Suchergebnisse

The article researches the phenomenon of so-called philosophia togata examining such issues as the emergence of Roman philosophy during one of the most exciting periods in Roman history. It considers the themes being a subject for study for a long time: the processes of social-psychological and cultural changes in Rome in Hellenistic age, the significance and extent of Greek influence, the new Roman life-styles and the reception of the philosophical doctrines of Greek thinkers such as Stoics, Epicureans and other philosophical schools. To my opinion, it is a subject on which there are still important and interesting questions to be asked and many worthwhile things to be said. An attempt is made to combine history of philosophy with history of culture and to place Roman philosophy and philosophers in a cultural context of Hellenization of Latin west and Roman response to this challenge. Focusing on topics such as Roman attitudes towards Greek culture, images of Greeks in Italy, crises of traditional values of mores maiorum, Roman intelligentsia, the article considers practices of philosophy in Rome as phenomenon of restricted identification or participation as a result of negative assessment of philosophy as otium in Roman society. An emphasis is made on the paradoxical status of philosophy in the Roman way of life and in the contradictions of playing the role of a Roman philosopher.The traditional roman mentality was scandalized by advent of Greek philosophers to Italy and strongly opposed to the first attempts of transplantation of philosophy into social organism of civitas. Roman authorities viewed Greek visitors and their intellectual shows, foreign ideas in general as a serious danger for mores maiorum and a kind of so-called nova flagitia. The expulsion of philosophers followed several times during the 2nd century B.C. It took hundreds of years to overcome the general prejudice and to legalize philosophy in Rome not only as tolerated otium cum dignitate but needful and commonly respected medicina animae. As we can see, wars against philosophy took place from time to time not only in republican period, but also during Early Empire, under the principate regime.So, the process of appropriation of philosophy by Roman cultural elite was slow, often frustrated and essentially limited being localized in private life and non-formal contacts in social microgroups (amical circles). Its territory was Roman otium (leisure as a part of traditional Roman way of life) and it met negative public and official assessment that cannot be ignored by aristocratic elite in this so-called shame culture. The representatives and enthusiasts of philosophy (for example Cicero) had to justify their philosophical conversion. Therefore the Roman soul was divided in its own reactions towards alien philosophy and felt uneasiness in practicing it. The conduct of its Roman adepts is often very different and depends on various social contexts and situations.We consider the antagonism between Roman philhellenism and traditionalism in general not as a struggle of two cultural (or even political) parties but as an inner conflict of two elements of divided Roman psyche which determines the phenomenon of restricted participation in philosophical pursuit during the period of Roman cultural history viewed here. Manuscript received 10.09.2020 ; Статтю присвячено рецепції грецької філософії в Римі і типу римського філософування періоду кінця республіки. У центрі уваги перший в історії європейської культури досвід утворення власної філософської традиції шляхом так званої імплантації (або трансферу) – отримання готового культурного продукту від «батьківщини філософії». Цей досвід розглянуто як невідокремну складову процесу культурної еллінізації латинського Заходу, що став наслідком входження Риму до системи елліністичної цивілізації. Автор намагається побачити місце, яке зайняла філософія як «чужорідне тіло» в організмі римського соціуму, і торкається питань про сполучення адаптації, наслідування і креативності в цьому досвіді та специфіки феномену philosophia togata.Матеріал надійшов 10.09.2020

The purpose of the study is to determine the main directions and forms of cultural dialogue between Ukraine and Greece. With the help of philosophical, historical and cultural characteristics of the relations between the two countries the study describes cultural dialogue between Ukraine and Greece in XVII-XVIII centuries. The following methods are used for the research: historical method shows the evolution of knowledge in the area of dialogue; comparative and hermeneutic methods help to study, compare and in particular interpret the texts, etc.This leads to scientific novelty. Between I and the other person there appears Sacrum (spirituality). SACRUM through Απτοδοκσις'u (strict observance of the principles of any doctrine, in our case – Orthodoxy) as an effective direction or category contributes to a positive problem-solving dialogue. Conclusions. Sacrum really shapes a dialogue and circulation of relations is a dramatic confirmation of this idea. Thus, the cultural dialogue between Ukraine and Greece in XVII-XVIII centuries is a bright palette of a struggle and cultural achievements, in which fate and fortunes of people, religion, education and economy are closely intertwined. The cultural dialogue between Ukraine and Greece in XVII-XVIIIcenturies is a strong, bright impetus to the development of culture between the two countries, which successfully implements the formula of "I – You" where instead of dash there is spirituality, faith and Orthodoxy, where the conversation turns into the trade and economic, religious and political relations and traditions can develop, be kept up and return to the origin. ; Целью исследования является определение основных форм и направлений культурного диалога Украины и Греции. С помощью философской и историко-культурной характеристики отношений между двумя странами охарактеризован культурный диалог Украины и Греции в XVII-XVIII вв. Для исследования использовались следующие методы: исторический, показывающий эволюцию знаний в области диалога. Компаративный и герменевтический методы используются для анализа, сравнения, в частности толкования текстов и т. К научной новизне работы отнесены: появление между Я и Другой Sacrum (духовности). Sacrum, что с помощью Απτοδοκσιςь (неукоснительное соблюдение принципов любого учения, в нашем случае православие) как действенного направления или категории Sacrum способствует положительному решению проблем диалога. Выводы. Sacrum действительно формирует диалог, а "круговорот" отношений является ярким подтверждением этой гипотезы. Культурный диалог Украины и Греции XVII-XVIII вв. – это яркая палитра борьбы, культурных свершений, в которой переплелись судьбы людей, религия, образование, экономика. Это сильный толчок для развития культуры двух стран: когда удачно воплощается формула "Я – Ты", а место "тире" занимает духовность, религия, вера, Православие; когда беседа превращается в торгово- экономические и религиозно-политические отношения, а традиции имеют возможность развиваться, храниться и возвращаться к первоисточнику. ; Метою дослідження є визначення основних форм та напрямів культурного діалогу України та Греції. За допомогою філософської та історико-культурної характеристики відносин між двома країнами охарактеризовано культурний діалог України та Греції у XVII–XVIII ст. Для дослідження використовувалися такі методи: історичний, що показує еволюцію знань у галузі діалогу. Компаративний і герменевтичний методи використовуються для аналізу, порівняння, зокрема тлумачення текстів тощо. До наукової новизни роботи віднесено: появу між Я та Інший Sacrum (духовності). Sacrum, що за допомогою Απτοδοκσις'у (неухильне дотримання принципів будь-якого вчення, в нашому випадку – православ'я) як дієвого напряму чи категорії Sacrum'у сприяє позитивному вирішенню проблем діалогу. Висновки. Sacrum дійсно формує діалог, а "кругообіг" відносин є яскравим підтвердженням цієї гіпотези. Культурний діалог України та Греції XVII– XVIII ст. – це яскрава палітра боротьби, культурно-мистецьких звершень, в котрій переплелися людські долі, релігія, освіта, економіка. Це сильний поштовх для розвитку культури двох країн: коли вдало втілюється формула "Я–Ти", а місце "тире" займає духовність, релігія, віра, Православ'я; коли бесіда перетворюється на торговельно-економічні та релігійно-політичні стосунки, а традиції мають можливість розвиватися, зберігатися та повертатися до першоджерела.

Gottfried Semper (1803–1879) left behind a voluminous legacy of architectural-theory writings. The manner, in his works, in which he analysed architecture from a cultural-historical perspective as the key discipline in human artistry continues to exert a deep fascination up until today. The "London Writings" make available previously unpublished or little-known texts originating during Semper's exile in London (1850–1855) in a critical and commented edition, including in their original wordings. Swayed by his impressions of the first Great Exhibition of 1851 and as a lecturer at the Department of Practical Art, it was in London that Semper laid the foundations for his theoretical magnum opus "Der Stil" (Style, 1860/63). He counterpoised the phenomena of the globalised flow of merchandise and a globalisation of knowledge that he observed with his thoughts on the global development of architectural culture in all its manifold material, social and political conditions. The edition is the outcome of a joint SNSF research project between the Institute for History and Theory of Art and Architecture (ISA) at the Università della Svizzera italiana and the Institute for the History and Theory of Architecture (gta) at ETH Zurich.

The author has viewed the structure of the "Materials of the Biographic Dictionary" of Western Ukrainian public persons, politicians and men of culture of the end of the 18 th – the beginning of the 19 th century, compiled by the famous bibliographer Ivan O. Levytskyi. The author has also suggested and briefly analysed the concept of publishing the guide to these materials. Key words: I. O. Levytskyi, biographic dictionary, biography studies, source studies, Halychyna. ; Розглянуто структуру "Матеріалів до біографічного словника" західно-українських громадсько-політичних та культурних діячів кінця ХVІІІ – ХІХ ст., укладених відомим бібліографом Іваном Ом. Левицьким. Запро-поновано і коротко проаналізовано концепцію видання покажчика цих матеріалів. Ключові слова: І. О. Левицький, біографічний словник, біографістика, джерелознавство, Галичина.

From the 14th century to the first two decades of the 16th century, vast historical urban expansion took place in Emilia-Romagna, mainly due to offensives by lords and the reassertion of pontifical prerogatives. The aim of the paper is to analyze the evolution of the way history is told by chroniclers as well as their sensibilities. For this, we focused on seventy chronicles written in Rimini, Cesena, Forli, Bologna, Modena, Reggio-Emilia and Ferrara. First, the authors, the outline of the texts and their evolution are presented. Then the paper sheds light on the political stakes behind the original stories. Subsequently, the geographical location of the chroniclers is considered to analyze their points of view on their cities and, more widely, on the world. Images lead to other considerations: messages of the drawings inserted in the manuscripts, margin iconography, visual communication in the city, and icons of the power. Analysis of the descriptions of power holders gives an overview of the chroniclers' criticisms and praises. Finally we reveal how the city and the societies in transformation are evoked in the 15th and 16th centuries. ; L'Émilie-Romagne, entre offensives seigneuriales et réaffirmation des prérogatives pontificales, connaît une abondante production historique citadine du XIVe siècle aux deux premières décennies du XVIe siècle. La transformation de l'écriture de l'histoire et la sensibilité des chroniqueurs sont analysées à partir de soixante-dix chroniques issues de Rimini, Césène, Forli, Bologne, Modène, Reggio Emilia et Ferrare.Après avoir présenté les auteurs, la forme des textes et leur évolution, l'étude expose les enjeux politiques des histoires des origines. L'espace est ensuite considéré afin de préciser le regard porté par ces chroniqueurs sur leur cité et, de là, sur l'espace régional et sur le monde. Les images ouvrent une autre dimension de la pensée des auteurs. Les messages des dessins insérés dans les manuscrits ainsi que l'iconographie des marges, la communication par l'image ...

The article deals with visual presentation of the mounted shock combat with couched lance in the famous French manuscript MS M.638, known as Morgan Old Testament (Macejowski Bible), which is widely regarded as the most famous artifact of the middle 13th century chivalric culture. This manuscript is preserved in Pierpont Morgan Library & Museum in New York. Iconographic program of Morgan Old Testament shows large battle narrations where biblical characters are presented as medieval chivalry, equipped according to the western medieval military fashion of the 13th century. This article is devoted to analyzing Morgan Old Testament's presentations of mounted shock combat with couched lance. Out of 32 battle scenes in the manuscript only 8 scenes contain images with mounted shock attacks, which proves the unique nature of this technique. Each scene depicts an individual, rather than a collective use of this technique. Such proportions and form of visual narration confirm the exclusivity of this battle technique, and its effectiveness in personal collisions, which supports John France's conclusions. The program of miniatures' visual narration in small details corresponds to the battles' narrations from the XIII century text sources written in popular languages (chansons de gestes and rhymed and prose chroniques). The following conclusion is made: the probability of the Morgan Testament as a historical source for warfare reconstruction is closely linked to the probability of the whole body of such text sources and cannot be considered in isolation. The military authenticity of the texts quoted above and the competence of their authors and recipients in the military affair are beyond doubt, and, therefore, the miniatures of the Bible of Morgan can help recognize presentations of a mounted shock combat with couched lance as correct and accurate as regards to the Middle Ages warfare realities in 13th century. ; У статті розглядається зображення взірцевого рицарського тактичного прийому – таранного бою кушованим списом у одній з найвідоміших візуальних пам'яток рицарської культури середини ХІІІ ст. – манускрипті № MS M.638, відомого як Старий Заповіт Моргана або Біблія Мацейовського, що перебуває зараз на збереженні в бібліотеці Пірпонта Моргана в Нью Йорку. Іконографічна програма пам'ятки містить розбудовану візуальну нарацію біблійних битв, де персонажі Старого Завіту представлені як середньовічні рицарі, екіпіровані та озброєні відповідно технологічного рівня та воєнної моди що панували на Середньовічному Заході в середині ХІІІ ст. В даній роботі проаналізовано кількість, способи та вірогідність зображення таранного бою на рукописних мініатюрах манускрипту MS M.638. Автор приходить до таких висновків. З 32 двох батальних сюжетів манускрипту лише 8 містять зображення таранного бою, що підтверджує ексклюзивність прийому. Всі 8 мініатюр подають зображення індивідуальної, а не колективної таранної атаку що підтверджує висновок Джона Френса про ефективність цього прийому передусім персональних зіткненнях. Програма візуальної нарації мініатюр до дрібних деталей співпадає з батальними повідомленнями текстових нараційних джерел ХІІІ ст. написаних народними мовами і цитованих вище. Таким чином проблема вірогідності Заповіту Моргана як історичного джерела до мілітарних реконструкцій є тісно пов'язаною з вірогідністю усього корпусу таких текстових джерел і не може розглядатися сепаратно. Автентичність цитованих вище текстів, компетентність їх авторів та адресатів у військовій справі не підлягає сумніву, а отже і за мініатюрами Біблії Моргана можна визнати представлення таранного бою адекватне мілітарним реаліям на Середньовічному Заході в ХІІІ ст.

The article deals with visual presentation of the mounted shock combat with couched lance in the famous French manuscript MS M.638, known as Morgan Old Testament (Macejowski Bible), which is widely regarded as the most famous artifact of the middle 13th century chivalric culture. This manuscript is preserved in Pierpont Morgan Library & Museum in New York. Iconographic program of Morgan Old Testament shows large battle narrations where biblical characters are presented as medieval chivalry, equipped according to the western medieval military fashion of the 13th century. This article is devoted to analyzing Morgan Old Testament's presentations of mounted shock combat with couched lance. Out of 32 battle scenes in the manuscript only 8 scenes contain images with mounted shock attacks, which proves the unique nature of this technique. Each scene depicts an individual, rather than a collective use of this technique. Such proportions and form of visual narration confirm the exclusivity of this battle technique, and its effectiveness in personal collisions, which supports John France's conclusions. The program of miniatures' visual narration in small details corresponds to the battles' narrations from the XIII century text sources written in popular languages (chansons de gestes and rhymed and prose chroniques). The following conclusion is made: the probability of the Morgan Testament as a historical source for warfare reconstruction is closely linked to the probability of the whole body of such text sources and cannot be considered in isolation. The military authenticity of the texts quoted above and the competence of their authors and recipients in the military affair are beyond doubt, and, therefore, the miniatures of the Bible of Morgan can help recognize presentations of a mounted shock combat with couched lance as correct and accurate as regards to the Middle Ages warfare realities in 13th century. ; У статті розглядається зображення взірцевого рицарського тактичного прийому – таранного бою кушованим списом у одній з найвідоміших візуальних пам'яток рицарської культури середини ХІІІ ст. – манускрипті № MS M.638, відомого як Старий Заповіт Моргана або Біблія Мацейовського, що перебуває зараз на збереженні в бібліотеці Пірпонта Моргана в Нью Йорку. Іконографічна програма пам'ятки містить розбудовану візуальну нарацію біблійних битв, де персонажі Старого Завіту представлені як середньовічні рицарі, екіпіровані та озброєні відповідно технологічного рівня та воєнної моди що панували на Середньовічному Заході в середині ХІІІ ст. В даній роботі проаналізовано кількість, способи та вірогідність зображення таранного бою на рукописних мініатюрах манускрипту MS M.638. Автор приходить до таких висновків. З 32 двох батальних сюжетів манускрипту лише 8 містять зображення таранного бою, що підтверджує ексклюзивність прийому. Всі 8 мініатюр подають зображення індивідуальної, а не колективної таранної атаку що підтверджує висновок Джона Френса про ефективність цього прийому передусім персональних зіткненнях. Програма візуальної нарації мініатюр до дрібних деталей співпадає з батальними повідомленнями текстових нараційних джерел ХІІІ ст. написаних народними мовами і цитованих вище. Таким чином проблема вірогідності Заповіту Моргана як історичного джерела до мілітарних реконструкцій є тісно пов'язаною з вірогідністю усього корпусу таких текстових джерел і не може розглядатися сепаратно. Автентичність цитованих вище текстів, компетентність їх авторів та адресатів у військовій справі не підлягає сумніву, а отже і за мініатюрами Біблії Моргана можна визнати представлення таранного бою адекватне мілітарним реаліям на Середньовічному Заході в ХІІІ ст.

From the 14th century to the first two decades of the 16th century, vast historical urban expansion took place in Emilia-Romagna, mainly due to offensives by lords and the reassertion of pontifical prerogatives. The aim of the paper is to analyze the evolution of the way history is told by chroniclers as well as their sensibilities. For this, we focused on seventy chronicles written in Rimini, Cesena, Forli, Bologna, Modena, Reggio-Emilia and Ferrara. First, the authors, the outline of the texts and their evolution are presented. Then the paper sheds light on the political stakes behind the original stories. Subsequently, the geographical location of the chroniclers is considered to analyze their points of view on their cities and, more widely, on the world. Images lead to other considerations: messages of the drawings inserted in the manuscripts, margin iconography, visual communication in the city, and icons of the power. Analysis of the descriptions of power holders gives an overview of the chroniclers' criticisms and praises. Finally we reveal how the city and the societies in transformation are evoked in the 15th and 16th centuries. ; L'Émilie-Romagne, entre offensives seigneuriales et réaffirmation des prérogatives pontificales, connaît une abondante production historique citadine du XIVe siècle aux deux premières décennies du XVIe siècle. La transformation de l'écriture de l'histoire et la sensibilité des chroniqueurs sont analysées à partir de soixante-dix chroniques issues de Rimini, Césène, Forli, Bologne, Modène, Reggio Emilia et Ferrare.Après avoir présenté les auteurs, la forme des textes et leur évolution, l'étude expose les enjeux politiques des histoires des origines. L'espace est ensuite considéré afin de préciser le regard porté par ces chroniqueurs sur leur cité et, de là, sur l'espace régional et sur le monde. Les images ouvrent une autre dimension de la pensée des auteurs. Les messages des dessins insérés dans les manuscrits ainsi que l'iconographie des marges, la communication par l'image dans la ville et les icônes du pouvoir sont ainsi interprétés. L'analyse du discours tenu sur les hommes de pouvoir complète l'approche permettant d'appréhender les clichés, les critiques et les représentations des auteurs. Les manifestations du pouvoir viennent clore l'étude. L'évocation de la ville et de la société par les chroniqueurs écrivant entre la fin du XVe siècle et le XVIe siècle, est abordée pour finir. ; L'Emilia Romagna, tra offensive delle signorie e riaffermazione delle prerogative pontifice, conosce una abbondante produzione storica cittadina dal XIV secolo fino ai primi due decenni del XVI secolo. La trasformazione della scrittura della storia e la sensibilità dei cronisti sono analizzati a partire dalle settanta cronache redatte a Rimini, a Cesena, Forlì, Bologna, Modena, Reggio Emilia e Ferrara. Dopo aver presentato gli autori, la forma dei testi e la loro evoluzione, lo studio espone le scommesse (o poste) politiche delle storie delle origini. Lo spazio è poi considerato per precisare lo sguardo che questi cronisti rivolgono alla loro città e, di qui, sullo spazio della loro regione e sul mondo. Le immagini autorizzano inoltre altre considerazioni. Vengono interpretati i messaggi veicolati dai disegni inseriti nei manoscritti, l'iconografia dei margini, la comunicazione attraverso l'immagine nella città e le icone del potere. L'analisi del discorso tenuto sugli uomini di potere completa l'approccio permettendo di cogliere critiche e lodi dei cronisti. Viene affrontata, poi, la rievocazione della città e di una società in trasformazione fatta dagli autori che scrivono tra la fine del XV e il XVI secolo.

From the 14th century to the first two decades of the 16th century, vast historical urban expansion took place in Emilia-Romagna, mainly due to offensives by lords and the reassertion of pontifical prerogatives. The aim of the paper is to analyze the evolution of the way history is told by chroniclers as well as their sensibilities. For this, we focused on seventy chronicles written in Rimini, Cesena, Forli, Bologna, Modena, Reggio-Emilia and Ferrara. First, the authors, the outline of the texts and their evolution are presented. Then the paper sheds light on the political stakes behind the original stories. Subsequently, the geographical location of the chroniclers is considered to analyze their points of view on their cities and, more widely, on the world. Images lead to other considerations: messages of the drawings inserted in the manuscripts, margin iconography, visual communication in the city, and icons of the power. Analysis of the descriptions of power holders gives an overview of the chroniclers' criticisms and praises. Finally we reveal how the city and the societies in transformation are evoked in the 15th and 16th centuries. ; L'Émilie-Romagne, entre offensives seigneuriales et réaffirmation des prérogatives pontificales, connaît une abondante production historique citadine du XIVe siècle aux deux premières décennies du XVIe siècle. La transformation de l'écriture de l'histoire et la sensibilité des chroniqueurs sont analysées à partir de soixante-dix chroniques issues de Rimini, Césène, Forli, Bologne, Modène, Reggio Emilia et Ferrare.Après avoir présenté les auteurs, la forme des textes et leur évolution, l'étude expose les enjeux politiques des histoires des origines. L'espace est ensuite considéré afin de préciser le regard porté par ces chroniqueurs sur leur cité et, de là, sur l'espace régional et sur le monde. Les images ouvrent une autre dimension de la pensée des auteurs. Les messages des dessins insérés dans les manuscrits ainsi que l'iconographie des marges, la communication par l'image dans la ville et les icônes du pouvoir sont ainsi interprétés. L'analyse du discours tenu sur les hommes de pouvoir complète l'approche permettant d'appréhender les clichés, les critiques et les représentations des auteurs. Les manifestations du pouvoir viennent clore l'étude. L'évocation de la ville et de la société par les chroniqueurs écrivant entre la fin du XVe siècle et le XVIe siècle, est abordée pour finir. ; L'Emilia Romagna, tra offensive delle signorie e riaffermazione delle prerogative pontifice, conosce una abbondante produzione storica cittadina dal XIV secolo fino ai primi due decenni del XVI secolo. La trasformazione della scrittura della storia e la sensibilità dei cronisti sono analizzati a partire dalle settanta cronache redatte a Rimini, a Cesena, Forlì, Bologna, Modena, Reggio Emilia e Ferrara. Dopo aver presentato gli autori, la forma dei testi e la loro evoluzione, lo studio espone le scommesse (o poste) politiche delle storie delle origini. Lo spazio è poi considerato per precisare lo sguardo che questi cronisti rivolgono alla loro città e, di qui, sullo spazio della loro regione e sul mondo. Le immagini autorizzano inoltre altre considerazioni. Vengono interpretati i messaggi veicolati dai disegni inseriti nei manoscritti, l'iconografia dei margini, la comunicazione attraverso l'immagine nella città e le icone del potere. L'analisi del discorso tenuto sugli uomini di potere completa l'approccio permettendo di cogliere critiche e lodi dei cronisti. Viene affrontata, poi, la rievocazione della città e di una società in trasformazione fatta dagli autori che scrivono tra la fine del XV e il XVI secolo.

Manuscript culture experienced physical limitations in the dissemination and exchange of ideas. For that reason, the lack of theoretical judgments on translation among Kyiv scribes can be justified not only by their absence, but also by the actuality that these monuments may not have survived since the earliest period. The more known judgments are those by Balkan – mainly Bulgarian – writers (St. Cyril the Philosopher and St. John the Exarch in the 10th century as well as Constantine of Kostenets at the turn of the 15th century) which were borrowed along with religious literature as the result of two South Slavonic influences. Evidently, it is impossible to unmistakably specify the criteria for semantic analysis on the basis of very short texts and vague expressions, but the fact is that there was already a term for designing the notion of "equivalence". This fact also indicates the existence of a clear-cut understanding that translation is a reproduction of the semantic content of foreign-language lexeme, taking into account its symbolically-marked interpretation in the source culture. The Old Ukrainian lexical network of translation activities is very rich, both from the etymological viewpoint, and from the semantic one (nine lexemes designate translation activities,). This network testifies to the then active political and social life of the Kyivan State. Meanwhile, the lexicographic sources record too few Early Middle Ukrainian contexts associated with translation (only two lexemes, but they derive from different stems), but the lexemes naming the subject of translation and the very action enable us to think that the Old Ukrainian term system of translation continued functioning in the 14th and 15th centuries.Key words: translation theory, South Slavonic influences, term system of translation, Old Ukrainian, Middle Ukrainian. ; Рукописна культура мала фізичні обмеження в поширенні та обміні ідей. Тому брак теоретичних суджень про переклад серед київських книжників можна обґрунтовувати не тільки їхньою відсутністю, але й тим фактом, що з найдавнішого періоду такі пам'ятки не збереглися. Відоміші є перекладознавчі або суміжні судження болгарських письменників, які прийшли разом із літературою у рамках південнослов'янських впливів. Лексична мережа давньоукраїнської мови на позначення перекладацької діяльності дуже багата з погляду етимологічного, і з погляду семантичного. На мережі позначилося активне політично-суспільне життя. Хоча лексикографічні джерела засвідчують мало контекстів початкового періоду середньоукраїнської мови, пов'язаних із перекладом, але лексеми для номінації суб'єкта дії та самої дії дозволяють думати, що перекладознавча терміносистема давньоукраїнської мови продовжувала функціонувати впродовж XIV-XV сторіч.Ключові слова: теорія перекладу, південнослов'янські впливи, терміносистема перекладу, давньоукраїнська мова, середньоукраїнська мова

Errata : p. 19, lg. 36 et p. 20, lg. 9 : la cote du manuscrit est BnF Eth. Abb. 152 (et non 225). Aussi, page 20, lire "1535" et non "1635" pour la date de la "dévastation de la région par les armées musulmanes". ; International audience ; A general overview of the manuscript tradition and culture in Ethiopia is followed by a description of what is here called «archives» in the Ethiopian Christian documentation. These texts, copied in the blank spaces of liturgical manuscripts, do deserve a closer attention. Therefore, the necessity of establishing a special diplomatic for the study of Ethiopian archival documents is presented. As an illustration of this necessity, comes a first description of the so called «Liber Axumae», published by C. Conti Rossini in 1909-10, which is until now the archetype of Ethiopian archives. When studying the structure of this editio princeps, one notice that it is made of a selection of documents extracted from various codices and organized according to chronological and typological a priori criteria. Examining these codices, two groups can be, at first, distinguished. One is made of the Golden Gospel of Aksum Seyon (BN Eth Abb 152). The other is made of various manuscripts amongst whom Bn Eth Abb 97 and 225, EMML 50 and Bodleian Eth. 26 (Bruce 93). Then, the historiographical and political reasons of building such a compilation of document from the 1770s' up to the late 19th c. is stressed.

Errata : p. 19, lg. 36 et p. 20, lg. 9 : la cote du manuscrit est BnF Eth. Abb. 152 (et non 225). Aussi, page 20, lire "1535" et non "1635" pour la date de la "dévastation de la région par les armées musulmanes". ; International audience ; A general overview of the manuscript tradition and culture in Ethiopia is followed by a description of what is here called «archives» in the Ethiopian Christian documentation. These texts, copied in the blank spaces of liturgical manuscripts, do deserve a closer attention. Therefore, the necessity of establishing a special diplomatic for the study of Ethiopian archival documents is presented. As an illustration of this necessity, comes a first description of the so called «Liber Axumae», published by C. Conti Rossini in 1909-10, which is until now the archetype of Ethiopian archives. When studying the structure of this editio princeps, one notice that it is made of a selection of documents extracted from various codices and organized according to chronological and typological a priori criteria. Examining these codices, two groups can be, at first, distinguished. One is made of the Golden Gospel of Aksum Seyon (BN Eth Abb 152). The other is made of various manuscripts amongst whom Bn Eth Abb 97 and 225, EMML 50 and Bodleian Eth. 26 (Bruce 93). Then, the historiographical and political reasons of building such a compilation of document from the 1770s' up to the late 19th c. is stressed.

Errata : p. 19, lg. 36 et p. 20, lg. 9 : la cote du manuscrit est BnF Eth. Abb. 152 (et non 225). Aussi, page 20, lire "1535" et non "1635" pour la date de la "dévastation de la région par les armées musulmanes". ; International audience ; A general overview of the manuscript tradition and culture in Ethiopia is followed by a description of what is here called «archives» in the Ethiopian Christian documentation. These texts, copied in the blank spaces of liturgical manuscripts, do deserve a closer attention. Therefore, the necessity of establishing a special diplomatic for the study of Ethiopian archival documents is presented. As an illustration of this necessity, comes a first description of the so called «Liber Axumae», published by C. Conti Rossini in 1909-10, which is until now the archetype of Ethiopian archives. When studying the structure of this editio princeps, one notice that it is made of a selection of documents extracted from various codices and organized according to chronological and typological a priori criteria. Examining these codices, two groups can be, at first, distinguished. One is made of the Golden Gospel of Aksum Seyon (BN Eth Abb 152). The other is made of various manuscripts amongst whom Bn Eth Abb 97 and 225, EMML 50 and Bodleian Eth. 26 (Bruce 93). Then, the historiographical and political reasons of building such a compilation of document from the 1770s' up to the late 19th c. is stressed.

Errata : p. 19, lg. 36 et p. 20, lg. 9 : la cote du manuscrit est BnF Eth. Abb. 152 (et non 225). Aussi, page 20, lire "1535" et non "1635" pour la date de la "dévastation de la région par les armées musulmanes". ; International audience ; A general overview of the manuscript tradition and culture in Ethiopia is followed by a description of what is here called «archives» in the Ethiopian Christian documentation. These texts, copied in the blank spaces of liturgical manuscripts, do deserve a closer attention. Therefore, the necessity of establishing a special diplomatic for the study of Ethiopian archival documents is presented. As an illustration of this necessity, comes a first description of the so called «Liber Axumae», published by C. Conti Rossini in 1909-10, which is until now the archetype of Ethiopian archives. When studying the structure of this editio princeps, one notice that it is made of a selection of documents extracted from various codices and organized according to chronological and typological a priori criteria. Examining these codices, two groups can be, at first, distinguished. One is made of the Golden Gospel of Aksum Seyon (BN Eth Abb 152). The other is made of various manuscripts amongst whom Bn Eth Abb 97 and 225, EMML 50 and Bodleian Eth. 26 (Bruce 93). Then, the historiographical and political reasons of building such a compilation of document from the 1770s' up to the late 19th c. is stressed.

International audience ; Knyghthod and Bataile is an English adaptation in verse of Vegetius' De re militari, written in 1459-1460 by a priest from Calais, preserved today in three manuscripts. Composed in the very troubled period of the wars of Roses, the main particularity of this adaptation of Vegetius is its strong polemical dimension – for the Lancastrians and against the Yorkists. It must be replaced not only in the field of polemical production of the period (treatises, manifestos, poems…), but also in the vast literary field of the fifteenth-century, marked by an intense reflection on the common weal of the kingdom and on the poetical form of this reflection. In this context, how and why did the author decide to use a strong normative frame – the treatise of Vegetius – to express a polemic, although this polemic is shifting, insofar as two of the three manuscripts of Knyghthod and Bataile have belonged to Yorkists and do not include the critical passages ? ; Knyghthod and Bataile est une adaptation versifiée en anglais du De re militari de Végèce, composée en 1459-1460 par un prêtre de Calais (alors sous domination anglaise). Composée dans la période particulièrement troublée de la guerre civile, dite guerre des Roses, la principale particularité de cette adaptation de Végèce est sa forte dimension polémique – en faveur des Lancastriens et contre les Yorkistes – qui doit être replacée non seulement dans le champ de la production polémique de la période (traités, manifestes, poèmes…), mais aussi dans le plus large champ littéraire anglais du xve siècle, marqué par une intense réflexion à la fois sur le bon gouvernement du royaume et sur la forme poétique de cette réflexion. Mais cette dimension polémique apparaît gommée dans deux des trois manuscrits conservés, au profit d'une dimension réformatrice déjà très présente dans le texte original. Cet article s'emploie donc à comprendre l'articulation entre ces différentes facettes, dans le contexte général de la formation d'un langage politique en anglais durant cette période.