectuals» by J. Benda, as the first comprehensive philosophical reflection that became fundamental to sociology of intellectuals. The approaches that were described in the article should be borne in mind at least to avoid terminological controversy. In addition, intellectual communication takes place by means of media environment, the development of which has led to fundamental changes in our understanding of intellectuals and modern access to information undermines the credibility of the «classic» intellectuals as a class, but in any case, the request for them is not yet lost in the society, and therefore such research is still quite relevant.Keywords: sociology of intellectuals, science, society, the elite, the cultural capital, the class identity.

Перспективи розвитку соціології насильства лежать в площині її тісної взаємодії з іншими теоріями середнього рівня. Наразі характерним є асиметричність такого методологічного зв'язку: соціологія насильства частіше й активніше використовує досягнення суміжних соціологічних напрямів, які співвідносяться з нею. Однак така потреба в них має диференційований характер, і це зумовлено як логікою наукового знання, так і соціальним запитом, адресованим сучасним «суспільством ризику». ; In the formation context of the sociology of violence, it is argued some asymmetries of its methodo- logical connections with other theories of the middle range character. It is currently characterized with the sociology of violence more often and more actively using the achievements of adjacent sociological trends.Adequate analysis of the interaction of those middle range theories of is possible while comparing the theories that have comparable (on a scale, etc.) subjects of research. Sociology of violence has its object of studying a certain social phenomenon – accordingly, methodologically correct will be a comparison with similar theories, having the subject of their study of comparable social phenomena. This does not mean that this theory is not related to theories that study community and group - but those dependencies already require additional defragment of the sociology of violence itself.On the one hand, those to be social psychology, criminal and political sociology; on the other one – the sociologies of family, education, youth, etc. But if the sociology of violence actively uses the achievements of these and other similar sociological trends, then in the theories of the middle range there is an obvious lack of attention to the achievements of the sociology of violence itself.Prospects for the development for sociology of violence to be in the spheres of its close interactions with other middle range theories. But, as it is obviously seen, those connections to be far from being always understood by researchers, as far as its principles are not quite clear, that reduces the effectiveness of scientific results. Sociology of violence develops, using the achievements of those middle range theories correlating with it, although the need for them is someway differentiated, and this is due both to the logics of scientific knowledge and to the social request addressed by the sociology of violence.

Перспективи розвитку соціології насильства лежать в площині її тісної взаємодії з іншими теоріями середнього рівня. Наразі характерним є асиметричність такого методологічного зв'язку: соціологія насильства частіше й активніше використовує досягнення суміжних соціологічних напрямів, які співвідносяться з нею. Однак така потреба в них має диференційований характер, і це зумовлено як логікою наукового знання, так і соціальним запитом, адресованим сучасним «суспільством ризику». ; In the formation context of the sociology of violence, it is argued some asymmetries of its methodo- logical connections with other theories of the middle range character. It is currently characterized with the sociology of violence more often and more actively using the achievements of adjacent sociological trends.Adequate analysis of the interaction of those middle range theories of is possible while comparing the theories that have comparable (on a scale, etc.) subjects of research. Sociology of violence has its object of studying a certain social phenomenon – accordingly, methodologically correct will be a comparison with similar theories, having the subject of their study of comparable social phenomena. This does not mean that this theory is not related to theories that study community and group - but those dependencies already require additional defragment of the sociology of violence itself.On the one hand, those to be social psychology, criminal and political sociology; on the other one – the sociologies of family, education, youth, etc. But if the sociology of violence actively uses the achievements of these and other similar sociological trends, then in the theories of the middle range there is an obvious lack of attention to the achievements of the sociology of violence itself.Prospects for the development for sociology of violence to be in the spheres of its close interactions with other middle range theories. But, as it is obviously seen, those connections to be far from being always understood by researchers, as far as its principles are not quite clear, that reduces the effectiveness of scientific results. Sociology of violence develops, using the achievements of those middle range theories correlating with it, although the need for them is someway differentiated, and this is due both to the logics of scientific knowledge and to the social request addressed by the sociology of violence.

Discussed the circumstances connected with the modernization of the structure of sociological knowledge. The deployment of thoughts carried out in the context of clarifying ways to modernize the structure of sociological knowledge, the emergence of new research directions and identifying the essence of institutionalization of sociology of the army as an alternative to the military or military sociology.Keywords: structure of sociological knowledge, the modernization of science, sociology of the army, spheres approach, institutional approach. ; Обговорено обставини, пов'язані з модернізацією структури соціологічного знання. Розгортання думок здійснено у контексті з'ясування способів модернізації структури соціологічного знання, становлення нових напрямів дослідження та виявлення сутності інституціоналізації соціології армії як альтернативи військовій чи воєнній соціології.Ключові слова: структури соціологічного знання, модернізація науки, соціологія армії, сферний підхід, інституційний підхід.

General social contexts of the conflict-centered transformations of the modern world order are evaluated and conceived first and foremost in terms and categories of "hybrid warfare". Their most significant subjects and objects, principles and structures, norms and institutions, rules and manifestations undergo significant changes. This applies in particular to practically the entire spectrum of political and social subjects and/or socio-political actors in relevant social processes, both at the macro and micro levels. In practice, this is manifested in the blurring and intertwining, the diversity of combinations of their respective social roles and derived socio-legal statuses. These features are, first of all, articulated on fundamentally specific social group as "prisoners of war" and related to it ("hostages", etc.). Such "mutations" are primarily derived from the "external" socially-meaningful context of a complex and largely ambiguous situation related to the historical-genetic nature of such dynamic situations as the Donbas conflict, operationalized primarily in the categories "Anti-terrorist operation" (ATO), "Joint Forces Operations" (JFO). One of the most important socially significant consequences of this to be some indirect polarization of the respective social groups (which is a complex structured mix of elements of their "victimization" / "stigmatization" and/or "heroization" / "idealization"), and above all "prisoners of war" / "hostages" in public opinion and media discourses. ; У загальних суспільних контекстах конфлікто-центрових трансформацій сучасного світоустрою, оцінюваних і осмислюваних передусім у термінах та категоріях «гібридної війни», суттєвих змін зазнають їх значущі суб'єкти й об'єкти, принципи та структури, норми й інститути, правила та прояви. Це, зокрема, стосується практично всього спектра політико-соціальних суб'єктів, соціально-політичних акторів та/або соціальних учасників відповідних суспільних процесів – причому як на макро- так і на мікрорівнях. Практично це проявляється в розмиваннях та переплетіннях, урізноманітненнях комбінацій їхніх відповідних соціальних ролей та похідних соціально-правових статусів. Ці особливості передусім артикулюються щодо такої принципово специфічної соціальної групи, як «військовополонені», та суміжних із нею («заручники» тощо). Такі «мутації» передусім є похідними від «зовнішнього» соціально осмислюваного контексту складної та багато в чому неоднозначної ситуації, пов'язаної з історико-генетичними сутностями таких динамічних ситуацій, як конфлікт на Донбасі, операціоналізований передусім у категоріях антитерористичної операції (АТО) та операції Об'єднаних сил (ООС). Одним із важливих соціально значущих наслідків цього є опосередкована поляризація відповідних соціальних груп, яка являє собою складноструктуровану суміш елементів їх «віктимізації» / «стигматизації» та «героїзації »/ «ідеалізації»), а передусім «військовополонених» / «заручників» у суспільній думці та медіадискурсі.

General social contexts of the conflict-centered transformations of the modern world order are evaluated and conceived first and foremost in terms and categories of "hybrid warfare". Their most significant subjects and objects, principles and structures, norms and institutions, rules and manifestations undergo significant changes. This applies in particular to practically the entire spectrum of political and social subjects and/or socio-political actors in relevant social processes, both at the macro and micro levels. In practice, this is manifested in the blurring and intertwining, the diversity of combinations of their respective social roles and derived socio-legal statuses. These features are, first of all, articulated on fundamentally specific social group as "prisoners of war" and related to it ("hostages", etc.). Such "mutations" are primarily derived from the "external" socially-meaningful context of a complex and largely ambiguous situation related to the historical-genetic nature of such dynamic situations as the Donbas conflict, operationalized primarily in the categories "Anti-terrorist operation" (ATO), "Joint Forces Operations" (JFO). One of the most important socially significant consequences of this to be some indirect polarization of the respective social groups (which is a complex structured mix of elements of their "victimization" / "stigmatization" and/or "heroization" / "idealization"), and above all "prisoners of war" / "hostages" in public opinion and media discourses. ; У загальних суспільних контекстах конфлікто-центрових трансформацій сучасного світоустрою, оцінюваних і осмислюваних передусім у термінах та категоріях «гібридної війни», суттєвих змін зазнають їх значущі суб'єкти й об'єкти, принципи та структури, норми й інститути, правила та прояви. Це, зокрема, стосується практично всього спектра політико-соціальних суб'єктів, соціально-політичних акторів та/або соціальних учасників відповідних суспільних процесів – причому як на макро- так і на мікрорівнях. Практично це проявляється в розмиваннях та переплетіннях, урізноманітненнях комбінацій їхніх відповідних соціальних ролей та похідних соціально-правових статусів. Ці особливості передусім артикулюються щодо такої принципово специфічної соціальної групи, як «військовополонені», та суміжних із нею («заручники» тощо). Такі «мутації» передусім є похідними від «зовнішнього» соціально осмислюваного контексту складної та багато в чому неоднозначної ситуації, пов'язаної з історико-генетичними сутностями таких динамічних ситуацій, як конфлікт на Донбасі, операціоналізований передусім у категоріях антитерористичної операції (АТО) та операції Об'єднаних сил (ООС). Одним із важливих соціально значущих наслідків цього є опосередкована поляризація відповідних соціальних груп, яка являє собою складноструктуровану суміш елементів їх «віктимізації» / «стигматизації» та «героїзації »/ «ідеалізації»), а передусім «військовополонених» / «заручників» у суспільній думці та медіадискурсі.

The destructive effects of neoliberal policies encouraged many researchers to turn to his ideological predecessor developmentalism, which is based on the active role of the state in the economy. Therefore, in the present conditions of sharp debate "developmentalism versus neo-liberalism" determining the origin and intellectual genesis of the developmentalism becomes very actual.The intellectual genealogy of the developmentalism is inextricably linked with the relevant social and political practices. The subject of sociological analysis should be both experience of the United Kingdom and Netherlands, where the economy combined free market principles and practices of the developmentalism and experience of the Bismarck Germany and the Meiji Japan, where the government was the major initiator of the development.The intellectual genealogy of the developmentalism is complicated. One of the earliest representatives of the developmentalism in sociology became the american politician Alexander Hamilton. Other early author of the developmental theory was german sociologist and economist Friedrich List, who combined the economical practices of the developmentalism and the ideology of nationalism. Another prominent defender of state economic regulation was american sociologist and economist Henry Charles Carey.With the death of Carrie in 1879, we can talk about the end of the classical ideology of developmentalism. A new wave of interest in the state regulation of the economy - for many complex ways - appeared much later, in 1930-s, when the policy of social Keynesianism, named "The New Deal", helped the U.S. government to get out of the Great Depression. After the Second World War Keynesian economics had been a standard policy for all the states of the West (as President R. Nixon said, "We are all Keynesians now"). ; Стаття висвітлює інтелектуальну ґенезу девелопментілізму як політичної ідеології та економічної практики.

Transition culture offered scholars a terrific way to engage the central policy problems ofpostcommunist societies, but did not offer sociologists a good vehicle for exploring ways in whichscholarship could enhance public opinion and efficacy. By exploring the degree to which politicalrelations between the state and its citizens feature broad, equal, protected, and mutually bindingconsultation, and working to figure ways in which those qualities of democracy might be enhanced,sociologists can engage non-academic audiences in ways that remain independent of political obligationalbeit grounded in democracy's norms. While such a postcommunist public sociology might mostreadily be applied to social movements pressing for democratic change, it also can be considered inother domains, from gender equality to energy security. By exploring the articulation of these andother issues within the terms of post-communism's emerging democracies, sociologists also can refineand broaden the normative foundations and analytical questions of a more global public sociology.Key words: public sociology, postcommunist society, emerging democracy. ; Перехідна культура запропонувала дослідникам надзвичайну можливість зануритися упроблеми центральної політики посткомуністичних суспільств. Водночас соціологи не малиналагодженого механізму дослідження способів, за допомогою яких наука могла би бути дієвою,та такою, щоб покращувала громадську думку. Досліджуючи міру, до якої політичні відносиниміж державою та її громадянами передбачають широкий, рівнозначний та взаємовигідний діалог,та аналізуючи способи, в які ці якості демократії можуть бути покращені, соціологи можутьзалучати неакадемічну громаду з метою залишитися незалежними від політичних зобов'язань,які також містяться й в демократичних нормах. В той час як посткомуністичну публічну соціологіюможна насамперед застосовувати до соціальних рухів, що вимагають демократичних перетворень,її також можна залучати до вивчення інших питань – від ґендерної рівності до енергетичноїбезпеки. Досліджуючи прояви цих та інших проблем в контексті посткомуністичних демократій,що розвиваються, соціологи мають можливість більш чітко визначити та розширити нормативнепідґрунтя й аналітичні питання більш глобальної публічної соціології.Ключові слова: публічна соціологія, посткомуністичне суспільство, демократія, щорозвивається.

Громадська думка відіграє важливу роль у житті суспільстві, у діяльності органів влади та держави, партій та організацій, окремих осіб. Вона є важливим інструментом соціального управління, соціального контролю та регулювання соціальних процесів. Вивчення, аналіз та дослідженням громадської думки займається соціологія громадської думки. Викладання навчальної дисципліни «Соціологія громадської думки» сприяє засвоєнню студентами теоретичних концепцій і основних понять громадської думки, а також оволодіти практичними навичками прикладного вивчення ставлення людей до актуальних суспільних, політичних явищ. В сучасних умовах трансформації українського суспільства для працівників мас-медіа важливим є вміння проводити дослідження громадської думки, окремих верств населення, аналізувати їх точку зору, що створить умови для об'єктивного висвітлення думки усього суспільства. Public opinion plays an important role in the life of society, in the activities of the authorities and the state, parties and organizations, individuals. It is an important tool for social governance, social control and regulation of social processes. The study, analysis and research of public opinion is concerned with the sociology of public opinion. Teaching of the discipline "Sociology of Public Opinion" helps students to master theoretical concepts and basic concepts of public opinion, as well as master the practical skills of applied study of the attitude of people to actual social and political phenomena. In the current conditions of the transformation of Ukrainian society for the mass media, the ability to conduct public opinion polls, segments of the population, analyze their point of view, which will create conditions for an objective coverage of the thoughts of the whole society, is extremely important

The article provides a comparative review of the history, current status and areas of scientific activity of the Sociological Association of Ukraine (SAU), its creative ties with the European and world sociological community, in particular, joint research with Polish scientists. It emphasizes that most of the Ukrainian sociologists SAU members work in universities, the Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, and public opinion research centers. Numerous sociological (theoretical and empirical) studies on various issues of vital activity of modern Ukrainian society are carried out by their efforts. It is noted that in addition to studying the issues of social transformation in its political, economic, legal, social and cultural aspects, that have become traditional for Ukrainian sociology, in recent years Ukrainian sociologists have turned to the analysis of such problems as external and internal migration (the problem of internally displaced persons); military conflict in the east of Ukraine and the volunteer movement; social inequality, including in its new manifestations, including those caused by the digitalization of public life. It is emphasized that today the most pressing issue of sociological reflection is the changes that occur in Ukraine after the last presidential election. Attention is focused on the fact that the victory of the political rookie in these elections was due to the huge social disappointments of the Ukrainians, since their expectations provoked by the Revolution of Dignity were not fulfilled. The first and most important disappointment, according to sociological studies, is the fact that peace has not reigned in the country. Second, the living standards of Ukrainian citizens have not improved. Third, the fight against corruption did not bring significant results. Fourth, social inequality deepened: the rich became richer, and the poor became poorer. The fifth disappointment is the inefficiency of the declared reforms: judicial, medical, educational, customs, electoral, etc. It is emphasized that the effectiveness of the new government depends, among other things, on its consideration of such features of the mass consciousness of the Ukrainian population as a critical level of distrust of all institutions of power; value and ideological ambivalence and uncertainty. The conclusions are formulated about the unlikeliness of return of Ukraine to the orbit of Russian political and economic influence, as well as the victory of radical nationalist ideology in our country. ; В статье осуществлен сравнительный обзор истории, современного состояния и направлений научной деятельности социологической ассоциации Украины (САУ), ее творческих связей с европейским и мировым социологическим сообществом, в частности совместных исследований с учеными Польши. Подчеркнуто, что большая часть украинских социологов-членов САУ работают в университетах, Институте социологии Национальной академии наук Украины и центрах исследования общественного мнения. Их усилиями осуществляются многочисленные социологические (теоретические и эмпирические) исследования по различным вопросам жизнедеятельности современного украинского общества. Отмечено, что кроме изучения вопросов социальной трансформации, ставших традиционными для отечественной социологии в ее политических, экономических, правовых, социальных и культурных аспектах, в последние годы украинские социологи обращаются к анализу таких проблем, как внешняя и внутренняя миграция (проблема внутренне перемещенных лиц); военный конфликт на Востоке Украины и связанное с ним волонтерское движение; социальное неравенство, в том числе в его новых проявлениях, в том числе обусловленных дигитализацией общественной жизни. Подчеркнуто, что сегодня самым актуальным вопросом социологической рефлексии являются изменения, которые происходят в Украине после последних президентских выборов. Акцентировано внимание на том, что победа политического новичка на этих выборах обусловлена огромными социальным разочарованиями украинцев, поскольку их ожидания, спровоцированные Революцией Достоинства, не были осуществлены. Первое и самое важное разочарование, как свидетельствуют социологические исследования, связано с тем, что в стране так и не воцарился мир. Второе – жизненные стандарты украинских граждан не улучшились. Третье – борьба с коррупцией не принесла существенных результатов. Четвертое – социальное неравенство углубилось: богатые стали еще богаче, а бедные – беднее. Пятое разочарование – неэффективность задекларированных реформ: судебной, медицинской, образовательной, таможенной, избирательной и др. Подчеркнуто, что эффективность деятельности новой власти зависит, в том числе, от учета ею таких особенностей массового сознания украинского населения, как критический уровень недоверия ко всем институтам власти; ценностная и идеологическая амбивалентность и неопределенность. Сформулированы выводы о маловероятности возвращения Украины в орбиту российского политического и экономического влияния, а также победы радикальной националистической идеологии в нашей стране. ; У публікації здійснено порівняльний огляд історії, сучасного стану та напрямків наукової діяльності соціологічної асоціації України (САУ), її творчих зв'язків з європейською та світовою соціологічною спільнотою, зокрема спільних досліджень із науковцями Польщі. Підкреслено, що переважна частина українських соціологів-членів САУ працюють в університетах, Інституті соціології Національної академії наук України та центрах дослідження громадської думки. Їхніми зусиллями здійснюються численні соціологічні (теоретичні та емпіричні) дослідження з різноманітних питань життєдіяльності сучасного українського суспільства. Зазначено, що окрім вивчення традиційних для вітчизняної соціології питань соціальної трансформації у її політичних, економічних, правових, соціальних та культурних аспектах, в останні роки українські соціологи звертаються до аналізу таких проблем, як зовнішня та внутрішня міграція (проблема внутрішньо переміщених осіб); військовий конфлікт на Сході України та пов'язаний з ним волонтерський рух; соціальна нерівність, у тому числі в її нових проявах, зумовлених дигіталізацією суспільного життя тощо. Підкреслено, що сьогодні найактуальнішим питанням соціологічної рефлексії є ті зміни, що відбуваються в Україні після останніх президентських виборів. Акцентовано увагу на тому, що перемога політичного новачка на цих виборах зумовлена величезними соціальним розчаруваннями українців, оскільки їхні очікування, спровоковані Революцією Гідності, не були здійснені. Перше і найважливіше розчарування, як свідчать соціологічні дослідження, пов'язане з тим, що в країні так і не запанував мир. Друге – життєві стандарти українських громадян не покращились. Третє – боротьба з корупцією не принесла суттєвих результатів. Четверте – соціальна нерівність поглибилась: багаті стали ще більш багатими, а бідні – біднішими. П'яте розчарування – неефективність задекларованих реформ: судової, медичної, освітньої, митної, виборчої та ін. Підкреслено, що ефективність діяльності нової влади залежить, у тому числі, від врахування нею таких особливостей масової свідомості українського населення, як критичний рівень недовіри до всіх інститутів влади; ціннісна та ідеологічна амбівалентність та невизначеність. Сформульовано висновки щодо малої ймовірності повернення України на орбіту російського політичного та економічного впливу, а також перемоги радикальної націоналістичної ідеології на теренах нашої країни.