CONCEPTUAL FRAMEWORK OF THE FOREIGN POLICY STRATEGY OF THE KINGDOM OF NORWAY ; КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ ВНЕШНЕПОЛИТИЧЕСКОЙ СТРАТЕГИИ КОРОЛЕВСТВА НОРВЕГИЯ ; КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ КОРОЛІВСТВА НОРВЕГІЯ

Abstract

The article analyzes the conceptual foundations of the foreign policy strategy of theKingdomofNorway. It is noted that the influence of the state and the ability to achieve its goals in the foreign policy arena are largely associated with the country's strategic priorities. The approaches to the definition of the concept of "strategy" are described, which describe the behavioral motives for choosing strategic objectives and priorities. When choosing a strategy, it is necessary to assess the value of available resources and choose the most important goal, the achievement of which will be directed to further efforts, taking into account their usefulness for the country. The article explores the evolution of the Norwegian foreign policy discourse. It is noted that Norway's foreign policy discourse as a sovereign state is based on a combination of two areas - Norway's vulnerable position in the international arena as a small country and the need for political elites to reach consensus on foreign policy. The development of foreign policy ofNorwaytook place within the framework of three paradigms - neutralism, moralism and internationalism, which were formed due to the specifics of the identity ofNorwayas a small country. Scientists note that the coexistence of the three paradigms in the foreign policy ofNorwaywas the result of the so-called bifurcation between the security policy and diplomacy of values. It is noted that the main interests of Norway since the 90s began to concentrate in the field of transnational economic activity, promoting the idea of global governance; Norway's new foreign policy priority has become an "engagement policy," which was based on foreign policy efforts to overcome development problems, provide humanitarian assistance, maintain peace, and mitigate the effects of climate change. It is concluded thatNorwayimplements a foreign policy strategy based on the principle of "coherence," which implies the relationship betweenNorway's security policy and world political stability in general. ; В статье анализируются концептуальные основы внешнеполитической стратегии Королевства Норвегия. Отмечается, что влиятельность государства и возможность достижения своих целей на внешнеполитической арене в значительной степени связаны со стратегическими приоритетами страны. Исследуются подходы к определению понятия «стратегия», описывающих поведенческие мотивы выбора стратегических задач и приоритетов. При выборе стратегии необходимо оценить значение имеющихся ресурсов и выбрать наиболее важную цель, на достижение которой и будут направлены дальнейшие усилия с учетом их полезности для страны. В статье исследована эволюция норвежского внешнеполитического дискурса. Отмечается что в основе внешнеполитического дискурса Норвегии как суверенного государства лежит сочетание двух направлений - уязвимого положения Норвегии на международной арене как малой страны и необходимости достижения политическими элитами консенсуса по внешней политике. Развитие внешней политики Норвегии происходило в пределах трех парадигм - нейтрализма, морализма и интернационализма, сложившихся в силу специфики идентичности Норвегии как малой страны. Ученые отмечают, что сосуществование трех парадигм во внешней политике Норвегии имело следствием так называемой бифуркации между политикой безопасности и дипломатии ценностей. Отмечается, что основные интересы Норвегии с 90-х годов стали концентрироваться в сфере транснациональной экономической деятельности, продвижение идеи глобального управления; новым приоритетом внешней политики Норвегии стала «политика вовлечения», основу которой составляли внешнеполитические усилия по преодолению проблем развития, оказания гуманитарной помощи, поддержанию мира, смягчения последствий изменения климата. Сделан вывод, что Норвегия реализует внешнеполитическую стратегию с опорой на принцип «когерентности», что предполагает взаимосвязь между политикой безопасности Норвегии и мирополитеческой стабильностью в целом. ; Метою роботи зазначається аналіз розвитку концептуальних засад зовнішньополітичної стратегії Королівства Норвегії. В роботі здійснюється теоретико-методологічний аналіз підходів щодо тлумачення поняття «стратегії». Зазначаєьться, що дослідження логіки, яка лежить в основі прийняття рішень державою щодо вибору стратегічних пріоритетів, допомагає відтворити сам процес їх прийняття, сутність стратегічної поведінки держави, зосередитись на цілях, яких прагне досягти актор, наявних ресурсах і процесі вибору способу досягнення мети. У статті розглядається історична ретроспектива зовнішньополітичні пріоритетів Норвегії від часу отримання країною незалежності і до теперішнього часу. Зазначається, що розвиток зовнішньої політики Норвегії відбувався в межах трьох парадигм – нейтралізму, моралізму та інтернаціоналізму, сформованих внаслідок специфіки ідентичності Норвегії як малої країни. Показано, що протягом різних історичних періодів політичним керівництвом Норвегії реалізовувалася зовнішньополітична стратегія, яка включала в себе елементи всіх вищезазначених парадигм. Зазначено, що завершення Холодної війни та переоцінка Норвегією співвідношення безпекової політики та дипломатії цінностей мало наслідком виникнення «політики залучення», що базувалася на невід'ємному зв'язку між безпекою Норвегії та подоланням таких глобальних викликів як недорозвиненість ряду країн світу. Доведено, що незважаючи на статус малої країни, на міжнародно-політичній арені Норвегія реалізує зовнішньополітичну стратегію з охопленням як власного, так і інших регіонів світу з опорою на принцип «когерентності», що передбачає взаємозв'язок між розвитком слаборозвинених регіонів світу, безпекою Норвегії та світополітичною стабільністю в цілому. В зовнішній політиці Норвегії знайшло місце таке явище як злиття ідеалів та інтересів в тому сенсі, де ідеали виявилися включеними в широке розуміння поняття інтересів в той час, як інтереси забезпечуються шляхом використання мови та практики ідеалізму.