THEORIES OF WORLD ORDER TRANSITION AND THE CURRENT PHASE OF WORLD POLITICS ; ГОСУДАРСТВЕННО-ЧАСТНОЕ ПАРТНЕРСТВО В СФЕРЕ КИБЕРБЕЗОПАСНОСТИ КАК ВАЖНЫЙ ФАКТОР ЕВРОПЕЙСКОЙ СТАБИЛЬНОСТИ ; PUBLIC-PRIVATE PARTNERSHIP IN THE SPHERE OF CYBERSECURITY AS AN IMPORTANT FACTOR OF EUROPEAN STABILITY

Abstract

The article is devoted to the analysis of the benefits and challenges of public-private partnerships in the sphere of сybersecurity. Information technologies play a dominant role in the development of modern society. However, rapid progress in this area is closely linked to the emergence of more sophisticated, innovative threats. The information security system, which has developed within the framework of the modern world order, is one of the "pillars" of international stability. Therefore, it became necessary to distinguish cybersecurity as an important component of public life. The state has a particularly important role to play in the information and cybersecurity system, as it can take a number of organizational and technical measures to protect its information space. The article emphasizes that it is possible to reach significant success only by involving the private sector. There are many examples and confirmations of it in the world. Public-private partnership is one of the potential forms of effective cooperation between the representatives of public and private sectors. The overall goal of participating in PPPs, both private and public, is to increase cybersecurity. There is an obvious need to combine the capabilities, potential, experience, technical support, and funding of the public and private sectors to combat cyber threats. Each country is trying to find its own way in building a PPP, but such a partnership has already become a new effective mechanism to meet the challenges and threats in today's information society. The article explores the examples of public-private partnerships in the sphere of сybersecurity in the EU. ; Статья посвящена анализу преимуществ и вызовов государственно-частного партнерства в сфере кибербезопасности. Информационные технологии играют доминирующую роль в развитии современного общества. Однако быстрый прогресс в этой области тесно связан с появлением более сложных, инновационных угроз. Система информационной безопасности, сложившаяся в рамках современного мирового порядка, является одним из "столпов" международной стабильности. Появилась необходимость выделить кибербезопасность как важную составляющую общественной жизни. Государство должно играть особенно важную роль в системе информационной и кибербезопасности, поскольку оно может принять ряд организационных и технических мер по защите своего информационного пространства. В статье отмечается, что добиться значительного успеха можно лишь привлекая частный сектор. В мире существует много примеров и подтверждений. Государственно-частное партнерство является одним из потенциальных форм эффективного сотрудничества между представителями государственного и частного секторов. Общей целью участия в ГЧП, как для частного сектора, так и для государственных, является повышение кибербезопасности. Однако существует также ряд различных мотиваций и причин, почему партнерство может быть полезным для государственных и частных структур и какими могут быть общие выгоды от ГЧП. Например, для государственных структур основными причинами могут быть: ограниченность инструментов реализации государственной стратегии; в стратегии национальной безопасности должно быть предусмотрено участие негосударственных компаний; у правительства отсутствуют достаточные средства для привлечения всех малых стейкхолдеров к защите критической инфраструктуры; лучшее понимание защиты информации о критической инфраструктуре; создать взаимосвязь между различными инициативами частного сектора; доступ к ресурсам частного сектора (например, ценным экспертам), что облегчает установление стандартов. Для частных компаний основными причинами могут быть: выход решения проблемы за пределы организационных возможностей компании; недостаток вовлеченности высших руководителей к действиям; возможность влиять на будущую стратегию национальной безопасности; заинтересованность в действенных механизмах нейтрализации неадекватного государственного регулирования; доступ к государственным средствам; возможность влиять на национальное законодательство и обязательные стандарты; уверенность в качестве продуктов и услуг, поставляемых через ГЧП, поскольку это гарантируется правительством. Для общей выгоды основными причинами могут быть: желание устранить уязвимость от ранее пережитого негативного опыта; наличие провалов в обеспечении некоторых или всех этапов жизненного цикла безопасности; эволюционирования угроз с национального уровня на международный; недостаток доверия между конкурентами в пределах географических, секторальных или тематических областей, а следовательно, существует потребность в создании доверенной структуры для решения этой проблемы; обмен знаниями, опытом и передовой практикой; достижения устойчивости киберсистемы; налаживание прямых и надежных контактов с другими организациями. В статье доказывается, что существует очевидная потребность совместить возможности, потенциал, опыт, техническую поддержку и финансирование государственного и частного секторов для борьбы с киберугрозами. Каждая страна пытается найти свой путь в построении ГЧП, но такое партнерство уже стало новым эффективным механизмом для решения вызовов и угроз в современном информационном обществе. Надежный сектор кибербезопасности помогает не только защитить государство и его граждан, но и стать двигателем экономического роста. Особенно активными и успешными в сфере ГЧП являются страны-члены ЕС. Статья исследует примеры и особенности государственно-частного партнерства в сфере кибербезопасности в ЕС. ; Стаття присвячена аналізу переваг та викликів державно-приватного партнерства у сфері кібербезпеки. Інформаційні технології відіграють домінуючу роль у розвитку сучасного суспільства. Однак швидкий прогрес у цій галузі тісно пов'язаний з появою більш складних, інноваційних загроз. Система інформаційної безпеки, яка склалася в рамках сучасного світового порядку, є одним із "стовпів" міжнародної стабільності. З'явилась необхідність виділити кібербезпеку як важливу складову суспільного життя. Держава повинна відігравати особливо важливу роль в системі інформаційної та кібербезпеки, оскільки вона може вжити низку організаційних та технічних заходів для захисту свого інформаційного простору. У статті наголошується, що досягти значного успіху можна лише залучивши приватний сектор. У світі існує багато прикладів та підтверджень цього. Державно-приватне партнерство є однією з потенційних форм ефективної співпраці між представниками державного та приватного секторів. Загальною метою участі в ДПП, як для приватного сектору, так і для державни, є підвищення кібербезпеки. Однак існує також ряд різних мотивацій та причин, чому партнерство може бути корисним для державних та приватних структур та якими можуть бути спільні вигоди від ДПП. Наприклад, для державних структур основними причинами можуть бути: обмеженість інструментів реалізації державної стратегії; у стратегії національної безпеки має бути передбачена участь недержавних компаний; в уряду відсутні достатні кошти для залучення всіх малих стейкхолдерів до захисту критичної інфраструктури; краще розуміння захисту інформації про критичну інфраструктуру; можливість створити взаємозв'язок між різними ініціативами приватного сектору; доступ до ресурсів приватного сектору (наприклад, цінних експертів), що полегшує встановлення стандартів. Для приватних компаній основними причинами можуть бути: вихід вирішення проблеми за межі організаційних можливостей компанії; брак залученості вищих керівників до дій; можливість впливати на майбутню стратегію національної безпеки; зацікавленість у дієвих механізмах нейтралізації неадекватного державного регулювання; доступ до державних коштів; можливість впливати на національне законодавство та обов'язкові стандарти; впевненість в якості продуктів та послуг, що постачаються через ДПП, оскільки це гарантується урядом. Для спільної вигоди основними причинами можуть бути: бажання усунути вразливість від попередньо пережитого негативного досвіду; наявність провалів у забезпеченні деяких або всіх етапів життєвого циклу безпеки; еволюціонування загроз з національного рівня на міжнародний; брак довіри між конкурентами в межах географічних, секторальних або тематичних сфер, а отже, існує потреба у створенні довіреної структури для вирішення цієї проблеми; обмін знаннями, досвідом та передовою практикою; досягнення стійкості кіберсистеми; налагодження прямих та надійних контактів з іншими організаціями. В статті доводиться, що існує очевидна потреба поєднати можливості, потенціал, досвід, технічну підтримку та фінансування державного та приватного секторів для боротьби з кіберзагрозами. Кожна країна намагається знайти свій шлях у побудові ДПП, але таке партнерство вже стало новим ефективним механізмом для вирішення викликів та загроз у сучасному інформаційному суспільстві. Надійний сектор кібербезпеки допомагає не лише захистити державу та її громадян, але й стати рушієм економічного зростання. Особливо активними та успішними у сфері ДПП є країни-члени ЄС. Стаття досліджує приклади та особливості державно-приватного партнерства у сфері кібербезпеки в ЄС.