Culture of tolerance: the origins of metaphysical meanings ; Культура толерантности: истоки метафизических смыслов ; Культура толерантності: витоки метафізичних сенсів

Abstract

The culture of tolerance is the subject of post-classical knowledge of conscious phenomena that influence the processes being a person and its ethno-national identity. There is a formation of a political nation that meets the requirements of European society and the spirit of ethno-social shifts, resulting in the formation of the corresponding meanings of network culture and global identity. The civilized spirit of freedom is the property of the content of the history philosophers and the realities of socio-cultural changes of being. The formation of a discursive space of tolerance establishes the contemporary meaning and meaning of a particular socio-cultural life, when the culture of tolerance was shaped by Europe at an early age of its civilization, and, through this, a combination of external structures with its internal world is achieved. Without the «philosophy of hope» there is no optimization of the reliability of the specialists training. In this context, the priority of the humanitarian aspect of the educational space is overcoming - and fragmentation of the reform process, also as the education and upbringing that embraced the makers of the product intelligence. Understand that all the priorities of educational reform have not only authoritative policies, but a positive meaning emerges only when the regions is headed by authoritative bearers of the patriotic-professional direction. And they find common actions with the Ministry of Education and Science, the intellect-environment, students, etc. Only through the achievement of a European level of academic freedoms, one can touch on the «pragmatics of the educational noosphere» the community will help the formation of reformers-officials to conduct dialogue in the sense of what this word has as a «difficult transitional state», after which there appears «civil enlightenment», the ability to find an understanding with society, in spite of the violent ignorance of radicals from the East or the West.The feeling of future specialists before the exit of the «crisis society» from the state of «permanent rebellion» is born despite the «hybridization of humanitarian situation». ; Культура толерантности является предметом постнекласического познания сознательных явлений, которые влияют на процессы становления личности и ее этнонациональную идентичность. Происходит формирование политической нации, которая соответствует требованиям европейского общества и духа этносоциальных сдвигов, в результате формируются соответствующие смыслы сетевой культуры и глобальная идентичность. Цивилизованный дух свободы есть свойство содержания философем истории и реалии социокультурных изменений бытия. Становление дискурсивного пространства толерантности устанавливает современные значения и смыслы конкретной социокультурной жизни, когда культуру толерантности формировала Европа в период раннего времени своей цивилизации, и благодаря этому достигается сочетание внешних структур со своим внутренним миром. Без «философии надежды» нет оптимизации надежности подготовки специалистов. В этом смысл приоритета гуманитарного аспекта образовательного пространства, преодоления и фрагментарности процесса реформирования, обучения и воспитания, охватившего создателей интеллект-продукта. Понять все приоритеты реформы образования могут не только авторитетные политики, положительный смысл появляется только тогда, когда в регионах отрасль возглавляют авторитетные носители патриотически профессионального направления. И находят общие действия с Министерством образования и науки, интеллект средой, студенчеством и тому подобное. Только через достижение европейского уровня академических свобод можно коснуться «прагматики образовательной ноосферы», община поможет становлению реформаторов чиновников, чтобы вести диалог в том значении, которое это слово имеет как «тяжелое переходное состояние», после которого появляется «гражданское прозрение», умение найти взаимопонимание с социумом, несмотря на воинственное невежество радикалов с Востока или Запада. Ощущение будущих специалистов к выходу «кризисного социума» из состояния «перманентного бунта» рождается, несмотря на «гибридизацию гуманитарной ситуативности». ; Культура толерантності є предметом постнекласичного пізнання свідомих явищ, котрі впливають на процеси становлення особистості та її етнонаціональну ідентичність. Відбувається формування політичної нації, яка відповідає вимогам європейського суспільства і духу етносоціальних зрушень, в результаті формуються відповідні сенси мережевої культури і глобальна ідентичність. Цивілізований дух свободи є властивість змісту філософем історії та реалії соціокультурних змін буття. Становлення дискурсивного простору толерантності встановлює сучасні значення і сенсу конкретного соціокультурного життя, коли культуру толерантності формувала Європа під час раннього часу своєї цивілізації, і завдяки цьому досягається поєднання зовнішніх структур зі своїм внутрішнім світом. Без «філософії надії» немає оптимізації надійності підготовки спеціалістів. В цьому зміст пріоритету гуманітарного аспекту освітнього простору, подолання і фрагментарності процесу реформування, навчання та виховання, що охопило творців інтелект-продукту. Зрозуміти всі пріоритети реформи освіти мають не тільки авторитетні політики. Позитивний сенс з'являється лише тоді, коли в регіонах галузь очолюють авторитетні носії патріотично-професійного напряму. І знаходять спільні дії із Міністерством освіти і науки, інтелект-середовищем, студентством тощо. Тільки через досягнення європейського рівня академічних свобод можна торкнутися «прагматики освітньої ноосфери», громада допоможе становленню реформаторів-чиновників, щоб вести діалог у тому значенні, яке це слово має як «тяжкий перехідний стан», після якого з'являється «громадянське прозріння», вміння знайти порозуміння з соціумом, попри войовниче невігластво радикалів зі Сходу чи Заходу.Відчуття майбутніх фахівців до виходу «кризового соціуму» із стану «перманентного бунту» народжується попри «гібридизацію гуманітарної ситуативності».