John Rawls and contemporary political philosophy (S. Freeman, F. Pettit, T. Pogge, D. Miller): Round Table Discussion of "Philosophical Thought" ; ДЖОН РОЛЗ ТА СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА ФІЛОСОФІЯ (С. Фримен, Ф. Петит, Т. Поґе, Д. Мілер): Опитування «Філософської думки»

Abstract

Translated from English by Denis Kiryukhin with the participation of Svetlana Shcherbak As evidenced by numerous publications in connection with the anniversary of J. Rawls? Are they purely a tribute to the memory of a scientist? Or, in fact, is the interest in his theoretical legacy not only fading now, but becoming more and more relevant? To understand this, we turned to several Western political philosophers, two of whom, Samuel Freeman and Thomas Poge, were not only students but also close friends of Rawls for many years, and asked them a series of questions: 1. John Rawls's Theory of Justice was published fifty years ago and has caused a great deal of controversy. Researchers agree that at one time this book became a starting point for further work in the field of political philosophy. But what is the role of Rawls' legacy today? Can we say that the Rawls era in political philosophy is over? 2. One of the key ideas of Rawls's "Political Liberalism" is that a free and democratic society (a well-ordered society, as Rawls would say) presupposes a pluralism of religious, philosophical and moral doctrines on which members of society cannot reach a rational agreement. According to Rawls, rational agreement is possible only on the principles that should regulate the basic structure of society. However, some critics believe that the idea of rational consent is in fact contrary to political pluralism and in fact a threat to democracy. Do you agree with this view? If so, what ensures the unity of a democratic political community? 3. In his most recent major work, The Law of Nations, Rawls writes that the emphasis in international human rights policy can help transform ineffective regimes and the behavior of rulers who are heartless about the well-being of their people. Thirty years ago, a number of countries chose the democratic path of development, but today in many of them we can see a crisis of democratic institutions and growing anti-democratic tendencies. Does this mean that Rawls was wrong and that we do not really have effective tools to transform undemocratic political cultures and uphold the ideas of political equality and freedom? ; Переклад з англійської Дениса Кірюхіна за участі Світлани Щербак Про що свідчать численні публікації у зв'язку з ювілеєм Дж. Ролза? Чи є вони суто даниною пам'яті вченого? Або ж насправді інтерес до його теоретичної спадщини наразі не лише не згасає, а й дедалі актуалізується? Аби зрозуміти це, ми звернулися до кількох західних політичних філософів, двоє з яких — Самуел Фримен і Томас Поґе — були не лише учнями, а й близькими друзями Ролза впродовж багатьох років, і запропонували їм низку запитань: 1. «Теорія справедливості» Джона Ролза була опублікована п'ятдесят ро- ків тому і викликала надзвичайно великий резонанс. Дослідники згодні, що свого часу ця книга стала відправною точкою для подальшої роботи в царині полі- тичної філософії. А от якою є роль спадщини Ролза сьогодні? Чи можемо ми ска- зати, що епоха Ролза в політичній філософії вже скінчилася? 2. Однією з ключових ідей Ролзового «Політичного лібералізму» є та, що віль- не й демократичне суспільство (добре впорядковане суспільство, як сказав би Ролз) передбачає плюралізм релігійних, філософських та моральних доктрин, щодо яких члени суспільства не можуть дійти раціональної згоди. Як ствер- джує Ролз, раціональна згода можлива лише щодо принципів, які мають реґулю- вати базову структуру суспільства. Однак певні критики вважають, що ідея раціональної згоди насправді суперечить політичному плюралізму і фактично становить загрозу демократії. Чи згодні ви з цією точкою зору? Якщо так, то що в такому разі забезпечує єдність демократичної політичної спільноти? 3. У своїй останній великій праці «Закон народів» Ролз пише про те, що на- голос у міжнародній політиці на правах людини може сприяти трансформації неефективних режимів і поведінки правителів, які бездушно ставиться до доб- робуту свого народу. Тридцять років тому шерег країн обрали демократичний шліх розвитку, але сьогодні у багатьох з них ми можемо спостерігати кризу демократичних інститутів та наростання антидемократичних тенденцій. Чи означає це, що Ролз помилявся і в нас насправді немає ефективних інструментів для перетворення недемократичних політичних культур і ствердження ідей політичної рівності та свободи?