ARTISAN AND GUILD IN EARLY ITALIAN RENAISSANCE (CASE OF BREVE OF SIENA ARTISTS GUILD, 1356) ; «ДОСІ НЕ БУЛО ТАК, ЩОБ НА ЗБОРИ ПРИЙШЛИ ВСІ…»: МАЙСТЕР І РЕМІСНИЧИЙ ЦЕХ ЗА ДОБИ РАННЬОГО РЕНЕСАНСУ (на матеріалі статуту цеху малярів С'єни 1356 року)

Abstract

The paper offers analysis of Breve (statute) of Siena painters guild, which was drawn up in 1356. The paper contains brief description of the history of the document introducing into scientific circulation. The document elaboration is traced within the context of Siena political history in the 14th century. The hypothesis is that the statute was called to life to make possible for painters to participate in the city elections and governance. The biggest group of the statute articles deals with guild organization, guild leaders' salaries, their status and duties, as well as common members' duties regarding the guild and its executives. Analysis of articles which regulate punishments and fines allows to conclude that Siena painters guild didn't set the standards for artists' productive or commercial activity as well as didn't watch its quality or quantity issues, except couple of isolated cases. The statute mainly dealt with guild members relations somehow concerned with production or professional activity. The guild could be considered as board of professionals to provide every guild member with opportunity to pursue his business with no interference from other guild members. Another point of interest for this board was to take care of the guild reputation because this reputation in its turn, formed every single guild member reputation. The author makes the conclusion that Siena guild of painters performed the functions of certain referent normative group which defined its members' duties via setting ethic norms which the members should to obey in their professional life and communication. The guild was the mean helped to make ones self-identification, and in this way to define his place within the system of social connections. ; Основний зміст дослідження становить аналіз тексту статуту цеху малярів С'єни, укладеного у 1356 році. У статті подано стислу довідку про історію введення документу до наукового обігу. Історія створення документу розглядається автором в контексті політичної історії С'єни XIV ст. Автор висуває припущення, що формально статут було укладено для того, щоб уможливити участь членів цеху у виборах та управлінні містом. Найбільшою є група статей, котрі регулюють організаційні питання діяльності цеху, різні її сторони та статус керівників цеху, зокрема, визначено платню, яка призначалася керівникам цеху, обов'язки керівників цеху та його членів. Аналіз статей, котрі регулюють накладання штрафів на членів цеху, дозволяє зробити висновок про те, що цех художників С'єни не виконував функції розробника та регулятора стандартів суто ремісничої та комерційної діяльності. Статут регулював насамперед відносини між майстрами, у той чи інший спосіб пов'язані з виробництвом, точніше, з професійною діяльністю. З огляду на це цех постає саме як колегія фахівців, яка була зацікавлена у тому, щоби кожний член цеху міг займатися своєю справою без загрози збитків чи перешкоджань з боку інших членів цеху, а також щоб реноме колегії було незаплямованим, оскільки це реноме, зворотнім чином, генерувало репутацію кожного члена цеху. Автор приходить до висновку, що с'єнський цех малярів виконував функції своєрідної референтної нормативної групи, яка досить чітко визначала права та обов'язки своїх членів, встановлюючи етичні правила та норми, яких вони мали дотримуватися у професійному житті та пов'язаному з ним спілкуванні. Італійський ремісничий цех постає насамперед засобом, що уможливлював самоідентифікацію майстра, у такий спосіб великою мірою визначаючи його місце в системі тогочасних соціальних зв'язків.