Normative coherence of philosophical discourse ; Нормативна когерентність філософського дискурсу

Abstract

The author of the article assumes that any human activity is normative. In the case of philosophical discourse, the normative ground is its indispensable condition, which makes it possible to compare the foundations of philosophy and other scientific disciplines. The norm (law) has, on the one hand, descriptive content related to the description of the noumenal world, and, on the other, prescriptive content related to the counterfactuality of what ought to be. The author emphasizes that the functional aspect of a norm is that it is a means of socially integrating the behavior of people and social groups into a whole. Due to the requirements and requirements of society, social groups are transformed into standards, models, standards of modal and obligatory behavior of the representatives of these groups, performing the function of motivation, orientation and legitimacy. In the second part of the article, the author focuses on a narrower understanding of discourse as speech, dialogue, discussions, which presuppose argumentation based on certain principles, rules, rules and regulations. This interpretation of discourse is peculiar to representatives of the ethics of discourse (K.-O. Apel, Y. Habermas, D. Böhler, V. Kulman, G. Gronke, etc.). Within ethics, principles, imperatives, rules, norms and guidelines both normalize the discourse and substantiate this discourse. Adherence to these principles, rules, norms, and guidelines ensures the normative coherence of discourse as the instance of consensus building on the basis of revealing the performative contradiction of the statement. The normative coherence of discourse is also the basis for its functioning as a meta-institution of justification of social (moral, legal) norms and legitimation of institutions of deliberative democracy in a society of communication and dialogical civilization. Summarizing, the author formulates generalized requirements-guidelines that make it possible to implement the principles, norms and rules of discourse as a meta-institutional instance of society. ; У статті стверджується, що будь-яка людська діяльність має нормативний характер. У разі філософського дискурсу нормативний фундамент є його неодмінною умовою, що вможливлює зіставність основ філософії та інших наукових дисциплін. Норма (закон) має, з одного боку, дескриптивний зміст, пов'язаний з описом ноуменального світу, а з іншого боку, прескриптивний зміст, пов'язаний з контрфактичністю того, що має бути. У другій частині статті автор зосереджує увагу на більш вузькому розумінні дискурсу як мовлення, діалогу, дискусії, ґрунтованих на арґументації за певними принципами, правилами, нормами та настановами. Таке тлумачення дискурсу властиве представникам етики дискурсу (К.-О. Апель, Ю. Габермас, Д. Бьолер, В. Кульман, Г. Ґронке та ін.). В етиці принципи, імперативи, правила, норми та настанови водночас і внормовують дискурс, і обґрунтовуються цим дискурсом. Дотримання цих принципів, правил, норм і настанов і забезпечує нормативну когерентність дискурсу як інстанції досягнення консенсусу на підставі виявлення перформативної суперечності твердження. У підсумку автор формулює узагальнені вимоги-настанови, що вможливлюють реалізацію принципів, норм і правил дискурсу як метаінституційної інстанції суспільства.