Effectiveness of the Initiatives of Chernihiv Nobility in Exile in the Light of Sejm Resolutions of the Middle and Second Half of the 17th Century ; Результативність ініціатив Чернігівського рицарського кола на вигнанні у світлі сеймових ухвал середини – другої половини XVII століття

Abstract

The article analyzes the political activity of Chernihiv voivodeship nobility in exile during 1648–1667. The purpose of the work is to study the parliamentary activities of the forced migrants in the context of competitions for the establishment of control over Left-Bank Ukraine between the Polish-Lithuanian Commonwealth, the Zaporizhian Host, and the Tsardom of Muscovy. The chronological framework of the research is 1648–1667. The lower margin is due to the outset of the Cossack revolution, which initiated the process of transforming Chernihiv voivodeship into an integral part of the Hetmanate. The upper margin is justified by the conclusion of the Truce of Andrusovo, which left the region under the influence of the Moscow tsar for 13.5 years. Despite the fact that the diplomatic capitulation of the Polish-Lithuanian State was the Treaty of Perpetual Peace (1686), it was the Truce of Andrusovo that made refugees from Ukrainian voivodeships finally lose their estates, as indicated by the monetary compensation from the Moscow tsar.The article deals with the content of ambassadorial instructions, in which the szlachta raises the issue of returning its estates and providing compensation for its losses. In order to achieve those goals, voivodeship representatives used the full spectrum of possible parliamentary pressure, in particular, were ready to threaten the consistency of general sejm sessions. This ultimately led to receiving monetary compensations (however, insufficient, according to the petitioners). The sejm success of the Chernihiv nobility was modest. In the light of the difficult military and political situation in the country, the "Chernihiv issue" remained a minor problem in the face of greater threats. Despite this, even small achievements of Chernihiv members of parliament could not deny the fact of a high political activity during their "exile" period. ; У статті аналізується політична активність шляхти Чернігівського воєводства на вигнанні протягом 1648 – 1667 рp. Мета роботи полягає у вивченні парламентської діяльності вимушених мігрантів у контексті змагань за встановлення контролю над Задніпров'ям між Польсько-Литовською державою, Військом Запорозьким та Московським царством. Хронологічні рамки роботи охоплюють 1648 – 1667 рр. Нижня межа зумовлена початком козацької революції, що започаткувала процес перетворення Чернігівського воєводства на складову частину Гетьманщини. Верхня межа обґрунтована укладанням Андрусівського перемир'я, за яким цей регіон на 13,5 років потрапляв до сфери впливу московського царя. Попри те, що дипломатичною капітуляцією Польсько-Литовської держави став Вічний мир (1686), уже після Андрусова вигнанці з українських воєводств остаточно втратили свої маєтки, на що вказує грошова компенсація з боку Московського царства. У статті розглядається зміст посольських інструкцій, в яких шляхта порушує питання про повернення своїх маєтків та компенсацію збитків, пов'язаних з їх втратою. Для досягнення поставлених цілей представники воєводства використовували увесь спектр можливого парламентського тиску, зокрема були готові погрожувати зривом вального сейму. Головним результатом цього стало отримання грошового відшкодування (недостатнього, на думку прохачів). З приводу сеймових успіхів чернігівського рицарства підсумки були скромними. Зважаючи на скрутну військово-політичну ситуацію в державі, «чернігівське питання» залишалося другорядною проблемою на фоні більших загроз. Незважаючи на це, навіть незначні досягнення чернігівських парламентарів не можуть заперечити факт їх високої політичної активності в період «екзили».