In: Сучасні наукові дослідження на шляху до євроінтеграції: матеріали Міжнародного науково-практичного форуму (Мелітополь, 21-22 червня 2019 р.);Ч. 2 (С. 241-244)
Стаття присвячена систематизації ініціатив акторів міжнародних відносин щодо пошуку ефективних сценаріїв реформування Організації Об'єднаних Націй, яка значно втратила свій авторитет, перетворившись на гуманітарного гравця міжнародних відносин, паралельно розгубивши здатність забезпечення миру й балансу сил у світі. У статті виділено причини такого занепаду, а також глобальні передумови пошуку нового змістовного наповнення повноваженнями ООН і її структурних підрозділів, а саме: геополітичний фактор, який характеризується завершенням деколонізації світу, розпадом відразу кількох союзних держав та якісним політичним переходом від тоталітарних систем до сталих демократій; збільшення кількості конфліктів між державами міжсекторального характеру та важливість ролі спецустанов ООН у їх вирішенні; розширення глобальних проблем людства та невідповідність міжнародного права новим викликам; порушення принципу рівності та об'єктивності щодо реагування на кризи залежно від регіону та розвиненості держави тощо.
Шляхом складання порівняльної таблиці та діаграми на основі узагальнених даних вдалося виявити найактуальніші напрями реформування ООН, які просувалися (опубліковувалися) у вигляді окремих сценаріїв, доповідей, проєктів. У дослідженні виявлено, що найчастіше об'єктами реформування ООН були наступні аспекти у функціонуванні Організації: оптимізація Секретаріату; повноваження Генерального секретаря; процедура прийняття рішень, зміна складу й повноважень РБ ООН; інститут права вето в РБ ООН; регіональне представництво; фінансування програм та проєктів. Виявлено, що якісного втілення досягли ті сценарії реформування ООН, що містили пропозиції адміністративного характеру. Відповідно, це продовжує актуалізувати пошук державами нових форм консолідації зусиль щодо реформування ООН із найкритичніших питань.
Метою статті є детальний аналіз особливостей реформування Верховної Ради України в сучасних реаліях.
Наукова новизна полягає у дослідженні шляхів реформування українського парламенту в умовах формування конституційної демократії, вивчення його ролі в системі державної влади України.
Висновки. Одним із головних напрямків змін у нашій державі є парламентська реформа, що передбачає посилення інституційної спроможності Верховної Ради України та забезпечення реалізації її основних функцій: законодавчої, контрольної та представницької. Завданням парламентської реформи в Україні є не тільки побудова раціональної системи законодавчої діяльності, формування оптимальної структури Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади, єдиного представницького органу Українського народу, а й удосконалення його правового статусу. Під час парламентської реформи має бути розв'язане широке коло питань, пов'язаних зі становленням Верховної Ради України, передусім як професійного парламенту. Водночас, слід займатися і створенням науково обґрунтованої комплексної системи управління законодавчим процесом, яка забезпечувала б планомірність, послідовність і системність у здійсненні законодавчої діяльності в Україні.
У лютому 2016 року Європейською комісією була запропонована «Дорожня Карта реформ щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України». Цей документ містить рекомендації щодо реформування українського парламенту, метою яких є вирішення вищенаведених проблем, підвищення якості законів, забезпечення прозорості та відкритості ВР України, дотримання народними депутатами етичних норм і стандартів та підвищення рівня адміністративної спроможності парламенту.
Ефективність виконання зазначених напрямків безпосередньо вплине на якість законодавства, дієвість контролю за імплементацією законів та представництво інтересів як загалом держави, так і безпосередньо конкретних виборців.
The article is devoted to scientific analysis of the draft Law of Ukraine "On Amendments to the Constitution of Ukraine (regarding justice)" on November 25, 2015 № 3524, which provides for reform of the status of the Constitutional Court of Ukraine. System analysis of the provisions of this bill in the context of modern constitutional realities, taking into account the practice of constitutional justice authorities in Ukraine and abroad, gave reason to identify positive aspects, as well as provisions that cause criticism. Particular attention is paid to the institution of the constitutional complaint and the problems and prospects of its implementation in Ukraine. Suggestions on ways to further legislative work to enter the institution of theconstitutional complaint in Ukraine. It was concluded that the constitutional and legal support is only the first stage of the complex process of implementation of such an institution. No less important will be its next stage is the stage of the practical test on the effectiveness of the implementation of constitutional and legal provisions, the results of which may be necessary to their further improvement in order to create an effective institution of the constitutional complaint as an effective form of protection of the rights and freedoms of man and citizen in modern Ukraine. ; Статья посвящена научному анализу проекта Закона Украины «О внесении изменений в Конституцию Украины (относительно правосудия)» от 25 ноября 2015 г. № 3524, которым предусматривается реформирование статуса Конституционного Суда Украины. Системный анализ положений этого законопроекта в контексте современных конституционных реалий, учитывая практику деятельности органов конституционной юстиции в Украине и зарубежных странах, дал основания определить как положительные его аспекты, так и положения, вызывающие критические замечания. Особое внимание уделено институту конституционной жалобы и проблемам и перспективам ее внедрения в Украине. Даны предложения по направлениям дальнейшей законотворческой работы для ввода института конституционной жалобы в Украине. При этом сделан вывод, что конституционно-правовое обеспечение – это только первый этап сложного процесса внедрения такого института. Не менее важным будет его следующий этап – этап практической проверки на результативность реализации конституционных и законодательных положений, по результатам которого, возможно, необходимо будет их дальнейшее совершенствование с целью создания действенного института конституционной жалобы как эффективной формы защиты прав и свобод человека и гражданина в современной Украине. ; Статтю присвячено науковому аналізу проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 25 листопада 2015 р. № 3524, яким передбачається реформування статусу Конституційного Суду України. Системний аналіз положень цього законопроекту в контексті сучасних конституційних реалій та з огляду на практику діяльності органів конституційної юстиції в Україні і зарубіжних країнах дав підстави визначити як позитивні його аспекти, так і положення, що викликають критичні зауваження. Особливу увагу приділено інституту конституційної скарги та проблемам і перспективам її запровадження в Україні. Надано пропозиції щодо напрямів подальшої законотворчої роботи для введення інституту конституційної скарги в Україні. При цьому зроблено висновок, що конституційно-правове забезпечення – це лише перший етап складного процесу впровадження такого інституту. Не менш важливим буде його наступний етап – етап практичної перевірки на результативність реалізації конституційних і законодавчих положень, за наслідками якого, можливо, необхідним буде їх подальше вдосконалення з метою створення дієвого інституту конституційної скарги як ефективної форми захисту прав і свобод людини й громадянина в сучасній Україні.
Реформування залізничного транспорту України є сьогодні одним з важливих питань країни. В даній статті розглядаються тенденції шляху проведення реформування залізничного транспорту за останні роки. Розглянуті найважливіші етапи реформування, які були вжито стосовно законодавчих змін.Reform of Railway Transport of Ukraine is today one of the important issues the country. This paper examined trends in the way of reform of rail transport in recent years. Considered the major stages of reform, which were adopted on legislative changes.
The article is devoted to the generalized results of the study of theoretical and practical issues of reforming the prosecutor's office of Ukraine. In the first decade of the existence of an independent Ukraine, the prosecutor's office played a major role in the system of law enforcement agencies designed to uphold law and order, the rights and legitimate interests of citizens and the state. One of the functions of the prosecutor's office was to monitor the observance of the laws by all bodies, enterprises, institutions, organizations, officials and citizens. Under current law, the prosecutor's office is deprived of the authority of supreme and general supervision. The amendments to the procedural law of Ukraine abolished the right of the prosecutor to appeal in order of supervising the decisions, decrees and rulings of the court, which came into force. The author analyzes the relevant provisions of national legislation and international legal instruments. He argues that the process of reforming the prosecutor's office should have been carried out on the basis of both a historical and legal analysis of the prosecutor's office, its peculiarities and development in our country, and taking into account the progressive practice of world experience, which cannot be used as a standard, finished model and model. The author provides suggestions for improving the legal support of the prosecutor's office of Ukraine. ; Статтю присвячено узагальненим результатам дослідження теоретичних та практичних питань реформування прокуратури України. Проаналізовано відповідні положення національного законодавства та міжнародних нормативно-правових документів. Надані пропозиції з удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності прокуратури України.
У статті досліджується сучасний стан розвитку громадянського суспільства в умовах реформування країни за економічним, політичним та соціокультурним критеріями. Враховуючи його ключову роль у системі публічного управління в умовах реформування державного управління, місцевого самоврядування, модернізації механізмів взаємодії влади і суспільства, аналіз допомагає визначити проблемні аспекти, на яких варто зосередити увагу науковій спільноті та практикам-реформаторам.
У статті досліджено питання реформи виконавчої служби України в умовах децентралізації. Особливу увагу приділено важливості здійснення реорганізації системи органів державної влади відповідно до нового адміністративно-територіального устрою.
Метою статті є визначення основних проблемних питань реформування державної служби в умовах децентралізації влади та вироблення пропозицій щодо шляхів їх вирішення.
Наукова новизна полягає в тому, що реформа децентралізації – це відносно нова реформа, другий етап якої щойно розпочався. Важливим є дослідження реформування виконавчої служби в умовах децентралізації, адже якісне виконання судових рішень залишається одним із найважливіших завдань в нашій країні.
Висновки. У статті визначено, що децентралізація – це одна з найважливіших реформ в Україні, яка створює умови для кардинальних інституційних перетворень, формує нову систему взаємовідносин між різними гілками влади. Вона включає в себе комплекс реформ, зокрема, судову реформу та реформування державної виконавчої служби, які будуть здійснюватися на основі нового адміністративно-територіального устрою.
Окреслено проблемні питання реформування виконавчої служби на основі нового адміністративно-територіального устрою.
Реформа децентралізації при якісних змінах законодавства України має позитивно вплинути на якість доступу жителів громад до територіальних органів державної виконавчої служби України задля якісного та ефективного виконання судових рішень.
У сучасних умовах розвитку суспільства будь-яка реформа неможлива без застосування новітніх технологій і цифровізації окремих процедур. Отже, автоматизація процесів виконавчого провадження є важливим прогресивним кроком.
Визначено, що весь комплекс реформ в умовах децентралізації необхідно проводити якісно та узгоджено, що зумовить підвищення якості життя жителів громад.
Досліджується особливості основних підходів до реформування соціальної держави, які були запропоновані як відповідь на кризи соціальної держави 1970-х та 1990-х років. Також розглядається питання, чи можуть вони використовуватися для реформування соціальної держави під час сучасної кризи соціальної держави. Спочатку виокремлюється кожен підхід до реформування і дається йому загальна характеристика, а також визначається його проблемне поле – які проблеми він вирішує, а які – ні. Як наслідок, робиться висновок, що підходи, які були розроблені для пояснення криз, що відбувалися раніше, не охоплюють всю сукупність емпіричних випадків. Таким чином, пропонується інший підхід – з точки зору теорії перспектив і стратегії уникнення звинувачень – як такий, що може бути використаний для пояснення як минулих реформаційний процесів, так і майбутніх. Отримані результати можуть бути застосовані урядовими політичними партіями під час розробки рішень щодо реформування моделі соціальної держави для мінімізації електоральних ризиків. Ключові слова: соціальна держава, криза соціальної держави, реформування соціальної держави Харченко О. С. Основные подходы к реформированию социального государства / Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Украина, г. Киев. Исследуются особенности основных подходов к реформированию социального государства, которые были предложены как ответ на кризисы социального государства 1970-х и 1990-х годов. Также рассматривается проблема использования данных подходов к реформированию социального государства во время современного кризиса. Вначале определяются подходы, дается их характеристика, а также рассматривается их проблемное поле – какаие проблемы они решают, а какие – нет. В результате делается вывод, что подходы, которые были разработаны для объяснения предыдущих кризисов, не охватывают все возможные эмпирические случаи. Таким образом, предлагается иной подход – с точки зрения теории перспектив и стратегий избегания обвинений – как такой, что может быть использован для объяснения как предыдуших, так и будущих реформационных процессов. Полученные результаты могут быть использованы правительственными политическими партиями во время разработки реформирования модели социального государства для минимизации электоральных рисков. Ключевые слова: социальное государство, кризис социального государства, реформирование социального государства Kharchenko O. S. Main Approaches to Welfare State Reform / Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine, Kyiv. Particularities of main approaches to Welfare State Reforms, which were introduced as answers to the Welfare State Crisis during 1970s and 1990s are observed. Also it is questioned whether these approaches could be applied to the actual Welfare State Crisis. First, the problem area of these approached is reviewed: which problems do they solve, and what problems they could not explain. As a result, it is stressed, that previously developed approaches do not cover all empirical cases. Thus, it is argued, that new approach – combination of prospect theory with blame avoidance strategies – should be used as methodological tool to explain previous Welfare State Reforms as well as future ones. The results could be used by governmental political parties as roadmap for Welfare State Model's Reform development to minimize electoral risks.Key words: welfare state, welfare state crisis, welfare state reform
Article opens stages of reforming of powers of prosecutor's office outside of criminal area. Key issues which decision will allow to provide effective realization of the constitutional function of prosecutor's office on protection of the rights of citizens and interests of the state in court, in cases stipulated by the law, in conditions of passing variations in the legislation are specified. It is paid attention to features of the organization of optimum model of representation activity. ; Статья раскрывает этапы реформирования полномочий прокуратуры вне уголовной сферы. Указаны ключевые вопросы, решение которых позволит обеспечить эффективную реализацию конституционной функции прокуратуры по защите прав граждан и интересов государства в суде, в случаях, предусмотренных законом, в условиях проходящих изменений в законодательстве. Обращено внимание на особенности организации оптимальной модели представительской деятельности. ; Стаття розкриває етапи реформування повноважень прокуратури поза кримінальною сферою. Зазначено ключові питання, вирішення яких дозволить забезпечити ефективну реалізацію конституційної функції прокуратури щодо захисту прав громадян та інтересів держави в суді, у випадках, визначених законом, в умовах триваючих змін у законодавстві. Звернуто увагу на особливості організації оптимальної моделі представницької діяльності.
UA: У статті проаналізовано сучасний стан пенсійної системи України. Розкриті основні недоліки реформування діючого пенсійного законодавства. EN: The article analyzes the current state pension system of Ukraine. Rose-covered main disadvantages of reforming the current pension legislation.
Проаналізовано деякі сучасні проблеми законодавчого регулювання адміністративної відповідальності в Україні. Наголошено на необхідності забезпечення реалізації конституційних принципів відповідальності, зокрема її індивідуалізації. Зроблено висновок про необхідність реального реформування законодавства про адміністративні правопорушення шляхом розробки і прийняття нового Кодексу України про адміністративні проступки. Проанализированы некоторые современные проблемы законодательного регулирования административной ответственности в Украине. Отмечена необходимость обеспечения реализации конституционных принципов ответственности, в частности ее индивидуализации. Сделан вывод о необходимости реального реформирования законодательства об административных правонарушениях путем разработки и принятия нового Кодекса Украины об административных проступках. Some modern problems of legislative regulation of administrative responsibility in Ukraine are analyzed in the article. It was mentioned that in 2012 due to the adoption of new Criminal Procedural Code of Ukraine the task to develop new Code of administrative offenses and Law on criminal offenses was made. Nevertheless neither first, nor second wasn't adopted. Moreover, the draft of the Code of administrative offenses was made only in doctrinal level, the official draft is still absent. The new Code should consist only that offenses, which cases are considered in administrative order. Therefore, administrative offenses, which cases now consider by court (judges), it is expedient to define as criminal offenses. The necessity of ensuring the real codification of the legislation on administrative offenses is determined, wherefore to provide the mechanism, which would ensure concentration of all norms which set administrative responsibility, in Code of administrative offenses. It should also regulate the issue of administrative responsibility of legal entities, the recognition of which as the subjects of this responsibility in our time remains controversial. The necessity of ...
У статті досліджується питання реформування діючої моделі місцевого самоврядування в Україні. Автор звертає увагу на те, що вона й досі містить велику кількість залишків радянської системи, а це гальмує, серед іншого, і розвиток громадянського суспільства. Адже місцеве самоврядування, за умови функціонування ефективної моделі, сприяє його розвитку.
Метою дослідження, окрім аналізу реформування діючої моделі місцевого самоврядування, є надання деяких пропозицій щодо формування нової моделі. Аналіз також допомагає з'ясувати механізми публічного адміністрування, удосконалення яких сприятиме модернізації системи публічного управління і розвиткові громадянського суспільства в країні.
Наукова новизна статті полягає у вивченні результативності реформ на предмет правової, організаційної та фінансової автономій органів місцевого самоврядування. Зроблено спробу проаналізувати правову автономію, яка зводиться до функціонування повноважень, визначених Конституцією та іншими законами. Такі повноваження повинні бути повними і винятковими, в їх межах органи місцевого самоврядування мають отримувати свободу дій з метою здійснення власних ініціатив з питань, які відносяться до їх компетенції. Надана оцінка організаційної автономії, яка надає можливість органам місцевого самоврядування самостійно визначати свою внутрішню структуру (відповідно до місцевих особливостей) з метою забезпечення ефективного управління. Наголошено, що організовуючи в межах законодавства свою діяльність, органи місцевого самоврядування не повинні підпорядковуватися іншим органам, а адміністративний контроль за їхньою діяльністю може відбуватися лише з метою дотримання конституційності та законності. Зроблено короткий аналіз фінансової автономії органів місцевого самоврядування щодо права в межах державної політики володіти та вільно розпоряджатися власними коштами при здійсненні своїх повноважень.
Висновок. Для майбутньої моделі публічного управління України місцеве самоврядування має одне з першочергових значень. Завдяки йому кожен громадянин має можливість відчути, що реалізація демократії можлива за особистої участі кожного. І конституційне право на свободу, серед іншого, якраз і здійснюється через право на місцеве самоврядування. Але для цього потрібно, щоб місцеве самоврядування перетворилося на дієве й ефективне, його сучасна модель позбулася залишків радянської системи, а його органи повноцінно відновили правову, організаційну і фінансову автономії. За таких умов можна створювати багаторівневу модель публічного управління, вибудовуючи її від людини (а не територіальної громади) як головної одиниці цієї моделі.