A rhetoric of monuments to soldiers-Afghans in Ukraine: the problem of commemoration. ; Риторика пам'ятників воїнам-афганцям в Україні: проблема комеморації

Abstract

Symbolic politics affects on the form of national memory, through that people, as imaginary to nation, become political sense of the state. But the institutional level of politics of memory in the context of the political mode "over-produces" the idea of people and creates new discourse of memory. What can enter into contradictions and carry a destructive force for nation. The representation of war in Afghanistan through monuments, as monumental text, is the example of such a policy.Memory places are the markers of social groups. When they becomes too much, they cease to be appreciable. They are overlooked. And together with them as well the appreciableness of social groups gets lost. Because, according to J. Assman, memories are defined by the pronoun "we". When the state monopolizes right by heart, domination of collective memory above individual takes place. The mechanism of identity is formed through compulsion to remember.Mixing of entirely different events in one monumental text is split by the value of each historical event, and combination of two different symbols gives birth to the third. So character is created without sense. And symbol transforms to denoted without designating for the age which still remembers historical events.Monument, as the code which bears determined message, forms attitude to the history. As artificial sense that it is created due to society, the monument plays a big role in formation of national memory. But the monuments influence and to formation of party unconscious, as they create determined archetypes in the society. Due to them short-term society memory transforms to long-term.They influence formation of feeling of national unity, advantage, self-esteem. But, together with that, they can form and national injury, threaten to turn to revolutionary mood. Acting by the marker which influences specifications of "one's" and "strange", the monument is capable both to unite, and to separate society. ; Символічна політика впливає на форму національної пам'яті, через яку народ, як уявне нації, стає політичним смислом держави. Але інституційний рівень політики пам'яті у контексті політичного режиму «перевиробляє» ідею народу і створює новий дискурс пам'яті. Яка може вступати в протиріччя і нести руйнівну силу для нації. Репрезентація війни в Афганістані через пам'ятники, як монументальний текст, є прикладом такої політики.Міста пам'яті є маркерами соціальних груп. Коли їх стає занадто багато, вони перестають бути помітними. Їх не помічають. І разом з ними втрачається й помітність соціальних груп. Тому, що за висловом Я. Ассмана, спогади визначаються займенником «ми». Коли держава монополізує право на пам'ять, відбувається домінування колективної пам'яті над індивідуальною. Формується механізм ідентичності через примус пам'ятати.Змішування зовсім різних подій в одному монументальному тексті розщеплює значення кожної історичної події, а поєднання двох різних символів народжує третій, який створює знак без смислу. Так символ перетворюється на позначуване без позначувального для епохи, яка пам'ятає історичні події. А для епохи, яка буде отримувати недостатні знання про війну в Афганістані, цей знак знов перетвориться на символ, але вже з іншим наповненням змісту.Пам'ятник, як код, який несе певне повідомлення, формує ставлення до історії. Як штучний смисл, що створюється завдяки суспільству, пам'ятник відіграє велику роль у формуванні національної пам'яті. Але пам'ятники впливають і на формування колективного несвідомого, оскільки створюють певні архетипи у суспільстві. Завдяки ним короткострокова пам'ять суспільства перетворюється на довгострокову. Вони впливають на формування почуття національного єднання, гідності, самоповаги. Але, разом з цим, вони можуть формувати і національну травму, яка загрожує перетворитися на революційний настрій. Виступаючи маркером, який впливає на характеристики «своїх» та «чужих», пам'ятник здатен як об'єднувати, так і роз'єднувати суспільство.