Substantiation of the conceptual basis and structure of state security as an object of public administration ; Обоснование понятийной основы и структуры государственной безопасности как объекта государственного управления ; Обґрунтування понятійної основи та структури державної безпеки як об'єкту державного управління

Abstract

Тhe object of research is state security and its element-by-element structure in the context of the objective attention of public administration. A problematic aspect is the lack of clarity of interpretation of the main category and identification of components of state security, which slows down the formation of effective mechanisms of public administration in the field of state security, and thus reduces its effectiveness. The study used methods of analysis and synthesis, induction and deduction, as well as decomposition, which allowed to clarify the definition of state security, its structure and provide a primary description of these components. The definition of «state security» is formed. It is proposed to understand the state of protection of various vector interests of the state and the citizen, which ensures the effective functioning of all spheres, industries, institutional sectors, mechanisms, implementation of functions and powers of the state for their development. An important emphasis on this situation is its achievement in a changing environment, external and internal threats. The separation of the following types of components of state security with the corresponding content load is motivated: security of national administration; political security; economic security; military security; security of public and legal order; social and humanitarian security; information and communication security; resource and environmental security; technical and technogenic safety; international diplomatic security. In comparison with the existing approaches, the applied unification terminological approach allows to emphasize quite concretely the content of concepts in the context of their «historical nature». In contrast to the existing approaches to the structure of state security, the presented segmentation of state security takes into account the domestic regulatory framework, global approaches to determining the objective attention of the state and its threats, current trends in civil society. Due to the implementation of the author's proposals in practice, state security as an object of public administration acquires a clear systematics, which allows to form both scientifically sound mechanisms of the latter and new areas of research. ; Объектом исследования является государственная безопасность и ее поэлементная структура в контексте объектного внимания государственного управления. Проблемным аспектом является отсутствие четкости трактовки основной категории и идентификации составляющих государственной безопасности, что замедляет формирование действенных механизмов государственного управления в сфере государственной безопасности, а следовательно снижает его эффективность. В ходе исследования были использованы методы анализа и синтеза, индукции и дедукции, а также декомпозиции, что позволило уточнить определение государственной безопасности, ее структуру и предоставить первичную характеристику этих составляющих. Сформировано определение «государственной безопасности». Под ним предлагается понимать состояние защищенности разновекторных интересов государства и гражданин, при котором обеспечивается эффективное функционирование всех сфер, отраслей, институциональных секторов, механизмов, реализация функций и полномочий государства с целью их развития. Важным акцентом в таком состоянии усматривается его достижение в условиях изменчивой среды, внешних и внутренних угроз. Мотивированно выделение среди составляющих государственной безопасности таких видов с соответствующей содержательной нагрузкой: безопасность общегосударственного управления; политическая безопасность; экономическая безопасность; военная безопасность; безопасность общественного и правового порядка; социально-гуманитарная безопасность; информационно-коммуникационная безопасность; ресурсно-экологическая безопасность; технико-техногенная безопасность; международно-дипломатическая безопасность. По сравнению с существующими подходами примененный унификационный терминологический подход позволяет достаточно конкретно акцентировать на содержании понятий в контексте их «исторической природы». В отличие от существующих подходов к структуре государственной безопасности, представленная сегментация государственной безопасности учитывает отечественное нормативно-правовое поле, мировые подходы к определению объектного внимания государства и его угроз, современные тенденции в развитии гражданского общества. Благодаря реализации авторских предложений на практике государственная безопасность как объект государственного управления приобретает четкую систематику, что позволяет формировать как научно-обоснованные механизмы последней, так и новые направления научных исследований. ; Об'єктом дослідження є державна безпека та її поелементна структура в контексті об'єктної уваги державного управління. Проблемним аспектом є відсутність чіткості трактування основної категорії та ідентифікації складових державної безпеки, що уповільнює формування дієвих механізмів державного управління в сфері державної безпеки, а отже знижує його ефективність. В ході дослідження були використані методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, а також декомпозиції, що дозволило уточнити визначення державної безпеки, її структуру та надати первинну характеристику цих складових. Сформовано визначення «державної безпеки». Під ним пропонується розуміти стан захищеності різновекторних інтересів держави та громадянина, за якого забезпечується ефективне функціонування всіх сфер, галузей, інституціональних секторів, механізмів, реалізація функцій та повноважень держави з метою їх розвитку. Важливим акцентом щодо такого стану вбачається його досягнення в умовах мінливого середовища, зовнішніх та внутрішніх загроз. Умотивовано виокремлення серед складових державної безпеки таких видів з відповідним змістовним навантаженням: безпека загальнодержавого управління; політична безпека; економічна безпека; військова безпека; безпека громадського та правового порядку; соціально-гуманітарна безпека; інформаційно-комунакаційна безпека; ресурсно-екологічна безпека; техніко-техногенна безпека; міжнародно-дипломатична безпека. У порівнянні з існуючими підходами застосований уніфікаційний термінологічний підхід дозволяє досить конкретно акцентувати на змісті понять в контексті їх «історичної природи». На відміну від існуючих підходів до структури державної безпеки, представлена сегментація державної безпеки враховує вітчизняне нормативно-правове поле, світові підходи до визначення об'єктної уваги держави та її загроз, сучасні тенденції до розвитку громадського суспільства. Завдяки реалізації авторських пропозицій на практиці державна безпека як об'єкт державного управління набуває чіткої систематики, що дозволяє формувати як науково-ґрунтовні механізми останньою, так і нові напрями наукових дослідів.